Текст книги "Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)"

Автор книги: Павел Чередник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 17 (всего у книги 21 страниц)

Укра╖нська соц╕альна практика створила козацько-селянський синтез – сусп╕льство землероб╕в, яке не т╕льки виробля╓ продукц╕ю, але й само себе захища╓. Особлив╕сть укра╖нства поляга╓ якраз в цьому орган╕чному ╕ узгодженому сплав╕ селянства з козацтвом. ╤ повстання 1648 року являло собою ун╕кальний приклад перемоги цього нового типу сусп╕льства над державою. Ця практика ╕ цей тип сусп╕льства показали можлив╕сть досить в╕льного ╕ пристойного життя ус╕х верств населення без рабства ╕ гноблення нав╕ть в умовах сильно╖ держави ╕ на ╖╖ територ╕╖ (Слобожанщина). Нап╕вдержавне утворення, Гетьманщина, продемонструвало можлив╕сть усп╕шного функц╕онування сусп╕льства при м╕н╕мальн╕й чисельност╕ управл╕нського апарату, що досягалось завдяки високому р╕вню самоорган╕зац╕╖ сусп╕льства, а також в зв'язку з в╕дсутн╕стю окремого силового апарату.

3.5. Ментальн╕сть ╕ держава.

Народи! Прагн╕ть добрих звича╖в, а не добрих закон╕в:

звича╖ – то найперш╕ закони.

П╕фагор

Б╕льшовики захопили владу в Рос╕╖ п╕д лозунгом: "Вся влада Радам!" (роб╕тничих ╕ селянських депутат╕в). Б╕льше того, союз звався Радянським, бо вс╕ республ╕ки, що до нього входили, також були радянськ╕. Революц╕йний парламент Укра╖ни, який виник в тому ж таки 1917 роц╕, мав назву Укра╖нська Центральна Рада. Тобто загальна спрямован╕сть ╕ налаштован╕сть була повсюдно аналог╕чна – демократична, з поступовою б╕льш-менш повною передачею влади народу. У б╕льшовик╕в ця налаштован╕сть була пов'язана з ╕деолог╕чним положенням марксизму про поступове в╕дмирання держави. Практика радянського процесу «в╕дмирання державност╕» продемонструвала людству прямо протилежний вектор – зам╕сть поширення самоврядування ╕ влади рад – концентрац╕я влади в руках б╕льшовицько╖ верх╕вки, аж до перетворення кра╖ни в тотал╕тарну державу, де контролювалось усе, включно з думками. Я це пишу не з метою критики б╕льшовизму, а для того, щоб поставити питання – чи могло бути ╕накше? ╤накше не в деталях, а принципово, тобто в напрямку на д╕йсне самоврядування. Не можу з впевнен╕стю сказати як могло би статися в вар╕ант╕ Укра╖ни, але в випадку Рос╕╖ в╕дпов╕дь однозначна – народовладдя бути не могло. Так само, як його не виникло п╕сля французько╖ революц╕╖ 1789 року, або п╕сля пад╕ння монарх╕╖ в ╤спан╕╖ 1931 року, чи н╕мецько╖ ╕мпер╕╖ 1918 року. ╤стор╕я ╢вропи першо╖ половини XX стол╕ття показала – всюди п╕сля розвалу монарх╕й або ╕мпер╕й встановлювався режим сильно╖ держави (корпоративно╖, авторитарно╖, тотал╕тарно╖). (На мою думку, якби в Рос╕╖ перемогло белое движение, то там також встановився б корпоративний, авторитарний режим з м╕н╕мальним л╕берал╕змом).

В чому причина такого явища? Очевидно, аналог╕чн╕ явища мають аналог╕чн╕ причини, найголовн╕ша з яких – "як╕сть" народу, що напряму пов'язана з його перед╕стор╕╓ю. Скаж╕мо в Польщ╕ чи Литв╕, що належали Рос╕╖, але де люди ще не забули часи польсько╖ шляхетсько╖ демократ╕╖, встановились пор╕вняно м'як╕ нап╕вавторитарн╕ режими. Ну ╕ в традиц╕йних демократ╕ях удалося уникнути "зарази" авторитаризму, хоча в╕дпов╕дн╕ тенденц╕╖ мали м╕сце (це прекрасно описав австр╕╓ць Фр╕др╕х фон Гай╓к у сво╖й в╕дом╕й книз╕ "Шлях до кр╕пацтва" 1944 року на приклад╕ Великобритан╕╖). Грубо говорячи, в Рос╕╖ 1917 року виявилося занадто мало "пуритан", щоб на ╖╖ землях побудувати "Нову Англ╕ю". Ментальн╕сть людей, як ╕нерц╕йний фактор ╕стор╕╖, змушу╓ систему до повернення на атрактор (стаб╕льний стан системи п╕сля завершення перех╕дного процесу), в якому узгоджен╕ вс╕ вим╕ри соц╕ально╖ системи (головним чином, технолог╕чний, орган╕зац╕йний ╕ ментальний). Образно говорячи, державна машина не може вирватися з глибоко╖ кол╕╖, протоптано╖ стол╕ттями ╕сторичного розвитку. В зв'язку з цим виника╓ ряд запитань. Яким чином зм╕ню╓ться (еволюц╕ону╓) ментальн╕сть в умовах державного впливу? Чи можна вирватися з "кол╕╖", протоптано╖ ╕стор╕╓ю?

