Текст книги "Тінь попередника"

Автор книги: Владимир Ешкилев

сообщить о нарушении

Текущая страница: 24 (всего у книги 24 страниц)

Додаток 1

Коротка історія Ери Відновлення

Попередня Ера Посланців (ЕП) тривала більше двох тисячоліть, і в давнину відлік її років починався від умовної дати народження Христа. У кінці двадцять третього століття ЕП людство зіткнулося з кризою. Необмежені генетичні експерименти і зловмисне маніпулювання інформаційними потоками призвело до стрибкоподібного зростання числа психічних розладів і спадкових захворювань. Навіть високорозвинена медицина і глобальні соціальні служби не впоралися з наслідками кризи, яка перекинулася на політику та супутні механізми здійснення влади. Диктатури і олігархії змінювали одна одну. Повернулися, здавалося б, давно забуті локальні війни і тероризм. І так тривало чотири десятиліття, які отримали в пізнішій офіційній історіографії найменування Першої Смути.

У 2316 році ЕП група впливових лідерів Землі (пізніше названих Отцями-відновлювачами) ввела заборони на генетичні модифікації і встановила жорсткий контроль над інформаційними мережами. Небезпечні мутанти були знищені, терористичні організації отримали відсіч. Але ці реформи стосувалися тільки Землі. Проти Отців-відновлювачів виступили позаземні поселення, передовсім правляча олігархія Конфедерації Марсу. Після двох десятиліть першої в історії людства повномасштабної космічної війни позаземні колонії змушені були прийняти програму Відновлення. А з середини двадцять четвертого століття ЕП була змінена система літочислення. 1 януарія 2317 року ЕП стало вважатися першим днем Ери Відновлення (ЕВ). Саме в ці роки посилився вплив на політику релігійних, містичних і окультних товариств, таких, як Знаючі, Обрані і т. п. Містичні товариства виступали за згортання демократичних інститутів (і без того деґрадованих) і побудову традиційного («органічного») суспільства на чолі з монархом. Відкриття, зроблені ксеноархеологами на Піфії-Магонії, ще більше укріпили вплив корпорації Знаючих. Преподобні сестри оголосили себе духовними спадкоємицями «магічної» цивілізації магонійців.

Значний відгук ідеї Нової Монархії знайшли у нових світах, передовсім у багатолюдних та погано керованих колоніях на планетах Марс, Аврелія і Альфа Альфа. Правлячі олігархії цих колоній не змогли подолати корупції та свавілля постачальників життєво необхідних ресурсів. У 127 році ЕВ частина Зоряного Флоту відмовилася підкорятися лідерам земного Конґресу й оголосила «імператором людства» адмірала Анара Асміра. У кількох сутичках бойових ескадр в районі Сонячної системи Асмір отримав перемогу над Флотом оборони Землі. У лавах прихильників демократії почалися чвари. Збройні сили Конґресу були послаблені і майже без бою поступилися імператору в контролі над місячними поселеннями та орбітальними містами. Остерігаючись руйнування земних міст, Конґрес капітулював – в обмін на надання Землі особливого автономного статусу. У 138 році Анар Асмір загинув. Його наступник, талановитий адміністратор і політик Явіс І (138–161), завершив об'єднання всіх планет, населених людьми, в єдину галактичну мегадержаву, названу Зоряною Імперією. Столичною планетою став Марс, а з 156 року – Альфа Альфа. Після смерті Явіса Флот оголосив імператором сина Анара – Деко Асміра (161–178), вихованця Знаючих. Вчення Преподобних сестер набуло статусу офіційної релігії. Деко оточив себе містиками і ясновидцями. Його правління нагадувало стародавню теократію. На розвиток наук, пов'язаних з інформаційними технологіями, були накладені заборони, інформаційні потоки контролювалися спеціальною організацією, яку імператор назвав Службою Запобігання і якій надав безпрецедентні повноваження у сфері державної безпеки.

