Текст книги "Тінь попередника"

Автор книги: Владимир Ешкилев

сообщить о нарушении

Текущая страница: 12 (всего у книги 24 страниц)

У темряві, ледь освітленій червоними ліхтарями аварійного освітлення, загін клонів дістався офісу Джи Тау. Його броньовані двері знайшли відкритими, всередині було порожньо. Барон делла Варда і його охоронці встигли залишити «Благословенне починання».

35

Плато Гарпій

на південь від поселення

«Притулок доброго самаритянина»,

планета Кідронія (4КВ67:3).

16 семпрарія 416 року Ери Відновлення.

– Чому вона не допустила нас до накопичувача? – запитання Маркова залишилося без відповіді. Сержант Чандрасекар саме дістався гребеня кам'яного валу. За гребенем, на дні висохлого русла, лежав найбільший фрагмент збитого укава, схожий на великого мертвого грифа.

– Ви розумієтеся на укавах, детективе? – сержант простягнув руку й допоміг тіронійцеві подолати останні метри підйому. – Здається, цей робот земного виробництва.

– На самій Землі їх не виготовляють, сержанте, – Марков відкрив шлюзи своєї ерудиції, навіть не віддихавшись. – А на заводах Місяця тактичні укави виготовляють дві компанії: «Туполєв-Тар» і «Дженерал Айрон Воркс». Друга, якщо я не помиляюся, належить марсіанському військово-промисловому картелю. Збройним баронам з Дому Каоро.

– Вичерпна відповідь. Здається, це виріб «Айрон Воркс». Спустимося, подивимося.

– Мій комбінезон реєструє підвищений радіаційний фон.

– Мій також. Але його рівень далекий від небезпечного. Ймовірно, на укаві пошкоджено оболонку батареї.

– Ви не відповіли на моє запитання, омадо.

– На яке запитання, детективе?

– Чому лейтенант Шайнар не допустила нас до «скриньки»?

– Вона командир групи, їй видніше. Тим більше, що радник Гело підтвердив її наказ. Ви ж самі чули.

– Чув, чув… А ви добре її знаєте?

– Ні, вона з нових. Її прислала контора адмірала Яна.

– Так я і думав.

– Ви звідкись її знаєте? Працювали з нею?

– Я працював проти її хазяїв.

– Проти управління «А»? – здивувався сержант.

– Ні. Тоді її хазяями були директори компанії «Еттлі Касмік». Цю дівчинку створили як елемент таємної програми їх власної служби безпеки. Вони тоді боролися з промисловими шпигунами і створювали багаторівневий комплекс захисту дослідницьких лабораторій компанії. Клони-телепати були частиною комплексу. Тоді її звали Шерма Дейман. Власне, і сама та система захисту називалася «Дейман». Дівчинка дуже талановита і красива, зробила блискучу кар'єру, стала популярною серед молодої еліти Альфи. Навіть вийшла заміж за одного з директорів «Касмік». А згодом її запідозрили у подвійній грі. Вона контактувала з піфійськими резидентами. Контакт виявили Джи Тау і продали цю інформацію Раді колонії. Очевидно, наша красуня була не лише талановитою, а й самовпевненою дівчинкою. Коли директорат корпорації подолав спротив її чоловіка і прийняв рішення про початок внутрішнього розслідуванім, Шерма якимось дивом зникла з Альфи.

Чандрасекар слухав Маркова, оглядаючи те, що залишилось від укаву. Він заглянув до тріщини в його корпусі й зняв захисну мембрану з блоку управління.

– Розпізнавальне маркування знищене… – констатував сержант. – Так… А для чого ви все це мені розповідаєте, детективе?

– Тому що, омадо, ви також не простий технік і не сержант. На цьому маскараді ви один із його лялькарів.

– На маскараді є лялькарі?

– Я ж образно.

– Якщо, детективе, ви маєте рацію, то нам треба бути насторожі. Хоча я не виключаю того, що управління «А» просто врятувало цінного телепата. Для своїх потреб. Адже контакти Шерми з Піфією, як я розумію, не були зафіксовані офіційно?

– Були.

– І цю інформацію було доведено до керівництва служби?

– Так. Я особисто знаю аґента Джи Тау, який відправляв цю інфу до офісу Ґрідаса.

