Текст книги "Тінь попередника"

Автор книги: Владимир Ешкилев

сообщить о нарушении

Текущая страница: 8 (всего у книги 24 страниц)

21

Борт великого військово-транспортного корабля

DA12 «Капітан Паландо»,

район зірки Капели.

14 семпрарія 416 року Ери Відновлення

– Великий адмірал на борту! – металічний голос кіборґа-стюарда промкнувся крізь робочу тишу командного модуля.

– Великий адмірал на борту «Капітана Паландо»! – відізвався лейтенант з першого посту.

Командир корабля Алі Аннадір на прізвисько «Бегемот» зняв шолом, сенсорні рукавиці й рушив із рубки до казематного [39]39
  Каземат – тут: назва захищеної бойової частини (блоку W) командного модуля космічного корабля.


[Закрыть]тунелю назустріч командуючому. І в п'ятому столітті Ери Відновлення дотримувалися давньої флотської традиції особистого рапорту. У низькому тунелі двометровому гіганту Алі було затісно. Він не спромігся красиво виструнчитися в очікуванні високого керівництва, як того вимагали правила мілітарного ґламуру. Тому виструнчився як зміг. На відміну від молодших офіцерів, Аннадір сприймав усі флотські ритуали дуже серйозно і страшенно хвилювався, якщо йому не вдавалось досягти досконалості в цій царині. Він навіть натиснув плечима на стіни, немов хотів їх розсунути. Для того, хто не знав біографії Бегемота, він міг би здатися велетнем із комедійного серіалу про невдах-астронавтів. Насправді ж капітанів із бойовим досвідом Алі у Зоряному Флоті можна було полічити на пальцях.

Бегемот прислухався. З боку шлюзу долинув протяглий стогін атмосферного стабілізатора. Це відкрився люк у гнучкому тунелі-хоботі, що з'єднував стикувальний модуль «Капітана Паландо» з транспортним човником.

Теслен з'явився у казематному тунелі в супроводі золотистого кіборґа-«павука». Нагрудну пластину скафандра командуючого прикрашала діамантова мініатюра Ордену Білих Зірок і знак найвищого з адміральських звань Імперії – семикутна зірка над схрещеними блискавками.

– Перемог і величі! – прогримів Аннадір.

– Прямого шляху, капітане!

– Доповідаю: «Капітан Паландо» готовий до бойового польоту. Штатний екіпаж корабля: три офіцери-пілоти, бортовий космоаналітик, два техніки і шість матросів. До супремусу, відповідно до маршрутних вимог, завантажені програмне забезпечення польоту і програмне забезпечення систем безпеки. Повна готовність супремусу, бойової частини і групи двигунів завірена печаткою і підписом головного техніка Дев'ятого флоту. Рейсове завдання буде розкодоване після отримання вашого наказу про старт, відповідно до форми «три», – капітан корабля знову спробував розправити плечі; рипнули панелі оббивки.

– Вільно, Алі, рапорт прийнято, – Теслен потиснув руку Аннадірові, одному з тих небагатьох, які вижили після атаки ящерів на крейсер «Пантократор» двадцять два роки тому. Той, хто тепер командував «Капітаном Паландо», носив тоді срібного медальйона – відзнаку другого пілота.

Для рейсу на Піфію адмірал особисто підібрав команду. Екіпаж транспортника складався винятково з надійних людей, вірність і відданість яких були перевірені в багатьох ситуаціях. Офіційно Теслена на борту «Паландо» не було. Його клон-двійник інспектував автоматичний паливний завод на віддаленому форпості планетарної системи Капели. Контррозвідка Дев'ятого флоту підтвердила, що представник Служби, який прибув на завод разом із двійником, ніяк не виказав того, що виявив підміну.

Теслен пройшов до рубки і зайняв сидіння-кокон, призначене для пасажирів. Кіборґ-охоронець втягнув до свого корпусу павучі лапи й примостився поряд, у спеціальній ніші. Його імітатори очей потьмяніли – кіборґ перейшов на економний режим. Розпочалися передстартові процедури. Після того, як усі системи «Капітана Паландо» набули повної автономності й припинили обмінюватися інформацією з орбітальною базою, Аннадір увів до корабельного супремусу рейсове завдання. Водночас захисне поле заблокувало всі можливі канали витоку даних з корабля. Це була стандартна процедура, запроваджена штабом Флоту відразу після Війни. Аґенти ящерів могли діяти де завгодно.

– Ми йдемо до Лімесу Кита? – запитав Аннадір, переглядаючи параметри рейсового завдання. Лише той, хто добре знав капітана, зміг би розчути в його голосі здивування.