Почнемо з "кол╕╖". Я висловлю, на перший погляд, парадоксальну думку: ус╕ соц╕альн╕ системи, що здатн╕ достатньо довго ╕ стаб╕льно ╕снувати, (починаючи в╕д в╕льних, перв╕снокомун╕стичних, демократичних ╕ зак╕нчуючи тотал╕тарними), являють собою продукт самоорган╕зац╕╖. Нав╕ть якщо в процес╕ створення цих систем кров лилася р╕ками. Це значить, що сусп╕льство (включно з владою) само приходить до форми ╕снування, узгоджено╖ в ус╕х вим╕рах. ╤ якщо сусп╕льству потр╕бен вождь, цар, диктатор чи кер╕вник-менеджер, то воно не зупиниться в перетвореннях, поки не знайде найб╕льш в╕дпов╕дну форму. Зв╕дси виника╓ пол╕толог╕чний образ ╕сторично╖ "кол╕╖", з яко╖ н╕як не може вибратися кра╖на. (Звичайно, сусп╕льство можна утримувати силою в будь-як╕й форм╕, але це вже не можна назвати стаб╕льним ╕снуванням). Якщо на Укра╖н╕ ми бачимо систематичн╕ прояви соц╕ально╖ нестаб╕льност╕, це означа╓, що кра╖на ще не знайшла в╕дпов╕дну форму ╕снування ╕ рух до ц╕╓╖ форми буде проходити шляхом самоорган╕зац╕╖, поступового узгодження д╕ючих сил в в╕дпов╕дних вим╕рах. ╤ якщо простий рос╕янин прагне жити в кра╖н╕-наддержав╕ в умовах повного патернал╕зму, а в очах юних рос╕йських студент╕в вже загора╓ться "корупц╕йний вогник", ╕ при цьому в╕дсутн╕ будь-як╕ сусп╕льн╕ заворушення, то напрямок розвитку соц╕ального орган╕зму ста╓ б╕льш-менш визначеним. В тотал╕тарних державах на перших порах стаб╕льн╕сть може п╕дтримуватися д╕╓ю ╕нститут╕в пропаганди ╕ насильства, але через певний час ╕ там досяга╓ться узгодження ментальност╕ людей з ╕снуючою ситуац╕╓ю ╕ стаб╕л╕зац╕я встановлю╓ться. Це якраз той випадок, коли сувор╕ умови буття призводять до б╕льш швидко╖ перебудови ментальност╕ в умовах, що загрожують виживанню. Нове покол╕ння вже точно зна╓, як треба себе поводити.

Особливост╕ розвитку виникають, коли кра╖на зазна╓ зовн╕шнього впливу, або коли в сусп╕льств╕ поширюються нов╕ ╕де╖ чи рел╕г╕╖. Тод╕ можливе сутт╓ве в╕дхилення в╕д "кол╕╖" ╕ "розщеплення" (так звана, б╕фуркац╕я). Типовий приклад – Корея, Н╕меччина (п╕сля 1945 року), а особливо, ╤тал╕я, де один етнос був под╕лений на частини, як╕ довго перебували в сутт╓во в╕дм╕нних умовах, що сформували зовс╕м р╕зн╕ типи ментальност╕. Але для нас б╕льш важливий дещо ╕нший аспект цього питання, власне аспект трансформац╕╖ ментальност╕ в умовах державност╕ ╕ явища з цим пов'язан╕. Б╕льше того, нам ц╕кав╕ (актуальн╕) умови сучасно╖ державност╕, то╖ що почала виникати в нац╕ональних державах.

Основна риса, яка характеризу╓ сучасну державу, як вже говорилося вище – наявн╕сть певно╖ корпорац╕╖, що явля╓ собою власне державний апарат. Цей апарат склада╓ться з службовц╕в-профес╕онал╕в або, як зараз говорять, з бюрократ╕в, як╕ виконують або формують р╕шення, але не приймають р╕шень. Тому про таку державу говорять як про бюрократичну машину, якою керу╓ певний орган чи одна людина, що прийма╓ чи затверджу╓ р╕шення. Здавалося б, у такому випадку ми ма╓мо ╕деальну форму орган╕зац╕╖ держави – сиди соб╕ зверху, повертай кермо куди треба, а арм╕я бюрократ╕в (18 м╕льйон╕в в останн╕ роки СРСР) викону╓ всю чорну безпосередню роботу. Ось що писав з цього приводу Макс Вебер в сво╖й робот╕ "Господарство ╕ сусп╕льство", 1921 року: "Виходячи з усього нашого досв╕ду, можна сказати, що чисто бюрократичне, тобто бюрократично-монократичне управл╕ння справами в чисто техн╕чному в╕дношенн╕ наближа╓ться до найб╕льш досконало╖ прац╕ в сенс╕ точност╕, пост╕йност╕, дисципл╕ни, п╕дтягнутост╕ ╕ над╕йност╕, ╕нтенсивност╕ ╕ екстенсивност╕ прац╕, в ╖╖ формально ун╕версальн╕й придатност╕ до будь-яких завдань. В будь-якому сенс╕ воно ╓ найб╕льш рац╕ональною формою панування". Дал╕ п╕дкреслю╓ться високий профес╕онал╕зм бюрократ╕╖, а також використання досягнень науки. Цей г╕мн бюрократ╕╖ справля╓ сильне враження, тим б╕льше, що його виконав один з найкращих соц╕олог╕в XX-го стол╕ття. Механ╕зм створення державних ╕нститут╕в, бюрократизац╕я розглядались як одна з головних тенденц╕й розвитку сусп╕льства: по м╕р╕ виникнення необх╕дност╕ в нових функц╕ях виникали в╕дпов╕дн╕ форми управл╕ння. Вважалося, що бюрократичний вар╕ант близький до ╕деалу, бо дозволя╓ встановити повний порядок в соц╕альн╕й систем╕, яка поступово наближа╓ться до годинникового механ╕зму по точност╕ ╕ над╕йност╕. Д╕йсно, х╕ба можна пор╕вняти чесне слово, що трима╓ться на морал╕, ╕ закон, що п╕дтриму╓ться судовою ╕ виконавчою системою, службами нотар╕ату ╕ кадастру? Х╕ба може сусп╕льство само побороти злочинн╕сть? В держав╕ д╕ють профес╕ональн╕ сл╕дч╕, пол╕ц╕я, прокуратура, суди ╕ в'язниц╕, та й то не можуть ц╕лком подолати це зло.

