Текст книги "Тінь попередника"

Автор книги: Владимир Ешкилев

сообщить о нарушении

Текущая страница: 7 (всего у книги 24 страниц)

Зображення замиготіло.

– Ось той самий запис, але через шість хвилин, – прокоментував Гело.

Біля контейнера набряк чорний пузир, трохи більший за людську голову. «Медузи» згуртувалися біля його основи, утворюючи щось схоже на підставку для глобуса. Раптом у пузирі спалахнуло світло.

– Люмінофори? – здивувалася Ґвен Вей.

– Зараз запис відтворюється із десятиразовим уповільненням, – повідомив радник.

Присутнім здалося, що жива чорна булька збільшила свої розміри і налилася зсередини нестерпним блиском. На мить світло заповнило весь її простір і засліпило камеру спостереження. Коли спалах погас, булька зникла, але біля контейнера з'явилися великі темні силуети. Масштаб зображення змінився, вони знову побачили панораму вантажної платформи, але тепер на ній метушилося з півдюжини рухливих потвор завбільшки з великих псів.

– Це також з уповільненням? – поцікавився Марков.

– Так.

– Вони такі прудкі?

– Неймовірно прудкі тварюки. На одному із записів таке звірисько пробігло двадцять метрів за три десятих секунди.

Марков присвиснув.

– Звідки вони взялися? – Ґвен здавалася приголомшеною. – Яким чином може відбуватися такий миттєвий і багатократний приріст біомаси?

– Аналітики на Альфі також зайшли в глухий кут, – погодився Гело. – Єдине тлумачення, на яке вони спромоглися, – якщо, звісно, це можна назвати тлумаченням: ці «медузи» в якийсь незрозумілий для сучасної фізики спосіб створили міжпросторовий портал. Ту темну бульку. Через неї до карантину з іншого світу проникла невідома форма життя. Або ж інша форма даного виду – ґирги, блискавичні хижаки.

– Раднику, такого не буває. Я не фізик, зрозуміло, але ще зі шкільної програми мені відомо, що для створення міжпросторового порталу розміром з молекулу, не пов'язаного з природними Темними Шляхами, необхідна енергія, яку можна співставити з енергією термоядерного вибуху. Ці медуз… ці створіння здатні генерувати таку кількість енергії?

– Запропонуєте інше тлумачення?

– Мені потрібно подумати… Ні, це все скидається на щось із-за меж можливого.

– Межі можливого, леді, нікому не відомі.

– Це філософія.

– Леді Вей, я цілком погоджуюся з тим, що побачене нами не вкладається в емпіричні межі сучасної фізики і сучасної біології. Але погодьтеся: чотириста років тому ніхто не здогадувався про існування такого феномену, як Темні Шляхи. Триста п'ятдесят років тому найвидатніші вчені ставили під сумнів існування гіперпросторового зв'язку між Білими Каменями. Поважні академіки висміювали саму можливість існування природних мінералів з такими властивостями. Не виключено, що існують невідомі нам сингулярності, локальне підтримання яких не потребує колосальних енергетичних затрат. Зрештою, кожен притомний фахівець із гіперпросторової фізики скаже вам, що в його галузі домінують припущення і «білі плями». Великий Космос невичерпний.

– Припущення, раднику, все це припущення. А я не футуролог і не філософ. Я не вмію опиратися на самі лише здогадки й припущення, перестрибувати через смуги незнання…

– Будемо дивитись далі?

– Так, звісно, – Ґвен Вей доторкнулась пальцями до очей. – Зробіть відтворення максимально уповільненим. Я, врешті-решт, хочу зрозуміти, як організовані тіла цих ксеноморфів.

– Цю роботу вже зроблено. Ми можемо подивитися на модель-реконструкцію, створену ксенобіологами управління «D», – запропонував Гело, перемикаючи проектор. – Вивчивши записи, вони намалювали тривимірне зображення ґирга. Доволі деталізоване, як на мене.

Плаский екран згас. З його темного прямокутника «висунувся» золотавий куб три-ка-візора. Просто над столом виникло об'ємне зображення страхітливого шестиногого монстра. Масивне чоло ксеноморфа захищала потужна лискуча броня. Решту поверхні тіла вкривали чорно-червоні щитки. Роздивитися, чи має потвора очі, не вдавалося. Задня пара лап була набагато довша й потужніша за дві передні. Замість кігтів або копит ці лапи були споряджені віялами гнучких пухирчастих відростків, доволі бридких на вигляд. Модель ґирга нагадала Вольску у тисячі разів збільшені зображення земних бліх. Тіло ксеноморфа справляло враження достатньо захищеного і економно організованого. Невідомий людям світ мільйони років удосконалював, відточував та шліфував цього хижака.

