Текст книги "Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)"

Автор книги: Павел Чередник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 20 (всего у книги 21 страниц)

Проблема прац╕, експлуатац╕╖, примусу не в сам╕й прац╕, а в форм╕ в як╕й вона виступа╓. Скаж╕мо, праця для в╕льного хл╕бороба була потребою, яка стала частиною хл╕боробсько╖ етики. Як ми вже говорили вище, праця ста╓ потребою, коли вона узгоджена з б╕олог╕чною природою людини, з ╖╖ ╕нстинктами, ╕ррац╕ональними прагненнями, немотивованою активн╕стю, а також тим, що було закладено вихованням, тобто в ц╕лому – з ментальн╕стю. В принцип╕, ус╕ ц╕ складов╕ можуть бути ╕нкорпорован╕ в д╕яльн╕сть, яка поступово, в результат╕ практики ста╓ покликанням для людини. А наявн╕сть покликання радикально зм╕ню╓ ╖╖ систему ц╕нностей. На цьому шляху можна шукати вих╕д з цив╕л╕зац╕йного глухого кута.

Перех╕д до пост╕ндустр╕ально╖ системи в╕дношень, який явля╓ собою пров╕дну тенденц╕ю сучасност╕, по сут╕ знамену╓ перех╕д в╕д переважно б╕олог╕чного типу розвитку до переважно розумового, коли розум ╕ рац╕ональн╕сть в сусп╕льних в╕дносинах починають переважати ╕нстинкти ╕ ╕ррац╕ональн╕сть. Зм╕на сусп╕льних механ╕зм╕в означа╓ в╕дпов╕дн╕ зм╕ни в законах сусп╕льного розвитку внасл╕док зм╕н в причинно-насл╕дкових зв'язках. Цей перех╕д до ери розуму ма╓ сутт╓во зм╕нити ментальн╕сть. Вже сам по соб╕ матер╕альний достаток, як св╕дчать соц╕олог╕чн╕ досл╕дження, сприя╓ в╕дходу в╕д монетарно╖ (матер╕ально╖) ц╕нн╕сно╖ ор╕╓нтац╕╖. Це означа╓, що матер╕альний достаток для ус╕х член╕в сусп╕льства може сам по соб╕ приводити до зм╕н сусп╕льних ц╕нностей ╕ ╓ необх╕дною умовою для вдосконалення моральних п╕двалин сусп╕льства.

Сусп╕льна ╕дея пост╕ндустр╕ального сусп╕льства спрямована б╕льше на нематер╕альн╕ ц╕нност╕, так╕ як здорове ╕ красиве зовн╕шн╓ середовище, культура здорового т╕ла ╕ здорового духу, робота, яка приносить задоволення, самореал╕зац╕я ╕ профес╕йн╕ досягнення, як показники усп╕ху, в╕дпочинок на природ╕, визнання в колектив╕, служ╕ння громад╕, розумне ╕ економне в╕дношення до ресурс╕в, стриман╕сть, пом╕ркован╕сть ╕ здоровий глузд в житт╕, прагнення до узгодження особистих ╕нтерес╕в з ╕нтересами сусп╕льства. Такий чи под╕бний тип сусп╕льно╖ ╕де╖ вже з давн╕х-давен ╕снував серед ус╕х народ╕в, щоправда, в незначн╕й частин╕ сусп╕льства, головним чином в середовищ╕ ╕нтелектуал╕в ╕ творчих особистостей з ╖х тягою до самореал╕зац╕╖, повноти життя, пр╕оритетом духовного над матер╕альним, переважання розуму над ╕нстинктами. З переходом до пост╕ндустр╕альних в╕дношень виник новий економ╕чний фактор – орган╕зований ╕нтелект, який почав включати в себе все б╕льшу частину сусп╕льства ╕ давати все б╕льший економ╕чний ефект. Нов╕ форми орган╕зац╕й виробник╕в ╕нтелектуального продукту – пост╕ндустр╕альн╕ корпорац╕╖, науково-досл╕дн╕ ╕нститути, ун╕верситети, к╕ностуд╕╖, студ╕╖ звукозапису, б╕бл╕отеки, музе╖, галере╖, творч╕ об'╓днання функц╕онують зовс╕м на ╕нших принципах, пор╕вняно з п╕дпри╓мствами класично╖ ╕ндустр╕╖, в тому числ╕ на ╕нших моральних п╕дставах. Св╕дом╕сть ц╕╓╖ швидко зростаючо╖ когорти людей все б╕льше тяж╕╓ в б╕к передово╖ св╕домост╕ ╕нтелектуально╖ ел╕ти. В середовищ╕ творчих людей в ус╕ часи була дещо ╕нша система ц╕нностей, в як╕й не мала значення ╕деолог╕я, догматизм, постулати, доктрини, непорушн╕ авторитети, а була етика, заснована на визнанн╕ досягнень членами цього сп╕втовариства, при цьому адм╕н╕стративна посада чи матер╕альний стан людини не впливав на р╕вень визнання його заслуг. В╕дсутн╕сть кордон╕в, ун╕версал╕зм, комунальний характер, критичне в╕дношення до продукт╕в сво╓╖ ╕ чужо╖ прац╕, чутлив╕сть до критики ╕ вдячн╕сть за критику, ╕дея служ╕ння сусп╕льству – це риси, як╕ в╕др╕зняють ╕нтелектуальн╕ сп╕втовариства в╕д парт╕й, рел╕г╕йних сп╕льнот чи сект, бо ╖х д╕яльн╕сть дуже мало пов'язана з метою досягнення влади чи багатства. ╤ под╕бно до того, як середньов╕чн╕ ╓вропейськ╕ м╕ста завоювали соб╕ право на самоврядування ╕ стали локомотивом сусп╕льного розвитку, сучасн╕ сп╕втовариства ╕нтелектуал╕в стають локомотивами пост╕ндустр╕ального розвитку ╕ показують нам риси майбутнього.

