Текст книги "Твори"

Автор книги: Микола Хвильовий

сообщить о нарушении

Текущая страница: 56 (всего у книги 60 страниц)

¹Гайдамаччина – українські військові угруповання, що діяли в

1918—1920 рр.

СВИНЯ

Вперше надруковано у зб.: «Сині етюди» (Харків, 1923.– С. 144—159),

1927 і 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.– Т. 1.– С. 226—245.

¹Йоркширська, темворст, суфолькська, ессек-с ь к а – породи домашніх свиней.

²«Іван С у с а н і н» – опера російського композитора Михайла Івановича Глинки (1804—1857), створена 1836 р.

³Л і в а д і я, Оріанда, Алупка – курортні міста в Криму.

¹Генуйська – від Генуя – місто в Італії. *

⁵Яйла, Чатирдаг – гори в Криму, Карабах – гора на Кавказі.

⁶Совнаркомка (просторічне) – їдальня Раднаркому.

' І б с е н Генрік (1828—1906) – норвезький драматург.

⁸Пшибишевський Станіслав (1868—1927) – польський письменник, романіст, драматург, есеїст.

^!ІМосковський Пирого в.– Йдеться, очевидно, про Григорія Степановича Пирогова (1885—1931) —співака, соліста Великого театру в Москві в 1910—1921 рр. Його брат, Олександр Степанович Пирогов (1899—1964) —соліст Великого театру СРСР з 1924 р.

КІМНАТА Ч. 2

Вперше надруковано в журн.: Шляхи мистецтва (1922.– № 1.– С. 17– 21), 1923 р. опубліковано у зб.: «Сині етюди», 1927 та 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків,

1929.– Т. 1.– С. 246—267.

¹Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770—1831) – німецький філософ-ідеаліст, представник класичної німецької філософії.

²Кант Іммануїл (1724—1804) – німецький філософ, один із зачинателів класичної німецької філософії.

³Лібкнехт Карл (1871 —1919) – діяч німецького й міжнародного робітничого руху.

¹Євангеліє од Матвія – ранньохристиянські твори, що входять до складу Нового заповіту– частини Біблії. Авторство одного з чотирьох канонічних євангелій приписується апостолу Матвію. '

ЛЕГЕНДА

Вперше надруковано у зб. «Сині етюди» (Харків, 1923.– С. 178—188), 1926 р. увійшло до зб. «Злочин» (Харків: ДВУ), 1927 і 1929 рр..– у першому

• томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.– Т. 1.– С. 130—143.

Публікація супроводжувалася авторським зауваженням: «Див. вступне слово до «Кота в чоботях». Написано 1921 року».

¹Приймак (Примаков Віталій Маркович; 1897—1937) – радянський військовий діяч, організатор і керівник Червоного козацтва України. Репресований в роки культу.

²Б удьонний Семен Михайлович (1883—1973) – радянський військовий і державний діяч.

³Хортиця – острів на Дніпрі, нижче Дніпрових порогів. До 1775 р< Хортиця входила до складу володінь Запорізької Січі і була її важливим стратегічним пунктом.

¹Морозенко Нестор (Мрозовицький Станіслав; ? —1649) – корсун-ський наказний полковник. Улітку 1648 р. на чолі повстанського загону Морозенко разом із загонами М. Кривоноса, І. Ганжі брав участь у визволенні Поділля. Загинув під час Збаразької облоги 1649 р.

ЗАУЛОК

Вперше надруковано у масовій серії бібліотеки «Гарт» (Харків, 1923), 1924 р. вміщено у зб. «Осінь», 1927 і 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.– Т. 1.– С. 281—292.

¹Олександр II (Олександр Миколайович Романов; 1818—1881) – російський імператор (1855—1881), убитий народовольцями.

²Микола II (Микола Олександрович Романов; 1868—1918) – останній російський імператор (1894—березень 1917).

³Раковський Християн Георгійович (1873—1941) —голова Рад-наркому України в 1919—1923 рр. Згодом за участь у «лівій» опозиції, незгоду зі сталінською національною політикою був усунений з високих постів, кілька років працював повноважним представником СРСР у Франції та АнгЛії. По справі, «правотроцькістського блоку» був засуджений у березні 1938 р. Військовою колегією Верховного суду СРСР на двадцять ротків ув’язнення. Розстріляний 1941 р. Реабілітований 1988 р.

⁴П’ятигорськ – курортне місто на Ставропіллі.