Земні політики побачили в діях Деко ревізію принципів Відновлення. Проти імператора склався заколот, але Знаючі попередили монарха і допомогли йому розправитися з лідерами змовників. Автономія Землі була ліквідована, Конґрес розпущений (174 рік ЕВ). Політика імперського уряду остаточно набула рис середньовічної інквізиції. Цілі галузі науки і техніки були оголошені поза законом, сотні тисяч вчених залишилися без роботи, а університети й лабораторії – без фінансування. Деко Асмір практично згорнув програми подальшого освоєння Великого Космосу, що призвело до заворушень у середовищі офіцерів Флоту і, врешті-решт, до повстання місячної ескадри. Деко втік на Піфію, де помер природною смертю через тридцять років після відсторонення від влади. Знаючі створили посмертний культ Деко Асміра (Сіроокого Імператора).

На Землі імперська адміністрація була відсторонена від влади. Знаючих вигнали з Землі, знову зібрали Конґрес. Але відновлення демократичних інститутів, замість очікуваного процвітання, призвело до економічного хаосу і беззаконня. Фінансова криза спричинилася до різкого зубожіння громадян Автономної Земної Федерації. У 195 році, практично без спротиву, тодішній лідер Флоту адмірал Сіоран відновив контроль Імперії над Землею. В тому ж році його було офіційно проголошено четвертим імператором людства. Сіоран Перший відновив завоювання Далекого Космосу, забезпечив корпораціям замовлення на будівництво сотень кораблів, поселень і орбітальних баз. За його правління розпочалося розселення людей у далеких системах Поясу Гулда, що означало новий етап колонізації галактичного простору. Епоха Сіорана І вважається періодом розквіту економіки і культури, але в кінці його сорокашестирічного правління ресурси Сонячної системи були гранично виснажені, фінансові інститути розхитані, а постачання віддалених колоній здійснювалося з катастрофічними перебоями. Транспортний флот не давав собі ради з амбіційними проектами правителів Імперії, а ціна корисних копалин, знайдених у нових світах, виявилася невиправдано високою. Все це призвело до надмірного збагачення так званих П'яти Випереджуючих планет (Землі, Марсу, Альфи Альфи, Аврелії та Арпікрану) і одночасно – до зубожіння малих світів, покинутих напризволяще.

Коли незадоволення стало відчутним, Сіоран І відновив повноваження асмірівської Служби Запобігання, верховний координатор якої став підпорядковуватися монарху особисто. Служба швидко виявила численні реальні й удавані змови сепаратистів, спрямовані проти імперської влади. Розпочалися гоніння на невдоволених. Частина аристократії, пов'язана із засновниками старих колоній, була відсторонена від влади і частково знищена. Служба також вступила у жорсткий конфлікт зі Знаючими, але позиції останніх були ще надто сильними. Імператор особисто зобов'язав Преподобних сестер та офіцерів Служби встановити неофіційне перемир'я і дотримуватись «політики ненападу». Побоюючись змов, Сіоран І переніс свою резиденцію з бунтівної Альфи Альфи спочатку на Землю, а згодом на віддалену планету Сагунт у системі Капели. Там для нього було побудовано резиденцію Шекану.

В останні місяці життя перестарілого Сіорана І його потенційні наступники почали відкриту боротьбу за владу. Леґенда стверджує, що великого монарха отруїла одна з наложниць. Його найстарший син і офіційний спадкоємець Мартін пережив батька лише на кілька годин. Спочатку у придворній інтризі отримали перемогу військові лідери Імперії. Але ставленик Служби і Флоту Еарлан І (третій син Сіорана Великого) не впорався з повстанням на Альфі Альфі, яке організували і підтримали Знаючі. У 243 році Преподобні сестри посадили на престол юного сина Мартіна – Сіорана Другого. Один за другим прощалися з життям адмірали і міністри Сіорана І та Еарлана І, звинувачені в заколоті та вбивстві законних монархів. Службу Запобігання розігнали. Столичною планетою знову стала Альфа Альфа. Сіоран II збільшив асигнування для транспортного флоту, заохочував комерційні дослідження Темних Шляхів і видобуток у нових колоніях тих ресурсів, які неможливо було синтезувати штучно (передовсім важких металів і рідкоземельних елементів). За часів правління цього монарха нестачу добровольців для освоєння нових світів почали компенсувати виробництвом мільйонів клонів, на плечі яких поклали найбільш трудомісткі роботи на далеких планетах. Освоєння Далекого Космосу знову призупинилося, зміцнився стан чиновників, які створили на освоєних планетах нові спадкові правлячі клани. Імперія поступово і непомітно вступила до епохи своєрідної «феодальної роздрібненості».

