Текст книги "Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)"

Автор книги: Павел Чередник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 21 (всего у книги 21 страниц)

Можна запропонувати б╕льш д╕╓вий, укра╖нський вар╕ант – близько 1 – 2 % населення (чи б╕льше, в залежност╕ в╕д потреби) нада╓ться статус, умовно говорячи, козака, який оф╕ц╕йно зв╕льня╓ться в╕д сплати податк╕в (як вар╕ант), сво╖м коштом купу╓ озбро╓ння ╕ з певною пер╕одичн╕стю проходить в╕дпов╕дне навчання. (Звичайно – по добр╕й вол╕ громадянина). Територ╕альна козацька сп╕лка в мирний час викону╓ допом╕жн╕ функц╕╖ в систем╕ дотримання порядку ╕ нада╓ першу допомогу в надзвичайних ситуац╕ях. Фактично вона може виконувати функц╕╖ внутр╕шн╕х в╕йськ ╕ значну частину функц╕й пол╕ц╕╖. В екстремальних ситуац╕ях, чи в вар╕ант╕ зовн╕шньо╖ агрес╕╖ – включа╓ться в загальну систему оборони кра╖ни, оперативно реагу╓ на виклики на м╕сцях, д╕╓ зг╕дно з оперативною обстановкою, або ж зг╕дно ран╕ше розроблених сценар╕╖в. Сутт╓во, щоби вона не мала стосунку до ф╕нансово╖ д╕яльност╕ громади. На другому етап╕ реформи, в залежност╕ в╕д зр╕лост╕ сусп╕льства, можна дозволити кожному бажаючому (при загальноприйнятих обмеженнях) купувати ╕ тримати вдома зброю, що може використовуватись для самозахисту. В екстремальних ситуац╕ях ус╕ бажаюч╕ можуть оперативно пройти в╕дпов╕дне навчання ╕ бути в резерв╕ м╕сцевих сил оборони ╕ контролю за ситуац╕╓ю. (Под╕бна система народно╖ самооборони дуже ╕нтенсивно створювалась, наприклад, в Велик╕й Британ╕╖ п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. В США також ╕сну╓ резерв нац╕онально╖ гвард╕╖, створений з м╕сцевого населення). При загостренн╕ обстановки проводяться систематичн╕ заняття з населенням щодо правил повед╕нки, а також збору необх╕дно╖ ╕нформац╕╖ (це – найважлив╕ше), щоб врешт╕-решт перетворити населений пункт чи район в ╓диний орган╕зм, що реагу╓ на будь-яке сторонн╓ вторгнення ╕ оперативно вжива╓ в╕дпов╕дних заход╕в. В мирний час в такому орган╕зованому сусп╕льств╕ буде дуже важко проводити агресивну п╕дготовчу роботу – формувати осередки ворожого впливу, або поширювати п╕дривну ╕деолог╕ю. Ефективн╕сть такого механ╕зму протид╕╖ буде визначатися в першу чергу ╓дн╕стю громади. В раз╕ високого р╕вня ╓дност╕ населений пункт перетворю╓ться в фортецю, яку навряд чи буде здатне взяти п╕д контроль терористичне угрупування. Така висока моб╕л╕зац╕йна здатн╕сть населення, реал╕зац╕я принципу народ-арм╕я, може виникнути при одн╕й умов╕ – якщо вони д╕йсно будуть знати що вони мають захищати, тобто за умови ╕снування в╕дпов╕дального громадянського сусп╕льства. Ун╕кальний ╕сторичний досв╕д Укра╖ни показу╓, що сусп╕льство само здатне виконувати функц╕╖ державного силового апарату. ╤ такий тип сусп╕льно╖ орган╕зац╕╖ ╓ дуже орган╕чний ╕ природний для укра╖нсько╖ ментальност╕ ╕ укра╖нського духу. В╕н спонукатиме до зростання ╓дност╕ ╕ в╕дпов╕дальност╕ громади, стане умовою над╕йного захисту системи народовладдя в Укра╖н╕.

Еп╕лог

В сво╖й хат╕ своя й правда,

╤ сила, ╕ воля.