– Там перестрибнемо. У нас палива на два повноцінних розгони. Але технікам Ґрідаса про це невідомо.

– Навіть мені про це невідомо, – завважив капітан. – Як це зробили?

– Новітні досягнення подвійної бухгалтерії плюс повний відстій у службах головного техніка. Проте аналітики Ґрідаса знають, що на Киті весь паливний ресурс контролюється непідкупними хлопцями з П'ятнадцятого флоту, й, відповідно, ми без відома Служби нікуди не дінемося. Нехай сплять далі.

– Але їхні станції спостереження не сплять ніколи. Вони все одно зафіксують радіанту нашого другого занурення в лімес.

– А ми там не будемо сходити на Темні Шляхи. Ми стрибнемо крізь локальну сингулярність [40]40
  Локальна сингулярність – викривлення тривимірного простору, обумовлене наявністю надмасивного об'єкту з малими лінійними розмірами, наприклад невеликої «чорної діри».


[Закрыть].

– Через «діру»? Отже, наш справжній пункт призначення десь біля Кита?

– На все свій час, Алі. Зараз ми це обговорювати не будемо. Перед другим стрибком завантажимо другу частину рейсового завдання до супремосу під тим самим паролем.

– Передбачливо, – погодився Бегемот. Індикатори його кокону вже миготіли синім світлом, відраховуючи останні хвилини «сухого режиму». – Та все ж, командире, якось не віриться, що в наш час можна обійти Службу. На місці прибуття, наскільки я розумію, також сидітимуть їхні резиденти. Ці діти темряви всюди засіли.

– Алі, давай будемо вирішувати проблеми тоді, коли вони виникатимуть.

– Вам видніше, адмірале.

Бегемот опустив прозоре забрало шолома. Індикатори змінили колір із синього на фіолетовий. Кокон Аннадіра огорнувся плівкою, і лінивий потік безбарвного гелю відділив капітана від швидкого потоку подій.

– «Видніше! – адмірал заплющив очі. – Якби ж то… До Піфії нібито все передбачено. Але, Батьки-відновителі, як передбачити все те, що чекає нас на самій Піфії?»

Планета Піфія.

Витяг із сімнадцятого арпікранського видання довідника «Населені планети»

Піфія (11КВ23:3, перша астрономічна назва – Еніада, священна назва – Магонія) – третя планета червоної зірки спектрального класу М9 Рірі (стародавня назва – Епсилон Ерідану). Маса – 0,86 маси Землі, орбітальний період – 308 днів, ексцентриситет – 0,0094, діаметр – 12730 км, сила тяжіння – 0,91 земної, кут нахилу екватора до лінії орбіти – 18 градусів, період обертання навколо осі – 41 година. Планета має три природні супутники – Морну, Гермезію і Астротею.

Два водяних океани займають більше половини поверхні планети, дві третини суходолу протягом усього року вкриті льодовиками. Середньорічна температура в зоні екватору – 140 °C. Найбільша глибина океану – 3 км, найвищі гори – Хребет Примар – 5,6 км над рівнем моря. Ґрунти переважно мергелевого типу. Атмосфера азотно-вуглецева, кисню менше 3 %. Адаптація атмосфери для життя людей визнана недоцільною. Планета має тубільні флору і фауну, які сформувались за Арпейської планетарної ери, приблизно чотириста мільйонів років тому. Серед тварин переважають риби, птахоящери і частково вимерлі теплокровні тетраподи. На суші, в океані та в атмосфері зустрічаються небезпечні для людини організми і хвороботворні віруси.

Планета відкрита астрономами Землі до Ери Відновлення. Перше дослідження безпілотним зондом «Клавдій Птолемей» здійснили у 2165 році Ери Посланців [41]41
  Ера Посланців (Ера Меси, Anno Domini) – епоха, у якій літочисленння велося від умовної дати Різдва Христового, Передувала Ері Відновлення (1 януарія 1 року Ери Відновлення настало після 31 десембрія 2307 року Ери Посланців). Відповідно, 416 рік ЕВ є 2723 роком від Різдва Христового.


[Закрыть] , перша пілотована експедиція досягла Піфії у 2218 році ЕП (зореліт «Ахілл», капітан Стефанія Гасха-Діас), регулярна колонізація розпочалася у 23 році Ери Відновлення. Основний потік переселенців складали земляни і жителі Марса. Юридично планетою-протектором (метрополією) є Земля, а ґарантом громадянських прав поселенської общини Піфії – Союзний Конґрес Землі. Першим куратором колонії був землянин Юнус Німад (23–24 pp.). У наш час (415 р. Ери Відновлення) на планеті мешкає 3,1 мільйона колоністів з правами імперського громадянства, головне місто – Сецзе, 400 тисяч мешканців.

