Текст книги "Твори"

Автор книги: Микола Хвильовий

сообщить о нарушении

Текущая страница: 55 (всего у книги 60 страниц)

Маючи на увазі, що мої книжки можуть попасти в руки малодосвідчених читачів, я до кожного твору написав невеличке вступне слово.

Микола Хвильовий».

Планований другий том, «Сатиричні етюди», так і не побачив світу. Перший том Вибраних творів був останнім виданням Хвильового на Україні аж до 1989 р. Згадані у передмові автокоментарі, на жаль, мало що дають для глибшого розуміння того чи іншого письменницького задуму. Вони продиктовані болісною необхідністю виправдатися, заперечити несправедливі звинувачення. Хвильовий тут незрідка дає своїм героям вульгарно-соціологічні характеристики, виправдовує те, що не потребує виправдань, в дусі панівних ідеологічних штампів тлумачить складні, неоднозначні ситуації й конфлікти. Часом, як ось у коментарі до оповідання «Життя», прикро вражає простолінійність, спрощеність трактування художньої концепції твору: «Цією поемою розпочинається невеличка серія оповідань про життя людей кінця епохи воєнного комунізму й перших років непу. Оксана – це запліднене ідеями комунізму незаможне селянство. Мишко – липовий комуніст, але й він, користуючись

з нашої фразеології («тепер для бідних школа»), одвернув неписьменну Оксану від «темного життя», і вона кинулася до життя «світлого, молодого, як молодик».

Я дуже радий, що вже тоді (поему написано 1921 року) бачив на просторах соціалістичної України «ферми, електричні плуги, машини, фабрики, заводи... і далі... далі»...

Авторське втручання в текст також продиктоване здебільшого зовнішніми обставинами. Для розуміння характеру правок нижче наводяться важливіші різночитання:

Видання 1929 р. Видання 1932 р.

Оксана дивилась на Гандзю й Оксана дивилась на Гандзю й

теж хвилювалася й думала про оче– теж хвилювалася й думала про очерети, про комуніста, про комуністів, рети, про комуніста, про комуністів,

про продподаток – батько лаявся... про продподаток – куркулі лаялись...

вої соціалістичної революції, з 1918 р. нарком військових і морських справ, а також голова Реввійськради республіки. У ході гострої внутрішньопартійної боротьби в 1923—1927 рр. Троцького як лідера опозиції й одного з найсил^ ніших суперників Й. В. Сталіна у боротьбі за владу було виключено з партії і вислано у Казахстан, а на початку 1929 р.– за межі СРСР. Перебуваючи в Туреччині, Франції, Норвегії, Троцький продовжував активну політичну діяльність. У серпні 1936 р. йому було заочно винесено смертний вирок на першому московському процесі над колишніми учасниками лівої опозиції. У 1937 р. Л. Троцький знайшов політичний притулок у Мексіці, де через гри роки був убитий за завданням ДПУ.

⁴ Мах но Нестор Іванович (1889—1934) —ватажок анархістського селянського руху на півдні України в роки громадянської війни.

⁵Мазепа Іван Степанович (1644—1709)—український державний,

і військовий діяч, гетьман Лівобережної України в 1687—1708 рр.

⁶Петлюра С им он Васильович (1879—1926)—український військовий, політичний і літературний діяч, генеральний секретар військових справ у Генеральному Секретаріаті Української Центральної ради, з лютого 1919 р.– голова Директорії.

⁷Катерина – героїня однойменної поеми Т. Г. Шевченка (1838).

КОЛОНІЇ, ВІЛЛИ...

Вперше надруковано у зб.: «Сині етюди» (Харків, 1923.– С. 13—20).

1925 р. видано окремою книжечкою в харківському видавництві «Книгоспілка», 1927 та 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий М.Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.– Т. 1.– С. 24—33.

¹Соцвосниця – вживане у 20-х роках скорочення з російського «социальная воспитательница».

²«М и смело в бой пайдьом...» – шаржована цитата з популярної на фронтах громадянської війни народної пісні.

³Бебель Август (1840—1913) – один із засновників соціал-демократичної партії Німеччини, автор відомої у революційні роки в Росії книжки «Жінка і соціалізм» (1879), особливо популярної серед учасниць феміністського руху.

⁴Коллонтай Олександра Михайлівна (1872—1952)—радянський партійний і державний діяч, дипломат, член РСДРП з 1915 р. Багато писала про жіночий рух, становище жінки у суспільстві й у сім’ї.