Т. Шевченко

Основне питання, що сто╖ть перед народом Укра╖ни – чого ми прагнемо, сильно╖ держави чи сильного народу? Весь х╕д ╕стор╕╖ (╕ я це намагався розкрити в останн╕й частин╕ нарису) показу╓, що ц╕ дв╕ реч╕ несум╕сн╕ (╕ це добре знали, як ми бачимо, ще в стародавньому Кита╖). Сильн╕ ╕ в╕льн╕ народи створюють цив╕л╕зац╕╖. Державн╕сть виника╓ як ракова пухлина на здоровому т╕л╕ цив╕л╕зац╕╖, розроста╓ться, пуска╓ метастази ╕ поступово знищу╓ соц╕альний орган╕зм, перетворюючи його кл╕тини – людей, на паразит╕в або ж раб╕в – «худобу, що розмовля╓». Усе, за що би не бралась держава, оберта╓ться найг╕ршою стороною: захист людини – в╕йнами, економ╕чне процв╕тання – експлуатац╕╓ю, народовладдя – бюрократ╕╓ю, св╕дом╕сть в╕льно╖ людини – св╕дом╕стю раба. Ус╕ досягнення ╕нтелекту, технолог╕╖ ╕ економ╕ки держава спрямову╓ на в╕йну, на загарбання ╕ розширення волод╕нь. ╢дине, що держава робить добре – перетворю╓ людей на гарматне м'ясо, створю╓ м╕льйонн╕ арм╕╖ з раб╕в, в яких виховали «потребность в достойном, самоотверженном, вплоть до самопожертвования, служении Родине», тобто держав╕. ╤ доля цих держав-монстр╕в та ж сама, що ╕ в людини хворо╖ на рак – загибель, коли не залиша╓ться жодних житт╓вих сил. В вар╕ант╕ держави ц╕ житт╓в╕ сили являють собою як╕сть чи силу народу, перш за все його моральн╕ ц╕нност╕.

Сила народу, моральн╕ ц╕нност╕ створюються в в╕льних сп╕льнотах людей. В╕льн╕ германськ╕ племена створили ╓вропейську цив╕л╕зац╕ю на ру╖нах Римсько╖ ╕мпер╕╖, а традиц╕╖ не т╕льки германсько╖, а ще й старо╖ давньоримсько╖ ╕ давньогрецько╖ вольност╕, матер╕ал╕зувались в в╕льних ╓вропейських м╕стах, де продовжувала розвиватись паралельна в╕льна цив╕л╕зац╕я, що породила Ганзейський союз, В╕дродження, Просв╕тництво, увесь той культурний вибух, що стався в ╢вроп╕, ударна хвиля якого – хвиля вестерн╕зац╕╖, роз╕йшлась по всьому св╕ту ╕ створила сучасне обличчя св╕тово╖ сп╕льноти. Разом з тим, ми бачимо що ╓вропейська державн╕сть, особливо в формах нац╕онально╖ держави, значно п╕д╕рвала в╕льний дух ╓вропейц╕в, що вже почало проявлятися в кризових явищах.

╤сторична драма укра╖нського народу полягала в тому, що в╕н намагався по╓днати несум╕сне – свободу ╕ державу ╕ для цього п╕шов на угоду з дияволом (державою), вважаючи, що з ним можна домовитися ╕ в╕н буде поважати яки╖сь то там вольност╕. Диявол н╕коли не трима╓ даного слова бо не ма╓ чест╕. ╢ одне слово, яке часто вживав Шевченко, ╕ яке в╕добража╓ найб╕льш сутт╓ву рису цього диявола – неситий. В╕н н╕коли не бува╓ ц╕лком задоволений ╕ завжди готовий пролити море кров╕, чи вчинити геноцид, чи п╕ти на зраду даного слова, чи зробити будь-яку п╕дл╕сть задля ще одного клаптика земл╕. ╤ в╕н робитиме це при найменший нагод╕, ╕ коли в╕н отрима╓ цей клаптик земл╕, то це стане для нього великим святом – експанс╕я ╕ перемоги – це головне, заради чого в╕н ╕сну╓. ╤ в╕н перетворю╓ св╕й народ в слухняних раб╕в, як╕ починають ототожнювати державу ╕ В╕тчизну, ╕ готов╕ покласти життя заради чергово╖ експанс╕╖ ╕ перемоги, ╕ зробити ╖╖ предметом сво╓╖ гордост╕. При цьому в╕н здатен на будь-яку ниц╕сть по в╕дношенню до власного народу, бо в╕н ма╓ силу в сво╖х руках ╕ в╕дчува╓ безкарн╕сть. Угода з державою не може бути в╕дкликана, т╕льки сила або крах само╖ держави можуть щось зм╕нити. Переяславська угода протрималась т╕льки п'ять рок╕в ╕ зак╕нчилась Конотопською битвою. Якби не перемога в ц╕й битв╕ доля Укра╖ни склалась би б╕льш траг╕чно ╕ дуже швидко.