Уже перші дослідження виявили на планеті матеріальні сліди гуманоїдної цивілізації. Остання залишила планету. На Плато Джонґа частково розкопано сім міст технополісного типу. Їхній вік оцінюють в 700–750 тисяч років. Знайдені там артефакти дозволяють стверджувати, що гуманоїди стародавньої Піфії за зовнішнім виглядом майже не відрізнялися від людей (були меншого зросту, мали більш розвинені зап'ястки та дещо іншу форму черепа). Причиною їх переселення з планети (близько 680 тисяч років тому) вважається природна катастрофа – падіння велетенського метеорита і викликана ним активізація полярної групи вулканів у південній півкулі на Плато Арнольда (лавові поля тих часів укривали 40 % суходолу, а сліди отруйних сіркових газів, викинутих вулканами, донині відчутні в атмосфері Піфії). Сучасне місце мешкання піфійських гуманоїдів невідоме.

Від початку колонізації планетою цікавилися земні містики. Вони припускали, що гуманоїди Магонії були творцями (версії: вчителями, наставниками, владиками, богами) найдавніших людей Землі. Піфію вже у першому столітті ЕВ заселили общини земних метафізиків і візіонерів, які намагалися встановити духовний чи медитативний зв'язок із «Тими, що Відійшли». Ці спільноти ентузіастів проводили самовільні пошуки «сховищ мудрості», нібито залишених гуманоїдами. Останні, на їхню думку, передбачили прибуття своїх учнів-землян на Магонію. Свідчення про результати пошуків суперечливі.

Також до першого століття Ери Відновлення відносять найдавніші згадки про леґендарну корпорацію Знаючих. Вони начебто знайшли «сховища мудрості» й контролюють їх досі. Спочатку Знаючі мали на меті створити на Піфії (а в перспективі – на всіх населених планетах) суспільство нового типу. Базуватися воно мало на звуженні поля застосування кіборґенної техніки та на магічних принципах. Інтелектуали інших планет піддавали критиці цей проект і характеризували його як соціально-небезпечний, фашизоїдний і «тоталітарно-консервативний». На багатьох планетах (у тому числі й на Землі) до середини другого століття ЕВ заборонялося сповідувати вчення Знаючих. Пізніше оголошена мета Знаючих зазнала змін, і тепер корпорація Знаючих каже лише про свою священну місію – вони оголосили себе охоронцями і наставниками людства.

Знаючі завжди і послідовно відкидали демократію як спосіб здійснення влади. Для них вона була і залишається спотвореним принципом організації суспільства. Знаючі також закликали до обмеження персонального права на модифікацію тіла і пропонували згорнути дослідження в сфері інформаційних технологій. Вони допомогли військовій верхівці Аврелії заснувати Стару Імперію. Вони підтримали прихильників монархії у Десятилітній Війні 129-138 років Ери Відновлення. Їхні лідери і воїни були найбільш непримиренними ворогами Ліги Свободи і земного Федеративного Конґресу. Існує леґенда, що десантування авреліанських дивізій генерала Анара Асміра на Місяць було успішним саме завдяки містичній підтримці Знаючих. Пізніше вони радили Асмірові під час перемовин з Конґресом щодо умов перемир'я.

Імператор Явіс Перший у 139 році Ери Відновлення подарував Піфії права автономії. Згодом, у 202 році ЕВ, правителі Піфії, з дозволу імператора Сіорана Першого, затвердили для колонії особливі закони прямої дії (так звані «Сім заборон»). За їхнє порушення оголошена невідворотна смертна кара.

Сім заборон:

1. заборонено вимовляти вголос священне ім'я планети «Магонія»;

2. жінкам планети рекомендовано генетично планувати народження дівчаток і заборонено залишати на планеті випадково народжених ними немовлят чоловічої статі (на Піфії мешкають винятково жінки, її інколи неофіційно називають Планетою Жінок);

3. на Піфії заборонено виготовляти кіборґів-слуг, вирощувати та виховувати клонів;

4. кожен завезений на планету дорослий клон підлягає негайному демонтажу;

5. нащадків клонів до четвертого коліна примусово депортують з планети;

6. піфійкам заборонено надавати позику під відсотки і одержувати прибуток від використання робочої сили;

7. заборонено проповідувати всі релігії, крім державної, і вести релігійні суперечки.

