Текст книги "Тінь попередника"

Автор книги: Владимир Ешкилев

сообщить о нарушении

Текущая страница: 6 (всего у книги 24 страниц)

– Так, звісно, – контр-адмірал задзеленчав медалями. – І я сподіваюся, леді Ґвен, що на полюванні ви особисто отримаєте її милостивий дозвіл.

– Намісниця братиме участь у полюванні?

– Так, уявіть собі. Прилітає за три доби на лайнері «Сарматія» з численним почтом.

– А сенатор лорд Рехинальдер?

– Тим самим рейсом. Ви з ними знайомі?

– З леді Унно ні, не мала такої приємності, а сенатор неодноразово відвідував наш Університет. Він є членом опікунської ради і нашим почесним доктором.

– Так, він дуже ерудована людина. А також справжній джентльмен.

– А сьогоднішні події не відіб'ються… скажімо так, на їхньому бажанні взяти участь у полюванні?

– Під час Війни і леді Унно, і лорд Рехинальдер командували бойовими кораблями. Вони будуть тільки раді знову продемонструвати підлеглим свою легендарну хоробрість. А також презирство до тих виродків, що труять газом молодих хлопців та дівчат, які відпочивають у казармах. Полювання відбудеться за будь-якої погоди, леді. За будь-яких обставин. Це буде найзнаменитіше полювання нашої доби.

– Мечоносці-контрамінатори – дуже рідкісні тварини.

– Наймогутніші та найнебезпечніші створіння на цій планеті, леді, – охоче погодився правитель. – Мої біологи ще минулого місяця вистежили двох велетенських мечоносців у затоці Саргоніса. Там значні глибини. А великі мечоносці не люблять мілин.

– Ви, мабуть, уже полювали на контрамінаторів?

– Одного разу за все життя, баронесо. Історії Кідронії, якщо ви не знаєте, відомо лише п'ять повноцінних полювань на цих тварин. Уперше на гігантського мечоносця полював великий мисливець минулого століття лорд Маргуз. Але він так і не здобув трофея. Поранений мечоносець утік до лабіринту підводних печер. Маргуз більше десяти годин переслідував його на підводному скутері, але чудовиську вдалося втекти. Дно Океану Нелі чимось схоже на велику губку. Воно прошите глибокими печерами, довжина яких досягає кількох тисяч кілометрів. Величний лабіринт, практично не досліджений до цього часу. Те, що Маргуз тоді залишився живим і вибрався звідти, просто виходить за межі ймовірності. Так-так, люба баронесо, деякі люди направду народжуються під щасливими знаками… Друге полювання влаштував Університет Аврелії. Вони найняли відомого тоді мисливця Бракса, і той упіймав для їхньої колекції невеликого самця контрамінатора. П'ятнадцятиметрового. Довжина його меча була чотири з половиною метри, а ширина – шістдесят п'ять сантиметрів.

– Упіймав живого?

– Так. Тварина померла пізніше, під час транспортування. І в цьому Браксової провини немає. Причина смерті мечоносця мені не відома. Знаєте, леді, великі трофеї надзвичайно важко перевозити на гіперпросторових кораблях. Потрібно будувати спеціальні розвантажувальні кокони, розширювати біоблоки і тому подібне. Ви ж, напевно, знаєте про все це ще краще за мене. Ви ж фаховий ксенобіолог… Так ось. Третє полювання очолив адмірал Чан 3іван, племінник і спадкоємець тогочасною соларха Альфи. Сміливий був мисливець, усі без винятку ризики брав на себе, не визнавав жодних асистентів-кіборґів. Так само, до речі, як і ми з лордом Рехинальдером. Чан 3іван був ідейним майстром спортивного хастлерства, такі тепер рідкісні. Його загоничі на п'ятий день виманили з печер колосального монстра. П'ятдесятиметрової довжини.

– П'ятдесят метрів? – Вей мимоволі посміхнулася. Й одразу ж про це пожалкувала.