Одразу ж після появи моделі Вольск відчув огиду. Раніше він ніколи не переживав подібного відчуття – на перший погляд, невмотивованого й одночасно гострого, спазматичного, подібного до короткочасної задухи. Він неабияким зусиллям волі змусив себе дивитися на броньовану почвару.

– Хвоста немає, – констатувала Тама.

– Погляньте на організацію його кінцівок, колеґо, – звернулася до неї Ґвен Вей. – Воно не членистоноге.

– І не терапода. Судячи із задніх кінцівок, це, швидше за все, якась трансформована орнітопода [31]31
  Терміни, що використовують для класифікації стародавніх рептилій за типом будови ніг. Тераподи – твариноногі, орнітоподи – птахоногі.


[Закрыть]. І, як на мене, передні дві пари кінцівок не зовсім ноги. Це радше ногощелепи.

– Можливо, проте малоймовірно. А ось, здається, я бачу цікаву щілину між головогрудьми і черевним сегментом. А може, це в нього паща така? Тут і тут захисні пластини розходяться. Схоже, там ховається щось на кшталт висувного органу.

– Дана візуальна модель, – втрутився до розмови ксенобіологів Гело, – здатна відображати ґирга в динаміці.

– То увімкніть її, Вангелю, – Ґвен Вей подивилась на радника, як на нетямущу дитину.

Зображення чудовиська почало рухатися.

– Воно зазвичай бігає на задніх лапах, але вертикальними поверхнями рухається й на передніх, – визначила Ґвен Вей. – Але чому воно безхвосте? Як воно утримує рівновагу?

– Противага з'являється під час бігу. – Гело торкнувся задньої грані куба, і в моделі з-під щитків висунулося щось роздвоєне й гнучке. Воно нагадувало гібрид кліщів і зміїного язика.

– Яйцеклад?

– Метаболізм і розмноження ґиргів – це окремі теми. У нас є цікаві записи.

Гело не став чекати на експертні висновки ксенобіологів. Він знову перевів проектор у режим плаского екрана. На ньому одночасно виникли чотири панорами різних приміщень. Вони були зняті різними камерами.

– Житлові блоки бази, – прокоментував радник. – Зйомка проведена через сорок дві хвилини після ізоляції периметру карантинної зони. Запис відтворюється без уповільнення.

На верхній правій чверті екрана метушилися люди. Можливо, вони готувалися до евакуації, пакуючи особисті речі у великі сріблясто-зелені рюкзаки. Несподівано з високої стелі на людей посипалися ґирги. Їх було багато, дуже багато. Вони рухалися з такою швидкістю, що радше нагадували мерехтіння перешкод під час зв'язку, аніж живих істот. За кілька секунд просторе приміщення вкрилося шматками людської плоті й калюжами крові. Ґирги притискалися до розкраяних людських тіл нижньою частиною черева і завмирали. На інших сегментах монітора відбувалося аналогічне. Гинули люди, а потім їхні вбивці щільно притискалися до останків своїх жертв.

– Вони їдять? – не втримався Вольск.

– Жеруть, – уточнив Марков.

– Так, панове, зараз ми спостерігаємо за процесом харчування ксеноморфів, – підтвердив Гело. – На череві, за розсувними пластинами, у них розташований такий собі зубатий хобот. За його допомогою вони шматують тіла і ковтають м'ясо. Але найцікавіше попереду.

Усі ті, хто зібрався в «червоній кімнаті», мовчки спостерігали, як ґирги пожирають людське м'ясо. При цьому їх тіла збільшувалися. Над спинними щитками чудовиськ напиналися знайомі бульки.

– Там, під щитками, живуть колони медуз! – здогадалася Ґвен. – Вони є симбіозом з двох видів. Медузи відкривають…

На моніторі запалахкотіли пухирі-портали. Але чудовиськ не побільшало.

– Вони переправляють спожиту їжу у свій світ, – пояснив радник. – Принаймні, таке припустили наші фізики. Портали на спинах ксеноморфів працюють лише в одному напрямку – в бік гіпотетичного гнізда ґиргів. Це, так би мовити, «передавачі». А ось тепер дивіться уважно: ґирги висаджують десант із медуз-«приймачів».

Зображення змінилося. Весь екранний простір заполонив висунутий кліщатий «хвіст» ґирга. З нього на підлогу сповзали уже знайомі глядачам драглисті створіння. За кілька хвилин колонія медуз «надула» портал. Він блиснув уже знайомим вибуховим сяйвом. Під час спалаху в інфіковану кімнату застрибнуло декілька нових ґиргів. Після цього сам портал зник.