Виникнення державних ╕нститут╕в, як альтернативи ╕нститутам морал╕ ╕ самоорган╕зац╕╖, ╕ зараз в╕та╓ться соц╕ологами, як нормальний ╕ необх╕дний процес державного буд╕вництва, ознака сильно╖ держави. Наведу думку з цього приводу в╕домого сучасного соц╕олога Ф. Фукуями: "Схильн╕сть до самоорган╕зац╕╖ ╓ власне та складова, що ц╕лковито необх╕дна для усп╕шно╖ роботи демократичних пол╕тичних ╕нститут╕в. Власне, право, що ╜рунту╓ться на народному суверен╕тет╕, перетворю╓ систему свободи взагал╕, на систему свободи, що ╜рунту╓ться на закон╕". (З книги "Дов╕ра: Соц╕альн╕ чесноти ╕ створення добробуту". Англомовне видання 1995 року). Наведене твердження не виклика╓ сумн╕ву. Виклика╓ сумн╕в позитивна конотац╕я висновку про позитивн╕сть переходу в╕д свободи, як якост╕ самоорган╕зац╕╖, до системи знову ж таки свободи, але засновано╖ на закон╕. Чи буде це та ж сама свобода, якщо не по форм╕, то хоча б за зм╕стом? ╤ чи не вплине нова форма свободи на саму свободу, а якщо вплине, то як?

Мова йде про два альтернативних типи розвитку – з одного боку, умовно говорячи, "вебер╕вська" держава з н╕мецьким порядком ("порядок понад усе"), а з ╕ншого боку держава на основ╕ самоврядування, на вз╕рець ранн╕х США. (Вт╕м, не треба забувати, що "н╕мецький порядок" виник якраз на засадах в╕льних н╕мецьких м╕ст. Н╕меччина – батьк╕вщина магдебурзького права). Компактну характеристику ранн╕х США да╓ Г. Лебон в к╕нц╕ XIX стол╕ття: "Я рекомендую прочитати книгу М. Рузь╓ про Сполучен╕ Штати особам, що бажають створити соб╕ уявлення про величезну масу ╕н╕ц╕ативи ╕ особисто╖ енерг╕╖, яка витрача╓ться громадянами велико╖ республ╕ки. Здатн╕сть цих людей до самоврядування, об'╓днання, щоб засновувати велик╕ п╕дпри╓мства, м╕ста, школи, гаван╕, зал╕зниц╕ ╕ т. д. доведена до такого максимуму, ╕ д╕яльн╕сть держави зведена до такого м╕н╕муму, що можна сказати там майже не ╕сну╓ державно╖ влади. Кр╕м пол╕ц╕╖ ╕ дипломатичного представництва нав╕ть не можна придумати, чому вона могла би ще служити". ("Психолог╕я народ╕в ╕ мас", 1895 р╕к). Чи може «обвалитися» така держава, якщо зруйнуються ╖╖ державн╕ ╕нститути – м╕н╕стерство закордонних справ ╕ пол╕ц╕я (враховуючи, що окр╕м федерально╖ ╓ ще й мун╕ципальна пол╕ц╕я)? Нарешт╕, де джерело внутр╕шн╕х сил, що почнуть руйнувати державу ╕ що власне вони почнуть руйнувати? ╤ наск╕льки дорого обходиться для середнього американця утримання тако╖ держави? На пер╕од близько 1900 року федеральний податок в США складав коло 3%, при тому, що основн╕ видатки федерального бюджету йшли на арм╕ю ╕ флот. Податок штату, власне, держави, складав близько 1%, ╕ податок в м╕сцевий бюджет – близько 3,5%. Тобто найб╕льшим був м╕сцевий податок, пов'язаний з безпосередн╕м життям людини.