Після несподіваної, за загадкових обставин, смерті Сіорана II (263) трон Імперії опинився в руках кількох фінансово-адміністративних угруповань з вузькими політичними інтересами. Чергового коронованого учня й симпатика Знаючих Сіорана Третього (263–270) без особливих зусиль відсторонив від влади власний гарем. За цим заколотом, що увійшов до історичних анналів під назвою «змови семи наложниць», стояли аґенти Служби Запобігання, яка на той час перебувала в підпіллі. Короткочасні й бездарні правління імператриць Селіни (270–272), Наомі (272), Нелі (272–276) і сина останньої Явіса II (276–278) призвели до граничної дискредитації центральної влади і до падіння олігархічної Імператорської Ради, сформованої переважно з альфійців. До влади прийшли адмірали Флоту, пов'язані з правлячими кланами Землі та Аврелії. Столичною планетою була проголошена Земля.

Лідери військових підтримали династичні претензії представника бічної лінії Дому Сіоранів – адмірала Еарлана Мартіна з Дому Тізе. Після відсторонення від влади Явіса II, Знаючих і «гаремного клану» (Домів Харре і Корвінів-Клартів) він посів трон під іменем Еарлана Другого. Його довготривале, непослідовне і авторитарне правління загострило всі кризові тенденції у строкатому співтоваристві великих і малих світів. Офіційно проголошені програми не виконувались. Кричущі відмінності у якості життя громадян на різних планетах викликали нову хвилю масового незадоволення жителів сировинних колоній. Частину світів охопили сепаратистські настрої. У відповідь Еарлан II розгорнув безпрецедентні репресії проти правлячих еліт Периферії. Служба Запобігання знову отримала найширші повноваження та технічні засоби для тотального контролю. Одночасно була урочисто проголошена стратегічна «політика Вирівнювання» (289 рік ЕВ). Ресурси розвинених світів і транссвітових корпорацій насильно відчужувалися для технічної модернізації віддалених колоній. «Вирівнювання» призвело до небаченої корупції й до стрімкого збагачення чиновників з оточення імператора. Отримавши підтримку від малих світів, Еарлан II втратив довіру Випереджуючих планет.

У 294 році на Альфі Альфі спалахнуло нове повстання. Альфійці відмовилися ділитися ресурсами для «політики Вирівнювання», платити податки і проголосили альтернативним імператором прямого нащадка Сіорана Першого, також з іменем Сіоран. Їх підтримали колоністи Арпікрана, Аврелії і Марсу. З великими труднощами Еарлан II повернув собі владу над Імперією, але був змушений надати і Землі, й Альфі Альфі якнайширші права самоврядування. Столичною планетою стала Аврелія. Фінансування урядових програм у межах «політики Вирівнювання» було поступово згорнуте. Задіяні в цих програмах спеціалісти втратили роботу і поповнили лави бунтівних люмпенів. На Землі знову зібрали всепланетний Конґрес, який висловив імператорові недовіру і заборонив землянам приймати імперське громадянство (306 рік). Після такого публічного акту непокори Знаючі підштовхнули Еарлана II до спроби реставрації абсолютної влади. Імператор з державного кризового фонду профінансував будівництво на верфях Піфії гігантських кораблів-знищувачів, за допомогою яких планував відновити контроль центрального уряду над фрондуючими світами. У розпалі грандіозних приготувань до Війни за Реставрацію імператор загинув. Його вбили змовники з числа найбільш наближених адміралів. Після смерті Еарлана II розпочалася Друга Смута (312–356), яка привела Стару Імперію до остаточної загибелі ( див. Додаток 4).

