Текст книги "Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)"

Автор книги: Павел Чередник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 7 (всего у книги 21 страниц)

Друга м╕фологема, в╕д яко╖ в╕дда╓ душком етноцентризму, пов'язана з трактовкою п╕вденного ╕ сх╕дного оточення як однозначно ворожого ╕ агресивного. Словосполучення "хижацький татарський Крим", "невпинна боротьба з степом" ╕ т. д., панують в ╕сторичних розв╕дках. Уявлення, що степ в цей пер╕од був переповнений "дикими" татарськими загонами, що наче вовки нишпорили, нищили ╕ грабували, сл╕д розглядати як переб╕льшення з чисто економ╕чних причин. Для досить довгого ╕снування тих загон╕в, в степу просто не вистачало матер╕ального ресурсу. Число тих, хто грабу╓ завжди ма╓ бути значно меншим числа тих, хто виробля╓, бо в ╕ншому раз╕ грабунок являтиме собою одноразову акц╕ю. Основний ресурс степу – рослинн╕сть, яку може споживати худоба ╕ цей ресурс породжу╓ кочову технолог╕ю скотарства, як основу степового життя в умовах в╕дсутност╕ землеробства. ╤ в цих умовах демограф╕чна м╕стк╕сть степу склада╓ близько одно╖ людини на квадратний к╕лометр (максимально – 1,9 людини). А кочовика можна пограбувати т╕льки в╕д╕бравши в нього худобу ╕ самому перетворившись на кочовика, бо запасу м'яса не створиш ╕ на соб╕ багато не понесеш. Як ми вже згадували, еп╕дем╕я чуми середини XIV стол╕ття не змогла пройти з Криму на Русь через Дике поле, що св╕дчить про надзвичайно низьку густоту населення в цьому рег╕он╕.

П╕дкреслимо, що кочов╕ групи з 4-х до 8-ми с╕мей н╕коли ╕ н╕де не являли собою загрози, тим б╕льше для життя. Кочовики, як б╕льш╕сть людей, зац╕кавлен╕ в мирн╕й кооперац╕╖ з ос╕лими людьми. На мою думку, першими чумаками, або "солениками" були власне кочовики, бо для них подорож╕ в╕д моря до степового поруб╕жжя були пост╕йною практикою, ╕ акцент на с╕ль, як на д╕йсно ц╕нний товар, був ц╕лком природний. Ц╕лком в╕рог╕дно, що дехто з кочовик╕в вир╕шив спец╕ал╕зуватись на перевезенн╕ сол╕, ╕ скор╕ш за все перших чумак╕в-укра╖нц╕в супроводжували чумаки-татари, бо не так просто, як це зда╓ться ╕сторикам, прокласти шлях за тисячу верст в нев╕дом╕ кра╖, без найменшо╖ гарант╕╖, що тебе там зустр╕нуть, як людину. Чумацтво – це надзвичайно серйозна справа. Як нам пов╕домляють ╕сторики, перш╕ чумаки появилися в XV стол╕тт╕. А х╕ба люди дв╕ст╕ рок╕в до того сид╕ли без сол╕? Таким чином, перша соц╕альна група – в╕льн╕ скотар╕-кочовики, жодно╖ загрози не являла ╕ б╕льше того, була включена в систему господарських в╕дносин, як необх╕дний елемент. М.╢. Слабченко в сво╖й робот╕ "Орган╕зац╕я народного господарства Укра╖ни в╕д Хмельниччини до св╕тово╖ в╕йни" пише, що нав╕ть в б╕льш п╕зн╕ часи XVII – XVIII ст., коли Вольност╕ запорозьк╕ боронилися в╕д татар, отари татарськ╕ ╕ запорозьк╕ спок╕йно ╕ мирно сп╕в╕снувати в степу, бо м╕сця хватало вс╕м, а сутички м╕ж татарами-пастухами ╕ с╕човиками були р╕дк╕стю. Може для цього були також ╕нш╕ причини, окр╕м природно╖ миролюбност╕ запорожц╕в? Кр╕м того Слабченко посила╓ться на документальн╕ св╕доцтва преп. Теодос╕я, "що вже в╕д 1530 року в╕дом╕ пост╕йн╕ осади в Вольностях: Самар, Монастирище, Звонець ╕ ╕нш╕". (Том 5, вип.2, стор. 172). Мабуть ц╕ м╕стечка ще до того мали певну ╕стор╕ю. На чумацьких шляхах повинн╕ були виникати д╕лов╕ м╕стечка в район╕ переправ, водних джерел, на перетин╕ торгових шлях╕в, де чумаки разом з волами могли в╕дпочити, запастись водою, наладити реманент, щось прикупити. Така ситуац╕я типова для вс╕х час╕в ╕ ус╕х народ╕в. ╤ в ус╕ часи люди розум╕ли хто ╓ хто.