– До Ґрідаса? Ну тоді все під контролем. Чого ж ви так нервуєте, Марков? Ви ж не перший рік у спецслужбах, знаєте, як це буває. Звичайна історія подвійного чи навіть потрійного аґента, – Чандрасекар засунув руку до контейнера з керуючим блоком, набрав повну пригорщу жирного попелу, перебрав його грудки пальцями, розтер і струсив на камені. Вітер підібрав попіл і поніс його за гребінь, до жовтувато-сірих скель.

– Але чому саме ця Шайнар-Дейман керує нашою операцією? – запитав Марков. – Вона у вашій конторі має такий рівень довіри?

– Її прислав сюди сам Верховний координатор. Нашому управлінню вона відома як спеціальний аґент «Ліктор». Вона отримала повноваження, які є вищими за можливі з таким як у неї табельним званням. Згідно з табелем, вона лише прем'єр-лейтенант. Натомість радника Гело – підполковника і шефа тутешньої резидентури – фактично підпорядкували «Лікторові». Таке у нас буває надзвичайно рідко. На моїй пам'яті такого взагалі не було ніколи. Не знаю, як там у вашій конторі, Марков, а в нашій це означає, що вона користується особливою довірою верхів. Найвищих верхів.

– А даремно.

– Напевно, ви маєте рацію, детективе. Я починаю підозрювати, що маєте рацію на всі сто, – Чендрасекар відкрив ще один технічний люк укава й оглянув контактну панель його біомеханічної начинки. – Але я, Марков, не уповноважений ставити під сумнів розпорядження лорда Ґрідаса… Даний укав справді виготовлений «Айроном Ворксом». Модель трохи застаріла, ще довоєнна, але, як ми бачили, цілком боєздатна. Отже, була під регулярним наглядом техніків. Уся силова механіка у чудовому стані, ущільнення не пошкоджені, ізоляційні прокладки нещодавно міняли. Звісно, встановити, з якого курника вилетів цей півник, тепер буде важко. Мозковий блок повністю зруйновано.

– Ми лише гаємо тут час.

– Хтозна… – Чандрасекар підняв невеликий уламок крила. – Може, гаємо, а може, й не гаємо… Ви нічого не помічаєте, Марков?

– Помічаю? Я бачу цю бісову кідронійську пустелю, бачу збитий дрон, чи укав, чи як ви там його ще називаєте.

– Ви впевнені, що його збили?

– Тобто?

– Його ніхто не збивав. Він самознищився, детективе. Вистрелив магнітором і самознищився. Я не знаходжу жодних ознак, які б підтверджували те, що його збили. Жоднісінької ознаки. А я свого часу надивився збитої техніки, на десяток експертів стане. І ще таке питання: якою ж це зброєю звичайний кіборґ-термінатор Джи Тау може збити укава. Та ще й з відстані двадцяти трьох кілометрів?

– Вам видніше. Але я пам'ятаю, як люди Некіча казали, що укав збили кіборґи. Ця капрал…

– Ось-ось… Люди Некіча, та й сам цей Некіч, з'явилися на Кідронії разом із аґентом «Ліктором».

– …?

– Отож-бо.

– Тоді потрібно негайно повертатися до «скриньки».

Чандрасекар присів на великий плаский камінь. Відблиски рудого світла заважали побачити його обличчя під захисною мембраною шолома.

– Там, швидше за все, вже нікого немає, – сказав він. – А в накопичувачі, відповідно, більше немає даних з «Уриїлу». Нас взули по повній програмі.

– А Вольск?

– Я думаю, вони забрали його з собою. Він їм нащось потрібний.

– А ми не потрібні?

– Треба віддати їм належне, Марков. Вони могли вбити нас будь-якої миті, але розіграли спектакль з атакою і вивели нас із гри. Подякуйте.

– Кому дякувати? Ґ'ормітам?

– Не знаю. Може, ящерам, а може, Матерям Піфії… Чи ще комусь, про кого ми не знаємо. Адже ми мало знаємо про далекий космос.

– Але ж ця атака…

– Так, звісно, ця атака. Вони пробили захист «скриньки» магнітором. Дуже ефективне рішення. Без такої атаки «скринька» могла ще довго чинити опір кіборґам… До речі, для прояснення ситуації: мій комунікатор уже три хвилини викликає по черзі Шайнар, Вольска і Некіча. Відмова, відмова, відмова. Вони скинули маски.

– І змилися.

– Ага. Саме так: змилися. Шкода Вольска. Непоганий хлопець.