Зм╕на сусп╕льно╖ ╕де╖ може похитнути доктрину необмеженого зростання людських потреб, в╕дпов╕дно до яко╖ потреби ус╕х член╕в сусп╕льства не можуть бути задоволен╕, бо вони зростають випереджаючими темпами по в╕дношенню до сусп╕льно необх╕дного продукту. Це справедливо для сусп╕льства, де переважають матер╕альн╕ потреби. Задоволення матер╕альних потреб ста╓ ц╕лком реальним, якщо прагнення до нього стане другорядним. Задоволення духовних потреб майже не вимага╓ матер╕ального ресурсу, особливо в ╕нформац╕йному сусп╕льств╕. Розвинене внутр╕шн╓ духовне життя само по соб╕ ╓ найб╕льша ц╕нн╕сть, про що св╕дчить маса ╕сторичних приклад╕в. Вищ╕, духовн╕ ц╕нност╕ створю╓ в соб╕ сама людина. А тому в╕дх╕д в╕д монетарно╖ св╕домост╕ явля╓ собою, як це не дивно, потужний економ╕чний фактор, який рац╕онал╕зу╓ ╕ оптим╕зу╓ сусп╕льний ╕ природний матер╕альний ресурс. ╤ в цьому поляга╓ може головна оптим╕стична складова пост╕ндустр╕альних тенденц╕й. Прискорений розвиток матер╕ального виробництва сам по соб╕ почина╓ втрачати сенс, наступа╓ стаб╕л╕зац╕я в ус╕х вим╕рах, ╕ перш за все – в демограф╕чному, стиха╓ дик╕сть, агресивн╕сть, заз╕хання на земл╕ сус╕да, накопичення збро╖, перетворення Земл╕ в порохову бочку. На жаль – не всюди.

На м╕й погляд, традиц╕йна укра╖нська ментальн╕сть досить добре узгоджу╓ться з пост╕ндустр╕альним вектором розвитку сусп╕льно╖ св╕домост╕. ╤ в цьому не останню роль в╕д╕грають давн╕ землеробськ╕ традиц╕╖, прив'язка до земл╕, наявн╕сть присадибних д╕лянок, як╕ забезпечують самодостатн╕сть середнього укра╖нця ╕ його прагнення до самодостатност╕, бажання бути незалежним, але узгоджувати свою незалежн╕сть з життям громади ╕ повага до громадських ╕нтерес╕в, пом╕ркован╕сть ╕ здоровий глузд – ус╕ ц╕ риси, що мають глибоке ╕сторичне кор╕ння стають актуальними для сьогодення ╕ дають певну над╕ю щодо майбутнього.

Поки що людство створило т╕льки один механ╕зм, за допомогою якого можна надати потр╕бну спрямован╕сть сусп╕льному процесу – ╕нституц╕ональн╕ (створен╕ ╕нститутами) рамки. Вони вимагають в╕д кожно╖ людини д╕яти в межах певних правил, вих╕д за як╕ загрожу╓ санкц╕ями. Ц╕ рамки складаються з двох частин – народного етосу, тобто звича╖в, звича╓вого права, а також державного права. В сум╕ вони повинн╕ складати ту форму, при як╕й оптимально узгоджуються особист╕ ╕ громадськ╕ ╕нтереси, тобто з одного боку, забезпечу╓ться певне поле свободи, що ╓ необх╕дним для розвитку, а з ╕ншого – обмежу╓ться виникнення вс╕ляких патолог╕чних ╕ паразитарних соц╕альних утворень ╕ прояв╕в, а також контролю╓ться дотримання законност╕. ╤ тут виника╓ ще одна проблема, пов'язана знову ж таки з ╕нерц╕╓ю ментальност╕ – вона (ментальн╕сть) мало п╕дда╓ться впливу з боку формально введених правил обмежень чи закон╕в. Нав╕ть рац╕ональне ╕ ретельно продумане законодавство не буде сприйматись як орган╕чна частина св╕домост╕ людини, якщо воно не узгоджене з традиц╕ями, звичаями ╕ кодексами повед╕нки – все залиша╓ться на папер╕, а сусп╕льство продовжу╓ жити як ╕ ран╕ше. То що, глухий кут?

