Текст книги "Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг"

Автор книги: Террі Гудкайнд

сообщить о нарушении

Текущая страница: 50 (всего у книги 50 страниц)

67

Річард стояв біля бійниці на одному з бастіонів Замку Чарівників, поставивши одну ногу на низький парапет, і дивився на залитий сонячним світлом Ейдіндріл, що розкинувся біля підніжжя гори. По рівнині пливли тіні білих пухнастих хмар.

Зедд підійшов ззаду і встав біля Річарда. Деякий час він теж мовчазно спостерігав вид, що відкривався зі стіни.

– Я не можу пригадати Келен, – сказав він нарешті. – Намагаюся, але не можу.

– Я знаю, – вимовив Річард, не озираючись.

– Але все ж, якщо вона твоя дружина, то вона має бути видатна жінка.

Річард не міг не посміхнутися.

– Вона така і є.

Зедд поклав свою кістляву руку на плече онука і сказав:

– Ми знайдемо її, мій хлопчику. Я допоможу тобі, і ми обов'язково знайдемо її. Я тобі обіцяю.

Усміхнувшись, Річард теж обняв діда.

– Спасибі, Зедд. Мені неодмінно знадобиться твоя допомога.

Зедд підняв палець.

– Ми вирушимо негайно.

– Це по мені. До речі, треба буде підібрати мені який-небудь меч.

– А, ну, меч не такий вже важливий. Це просто інструмент. Винахідник – ось справжня зброя, а ти все ще Шукач.

– До речі, Зедд. Ти знаєш, я тут подумав і прийшов до думки, що Шота, можливо, діяла не з егоїстичних міркувань, вимагаючи мій меч в обмін на те, що вона повідомила.

– З чого ти взяв?

– Меч Істини пов'язаний з моїм даром. Використання мого дару, як тоді в бібліотеці, коли я читав книгу пророцтв, з великою ймовірністю приверне до мене Звіра.

Зедд потер щоку.

– Ну, мені здається, в цьому є сенс. Можливо, в якійсь мірі це допомогло тебе захистити.

Тут він кинув на Річарда сердитий погляд.

– Але вона віддала його Самуелю! Він злодій!

– А що він вкрав після того, як отримав назад меч?

Зедд глянув на Річарда одним оком.

– Вкрав? Я не розумію, що ти маєш на увазі?

– Він смертельно поранив Сестру Тьми і відібрав у неї скриньку Одена. Таким чином, він завадив їм роздобути всі три шкатулки і викликати магію Одена.

Зедд насупився ще сильніше.

– А що по-твоєму цей злодюжка стане робити зі скринькою?

Річард знизав плечима.

– Не знаю. Але як би там не було, він виграв для нас трохи часу. Найменше, що ми можемо зробити, це піти до нього і не дати Сестрам Тьми отримати всі три шкатулки.

Зедд почухав щоку і скоса подивився на Річарда.

– Трохи нагадує дещо в минулий раз, чи не так… коли Даркен Рал повинен був отримати останню шкатулку.

Насупившись, Річард подивився на свого діда.

– Що?

Зедд знизав плечима.

– Нічого. Так, просто.

– Що?

– Як я вже сказав, трохи нагадує декого в минулий раз, ось і все.

Зедд поплескав Річарда по плечу.

– Ну, підемо. Рікка вже приготувала обід. Спочатку ми гарненько перекусимо, а потім подумаємо з чого нам почати.

– Добре.

– Звідки ти знаєш? Я ж навіть не сказав тобі, як вона готує.

– Ні, я хотів сказати… А, нічого. Підемо.