– Непоганий.

– Може, й виживе.

– А ви даремно, сержанте, зв'язуєтеся з ними напряму, без фільтрів. Через комунікатор можна вбити. Акустичним пострілом, наприклад.

– Я ж вам кажу, детективе: якби вони хотіли нас вбити, то ми б з вами зараз лежали поряд із накопичувачем. Точніше, лежали б уже не ми, а…

– У принципі, сержанте, чи яке там ваше справжнє звання, це не наша з вами помилка. Я вам так скажу: якщо сам великий Ґрідас, незважаючи на інфу, яка була в його розпорядженні, довірився цій клонці…

– Довірився, не довірився… Це все наші з вами теоретичні міркування, детективе. Такі як Ґрідас ніколи не помиляються, навіть якщо вони дуже помиляються. Вони ж народилися непогрішними. Так уже в Імперії повелося, і цей черговий облом нічого не змінить у нашій системі, Марков. Ні-чо-го. Високородні лорди й адмірали звалять все це гівно на нас. На мене і на вас. І ви про це добре знаєте.

– Знаю, – погодився Марков.

Декілька довгих хвилин вони мовчали.

– Не відкликаються? – спитав детектив.

– Ні. Пілот дискоїда також у відмові. Або вони всі були з однієї банди, або…

– …там купа трупів.

– Друге ймовірніше. Мені якось складно уявити, що в загоні, нашвидкуруч зібраному зі співробітників трьох різних управлінь Служби, всі до єдиного змовилися.

– Так, мені таке теж складно уявити. А радник Гело?

– Він, правду кажучи, ніколи не відзначався кмітливістю. Інакше не сидів би на Кідронії одинадцять років. Це ж планета для лузерів.

Ще кілька хвилин біля залишків укава можна було почути лише шурхіт зрушеного вітром піску. Промені Абелари нагріли пустелю, і місцеве життя напружилось. Неприємного вигляду чорні рослини розправили свої колючі відростки, вбираючи тепло, що випромінювала руда зірка.

– Виходить так, що вони й самі не мали доступу до інформації з «Уриїлу»? – порушив мовчання тіронієць.

– Виходить, що не мали. Але дуже бажали її отримати.

– Вони спровокували Службу інформацією про сліди зламу супремусу.

– Скидається саме на це… Дозвіл на інспекцію «скриньки» отримати дуже складно. Майже неможливо. Ви уявляєте, детективе, яка інформація накопичилася там за сотню років.

– А без дозволу вони не могли?..

– Без санкції імператора вся сила бази Гардік була би кинута на захист «скриньки». Не такі ось застарілі укави, детективе, а сучасні суборбітальні штурмовики. Ніхто б не зміг наблизитися до тої печери навіть на три кілометри. Це ж заборонена зона, об'єкт категорії «п'ять А», один із найвищих ступенів захисту… А так «скриньку» обороняла лише її власна автоматика.

– Красива комбінація, – тіронієць присів на камінь поряд із Чандрасекаром.

– Погоджуюся.

– І як мені тепер титулувати вас, сержанте?

– Титулувати мене? Ось так і титулуйте. Сержантом. Сподіваюся, що після нашого сьогоднішнього фіаско мене не розжалують у капрали.

36

Підземний рівень резиденції Ради 23-ох

планети Піфії (11 КВ23:2), відомої також

як Магонія і Планета Жінок,

система зірки Рирі (Епсилон Ерідана).

25 семпрарія 416 року Ери Відновлення

П'ять величних жриць сиділи на узвишші в кінці вузької частини краплеподібної зали. Зала підсвічувалася синіми лампами і відкритим вогнем, що палав у металевих чашах. На тлі синьо-голубого мерехтіння жриці здавалися п'ятьма однаковими чорними силуетами. Ані облич, ані одягу Святих Матерів Магонії неможливо було роздивитись. Теслен привітався з владичицями планети кивком голови й також присів на м'які подушки троноподібної тумби. У неї було щось схоже на підлокітники, але не було бильця.

«Незручно», – констатував великий адмірал.

– Ми вітаємо тебе, Обраний Еарлане Теслене, на материнській планеті нашої раси, – почув він голос, але не зміг визначити, котра з п'яти владичиць звертається до нього. – Ми раді, що ця зустріч відбулася вчасно. Інакше й не могло бути. Всі терміни і виповнення часів вивірені поза нашими бажаннями, і Шляхи Всесвіту не залежать від нашої недосконалості.