Виготовлення космічних кораблів є головною статтею прибутків планетарної колонії. На супутнику планети Морні та на планетарних орбітах збудовані найбільші в Імперії суднобудівні верфі. Сто відсотків акцій верфей і заводів, що виробляють комплектуючі, належать общині колоністів. Прибутки від виробництва розподіляються в однакових частинах між усіма піфійками. Кожен четвертий космічний корабель Імперії збудований на верфях Піфії. Тільки на Піфійських верфях будують корпуси військових кораблів надважких класів [42]42
  Див. Додаток 3.


[Закрыть] . Частину необхідної для їхнього виробництва сировини і устаткування завозять з інших планет. На лініях монтування корпусів і моторних секцій кораблів і на обслуговуючих їх виробництвах офіційно задіяно 76 % населення колонії. Інші мешканки Піфії працюють у сфері послуг, комунікації та на агрофермах.

Офіційний державний устрій Піфії – громадське самоврядування. Рада Двадцяти Трьох (Рада Святих Матерів Піфії) – найвищий урядовий орган планети. Він користується необмеженими законодавчими, виконавчими і судовими повноваженнями (з 198 року ЕВ). Членство в Раді – довічне. Рада 23-х не зобов'язана давати й ніколи не дає жодних правових коментарів і пояснень щодо своїх рішень. Їх неухильне виконання обов'язкове для всіх піфійок і гостей планети. З 391 року на Піфії постійно перебуває Уповноважений представник імператора. Він має право накладати вето на рішення Ради. На даний час ним є командуючий Одинадцятим флотом адмірал-командор Міра Пасквале-молодша з великокняжого Дому Харре [43]43
  Дім Харре – прямі нащадки імператорів Анара Асміра (133–138 pp. ЕВ) і Деко Асміра (див. Додаток). У 220 році отримали право на титул імперських герцогів (великих князів).


[Закрыть].

Державна релігія піфійок – Вчення про Непорушну Гармонію.

22

Поселення «Благословенне починання»,

Кристалічна Провінція,

планета Кідронія (4КВ67:3).

14 семпрарія 416 року Ери Відновлення

– Привіт, Заро!

– І тобі привіт, клоне!

– Ти мене не пам'ятаєш?

– Ви, шахтарі, усі схожі. Чому це я повинна пам'ятати саме тебе?

– Вай-цу! Ти стала гордою, Заро. Може, ти тепер знатна леді або ж принцеса, як у серіалі «Замкові таємниці»? Гадаєш, якщо з тобою спить доктор Мангус, то ти перестала бути клонкою?

– А хто ти такий, щоби мене повчати?

– Я вірю у Велудумана, Держателя Склепіння. Я дізнався, що ти приєдналася до нашого вчення.

– Я законослухняна громадянка. Правитель заборонив ваше вчення.

– Якщо ти така законослухняна громадянка, Заро, то, може, ти краще підеш до старшого шерифа О'Коннора і розкажеш йому, як ти порушила закони? Змінила ім'я і код картки, знищила розпізнавальний імплантат, видаєш себе за довгоживучу напівкровку, без дозволу живеш із доктором. Шериф скаже: «Тай-тай! Хороша клонка, дуже правильна!» Після того шериф перевірить, чи не втратила ти функціональних навиків секс-службовця. І відішле тебе виправляти скоєне до борделю для середнього технічного персоналу. А доктору Мангусу знизить категорію громадянства. І забере у нього ліцензію. Потім доктор Мангус піде працювати на рудник. Усе буде законно.

– Як тебе звати, клоне?

– Гумм.

– Чого тобі треба від мене, Гумме? Грошей? Наркоти?

– Мені не потрібні гроші. І я не вживаю неблагодатної дурі.

– Ти хочеш переспати зі мною?

– А ти не проти?

– Сьогодні я не зможу.

– У мене для тебе є слово, сестро.

– Гумме, не вимахуйся. Завтра ми з тобою перепихнемося, без проблем, тільки не треба мені тут читати ваші проповіді про Держателя Склепіння.

– Заро, Заро, ти вже геть опупіла від власного невігластва. Знай, дурна жінко, що я бриджуся тих, хто ображає Велудумана. Я кажу тобі: одній людині потрібно поговорити з доктором Мангусом, але так, щоб про це ніхто не дізнався. Якщо ти не погодишся мені допомогти або видаси мене, то старший шериф дізнається про тебе і твого доктора все. Ви злочинці. Ви порушили імперський закон.

– Гумме, це погані ігри. Ти замислив щось проти влади?