Досл╕дник соц╕альних ╕нститут╕в Дуглас Норт п╕дкреслю╓, що одна з головних проблем для економ╕ки, це ╓ створення д╕╓вого механ╕зму контролю за виконанням контракт╕в з боку третьо╖ сторони (наприклад, держави). ╤ тут знову виника╓ одна з проблем, що ╖х породжу╓ держава всюди, де б вона не була присутня – проблема втручання держави в контрактн╕ в╕дношення двох стор╕н, яка ╓ актуальною нав╕ть для передових кра╖н. В б╕льш в╕дсталих кра╖нах таке втручання може бути нормою, а ненад╕йн╕сть контролю за виконанням контракт╕в, яка пов'язана з невизначен╕стю юридично╖ доктрини ╕ непередбачуван╕стю повед╕нки юридичних агент╕в, може наст╕льки зб╕льшити трансакц╕йн╕ видатки, що ведення б╕знесу ста╓ недоц╕льним. Державна регуляц╕я в╕дносин ╕ методи вир╕шення проблем, призводять до виникнення ще б╕льшо╖ к╕лькост╕ проблем, бо держава – це влада, а влада д╕╓ не по справедливост╕, а в кращому випадку, по закону, тобто по алгоритму, а в г╕ршому – втруча╓ться в справи користуючись сво╓ю безкарн╕стю. Класична проблема прав людини виника╓ т╕льки внасл╕док вза╓мод╕╖ людини з державою, з ╖╖ правовими ╕ силовими структурами. Норт взагал╕ ставить п╕д сумн╕в можлив╕сть держави гарантувати права власност╕ ╕ забезпечувати дотримання угод. Так само в╕н сумн╕ва╓ться в реальност╕ за допомогою конституц╕╖ забезпечити свободи чи приборкати свав╕лля влади ╕ циту╓ при цьому слова Руссо – «врешт╕-решт ма╓ значення т╕льки той закон, що записаний в серцях людей». Тобто, як не крути, а все знову таки поверта╓ться до св╕домост╕ людини, як головного фактора усп╕шност╕ сусп╕льства.

Д╕йсно, зм╕на ментальност╕ – це дуже пов╕льний ╕ складний процес загальний механ╕зм якого, як ми вже зазначали вище, наступний: сусп╕льна св╕дом╕сть визнача╓ характер активност╕ соц╕уму в даних умовах буття, а буття визнача╓ напрямок ╕ характер зм╕н св╕домост╕. Тобто, зм╕на ментальност╕ поляга╓ в адаптац╕╖ до умов буття, таким чином, щоб зменшити нев╕дпов╕дн╕сть буття ╕ св╕домост╕. Але цей же фактор нев╕дпов╕дност╕ спрямову╓ активн╕сть на зм╕ну буття. Ма╓мо два вза╓мопов'язан╕ механ╕зми, як╕ потр╕бно т╕льки в╕дпов╕дно налаштувати ╕ в╕дрегулювати. Яким чином зм╕ню╓ться ментальн╕сть окремо╖ людини? Щодо цього ╕сну╓ дуже конкретна ╕ проста в╕дпов╕дь – ╓диним над╕йним засобом впливу на ментальн╕сть ╓ зм╕на сусп╕льно╖ практики. Зм╕ни в ╕нтелект╕ в╕дбуваються т╕льки в результат╕ д╕╖ однотипних процедур, що багаторазово повторюються, при цьому вони рац╕онал╕зуються, зм╕нюють структуру ╕нтелекту ╕ починають д╕яти несв╕домо на р╕вн╕ почутт╕в. Власне, перетворення практики в почуття ╕ означа╓ зм╕ну св╕домост╕ (ментальност╕), що приводить до зм╕ни характеру групово╖ повед╕нки. (Приклади такого перетворення – виникнення ╕ розвиток кап╕тал╕стичного способу виробництва, що стимулював в╕дпов╕дн╕ якост╕ ментальност╕; трансформац╕я «протестантсько╖ етики» спочатку в трудову, – а пот╕м в етику п╕дпри╓мництва ╕ накопичення грошей (по М. Веберу); розвиток грамоти в протестантських кра╖нах, в зв'язку з необх╕дн╕стю вивчати Б╕бл╕ю, на в╕дм╕ну в╕д католицьких кра╖н, перекладену на р╕дну мову, нарешт╕, дозв╕л протестантсько╖ церкви на свободу надання грошових кредит╕в п╕д проценти, що як╕сно зм╕нило характер ментального сприйняття грошей ╕ надало потужний поштовх кап╕тал╕стичному виробництву). Таким чином, сусп╕льство ма╓ реальну можлив╕сть в даний пер╕од часу використати ╕снуючу спрямован╕сть сусп╕льства до народовладдя ╕ на боротьбу з ╕снуючим негативом. Потр╕бно лише надати ц╕й спрямованост╕ в╕дпов╕дн╕ ╕нституц╕йн╕ форми. Це може зробити т╕льки одна орган╕зац╕я, яка вибира╓ться народом ╕ представля╓ народ – парламент. (Досв╕д вза╓мод╕╖ парламенту ╕ президентсько╖ влади на Укра╖н╕ наводить на думку, що Укра╖на ма╓ стати переважно парламентською державою, бо президентська влада це основне джерело авторитарност╕. Це думка багатьох укра╖нських пол╕тик╕в, тим б╕льше, що вся передова частина ╢вропи – парламентськ╕ держави.). ╤ д╕йсно, парламент останн╕м часом розпочав реформу, яка може радикально зм╕нити ╕ кра╖ну, ╕ укра╖нський народ – мова йде про реформу децентрал╕зац╕╖. Головне, щоб вона реально ув╕йшла в д╕ю, бо це початок хвил╕ народовладдя, що йде знизу ╕ не зупиниться, поки не зми╓ ╕ не вичистить ус╕ ц╕ «авг╕╓в╕ конюшн╕».