– Воістину так, Святі Матері. Я також вітаю вас від імені братів древнього Ордену Стражів. У теперішню добу тотального засліплення зрячі повинні підтримувати одні одних.

– Ми почули тебе, Обраний.

– Багато століть тому, Святі Матері, наші провидці доходили до спільних висновків і спільно протистояли загрозам. Я не бачу причин, які би тепер завадили нашому порозумінню.

– Ми давно вивчаємо твій шлях, Обраний. Твої зовнішні діяння і твої слова, виголошені під тиском необхідності, не приховали від нас внутрішніх стежок твого духу. Ти протистояв лицемірам, дбав про поступ і не спаплюжив себе брехнею.

– Є багато імен, але тільки один Шлях. Так було за давніх часів, Святі Матері, так залишається і в часи нашого передстояння.

– Чи відомо тобі, Обраний, про події, які відбулися останніми днями у Секторі Кастора?

– Відомо, але без подробиць. Коли сто вісім стандартних годин тому «Капітан Паландо» зійшов з Темних Шляхів на лімесі «Смітсон Джет» [55]55
  Лімес «Смітсон Джет» – прикордонна область між світами світлої та темної матерій в трьох десятитисячних парсека від зірки Рірі.


[Закрыть], моя людина з Кідронії передала мені через Білі Камені повідомлення про початок заколоту. Але, як вам відомо, через Білі Камені не можна передати детальної інформації. Я був би вам вельми вдячний, Святі Матері, якби ви ввели мене у курс справ.

– Сестро Гітело, виконай прохання Обраного.

Із непомітної ніші вийшла висока на зріст молода жінка з виразними рисами обличчя і світлим волоссям, заплетеним у косу.

– Я Сестра Гітела, Обраний, – відрекомендувалась вона. – Я разом з іншими сестрами уповноважена Святими Матерями зберігати безпеку материнської планети. Десять днів тому на планетах Кідронії і Нола в Секторі Кастора відбулися події, які дещо змінили розклад політичних сил в Імперії. На Кідронії під час полювання на підводну тварину загинули командуючий Другим флотом і лідери консерваторів Рехинальдер, Унно і Атлопатек. В районі полювання невідомі підірвали потужний заряд. Імператор звинуватив у теракті кідронійське підпілля, позаяк, майже одночасно з вибухом, у Каманійських горах спалахнуло повстання клонів-шахтарів. За наказом імператора до Ноли і Кідронії були вислані крейсери П'ятнадцятого флоту і Вісімнадцята штурмова дивізія. Близько тисячі військових і Джи Тау на Кідронії і Нолі вже інтерновані або перебувають під домашнім арештом як підозрювані пособники кідронійських федералістів. Серед них і племінник канцлера Цезаріо делла Варда. Він у день теракту перебував у центрі повстання клонів. Ми також отримали повідомлення, що на Кідронії пропали безвісти вчені з Арпікранського Університету – ксенобіолог Вей і археолог Вольск. Офіційна влада стверджує, що їх вбили клони-заколотники, проте ми знаємо, що їх захопили ті ж люди, які викрали з лікарні селища одну з нас – сестру Овіту. Непрямим свідченням того, що вчені викрадені невідомими, стали відставки вищих офіцерів Служби – Яна і Маккосліба. Ґрідас також подав у відставку, але, за нашими даними, імператор її не прийняв. Клони, які захопили три поселення на Кідронії, майже цілковито знищені, але підземні міста досі чинять опір. Ми маємо підтверджену інформацію про те, що повстання клонів було спровоковане агентами імператора з метою приховати справжні мотиви і справжніх організаторів теракту.

– Майже все з того, що ти розповіла, сестро, мені відомо, – сказав Теслен. – Я, з дозволу Святих Матерів, хотів би дізнатися, по-перше, хто така Тама Шайнар, по-друге, ким можуть бути ті «невідомі», котрі наказали їй викрасти Овіту, Вей і Вольска, а по-третє, чому ці «невідомі» так зацікавлені планетою, відомою під назвою Фаренго?