– Одній людині потрібно поговорити з доктором. У неї зіпсувалося здоров'я. Вона хоче його покращити, не хворіти і багато працювати. Що в цьому поганого, жінко?

– Але чому про це ніхто не повинен знати?

– А чому ти нікому не розповідаєш, що тебе виростили на Нолі з генетичної копії еталонного ембріона?

– Це різні речі.

– Тоді йди і здайся шерифові.

– Хто ця людина?

– Ти не знаєш її.

– І не хочу знати. Чого їй треба від Мангуса?

– Вони природнонароджені, у них свої бесіди. Ми, дурні клони, не розуміємо їхніх розмов.

– То ти розумний, то ти дурний… Брешеш ти все. Ти задумав щось злочинне. Я боюся тебе.

– Правильно робиш. Розмову закінчено. Вже завтра, жінко, ти будеш радісно і законослухняно обслуговувати середній технічний персонал. Ти дуже гарна, до тебе будуть у чергу записуватися. На місяць уперед. Ти будеш мало-мало спати, часто-часто ходитимеш до ванни. І не дивися так на мене. Краще іди, перепихнися на прощання зі своїм доктором. А я собі піду.

– Чекай, не йди. Куди Мангусові треба прийти?

– Правильне запитання. Якщо кохаєш, то потрібно коханого захищати, так вчить своїх дітей Велудуман, передвічний і благий Держатель Склепіння. Нехай завтра, після вечірньої перевірки, доктор прийде до третьої сепараторної зали рудника «Скелястий», підніметься до пультової і там чекає. Запам'ятала?

– Після звірки, до третьої сепараторної зали «Скелястого»…

– … до пультової.

– Я запам'ятала. А якщо Мангуса запитають, чому він туди пішов?

– Хто запитає?

– Доктор Авл.

– Старий док? Він сидить, спить, нічого не хоче знати. Дуже старий, дуже лінивий.

– А якщо запитають оті… Джи Тау?

– Доктор ходить до хворих, хіба це неправильно? Не всіх хворих можна привезти до лікарні. Завтра один дурнуватий клон дуже пораниться. Засуне руку до центрифуги, туди-сюди, а витягнути не може. Геть дурний. Клон репетує, кров тече, всі зупинилися, не працюють, кличуть лікаря. А він тут як тут. Доктор Мангус огляне пораненого, скаже: «Погано все, кості геть поламані. Ріжте руку, везіть до лікарні». А потім підніметься до пультової, щоб насварити операторів. Скаже їм: «Куди дивилися, безмозкі діти тормага? Чому підпустили дурного до машин? Вай-цу! Такий цінний молодий клон і так поранився, ганьба вам!» Операторам стане дуже соромно, вони засумують і відвернуться. А доктор пройде до задньої кімнати, де стоять ліжка. Там на нього чекатиме людина. Вона задасть докторові питання. Доктор відповість і піде собі.

– А якщо їх упіймають?

– Кого?

– Мангуса і ту… людину.

– Не впіймають.

– Учора до лікарні знову заходили Джи Тау. Велике начальство. Мангус їх дуже боїться.

– Хай не боїться. Сила Держателя Склепіння з нами.

– Я не жартую, Гумме.

– А я тим більше, жінко.

23

Готельний блок Резиденції Джи Тау,

головний купол Центрального поселення,

планета Кідронія (4КВ67:3) системи Абелари.

15 семпрарія 416 року Ери Відновлення

Вольск бачить сон. Він стоїть на оглядовому майданчику Другого Університетського Купола. За прозорим склом – рідний арпікранський пейзаж. Куполи Університету розташовані на широкому прибережному Плато Завойовників. Поряд – житлові куполи для викладачів і студентів університету, енергетична станція і головна обсерваторія планети. Сіре плато, рожеве небо, оранжево-фіолетові хмаринки. Чорні рівнини і сріблясті рельєфи велетенських споруд.

І занепокоєння.

Повільні, шорсткі напливи страху.

Неосяжна, але відчутна присутність безодні.

Присутність межі, за якою тільки темне ніщо, темніше від вугільно-чорної туманності Негро Макула, темніше від Темних Шляхів.

Він відчуває, що поряд із ним хтось стоїть. Він відчуває чиїсь життя і дихання. Неспокійні ритми живого тіла.

Він повертається і бачить очі Тами Шайнар – великі й глибокі, як розриви буття. Бачить обличчя Тами – овал темно-червоної бронзи з яскраво-червоною мушлею губ.