° Чехівський телеграфіст Ять – персонаж оповідання

А. П. Чехова (1860—1904) «Весілля з генералом» (1884).

ЕЛЕГІЯ

Вперше надруковано в альманасі «Квартали» (Харків, 1924.– № 11). 1924 р. вміщено у зб. «Осінь», 1927 та 1929 рр.– у першому томі Творів. П6– ^:дається за вид.: Хвильовий Микола. Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.– Т. 1 – ^;С. 293—302.

¹«М инають дні, минають но ч і...» – цитата з однойменного вірша Т. Г. Шевченка (1845).

²Альпійські гор и– гірська система в Європі, що простягається дугою від берегів Середземного моря до Середньодунайської низовини.

3 «Мы на горе всем буржуям мировой пожар раздуем...»– цитата з поеми О. О. Блока (1880—1921X «Дванадцять» (1918).

⁴Г авризанкар (Гауризанкар) – гірська вершина в Гімалаях, висота 7144 м. До 1913 р. помилково ототожнювалася з Джомолунгмою (Еверестом), що знаходиться на відстані 60 км від неї.

ДОРОГА Й ЛАСТІВКА

Вперше надруковано в зб.: «Сині етюди» (Харків, 1923.– С. 189—192) як дві окремі короткі новели – «Дорога» (С. 189—190) і «Ластівка» (С. 191 —192). Пізніше автор об’єднав їх у цілісний твір, що друкувався у першому томі Творів (1927 і 1929рр.). Подається за вид.: Хвильовий Микола. Твори: У 3-х т.—Харків, 1929.—Т. 1.– С. 303—307.

¹Володарський В. (справжнє прізвище Гольдштейн Мойсей Маркович; 1891 —1918) – радянський революційний діяч.

пудель;

Вперше надруковано в журн. Червоний шлях (1923.– № 2.– С. 37—52),

1924 р. опубліковано в збірці «Осінь», І 926 р.– у Харкові окремою книжечкою разом з оповіданням «Лілюлі», 1928 і 1929 рр.– у другому томі Творів, 1932 р.– у Вибраних творах (Т. 1). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.– Т. 1.– С. 170—197.

Оповіданню передує авторський вступ: «Сіль оповідання «Пудель» в розмові Сайгора з Тетяною. Ще точніше: в «філософуванні» Тетяни про людину. Це – відбиток чехівських настроїв дрібнобуржуазної інтелігенції відбудовчого періоду (оповідання написано 1923 року). Мораль: романтично-намовленим «матеріалістам» Сайгорам не рекомендується вести інтимні розмови з Тетянами».

¹Л ас саль Фердінанд (1825—1864) —діяч німецького робітничого руху, публіцист, філософ, критик.

²Редвидав – редакційно-видавничий відділ.

³А н д р є є в Павло Захарович (1874—1950) – російський співак, соліст театру опери і балету ім. С. М. Кірова (колишнього Марийського) в Ленінграді.

, ¹Бальмонт Костянтин Дмитрович (1867—1942) – російський поет-символіст, есеїст.

«ЛІЛЮЛІ»

Вперше надруковано в журн. Червоний шлях (1923.– № 6-7.– С. 4—24). 1924 р. опубліковано в збірці «Осінь». 1926 р. у Харкові виходило окремою книжечкою разом із оповіданням «Пудель». 1928 і 1929 рр. вміщено у другому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.—Т. 2.—С. 63—99.

У першодруці зроблена така присвята: «Павлові Тичині: – «Власне і це – варіація на тему: ѵПа поѵа. І тут спектакль, і тут знайомий Вам квартет: товариш Огре, горбун, Льоля і Маруся».– Присвячую».

¹«Л і л ю л і» – драма французького письменника Романа Роллана (1866—1944), написана 1919; р.

²Юліанський, Григоріанс ький (календарі).– Юліанський календар (ст. ст.) – система літочислення, введена Юлієм Цезарем у 46 р. до н. е. Середня тривалість року в цьому календарі складає 365,25 дня, що на 0,0078 дня довше тропічного року (періоду зміни пір року). Оскільки помилка Юліанського календаря складала близько трьох днів за 400 років, він став замінятися Григоріанським календарем (н. ст.) у 1582 р., при римському папі Григорію ХНІ. У СРСР Григоріанський календар введений з 14 лютого (1 лютого ст. ст.) 1918 р.

³Бордо – місто у Франції.