На мою думку, ╓ чотири фактори, як╕ дають над╕ю зд╕йснити бодай перш╕ кроки до народовладдя в Укра╖н╕. Перший з них – це в╕дставання ╕снуючо╖ в держав╕ соц╕ально╖ практики в╕д реальних потреб населення ╕ усв╕домлення населенням ц╕╓╖ нев╕дпов╕дност╕. Тобто населення вже ментально готове до зм╕н саме в потр╕бному напрямку – децентрал╕зац╕╖, самоврядування, модерн╕зац╕╖ структури держави ╕ структури управл╕ння, ╕ б╕льше того, воно вже д╕╓ в цьому напрямку. (Дуже красномовним у цьому в╕дношенн╕ стало виникнення волонтерського руху). Якщо держава в╕дпов╕дно не в╕дреагу╓ на цей запит низ╕в, напруження в держав╕ зростатиме, що змусить державу до адекватних крок╕в. Позитивним моментом ╓ також наявн╕сть розколу всередин╕ ел╕ти, значна частина яко╖ також впевнена в необх╕дност╕ реформ. Передова частина укра╖нсько╖ сп╕льноти активно працю╓ в ╤нтернет╕, створюючи соц╕альний мережевих рух однодумц╕в, який в перспектив╕ може стати альтернативою ╕снуючим владним органам, механ╕змом прямо╖ демократ╕╖. Його сила в необмежен╕й масовост╕, можливост╕ тако╖ концентрац╕╖ ╕нтелекту, якого не мають в розпорядженн╕ жодн╕ владн╕ органи. ╤ головне, що цей ╕нтелект ╕де знизу, в╕д реального життя. Методи роботи в ╤нтернет╕ можуть бути взят╕ за основу в робот╕ м╕сцевого самоврядування, що зробить цей процес практично безперервним ╕ максимально представницьким.

Другий фактор – наявн╕сть в Укра╖н╕ соц╕ально╖ креативно╖ групи, що швидко зроста╓ ╕ розвива╓ться в русл╕ пост╕ндустр╕альних тенденц╕й. Наприклад, О. Пасхавер в цитован╕й робот╕ вважа╓, що: "Основний конфл╕кт укра╖нсько╖ революц╕╖ розвиватиметься й загострюватиметься м╕ж ол╕гарх╕чними отримувачами монопольно╖ корупц╕йно╖ ренти та укра╖нською пост╕ндустр╕альною сп╕льнотою, що набира╓ сили". Напевно, пост╕ндустр╕альн╕ тенденц╕╖ перемагають не через конфл╕кт ╕ революц╕ю, а через те що вони пропонують б╕льш ефективн╕ ╕ конкурентн╕ механ╕зми орган╕зац╕╖ ╕ ведення справ. В боротьб╕ ╕╓рарх╕╖ ╕ мереж╕ напевно переможе мережа. Пост╕ндустр╕альна хвиля рано чи п╕зно просто зми╓ арха╖чну систему, але в пасивному вар╕ант╕ для цього потр╕бно багато часу. ╤сну╓ нагальна потреба в реформах, а не в революц╕ях, ╕ в цьому сенс╕ пост╕ндустр╕альна сп╕льнота може себе проявити в першу чергу через участь в парламентськ╕й д╕яльност╕, формулюванн╕ ╕ лоб╕юванн╕ в╕дпов╕дних закон╕в, а також в розробц╕ метод╕в ╕ ╕нститут╕в прямо╖ демократ╕╖ на баз╕ нових технолог╕й.

Трет╕й фактор – модерн╕зац╕я. Укра╖на самотужки не зможе подолати технолог╕чне в╕дставання ╕ буде змушена пустити сюди широким потоком ╕ноземний кап╕тал ╕ ╕ноземних п╕дпри╓мц╕в. Але цей "широкий пот╕к" можливий лише за умов ╕нвестиц╕йно╖ привабливост╕ Укра╖ни, тобто сприятливих законодавчих умов ╕ реального "кл╕мату". В цьому ж напрямку д╕╓ участь в м╕жнародному конкурентному ринку, що спонука╓ до технолог╕чно╖ модерн╕зац╕╖. Модерн╕зац╕я сформу╓ технолог╕чно ╕ншу людину. А зм╕ни в технолог╕╖ завжди приводять до в╕дпов╕дних зм╕н в орган╕зац╕╖ ╕ ментальност╕. Так само Укра╖на буде змушена вмонтуватися в глобальний економ╕чний механ╕зм, де основним елементом стають економ╕чн╕ зв'язки, "ланцюжки вартост╕", що утворюються м╕ж р╕зними п╕дпри╓мствами в р╕зних кра╖нах з метою оптим╕зац╕╖ трудового, ╕нтелектуального, сировинного ╕ виробничого ресурс╕в уже в св╕товому масштаб╕. ╤ це стане одним з фактор╕в переходу на передов╕ св╕тов╕ стандарти.

╤ нарешт╕, четвертий фактор, на м╕й погляд, найважлив╕ший – виховання. Мозок дитини – чистий лист, на який можна записати що завгодно ╕ надати будь-яку спрямован╕сть ╕нтелекту. Душа створю╓ться практиками, як╕ дають можлив╕сть ╖╖ ц╕леспрямованого формування (якщо починати з достатньо раннього в╕ку), у в╕дпов╕дност╕ до бажаних ц╕нностей. Осв╕та людини повинна бути нац╕лена в першу чергу на виховання, створення характеру, а не на отримання знань, бо це ╓ менша проблема. Людина, що пройшла хорошу школу виховання ма╓ г╕дн╕сть ╕ характер. З не╖ складно зробити гарматне м'ясо ╕ нею важко ман╕пулювати, але з таких людей створюються ун╕кальн╕ колективи ╕ буду╓ться громадянське сусп╕льство. Це ╓ те, що ма╓ назву людський кап╕тал ╕ соц╕альний кап╕тал. Виховання кошту╓ дорого, але ╕ в╕ддача набагато перевищу╓ ус╕ вкладення. Якщо ми хочемо мати достойний народ, треба його виховувати, ╕ не стояти за ц╕ною цього питання. Ц╕леспрямоване виховання п╕дростаючого покол╕ння – найкоротший шлях до в╕дпов╕дно╖ зм╕ни сусп╕льно╖ св╕домост╕. (Як це не дивно, в наш час цьому перешкоджа╓ ╓вропейська ╕деолог╕я гуман╕зму, право батьк╕в виховувати д╕тей зг╕дно власних переконань, а школа ма╓ лише надавати осв╕ту, навчати. Здорове сусп╕льство повинно культивувати сусп╕льн╕ ц╕нност╕, ╕ на жаль, цей процес неможливий без балансу сусп╕льних ╕ ╕ндив╕дуальних ╕нтерес╕в).