Чи може в╕льна сп╕льнота протистояти агресивному тиску держав? На жаль, ми зна╓мо т╕льки два ц╕лком позитивн╕ приклади – Швейцар╕я ╕ США (де джерелом свободи була Нова Англ╕я), вт╕м в останньому випадку допомогла наявн╕сть океану. Ун╕кальний вар╕ант под╕й спостер╕гався в Англ╕╖, де на протяз╕ близько 400 рок╕в ╖╖ бурхливо╖ ╕стор╕╖ йшло протистояння сусп╕льства ╕ держави, причому в основному перемогло сусп╕льство. (Перший у св╕т╕ парламент – 1265 р╕к ╕ майже безперервна боротьба до приблизно 1689 року. Може ця боротьба й стала причиною виникнення ун╕кально╖ англ╕йсько╖ нац╕╖?) Разом з тим, не виклика╓ сумн╕ву, що власне вольност╕ ╓вропейських м╕ст, як╕ ╕снували незважаючи на державний ╕ рел╕г╕йний тиск, перетворили ╢вропу на св╕тового л╕дера.

Чи могла Укра╖на – породження в╕льно╖ сп╕льноти – протистояти сус╕дам, як це спромоглася зробити Швейцар╕я? На м╕й погляд, могла, якби ц╕леспрямовано розвивала вже ╕снуючий в Укра╖н╕ принцип, народ-арм╕я, якраз той, що забезпечив ╖й перемогу в в╕йн╕ 1648 року ╕ що на нього ж таки опиралась Швейцар╕я. На жаль, на в╕дм╕ну в╕д Швейцар╕╖ Укра╖на не мала бодай невеличкого утворення, яке б стало "центром кристал╕зац╕╖" ╕ поширення орган╕зац╕йних форм ц╕лком однозначно╖ спрямованост╕, щоб не допустити розкол, чвари ╕ Ру╖ну. Але я не сумн╕ваюсь, що сус╕дн╕ держави почали би рвати Укра╖ну на частини ╕ свобода, якби вона була завойована, далась би дуже великою кров'ю. В усякому раз╕, укра╖нська соц╕альна практика показала свою житт╓здатн╕сть нав╕ть в умовах ╕мперського тиску.

╤ нарешт╕, може найважлив╕ше питання, чи може сп╕льнота перейти в╕д стану "сильно╖ держави" до стану "сильного народу"? На жаль, в цьому в╕дношенн╕ ╕стор╕я демонстру╓ нам масу негативного досв╕ду – якщо в╕дродження ╕ в╕дбувалось, то займало досить довгий ╕сторичний пер╕од ╕ супроводжувалось р╕зного роду соц╕альними потряс╕ннями. Якщо народ на протяз╕ довгого часу жив в сильн╕й централ╕зован╕й, а тим б╕льше, тотал╕тарн╕й держав╕, то ця стигма на його св╕домост╕ довго не зароста╓, а "зм╕на правил гри", як про це розм╕рковують економ╕сти, не да╓ бажаного ефекту. Укра╖на в цьому в╕дношенн╕ ма╓ певн╕ переваги – по-перше, вона в╕дчувала на соб╕ колон╕альний тиск, а це породжувало спротив антидержавно╖ спрямованост╕, ╕ прагнення до самост╕йност╕ в середовищ╕ широких мас, по-друге, вона була утворена потужним ╕мпульсом свободи, що не зник остаточно в сусп╕льн╕й св╕домост╕ укра╖нц╕в. ╤ ц╕ фактори ц╕лком себе проявляють в укра╖нських процесах державотворення (особливо це ста╓ пом╕тним в пор╕внянн╕ до Рос╕╖).