Вона розпалася на декілька ворогуючих між собою транссвітових держав. Деякі з них, такі, як Федерація Ноли, демонстрували позитивну динаміку в економічному і технічному розвитку, але більшість світів опинилась в ізоляції, хаосі та злиднях. На політичну арену несподівано вийшли лідери клонів (здебільшого релігійні пророки), які до того часу не виявляли суспільної активності. Історики вважають, що клонів спровокували до заколотів прибічники реставрації Імперії, які таким чином намагались змусити Периферію до покори. Клони за кілька років стали небезпечною силою. Повсталі клони спустошили кілька колоній, частина малих світів опинилася на межі вимирання. Тоді ж смертельний ксеновірус знищив майже половину марсіан і чверть населення Землі. Після епідемії виявилося, що значна частина землян уражена вторинними патологіями і безпліддям. Екологічна ситуація на Землі різко погіршилася. В земних мегаполісах розпочалися довготривалі заворушення, частина великих міст потрапила під владу вуличних банд і кланів наркоторговців. Епоха хаосу й насилля тривала більш як три десятиліття і призвела до катастрофічного падіння рівня життя. Після Другої Смути вплив земних політиків на справи Імперії практично зійшов на нуль.

Коли у 357 році ціною величезних зусиль і жертв імператор Сіоран VI Тізе і канцлер Іріте Ойзеле відновили формальну цілісність галактичної мегадержави, процеси соціальної деґрадації вже стали невідворотними. Їх можна було лише уповільнити. Багатомільйонні армії виробничих клонів постійно погрожували повстаннями, чисельність населення Імперії скоротилася, аристократія остаточно замкнулась у своїх вузькокланових інтересах. Так і не вдалося відбудувати в колишній величі старі земні мегаполіси і колись багатолюдні місячні міста. Там, де колись вирувало життя, тепер височіли покинуті хмарочоси-примари і множилися гігантські пацюки-мутанти. Локальні епідемії та політична нестабільність змусили частину землян переселитись у більш захищені й комфортні орбітальні поселення.

Династія Ойзеле намагалася знайти вихід із ситуації, що склалася. Ойзеле зробили ставку на компромісну політику, мобільні поліцейські сили та економічну могутність транссвітових корпорацій. Преподобні сестри були остаточно відсторонені від політичної влади. Здавалося, Нова Імперія увійшла в період відносної стабільності. Проте ця стабільність виявилася ілюзорною. Несподівана Війна з ящерами (394) продемонструвала безпорадність військово-політичної верхівки, яка фактично програла всі битви мілітарним силам ґ'ормітів. Знову зміцніли сепаратисти, економіки розвинутих світів прагнули до створення замкнутих ринків і циклів господарювання. Послаблення генетичного контролю призвело до потужного спалаху спадкових патологій, розповсюдження безпліддя і психопатії. Криза стрімко розвивалася і в 416 році ЕВ призвела до зміщення з трону представників Дому Ойзеле.

Додаток 2

Табель персональних військових Зоряного Флоту

вищі офіцерські звання

• Великий адмірал Флоту (Ґрос-адмірал)

• Адмірал-командор

• Адмірал

• Віце-адмірал

• Контр-адмірал

старші офіцерські звання

• Капітан-командор

• Капітан І-го раніу

• Капітан ІІ-го рангу

• Капітан ІІІ-го рангу

• Капітан-лейтенант

молодші офіцерські звання

• Прем'єр-лейтенант

• Лейтенант (флайт-лейтенант)

• Фреґат-лейтенант

• Корвет-лейтенант (секунд-лейтенант)

унтер-офіцерські звання

• Майстер-скуадрон-інструктор

• Скуадрон-інструктор

• Скуадрон-асистент

матроські звання

• Майстер-марінер

• Флаг-марінер

• Марінер

Додаток З

Флотські класифікаційні індекси кораблів міжзоряних класів

Військові кораблі першої лінії (надважкі ударні і важкі ударні)

• лінкор 1-го класу – L

• лінкор ІІ-го класу – LC, LO

• гіперкрейсер І-го класу – А

• гіперкрейсер ІІ-го класу – В

• ударний рейдер (крейсер) – С

• безпілотний крейсер – К, КХ

Військові кораблі другої лінії (середні і малі ударні)