– Я бачу, леді Ґвен, ви мені не вірите, – на обличчі Джиліна виникла гримаса ображеної дитини. – А даремно. Це не мисливська леґенда, баронесо, а доконаний факт. Я неодноразово переглядав відеозаписи того полювання. Копії зберігаються у моєму архіві, ви завжди можете з ними ознайомитися. Над водою, у різноманітних ракурсах, видно меч контрамінатора. Велетенський меч! Колосальний меч! Його ширина близько двох метрів, а довжина не менша за шістнадцять. А то й усі вісімнадцять. Якщо ж узяти співвідношення розмірів, то загальна довжина його тіла разом зі щупальцями повинна була бути не меншою за сорок три метри. А товщина лобового панциру могла досягати вісімдесяти сантиметрів. Таку кісткову товщу не пробиває навіть реактивний гарпун з тартановим буром! На жаль, упіймати великого контрамінатора не вдалося. Чан Зіван загинув разом з катером і командою. А ще до його загибелі виловили те дитинча, опудало якого виставили в музеї вашого Університету.

– Великий контрамінатор міг бути самицею?

– Так, міг. Більшість ваших колеґ, з якими я мав розмову, вважають, що самиці мечоносців більші й могутніші за самців. Великий контрамінатор був дуже могутнім і лютим. Перерубав катер Чана першим ударом меча. А підводної зйомки тоді не вийшло – чудовисько розбурхало придонну каламуть… Сумним, я б сказав, навіть трагічним виявилося оте третє полювання. А четверте довелося очолити вашому покірному слузі, баронесо. Воно також було, скажімо так, не зовсім успішним. Так… Ми тоді виманили з печери великий екземпляр, але він знищив усі наші підводні апарати. Ми його загубили й були змушені згорнути всі наші загінні сітки. Тепер ви розумієте, баронесо, на яке саме полювання я вас запрошую?

– Це велика честь і задоволення для мене – полювати поряд із таким видатним майстром, як ви, лорде Джиліне.

– Чого варта майстерність у порівнянні зі шляхетною красою, подарованою вам предками! Я обіцяю, ви не будете розчаровані полюванням, люба баронесо… Але давайте повернемося до столу. Наша відсутність затяглася. А це неввічливо. Адже ми з вами, як прямі нащадки великих Домів, завжди і всюди повинні бути зразком для нижчих станів, чи не так?

– Авжеж, лорде Джиліне, я погоджуюся з вами: це одне з тих наших покликань, беззаперечність яких підтверджена століттями.

15

Підземні тунелі під Каманійськими горами,

планета Кідронія (4КВ67:3) системи Абелари.

12 семпрарія 416 року Ери Відновлення.

– Як тобі спалось, напівкровко? Тормаги не снилися?

Аґент «Ягд» не відповів. Ночівля на мерзлому камінні острівця явно не зміцнила його здоров'я. Спина боліла, гріюча підкладка комбінезона чомусь не змогла убезпечити від холоду: він відчував крижану вологу вище від попереку.

«Напевне, розірвались капіляри абсорберу», – припустив аґент, вивчаючи дані самодіагностики. Кілька відміток на дисплеї виявилися забарвленими у тривожні відтінки оранжевого. «Ягд» запросив детальнішої інформації. Прилад негайно видав йому три попередження. Перше стосувалося загального послаблення імунітету, друге й третє повідомляли про дисбаланс альдостерону [28]28
  Альдостерон – стероїдний гормон, що регулює водно-соляний баланс в організмі людини.


[Закрыть]в його організмі. Синя крапка в кутку екрана означала, що контролюючий імплантант уже відправив до надниркової залози групу лікувальних нанороботів.

Гумм мовчки спостерігав за діями аґента. До тіл короткоживучих шахтарських клонів медичних агрегатів ніколи не імплантували. «Ягд» вирішив, що Гумм може сприйняти його звичні ранкові процедури як провокуючу демонстрацію соціальної переваги.

– За здоров'ям потрібно стежити, – сказав він для того, щоб якось розвіяти недобре мовчання.

– Стеж, – відізвався клон. – Тобі воно знадобиться.

– А тобі?

– Я здоровий.

– Це правда, товсточолий, за тобою встигати важко.

– Доведеться напружити м'язи, воїне. Треба йти швидко. Дуже швидко.

– Тормаги?

– Фільтри дихальних масок розраховані на тридцять шість годин. У нас немає змінних фільтрів.

– Отже, до Підземного міста ще далеко?

– Так.