⁵Ліліна (Радомисльська) Злата Іонівна (1882—1929) —діячка російського революційного руху, член РСДРП з 1902 р., дружина Г. О. Зінов’єва.

⁶3 і н о в’ є в (Радомисльський) Григорій Овсійович (1883—1936) – радянський партійний і державний діяч, учасник революційних подій. Як одного

з активних учасників внутрішньопартійної боротьби після смерті Леніна, впливового діяча опозиції його було засуджено і розстріляно у справі «троцькіст-сько-зінов’євського терористичного центру».

⁷ВУЦВИК – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет.

⁸Леонтович Микола Дмитрович (1877—1921) – видатний україн– ⁵⁴ 54
  <sup>Гоголь Микола Васильович (1809—1852)—український і російський письменник, один з основоположників критичного реалізму.


[Закрыть] ський композитор, хоровий диригент, педагог, музично-громадський діяч.</sup>

РЕДАКТОР КАРК

Вперше надруковано у зб.: «Сині етюди» (Харків, 1923.– С. 21—44), 1927 та 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Микола. Теорій: У 3-х т.– Харків, 1929.– Т. 1.– С. 34—62.

¹І Бєлий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв – цитата з вірша П. Г. Тичини (1891—1967) «І Бєлий, і Блок» (1919), що увійшов до збірки «Плуг».

Бєлий Андрій (справжнє прізвище Бугаєв Борис Миколайович; 1880– 1934) – російський поет і романіст. Блок Олександр Олександрович (1880– 1921)—російський поет. Єсенін Сергій Олександрович (1895—1925) – російський поет. Клюєв Микола Олексійович (1884—1937) —російський поет.

²Связан я узловыми дорогами...– строфа з вірша російського радянського поета-пролеткультівця Василя Дмитровича Александровського (1897—1934).

Інсургенти (лат.)– застаріле слово, що означає учасник повстання, повстанець.

⁴ Хмельниччина – національно-визвольний рух українського народу 1648—1654 рр.

⁵Па в люк (Бут) Павло Михнович (?– 1638)—провідник народного повстання на Україні у 1637—1688 рр. Страчений у Варшаві.

⁶Трясило (Федорович) Тарас – гетьман, вождь народного повстання проти польської шляхти 1630 р. Після поразки повстання відступив із рештками війська на Запоріжжя.

⁷Сковорода Григорій Савич (1722—1794) —український просвіти-тель-гуманіст, філософ і письменник.

⁸Калита Іван (Іван І; ? – 1340) – князь московський, одним з перших почав об’єднувати північно-східні руські землі навколо Москви.

⁹Ясси, Бакеу – міста в Румунії.

¹⁰Чека—надзвичайна комісія (з російської: чрезвычайная комиссия), спеціальний орган у Радянській державі в 1917—1922 р. для боротьби з контрреволюцією і саботажем. Всеросійська надзвичайна комісія 1922 р. була реорганізована у ДПУ – Державне політичне управління.

¹¹Госпуп – скорочення з російської: Государственное политическое управление. Орган, що діяв у пожовтневі роки; Надзвичайна комісія (ВЧК) трансформована в ДПУ 1922 р.

¹²Моцарт Вольфганг Амадей (1756—1791)—австрійський композитор.

¹³Бетховен Людвіг ван (1770—1827) —німецький композитор, піаніст і диригент.

¹⁴Лисенко Микола Віталійович (1842—1912) – український композитор, основоположник української класичної музики, автор опер «Тарас Бульба», «Енеїда», «Різдвяна ніч» та ін.

¹⁵Конан-Дойль Артур (1859—1930)—англійський письменник.

¹⁶Шерлок Холмс – герой знаменитих детективних романів А. Ко-нан-Дойля.

¹⁷Ангел – отаман повстанських об’єднань, що діяли на Україні в 1919 р. ⁴

¹⁸Есери (соціалісти-революціонери) —члени авторитетної політичної партії в Росії у 1901—1923 рр. (до 1917 р. на нелегальному становищі), виражала переважно інтереси дрібної буржуазії та селянства.

¹⁹...н імєць картопельку садит ь...– цитата з поетичного послання Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» (1845).

²⁰Центральна рада – вищий законодавчий орган Української Народної Республіки у 1917—1918 рр. Утворена на Всеукраїнському Національному Конгресі в Києві у квітні 1917 р.