– На всі твої запитання, Обраний, ми надамо відповіді в межах тих знань, якими ми володіємо, – сказала одна з Матерів. – Сестра Гітела кілька днів тому підготувала для нашої Ради інформацію про походження і життя телепатки, яку ти називаєш Тамою Шайнар і яка нам відома як сестра-відступниця Шерма. Ця інформація буде тобі надана. Ми не знаємо, на кого тепер працює відступниця, але раніше ми довірили їй немало наших таємниць. Ми під страхом смерті не дозволяємо клонам відвідувати материнську планету, але для двох створінь великого клонороба і пророка Тейсанболона – Шерми і Овіти – Рада Матерів зробила виняток. Ми прийняли їх в Коло Знаючих. Ми ніколи не шкодували про те, що надали знання і вміння сестрі Овіті. Проте, почувши ім'я відступниці Шерми, ми сумуємо. Творець подарував їй великі таланти, а ми – не менші знання. Вона могла принести багато користі людству, але повернула все отримане на шкоду і стала дев'ятою відступницею за всі століття служіння Знаючих, їй оголошено смертну кару. І смерть знайде її, де б її не сховали нові господарі.

– Я сумую разом із Вами, Святі Матері й Преподобні сестри, коли думаю про моральний занепад цього створіння.

– Про теперішніх хазяїв відступниці нам нічого не відомо, – додала до сказаного жрицею-Матір'ю Сестра Гітела. – Нам відомо, що вони могутні, що вони однаково ворожі імператору і його політичним опонентам. Їхні аґенти глибоко проникли до керуючої верхівки Служби Запобігання і за допомогою її керівників дісталися до головного накопичувача інформації Кідронійської колонії. Вони справді цікавляться Фаренго. Ця планета зберігає таємниці перших галактичних рас, які жили в попередніх циклах розвитку життя. Таємниці, котрі дарують владу над простором і часом. Саме тому ми вважаємо, що господарі відступниці – це не ящери Ґ'орми. Для ґ'ормітів відкриття таємниць Фаренго небажане. Там є таємниці, до яких причетна їхня раса.

– Можливо, ґ'орміти руками Шерми знищили небезпечну для них інформацію, зібрану експедицією Анволі на Фаренго?

– У тій інформації нічого небезпечного для них не було.

– Звідки вам про це відомо?

– Саме ми, Знаючі, зламали супремус «Уриїлу», коли перед загибеллю його лагодили на орбіті Кідронії. Всі дані, скопійовані з пам'яті супремусу, від того часу зберігаються в наших архівах. Експедиція Анволі навіть близько не підійшла до сховищ таємниць на Фаренго. Їх зовсім не просто знайти і відкрити.

– Отже, «Уриїл» не був знищений ґ'ормітами?

– Причина загибелі «Уриїлу», судячи з усього, назавжди залишиться невідомою. До сказаного ми також можемо додати: те, що господарі відступниці викрали на Кідронії саме Вей, Вольска і Овіту, може означати, що вони готують свою експедицію на Фаренго. Там їм стануть у пригоді професійні навики ксенобіолога, археолога і Знаючої. Є також інформація про те, що на Альфі Альфі зник спеціаліст з геології і палеонтології.

– Вони готують експедицію, це очевидно. Я дякую вам, Святі Матері, за відвертість.

– Тоді й ми просимо тебе, Обраний, бути відвертим із нами.

– Усі мої знання – ваші знання, Святі Матері. Я, як і обіцяв, допоможу вам позбутися тератронних зарядів, якими люди імператора замінували материнську планету. Шантаж припиниться.

– Це радісна звістка, Обраний. Але зараз ми хочемо поставити тобі запитання, яке не стосується тератронних зарядів.

– Я вас слухаю.

– Ми хочемо, щоб ти пригадав день 14 пентарія 394 року.

– Мені важко його забути. Того дня загинув Шостий флот.

– У всіх історичних працях і підручниках говориться про те, що ти врятувався у той день від загибелі тільки тому, що адмірал Шелтон відіслав тебе на крейсер «Пантократор», де несподівано помер командир.

– Це правда.

– Але ж це не вся правда.

– Ні, не вся.

– Ми би хотіли почути всю правду.

– Це буде довга розповідь, Святі Матері.

– Позаду вічність, Обраний, і попереду також вічність. Ми не стомимося слухати тебе.

37

Борт гіперкрейсера І класу А20 «Пантократора»,

орбіта планети 9КВ077:6,

система зірки Деканс в районі Білих зірок.