^IПролеткульт – культурно-просвітницька і літературно-художня організація, що ставила своєю метою створення нової, пролетарської культури через розвиток творчої самодіяльності пролетаріату. Виникла напередодні Жовтневої революції. Діячі Пролеткульту виступали з вульгарно-соціологічних позицій. Пролеткульт припинив своє існування в 1932 р.

⁵«Світлана» – балада російського поета В. А. Жуковського (1783—1852), написана в 1808—1812рр.

⁰Люксембург Роза (1871 —1919) – діячка німецького, польського й міжнародного робітничого руху.

' Голгофа – пагорб поблизу Єрусалима, де, за євангельським переказом, було розп’ято Христа. '

^йПомкомгол – Комітет допомоги голодаючим.

⁹Колізей – пам’ятка давньоримської архітектури (75—80 рр.), призначався для боїв гладіаторів та інших видовищ.

¹⁰«Собака садовника» – одна з численних аматорських російських п’єс початку XX ст.

^IIМиклухо-Маклай Микола Миколайович (1846—1888) – російський вчений, мандрівник і громадський діяч.

¹²Д а ф н і с і Хлоя – персонажі роману давньогрецького письменника Лонга (бл. II—III ст.).

• ^{1 і}«Ат е і о» Б о к к а ч ч о – пастораль у віршах і прозі «Амето, або Комедія про флорентійських німф» (1341—1342) італійського письменника-гуманіста Джованні Боккаччо (1313—1375).

– ^иХеопс (Хуфу) – єгипетський фараон IV династії (27 ст. до н. е.). Гробниця – Велика піраміда Хеопса – визначний пам’ятник світової архітектури, "одне з семи чудес світу. Тут вжито для іронічної гри слів.

С авойя – історична область на південному сході Франції.

^|ьСавояри – жителі Савойї. Портрети жебраків-савоярів – один з наскрізних мотивів класичного живопису.

^іґ Сіденгем (Сіденхем) Томає (1624—1689) —англійський лікар, один з фундаторів клінічної медицини, активно впроваджував і вдосконалював систему практичної медицини.

^ІаЖіронда – департамент на заході Франції.

¹⁹Гаронна – ріка у Франції, впадає в Біскайську затоку.

²⁰ Карузо Енріко (1873—1921) —італійський співак (тенор), виступав в оперних театрах Італії, Нью-Йорка, Парижа, Петербурга.

²¹«Анна К а р е н і н а» – роман Л. М. Толстого (1828—1910), написаний у 1873—1877 рр.

²²П етровський Григорій Іванович (1878—1958) —радянський державний і партійний діяч, учасник робітничого революційного руху, більшовицький депутат IV Державної думи. У 1919—1938 рр. голова ВУЦВК.

^2І «А р т е м і в ц і» – студенти Комуністичного університету ім. Артема, який існував у Харкові в першій половині 20-х років для підвищення загальноосвітніх і політичних знань комсомольського ,та партійного активу.

²¹Фальстаф – персонаж історичної хроніки «Генріх IV» (1597– 1598) В. Шекспіра (1564—1616), п’яниця і хвастун.

^2оСведенборг Емануель (1688—1772) —шведський філософ-ідеа-ліст, письменник, теософ-містик. Автор відомої теософської системи про поведінку духів. Мав значний вплив на теорії романтиків, його ідеї позначилися на творчості В. Блейка, С. Т. Колріджа, Р. У. Емерсона, Ю. А. Стріндберга.

Вченням Сведенборга захоплювались російські релігійні філософи початку XX ст.

²⁶Імажинізм—літературна течія в Росії 1920-х років (С. Єсенін, Р. Івнев, А. Марієнгоф, В. Шершеневич та інші). Декларували самоцінність не пов’язаного з конкретною реальністю слова-образу, необхідність зв’язку поезії зі стихією народної творчості. Засвоюючи поетику раннього футуризму, заперечували його політичні орієнтації в пожовтневий період.

Сабурова дача – тодішня побутова назва лікарні для психічно-хворих у Харкові.

АРАБЕСКИ

Вперше надруковано у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків: ДВУ, 1927.– Т. 1. Подається за вид.: Хвильовий Микола. Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.– Т. 1.—С. 308—339.

¹Сервантес де Сааведра Мігель (1547 —1616) —іспанський письменник, автор роману «Дон Кіхот» (1605—1615). Брав участь у морській битві біля Лепанто, міста на березі Корінфської затоки в Греції. 1575 р. був захоплений у полон піратами і проданий у рабство, в 1580 р. викуплений місіонерами.