Загрозу може являти т╕льки орган╕зац╕я, яка свою д╕яльн╕сть спрямову╓ на в╕дпов╕дн╕ д╕╖. Так╕ орган╕зац╕╖ можуть бути двох тип╕в – невелик╕ орган╕зован╕ групи (банди, шайки, згра╖, ватаги), а також як╕сно ╕нш╕ ╕ найб╕льш небезпечн╕ – державн╕, чи нап╕вдержавн╕ утворення. Банда – це група людей, що ф╕зично ╕снують виключно за рахунок грабунку. Фактично, бандити являють собою паразитуючий клас. В степах бандити грабували вс╕х, кого мали можлив╕сть пограбувати, чи з кого могли мати якийсь прибуток. Тобто вони були небезпечн╕ ╕ для ос╕лих людей, ╕ для кочовик╕в, ╕ для торгових караван╕в, ╕ для жител╕в м╕ст – це було необх╕дне ╕ невикорениме зло, що було в ус╕ часи ╕ в ус╕х народ╕в. (Можна б╕льш детально уявити соб╕ ситуац╕ю, почитавши хоча б статтю Л. Февра "Торговець XVI стол╕ття". Вона ╓ в зб╕рнику роб╕т Февра "Бои за историю", 1991 року). Бандит – це ментальний тип агресивного паразита, який завжди ╕сну╓ серед того р╕зноман╕ття базових ментальних тип╕в, якими бог нагородив людство. Людина ста╓ во╖ном, хл╕боробом, рем╕сником чи бандитом не т╕льки тому, що вона попала в в╕дпов╕дн╕ соц╕альн╕ умови, а перш за все тому, що до цього кличе його душа, ╕ррац╕ональна потреба. Виника╓ те, що ми назвали терм╕ном, немотивована активн╕сть. А тому бандитизм не зна╓ етн╕чного чи станового вим╕ру. З тою ж самою ймов╕рн╕стю банди можуть виникати як в середовищ╕ кочовик╕в, так ╕ в середовищ╕ ос╕лих людей (укра╖нськ╕ розб╕йники звались лугарями). З бандитизмом боролися вс╕ держави, включно з «хижацьким Кримом», бо банди заважали торг╕вл╕. (Бандитам мала можлив╕сть протистояти вже чумацька валка завдяки наявност╕ воз╕в, з яких можна було швидко утворити сво╓р╕дну фортецю. ╤ ця технолог╕я оборони напевно ма╓ кочове походження. П╕зн╕ше цей досв╕д був творчо використаний в специф╕чн╕й козацьк╕й технолог╕╖ ведення в╕йни, що забезпечувала можлив╕сть усп╕шного протистояння ударним силам польсько╖ гусар╕╖). Життя в умовах можливого нападу банд форму╓ в╕дпов╕дн╕ форми соц╕альних в╕дносин ╕ в╕дпов╕дн╕ якост╕ людей, що живуть в таких умовах – вижива╓ той, хто вм╕╓ захищатися. Але треба ще раз наголосити – банди можуть ╕снувати т╕льки там, де ╓ певний р╕вень економ╕чного життя. (Промовка, «бандит з велико╖ дороги», св╕дчить, що на малих дорогах, або взагал╕ без дор╕г бандитам нема чого робити).