Саме тотал╕тарн╕ держави надають великого значення вихованню д╕тей, бо на цьому шляху найпрост╕ше створити ╓дн╕сть нац╕╖ ╕ потр╕бну ╖╖ спрямован╕сть. Ми зна╓мо, як д╕ти репресованих дворян перевиховувались в дитячих будинках по методу А.С. Макаренко ╕ ставали переконаними комсомольцями ╕ комун╕стами. Так само в н╕мецькому Г╕тлер'югенд╕ (заснований в 1922 роц╕) виховання д╕тей починалося з 10 рок╕в п╕д гаслом «Кров ╕ честь», ╕ його вихованц╕ – «орлята фюрера» вдосталь полили кров'ю поля ╢вропи. Не дивно, що в Рос╕╖ на зм╕ну патр╕отичному чи громадсько-патр╕отичному вихованню активно впроваджу╓ться в╕йськово-патр╕отичне виховання, що форму╓ «потребность в достойном, самоотверженном, вплоть до самопожертвования, служении Родине». (З методично╖ розробки). «Орлята Пут╕на» готуються до виходу на ╕сторичний старт. Насправд╕ мова йде про вирощування гарматного м'яса ╕ агресивну пол╕тику зг╕дно з анахрон╕чними традиц╕ями нац╕онально╖ держави XIX стол╕ття, що не ма╓ н╕чого сп╕льного з ╕нтересами народу.

Методи виховання ╕снували з давн╕х-давен, але особливо розвинулися за час╕в панування тотал╕тарних рел╕г╕й чи ╕деолог╕й на основ╕ в╕дпов╕дних практик. Рел╕г╕йн╕ практики, поширен╕ перш за все в монастирях, першорядне значення надавали очищенню душ╕ в╕д ╕нстинкт╕в, зв╕риного нутра, низьких пристрастей, як╕ були ч╕тко ╕дентиф╕кован╕ ╕ класиф╕кован╕. З ╕ншого боку, культивувалась п╕днесен╕сть, аскетизм, те що в╕др╕зняло людину в╕д тварини, з метою перетворення людини в д╕йсного роб╕тника на Господн╕й нив╕. Так само рел╕г╕йн╕ школи на перше м╕сце ставили виховання, а не вивчення грамоти. Але виховання душ╕ само по соб╕ не пов'язане з рел╕г╕йною практикою, це ╓ ╕нший незалежний вим╕р явища, так само, як об'╓ктом служ╕ння може бути далеко не т╕льки один Бог. Так наприклад, система виховання д╕тей в англ╕йських цив╕льних школах (включно з т╕лесними покараннями) багато чого запозичила з практик пуритан, що явно залишило сл╕д на характерному тип╕ англ╕йського джентльмена, але вже не мала рел╕г╕йно╖ спрямованост╕. (Не в останню чергу завдяки ц╕й систем╕ виховання Англ╕я стала володаркою св╕ту). В наш╕ часи людство усв╕домило, що не ╕сну╓ абсолютних ц╕нностей ╕ абсолютних ц╕лей, як╕ на вс╕ часи стали б м╕рилом ус╕х явищ ╕ вчинк╕в. Разом з тим ц╕л╕сна соц╕альна система не може обходитись без сусп╕льних ц╕нностей, ╕ втрата в сусп╕льств╕ ц╕нн╕сних ор╕╓нтир╕в явля╓ собою симптом кризового стану. А тому "разом з остаточною втратою ╕деалу народ остаточно втрача╓ свою душу; в╕н перетворю╓ться в жменю ╕зольованих ╕ндив╕д╕в ╕ ста╓ тим, чим був з самого початку, – натовпом". (Г. Лебон). В╕дпов╕дне виховання допомага╓ зберегти, а може нав╕ть в╕дновити втрачену душу народу. Вт╕м, створення системи виховання, яка би в╕дпов╕дала ╕нтересам сусп╕льства, можливе лише при наявност╕ певного р╕вня народовладдя.