²С і є р р а Мартінес (1881 —1947) – іспанський поет, драматург, режисер модерного театру. Мав велику популярність у багатьох країнах після постановки п’єси «Пісня про колиску» (1911).

³Карлейль Томас (1795—1881) —англійський письменник, публіцист, історик, автор відомих праць «Історія Французької революції» (1837), «Герої, культ героїв і героїчне в історії» (1841).

⁴Діккенс Чарлз (1812—1870) —англійський письменник, автор авантюрно-пригодницьких, соціально-проблемних романів. Роман «Посмертні записки Піквіккського клубу» (1837) – сентиментально-гумористична розповідь про тогочасну Англію.

⁵Тобілевичо-старицьких бур’яні в.– Мається на увазі народницький реалізм драматургії Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого; 1845—1907) та Михайла Петровича Старицького (1840—1904).

⁶«Гайдамаки» (1839—1841), «Катерина» (1838) —поеми Т. Г. Шевченка.

⁷«Тіні забутих предків» – повість М. М. Коцюбинського, написана в 1911 р.

^йВинниченко Володимир Кирилович (1880—1951) – український письменник, політичний і державний діяч. У 1917 – 1918 рр.– голова Генерального Секретаріату, першого уряду УНР. З 1919 р. в еміграції. Помер у Франції. Панна Мара – героїня однойменної п’єси Винниченка (1918).

^д Шеллі Персі-Біші (1792—1822) —англійський поет-романтик, автор філософської, політичної, інтимної лірики.

¹⁰Богданов Олександр Олександрович (справжнє прізвище Мали-новський; 1873—1928) —російський філософ, письменник, економіст, політичний діяч, один з теоретиків богобудівництва.

¹¹С т е р н Лоренс (1713– 1768) – англійський письменник, автор знаменитого роману «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена» <1760—1767).

¹²Свіфт Джонатан (1667—1745) —англійський письмен ник-сатирик, автор роману «Мандри Гуллівера» (1726) – гострої сатири на тодішній англійський державний лад, пануючу буржуазну мораль.

¹³Ш е х е р е з а д а – героїня-оповідачка знаменитих арабських казок «Тйеяча і одна ніч».

¹¹Квакери (з англ.^иаке^5 – буквально тремтячі, самоназва «Товариство друзів») – члени християнської протестантської секти, заснованоїв 1650 р. у Англії. Заперечують зовнішні форми релігійності, сповідують пацифізм.

Нині організації квакерів існують у США, Англії, Східній Африці. 1937 р. створена міжнародна організація квакерів – Всесвітній консультативний комітет друзів.

¹° Мекка – місто в Саудівській Аравії, священне місто мусульман.

¹⁰Капабланка Хосе Рауль (1888—1942) – видатний шахіст, чемпіон світу.

¹Реті Р. (1889—1929) —видатний шахіст.

Я (РОМАНТИКА)

Вперше надруковано в альманасі «Гарт» (Харків, 1924.– Ч. 1). 1924 р.. опубліковано у збірці «Осінь»; двічі у другому томі Творів (1928 і 1929 рр.), 1932 р.– у Вибраних творах (Т. 1). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.– Т. 2.– С. 5—33.

В останньому прижиттєвому виданні 1932 р. цією новелою відкривався том. В автокоментарі до неї Хвильовий писав: «Герой новели «Я» – не революціонер. Це, так би мовити, «революціонізований» індивідуаліст, себто один із тих дрібнобуржуазних інтелігентів, що не позбулися психологічного вантажу «молодої людини XIX сторіччя»,– людини, про яку зараз, з легкої руки М. Горького, багато пишуть у нашій пресі й яка, на жаль (та й на радість), і досі живе серед нас: жалкувати треба, що живе, радіти – що вже в невеликій кількості.

Новелою «Я» автор рішуче повстає проти індивідуалізму. Дегенерата введено не випадково! Навіть кращий із тих, що в них «розколюється «я», навіть він іде в супроводі «низенького лоба, розкуйовдженого волосся і приплюснутого носа». Подвійність натури послідовно веде до виродження, до дегенерації.

Міг такий індивідуаліст активізуватися за часів громадянської війни? Принаймні в уяві – безперечно! В 20-х роках XX сторіччя на землі вже не існувало тихих закутків шатобріанівських Рене ⁵⁶ 56
  Рене – герой повісті «Рене, або Наслідки пристрастей» (1802) французького письменника Франсуа Рене де Шатобріана (1768—1848).– Ред.