14 пентарія 394 року Ери Відновлення

– Я все ж наполягаю, капітан-командоре, щоб із «Цефея» персональним кодом командуючого додатково повідомили перелік ваших повноважень, – капітан другого ранґу Мінц намагався не дивитись Тесленові в очі.

– Зробіть відповідний запит.

– Зрозумійте мене правильно. Я не…

– Я повторюю: зробіть запит по формі «сімдесят чотири».

– Так.

Капітан другого ранґу трьома пальцями доторкнувся до поверхні еталонного екрана головного пульта. Супремус розгорнув тривимірну проекцію корабельного комунікатора, прийняв запит – і через шість секунд променевий кодований сигнал пішов у напрямі флагмана. Ще через двадцять секунд на екрані з'явилася розкодована відповідь:

Підтверджую: капітан-командору Еарлану Теслену моїм наказом № 74-5-609с надані всі без винятку повноваження, передбачені посадою командира крейсера І класу «Пантократор», індекс А20. Комфлоту-шість ґросадмірал Ігі Сенер Шелтон, Борт LС2 «Цефей», 06.34. 14.05.394

Мінц перемкнув комунікатор у режим «акустичне оповіщення екіпажу» і безбарвним голосом сказав:

– Увага! Командний відсік, пост номер один. Шість тридцять чотири. З цієї хвилини капітан-командор Еарлан Теслен прийняв командування крейсером. Повноваження командира здав тимчасово їх виконуючий капітан другого ранґу Озі Мінц. Пости бойової частини, оператори двигунної зміни «два», підтвердіть повідомлення.

Бойова частина і двигунна зміна підтвердили.

Мінц передав новому командору управлінські ключі і захищений носій з кодами доступу. З першого пароля Теслен ввів до супремусу наказ про зміну параметрів розпізнавання особи командира. Позитронний мозок запам'ятав його голос, запах, відбитки пальців і малюнок сітківки.

– А тепер, перший пілоте, поясніть, будь ласка, що у вас тут відбувається, – Теслен намагався надати голосу суворості. Він не був кадровим офіцером і здогадувався, що зараз думають на постах командного відсіку про його призначення.

– Зараження в лабораторному блоці, сіре. Загинули командир корабля і чотири офіцери-дослідники. У відповідності до інструкції, я прийняв командування і наказав від'єднати лабораторний модуль від крейсера.

– Характер ураження? Вірус?

– Ні, ксеноморфи. Я припускаю, що вам, капітан-командоре, про характер ураження краще доповість підполковник-дослідник Цзан. Він працював у модулі.

– Він не заразився?

– Ознак зараження не виявлено. Але я наказав його ізолювати у біоблоці казематного модуля.

– Ви вчинили розумно. Інформація з лабораторного модуля ще надходить?

– Так. Усі люди там загинули. В модулі фіксується активність декількох сотень ксеноморфів. Модуль перебуває на компланарній орбіті [56]56
  Компланарна орбіта – планетарна орбіта з нахилом і ексцентриситетом, близькими до орбіти вихідного об'єкту.


[Закрыть]з параметрами…

– З'єднайте мене зі Цзаном.

На панелі другого посту командного відсіку загорілося синювате світло. За декілька секунд там виникло тривимірне зображення офіцера в зеленій уніформі. Він також побачив Теслена і його командорські нашивки. Підвівся, витягнув руки вздовж тіла:

– Підполковник-дослідник Цзан Фан, сіре, куратор лабораторної частини!

– Я чекаю від вас доповіді про те, що сталося, підполковнику.

– Згідно з наказом адмірала Шелтона, сіре, сто шістдесят три стандартних години тому до «Пантократора» було пристиковано безпілотного розвідувального рейдера KS674. З борту безпілотника до лабораторного модуля «Пантократора» перевантажили чотири контейнери з біологічними матеріалами, доставленими з невідомої мені планети.

– А чому невідомої?

– Сіре, нам не повідомили її координат і назви. Покійний капітан першого раніу Едірні, ваш попередник, сказав нам, що це матеріали надзвичайно секретної експедиції. Рівень секретності «шість А». Тобто вищий за мій персональний допуск. Нам заборонили обговорювати цю тему з членами екіпажу, окрім п'яти старших офіцерів. Контейнери були нестандартні, особливого типу, з динамічним польовим ізолятором.

– Для чого вони призначалися, на вашу думку?

– Я можу помилятися, командоре, але, на мою думку, ці контейнери були виготовлені для гранично надійної ізоляції при транспортуванні особливо небезпечних форм життя позаземного походження.