Мушлею, що кличе й обіцяє. Бачить прямий ніс стародавньої мисливиці і його ніжні крила, напнуті диханням.

«Хто ти?» – запитує він Таму.

«Я та, що стоїть над безоднею».

«А навіщо ти там стоїш?»

«Я здатна заглянути за край».

«І я теж здатний?»

«Здатний. Але ти здивуєшся, коли побачиш те, що живе за краєм».

«А ти не дивуєшся?»

«Ні».

«І не боїшся?»

«Ні».

«Ти невидима?»

«Я та, котру поставили над безоднею».

«Ти повторюєшся».

«Я роблю багато дивних речей. Я дивачка».

«У тебе неможлива шкіра. Я ніколи не бачив такої шкіри. З таким червонуватим відтінком».

«Тебе бентежить моя шкіра?»

«Так».

«Ти боїшся?»

«Ні».

Тама відступає. Пританцьовує і йде темними плитами оглядового майданчика. На ній білосніжна туніка, яка робить її шкіру ще темнішою. Сумішшю кориці, кави і кіноварі. У неї довгі ноги і міцні плечі. Лінія її підборіддя точна і бездоганна, наче лезо бойової шаблі. Шкіра цієї лінії світлішає і знову наливається теплою темрявою там, де починається шия. У цю теплу темряву можна зануритися, як у води вічної насолоди. У ній ховаються радощі молодих забав, під час яких вічно юна богиня дарує своє кохання і свою досконалість найрішучішому зі смертних.

Тама застигає у напівоберті, переносить вагу тіла на ліву ногу і повертає своє обличчя до Вольска. Під тунікою її тіло вигинається в «ґвинт», гострий профіль розрізає сіро-рожеву панораму, а губи відкриваються у напівпосмішці, оголюючи рівну сяючу лінію зубів. Рівну, немов лімес на кордоні Темних Шляхів. Сяючу, наче розсип молодих ультрабілих зірок, які щойно залишили шкаралупу колискової туманності.

З її рота, який можна було назвати і брамою, і досконалістю, линуть слова:

«Вони мене не бачать».

Вольск відкриває очі. Хто «вони»? Чому «не бачать»? На відміну від «них», він і в реальності бачить Таму. Вона стоїть у дверях його кімнати і посміхається так само неперевершено. Туніки на ній немає. Геть нічого немає, окрім сріблястого ланцюжка на стегнах.

– Я розбудила тебе? Вибач.

– Ні… Тобто, все гаразд.

– Ти здивований?

– Так.

– Ти ж з Арпікрану?

– Так.

– У тебе є дружина?

– Є.

– Вона красива?

– Авжеж.

– Скільки їй років?

– Сімнадцять.

– Така молода.

– Такі у нас традиції…

– Вона не образиться, – ствердно каже Тама й одним стрибком сідає на археолога. Її тіло гаряче і тверде, а рухи швидкі.

24

Форт Брі, головна база Першого флоту.

Місяць, супутник Землі (0КА01:3а).

Сонячна система.

15 семпрарія 416 року Ери Відновлення

Уже впродовж декількох стандартних місяців імператор не покидав Форту Брі. Офіційно це пояснювалося тим, що монарх прийняв на себе командування Першим флотом і тепер особисто займався підготовкою повномасштабних навчань екіпажів першої лінії. Насправді ж база на Місяці була одним із тих небагатьох місць, де Охоронець прав і свобод світів [44]44
  «Охоронець прав і свобод світів» – спеціальний почесний титул, який сенат надав Туре Шактірі II у 402 році ЕВ.


[Закрыть]і двадцять п'ятий за рахунком Суверен Зоряної Імперії відчував себе у відносній безпеці. Його апартаменти розташували у товщі місячних скель. Два кілометри твердої породи і багатошарова оболонка житлових блоків відділяли місце мешкання монарха від верхніх ярусів і від поверхні Місяця. Там, на поверхні, вісімнадцять тисяч офіцерів і матросів Першого флоту щосекундно готувалися знешкодити загрозу Землі. Захистити материнську планету людства. Тільки вибух на Місяці тератронного заряду міг би зруйнувати цей надзахищений командний пункт.

Комунікатори Форту Брі за необхідності переносили тривимірні зображення імператора у будь-яку з урядових резиденцій Сонячної системи. Але найголовніші наради, слухання і доповіді Туре Шактірі комунікаторам не довіряв. Через те сьогоднішню доповідь Верховного координатора Служби Запобігання монарх приймав у режимі особистого контакту. Лорд Овшен Ґрідас прилетів на Місяць і після усіх стандартних перевірок був допущений до апартаментів.