Сьогодення породило ще один виклик ╕ нову глобальну проблему – безпеки. В╕д╕йшов у минуле т╕сний зв'язок м╕ж нац╕ональним суверен╕тетом ╕ нац╕ональною безпекою. На передн╕й план виходять засоби колективно╖ безпеки, що мають стримувати кра╖ни в╕д спокуси загарбати сус╕да чи розв'язати глобальний конфл╕кт. Ця нова реальн╕сть зм╕нила наш╕ уявлення про нац╕ональну безпеку ╕ сам характер безпеки, бо внасл╕док цього радикально зм╕нився характер агресивних д╕й, в╕д прямо╖ агрес╕╖ до опосередковано╖. (Багатий матер╕ал щодо цього дають агресивн╕ д╕╖ Рос╕╖ – правонаступниц╕ СРСР, яка не т╕льки використову╓ методи прямо╖ ╕ непрямо╖ агрес╕╖, успадкован╕ в╕д комун╕стично╖ ╕мпер╕╖, але й продовжу╓ творчо ╖х вдосконалювати). Н╕ системи колективно╖ безпеки, н╕ людство в ц╕лому ще не встигли виробити адекватн╕ методи запоб╕гання ╕ протистояння щодо такого типу непрямих д╕й. З ╕ншого боку, вдосконалення технолог╕╖ озбро╓нь ╕ засоб╕в комун╕кац╕╖ надзвичайно посилили можливост╕ терористичних угрупувань, особливо, коли вони мають державну п╕дтримку. Могутн╕сть держави не ста╓ запорукою захищеност╕ населення в╕д терористичних загроз. Як пише Зб╕╜н╓в Бжез╕нський «В епоху глобал╕зац╕╖ в╕дсутн╕сть безпеки перетвориться на тривалу реальн╕сть, а прагнення до нац╕онально╖ безпеки – на предмет пост╕йно╖ турботи». (Виб╕р: св╕тове панування чи св╕тове л╕дерство. 2004). В цьому сенс╕ найб╕льшу небезпеку несуть в╕йни з ╕деолог╕чним п╕д╜рунтям, в╕йни не на життя, а на смерть, як╕ нав╕ть можуть бути ц╕леспрямовано самогубними для агресора.

Якщо не рахувати сили швидкого реагування (EUFOR) чисельн╕стю б╕ля дев'яти з половиною тисяч вояк╕в, то ╢вропейський Союз (╢С) не ма╓ об'╓днаних збройних сил, та й сили нац╕ональних держав не справляють великого враження (Франц╕я – 320 тис., заплановане зменшення до 225 тис., Британ╕я – 180 тис., Н╕меччина – 70 тис. Для пор╕вняння – Рос╕я, понад м╕льйон). Даючи загальну оц╕нку ╢С, З. Бжез╕нський приводить слова французького коментатора – «первородний гр╕х ╢вропи, в╕д якого вона дос╕ не очистилася, – у тому, що ╖╖ зачинали в службових каб╕нетах. А ще в тому, що вона там процв╕та╓. Сп╕льна доля не буду╓ться на таких п╕двалинах, – це так само, як закохатися в показники зростання чи квоти на молоко». Д╕йсно, ╢С утворився не в в╕йн╕ за незалежн╕сть ╕ не в революц╕╖, а ╓ продуктом б╕льш як п╕встол╕тньо╖ еволюц╕╖ (починаючи з 1951 року), п╕двалинами яко╖ ╓ не ╕деолог╕я, не рел╕г╕йний фундаментал╕зм, не пас╕онарн╕сть ╕ не сп╕льна б╕да, а добросус╕дство, вза╓мна вигода ╕ вза╓мна допомога. Нарешт╕ ╕ррац╕ональн╕ п╕дстави – етн╕чна, рел╕г╕йна, ╕деолог╕чна, традиц╕йна, «голос земл╕ ╕ кров╕», «исконно наши земли», «территория русского мира», «розширення житт╓вого простору» – все те що створювало т╕ сам╕ в╕йн, заворушення, бунти ╕ революц╕╖ – усе це залишилось у минулому. Все що створю╓ еволюц╕я, що вижива╓ серед безл╕ч╕ альтернатив, ма╓ шанс на довге життя. ╢С явля╓ собою як╕сно новий продукт еволюц╕╖, створений на найб╕льш м╕цн╕й – матер╕альн╕й основ╕ ╕ на основ╕ свободи, а тому в╕н ма╓ ус╕ шанси не т╕льки на подальше життя, але й на подальшу еволюц╕ю ╕ вдосконалення. Сила – в свобод╕. Але ця свобода знаходиться п╕д все зростаючим тиском бюрократ╕╖, а бюрократ╕я не спроможна швидко реагувати на нов╕ виклики, що повстають перед ╢вропою.

Загально╓вропейська миролюбн╕сть ╕ заспоко╓н╕сть створила атмосферу умиротвореност╕, п╕д д╕ю яко╖ попала також Укра╖на. А тому агресивн╕ д╕╖ з боку Рос╕╖ стали для не╖ наче гр╕м серед ясного неба. Ран╕ше нам здавалося, що тероризм це д╕йсно проблема, яка нароста╓, але нас вона не стосу╓ться, бо в даному випадку д╕йсно «наша хата скраю». Та забули про «старшого брата». Д╕╖ Рос╕╖ по в╕дношенню до Укра╖ни прийнято характеризувати новим терм╕ном, г╕бридна в╕йна. Анал╕тики характеризують г╕бридну в╕йну, як комплексне застосування пол╕тичних, економ╕чних, ╕нформац╕йних (дез╕нформац╕я, ман╕пулювання, фальшування под╕й, лоб╕ювання, шантаж), дипломатичних ╕ ╕нших нев╕йськових засоб╕в, що реал╕зуються з опорою на в╕йськову силу – обмежене застосуванням в╕йськово╖ сили ╕ спец╕альних в╕йськ, п╕дтримка незаконних в╕йськових формувань, опозиц╕йних, сепаратистських рух╕в ╕ приватних во╓н╕зованих формувань, п╕дтримка ╕ орган╕зац╕я партизанських, диверс╕йних ╕ терористичних рух╕в з метою п╕дриву в╕йськового, оборонного ╕ економ╕чного потенц╕алу противника, ╕нформац╕йно-психолог╕чного тиску, створення нестаб╕льност╕ ╕ хаосу в кра╖н╕ ╕ подальшим фактичним захопленням влади (вже, можливо, через пряму в╕йськову агрес╕ю п╕д виглядом миротворчо╖ д╕яльност╕).