[Закрыть].

Невже і герой новели був колись, як він говорить, «главковерхом чорного трибуналу комуни»? Нічого подібного! Це просто марення зарозумілого плутаника. В кращому разі він міг хіба що відступати з більшовиками! І то не командиром якогось червоного загону, а одним із пасажирів тих ешелонів, що в них евакуювалися наші родини.

Яку роль зіграла новела свого часу? Автор певний, що зіграла вона роль революційну. Таких, як «я», сьогодні ми майже не бачимо на нашій радянській землі, на початку ж непу серед дрібнобуржуазної інтелігенції їх було чимало. Поставивши «я» в «красиву», романтичну обстановку й у той же час показавши його нікчемність («дрібненькі сльози», істеричність, відсутність справжньої стійкості і т.д.),– автор тим самим, очевидно, сприяв перевихованню вищезгаданої інтелігенції в дусі комуністичного світогляду.

Чи є сенс друкувати цю новелу зараз? Мабуть, є! Хіба б ми в противному разі випускали життєписи «молодої людини XIX сторіччя»? Останньою заявою автор, до речі, не збирається порівнювати себе з великими творцями «зайвих людей».

Новелу «Я» написано на початку 1923 року».

Таке трактування постаті головного героя, зрозуміло, суперечить авторській точці зору, як вона бачиться на основі аналізу самого тексту. Письменник ставив складні філософські, моральні проблеми, досліджував конфлікт фанатизму і людяності, а не просто викривав пристосуванця-індивідуаліста й непослідовного революціонера. Завданням передмови було виправдатися, пристосуватися, хоча.б позірно, до насаджуваних ідеологічних догм, можливо, й убезпечитися від цензурних заборон. Те, що сказав Хвильовий-художник, незрівняно'глибше й серйозніше, ніж сказане Хвильовим-коментатором. Між виданнями 1929 і 1932 рр. існують певні текстові розбіжності. Причому є всі підстави вважати, що ці зміни не відображають останню творчу волю автора, а викликані зовнішніми причинами. Хвильовий змушений був зняти згадки про службу героя в ЧК, про його , безпосередню приналежність до «трибуналу комуни». Тому твір подається не за останнім прижиттєвим, а за виданням 1929 р., що найповніше відповідає творчому задуму.

Нижче наводяться суттєві різночитання:

Видання 1929 р. Видання 1932 р.

День і ніч я пропадаю в «чека». День і ніч я в трибуналі.

(С. 26).

Це дає підстави зробити висновок, що твір перероблявся в основному

з цензурних міркувань.

¹«Ц в і тові яблуні» – присвята-асоціація з новелою М. Коцюбинського «Цвіт яблуні» (1902).

¹ Амазонянки (амазонки) – у грецькій міфології войовничий народ у Малій Азії та на узбережжі Азовського моря, що складався лише з жінок.

^ Синедріон – рада старійшин, вищий державний' орган з політичними і судовими функціями в древній Іудеї. Тут – рада, вищий орган.

⁴Хетейський ієрогліф – письмена хеттських племен у Малій Азії, які утворили в першій половині II тисячоліття до н. е. державу з високою культурою.

⁰Ве рсал ьц і.– Тут у значенні контрреволюціонери, за аналогією до зосереджених у Версалі контрреволюційних військ на чолі з А. Тьєром і М. Мак-Могоном для боротьби проти Паризької комуни 1871 р.

⁶Штаб Духонін а.– Мається на увазі начальник штабу і головнокомандуючий російської армії, який не визнав Жовтневої революції і на початку грудня 1917 р. за наказом М. Криленка був розстріляний у Могилеві. Звідси й походження евфемізму – «відправити в штаб Духоніна», тобто розстріляти.

¹ Теософи – прихильники теософії, релігійно-філософського вчення про можливість «безпосереднього осягнення бога» за допомогою містичної інтуїції та одкровення, безпосередніх контактів із потойбічними силами. Засновницею сучасної теософії вважають російську письменницю О. П. Блават-ську, за ініціативою якої 1875 р. у Нью-Йорку було організовано теософське товариство.

*Конфуцій (Кунцзи; бл. 551—479 до н. е.) —давньокитайський філософ, педагог і політичний діяч. ^{ѵ 9}Л а о т с е (Лао-цзи) Лі Ер (VI—V ст. до н. е.) – китайський мислитель.

^ІПБудда – засновник буддизму Сіддхартха Гаутама (623—544 до н. е.).