– Фантастика, – коротко зітхнула Тама.

– Дотепер залишається незрозумілим, як їм вдалося прорвати карантинну ізоляцію, – сказав Гело.

– За допомогою порталів, – припустив один із офіцерів Джи Тау.

– Ізоляція не пропустила б медуз за межі карантинної зони, – не погодилася Тама. – Вона не пропускає навіть фраґменти вірусу.

– Отже, – підвела підсумки Ґвен, – самі ґирги розмножуються тільки у своєму світі. Інших світів вони досягають уже дозрілими повноцінними особинами. Або інакше: самиці ґиргів не вміють проходити крізь портали. Проходять тільки самці – добувачі їжі. Таким чином, самиці або надто великі, або… ще щось.

– Наші ксенобіологи допускають, що ґиргів виробляють велетенські яйцекладні матки. Вони не здатні пройти крізь портал – підтвердив радник. – Самці відправляють їжу маткам і годують своїми виділеннями медуз-симбіонтів. За такої схеми метаболізму потрібні величезні орди самців-мисливців. Із такими створіннями складно боротися.

– Проте, можливо, – сказав Чандрасекар. – Найвразливіша ланка у цій веселій сімейці – медузи-«приймачі». Без ґиргів вони практично беззахисні.

– Можливо, так, а можливо, й ні, – тіронієць уже не сидів на дивані, а ходив кімнатою. – Учора, раднику, ви казали, що до карантинної зони після ураження відправили кризовий загін флотських «командос». Ми можемо подивитися запис бою цих хлопців із ґиргами?

– Тільки на пласкому екрані.

Радник почаклував над дистанційним пультом, і на моніторі знову виникли довгі шереги транспортних контейнерів. У карантинному терміналі кишіли ґирги, спалахували й гасли пухирі-портали.

Наступальні ланцюги кіборґів і бійців флотських «командос» з'явилися з портового боку терміналу. В першій лінії рухалася півсотня темно-сірих роботів-«павуків». За ними крокували дві дюжини бійців. Одягнені в дзеркальні протиконтактні скафандри, вони були озброєні ранцевими вогнеметами, смартганами і пересувалися напівкроками-напівстрибками. Так зазвичай рухаються солдати, в яких м'язи підсилені механікою легких екзоскелетів [32]32
  Екзоскелет – зовнішня біомеханіка: одягається на тіло, призначена для підсилення і пришвидшення моторики людського організму.


[Закрыть]. Якоїсь миті кіборґи вирвалися вперед, поливаючи ксеноморфів рідким вогнем. Безладна біганина ґиргів миттєво припинилася. Ксеноморфи з неочікуваною скоординованістю і приголомшливою швидкістю атакували ворога з усіх боків. Тільки тепер стало зрозуміло, як їх багато. Вони кидалися на кіборґів і бійців, не звертаючи уваги на втрати, перевертали їх, розривали скафандри ударами лап. Кіборґи опиралися довше. Навіть коли «павуки» тонули в чорній булькаючій масі розплавлених ксеноморфів, їхня зброя продовжувала обпалювати і плавити ворога. Побоїще ховалося за хмарою густого чорного диму.

– Повний цуррр! – Марков не міг відірвати очей від монітора. – Ви це бачили? Покриття бойових скафандрів виготовлено із волокон мономолекулярного кремнію. Їх неможливо розірвати. Їх не бере навіть фреза.

– А кіборґи? – нагадав один з офіцерів. – У них взагалі кристалічні панцири.

– Потужні лапи, особлива механіка кінцівок, – відізвалася Ґвен. – На Сельві, скажімо, водяться ящірки basiliscus foborra. Невеликі такі, зовсім непримітні рептилії. Вони розкушують струни для кріплення щогл і житлових балок. А ті струни також виготовлені з монокремнію… Не треба було взагалі посилати туди людей. Навіщо їх туди відправили? Чому людей, а не роботів?

Її запитання залишилися без відповідей.

А тим часом на екрані бій завершився цілковитою перемогою ґиргів. Людські тіла не проглядалися з-під товстого килима згорілих, поранених і бадьоро підстрибуючих ксеноморфів. Щось незрозуміле відбулося і з невразливими кіборґами. Вони не рухалися. Термінал затягнуло димом. Радник вимкнув демонстратор і додав:

– Є ознаки, котрі свідчать про те, що ґирги чи «медузи» можуть ментально пригнічувати свідомість людей. Розрахунки аналітиків показали, що реакція бійців перед загибеллю була або уповільненою, або неадекватною. Вони не повинні були так швидко здатися.