Вони продовжили свою мандрівку підземним лабіринтом Кідронії-Єсіхі. Його циклопічні печери чергувалися з вузькими лазами, сталагмітові хащі – з каскадами тунелів. Багрянець і чорнота базальтів перемішалися тут з жилавими стовбурами слюди, із зеленкуватою патиною сієнитів, із блискотливими мисами кварцевих врізів. Незнана катастрофа давніх часів перемішала надра Великих Каманійських гір. Чи то падіння астероїда, чи виверження мегавулканів створили підгірну лінзу, у тілі якої гарячі підземні води за сотні мільйонів років вимили печерні порожнини, проклали для себе тунелі й русла.

Аґент втратив лік поворотам, стежкам над прірвами і вертикальним лазам, які доводилося долати за допомогою портативної лебідки. Теплообмінники і водяні циркулятори його комбінезона поступово виходили з ладу. «Ягд» кілька разів зупинявся, марно намагаючись відрегулювати систему життєзабезпечення. Пластик шолома зсередини вкрився випотиною, аґент задихався від спеки, а ноги морозила крижана волога, що хлюпала у високих шахтарських чоботах. Йому ввижалися тіні хижих тормагів і мертвотні спалахи вогнів-привидів. Розмите запітнілим склом, навколо звисало тисячотонне темне громаддя, а під ногами шкірили пащі багатозубі провалля, що вели до вічних горнил планетарної мантії.

Гумм бадьоро крокував попереду й час від часу з цікавістю підглядав за «Ягдом». Коли той шпортався й падав, клон зупинявся й чекав. Але жодного разу не підійшов і не допоміг.

Невдовзі аґент повірив у свою щасливу зорю. У черговій велетенській печері вони наштовхнулися на мандруючу групу Підземних. Крізь запітнілий шолом «Ягд» не зміг роздивитися облич та екіпіровки кідронійських партизанів. Знесиленого аґента поклали до кошика транспортного робота й довго кудись везли. Потім його шолом освітили багряні вогні.

«Шлюз Підземного міста», – здогадався «Ягд». – Таки дістались…»

Коли аґентові дозволили зняти шолом, він виявив, що робот їде долиною високої і довгої печери. Сліпучі джерела освітлення не дозволяли роздивитися її склепіння і створені людьми захисні споруди. Будинки, закріплені на стінах печери, нагадували ґрона паливних цистерн. Поміж ними будівничі Підземного міста перекинули навісні металеві містки з канатними перилами. Здавалося, велетенські павуки розвісили тут блискуче павутиння, прикріпивши до нього зв'язки матово-сірих циліндрів і сфер. Уся ця дивна архітектура пропливала по обидва боки від дороги, якою везли змученого аґента. Гумм урочисто крокував поряд з роботом.

Шлях їм заступили люди в темних комбінезонах. Їхні обличчя закривали непрозорі щитки. Вони подали клонові знак, і той без видимого зусилля витягнув «Ягда» з контейнера. Ослаблі ноги підвели аґента. Він застогнав і, щоб не впасти, схопився за лікронові петлі на шахтарському обладунку Гумма.

– У нього зіпсувався комбінезон, – пояснив темним клон. – Я вже бува подумав, що цьому хлопчикові гаплик.

– Ти посланець Теслена? – запитав «Ягда» один із темних.

– Так, – прошепотів аґент пересохлими губами. – Великий адмірал послав мене до ваших Знаючих.

– Звідки йому відомо, що тут живуть Знаючі?

– Теслен володіє Шеканою на Сагунті. Там збереглись таємні архіви давніх епох.

– І чого саме хоче твій адмірал?

– Знань і союзу.

– Чому він упевнений, що зможе отримати перше і є вартим другого?

– Він є посвяченим древнього Ордену.

–  І що з того?

– Знаючим небайдуже до нашого Ордену.

– Так вважаєте ви з Тесленом. Але ж ви можете помилятися. Знаючі самі вирішують, що їм байдуже, а що ні.

– Я маю для них паролі й послання.

– Знаючі вирішать, чи вислухати твоє послання, чи приректи тебе на довічне мовчання.

Темні наблизилися. Один із них спрямував на аґента сканер.

– Ти зможеш відвести його до Преподобних сестер? – запитав Гумма другий.

– Якщо буде треба, я його й нести зможу, – запевнив клон.

– Він чистий, – визначив той, що працював зі сканером.