Нарешт╕ – держава. Держава – це вже серйозно, особливо, якщо вона ма╓ "хижацьк╕" нам╕ри. Держава – це орган╕зована сила, головна функц╕я яко╖ – ведення в╕йни. Наявн╕сть державност╕ як╕сно зм╕ню╓ характер в╕дношень, як всередин╕ держави, так ╕ з сус╕дами. Як ми вже згадували, першу спробу створити незалежну в╕д Золото╖ Орди державу в п╕вн╕чному причорномор'╖ робив беклярбек Ногай, починаючи з 1270 року. Але близько 1300 року був розбитий ханом Золото╖ Орди Токтою, (причому значну частину арм╕╖ Токти складали руськ╕ в╕йська), ╕ ц╕л╕сн╕сть Золото╖ Орди була в╕дновлена. Через сто рок╕в почався розпад ╓дино╖ ╕мпер╕╖ на к╕лька ханств. Вже на початку XV стол╕ття Кримське ханство було фактично незалежним, а в 1441 р. (за ╕ншими даними – в 1449 р.) – юридично незалежним.

Щодо населення Кримського ханства – ц╕л╕сно╖ картини до цього часу не ╕сну╓. За св╕дченням Евл╕я Челеб╕ 1660 року, татари мали 12 мов ╕ розмовляли за допомогою перекладач╕в. Напевно, там був конгломерат кочових народ╕в. Ос╕ле населення було т╕льки на узбережж╕, а також в Кримських горах, де воно займалось сад╕вництвом ╕ не призивалось в арм╕ю. Кочовики п╕вн╕чного причорномор'я називали себе ногаями, чи ногайцями, напевно, в честь беклярбека Ногая. Найскор╕ше, то були в основному, половц╕ з залишками торк╕в ╕ печен╕г╕в. Не зовс╕м ясний ╖х зв'язок з ногайцями, що кочували в п╕вн╕чно-сх╕дних рег╕онах Прикасп╕ю. Вважа╓ться, що т╕ ногайц╕ складалися з половц╕в, печен╕г╕в ╕ хозар╕в. П╕д тиском калмик╕в вони переселилися в 1715 роц╕ на Кубань, а в 1728 роц╕ – в П╕вн╕чне причорномор'я. Вл╕тку 1774 року був п╕дписаний Кючук-Кайнарджийський мирний догов╕р м╕ж Рос╕йською ╕ Османською ╕мпер╕ями, зг╕дно якого проголошувалась незалежн╕сть Кримського ханства ╕ передача «татарському народов╕» в╕дпов╕дних земель в П╕вн╕чному причорномор'╖. Цей догов╕р виявився брехливим ╕ цин╕чним, вт╕м, як ╕ все, що написала, п╕дписала чи узгодила Велика Катерина. (Аналог╕чно спрацював цин╕чний «Трактат про в╕чну дружбу» 1768 року, зг╕дно якого Катерина гарантувала нерушим╕сть кордон╕в ╕ внутр╕шнього устрою Реч╕ Посполито╖. Через чотири роки ╖╖ почали рвати на шматки, в першу чергу – Рос╕я). В 1783 роц╕ Крим був анексований, в╕дразу ж був проголошений ман╕фест про л╕кв╕дац╕ю державност╕ причорноморських народ╕в, а сам╕ ц╕ народи ман╕фест зобов'язував переселитися за Урал. Виконувати зобов'язання був посланий улюбленець Катерини, генерал╕симус Суворов, який для початку вир╕зав 5 – 7 тисяч ногайц╕в, а дал╕ процес «переселення» п╕шов прост╕ше. Великий народ перестав ╕снувати. (До реч╕, аналог╕чну пам'ять залишив про себе генерал╕симус на литовських ╕ польських землях. В Литв╕ Суворовим лякали маленьких д╕тей, а вулиця Суворова в В╕льнюс╕ (зараз Л. Сап╓ги) була в числ╕ перших, яким вернули стар╕ назви).