Якщо наше сусп╕льство хоче розвиватись, воно повинно сформувати бодай як╕-небудь уявлення щодо майбутнього. Чого ми хочемо для Укра╖ни через 10 – 20 – 30 – 50 рок╕в? Ц╕ уявлення впливають на формування нашо╖ системи ц╕нностей, на ╕ндив╕дуальний виб╕р ╕ планування майбутнього в кожн╕й с╕м'╖. Що для нас важливо в першу чергу? Бути ситими якомога скор╕ше? Тод╕ треба п╕дтримувати попул╕ст╕в, як╕ об╕цяють нагодувати народ за 1 – 2 роки, ╕ прихильник╕в авторитарного режиму. Д╕йсно, як показу╓ досв╕д останн╕х 20 рок╕в, авторитаризм чи корпоратив╕зм демонстру╓ можлив╕сть досягнення високих темп╕в розвитку кра╖ни ╕ в╕дпов╕дного зростання добробуту громадян. (Особливо вражають досягнення, коли кра╖на почина╓ "з нуля" в моб╕л╕зац╕йному режим╕). Але не надовго. Чому? Тому що не розвива╓ться, а навпаки, деграду╓ людський кап╕тал, бо ус╕м керу╓ бюрократична машина, яка до того ж форму╓ сво╖ власн╕ ╕нтереси. Демократ╕╖, в яких роль держави м╕н╕мально-необх╕дна, маючи менш╕ темпи розвитку, виграють за рахунок стаб╕льност╕ ╕ далеко╖ перспективи. Вони виграють завжди. Основна причина ╖х усп╕х╕в в тому, що вони забезпечен╕ "як╕стю людини", людським ╕ соц╕альним кап╕талом, атмосферою дов╕ри ╕ гарант╕й прав, повагою до людини – людина ста╓ об'╓ктом ╕ суб'╓ктом державност╕ ╕ людина забезпечу╓ процв╕тання кра╖ни. Людський фактор – основний фактор ╕стор╕╖. В╕д якост╕ людей залежить, чи виникне нова цив╕л╕зац╕я, чи буде ╕снувати сусп╕льство раб╕в.

А тому на Укра╖н╕ ма╓ бути нац╕ональна ╕дея – створення нац╕╖ в╕льних ╕ достойних людей. Це ╓ первинне, що потягне за собою усе ╕нше. ╤ це ╓ те, що ма╓ далеку перспективу. Наш народ, який довгий час перебував в умовах ╕мпер╕╖ ╕ ще не в╕д╕йшов в╕д тотал╕тарного похм╕лля, втратив соц╕альн╕ практики, властив╕ в╕льним сусп╕льствам ╕ в╕льним людям. В╕н не зна╓ як╕ можливост╕ да╓ свобода, а коли взна╓ – не зна╓ як ╖х використати, бо сам не ма╓ досв╕ду ╕ не бачить навколо себе живих приклад╕в. Свобода може стати згубною. Свобода ма╓ надаватись поступово, невеличкими дозами, як найсильн╕ш╕ л╕ки ╕ це дозування ма╓ робити держава. Якщо в╕дразу знищити державу ╕ встановити народовладдя, почнеться хаос ╕ кра╖на буде в╕дкинута в минуле. В цьому вир╕шальна роль держави на перех╕дний пер╕од, що як поводир веде сл╕пого ╕ допомага╓ уникнути пад╕ння в пр╕рву, допоки сл╕пий не прозр╕╓ ╕ не позбудеться поводиря. Люди ще повинн╕ пройти довгий шлях, повинн╕ вчитися грамотно ╕ рац╕онально використовувати матер╕альн╕ ресурси, як╕ будуть отримувати громади, створювати механ╕зми сусп╕льного контролю, участ╕ громади в вир╕шенн╕ важливих питань, формувати ментальн╕сть господаря ╕ в╕дпов╕дально╖ людини у сво╖й громад╕, нетерпим╕сть до корупц╕╖, подоланню традиц╕йного, "моя хата скраю". Але це процес, який може потребувати нав╕ть зм╕ни покол╕нь ╕ то при умов╕ наявност╕ хорошо╖ системи виховання д╕тей. Виховання ╕ осв╕та мають стати пр╕оритетом держави – це головний фактор формування нац╕╖. Держава повинна направляти на стажування в передов╕ кра╖ни якомога б╕льше молод╕ – треба брати усе найкраще, що ╓ у св╕т╕ ╕ враховувати помилки сус╕д╕в. А тому, шлях нашо╖ кра╖ни ма╓ бути максимально узгоджений з нашими умовами в ус╕х вим╕рах, це ма╓ бути конкретний ╕ оптимальний шлях без коп╕ювання "╓вропейських стандарт╕в", як╕ знову ж таки ╓ характерними саме для ╓вропейських кра╖н ╕ не можуть бути тупо перенесен╕ на укра╖нський ╜рунт. Я вважаю, що потенц╕ально Укра╖на може пройти св╕й шлях ╕ нав╕ть стати де в чому зразком для кра╖н ╢вропи. Той хто сам пройшов св╕й шлях, хто подолав ус╕ труднощ╕ переходу – набрався неоц╕неного досв╕ду, укр╕пився ╕ випрацював ╕мун╕тет проти соц╕альних хвороб, ╕ це залиша╓ться надовго – власне у цьому поляга╓ механ╕зм утворення ново╖ соц╕ально╖ практики ╕ ново╖ цив╕л╕зац╕╖. Те, що отримано даром або нав'язане силою ╕ при тому не стало орган╕чною частиною сусп╕льства, не йде на користь ╕ в╕дторга╓ться. Скоросп╕ле при╓днання до ╢вросоюзу могло би сутт╓во зашкодити Укра╖н╕.