²¹Трудовий конгрес – з’їзд представників селянства і ліберальної буржуазії під проводом Директорії 23 січня 1919 р., коли з Києва було вигнано німців і повалено гетьмана Скоропадського. З’їзд проголосив об’єднання Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки в єдину соборну Україну.

²²Михайловський Микола Костянтинович (1842—1904)—російський публіцист, соціолог, критик, один з теоретиків народництва.

²³Губ-трамот – поширене у перші пореволюційні роки скорочення з російської, можливо, від «губернский транспортно-моторизованный отряд».

²⁴Тагор Рабіндранат (1861—1941)—видатний індійський письменник, композитор, художник, громадський діяч.

²⁵Гаршин Всеволод Михайлович (1855—1888) – російський письменник.

²⁶Рєпін Ілля Юхимович (1844—1930) – російський художник-реаліст.

²⁷Бельше Вільгельм (1861 —1914) —німецький письменник та історик літератури, один з активних популяризаторів теорії Дарвіна.

²⁸«Росія в імлі» У е л ь с а – публіцистична книга-репортаж (1920) англійського письменника Герберта Уеллса (1866—1946).

29 н-> •

Е с д е к – соціал-демократ.

³⁰Кирило – Мефодіївські братчики – члени Кирило-Мефо-діївського братства (товариства) – таємної антикріпосницької організації, яка існувала в 1845—1847 рр. у Києві. Членами товариства були Т. Г. Шевченко, М. І. Гулак, М. І. Костомаров, В. М. Білозерський, П. О. Куліш.

³¹Сиваш (Гниле море) – західна частина Азовського моря, відділена від нього Арабатською стрілкою. У листопаді 1920 р. війська Червоної Армії разом із загонами махновців вбрід перейшли Сиваш і розбили білогвардійські війська в Криму.

³²Боротьбисти – українська революційна партія, яка виникла 1918р. внаслідок розколу Української партії соціалістів-революціонерів з лівого її крила. Походить від назви центрального друкованого органу – газети «Боротьба». Лідерами боротьбистів були Г. Михайличенко, В. Блакитний, Г. Гринько, П. Любченко, О. Шумський. 1920 р. партія саморо^пустилася, значна частина боротьбистів увійшла до складу КП(б)У. У роки культу колишні боротьбисти були піддані масовим репресіям.

^ РКП – Російська Комуністична партія.

³⁴К П (б) У – Комуністична партія більшовиків України.

³⁵Волинці та ізмаїльці – розташовані у Петербурзі запасні полки Волинський та Ізмаїльський, які складалися в основному з українців і одними з перших приєдналися у березні 1917 р. до повсталих робітників. Великий вплив у цих полках мали українські соціал-демократичні організації. Участь цих підрозділів у жовтневому повстанні мала велике значення для перемоги соціалістичної революції.

³⁶«Я так ї ї, я так люблю мою Україну убог у...» – цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Сон» («Гори мої високії») 1847 р.

³⁷Верді Джузеппе (1813—1901) —італійський композитор.

КІТ У ЧОБОТЯХ

Вперше надруковано у зб.: «Дочери Октября» (Харків, 1922.– С. 53—61),

1923 р.– у зб. «Сині етюди», двічі окремими книжечками (1924, 1925 рр.), 1927 та 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.– Т. 1.– С. ПО—129.

У цьому виданні автор подав до твору такий вступ: «Новела «Кіт у чоботях» давно ввійшла в хрестоматії й не потребує коментарів».

¹Д у л ь с і н е я – героїня роману Мігеля Сервантеса де Сааведра (1547– 1616) «Дон Кіхот» (1605—1615). Для головного героя проста, неосвічена селянська дівчина Альдонса була Дульцінеєю, «дамою серця». У переносному значенні – обожнювана жінка.

²Краснов Петро Миколайович (1869—1947)—генерал царської армії, в жовтні 1917 р. був направлений на придушення революції в Петрограді, у 1918 р. очолив виступ донських козаків проти Радянської республіки. Після розгрому заколоту емігрував. За рішенням Верховного суду СРСР страчений у Москві.

³Колчак Олександр Васильович (1873—1920) —царський адмірал, один з головних керівників російської контрреволюції. Встановив на Уралі, в Сибіру і на Далекому Сході військову диктатуру. Був захоплений червоними партизанами, засуджений Іркутським ревкомом і страчений 1920 р.