• рейдер (легкий крейсер) – АА, АЕ

• військово-дослідницький рейдер – AR

• фреґат – Е

• малий розвідувальний рейдер (корвет) – F, FR

• безпілотний рейдер – KS, KF

• безпілотний фреґат – КЕ

Військові кораблі допоміжних класів

• надважкий військовий танкер-заправник (НВТЗ) – DTT

• важкий військовий танкер-заправник – DT

• військовий танкер-заправник – DD

• великий військово-транспортний корабель (ВВТК) – DA

• військово-транспортний корабель – D

• малий військово-транспортний корабель – DF

• військовий корабель-лабораторія (ВКЛ) – S, PS

• військовий ремонтний корабель-док (ВРКД) – V

• військовий корабель зв'язку і підтримки (ВКЗП) – N, NF

Цивільні кораблі

• лайнери прем'єр-класу – М

• лайнери І-го класу – МА

• лайнери ІІ-го класу – MB

• лайнери туристичного класу – МТ

• великі науково-дослідницькі кораблі – R

• малі науково-дослідницькі кораблі – G

• безпілотні дослідницькі кораблі – NK, UK, GK

• надважкі танкери – ТТ

• важкі танкери – Т

• танкери – TF

• допоміжні та ремонтні кораблі, кораблі технічної підтримки – W, WY, WS

• кораблі привілейованого класу – Z

• яхти-скеґери, приватні кораблі бізнес-класу – U, UA, UU, UJ, UY

Додаток 4

Повний перелік Суверенів Зоряної Імперії

Стара імперія

1. Анар Асмір з Дому Харре – 133–138 pp.

2. Явіс І з Дому Маріузів – 138–161 pp.

3. Деко Асмір з Дому Харре – 161–178 pp.

Дім Сіоранів

4. Сіоран І Великий – 195–241 pp.

5. Мартін – 241р.

6. Еарлан І – 241–243 pp.

7. Сіоран II – 243–263 pp.

8. Сіоран III – 263–270 pp.

9. Селіна – 270–272 pp.

10. Наомі – 272 р.

11. Нелі – 272–276 pp.

12. Явіс II – 276–278 pp.

Дім Тізе

13. Еарлан II – 278–311 pp.

14. Сіоран IV з Дому Сіоранів (альтернативний імператор) – 294 р.

15. Луоз Сіоран – 311-318 pp.

16. Мелетин з Дому Менарів (узурпатор) – 318–324 pp.

17. Каоасар І з Дому Орбені – 326–340 pp.

18. Широз з Дому Алті – 340–342 pp.

19. Каоасар II з Дому Орбені – 342–356 pp.

20. Сіоран V з Дому Тізе – 356 р.

21. Ніона з Дому делла Варда – 356 р.

22. Сіоран VI Відновлювач з Дому Тізе – 356–360 pp.

23. Фалад з Дому Алті (альтернативний імператор) – 360–364 pp.

Нова Імперія

Дім Ойзеле

23 Туре Шактірі І – 360–391 pp.

24 Туре Шактірі II – 391–416 pp.

25 Еарлан III Теслен – 416 p.-

Примітки (до електронної версії)

Перелік помилок друкованого оригіналу, помічених та виправлених верстальником електронної версії

Стор. 10: – Дякую, – каже Вольск (у голос =>) уголос.

Стор. 15: – Присягаю, док, я ніколи не буду висловлюватись (у голос =>) уголос про імплантанти або нанороботи, вмонтовані у шляхетні тіла поважних громадян.

Стор. 27: Слова впали на жінку, відірвали її увагу від (екрану =>) екрана, на якому хмара павучків-нанороботів клубочилася навколо корпусу недобудованого гіперкрейсера.

Стор. 27: Висока жінка відсунулася від (екрану =>) екрана й заплющила очі.

Стор. 31: (Поліцейский =>) Поліцейський слідчий з Тіронії називався Рене Марков.

Стор. 33: Він саме роздивлявся (трансортного =>) транспортного робота.

Стор. 35: – А він що, справді, у списку імперських лордів? – запитав Вольск і вловив на собі погляд (Макарова =>) Маркова.

Стор. 35: Я не бачив імені Джиліна в офіційному переліку лордів, але якщо він хоче, щоби його (титулювали =>) титулували саме так, то чому б і ні.

Стор. 38: Проте захисне поле їх не пригнічує, і тому ані блокувати їх, ані активовувати імпульсні фільтри (не має =>) немає потреби.

Стор. 47: – І не патякає про ці припущенім зі (свїми =>) своїми людьми?