Гумм одною рукою підхопив аґента і повів – радше поніс – до підвісних містків. Вони піднялись на півсотні метрів над дорогою, проминули найближче ґроно будинків і завернули до непомітного скельного тунелю. Тунель зробив кілька заворотів і привів їх до круглої зали, в центрі якої було розташовано щось на штиб високого бювету. З його кам'яних ринв струміла гаряча жовтувата вода. Вона наповнювала кільцевий басейн, над яким зависли пласкі хмарки випарів. В залі пахло сіркою і ще чимось невідомим. На низенькому ослінчику сиділи дві жінки в сірих плащах. Обличчям старшої довге життя проклало мережу зморшок, звивистих, наче підземні тунелі Кідронії. Молодша, навпаки, з вигляду була непереможно юною. Волосся обох жінок, заплетене у дрібні косиці, було ретельно розкладене на плечах золотавими віялами.

– Вибачте за те, що потурбував вас, Преподобні сестри, – шанобливо звернувся Гумм до жінок. – Ось привів до вас великого воїна з довірених самого адмірала Теслена. Щоправда, великий воїн трошки стомився і натер собі ноги.

– Не треба підсміюватися, Гумме, тобі таке не личить, – завважила молодша жінка. – Ти ж насправді добрий і уважний до ближніх син Велудумана. Посланець не був готовий до такої важкої і довгої мандрівки. Корисливі люди продали йому старий зіпсований комбінезон.

– Вибач мені, сестро. Гумм зробив неправильно. Гумм усвідомив свою помилку, – сказав шахтар, винувато схиливши голову.

– Роззуй посланця, – наказала клону старша жінка. – Нехай він зігріє ноги в цілющій воді Єсіхі.

– Вітаю вас, Знаючі сестри, – поспішив промовити «Ягд», побачивши, що клон заповзявся виконувати наказ старшої. – Обраний від Семи Еарлан Теслен передає вам слова…

– Нехай спочатку Гумм зробить свою справу, – перервала виступ аґента старша. – Не треба квапитися. Повір мені, ти не зганьбиш свого начальника, якщо перекажеш його послання роззутим.

Тим часом Гумм зняв з «Ягда» шахтарські чоботи, підгорнув манжети штанів і посадив аґента на край басейну так, що його змерзлі ноги опинилися майже по коліна в гарячій воді. Той закусив губу, щоб не застогнати.

– Зараз тобі стане легше, – запевнила старша. – Вода не така гаряча, як здається на перший дотик… А ти, Гумме, зайди до Тирика і візьми в нього їжі та питної води для посланця. Він голодний і спраглий. Тобі, до речі, також не завадить відновити сили.

– Спасибі, – вдячність аґента була щирою.

– Якщо Теслен насправді Обраний від Семи, – сказала молодша, коли Гумм вийшов, – він повинен знати древні слова.

– Він передає вам: «Шалікш Тенгрі».

– Нойна Агар, – відповіла старша. – Ми пам'ятаємо про давнє братство. Якої мети прагнуть Семеро?

– Спокою для Світлої Долини, де обрані вирощують Троянду.

– Коли Троянда загрожена, обрані Долини не повинні залишати обидвох проходів і вежі на пагорбі. Тампль!

– Паролі мовлено правильно і тебе визнано повноважним вісником, – підтвердила старша. – Яке послання доручив тобі Обраний Теслен?

– Він хоче зустрітися зі Святими Матерями Піфії.

– Навіщо?

– Він пропонує відновити наш союз напередодні непевних часів. Імперія стоїть на краю безодні. Канцлер Мадин і стара аристократія спланували заколот проти імператора. До заколоту залучені деякі члени Імператорської Ради, Сенат, командуючі флотами, олігархи колоній і наукова еліта Випереджуючих планет. Династія Ойзеле приречена. А з її падінням знову настануть темні роки усобиць і здичавіння.

– Нам відомо про послаблення центральної влади, – кивнула на знак згоди молодша Знаюча. – Володарі Старої Імперії з часів Сіроокого сподівалися на два незрадливі оплоти: на мудрість Знаючих і на силу Зоряного Флоту. Й ці сподівання ніколи не були даремними. Але гордий Дім Ойзеле відкинув принцип Рівноваги. Теперішній імператор опирається на відверту брехню і свавілля таємної поліції. Він думає, що його Джи Тау контролюють усе й усіх, j що його врятують гроші корпорацій. Це смішна і безглузда ілюзія. Невдовзі імператор зрозуміє обмеженість свого мислення. Але тоді буде запізно. Імператор уже бачив колись, як фальшива велич перетворюється на ніщо. Достатньо було Святим Матерям відвернути свої обличчя від Дому Ойзеле, як галактична держава відразу відчула своє сирітство. Вона захиталась і затремтіла від жаху, коли ящери явили людям могутність древньої Ґ'орми!