Насправд╕ в цьому нема╓ н╕чого нового, чого б традиц╕йно не застосовував б╕льшовицький, а пот╕м, комун╕стичний режим по всьому св╕ту, починаючи з 1918 року ╕ аж до розвалу Союзу. (Про це яскраво св╕дчить, зокрема, коротка ╕стор╕я ╕снування УНР). Новим тут був масштаб явища ╕ безпрецедентне по ╕нтенсивност╕ промивання м╕зк╕в, а також наполегливе бажання видавати св╕тов╕й сп╕льнот╕ силове втручання за миротворчий акт – запоб╕гання геноциду, або ж «принуждение к миру». Кр╕м того, Рос╕я в╕дшл╕фову╓ ╕снуюч╕ методи ╕ форми ╖х вза╓мозв'язку доводячи ╖х до досконалост╕. Усе це виводить дане явище на як╕сно ╕нший р╕вень, що спонука╓ визначати його в ╕нших терм╕нах, але головне, щоб св╕това сп╕льнота ч╕тко визначилась в поняттях, не плутала причини з насл╕дками, як це траплялось, усв╕домила потенц╕альну глобальну загрозу в╕д под╕бних явищ ╕ терм╕ново почала розробляти методи протид╕╖. (Див. наприклад, Володимир Горбул╕н, Г╕бридна в╕йна: все т╕льки почина╓ться... «Дзеркало тижня», N11, 2016).

"Г╕бридн╕ спецоперац╕╖" мали одну сп╕льну рису – як правило вони починалися в момент, коли в кра╖н╕ наступала криза. Це був так званий, метод управл╕ння кризами, коли кра╖на втрача╓ керован╕сть ╕ виника╓ хаос. В таких умовах ц╕леспрямован╕ д╕╖, що були п╕дготовлен╕ роками попередньо╖ роботи, можуть забезпечити розвиток под╕й в потр╕бному напрямку ╕ дати запланований результат. Насправд╕ це ╓ метод будь-якого хижака, який напада╓ на хвору чи ослаблену тварину. У Пут╕на, вихованця КДБ, добре навченого в╕дпов╕дним методам, не м╕г не спрацювати рефлекс хижака в момент державно╖ кризи на Укра╖н╕, в╕н «схопив наживку», чим показав себе не в рол╕ державного стратега, а як спецслужбовець, що поводиться ситуативно, без анал╕зу далеких насл╕дк╕в сво╖х д╕й. ╤ зараз в╕н сидить «на гачку», не маючи уявлення щодо подальших крок╕в. (Зараз стало ясно, що спецоперац╕╖ на Укра╖н╕ готувалися досить давно. Ще в грудн╕ 2005 року А.╢. Пург╕н ╕ компан╕я створили сепаратистську орган╕зац╕ю «Донецкая республика». Методика захоплення територ╕╖ була знову ж таки в╕дпрацьована в Груз╕╖ 2008 року, коли агресивн╕ д╕╖ сепаратистського утворення, провокують зустр╕чн╕ д╕╖ кра╖ни, п╕сля чого вводяться «миротворц╕» з метою «принуждения к миру»). Гранд╕озна задача створення «Новорос╕╖» в╕д Харкова до Одеси стала занадто складною для кремл╕вських хлопц╕в – р╕вень старого КДБ для них виявився недосяжний.

Причини зм╕ни характеру в╕йни не т╕льки пол╕тичн╕, пов'язан╕ з ╕снуванням наднац╕ональних угрупувань, оборонних союз╕в ╕ т╕сних глобальних економ╕чних зв'язк╕в, але значною м╕рою технолог╕чн╕, де найб╕льшу роль грають нов╕ ╕нформац╕йн╕ засоби, що дали можлив╕сть створити нову як╕сть, яка ма╓ назву, мережа. Мережа невеличких терористичних чи нап╕впартизанських угрупувань, або нав╕ть окремих людей, становить фактично ╓диний орган╕зм, що здатен пост╕йно контролювати певну територ╕ю, моб╕льно перет╕кати ╕ концентруватись в потр╕бних, або сприятливих ╕ найменш захищених м╕сцях. Це вже зовс╕м ╕нша як╕сть, пор╕вняно з партизанським рухом час╕в Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. (Вт╕м, нав╕ть в т╕ часи, Н╕меччина була змушена пост╕йно утримувати, наприклад, на територ╕╖ Югослав╕╖ 30-тисячне угрупування, виключно для протид╕╖ партизанам). Терористичний, розпод╕лений по сусп╕льству орган╕зм, под╕бно в╕русн╕й ╕нфекц╕╖, що розповсюджу╓ться по т╕лу людини ╕ спричиня╓ хворобу, так само виклика╓ хворобу сусп╕льства, вселя╓ почуття страху, тривоги, п╕дозр╕лост╕, невпевненост╕, не говорячи вже про матер╕альн╕ ╕ людськ╕ втрати. Це сила, що ╕сну╓ скр╕зь ╕ н╕де, яка поступово знищу╓ кра╖ну. Арм╕я, з ╖╖ гарматами, танками, ракетами, нав╕ть високоточною збро╓ю, абсолютно безсила проти под╕бних загроз. Терористи можуть на протяз╕ довгого часу накопичуватись у великому м╕ст╕, збирати необх╕дну ╕нформац╕ю ╕ матер╕альне забезпечення, планувати д╕╖, а пот╕м починати вже видиму в╕йну. Разом з тим мережа створила ще один новий феномен – орган╕зац╕╖, що не мають л╕дера, а тому з ними набагато важче боротися. (Цей феномен ╕снував ран╕ше в трудових колективах, що самоорган╕зуються, а тут мова йде про в╕йськов╕ д╕╖).