В даний пер╕од часу наше сусп╕льство знаходиться в ситуац╕╖, коли роль держави все ще дуже значна, може вир╕шальна. Цей тонкий, нав╕ть ювел╕рний процес переходу до народовладдя, може контролювати лише досить таки жорсткий державний механ╕зм. А тому для усп╕ху справи сусп╕льство повинно бути, як це не дивно звучить, в╕дпов╕дальним перед державою – бути достатньо соц╕ал╕зованим, пол╕тизованим, щоб робити осмислений ╕ продуманий пол╕тичний виб╕р, а також дуже в╕дпов╕дально ╕ виважено в╕дноситись до масових соц╕альних акц╕й, щоби вони штовхали кра╖ну вперед, а не назад, тим б╕льше, не в пр╕рву. Державу врешт╕-решт створю╓ сам народ, ╕ якщо держава не в змоз╕ захистити права ╕ свободи цього народу, л╕кв╕дувати ╕снуючий розкол влади ╕ сусп╕льства, то в цьому ╓ також вина самого народу, це означа╓ його недостатню зр╕л╕сть ╕ пол╕тичну роль в процес╕ державотворення. В╕дпов╕дальн╕сть, продуман╕сть ╕ виважен╕сть на ус╕х р╕внях, починаючи з того, хто ставить хрестик в бюлетен╕ ╕ зак╕нчуючи парламентар╕╓м ╕ президентом, ма╓ стати нормою сьогодення. Ми не можемо допустити ново╖ Ру╖ни.

Що ╓ показником якост╕ зм╕н, як╕ в╕дбуваються у сусп╕льств╕. Р╕вень життя? Тривал╕сть життя? В╕дсутн╕сть корупц╕╖? Самоврядування? На м╕й погляд, показником реальних зм╕н с сусп╕льств╕ стане наявн╕сть ╕ розвиток самост╕йно╖ кооперац╕╖ м╕ж людьми, можлив╕сть ╕ бажання творити сп╕льну справу, бо т╕льки з╕ сп╕льних справ може народитися щось сутт╓ве. ╤ це буде означати нову як╕сть громади, яка походить з ново╖ якост╕ людей-громадян, св╕дчити про зародження ново╖ соц╕ально╖ практики.

Якщо думати про досить в╕ддалене майбутн╓, то треба враховувати наявн╕сть в сучасному св╕т╕ дуже гр╕зних тенденц╕й, подальший розвиток яких прогнозувати неможливо. Ц╕лком ймов╕рно, що цив╕л╕зований св╕т чека╓ нове середньов╕ччя. Т╕льки сильна, орган╕зована, самодостатня громадянська нац╕я в таких умовах ма╓ шанси захистити сво╖ ц╕нност╕.

Воля створила Укра╖ну ╕ укра╖нську нац╕ю, ╕ якщо той ╕мпульс вол╕, що його започаткували наш╕ далек╕ предки, не вмер, не загинув, ╕ якщо п╕д с╕рим попелом ще десь тл╕ють залишки того вогню, то нашому покол╕нню ╕ нашим найближчим нащадкам випала честь ╕ в╕дпов╕дальн╕сть розпалити той вогонь, щоб в╕н з╕гр╕в душ╕ нашого многостраждального народу ╕ осв╕тив дорогу ус╕м, хто знев╕рився ╕ втратив над╕ю.

Мельники, 2016.

181