⁴Юденич Микола Миколайович (1862—1933)—білогвардійський генерал, очолював контрреволюційні виступи на північному заході Росії в період іноземної інтервенції й громадянської війни. Війська Юденича, що загрожували Петрограду, були розгромлені в грудні 1919 р. У 1920 р. втік за кордон.

⁵Денікін Антон Іванович (1872—1947) —генерал-лейтенант царської армії, головнокомандуючий контрреволюційними силами Південної Росії під час громадянської війни. Після розгрому деніківщини в березні 1920 р, білоемігрант.

⁶Тьєр Адольф (1797—1877) – французький історик і державний діяч, прем’єр-міністр і міністр закордонних справ. Під час Паризької комуни 1871 р. очолив версальців у боротьбі проти комунарів. У 1871—1873 рр.– президент Франції.

⁷Подиви – скорочення з російської: политический отдел дивизии.

ЮРКО

Вперше надруковано в журн.: Зори грядущего (Видавався в Харкові.– 1922.– № 5), 1923 р.– у зб. «Сині етюди», 1925 р.– окремою книжечкою (ДВУ). 1927 та 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.– Т. 1.– С. 84—97.

¹«Нива» Маркса – щотижневий ілюстрований журнал, який видавав

0. Ф. Маркс у Петербурзі в 1870—1918 рр.

²«Отче наш, електричної системи віку...» – цитата з поеми М. Хвильового «В електричний вік» (1921).

³Пуанкаре Раймонд (1860—1934) —французький політичний і державний діяч, у 1913—1920 рр. президент Франції.

НА ГЛУХІМ ШЛЯХУ

Вперше надруковано в журн.: Шляхи мистецтва (1923.– № 5.– С. 39– 40), 1924 р. опубліковано у зб. «Осінь», 1925 р.– окремою книжечкою (ДВУ), 1927 та 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий М.Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.– Т. 1.– С. 84—97.

¹Г у н н и – давні кочові племена, об’єднання яких складалося в Приураллі у II—IV ст. з тюркомовних хунну і місцевих угрів та сарматів.

²Сармати – грецька назва кочових племен Північного Кавказу і степової частини Поволжя (VI—IV ст. до н. є ).

³Германці – стародавні племена індоєвропейської мовної групи, що спочатку жили на узбережжі Північного та Балтійського морів.

⁴Аттіла (? – 453) —полководець, вождь гуннського союзу племен.

⁵Тамерлан – європейська форма прізвища Тимура (1336—1405), середньоазіатського полководця і правителя.

⁶Великі Зондські острови – острови в Індонезії, частина Малайського архіпелагу.

⁷Наяда – у грецькій міфології німфа джерел і струмків.

⁸А я дівчина Наталка...– неточна цитата пісні Наталки з п’єси

1. П. Котляревського (1769—1839) «Наталка Полтавка» (1819). У тексті п’єси: «Ой я дівчина Полтавка, А зовуть мене Наталка».

⁹Володимирська – Володимирський тракт, якими гнали каторжників у Сибір. Ця дорога скорботи увічнена художником І. І. Левітаном (1860– 1900) на відомій картині «Владимирка» (1892).

СОЛОНСЬКИЙ ЯР

Вперше надруковано у зб.: «Сині етюди» (Харків, 1923.– С. 74—85),

1924 р. видано окремою книжечкою разом з оповіданням «В очереті», 1926 р.– окремою книжечкою (ДВУ), 1927 та 1929 рр.– у першому томі Творів,

1932 р.– у Вибраних творах, т. І. Подається за вид/. Хвильовий Микола. Вибрані твори.– Т. '1.—. С. 156—169.

У цьому виданні був лаконічний авторський вступ: «Солонський Яр» став теж хрестоматійним оповіданням. Написано 1921 року».

¹Хододний Яр – ліс під Чигирином, де, за народними переказами, гайдамаки святили ножі перед повстанням проти польської шляхти у другій половині ХѴШ ст. Т. Г. Шевченко звертається до цих подій у поезії «Холодний Яр» (1845).

СИЛУЕТИ

Вперше надруковано в журн.: Червоий шлях (1923.– № 1.– С. 18—29). У 1924 р. опубліковано у зб. «Осінь», 1927 та 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.– Т. 1.—С. 120—140.

¹Ортечека – скорочення, ймовірно, від російського «организационнотранспортный отдел чрезвычайной комиссии».

²Коцюбінскіх.– Мається на увазі Коцюбинський Михайло Михайлович (1864—1913) —український письменник і громадянський діяч. Згаданий образок «Він іде» написаний 1896 р.