¹¹Магомет (Мухаммед) – засновник ісламу.

¹²Месія – у релігійному вченні посланець бога, який здійснить спасіння людства.

СЕНТИМЕНТАЛЬНА ІСТОРІЯ

Вперше надруковано у другому томі Творів (1928 і 1929 рр.). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків: ДВУ, 1929.– Т. 2.– С. 261—344.

¹Тамерл анівщина – дикий, нецивілізований устрій, правління, походить від імені середньоазіатського завойовника й полководця Тамерлана (Тимура; 1336—1405).

² Кочубей Марія (Мотря) – дочка полковника Василя Кочубея (1640—1708), у яку був закоханий старіючий гетьман Іван Мазепа, згодом одружена з сином ніжинського полковника Степана Забіли. Стала прообразом героїні поеми О. С. Пушкіна «Полтава» (1828).

³Платон (428 або 427—348 або 347 до н. е.) —давньогрецький фі-лософ-ідеаліст, учень Сократа.

⁴«Пісня про Нібелунгів» – найдавніший німецький епос (датується приблизно 1200 р.), де використані історичні перекази про знищення гуннами держави бургундів, подвиги і смерть лицаря Зігфріда та криваву помсту за цю смерть його дружини Кримхільди.

⁵Раднарком – Рада Народних Комісарів, вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади в СРСР до 1946 р.

⁶Невський проспект – центральна вулиця Ленінграда.

⁷«Корсар» – романтичний балет (1856) французького композитора Адольфа Шарля Адана (1803—1856) за однойменною поемою Байрона.

⁸Ярославна – героїня поеми «Слово о полку Ігоревім» (між 1185

і 1187 рр.), дружина князя Ігоря, дочка Ярослава Володимировича галицького – Євфросинія.

⁹Бульйонський ліс (правильно Булонський) – знаменитий лісопарк на околиці Парижа.

¹⁰«Рамаяна» – древньоіндійський епос, що остаточно склався між

IV ст. до н. е. та II ст. н. е.

¹¹Мойсей – у переказах іудаїзму й християнства перший пророк бога Яхве і засновник його релігії, законодавець, релігійний наставник і політичний вождь єврейських племен у так званому ісході з Єгипту в Ханаан (Палестину).

¹²О н є г і н – герой роману у віршах О. С. Пушкіна (1799—1837) «Євгеній Онєгін» (1823—1831).

¹³«Декамерон» – роман у новелах італійського письменника-гума-ніста Джованні Боккаччо, написаний у 1350—1353 рр.

¹¹Узамітна Ніцца – неодмінна, доступна для всіх (мабуть, від застарілого маловживаного слова узаміт – підряд, без винятку) Ніцца. Ні-ца – знаменитий курорт на півдні Франції. Тут в розумінні виношеної мрії, еталону, втіленого прагнення.

^ьДантон Жорж Жак (1759—1794)—один з найвідоміших діячів Великої Французької революції.

^1ьВ а й л д (Уайльд) Оскар (1854—1900) – знаменитий англійський поет

і прозаїк, автор роману «Портрет Доріана Грея» (1891), що став своєрідним художнім маніфестом естетизму кінця XIX ст.

¹⁷Цезар – правитель (переносне). Походить від імені Гая Юлія Цезаря (102 або 100—44 до н. е.) —римського полководця і політичного діяча, імператора.

НАРЕЧЕНИЙ

Вперше надруковано в журн.: Всесвіт (1927.– № 35.– С. 4—6). 1930 р. опубліковано у третьому томі Творів (Харків: ДВУ), 1932 р.– у Вибраних творах (т. 1). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.– Т. 1.– С. 80—90.

Оповідання супроводжувалося авторським коментарем: «Для контрреволюції нічого нема святого. Вона не милує навіть маленьку людину з глухої провінції,– людину, що, мабуть, нікому, ніколи й нічого поганого не зробила. Як же інакше розуміти це оповідання? Написано 1927 року».

БАНДИТИ

Вперше надруковано у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків: ДВУ, 1930.– С. 185—215. Подається за першодруком.

ЗЛОЧИН

Вперше надруковано у додатку до газ. Вісті ВУЦВК (Література. Наука. Мистецтво).– Харків, 1923.– № 7—10.– С. 2—3. Публікувалося чотири рази у збірці «Злочин» (Харків: Шлях освіти, 1924; К.: ДВУ, 1926; Харків: ДВУ, 1928; Харків: ДВУ, 1929) та у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків, 1930.– Т. 3.– С. 97—130. Подається за останнім прижиттєвим виданням.