Зараз, п╕сля стол╕ття демократичного розвитку, розм╕р ╕ структура податк╕в США значно зм╕нилися. З загального – близько 35%, найб╕льшу частину, близько 20%, склада╓ федеральний податок, при тому що доля видатк╕в на оборону в федеральному бюджет╕ склада╓ всього 17% (тобто 3,4% в╕д доходу середнього американця), а близько половини становлять соц╕альн╕ складов╕ – медицина ╕ соц╕альне страхування (по 24% на 2014 р╕к). Очевидно, державний апарат з усп╕хом перебирав на себе певн╕ функц╕╖, як╕ ран╕ше виконувало само сусп╕льство чи безпосередньо люди, ╕ цей процес трива╓ й по нин╕. Виника╓ питання – як вплинув на життя людини ╕ сусп╕льства цей процес передач╕ деяких функц╕й в╕д сусп╕льства до бюрократ╕╖ ╕ чи ╓ цей процес в ц╕лому позитивний? Я наведу один яскравий приклад з життя США. В 1964 роц╕ за часи президента Л╕ндона Джонсона була об'явлена гранд╕озна програма "В╕йни з б╕дн╕стю" (в рамках програми створення "Великого сусп╕льства"). За "юв╕лейн╕" 50 рок╕в "бойових д╕й" були отриман╕ наступн╕ результати: витрачено близько 20 трильйон╕в долар╕в, ╕ утворився ц╕лий клас "б╕дняк╕в", чисельн╕стю коло 50 м╕льйон╕в – населення крупно╖ ╓вропейсько╖ держави, що живе виключно на державну допомогу, тобто паразиту╓ в чистому вигляд╕. Б╕льше того, зроста╓ прошарок асоц╕альних люмпен╕в, фактично – покидьк╕в сусп╕льства, алкогол╕к╕в ╕ наркоман╕в. Потужна державна соц╕альна програма сформувала паразитичний вектор розвитку, який в╕дтворю╓ться сам по соб╕, як в╕дтворю╓ться ментальн╕сть будь-яко╖ соц╕ально╖ групи. Як сказав один з президент╕в, в боротьб╕ держави ╕ б╕дност╕ перемогла б╕дн╕сть. Я б сказав, що перемогла не б╕дн╕сть, а дур╕сть.

Все дуже просто – на боротьб╕ з б╕дн╕стю паразиту╓ в╕дпов╕дна бюрократична машина, що власне й веде цю боротьбу. Чи зац╕кавлена ця машина в перемоз╕? Н╕, бо вона в╕дразу ж буде демонтована. Вона зац╕кавлена, щоб боротьба тривала в╕чно ╕ нав╕ть посилювалась, бо паразитична машина завжди зроста╓. Вона н╕коли не буде шукати шлях╕в реального прогресу в сво╖х д╕ях (в даному випадку в пошуках метод╕в подолання б╕дност╕), а буде формально в╕дтворювати встановлений ╕ затверджений алгоритм, що з самого початку був непродуманий ╕ помилковий. Його помилка в тому, що милостинею, подаянням неможливо покращити мораль ╕ активн╕сть людини. А ось пог╕ршити – без проблем. Достатньо познайомитися з практикою "роздач╕ хл╕б╕в" у Римськ╕й ╕мпер╕╖. Це д╕йсно урок ╕стор╕╖, якого до цього часу не вивчила ╢вропа – масова "роздача хл╕б╕в" нев╕дворотно веде до деградац╕╖ сусп╕льства, причому усього, а не т╕льки "приймаючих хл╕би".

Вир╕шення будь-яких проблем за допомогою бюрократ╕╖, вир╕шу╓ в першу чергу проблеми само╖ бюрократ╕╖ – вона зб╕льшу╓ться к╕льк╕сно, кр╕пне, отриму╓ перспективу кар'╓рного росту ╕ рол╕ в сусп╕льств╕, спожива╓ все зростаюч╕ ресурси. Найб╕льше диву╓ те, що Америка вже мала усп╕шний досв╕д боротьби з б╕дн╕стю, яка в╕дбувалась в християнських сектах ╕ етн╕чних общинах. Так наприклад, "Програма служ╕ння заради сусп╕льного добробуту", прийнята в часи Велико╖ депрес╕╖ в сект╕ мормон╕в (штат Юта) ╕ д╕╓ва дотепер, працювала на ╕нших засадах. По-перше, не допускалась т╕льки катастроф╕чна б╕дн╕сть, тобто на р╕вн╕ виживання. По-друге, отримувач допомоги був зобов'язаний в╕дшкодовувати ╖╖ сусп╕льними роботами. Кр╕м того церква спонукала до якнайшвидшого переходу на самозабезпечення. Цей досв╕д показу╓, що вир╕шення проблем на б╕льш низькому р╕вн╕ ╕ особливо в умовах згуртовано╖ сп╕льноти, ма╓ б╕льшу ефективн╕сть, бо п╕дключа╓ колективний розум сусп╕льства ╕ не породжу╓ нов╕ ╕нституц╕╖.

Наведений приклад не виняток – втручання бюрократ╕╖ в сусп╕льн╕ справи завжди приводить до аналог╕чних сумних результат╕в. В чому тут причина? Чи випадковою була метаморфоза вольових американських п╕онер╕в в жирних, малорухомих паразит╕в? Ще Лебон в "Психолог╕╖ народ╕в ╕ мас" в╕дпов╕в на це питання: "Велич народ╕в залежить головним чином в╕д р╕вня ╖х моральност╕... Народи гинуть в м╕ру того, як псуються якост╕ ╖х характеру, що створюють основу ╖х душ╕, ╕ ц╕ якост╕ псуються в м╕ру того, яз зростають ╖х цив╕л╕зован╕сть ╕ розвиток". З цим можна погодитися, але хот╕лось би знати, чому псу╓ться душа по м╕р╕ розвитку цив╕л╕зованост╕, яким чином моральн╕сть пов'язана з величчю чи загибеллю народ╕в, ╕ чи т╕льки одна цив╕л╕зован╕сть ста╓ тому виною? Це дуже важлив╕, можна сказати, кардинальн╕ питання розвитку сусп╕льства.