– Я також радий вас бачити, адмірале, – відповів імператор на ритуальне привітання Ґрідаса і перейшов на «ти»:

– Присідай, омадо.

Лорд присів на край позолоченого стільця – точну копію частини гарнітуру часів Людовіка Шістнадцятого, зроблену зі справжнього червоного дерева. Зал для нарад дизайнери стилізували під стародавні королівські апартаменти. Таке оформлення неабияк гармоніювало із зовнішністю Туре Шактірі – масивного чоловіка з виразними рисами вольового обличчя і впевненою поставою, яку він виробив і вдосконалював упродовж двадцяти п'яти років правління. Сьогодні він одягнув повсякденний світло-сірий адміральський мундир, внаслідок чого обличчя Охоронця прав і свобод світів здавалося смаглявішим, аніж на офіційних зображеннях. Зате чорне густе волосся, успадковане від бенгальських предків, і близько посаджені яскраво-сині очі – хрестоматійна родова відмітина Дому Ойзеле – цілком відповідали канонічним портретам. На одному з діалектів малого світу Майги слово «ойдзеле» означало «кобальтово-синій колір». Принаймні, так стверджували енциклопедії, схвалені імперським Комітетом стандартизації знань та інформації.

– Я чув, ти офіційно відмовив синові в успадкуванні титулу, – імператор упритул дивився на Ґрідаса. Цей спосіб тиску на співрозмовника також вироблявся роками. Ненадійні люди під цим упертим, наче тартановий бурав, поглядом починали дрібно виправдовуватися й казати те, що, на їхню думку, мало би сподобатися монархові. З ненадійних людей погляд-бурав швидко видобував липучу і гнилу сутність їхньої ненадійності. Й це назавжди виводило її носіїв за межі довіри Туре Шактірі. Овшен Ґрідас не належав до ненадійних. Тон його відповіді був жорстким. Таким жорстким, який лише можна допустити в стосунку до господаря двох вагомих цінностей підданця – життя і смерті:

– Я прийняв рішення, мій імператоре. Це рішення продумане і кінцеве. Мій син – виродок. Я відрікся від нього. Якби моя дружина дожила до цього сумного дня, вона схвалила б таке моє рішення. Вона була з Дому Тізе, в ній текла кров Сіоранів.

– Його лікували?

– Деґенерати невиліковні.

– Ти – батько, Оші. Тобі й вирішувати.

Ґрідас промовчав. Тему було вичерпано. Навіть для обговорення з імператором.

– Що там на Кідронії? – перейшов до справ монарх.

– Завтра там почнуть грандіозне полювання на мечоносця.

– Твої люди готові?

– Ланс нервує.

– Через Ґвен?

– Він вважає, що ми не контролюємо ситуацію.

– А ви її і не контролюєте, омадо.

– Ми знаємо про теракт, який готується на Кідронії, і готові його відвернути.

– У який спосіб?

– Якщо ви дасте санкцію на арешт Тени Ферфакс і…

– Арешт? Це не рішення. Це лише піджене заколотників. Я не абсолютний монарх, Оші… Я, як і всі, граю за правилами. Дім Ойзеле завжди обстоював повагу до права і суворого дотримання законів. Застосовувати силу і покарання можна тільки до очевидних зрадників. Виявлених зрадників. Так і тільки так. Адже ми з тобою домовилися: ви виявляєте зв'язок заколотників зі Знаючими і Знаючих з ящерами. І я одразу ж починаю діяти. Я діятиму жорстко і швидко. Але тільки тоді, коли у мене в руках будуть залізні аргументи і неспростовні докази. Я не можу атакувати першим. На їхньому боці надто впливові клани і політичні групи. Служба повинна отримати документальні підтвердження того, що інформацію з мозку загиблого «Уриїлу» скачали Знаючі Підземного міста за наказом ящерів.

– Група доктора Вей плідно працює у цьому напрямі, мій імператоре. Але ми все ще не отримали доступу до «чорної скриньки». Потрібний дозвіл. Намісниця…