– Відомо багато ксеноморфів, здатних ментально впливати на психіку, – підтвердила Тама. – На Бальсані практично всі тубільні істоти володіють ментальною зброєю. Серед них є багатоніжки з родини myriapoda karamorgana, які здатні телепатично паралізувати одягнуту в скафандр людину на відстані тридцяти кроків. Тому немає нічого дивного, що ґирги можуть ментально пригнічувати свої жертви. Я, щоправда, не помітила в записах явних ознак ментальної атаки, але якщо колеґи так вважають…

– Ви були на Бальсані, Тамо? – самими кутиками губ посміхнулася Ґвен Вей.

– Недовго. Але, повірте, колеґо, мала можливість відчути ксеноменталіку на власній шкурі.

– Вас паралізувала karamorgana?

– Ні, хижа трансформна істота, яка в каталозі Альфанда класифікована як holometabola errania. Я мало не вбила себе.

– Невже? – примружився Марков.

– Так, пане детективе. Ця істота примусила мене власноруч вимкнути повітряний клапан на шоломі. Мене в останню мить врятував кіборґ.

– Такі пригоди трапляються, – погодилась баронеса.

– Ми відволіклися, панове. Ваші фахові проблеми ви зможете обговорити пізніше. Мене, наприклад, дуже цікавить: що ж таки сталося з «павуками»? – сказав Чандрасекар. – Я добре знаю цю модель. Це багатофункційні роботи-термінатори, змонтовані на універсальній бойовій платформі Мк7. Їх збирають авреліанці на заводі компанії «Ельдотронік». Ці «павуки» можуть годинами плавати в концентрованій сірчаній кислоті, вони невразливі для куль, витримують пряме попадання термічного заряду, їхню броню, леді Вей, не прорвуть жодні надтверді кігті. Навіть не подряпають. Вони можуть втратити всі свої кінцівки і блоки бачення, але продовжать битися і вбивати. Я відповідаю за свої слова, я бачив цю модель у дії. Як так вийшло, що ця гидота вивела їх з ладу? Яку зброю вони застосовували для цього?

– Ми не знаємо, – відповів Гело. – Бази більше немає. У нас залишилися тільки записи.

– А зйомки з інших камер?

– Є записи з верхніх камер терміналу. Але там усе вкрите димом. Це був найкращий запис бою.

– А ваші аналітики не завважили серед ґиргів лідерів? – запитала Тама. – Вони всі-всі однакові?

– Один аналітик висунув припущення, що високий рівень узгодженості дій ґиргів під час бою забезпечував особливий ксеноморф-координатор, «ґирг-цар» чи декілька таких «царів». Та комп'ютерний аналіз зовнішнього вигляду і дій усіх восьми тисяч шестисот п'яти ксеноморфів, зафіксованих камерами, не підтвердив цієї гіпотези. Ознак морфологічної або поведінкової ієрархії у них виявлено не було. Декілька особин справді відзначалися нестандартною будовою тіла, але, найімовірніше, вони були неповноцінними, скаліченими екземплярами. Вони рухалися повільніше і не створювали порталів. Наші аналітики стверджують, що ґирги володіють унікальною однорідністю в популяції. Вони всі однакові, ніби зійшли зі складального конвеєра. Аналітики не виключають, що явно неповноцінні чи нестандартні екземпляри не можуть проходити крізь портали. Або їх одразу ж після народження вибраковує матка.

– Знання про маток було би для нас корисним. Зазвичай у таких біологічних суспільствах самцями керують матки-королеви.

– А чи могла матка керувати ними, не покидаючи свого світу, через портал?

– Цілком можливо. Але й об'єктивних свідчень телекратії [33]33
  Телекратія – дистанційне здійснення контролю чи управління.


[Закрыть]у нас немає.

– А дані хімічних аналізів у вас є? – запитала Ґвен.

– Є. В приміщеннях, де з'явилися ґирги, в повітрі різко зростав відсоток присутності аргону і метану. Ймовірно, це якось пов'язано з їхнім метаболізмом. Інша версія: через приймаючі портали разом із ґиргами на Волт-Армстридж потрапили певні об'єми атмосфери з їхньої гніздової планети.

– Друга гіпотеза мені подобається більше. До речі, дуже невелика кількість різновидів ксеноморфів може швидко пристосовуватися до атмосфери земного виду, насиченого киснем. Для позаземних організмів кисневе середовище досить-таки отруйне.