Здатн╕сть певно╖ сп╕льноти людей утворювати соц╕альний орган╕зм, характеризу╓ться ╕нтегральним показником, що ма╓ назву, соц╕ал╕зац╕я, ╕ показу╓ р╕вень ╓дност╕ ╕ ц╕л╕сност╕ соц╕ального орган╕зму. Природа соц╕ал╕зац╕╖ поляга╓ в зв'язках м╕ж людьми, ╖х глибиною ╕ широтою, наявност╕ (в╕дсутност╕) соц╕альних страт (груп, стан╕в, клас╕в), вертикальних зв'язк╕в м╕ж соц╕альними стратами, а також соц╕ально╖ моб╕льност╕. (Я схиляюсь до найб╕льш широко╖ трактовки поняття, соц╕ал╕зац╕я, зокрема, до включення в число соц╕альних зв'язк╕в також економ╕чних, як╕ прийнято розглядати окремо. Насправд╕, економ╕чн╕ зв'язки ╓ найб╕льш важливими в сенс╕ формування ╓дност╕ соц╕ального орган╕зму). Один ╕ той самий терм╕н, соц╕ал╕зац╕я, може в╕дноситись як до процесу (зб╕льшення чи зменшення), так ╕ до стану (висока чи мала). Явище протилежне до соц╕ал╕зац╕╖ носить назву, атом╕зац╕я, (також як стан чи як процес). Зв'язки ╓ структурован╕, в╕дпов╕дно до структури сусп╕льства, починаючи в╕д найменшо╖ соц╕ально╖ одиниц╕ – людини, дал╕ йде с╕м'я, родина, община (етн╕чна, профес╕ональна чи рел╕г╕йна) ╕ зак╕нчуючи найб╕льшими групами, класами, етносами, державами. Характер зв'язк╕в м╕ж людьми чи елементами структури познача╓ться терм╕ном, в╕дношення. В╕дношення можуть мати складний, комплексний характер, включаючи позитивн╕, негативн╕ чи нейтральн╕ складов╕, так╕ як сп╕вроб╕тництво, вза╓модопомога, дружба, заступництво, участь, ╕нтеграц╕я, опозиц╕я, антагон╕зм, конкуренц╕я, ╕золяц╕я, тиск, включення, конфл╕кт, а по спрямованост╕ – с╕мейн╕, матер╕альн╕ (виробнич╕), культурн╕, рел╕г╕йн╕ (╕деолог╕чн╕), пол╕тичн╕. Тому, говорячи про зв'язки, ми завжди ма╓мо на уваз╕ певний комплекс в╕дношень, що сто╖ть за даним зв'язком. Мова може йти власне про комплекс, бо характер зв'язк╕в н╕коли не бува╓ однозначним – вза╓мозалежн╕сть, що завжди виника╓ при зв'язках може супроводжуватись як сп╕вроб╕тництвом ╕ вза╓модопомогою, так ╕ антагон╕змом чи конкуренц╕╓ю. Окрема пол╕тична складова соц╕ал╕зац╕╖ ма╓ назву, пол╕тизац╕я.

Чому так важлив╕ власне зв'язки? Тому що будь як╕ соц╕альн╕ асоц╕ац╕╖ можуть утримуватися або силою, або зв'язками, а добров╕льн╕ асоц╕ац╕╖ – т╕льки зв'язками. Р╕зноман╕тн╕сть, широта, глибина ╕ сила зв'язк╕в визначають р╕зноман╕тн╕сть можливих структур ╕ функц╕й, властивих даним структурам. Те саме ми бачимо взагал╕ в природ╕ – р╕зноман╕ття зв'язк╕в м╕ж атомами водню кисню ╕ вуглецю створю╓ величезне, майже неск╕нчене р╕зноман╕ття речовин – вуглевод╕в, а якщо до цих трьох атом╕в добавити ще й азот, то отрима╓мо клас б╕лк╕в ╕ т.д. Властивост╕ ус╕х цих речовин однозначно пов'язан╕ з властивостями (незм╕нними) окремих атом╕в ╕ структурою речовини, тобто характером зв'язк╕в. На в╕дм╕ну в╕д неживо╖ природи, соц╕альн╕ асоц╕ац╕╖ мають сутт╓ву особлив╕сть – наявн╕сть ╕ характер зв'язк╕в в соц╕ум╕ вплива╓ на властивост╕ найменшо╖ соц╕ально╖ одиниц╕ – людини. Справа в тому, що не т╕льки люди, а будь-як╕ жив╕ ╕стоти мають нову як╕сть, що ма╓ назву, адаптивн╕сть, можлив╕сть зм╕нюватися, для оптимального пристосування до умов життя. Таким чином, утворю╓ться зворотний зв'язок – характер зв'язк╕в в сусп╕льств╕ вплива╓ на властивост╕ людини, а властивост╕ людини – на характер зв'язк╕в ╕ в╕дпов╕дно, тип структур. Тобто виника╓ процес самоорган╕зац╕╖ спрямований на пристосування до даних умов життя. Ц╕ умови мають природний (кл╕мато-географ╕чний) чи соц╕альний характер, ╕ приводять до зм╕н ф╕зичних властивостей людини, ╖╖ св╕домост╕ (ментальност╕), а також зм╕н властивостей на вс╕х р╕внях соц╕ально╖ структури. Власне з цим механ╕змом адаптац╕╖ пов'язаний процес зм╕ни ментальност╕ в певних умовах буття, про який мова йшла ран╕ше, ╕ в╕дпов╕дне р╕зноман╕ття видимих форм соц╕ально╖ орган╕зац╕╖, що залежать в╕д р╕вня ╕ характеру соц╕ал╕зац╕╖.