³Коцюбинський Юрій Михайлович (1896—1937) —син письменника, український радянський державний, партійний і військовий діяч, входив до складу першого уряду Радянської України. Був незаконно репресований.

⁴Мене, факел, фарес – перефразований вислів з Біблії (кн. пророка даниїла, гл. 5, 25): «Мене, мене, текел, упарсин (перес)» – слова-сим-воли, накреслені таємничою рукою на стіні палацу вавілонського царя Валтасара. Ці слова – пораховано, зважено, поділено – попереджали про взяття Вавілона персами, загибель вавілонського царства і поділ його між персами та мідянами.

⁵«Красная нива» – літературно-художній масовий ілюстрований щотижневий журнал, виходив у Москві в 1923—1931 рр.

⁶Олесівські солов’ї – асоціація з відомим віршем Олександра Олеся (справжнє прізвище Кандиба Олександр Іванович; 1878 – 1944) «Чари ночі» («Сміються, плачуть солов’ї») (1904), що став, покладений на музику Миколою Лисенком, популярним романсом.

⁷«Капітал» – головна паця Карла Маркса (1818—1883), яку він. писав протягом 1867—1883 рр., де здійснено фундаментальні економічні, філософські та історичні дослідження капіталістичного ладу.

⁸Мікель -Анджело (Мікеланджело Буонарроті; І 475—1564) – італійський скульптор, живписець, архітектор і поет доби Відродження.

^уДостоєвський Федір Михайлович (1821—1881) —російський письменник, творчість якого мала величезний вплив на розвиток світової літератури і філсофської думки. У прозі Хвильового знаходимо немало ре-мінісценцій з творами Достоєвського.

¹⁰Рафаель Санті (1483—1520) – італійський художник і архітектор доби високого Відродження.

¹¹Б о я н – легендарний давньоруський співець-дружинник другої половини XI —початку XII ст. Про нього згадується в «Слові о полку Ігоревім».

¹²Горький Максим (справжнє прізвище Пешков Олексій Максимович; 1868—1936) – російський радянський письменник і громадський діяч.

¹³Декарт Рене (1596—1650) —ранцузький філософ, математик, фізик і фізіоло.

¹⁴Хрестові походи – військові походи західноєвропейських феодалів під релігійними лозунгами з метою захоплення земель, головним чином на мусульманському Сході (1096—1270).

, ¹⁵К і п л і н г Джозеф Редьярд (18.65–1936) – англійський письменник автор відомих творів «Мауглі» («Книга джунглів», 1894; «Друга книга джунглів», 1895), оповідань, казок, поетичних збірок.

¹⁶«Р і к і – Т і к і – Т а в і» – індійська казка про відважного звірка мангуста, який боровся зі зміями.

¹⁷Третьяковська галерея – один з провідних московських музеїв російського дореволюційного і багатонаціонального радянського мистецтва. Заснована визначним діячем російської культури Пашюм Михайловичем Третьяковим (1832—1898). 1892 р. зібрання було передане в дар Москві.

¹⁸«Золотий гомін» – поема П. Г. Тичини (1891 —1967) із збірки «Сонячні кларнети», написана в 1917 р.

¹⁹Грушевський Михайло Сергійович (1866—1934) – український історик, державний і політичний діяч. Завідував кафедрою всесвітньої історії Львівського університету. З 1897 р.– голова товариства українських поступовців у Києві. З весни 1917 р.– лідер української партії соціалістів-революціо-нерів і голова Центральної ради. На початку 1919 р. емігрував. У 1924 р. з дозволу радянського уряду повернувся на Україну для наукової роботи, був обраний академіком АН УРСР та академіком АН СРСР.

²⁰Не від Луки, а від повстанн я.– Мається на увазі євангеліст Лука і повстанські істини, які, мовляв, замінили істини євангельські.

²¹Евклід (III ст. до н, е.) —давньогрецький математик.

²²Лобачевський Микола Іванович (1792—1856) – російський математик, творець першої неевклідової геометрії.

²³Віфліємська зор я.– Мається на увазі біблійний епізод народження Христа у Віфліємі, неподалік Ієрусалима. Поява чудесної зорі сповіщає волхвам про народження Месії, і коли вони прийшли у Віфлієм, зоря спинилася над тим місцем, де знаходився немовля Христос.