– Можливо, ґирги прийшли з кисневого світу.

– Або ж вони взагалі не дихають, – запропонував свою версію тіронієць. – Вони можуть використовувати власний, принесений з гнізда, запас газу.

– Або використовувати його до того моменту, коли повністю призвичаяться до нового середовища, – зауважила Тама.

– Можливо. Поки їхній світ не знайдено, вони нездоланні. Всі наші світи є для них «м'ясними фермами». Цікаво, а чи знають ґ'орміти, де батьківщина ґиргів?

– Я погоджуюся з вами, докторе Ґвен, – підтримав арпікранку Гело. – Особливо щодо «м'ясних ферм». Добре сказано. І я думаю, що шлях до планети ґиргів розпочинається саме в Темному Агрегаті.

– На 9КВ40:2?

– Ні. Судячи з даних кіборґів, це просто інфікована планета. Гніздовий світ ґиргів і «медуз», як собі зараз уявляють його наші ксенобіологи, повинен кишіти мільярдами цих потвор. А на 9КВ40:2 нічого схожого не спостерігається.

– Отже, відгадки потрібно шукати на Фаренго?

– Не виключено. Тому нам і потрібно знайти інформацію, зібрану експедицією доктора Анволі. Можливо, там є щось таке, що приведе нас до первісного світу ґиргів. До лігва їхніх маток.

– Це підказка ззовні? – запитав Марков.

– Звідки? – перепитав радник.

– Я маю на увазі: від Знаючих. Адже кожного разу, коли володарі Імперії чують «пораду нізвідки», не обходиться без Знаючих.

– Це не моя сфера компетенції, детективе.

– Я знаю, що не ваша, раднику. А чия?

– Ваша група вирішує своє завдання: шукає дані зниклої експедиції Анволі. Інші підрозділи Джи Тау будуть вирішувати інші завдання, окреслені нашими координаторами. Ми військові, а ви підписали угоду. То ж, шановний детективе Марков, кожен буде займатися своєю справою і не буде виходити за визначені межі компетенції. І дуже шкода, дуже-дуже шкода, що дослідження «чорної скриньки» тепер залежить від волі намісниці Унно. Ми, кідронійці, добре знаємо її вдачу. Намісниця у дев'яти з десяти випадків каже «ні».

18

Підземне місто під Каманійськими горами,

планета Кідронія (4КВ67:3),

зоряна система Абелари.

12 семпрарія 416 року Ери Відновлення

– Святі Матері погоджуються на розмову з Тесленом, – повідомила наймолодша із сестер «Ягду». – 3 однією умовою: вони будуть розмовляти з ним на Піфії.

– Обраний від Семи передбачив вашу умову.

– Не нашу, Обраний, не нашу, – похитала головою старша. – Це воля Святих Матерів. Вона у Знаючих перевищує всі закони.

– Він готовий прибути на Піфію, незважаючи ні на що.

– Імператор дізнається про це.

– Не дізнається.

– За Тесленом стежать.

– Нам відомо про це.

– Імператор може знищити Піфію, коли запідозрить, що Матері прийняли Теслена. Імператор наляканий заколотами, він чіпляється за владу з останніх сил. І за цих умов не бачить, що занурюється в паскудство і сором насилля. Він небезпечний.

– Нехай Матері прислухаються до мудрості Обраного.

– Нехай буде так, Обраний, – погодилася старша. – Еліма Кадмон!

– Еліма Губера, Преподобні сестри!

– А тепер, Обраний, ми хочемо звернутися до тебе з проханням. В ім'я майбутнього союзу Ордену і Знаючих.

– Я слухаю.

– Сім днів тому ми відіслали на поверхню Єсіхі нашу сестру. Вона повинна відвернути велику біду. Але дорогою, в тунелях, на неї напали і ушкодили її тіло. Тепер її ув'язнили в поселенні «Благословенне починання». Вона потребує допомоги.

– Що я маю зробити?

– Визволи нашу сестру, Обраний. Допоможи їй дістатися до Центрального поселення. Тобі допоможуть клони, котрі пізнали істину Велудумана, і бійці Підземного міста. Їх багато і вони наполегливі.

– Іноді кількість не переростає в якість.

– Ти є Обраним. Тобі видніше.

– Хто ув'язнив сестру?

– Люди правителя і аґенти Джи Тау з управління «С». Ними керує полковник делла Варда, небіж канцлера Мадина. Він дуже погана, жорстока людина, і ми хвилюємося.

– Їм відомо, хто вона?

– Так.