ЗАВ’ЯЗКА

(Етюд)

Вперше надруковано в журн.: Життя й революція.—1925.– № 11.– С. 11—21, під назвою «Іраїда» як початок однойменного роману. Роман цей невідомий. З листа М. Хвильового до А. Любченка від 2 березня 1928 р. із Відня довідуємося, що цей роман, як і «Вальдшнепи», був, очевидно, знищений: «Я зараз теж сів писати новий роман, власне, перший, бо «Вальдш [непи]», як Вам відомо, а «Іраїда» теж за ними». (Опубліковано у кн.: Луцький Ю.Ваплі-тянський збірник. Вид. 2. Видання Канадського Інституту Українських студій, вид-во «Мозаїка», 1977.– С. 210.) Як самостійний твір (етюд) під назвою «Зав’язка» вміщено у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків: ДВУ,

1930.– Т. 3.– С. 258—286. Подається за останнім прижиттєвим виданням.

Порівняно з публікацією в журналі «Життя й революція» автор зробив деякі стилістичні правки. Змінені прізбища багатьох персонажів. Зокрема, дипломата Криленка у журнальному варіанті названо Баторій, інженера Сердюка – Ламене, журналіста Шарка – Пастелян. У пізніших творах Хвильовий менше захоплюється екзотичними деталями й іменами. У цій динамічній зав’язці намічено кілька сюжетних ліній, вузлів.

¹Шпрее – річка в Німеччині, на якій розташоване м. Берлін.

²Шва рцвальд – місто і гірський масив у Німеччині.

³Лоенгріг (Лянгрін) – герой німецького рицарського епосу кінця XIII ст. До нього зверталися романтики. Набув популярності завдяки опері «Лоенгрін» (1848) німецького композитора Ріхарда Вагнера (1813—1883).

⁴ІІІпільгаген Фрідріх (1829—1911) —німецький письменник.

⁵Бюргер – житель західноєвропейського середньовічного міста, у вужчому значенні – середній прошарок міського населення.

⁶Езопівська мова – спосіб замасковано виражати думки за допомогою використання алегорій, іронії тощо (за ім’ям давньогрецького байкаря Езопа, VI ст. до н. є.).

⁷Е с д е б е – соціал-демократи (більшовики).

⁸Хлестаков – герой комедії М. Гоголя «Ревізор».

⁹Д’Аннунціо Габріеле (1863—1938) – італійський письменник

і політичний діяч. Перейнятий декадентськими й ніцшеанськими ідеями,

після першої світової війни посилено пропагував фашизм. .

¹⁰...націонал ьни м героєм, що ім’я йому Симон.– Мається на увазі Симон Васильович Петлюра.

¹¹Потсдамський – походить від Потсдам, міста в Німеччині.

¹² «М іжпланетні інтервали» – вірш П. Тичини зі збірки «Плуг» (1919).

МАТИ

Вперше надруковано у вид.: Хвильовий Микола.– Твори: У 3-х т.– Харків: ДВУ, 1930.– Т. 3.– С. 5—23. 1932 р. опубліковано у Вибраних творах (т. 1). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.– Т. 1.– С. 92—108.

Оповіданню передував такий автокоментар: «Це оповідання дехто плутає з новелою «Я». Між ними нічого спільного нема. Основна мисль оповідання «Мати» така: поділення людей капіталістичного суспільства на класові табори є така неминучість, як неминуча загибель світогляду «старосвітських» людей. Проте думку авторову почасти видко й 'з епіграфа. Написано 1927 року».

'«Приїхали до матері та три синй...» – цитата з вірша П. Тичини «Три сини» (1923).

²Тарас Бульба – персонаж однойменної повісті М. Гоголя, написаної в 1839—1841 рр. Імена героїв «Матері» – Остапа та Андрія також перегукуються з іменами двох синів Тараса Бульби, котрі стали непримиренними ворогами.

³Франц-Йосиф І (1830—1916)—імператор Австро-Угорщини (1848—1916 рр.) із династії Габсбургів.

ІЗ ВАРИНОЇ БІОГРАФІЇ

Вперше надруковано в журн. Літературний ярмарок (1928.– № 1.– С. 9—39). 1930 р. опубліковано у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків: ДВУ.– Т. З, та 1932 р.– у Вибраних творах (Т. 1). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.– Т. 1.– С. 40—77.