– Вас не попередили про небезпечність умісту контейнерів?

– Не зовсім так, сер.

– Поясніть.

– Нас попередили, що у зразках можуть бути біологічно активні зародки небезпечних ксеноморфів… Але те, сіре, з чим ми зіштовхнулися в реальності, перевищило всі наші уявлення про можливу загрозу.

– Детальніше.

– Ми вийняли з контейнерів близько півтонни суміші ґрунту, розкладених біологічних тканин з невизначеною морфологією і декілька компактних об'єктів, схожих на великі ороговілі яйця. Ми зосередилися на цих «яйцях». Гравірезонансне просвічування виявило в них зародки невідомих науці ксеноморфів з надзвичайно складною небілковою структурою. Ми відіслали тривимірні проекції «яєць» до «Цефея». Звідти, за підписом головного біолога флоту генерал-майора-дослідника Фаламанда, надійшло розпорядження розмістити «яйця» і ґрунт в інкубаторі. В розпорядженні містилися рекомендаційні параметри інкубаційного середовища. Я припускаю, сіре, що генералу Фаламанду і його офіцерам відомо більше, аніж мені, щодо природи й походження цих «яєць» і ґрунту.

– Це очевидно. Продовжуйте.

– Після розміщення їх в інкубаторі «яйця», всупереч нашим сподіванням, не проявили біоактивності. Проте із мікроспор, які містилися в ґрунті, за двадцять стандартних годин розвинулася примітивна желеподібна життєва форма. Капітан Едірні прийшов до лабораторного модуля подивитися на неї. Сімдесят шість стандартних годин тому, сер. З примітивною формою саме в цей час почали відбуватися дивні метаморфози, після того – яскравий спалах, а згодом в інкубаторі з'явилися більш агресивні ксеноморфи. Вони розбили його корпус і вбили всіх, хто був у лабораторії. У них була блискавична реакція, сіре. Такі прудкі створіння я бачив уперше. Я стояв біля шлюзу і ледве встиг залишити модуль. Потім Мінц наказав відділити його від крейсера. Вважаю, що це було правильне рішення. І ще, командоре.

– Я слухаю.

– Я, сіре, досі не можу зрозуміти, звідки вискочили ці монстри. Такого приросту біомаси не буває, це якась вибухоподібна мутація чи ще щось.

– Може, вони вилупилися з «яєць»?

– Малоймовірно. Ні, сіре, не просто малоймовірно, а абсолютно неможливо.

– Я вас зрозумів, підполковнику. Ви поки що залишайтеся на карантині. Це необхідно.

– Так, сіре.

Голографічне зображення Цзана згасло. Кілька хвилин Теслен мовчав. Потім звернувся до Мінца:

– Покажіть мені, що відбувається зараз на від'єднаному модулі.

На одному з пласких екранів з'явилося зображення лабораторного відсіку, ним бігало зо двадцять ґиргів.

– Комахи? – здивувався командор.

– Схожі, – погодився перший пілот. – Проте наші лабораторні доки називали їх…

Він не встиг повідомити, як називали ґиргів військові дослідники «Пантократора». Саме в цей час супремус крейсера оголосив тривогу найвищого рівня. Він повідомив на перший пост, що вісім секунд тому чотири кораблі першої лінії Шостого флоту, включно з флагманським лінкором «Цефеєм», були атаковані невизначеним ворогом і, згідно з попередніми оцінками, отримали несумісні з базовими функціями пошкодження.

38

Підземний рівень резиденції Ради 23-ох

планети Піфії (11КВ23:2),

відомої також як Магонія і Планета Жінок,

система зірки Рирі (Епсилон Ерідана).

25 семпрарія 416 року Ери Відновлення

– Ось так, Святі Матері, все відбувалося насправді, – закінчив свою розповідь Теслен.

– А чому безпілотник із біологічними матеріалами Шелтон відіслав саме до «Пантократора»?

– На цьому крейсері був найкраще споряджений лабораторний модуль зі всього складу Шостого флоту. Плюс група досвідчених ксенобіологів і медиків. «Пантократор» спочатку проектувався як військово-дослідницький корабель для вивчення віддалених планет. Розмірами він майже не поступався лінкорові й мав таку ж двигунну групу, як у «Цефея». Екіпаж лінкора другого класу на той час налічував у табельному переліку п'ятдесят сім одиниць, а екіпаж «Пантократора» – сорок дев'ять.