– Унно? Вона ніколи не дасть дозволу. Навіть якщо маленька Ґвен залізе до її ліжка. Ліда Унно – хитра бита сука, вона вдесятеро хитріша за Джиліна і Цезаріо. Серед наших ворогів тільки канцлер і Рехинальдер небезпечніші за цю лесбійку. Твої люди, омадо, повинні зламати «скриньку». За будь-яку ціну. Дозволяю людям Яна і Маккосліба провести силову акцію. Але надто шуміти не варто. Поки що не варто. Перш ніж відсилати до Кідронії, Ноли і Піфії безпілотники з бомбами, у мене повинні бути докази зради. Чітко задокументована лінія «заколотники – Знаючі – ящери». Мій представник у Сенаті не повинен видаватися ідіотом на засіданнях комісії з розслідувань. Тобі ж уже відомо, що на Аврелії федералісти отримали більшість у Раді Колонії? Стійку більшість, завваж. Майже дві третини депутатських місць. І це не випадковість, Оші. Це – тенденція. Їм тільки палець дай, вони руку відкусять… А в засаді причаївся Теслен. Тільки й чекає, коли я схиблю. Спить і бачить себе «Еарланом Третім». Але ж і ім'ячко у нього…

– А якщо докази про зраду Знаючих на Фаренго? Якщо у викраденій кідронійцями інформації не виявиться нічого певного про Знаючих?

– На Фаренго? Ми не встигнемо дістатися системи Таліс до початку заколоту. Ти ж сам переконував мене, що всі лінії опозиційних інтриг ведуть до Кідронії. Що зв'язок Знаючих з Ґ'ормою очевидний. І цей твій геніальний Марков також так переконливо все обґрунтував. Я ж усе пам'ятаю. Чи щось уже встигло помінятись? Невже? Оші, я перестаю тебе розуміти.

– Аґенти «Ліктор» і «Арадо» не знайшли ґ'ормітських телепатів на Кідронії.

– Отже, погано шукали.

– Проскановано Центральне поселення і база Гардік.

– Там ще тридцять поселень і чотириста стрижневих копалень, набитих клонами. А ще підземні міста. Нехай і там пошукають.

– Шукатимуть, мій імператоре. А якщо ґ'ормітів там узагалі немає?

– Повинні бути, омадо. Там вони, там… Просто хитро ховаються. Їх потрібно знайти. Ставки занадто великі, Оші. Ти мав рацію: ми не змогли довго приховувати зараження на Волт-Армстриджі. Чутки вже перекинулися з наукових кіл до політиків. Безпілотник до ураженої планети відсилав покійний лорд Скіфі. А вся Імперія знає, що Скіфі був моєю людиною. Моєю, Оші, і я від цього ніколи не відмовлюся… Рехинальдер у Сенаті звинуватить нас у тому, що ми без вагомих на те підстав порушили перемир'я з ящерами. І що ми йому відповімо? Що ми відповімо консерваторам у Комітеті з військових і спеціальних розслідувань? Вони повісять на нас усіх зжертих ґиргами на Волт-Армстриджі. Усі тисячі трупів. Плюс звинуватять у провокуванні нової війни. І тоді заколотники будуть уже не зрадниками, а благородними визволителями Імперії від злочинної династії та її посіпак, різних там ґрідасів, янів, маккослібів. Ти розумієш, про що йде мова, Оші?

– Так, мій імператоре. Ми знайдемо аґентів Ґ'орми.

– Знайди їх, – наказав Охоронець прав і свобод світів, і тінь застарілої втоми на мить загасила жвавий блиск його очей. – Знайди, омадо, і якомога швидше. Оші, друже мій, від тебе й тільки від тебе тепер залежить доля Дому Ойзеле.

Дім Ойзеле. Витяг з 54-го земного видання «Імперської книги династій і родоводів»

Рід Ойзеле (Ойдзеле) бере свій початок від вченого агронома Макшарадха із Калькутти. У двадцять три роки він залишив Землю для того, щоб організувати гідропонні плантації у колонії Санга Сетта (планета 13КВ05:2) у системі зірки Фірджіс, стародавня назва – 70 Змієносця. Після отримання адміністративного статусу населеної планети (світу) колонію перейменували у Майгу. На Майзі Макшарадх став одним із найбільш шанованих членів Ради колонії і в 202 році Ери Відновлення одружився з леді Саймою – онучкою барона Юла, одного із засновників і спонсорів колонії.

Син Макшарадха і леді Сайми – Юл Шактірі, есквайр Ойзеле, закінчив Вищу пілотну школу в Каїрі (Земля) і в 226 році був призначений фреґат-лейтенантом на рейдер «Славія». Юл Шактірі взяв участь у дванадцяти дальніх експедиціях і в 257 році отримав звання капітан-командора. Командор Ойзеле командував крейсером «Анкалагон» у складі 1-ої окремої дослідницької ескадри Восьмого флоту. Причиною його трагічної загибелі стало ураження екіпажу крейсера вірусом Лангера-Окомі під час великої епідемії в Секторі Альдебарану.