– Буде важко визволити її з лап Служби. Але я спробую. Мені потрібна найповніша інформація про тутешніх аґентів Джи Тау і контррозвідки Флоту в поселенні і в копальнях. Плюс деталізована, дуже деталізована схема купола з відмітками шлюзів, дверей, спостережних пристроїв. І ще… Коли я йшов сюди, Гумм розповідав мені про тормага, який прорив тунель у житлову зону «Починання». У вас випадково немає під руками пари дресированих тормагів?

19

Готельний блок Резиденції Джи Тау,

головний купол Центрального поселення,

планета Кідронія (4КВ67:3) системи Абелари.

13 семпрарія 416 року Ери Відновлення

– Леді Ґвен усе ще в «червоній кімнаті»? – запитав у Маркова Вольск, коли тіронієць увійшов до їдальні.

– Цілком можливо. Коли я виходив звідти, три стандартних години тому, вони з Тамою все ще переглядали записи через інвертор [34]34
  Текст примітки у паперовому оригіналі відсутній. (Прим. верстальника)


[Закрыть]і чаклували над моделлю. Прикинь, наша баронеса вважає, що слизняки є не просто паразитами. Вони – така собі форма життя, яка керує шустряками. Оригінальна ідея? Клубочки слизу командують блохозаврами. Тебе ще не знудило від усіх цих чудовиськ?

– Цу. Ми тому й науковці, що висуваємо різні гіпотези. Між іншим, я так розумію, що ця місцева сексі тобі сподобалася.

– Яка ще «місцева сексі»?

– Не прикидайся, Рене. Я маю на увазі Таму.

– А чому ти вирішив, що Тама – «місцева сексі»?

Вольск витріщився на детектива:

– Гело сказав, що вона ксенобіолог місцевої Служби.

– Алексе, дорогий, тобі потрібно бути уважнішим.

– Тобто?

– А що тут у нас на сніданок? – Марков поглянув на дисплей сервіратора. – О, «кідронійські котлетки» з томатним салатом! Це повинна бути якась смакота. Спробуємо… У нас на Тіронії не роблять томатних салатів. Тільки синтетичні кетчупи.

– Рене, не зістрибуй з теми. Ти щось таке просік, я ж бачу.

– Я ж детектив, Алексе. Це моя професія – щось якось і десь просікати… А що ж це за фіґня така: «ескалоп по-адміральськи», га? Ти коли-небудь їв адміральські відбивні? А пивом їх запивають? Чи лише тим їхнім кислим морсом.

– То що там не те із Тамою?

– Там все «не те».

– Що «все»?

– Ти звернув увагу на тональну косметику на її шиї?

– Ні.

– От бачиш, ти навіть не подивився на шию найкрасивішої дівчини, яку ми зустріли на цій планеті. І про що ж з тобою балакати після такого проколу? Ну гаразд, не ображайся, я жартую… Вах, скажу тобі, ці котлети – це ж щось із чимось! Спробуй, тобі сподобаються. Спробуй, спробуй… І замов собі пиво номер дванадцять. Здається, воно натуральне.

– Натуральне?

– Настояне на місцевих головоногих.

– Цу!

– Жарт.

– Я розумію, не ідіот… Так яка там біда з Таминою косметикою?

– Вона накладена у двох місцях. Тут і тут, – Марков притиснув вказівний і великий пальці правої руки до своєї шиї. – Накладена для того щоби щось від нас приховати. Здогадайся з трьох разів, що саме?

– Приховати від нас?

– Ну, напруж мозок, поміркуй. Що залишає на шиї дві великі червоні плями?

– Страхувальний затискувач кокону?

– О! – Марков з насолодою ковтнув пиво. – Як висловлюються наші друзі-конторщики: ти на правильному шляху, омадо. Саме так: шийний затискувач протиперевантажного транспортного кокону космічного корабля. Плями від його липучок зазвичай зникають під час карантину, через дві доби. Який висновок напрошується?

– Тама прилетіла з іншої планети?

– І, на відміну від нас з тобою, вона не зависала три доби на карантинній станції.

– А можливо, у неї надто ніжна шкіра?

– Не дуркуй.

– Або ж прищі.

– Ти ж знаєш, що я правий.

– Рене, я цілком довіряю тобі як видатному професіоналові.

– Спасибі, омадо. Добре слово і ґиргові приємне.

– Але ж без проходження карантину…

– …Неможливо потрапити на Кідронію. Правильно, мудрий омадо. Офіційно потрапити не вийде, так.

– Отже, вона потрапила сюди неофіційно? Це ж як? Контрабандою? У десантному контейнері?