ШЛЯХЕТНЕ ГНІЗДО

.Вперше надруковано у зб.: «Сині етюди» (Харків, 1923.– С. 86—92),

1926 р.– у збірці оповідань «Злочин» (Харків: ДВУ), 1927 та 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид/. Хвильовий Микола. Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.—Т. 1.—С. 141 – 149.

Порівняно з першодруком, автор, готуючи оповідання для трьохтомника, зробив деякі скорочення:

Зб. «Сині етюди»

Твори.– Т. 1

Рипить віз: ри-ип!

Тягнуться воли до Великої Шведської Могили.

Дєдушка приїде на хутір і дивиться на ярину.

(С. 143)

Рипить віз: ри-ип! (Кажуть, тут недалеко, був Петро перший, той, що Полуботка нашого – не нашого замучив, той, що на кістках згвалтованих, неспокійних степовиків наших збудував Петербург – вікно в Європу).

Тягнуться воли до Великої Шведської Могили. Великої тому: відціля Мазепа, тікав, окаяний, проклятий гетьман. Хіба він міг дати волю українському народові?

Прийшли сюди з півночі люде – з далекої півночі, з близької півночі, а ми хотіли волі... Хіба він міг дати волю невеселому краю?

(С. 88)

* Шкуровський – походить від прізвища Шкуро Андрія Григоровича (1886—1945) – білогвардійського генерала, командира кінного корпусу Добровільної армії Денікіна.

²Стол ипін Петро Аркадійович (1862—191IX – державний діяч царської Росії, з 1906 р. міністр внутрішніх справ і голова Ради міністрів у 1906—1911 рр.

³Столпотвореніє вавілонське.– Мається на увазі біблійний переказ про будівництво вавілонської башти. Розгніваний Бог змішав мови будівників, щоб вони перестали розуміти один одного і припинили будівництво. Тут вжито у переносному значенні – порушення узвичаєного, руйнування усталених житейських, моральних законів і норм.

⁴«Н о в а рада» – щоденна українська газета, що виходила в 1917– 1919 рр. у Києві за редакцією А. Ніковського. Була фактично продовженням забороненої царським урядом під час імперіалістичної війни прогресивної київської газети «Рада».

⁵Сполкомщики – просторічне від російського «исполкомщики».

СИНІЙ ЛИСТОПАД

Вперше надруковано у зб.: «Сині етюди» (Харків, 1923.– С. 93—ПО), 1926р.– окремою книжечкою (ДВУ), 1927 та 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Мшсада. Твори: У 3-х т,– Харків, 1929.– Т. 1.—С. 150—171.

¹Ф і г н е р Віра Миколаївна (1852—1942) – російська революціонерка-терористка з групи «Народна воля», учасниця кількох замахів на Олександра

II. За процесом «14-ти» засуджена до смертної кари, яку було замінено довічною каторгою, 20 років перебувала у Шліссельбурзькій фортеці в одиночній камері. У 1906 р. втікла з архангельського поселення за кордон. У 1915 р. повернулася до Росії, опублікувала мемуари.

² Ельбрус – найвища вершина Кавказьких гір.

³«Правда» – щоденна газета, орган ЦК КПРС, виходить з 1912р.

⁴Колхіда – антична назва Кавказького узбережжя Чорного мФря, Західної Грузії.

⁵Ш а м і л ь (1799—187|) – глава мусульманської військово-теократичної держави в Дагестані і Чечні, третій і останній імам (релігійний правитель

з 1834 р.), керівник національно-визвольної боротьби північнокавказьких горців проти російського колоніалізму. В 1859 р. був підступно полонений і засланий у Калугу. Тільки у 1870 р. йому вдалося втекти із заслання, помер Шаміль поблизу Медіни (тепер Саудівська Аравія) по дорозі в Мекку.

^ь«Інтернаціонал» – революційна пісня французького поета-кому-нара Ежена Потьє (1816—1887), написана 1871 р., стала гімном Комуністичної партії Радянського Союзу.

. ⁷Чичиков – герой поеми в прозі М. В. Гоголя «Мертві душі» (1842).

⁸Домбровський Ярослав (1836—1871)—польський революційний демократ, один з найактивніших військових діячів Паризької комуни.

⁹Р о с с е л Луї-Натаніель (1844—1871) – французький військовий і політичний діяч,. Учасник франко-прусської війни. Обурений політикою французького уряду, ттодав у відставку і перейшов на бік Паризької комуни. Розробив план військових дій проти версальців. Після поразки комуни розстріляний за вироком трибуналу.