– Захиталась, так. Але ж не впала.

– Це не привід для радості й не підстава для впевненості. Не тератронні бомби здивували ящерів, а варварська рішучість людських володарів застосовувати де завгодно і коли завгодно цю сатанинську зброю. Ґ'ормітів зупинив не страх, а глибока відраза. І в цьому, віснику, ми не бачимо ані величі, ані сили. Над Туре Шактірі, який випустив на волю руйнівні сили Темряви, нависло страшне прокляття. Ані відданим Джи Тау, ані грошовим мішкам не стане снаги врятувати навіки проклятий Дім Ойзеле. Прокляття зруйнує всі справи і всі надії імператора.

– Теслен готовий відтяти хворі члени і відновити стару Рівновагу.

– Твій начальник здобув популярність випадково і володіє малими силами.

– А хіба Сіроокий або Сіоран Перший не починали з малого?

– Сіроокого народила Знаюча. Його було навчено і посвячено на Піфії. Його з дитинства навчили розуміти справжню природу Всесвіту, відчувати тонкі рівні буття. А Сіоран, незважаючи на свою незмірну могутність, ніколи не йшов проти волі й порад Святих Матерів.

– Теслен готовий розмовляти з Матерями і приймати їхні поради.

– Розмовляти про що?

– Хіба в Обраного і великих жриць Планети Жінок не знайдеться спільних тем для обговорення? Наприклад, Обраному відомо про таємницю Фаренго.

– Відомо завдяки випадково знайденому в архівах Сагунту звіту Нурасова?

– Звіт не було знайдено випадково. Його копія потрапила до Ордену Стражів за кілька годин після того, як звіт прочитав Сіоран.

– Що ж іще зберіг ваш колись могутній Орден, окрім знань із порохнявих архівів?

– Ми зберегли не лише знання з архівів, – «Ягд» зробив належну паузу перед тим, як викласти головний козир Теслена. Зараз ці неприступні й горді Преподобні сестри почують таке, що змусить їх зовсім інакше поставитися і до людини на ім'я Еарлан Теслен, і до братства, яке носить священну назву «Орден Стражів». Аґент набрав у легені повітря й промовив, відділяючи кожне слово короткими, але чіткими паузами:

– Великому адміралові відомо, що імператор встановив на Піфії тератронні міни. І він знайшов спосіб, яким можна ці міни знешкодити.

Знаючі перезирнулися. Старша на мить примружила очі. Молодша підвелась і вийшла із зали бічним тунелем.

– Моя Сестра через Білі Камені напряму звернеться до високопосвячених на Піфії, – пояснила аґентові старша. – Ти приніс важливу новину, Страже, і заслужив на повагу й відпочинок. Гумм уже повертається. І ми з тобою помовчимо, очікуючи відповіді від Святих Матерів.

16

Храм Командорського ступеня

Ордену Обраних від Семи, резиденція Шекана,

планета Сагунт (7КВ18:а2), система зірки Капели.

12 семпрарія 416 року Ери Відновлення.

Обраний від Семи, великий адмірал Теслен увійшов до Командорства у повній відповідності до ритуалів Ордену – в супроводі Прапороносця і Великого Обрядоначальника.

– Вітаю Обраних братів! – звернувся він до присутніх.

Обрані, одягнені у чорні мантії зі сріблястими смугами, відповіли на привітання лідера приглушеним грізним хором:

– Вітаємо і тебе, Обраний від Семи, могутній Князю Знання, повелителю полум'я Орай, Патріарше Кадошів, Хранителю Таблиць!

– Займіть свої місця, брати Обрані, – звелів Теслен. – Брате Перший Сенешалю, чи покритий Храм ззовні?

– Доглядач Воріт невтомний на заставі, – відгукнувся Перший Сенешаль. – Вороги не прослизнуть повз нього.

Теслен на чолі процесії піднявся на Трон Патріарха Кадошів. Тут, у глибокому підземеллі Шекани, набагато безпечнішому за будь-яку з «червоних зон», у товаристві спадкових орденських сенешалів, він міг дозволити собі бути самим собою – володарем таємного світу, прихованого від зацікавлених очей.