– Існує декілька варіантів. Перший: в особливих випадках військові кораблі сідають на планету без карантинних та інших бюрократичних процедур. Наприклад, база Гардік має свій космодром і володіє правом екстериторіальності. Цивільну інспекцію на базу не допускають. І, відповідно, тих, хто прибув на планету, цивільні перевіряти права не мають. Інспекції, звісно ж, для протоколу і тому подібного, відсилають перелік прибулих. Але хтось може й не потрапити до цього переліку. Помилка. Нібито.

– Але ж військові все одно проходять карантин на базі.

– Або не проходять. Хто це перевірить? Ніхто. Ось незабаром сюди прилетять два великі начальники – сенатор і намісниця. Невже ти думаєш, що цих лордів і почет їхніх нахлібників змусять проходити карантин? Не будь таким наївним, Алексе. Це тобі не твій ситий тлустий Арпікран.

– Погоджуюся. Це – худюча голодна Кідронія. А другий варіант?

– Поряд із системою Абелари, як тобі відомо, знаменитий 56-й Лімес. Зовсім поряд – лише за два десятитисячних парсека [35]35
  Парсек – відстань, то дорівнює 3,2612 світлового року.


[Закрыть]. Через п'ятдесят шостий йде жвавий торговий трафік. Усі двострибкові рейси танкерів і вантажників до Сектора Кастора і на Лімес Альдебарана [36]36
  Зірка Абелара (55 Рака), навколо якої обертається планета Кідронія, знаходиться в зірковій області, розташованій від Сонця на відстані 44 світлових роки. У тій-таки області знаходяться зірки Кастор (Альфа Близнюків) – 46 світових років від Сонця і Альдебаран (Альфа Тільця) – 25 світових років. Друга планета Альдебарана – Альфа Альфа, одна з Випереджуючих планет, головна база П'ятнадцятого флоту.


[Закрыть]. Із одного з таких транзитних транспортників могли десантувати капсулу.

– Це малоймовірно, Рене. Такі швидкісні й малопомітні десантні капсули є лише на спеціальних розвідувальних рейдерах. А спеціальні рейдери…

– Виходить, Тама того вартує… їхнє темне пиво теж непогане. Але дванадцяте було кращим.

– Заради того, аби доправити на Кідронію молодого ксенобіолога, хтось відіслав до 56-го Лімесу спеціальний рейдер? Хтось викинув на вітер триста п'ятдесят мільйонів? Рене, ти мариш.

– Я ж кажу тобі, Алексе: ця красуня вартує цього.

– Ця напівкровка? Хіба вона суперґьорл?

– Ґвен її попалила. Вона не зовсім проста напівкровка, Алексе. На надзвичайно просунутій Альфі Альфі, якщо вірити баронесі, чомусь не існує наукової школи ксеноменталіки. Усе там у них є, а ось із цією хитрохвостою школою чогось не вийшло. Відповідно, Тама Шайнар не університетський ксенобіолог. Я думаю, вона взагалі не ксенобіолог. Але ця сексі насправді може виявитися менталіком.

– Екстрасенсом?

– Щось на зразок цього. У Служби є цілий виводок головастиків з такими здібностями. Ще від часів Відновлення Джи Тау колекціонують різноманітних корисних виродків. У нашому архіві гори інформації про «подвиги» цих мутантів. Безконтактні вбивства, промислове телепатичне шпигунство, незаконний уплив з метою оволодіння майном імперських громадян… Дві тонни менінгіту для відділків поліції. Тому що, як правило, нічого довести не вдається, і суди ці справи не приймають.

– Коли так, то на Кідронії щось затівають.

– А про це не варто говорити за межами «червоної зони».

– Я й забув.

– А ти не забувай, дорогенький. Про це забувати шкідливо. Кідронія – планета не тільки худюча, але й вухата.

– Але ж ти сам щойно згадував про чудовиськ.

– Я відсторонено говорив про них, Алексе. Я не називав їх.

– Називав.

– Тільки раз і дуже тихо.

– І попалив Таму.

– Її фіґ попалиш. Ця дівчинка, Алексе, сама кого завгодно перетре на паливо… А десерти тут у них відстійні, скажу я тобі. От на адміральському прийомі був десерт! До смерті не забуду.

20

Борт малопомітного

пілотованого рейдера АЕ6 «Асгард»,

район 56-го Лімеса, околиці зірки Абелари.