¹⁰Делеклюз Луї Шарль (1809—1871) – французький політичний діяч, журналіст, один з керівників Паризької комуни. Загинув на барикадах.

ЧУМАКШСЬКА КОМУНА

Вперше надруковано у зб.: «Сині етюди» (Харків, 1923.– С. 111—126),

1927 та 1929 рр,– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Микола. Твори: У 3-х т.—Харків, 1929.– Т. 1.– С. 172—191.

¹Чумак Василь Григорович (1901 —1919)—український радянський поет, один із фундаторів першого українського літературного журналу поре-волюційного часу «Мистецтво». Вів підпільну революційну роботу в окупованому петлюрівцями і денікінцями Києві. Розстріляний денікінською контррозвідкою в Києві 21 листопада 1919 р.

²«Безнадійно. Є наді я...» – вірш В. Чумака «Офіра» (збірка «Заспів», 1919р.).

³Бобчинський і Добчинський – персонажі комедії М. В. Гоголя «Ревізор» (1836).

^IКаутський Карл (1854—1938) – один з лідерів і теоретиків німецької соціал-демократії і 2-го Інтернаціоналу.

У продком – скорочення з російської: «уездный продовольственный комитет».

^ьТред-юніони ^-– професійні спілки Великобританії та ряду інших англомовних країн. Виникли у XVIII ст. Метою робітничого руху вважається профспілкова боротьба за поліпшення економічного і правового становища окремих груп трудящих.

⁷Завжінвідділом повпаркому (скорочено) – завідуюча жіночим відділом повітового партійного комітету.

⁸Кронштадт – місто в Ленінградській області. Заснований Петром І як фортеця для захисту Петербурга з моря. В 1921 р. антирадянський Кронштадтський заколот був ліквідований частинами Червоної Армії за участю делегатів X з’їзду партії.

^уНепівська (походить від неп) – нова економічна політика, розроблена Леніним і проголошена X з’їздом РКП (б). Означала відхід від політики воєнного комунізму, заміну продрозверстки продподатком і частково допускала ринкові відносини.

¹⁰В л . І л ь ї н – один з псевдонімів В. І. Леніна. Під цим псевдонімом були опубліковані роботи В. І. Леніна «Розвиток капіталізму в Росії» (1896– 1899), «Від якої спадщини ми відмовляємося?» (1897 —1898) та ін.

^IIГеккель Ернст (1834—1919) —німецький біолог-еволюцюніст, пропагандист теорії Чарлза Дарвіна про походження видів. Намагався обгрунтувати соціальний дарвінізм, а також спілку науки і релігії.

¹²Мах Ернст (1838—1916) – австрійський фізик і філософ, мав значний вплив на розвиток емпіріокритицизму та неопозитивізму, його гостро критикував Ленін.

¹³«Матеріалізм і емпіріокритицизм» – філософська праця В. І. Леніна, написана 1908 р.

¹¹«Анти-Дюрінг» – одна з головних теоретичних праць Ф. Енгель-. са, написана 1878 р.

¹⁵Комбури – комуністичні буржуа, поширене в перші пореволюцій-ні роки скорочення.

¹⁶Кал едінськ ий – походить від імені Каледіна Олексія Максимовича (1861 —1918) – керівника контрреволюційного заколоту заможного донського козацтва в 1917 —1918 рр.

¹⁷Ц і це р о н Марк Туллій (106—43 до н. е.) – давньоримський політичний діяч, оратор, письменник, автор трактатів і промов. Прихильник республіканського ладу

¹⁸«Комуніст» – газета, орган ЦК КП(б)У. Виходив у 1918—1926 рр. у Харкові російською мовою, з червня 1926 р.– українською. З 2 лютого 1943 р. видається під назвою «Радянська Україна».

НА ОЗЕРА

Вперше надруковано в журн.: Всесвіт (1926.– № 15.– С. 2—4), 1927 та. 1929 рр.—у першому томі Творів 1932 р.—у Вибраних творах (т. 1). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.– Т. 1.– С. 236—248.