Чи можливо протистояти таким загрозам? В╕дпов╕дь дуже проста – держава не може, а сусп╕льство може, тому що хворобу сусп╕льства може подолати т╕льки само сусп╕льство, за нього цього н╕хто не зробить. Але при одн╕й умов╕ – якщо це в сво╖й основ╕ здорове ╕ достатньо орган╕зоване сусп╕льство. (Держава бореться з загрозами «класичним» методом – створю╓ потужну орган╕зац╕ю з роздутим штатом, яка буде контролювати усе сусп╕льство ╕ зробить його життя нестерпним). Тенденц╕я до створення приватних охоронних п╕дпри╓мств ╕сну╓ давно, причому в ц╕лому св╕т╕. Вже починаючи з час╕в «Червоних бригад», високопосадовц╕ не можуть соб╕ дозволити в╕льно ходити в к╕нотеатр чи на базар, як це роблять прост╕ громадяни. Число прац╕вник╕в охоронних ╕ ╖м под╕бних ф╕рм зб╕льшу╓ться випереджаючими темпами ╕ в деяких кра╖нах вже перевищу╓ чисельн╕сть штату державних силових орган╕в. З одного боку, як було вже сказано, це св╕дчить, що держава неспроможна повноц╕нно виконувати функц╕ю захисту сво╖х громадян. З ╕ншого – ми бачимо, що св╕това сп╕льнота вступила (може ще не повн╕стю) в пер╕од нових ╕сторичних виклик╕в, проявом яких ╓ тероризм, що поступово ста╓ соц╕альною нормою. ╤ треба сприймати цей новий стан, як ╕снуючу реальн╕сть. Виника╓ питання, чи рац╕онально створювати паралельну державн╕й приватну систему захисту в╕д потенц╕йних загроз, що знову ж таки потребуватиме величезних сусп╕льних видатк╕в ╕ стане ще одним тягарем на ши╖ сусп╕льства?

Проблема приватно╖ системи в тому, що вона комерц╕йна. Для не╖ п╕двищення ризик╕в ╕ небезпеки явля╓ собою гарант╕ю стаб╕льного попиту на ╖х послуги ╕ довгого, веселого життя. ╤нтереси сусп╕льства ╕ приватно╖ системи захисту в╕д потенц╕йних загроз не сп╕впадають. (Зб╕г ╕нтерес╕в – один з важливих критер╕╖в ефективност╕ системи. Наприклад, в вар╕ант╕ приватно╖ медично╖ системи також нема╓ повного зб╕гу ╕нтерес╕в, але в усякому раз╕ вона зац╕кавлена в продовженн╕ життя, а аж н╕як не смерт╕ свого пац╕╓нта. Приватна пенс╕йна система б╕льш ефективна, бо приватний пенс╕йний фонд отриму╓ св╕й прибуток в залежност╕ в╕д прибутку, на який зроста╓ пенс╕йний внесок).

Т╕льки само сусп╕льство найб╕льш зац╕кавлене в л╕кв╕дац╕╖ сусп╕льних ризик╕в ╕ небезпек, тож т╕льки сусп╕льство здатне вир╕шити цю проблему, чи ╖╖ м╕н╕м╕зувати. Форма в╕дпов╕дно╖ сусп╕льно╖ орган╕зац╕╖ вже випробувана в ╕стор╕╖ Укра╖ни – це народ-арм╕я. (Я уявляю, яку ╕рон╕ю може викликати ця думка у читача). Д╕йсно – жодна розвинена кра╖на не п╕шла по цьому шляху, якщо не рахувати Швейцар╕ю, та й то з великою натяжкою. США також мають нац╕ональну гвард╕ю чисельн╕стю близько п╕вм╕льйона, як орган╕зований резерв збройних сил кра╖ни, що склада╓ться з громадян-добровольц╕в, як╕ пройшли в╕йськову службу. Вт╕м, вона активу╓ться т╕льки губернатором штату або президентом в надзвичайних ситуац╕ях, тому не п╕дходить п╕д критер╕й, народ-арм╕я. «Золоте правило» держави, зг╕дно якого народ не повинен мати зброю, д╕╓ повсюди в розвинених демократ╕ях, за виключенням кра╖н, що виникли на засадах свободи – Швейцар╕я ╕ США. Але потр╕бно усв╕домлювати, що передов╕ кра╖ни поступово входять в як╕сно нову ситуац╕ю, про яку ми говорили вище, як про початок з╕ткнення цив╕л╕зац╕й. Ми не можемо знати перспективу цього процесу, але ми повинн╕ бути готов╕ до найг╕рших вар╕ант╕в, як показав досв╕д стосунк╕в з Москвою останн╕х двох рок╕в. Швейцарська система, яку пропонують «диванн╕ стратеги» в ╤нтернет╕, по-перше, розрахована на ╕нший тип в╕йни (╕ ця система свого часу практично захистила Швейцар╕ю в╕д Г╕тлера. В╕н звичайно, м╕г захопити кра╖ну, але навряд чи зм╕г би ╖╖ втримати, бо вс╕ гарн╕зони були б митт╓во знищен╕. Кра╖на не п╕дкорена, поки ╕сну╓ арм╕я, а швейцарська арм╕я – це весь народ). По-друге, ця система ф╕нансово Укра╖н╕ «не по карману». ╤ нарешт╕, по-трет╓, швейцарська арм╕я не д╕╓ в мирний час – спрацьову╓ ╕нерц╕я ментальност╕, що поляга╓ в п╕дготовц╕ до «вчорашньо╖ в╕йни».