14 семпрарія 416 року Ери Відновлення

Ланс Маккосліб щойно отримав перші звіти від аґента «Ліктора», який прибув на Кідронію. Аґент рекомендував направити силову групу до поселення «Благословенне починання», де люди з управління «С» контролювали пошкоджене тіло Знаючої. «Ліктор» також повідомив, що йому поки що не вдалося виявити аґентури ящерів. Останнє могло означати, окрім всього іншого, що на шахтарській планеті така аґентура відсутня.

Маккосліб перевів капсулу з Білими Каменями у сплячий режим. Блакитна сфера терміналу згасла. Адмірал тепер перебував у напівтемряві, серед ледь освітлених функціональних панелей каюти спецперсоналу. Рейдер збудували спеціально для розвідувальних операцій Служби. Його проектанти найменше дбали про комфорт, і житлові відсіки тут нагадували про економні конструкції древніх зорельотів. Якби не Ґвен, координатор управління «D» ніколи б не проміняв свій земний кабінет на тісне черево корабля-шпигуна. Та події розвивалися стрімкіше, аніж прогнозували аналітики лорда Ґрідаса.

Консерватори будь-якої миті могли розпочати заколот. Без арсеналів загиблого Волт-Армстриджа П'ятнадцятий флот – елітний силовий ресурс імператора – втратив значну частину своєї потуги. Тепер заколотникам було достатньо заблокувати своїми крейсерами Темні Шляхи в районі Центавра [37]37
  Потрійна зірка Альфа Центавра (компоненти: Телемак, Альфа В і Проксіма) – найближча до Сонця зоряна система (відстань – 4 світлові роки), своєрідний «трамплін» для перельотів на більш віддалені зірки Агрегату Колінджера, 363-ої Змієносця, 581-ої Глізе і на транзитні лімеси Поясу Гулда.


[Закрыть], і Сонячна система опинилася б в ізоляції. Відірваною від головних гіперпросторових «коридорів», котрі зв'язують крихітні острівці людських колоній у єдине ціле, назване триста років тому Зоряною Імперією.

Кідронію, судячи зі всього, заколотники планували зробити своєю оперативною базою, а Другий флот – ядром групи флотів, що ними бунтівні лорди сподівалися атакувати Сонячну систему. Всі сумніви розсіялися після останніх новин із бази Гардік: згідно з повідомленнями аґентів, більшість офіцерів флоту і військових на базі співчували заколотникам. У кулуарних бесідах вони вже обговорювали можливі кандидатури на трон. Найчастіше у цих зрадницьких бесідах згадувалося ім'я барона Цезаріо делла Варди, правнука колишньої імператриці Ніони [38]38
  Див. Додаток 4.


[Закрыть].

Команда Ґвен Вей потрапила до зміїного кубла. Їй загрожувала смертельна небезпека. Координаторів Служби застерегли: під час полювання на мечоносця люди Джиліна спробують здійснити теракт на катері командуючого флотом. Його смерть повинна стати сигналом для початку заколота.

Аґенти управління «А» назвали Маккослібу ймовірних виконавців теракту – прем'єр-лейтенанта десантників Тену Ферфакс і командира диверсійної групи Флоту Мію Кайко. Тепер Маккосліб був змушений зробити вибір – або віддати перевищуючий його компетенцію наказ про негайну ліквідацію цих двох і арешт правителя, або ж ризикнути життями членів команди Ґвен Вей і прийняти гру на випередження, затіяну прибічниками канцлера.

На оглядових моніторах «Асгарду» палав біло-блакитний велетень Кастор. Розпатлана молода зірка лютувала, немов світлова пожежа на тлі зловісної темної туманності. Останню ледь підсвічувало багряне ґало далеких зірок Цефею, а навпроти хижо горіло око Полукса. Його оторочували пурпурові вітрила й рожеві пелерини розпеченого міжзоряного газу. Тьмяний рудий диск Абелари скромно «присів» на край хрестоподібної туманності Араго. Десь там, поруч із рудою зіркою, оберталася маленька планета земного типу Кідронія і несла на своїй поверхні просвердлені людьми циклопічні гори, заселений чудовиськами Океан Нелі й мільйони колоністів, захованих від несподіванок Великого Космосу під титанові куполи та базальтове склепіння.

Там, на Кідронії, сплелися у міцний вузол долі розумних рас Галактики, амбіції могутніх Домів Імперії й далекосяжні прагнення таємних товариств, про які навіть координатор управління «D» знав лише з чуток. Ґрідас і Ян чекали від нього оперативного плану дій для «теми 88» і «теми Полювання». І йому, Лансу Маккослібу, необхідно було прийняти рішення. Не пізніше, аніж за чотирнадцять стандартних годин. Саме скільки часу залишилося до прибуття на Кідронію високоповажних пасажирів «Сарматії».