Піднесення Теслена. З навчального посібника з історії для авреліанських шкіл 2-го рівня

Еарлан Теслен народився на планеті Земля у 348 році. Розпочав свою кар'єру з того, що відмовився від спадкового права зайняти інженерну посаду батька і обрав рідкісну для землян спеціальність космоаналітика. Після закінчення школи просторово-сингулярного аналізу в Агрі Теслена призначили стажером на малий рейдер «Адмірал Вардан Тізе». Першим його проектом був розрахунок тристрибкової траєкторії польоту розвідувального рейдера до віддаленої області Трапеція.

У 379 році Теслену присвоїли звання прем'єр-лейтенанта Флоту і другий ранґ військового космоаналітика. З цього моменту розпочалася його служба у тактичному штабі керуючого Шостим флотом великого адмірала Ігі Шелтона. 388 року Шелтон призначає його головним аналітиком флагмана флоту – лінкора «Цефей». До початку Війни Теслен обіймав посаду космоаналітика-радника флоту (першого заступника начальника штабу) у званні капітан-командора. За декілька годин до початку Війни (атаки ящерів на Шостий флот в області Білих Зірок 13 пентарія 394 року ЕВ) командуючий відрядив Теслена на другий за потужністю корабель флоту – крейсер «Пантократор», де несподівано помер капітан.

Після того, як за перші сім секунд атаки ящери знищили «Цефей» і всі бойові кораблі першої лінії Шостого флоту, окрім «Пантократора», виявилося, що командор Теслен має найвищу посаду серед командирів уцілілої частини флоту. Він прийняв командування флотом на себе і вивів залишки флоту на Лімес Скорпіона. Після перших вдалих операцій, спрямованих проти безпілотних апаратів і баз ящерів, імператор офіційно призначив Теслена командуючим збірної ескадри. Всупереч столітнім традиціям флоту, він присвоїв Тесленові, позакастовому військовому, звання контр-адмірала.

24 октомбрія на «Пантократор» з безпілотного військового транспортника перевантажили перший зі створених вченими Альфи Альфи тератронних зарядів. Корабельні техніки з великими складнощами встановили його на бойовий швидкісний RPV [29]29
  RPV – Remote-Piloted Vehicle, дистанційно пілотований літаючий апарат.


[Закрыть] типу «Бран». 10 ноембрія замаскований «Пантократор» наблизився до великого бойового корабля ящерів типу «Скальпель» і атакував його «Браном» з тератронним зарядом. Знищення «Скальпеля» було першою перемогою людства у Війні, і, на думку більшості військових істориків, стало її переломним моментом.

Саме тоді з'ясувалося, що на місці вибуху тератронної бомби з'являється невелика «чорна діра». Вперше цей неочікуваний ефект застосування тератронної зброї виявили й дослідили аналітики й астрофізики Теслена. Після атаки на «Скальпель» імператор присвоїв йому звання віце-адмірала, титул імперського лорда і нагородив Адміральським ступенем Ордену Сонця. Незабаром ящери контратакували базу збірної ескадри і в серії жорстоких сутичок знищили всі рейдери цього з'єднання, окрім двох. Незважаючи на значні пошкодження і загибель третини екіпажу, «Пантократору» вдалося пірнути на Темні Шляхи. Під час однієї з пізніших сутичок за допомогою бойових команд крейсера було підірвано п'ятий тератронний заряд, і з його допомогою була знищена планета 5КВЗЗ:7, на поверхні якої ящери розпочали будівництво своєї ресурсної бази.

Незабаром, налякані новою зброєю людей, ящери відвели свої кораблі від зоряних систем Імперії. Після закінчення війни Еарлана Теслена призначили командуючим Третім флотом: спочатку у званні адмірала, а згодом – адмірал-командора. Популярність Теслена, як «рятівника людства» і запеклого ворога старої кастової системи, досягла своєї вершини на початку п'ятого століття Ери Відновлення. Він, єдиний в історії, став кавалером Адміральського ступеня Ордену Білих Зірок. З 399 по 410 роки Теслен входив до Імператорської Ради, з 398 по 407 роки був сенатором. У 402 році під його командуванням Третій флот звільнив від піратів і контрабандистів область Петлі Парагулда.