Оповіданню передував автокоментар: «В перший раз оповідання «Із Вариної біографії» надруковано 1928 року в книзі першій альманаху «Літературний ярмарок». Прочитавши це оповідання, критики заметушилися: один

із авторитетних на той час демосфенів дуже жалкував, що автор зробив з героїні «робітничо-селянську богородицю», другий скаржився, що автор зацікавився такою собі зовсім непотрібною Варею. Третій навіть обвинувачував мене у великій прихильності до грубого натуралізму. Подивімось, чи мали вони рацію. Коротко.

В образі Варі, як це видно й без окулярів, автор подає читачеві збірний тип масовика дрібної буржуазії. Словом, щодо натуралізму, то це оповідання є типовий романтичний етюд («щодо вина, то він пив воду», як говорив колись, здається, Віктор Гюго). Гіперболи, узагальнення – це супутники романтичного письма, а саме ними й просякнуто моє оповідання. Чи, може, без окулярів не видно, що богодухівська Варя – не одна Варя, що це тисячі Вар, і не лише богодухівських?

Другому критикові відповідь коротенька. Вірно: вульгаризатори пролетарської літератури ніколи не цікавились перевихованням дрібнобуржуазних мас. Я цим питанням завжди цікавився, саме тому я й звернув увагу на таку собі нікому не потрібну Варю.

Але перед третім демосфеном я схиляю своє непокірне чоло й роблю йому елегантний кніксен. Він мав рацію жалкувати, що я зробив з героїні «робітничо-селянську богородицю», бо... з неї я справді нічого іншого й не міг зробити.

Яка основна ідея твору? Життя дрібної буржуазії завжди йде під контролем «чужої волі», себто під контролем волі якогось класу – чи то буржуазії, чи то пролетаріату – в залежності від обставин. За часів великої громадянської війни пролетаріат, тягнучи за собою вищезгаданий соціальний прошарок, не міг не запліднити його своїми ідеями, і він його, як відомо, запліднив.

Великі маси дрібної буржуазії побігли туди, куди з боями «підступили загони червоних полків», бо запліднена ідеями революційного класу дрібна буржуазія відчула «щось таке, що з його влади їй уже ніколи не вирватись». І коли дрібнобуржуазна Варя з Монастирської, народивши сина, не знайшла світліших порівнянь, як порівняти себе з богородицею, то чому автор мусить робити з неї щось інше?»

¹Щоголів (Щоголев) Яків Іванович (1823—1898) —український поет.

²«Огонек»—російський щотижневий ілюстрований журнал, виходив у Петербурзі в 1899—1918 рр.

³Красний Кут – містечко на Богодухівщині, на р. Мерлі.

ІВАН ІВАНОВИЧ

Вперше надруковано в журн. Літературний ярмарок (1929.– № 7.– С. 5—56). 1930 р. опубліковано у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків: ДВУ.– Т. 3.– С. 24—96. Подається за цим виданням.

¹«Зачем же изображать бедность» – вступний абзац другого тому поеми М. Гоголя «Мертві душі» (том, знищений автором, частково опублікований 1855 р.).

²Теккерей Уїльям Мейкпіс (1811 —1863) —англійський письменник.

³Рабле Франсуа (1483 або 1494—1553) —французький письменник, автор роману «Гаргантюа і Пантагрюель» (1532—1564).

‘Мор Томас (1478—1535) – англійський мислитель-гуманіст, один

з основоположників утопічного соціалізму.

⁵Мопассан Гіде (1850—1893) —французький письменник.

⁶Монументально-реалістична теорія – догматична теорія звеличувального «монументального реалізму», пропагована вусппівцями як єдино пролетарська й революційна, а отже, й така, що єдина має право на існування.

⁷Бухарін Микола Іванович (1888—1938)—радянський партійний і державний діяч.

⁸«X у л і о X у р е н і т о», «Любов Ж а н н и Ней» – романи російського письменника Іллі Григоровича Еренбурга (1891—1967). Перший з названих романів (повна його назва «Надзвичайні пригоди Хуліо Хуреніто та його учнів» (1922) набув популярності у'20-х роках завдяки схвальному відгуку М. Бухаріна. «Любов Жанни Ней» написана 1924 р.

^уР С І – Робітничо-селянська інспекція, контрольний орган, завданням якого була перевірка виконання законів і розпоряджень.

¹⁰Ка – Ка – Контрольна комісія ВКП(б) для перевірки діяльності членів партії, партійних організацій.