Тепер ми можемо розглянути питання впливу державност╕ на ментальн╕сть, заявлене в заголовку даного розд╕лу, або яким чином, зг╕дно цитати з Фукуями, "право, що ╜рунту╓ться на народному суверен╕тет╕, перетворю╓ систему свободи взагал╕, на систему свободи, що ╜рунту╓ться на закон╕". Найб╕льш загальна в╕дпов╕дь на це питання дуже проста – та чи ╕нша тенденц╕я в сусп╕льств╕ форму╓ться соц╕альною практикою – там, де практика спонука╓ до самоорган╕зац╕╖, через певний час буде самоорган╕зац╕я ╕ навпаки. Зв╕дси можна зробити висновок – створення державних ╕нститут╕в, що зам╕няють собою в╕дпов╕дн╕ механ╕зми самоорган╕зац╕╖ приводить до деградац╕╖ даних механ╕зм╕в самоорган╕зац╕╖ ╕ в╕дпов╕дних складових ментальност╕. Держава в форм╕ закону не просто формал╕зу╓ чесноти, що ╕снували в в╕льному сусп╕льств╕, вона одночасно л╕кв╕ду╓ ц╕ чесноти, як непотр╕бн╕. Вже кредитор, позичаючи грош╕, поклада╓ться не на чесн╕сть боржника, а на санкц╕╖, що наклада╓ держава в раз╕ невиплати боргу. ╤ вже кредитора не ц╕кавлять чесноти боржника. З╕ свого боку боржник не в╕дчува╓ жодно╖ морально╖ в╕дпов╕дальност╕ перед кредитором, бо його непокоять т╕льки можлив╕ санкц╕╖ з боку держави. Держава стала прокладкою, буфером, який роз╕рвав безпосередн╕й зв'язок м╕ж людьми. В╕д цього часу вс╕ зв'язки такого типу йдуть через державу або за допомогою держави. Розширення функц╕й держави да╓ в╕дпов╕дний результат – зменшення соц╕ал╕зац╕╖ сусп╕льства, його атом╕зац╕я, врешт╕-решт, аж до р╕вня с╕м'╖, де держава, на ╖╖ нещастя, не може стати буфером м╕ж чолов╕ком ╕ ж╕нкою. (Вт╕м, в радянськ╕ часи ╕ така практика ╕снувала – вс╕м в╕домий феномен Павлика Морозова, а також обговорення внутр╕шн╕х с╕мейних проблем на парт╕йних зборах. Щось аналог╕чне ╕ нав╕ть б╕льш «передове» в╕дбува╓ться зараз в деяких кра╖нах Скандинав╕╖, де держава з найменшого приводу втруча╓ться в справи с╕мейного виховання д╕тей, аж до вилучення д╕тей з с╕м'╖ без права контакт╕в м╕ж батьками й д╕тьми. Нав╕ть Стал╕н до такого не додумався! Мен╕ зда╓ться, що з тих д╕тей, що ╖х вихова╓ держава, виростуть так╕ ж сам╕ недолюдки, як ╕ члени державно╖ ком╕с╕╖, що приймають р╕шення про вилучення д╕тей. Це ╓ якраз ╕люстрац╕я державно╖ «ефективност╕» в справах виховання. Тотальне панування бюрократ╕╖ в Скандинав╕╖ не виклива╓ подиву – третина працюючого населення в Швец╕╖ ╕ Норвег╕╖ – державн╕ службовц╕).

Держава, що ста╓ буфером для вс╕х вид╕в соц╕альних зв'язк╕в, кр╕м с╕мейних, форму╓ в╕дпов╕дний тип ментальност╕, назвемо його, с╕мейна ментальн╕сть. Це ментальн╕сть, основною ознакою яко╖ ╓ под╕л людей по принципу, св╕й-чужий, причому до категор╕╖ «сво╖х» в╕дноситься т╕льки ближн╕й круг родич╕в ╕ друз╕в. В╕дношення до «сво╖х» ╕ до «чужих» в╕др╕зняються радикально – «чуж╕» можуть використовуватись як зас╕б для досягнення власних (с╕мейних) ц╕лей – до них нема╓ н╕ жалю н╕ сп╕вчуття. З одного боку держава вит╕сня╓ общинн╕ ╕нстинкти, ста╓ ╖х зам╕нником, з ╕ншого – вони трансформуються в с╕мейн╕, ближнього кругу, велико╖ с╕м'╖. Вс╕ ц╕нност╕ людини стають прив'язан╕ до цього ближнього кругу, сусп╕льн╕ ц╕нност╕ перестають ╕снувати – про них нехай п╕клу╓ться держава. С╕мейна ментальн╕сть – ╕деальне середовище для процв╕тання корупц╕╖ ╕ маф╕╖. Коли людина з такою ментальн╕стю досяга╓ певного р╕вня достатку, а вона завжди прагне достатку за будь-яку ц╕ну, вона буду╓ соб╕ будинок з глухим високим парканом, «щоб н╕хто не заважав нам в╕дпочивати», (за мо╖ми спостереженнями саме високий паркан ╓ першою найб╕льш очевидною ознакою приналежност╕ його власника до даного типу), вона перетворю╓ свою садибу в «маленький рай», вона ви╖здить з╕ свого особняка на великому чорному автомоб╕л╕ з темними в╕кнами, ╖де роздовбаними дорогами, лаючи при цьому державу, ╕ в╕дчува╓ солодке почуття власно╖ значимост╕ ╕ зверхност╕, спостер╕гаючи навкруги убог╕сть ╕ запущен╕сть. Все, що стосу╓ться сусп╕льного життя, ╖╖ ц╕кавить виключно через призму власних ╕нтерес╕в ╕ будь-яка сусп╕льна чи державна посада, яку вона займа╓, в╕дразу перетворю╓ться в об'╓кт корупц╕╖, бо вона на це спрямована в першу чергу, ╕ знаходить найменш╕ можливост╕, щоб перетворити об'╓кт служ╕ння в об'╓кт власного збагачення. В середовищ╕ службовц╕в вона створить ще одну «с╕м'ю» з так званих «сво╖х» людей, що будуть пов'язан╕ корупц╕йними корпоративними зв'язками, виникають паралельн╕ корпорац╕╖, що мають св╕й «устав», живуть «по понят╕ям» ╕ грабують сусп╕льство. Це означа╓, що моральна деградац╕я поступова розповсюджу╓ться на всю державу, ╕ вже неможливо щось покращити, просто пом╕нявши владу, бо весь багатом╕льйонний бюрократичний апарат складають люди тако╖ ж ментальност╕, а якщо серед них ╕ попадеться хтось чесний, то його система або видалить, або трансформу╓ в╕дпов╕дним чином. В держав╕, як корпорац╕╖, утворю╓ться ще одна паралельна паразитична корпорац╕я, побудована виключно на корпоративних зв'язках.