– Чому ми є Обраними? – запитував Патріарх Кадошів у Сенешалів.

– Ми є тими, котрі можуть усе, але не шукають для себе нічого, – відповідав Перший Сенешаль. – Ми до останньої краплі крові захищаємо вільних і чесних людей у їхніх мандрах шляхами смутку й горя. Ми охороняємо шлях, що веде до Священної землі, до долин передвічного Світла.

Після обміну ритуальними репліками між Патріархом і Першим Сенешалем над престолом було розгорнуто чорно-білий прапор, а на вівтарі відкрили Біблію на вісімнадцятому вірші четвертої глави Книги Неємії.

– Займіть свої місця, брати Обрані, й візьміть до рук свої мечі, – звелів Теслен. – Брате, що спостерігає за долинами скорботи, повідом, які новини приніс Східний вітер?

– Один із наших мандрівних братів, – повідомив Другий Сенешаль, – дістався до підземних укриттів Кідронії. Ми чекаємо новин від нього. Ще один мандруючий брат повідомив нам, що заколотники-консерватори мають намір найближчим часом завдати шкоди позиціям імператора. Для цього, під виглядом полювання на підводного монстра, на тій-таки Кідронії збираються на нараду керівники заколотників: сенатор Рехинальдер, намісниця Унно, племінник канцлера і правитель Атлопатек. Наш мандруючий брат також повідомляє, що координатор Ґрідас доправив до Кідронії свої елітні кадри: аґента-телепата «Ліктора», техніка Куроро, слідчого Маркова і баронесу Вей, відому шпигунку і вчену. Обидва табори готуються до смертельного зіткнення. Проте цього разу в імператора та його однодумців менше шансів на перемогу. Наш третій мандруючий брат приніс звістки з віддалених рубежів: на наші кордони насуваються бойові ескадри Ґ'орми. Ящери вийшли зі сплячки. Можливо, їхні аґенти дізналися про те, що Флот розбудив древнє зло на планетах Темного Агрегату. З надійного джерела наш брат почерпнув інформацію про те, що база Волт-Армстрідж перед знищенням була заражена древнім злом, яке мовою ящерів називають «ґорги», «ґзирги» або «ґирги». Четвертий з мандрівних братів приніс відомості з секретних арсеналів Альфи. Вчені Першого Арсеналу завважили, що складені там тератронні заряди тепер втрачають стабільність своїх ядер уп'ятеро швидше, аніж рік тому. Уже вилучено з резервного комплекту Флоту дев'ять зіпсованих зарядів. Дотепер фізики ніколи не стикалися з ефектом лавинної дестабілізації зарядів. Це явище поки що залишається без наукового пояснення. Між іншим, є припущення, що аґенти ящерів якимось чином навчилися дистанційно впливати на синарні кільця тератронів. Принаймні, так вважають аналітики Джи Тау. Той самий мандруючий брат повідомив, що П'ятнадцятий флот безпрецедентними темпами готує до польоту в напрямі Темного Агрегату новий малопомітний безпілотний крейсер, який має здатність нести променеву зброю і два тератронних заряди. Супремус безпілотника програмують для виконання широкого спектру самостійних дій. Окрім того, брат повідомляє, що Флот замовив у компанії «Еттлі Касмік» ще два безпілотники цієї ж серії. На одному з них планують встановити двигун нового типу, аналогічний уже випробуваним на експериментальних рейдерах «Бретіль» і «Баракуда». Я сказав, Обраний.

– Ми почули тебе, брате. Тривожні новини принесли наші мандруючі брати, і лише таємні охоронці цивілізації – ми і Знаючі Матері Піфії – можуть врятувати розмаїття людських світів від загибелі, – підсумував Теслен. Він помовчав і додав:

– Якщо розпочнеться війна з рептилоїдами, Імперія не вистоїть. Адже і в першій війні ми не перемогли ґ'ормітів. Ящери самі відвели свої ескадри. І кому, як не мені, знати про це.

17

«Червона зона» Резиденції Джитау,

головний житловий купол Центрального поселення,

планета Кідронія (4КВ67:3) системи Абелари.

12 семпрарія 416 року Ери Відновлення.