У виданні 1932 р. оповіданню передував невеликий вступ: «До етюду «На озера» я відношу й «Мисливські оповідання добродія Степчука». Ці поетичні екзерциції (свідомо беру це не зовсім благозвучне слово) треба розглядатине як оповідання пролетарського мисливця, а як записки переляканого дрібного буржуа. Хіба ж пролетаріат «тікає від людей»? Хіба він ширяє над «мертвими краями старосвітських поміщиків», «шукаючи нових ілюзій до нових невідомих берегів»? Отже, нічого нема дивнрго в тому, що модернізований тарта-рен ⁵⁵ 55
  Тартарен – персонаж сатиричної трилогії «Тартарен Тарасконаський» (1872—1890) французького письменника Альфонса Доде (1840—1897), в якій зображено тип задаваки-мисливця.– Ред.


[Закрыть]боїться мертвої качки, дітей і нарешті опудала в останньому оповіданні того ж таки добродія Степчука. Написано 1927 року».

Це якраз дуже промовистий доказ того, що своїми автокоментарями Хвильовий намагався не так прояснити зміст, авторську позицію, як по можливості застрахувати себе від тодішньої голобельної критики. Навряд чи письменник всерйоз протиставляв «пролетарського мисливця» і мисливця – «дрібного буржуа». Та й образ твердокам’яного пролетаря, який ніколи не сумнівається, не шукає «нових ілюзій» – це досягнення якраз невтомно критикованої Хвильовим пролетарської літератури з її «монументальним реалізмом».

¹Б’ єргалка – розмовна назва кафе, пивнички, де можна дешево їшвидко поїсти. Походить від нім. Ьіег або ж від франц. Ьіёге.

²Фламмаріон – тут фантазер, дослідник незнаного. Очевидно, походить від імені французького астронома, дослідника Місяця, засновника французького астрономічного товариства Каміля Фламмаріона (1842—1925).

³Горацій (Квінт Горацій Флакк; 65—8 до н. е.) – римський поет.

⁴Епікурейський (за ім’ям давньогрецького філософа-матеріаліста Епікура; 341—270 до н. е.) – спрямований на одержання насолоди, яка, за Епікуром, грунтується на задоволенні потреб і виключає страждання тіла / і душі.

⁵«Нотатки мисливця» (1847—1851) – цикл оповідань І. С. Тургенева (1818—1883).

⁶«Б е ж и н луг» – оповідання І. С. Тургенева, що увійшло до циклу «Нотатки мисливця».

⁷Пульхерія Іванівна й Афанасій Іванович – персонажі повісті М. Гоголя «Старосвітські поміщики» (1835).

^йСахара – найбільша на земній кулі пустеля в Африці.

⁹Сорочинці – містечко Миргородського повіту Полтавської губернії (тепер Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області).

¹⁰«Червона свитк а».– Мається на увазі мотив повісті М. Гоголя «Сорочинський ярмарок» (1831) – пекельна червона свитка, яка нібито приносить нещастя всім, у чиї руки потрапляє.

'' Дон Квізадо – одне з прізвищ дон Кіхота, героя однойменного роману Мігеля де Сервантеса.

МИСЛИВСЬКІ ОПОВІДАННЯ ДОБРОДІЯ СТЕПЧУКА

Вперше надруковано в Універсальному журналі (1929.– № 6.– С. 42– 58). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.– Харків; Рух, 1932.—Т. 1.– С. 250—287.

Автор супроводжує твір таким зауваженням: «Див. вступне слово до ескізу «На озера». Рік той же».

¹Мюнхгаузен (Мюнхаузен) – герой німецьких анекдотичних переказів про дивовижні пригоди безжурного й хвальковитого барона Мюнхаузена;

на їх основі написано гумористичний збірник (1786) німецького письменника Рудольфа Еріха Распе (1737—1794), російський переклад якого здійснив

1923 р. К. Чуковський («Удивительные приключения, путешествия и военные подвиги барона «Мюнхгаузена»). Переробку збірника Распе здійснив німецький письменник Готфрід Август Бюргер (1747—1794), видавши 1786 р. під назвою «Дивовижні пригоди барона Мюнхаузена». ^

²Прекрасна Маргарита – героїня драми німецького письменника Йоганна Вольфганга Гете (1749—1832) «Фауст» (1773—1831).

³Ферд ищенко – персонаж роману Ф. М. Достоєвського «Ідіот» (1868).

БАРАКИ, ЩО ЗА МІСТОМ

Вперше надруковано у зб.: «Сині етюди» (Харків, 1923.– С. 127—143),

1926 р. опубліковано окремою книжечкою (ДВУ), 1927 і 1929 рр.– у першому томі Творів. Подається за вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.– Харків, 1929.– Т. 1.– С. 206—225.