– А що сталося потім з лабораторним модулем?

– Після атаки ящерів ми про нього забули. Якщо ґ'орміти його тоді не підібрали, то він мав за кілька днів згоріти в атмосфері планети 9КВ077:б.

– Ми вважаємо, Обраний, що вони його таки підібрали.

– Так, розумію, про що ви. Ще тоді, у дев'яносто четвертому, я підозрював, що Війна розпочалася саме через ці «яйця». Якщо мені не зраджує інтуїція, то це були святині ґ'ормітів, ороговілі «яйця» Великих Повзучих Отців.

– Інтуїція привела тебе до найближчих окраїн істини, Обраний. Ці мертві «яйця», як відомо Знаючим, належать особливому виду ксеноморфів, без яких була неможливою життєдіяльність однієї з примітивних статей Повзучих. Ці створіння ненадовго пережили Отців. А про ґиргів ти знаєш.

– У загальних рисах, Святі Матері. Ця зброя ящерів, на думку Обраних, здатна викоренити нашу расу. Чи вдасться нам не допустити другої війни?

– Це в межах наших можливостей. Для цього нам, Обраний, потрібно випередити тих, хто викрав нашу сестру Овіту.

– Як саме випередити?

– Дістатися до Фаренго швидше, аніж туди дістануться вони. Інакше війни ми не уникнемо.

– Я можу чимось допомогти?

– Так. У нас немає кораблів, спроможних здійснити такий переліт. Кожного з наших зорельотів, рейсове завдання якого викличе підозри в аналітиків Служби, буде перехоплено ще до того моменту, коли він досягне лімеса «Сімпсон Джет». Аґенти Ґрідаса контролюють ключові паролі всіх наших пасажирських лайнерів і вантажних кораблів. Але ми можемо надати пальне, програмне забезпечення і спеціалістів для такого польоту.

– Вам потрібний «Капітан Паландо»?

– Так, Обраний.

– Я повинен подумати, Святі Матері.

– Це твоє право, Обраний. Сестра Гітела надасть тобі всю необхідну інформацію. Але ми просимо тебе, в ім'я твоєї ж безпеки, не залишати поки що підземелля.

– Нехай буде так.

Про відступницю Шерму. Вибірка з інформації, надана Радою 23-ох Обраному Теслену

У 395 році альфійська компанія «Еттлі Касмік» звернулася до відомого спеціаліста з вирощування клонів Тейсанболона, який проживав на Нолі, з пропозицією виготовити для служби безпеки компанії обмежену серію довгоживучих клонів з телепатичними здібностями. Тейсанболон, якому тоді вже було більше ста років, вважався генієм клонування і єдиним майстром, здатним програмувати у своїх виробах розвиток надлюдських ментальних властивостей. Того ж року Тейсанболон помістив до молекулярних колисок альфійської клон-фабрики «Нове життя» вісім ембріонів з різними вихідними генетичними матрицями. У процесі вирощування три ембріони були відбраковані. П'ять ембріонів Тейсанболон довів до свідомої стадії і в 408 році віддав їх для тестування спеціалістам з «Еттлі Касмік». Вони відбракували ще двох і схвалили до виховально-функціональної стадії трьох клонів – двох жіночої статі, яких майстер назвав Овітою і Шермою, і одного чоловічої статі, котрому дав ім'я Ленго. Всіх трьох готували за спеціальною програмою, яка включала і ментальну підготовку, і вивчення навиків аґента-спеціаліста з протидії промисловому шпигунству. Під час навчання Ленго загинув за нез'ясованих обставин. До 410 року Овіта і Шерма стали найдорожчими клонами в історії Альфи Альфи. Того ж року помер Тейсанболон. У своєму заповіті він вказав, що Овіту і Шерму потрібно вважати його підсумковими шедеврами, величними досягненнями майстерності його клану і прощальним подарунком великого майстра людству. Вважається, що основним генетичним матеріалом для виготовлення Овіти і Шерми слугували клітини, вилучені вчителем Тейсанболона – майстром Сумбулом – з тіла Знаючої Карси, телепатки і провидиці, котра жила в епоху імператора Еарлана II. Ще за однією версією, Тейсанболон отримав від невідомих генетичний матеріал гуманоїдів «раси Б», які колись жили на Магонії.