Окрім Вольска, Маркова, Ґвен, Гело і Чандрасекара, переглянути секретні записи, отримані перед загибеллю бази Волт-Армстридж, виявили бажання ще три офіцери Джи Тау. Серед них двоє раніше працювали на випаленому ядерним вибухом астероїді. Їхня присутність у «червоній кімнаті» була визнана корисною. Як і присутність ксенобіолога з кідронійського відділку Служби. Допоки Гело погоджував з керівництвом усі допуски й дозволи, до вікон Центрального купола підкралася світла кідронійська ніч. Два місяці, які рухались навколо планети, освітили поселення, немов дві блакитно-срібні лампи.

Гело з'явився у супроводі ксенобіолога місцевого Джи Тау – молодої темношкірої дівчини в лейтенантському мундирі. Те, що мундир залишив для огляду, змусило всіх присутніх чоловіків змобілізуватися. «Тут не обійшлося без селекції. Певно, якась правнучка чи онука високоякісних секс-клонів, – подумав Вольск. – Хоча, треба визнати, і серед нащадків народжених можна зустріти яскравих красунь. Дуже рідко, але можна. Та ж сама Ґвен, до речі… Але ця ксенобіолог – справжня юна богиня. Джи Тау вміють підбирати для себе кадри».

Радник відрекомендував лейтенанта:

– Тама Шайнар, спеціаліст із ментального впливу ксеноморфів.

– Рідкісна спеціальність, – завважила Ґвен. – Ви, колеґо, певно, вчились в доктора Ґардіан?

– Я навчалася на Альфі Альфі.

– Навіть так… Дивно, але мені нічого не відомо про альфійську школу ксеноменталіки.

– Вона засекречена.

– Навіть для доктора Ґвен? – посміхнувся Марков. – Напевне, якийсь зовсім неймовірний рівень секретності.

– Давайте перейдемо до справи, – перебив імпровізований допит Гело. – Техніки порадили частину матеріалів переглянути на тривимірному демонстраторі, а частину – на пласкому екрані.

– Почнемо з «пласких», – запропонував Марков. – Ви не заперечуєте, баронесо?

– Ні.

– А ви, Тамо?

– Я тут не старша.

– Тоді розпочнемо, – тіронієць жестом запропонував Тамі сісти на дивані поряд з ним. Але дівчина віддала перевагу окремому стільцеві. Вольск підморгнув Маркову: «Облом!». Детектив знизав плечима.

Гело дістав із сейфової ніші чорний циліндрик – носій інформації типу «надзахищений». Проектор змигнув, приймаючи одягнену в незламну кристалічну оболонку волосинку-флешку. Над блискучим плато стола загорівся прямокутник сріблястої плазми. Його первісний колір швидко поступився темно-сірому, а потім виникло зображення. На екрані з'явилося просторе приміщення з металевими стінами. На передньому плані виблискував тьмяним металом сходовий марш. На задньому височіли штабелі стандартних транспортних контейнерів.

– Це одна з вантажних платформ карантинного терміналу Волт-Армстриджа, – пояснив один із офіцерів Джи Тау, в минулому працівник загиблої бази. – Там розвантажують… тобто розвантажували транспортні модулі й контейнери з тих кораблів, що прибували на базу.

– Тут уперше помітили ґиргів, – уточнив Гело.

– Ґиргів? – перепитав Вольск.

– Так їх називають ящери.

– Ящери пищать, – сказав Марков. – На граничній для наших вух чутності.

– Це найближчий із варіантів транскрипції звуків, які вони видають. Попереджаю всіх, це украй засекречена назва.

– Хто б сумнівався, – пирхнув детектив. – О! Ви бачили? Там, унизу.

– Темні плями. Рухаються, – Ґвен наблизилася до монітору. – Можна збільшити зображення?

– Будь ласка.

Зображення нижньої частини одного з контейнерів зайняло весь екран. Його зовнішньою поверхнею сповзала желеподібна темна маса. А на підлозі темне «желе» утворювало круглу калюжку.

– Органічна субстанція, можливо, якісь виділення, – висловила припущення Тама.

– Навряд чи, – не погодилася Ґвен. – Воно нагадує колонію якихось метазої [30]30
  Багатоклітинних.


[Закрыть], наприклад, мірандійських medusa alpestris.

– Вершинних медуз, – переклала Тама офіцерам Джи Тау.

– Ось, – показала на монітор арпікранка. – Бачите? Вони розділяються, відповзають одне від одного, потім знову сповзаються. Ця колонія метазої з дискретною просторовою динамікою. Але вони такі повільні…