Держава на цьому не зупинилася. Близько ста рок╕в тому вона ув╕йшла в особисте життя кожно╖ людини наст╕льки м╕цно ╕ ╜рунтовно, що це здавалося, вже назавжди. Мова йде про соц╕альне забезпечення, перш за все масове, пенс╕йне. Зак╕нчилися часи, коли треба було думати про можливу голодну, холодну ╕ хворобливу стар╕сть, коли треба було народжувати д╕тей ╕ в╕дпов╕дно ╖х виховувати, щоб вони поважали батьк╕в ╕ взагал╕ л╕тн╕х людей, коли треба було збер╕гати с╕м'ю, в як╕й можна зустр╕ти стар╕сть ╕ нем╕ч – ус╕ ц╕ проблеми п╕шли "наверх" до держави, яка про все поп╕клу╓ться – настала "свобода". Можна легко вступати в шлюб ╕ розходитись. Можна не займатися вихованням д╕тей, а особливо тих, що залишились п╕сля розлучення. Можна взагал╕ не одружуватися, а в╕льно сп╕лкуватися. Для такого сп╕лкування вже не потр╕бн╕ глибок╕ почуття – почуття зам╕щаються в╕дчуттями, а с╕мейне життя – "сексуальним партнерством", яке н╕ до чого не зобов'язу╓. Можна не п╕клуватися про старих батьк╕в, про них п╕клу╓ться держава ╕ будинки для постар╕лих. Одним словом – свобода!

Очевидно, виника╓ остаточна деградац╕я може найважлив╕шо╖ складово╖ морал╕ – в╕дпов╕дальност╕. Остання опора людяност╕ – с╕мейн╕ ц╕нност╕ змива╓ться хвилями безв╕дпов╕дальност╕. Тепер Великий Батько в╕дпов╕да╓ за все. Така система в╕дношень м╕ж людиною ╕ державою ма╓ назву, патернал╕зм. Людина в усьому залежить в╕д Великого Батька – держави. Особливо, коли держава прода╓ багат╕ природн╕ ресурси ╕ сусп╕льство фактично почина╓ на них паразитувати. Все б╕льш поширений ста╓ ментальний тип паразита-╕ндив╕дуал╕ста, що живе без с╕м'╖ або в «сексуальному партнерств╕», зайнятий т╕льки собою, а б╕льше – потребами власного т╕ла, не ц╕кавиться сусп╕льним проблемами, якщо вони не торкаються його безпосередньо, але часто добре зна╓ сво╖ «права», дотримання яких може вимагати через суд. В╕н впевнений, що все в цьому св╕т╕ вир╕шують грош╕, як╕ для нього являються найб╕льшою ц╕нн╕стю, в ╕нш╕ ц╕нност╕, тим б╕льше сусп╕льн╕ чи духовн╕, в╕н не в╕рить. В╕н намага╓ться знайти в житт╕ «тепле м╕сце», яке найб╕льш забезпечу╓ при найменших зусиллях. В╕н не здатний на надзусилля, геро╖чний вчинок, духовн╕ пориви чи самопожертву ╕ з цин╕змом чи зневагою сприйма╓ под╕бн╕ прояви серед ╕нших. Паразитарна ментальн╕сть, як масове явище, явля╓ собою ф╕нальну стад╕ю морально╖ деградац╕╖ сусп╕льства ╕ ця стад╕я з необх╕дн╕стю виника╓, коли держава проника╓ в ус╕ сфери життя людини. Якщо в житт╕ держави, що ма╓ такий народ, виникають серйозн╕ виклики, то така держава тихо розпада╓ться, перетворюючись в «скирту гною», без потряс╕нь ╕ громадянських во╓н – народ просто в╕дда╓ться на мил╕сть дол╕, бо н╕ на що не здатний. Основна причина тако╖ соц╕ально╖ повед╕нки – повна атом╕зац╕я сусп╕льства. Певний, досить високий р╕вень соц╕ал╕зац╕╖ – необх╕дна умова виникнення соц╕альних орган╕зац╕й ╕ в╕дпов╕дних соц╕альних рух╕в. Вони не можуть виникнути в атом╕зованому сусп╕льств╕, особливо коли воно склада╓ться з безв╕дпов╕дальних паразит╕в.