Стор. 50: Вони з нової, тисяча чотириста (п'ятдесять =>) п'ятдесят п'ятої серії.

Стор. 55: Таке запрошення у ті багаті подіями часи означало, що експедиція (раздобула =>) роздобула наукові дані надзвичайної ваги і першочергового значення.

Стор. 57: – Офіційно експедицію готував і фінансував (Унівеситет =>) Університет Альфи Альфи.

Стор. 58: (Вісемдесят =>) Вісімдесят два!

Стор. 84: При всій моїй повазі до вас, леді Ґвен, я не можу дати вам дозволу на його дослідження без погодження із намісницею (Сектору =>) Сектора леді Унно.

Стор. 86: Таку кісткову товщу не пробиває навіть реактивний гарпун (с =>) з тартановим буром!

Стор. 94: Обраний від Семи, великий адмірал Теслен увійшов до Командорства у повній відповідності до (ретуалів =>) ритуалів Ордену – в супроводі Прапороносця і Великого Обрядоначальника.

Стор. 96: Незважаючи на значні пошкодження і загибель третини екіпажу, («Панкратору» =>) «Пантократору» вдалося пірнути на Темні Шляхи.

Стор. 96: Після обміну ритуальними репліками між Патріархом і Першим Сенешалем над престолом було (розгонуто =>) розгорнуто чорно-білий прапор, а на вівтарі відкрили Біблію на вісімнадцятому вірші четвертої глави Книги Неємії.

Стор. 103: Він знову перевів проектор у режим плаского (екрану =>) екрана.

Стор. 104: На верхній правій чверті (екрану =>) екрана метушилися люди.

Стор. 111: Плюс деталізована, дуже деталізована схема (куполу =>) купола з відмітками шлюзів, дверей, спостережних пристроїв.

Стор. 114: Усі двострибкові рейси танкерів і вантажників до (Сектору =>) Сектора  Кастора і на Лімес Альдебарана.

Стор. 136: Туре Шактірі Другий змушений був видалити із вищих ешелонів влади як найрадикальніших консерваторів з аристократичних кланів Харре (йі =>) й Клартів, так і харизматичного лідера крайніх федерал-популістів адмірала Теслена.

Стор. 150: – Це старий док, – впізнав загиблого (Гум =>) Гумм.

Стор. 161: А ви, (Ґвен приходьте =>) Ґвен, приходьте.

Стор. 161: – А ви граєтеся з вогнем, докторе Вей, – (сказале =>) сказала Тена, коли вони з Ґвен залишилися наодинці.

Стор. 163: Формою ця арена нагадувала вантажну платформу населеного (куполу =>) купола.

Стор. 163: Його лиса голова впевнено виблискувала в променях ґалогенних ламп, а суддівський жезл, виготовлений з (обрізку =>) обрізка труби, скидався на скіпетр древнього соларха.

Стор. 163: Окрім вузького золотистого (поясу =>) пояса з гербами суддівського клану, на ній не було жодного одягу.

Стор. 165: Атлетичне тіло десантниці напружилося, ґлісуючий рух підкреслив економну, (відточенну =>) відточену красу її довгих ніг.

Стор. 167: Втікачі без втрат дісталися до найнижчого рівня, де величезні підпори (куполу =>) купола врізались у скальну підошву передгір'я Каманійського хребта.

Стор. 167: – Площа підошви (куполу =>) купола – півтора квадратних кілометри.

Стор. 170: Перші колоністи Кідронії заховали «чорну скриньку» в непохитних надрах базальтової платформи, на яку спиралася верхня частина (плата =>) плато.

Стор. 176: Там несподівано виникло світле (піністе =>) пінисте коло.

Стор. 176: Поверхня лобового (сектору =>) сектора – суцільний ороговілий панцир.

Стор. 179: Цієї ж миті катер Унно налетів на один із мацаків монстра, товстий, як опора поселенського (куполу =>) купола.

Стор. 191: У неї було щось схоже на (підлікотники =>) підлокітники, але не було бильця.

Стор. 192: Ми також отримали повідомлення, що на Кідронії пропали безвісти вчені з Арпікранського Університету – ксеобіолог Вей і археолог Вольск.