Зроблен╕ висновки носять ун╕версальний характер, вони залежать не в╕д типу держави, а т╕льки в╕д р╕вня втручання держави в життя громади. Конкретн╕ сусп╕льства, що мають певн╕ традиц╕йн╕ ц╕нност╕, можуть в╕др╕знятися т╕льки в╕дпов╕дними особливостями ╕ швидк╕стю деградац╕╖, але не напрямком. В╕д под╕бних явищ не застрахована також л╕беральна демократ╕я. Так зван╕, "ун╕версальн╕ соц╕альн╕ ц╕нност╕" з необх╕дн╕стю приводять до поступово╖ трансформац╕╖ л╕берально╖ демократ╕╖ в соц╕ал╕зм. А соц╕ал╕зм, як це не парадоксально звучить, знищу╓ соц╕ал╕зац╕ю – необх╕дну умову ╕снування громадянського сусп╕льства ╕ л╕берально╖ демократ╕╖. (Б╕льш детальний анал╕з показу╓, що в сусп╕льств╕ утворю╓ться позитивний зворотний зв'язок, що веде до патернал╕зму, паразитизму ╕ торжеству бюрократ╕╖).

Чи ╓ фактори, як╕ протид╕ють отим процесам сусп╕льно╖ деградац╕╖? Чи це ╓ "родова" ╕ невикор╕нима природа держави? Так╕ фактори ╓, але як це не сумно, вони виникають "не в╕д доброго життя". Коли певна соц╕альна група ста╓ об'╓ктом соц╕альних утиск╕в, в╕дбува╓ться соц╕ал╕зац╕я ц╕╓╖ групи, утворю╓ться субкультура ╕ в╕дпов╕дний етос. Вище наводився приклад Рос╕╖, де пригноблене селянство сформувало окрему селянську цив╕л╕зац╕ю досить арха╖чного общинного типу в межах розколото╖ держави, ╕ цей селянський етос п╕зн╕ше був використаний "по повн╕й програм╕" в часи радянсько╖ ╕ндустр╕ал╕зац╕╖ поки не був вщент зруйнований патернал╕змом. Народ ╤нд╕╖ зум╕в позбавитися колон╕ально╖ залежност╕ виключно завдяки ╓дност╕ ╕ сил╕ сво╓╖ морал╕. Джерелом морал╕ нового типу може стати ╕деолог╕я, що породжу╓ субкультуру чи контркультуру (класичний приклад – християнство). Специф╕чн╕ умови життя села ╕ менший вплив на село з боку держави стають причиною ╕снування ╕ в╕дтворення традиц╕йно╖ ╕ незалежно╖ в╕д державного впливу морал╕, ╕ село як правило залиша╓ться резервом ╕ останн╕м джерелом здорових народних сил. Ще ╤бн Хальдун в "Мукадд╕м╕" в╕дзначав високу, як в╕н говорив, спайн╕сть народ╕в, що ведуть кочовий спос╕б життя ╕ як ця спайн╕сть зника╓ на протяз╕ трьох покол╕нь, коли кочовики стають володарями держави. В ус╕х випадках пригноблена частина розколотого народу форму╓ цив╕л╕зац╕йн╕ механ╕зми виживання ╕ орган╕зованого спротиву поневолювачам. ╤ це створю╓ певний моральний ресурс держави, до якого вона зверта╓ться в критичн╕ моменти сво╓╖ ╕стор╕╖.

Як було сказано, ментальн╕сть визнача╓ характер активност╕, а умови буття визначають напрямок зм╕н ментальност╕ (адаптац╕ю). В умовах тиску на сусп╕льство з боку держави, що перевищу╓ певне порогове значення, виника╓ нел╕н╕йне явище розщеплення сусп╕льно╖ св╕домост╕ ╕ под╕л сусп╕льства на дв╕ групи, як╕ в╕др╕зняються модальн╕стю адаптац╕╖ – примирення ╕ спротиву, сп╕вв╕дношення м╕ж якими залежить в╕д початкового р╕вня св╕домост╕ сусп╕льства ╕ р╕вня тиску, що виник. Звичайно, мова йде про ментальний чи моральний спротив, але в╕н форму╓ базу для пол╕тичного ╕ ф╕зичного спротиву. В груп╕ спротиву форму╓ться в╕дпов╕дна ментальн╕сть (мораль). Якщо «народ самою природою наче створений для рабства» (Аристотель), то група спротиву буде практично в╕дсутня. Поневолення в╕льного народу, яким були укра╖нц╕, в╕дпов╕дно привело до майже безперервних заворушень на Правобережж╕. Характер ментальност╕ спротиву, а також в╕дношення до «примиренц╕в» яскраво виражена в творчост╕ Шевченка: «Раби, подножки, грязь Москви, варшавське см╕ття...». Ця ментальн╕сть спротиву ╓ одним з фактор╕в збереження ╕сторично╖ пам'ят╕ ╕ традиц╕йного етосу народу. В сучасних державах, де сутт╓вий тиск на сусп╕льство з боку держави в╕дсутн╕й ╕ розвива╓ться патернал╕зм, наприклад в Рос╕╖, де близько 85 – 90% населення схильн╕ до модальност╕ «пристосування» ╕ в усьому п╕дтримують владу, тим не менше ╕сну╓ активна група ц╕лком самодостатн╕х громадян, як╕ не покладаються на державу ╕ формують в╕дпов╕дну св╕дом╕сть. Власне ця група ста╓ «над╕╓ю» сусп╕льства на вих╕д з надзвичайних кризових ситуац╕й. Ну ╕ звичайно на Укра╖н╕ таким «рятувальним кругом» ╓ «присадибна» ментальн╕сть ╕ родюча земля.