Стор. 195: Капітан другого ранґу трьома пальцями доторкнувся до поверхні еталонного (екрану =>) екрана головного пульта.

Стор. 201: (Али =>) Але ми просимо тебе, в ім'я твоєї ж безпеки, не залишати поки що підземелля.

Стор. 209: (Кожнен =>) Кожен вигин її тіла, кожна хвиля її пружного волосся стверджує і наказує:

Стор. 214: Спочатку моє тіло промовлятиме ледь чутно, майже (шепотіти =>) шепотітиме.

Стор. 215: Технік непомітним рухом розщепив застібку комбінезона і приліпив контейнер до (зап'ястки =>) зап'ястка.

Стор. 215: Але їхня хімічна активність була надто високою, і Раван не ризикнув застосувати (антипресперанти =>) антиперспіранти.

Стор. 217: Таке право надає нам імперський закон від шостого десембрія триста (шістдесять =>) шістдесят другого року.

Стор. 234: Від двісті (вісімдесять =>) вісімдесят восьмого року Ери Відновлення, як вам відомо, заборонено виготовляти і зберігати людиноподібних кіборґів.

Стор. 239: – Невже, – найдовша з голок (ін'єктору =>) ін'єктора зупинилася за кілька міліметрів від шиї Міли.

Стор. 242: – Вони мають бути десь у Секторі (Кастору =>) Кастора.

Стор. 252: Вчені Федерації тоді припустили, що «діра» під упливом гравітації (Кастору =>) Кастора міґрує і з часом загрожуватиме рейсам гіперпросторових кораблів через транзитний Шістдесятий лімес.

Стор. 253: Ага, (Унівеситет =>) Університет!

Стор. 258: У гарну погоду (дископодібдні =>) дископодібні й кулеподібні будинки здіймалися цими колонами над поверхнею океану і розкривалися, наче гігантські квіти.

Стор. 259: А я хіба гірший від цього земного (алергика =>) алергіка?

Стор. 265: «Максвел», навпаки, не підходить до небезпечних зон ближче ніж на два десятих (парсеку =>) парсека.

Стор. 287: Навіть крісла, у яких вони сиділи, стали прозорими, і зоряне світло проходило крізь їхні (підлікотники =>) підлокітники й бильця.

Стор. 293: – Розвідувальний зонд важко пошкодити, – (поміхнувся =>) посміхнувся Некіч.

Стор. 294: У своєму «асірійському» одязі вона мала надзвичайно ефектний (втгляд =>) вигляд і знала про це.

Стор. 303: Тепер навколо неї розгорнувся віртуальний простір, у якому обидва кораблі були позначені схематичними контурами, а навколо пробігали лінії, відмітки (у =>) й числа складної схеми.

Стор. 318: Реґент одягнув мундир великого адмірала з чорною (срічкою =>) стрічкою на рукаві.

Стор. 320: На екранах своїх пультів сенатори прочитали, що головою Реґентської ради пропонується великий адмірал Теслен, а членами – Свята Матір Драмана, канцлер Мадин, намісник Сектора (Кастору =>) Кастора Марков, імператриця-удова Гірінна Модеста і ще дев'ять вищих посадових осіб Імперії.

Стор. 333: «Маєш рацію, друже. Краще вже піфійська телепатка, аніж блідошкіра стерва з Альфи чи прищава земна (алергичка =>) алергічка».

Стор. 373: Свою присутність при завантаженні «сімсот шістдесят (шостого =>) сьомого» Зоран вважав проявом поваги до цієї волі.

Стор. 374: Двадцять три хвилини знадобиться для того, щоб контейнер полишив борт (лінкорна =>) лінкора.

Стор. 375: Потім його відіслали в (севільські =>) сельвійські болота – супроводжувати групу ксенобіологів.

Стор. 375: Вольск бачить (увісні =>) уві сні гніздо ґиргів.

Стор. 377: – Вітаю тебе, докторе Одоліє Ґвендолін Маккосліб, уроджена баронесо Вей, – промовляє археолог, мавпуючи (поклон =>) поклін, бачений ним в історичному серіалі.

Стор. 386: В останні місяці життя (перестарілго =>) перестарілого Сіорана І його потенційні наступники почали відкриту боротьбу за владу.