В часи Кримського ханства ногайськ╕ причорноморськ╕ орди були в васальн╕й залежност╕ в╕д Криму, сплачували подать натурою ╕ поставляли в кримське в╕йсько оговорену к╕льк╕сть вояк╕в. Т╕ хто залишились, повинн╕ були утримувати во╖н╕в ╕ ╖х господарство, за що отримували частину здобич╕. Арм╕я ханства складала близько 80 тисяч вершник╕в, в тому числ╕ 3 тисяч╕ особисто╖ гвард╕╖ хана. Особливост╕ в╕йськово╖ тактики кримського в╕йська детально описан╕ у Боплана.

В 1475 роц╕ Кримський хан Менгл╕-Г╕рей (╫ерай) став васалом турк╕в ╕ вступив в союз з Москвою. На прохання ╤вана ╤╤╤ Менгл╕-Г╕рей в 1484 (за ╕ншими даними – в 1482) роц╕ вдарив по Ки╓ву ╕ ки╖вський земл╕. Спалив Ки╖в, спустошив Ки╖вщину, багато народу знищив ╕ забрав в полон. (Золотий потир ╕ дискос з Соф╕╖вського собору були в╕дправлен╕ союзнику в Москву). На думку Гл╕ба ╤вак╕на, Ки╖в цього разу потерп╕в б╕льше н╕ж 1240 року п╕д час навали монгол╕в. Наступною жертвою стало Под╕лля (вт╕м, за ╕ншими джерелами Под╕лля стало першою ╕ дуже страшною жертвою нападу 1474 року), 1488 року – знову Ки╖вщина, 1490 – Волинь ╕ Холмщина – до к╕нця стол╕ття Укра╖на пережила ще чотири наб╕ги. На протяз╕ XVI стол╕ття в╕дбулося 22 напади, в XVII-му – напади продовжувались до 1644 року, в╕дбулось 14 напад╕в. Кр╕м того в╕дбулося ще багато менших поход╕в окремих бе╖в за ясиром. Нема сумн╕ву, що степ був наповнений розв╕дувальними групами ╕ шпигунами. То були чорн╕ роки Укра╖ни. Власне оц╕ 160 рок╕в майже безперервно╖ агрес╕╖ сформували образ хижака-татарина, що узагальнив ╕сторичн╕ уявлення про в╕дносини м╕ж степом ╕ руським поруб╕жжям. За цей пер╕од в Кримському ханств╕ сформувався паразитичний вектор розвитку, коли граб╕жницьк╕ технолог╕╖ ╕ торг╕вля живим товаром, стають сутт╓вою складовою економ╕ки. Але паралельно з тим продовжувалась досить жвава торг╕вля з Кримом – в основному, зерно йшло в обм╕н на с╕ль.

Таким чином, по в╕дношенню до татар (точн╕ше, п╕вденних кочовик╕в) ма╓мо в╕дносно стаб╕льний пер╕од в 244 роки, в╕д 1240 до 1484-го, за одним винятком – наб╕гом золотоординського ем╕ра ╢дигея на Ки╖вщину в 1416 роц╕. Дума╓ться, що поруб╕жжя цей напад не торкнувся, знову ж таки внасл╕док технолог╕╖ татарських наб╕г╕в, як╕ були дуже ц╕леспрямован╕, детально продуман╕ ╕ надзвичайно швидк╕. Тобто ми ма╓мо ╕сторично сутт╓вий пром╕жок часу, два з половиною стол╕ття, коли на поруб╕жж╕ в в╕дносн╕й ╕золяц╕╖ в умовах вза╓мод╕╖ двох цив╕л╕зац╕й формувалася певна соц╕альна група. Тогочасна ╕стор╕я н╕чого нам не каже про т╕ часи, бо вона ф╕ксувала т╕льки значн╕ под╕╖, а мирне, тим б╕льше ╕зольоване життя не давало для ╕стор╕╖ жодно╖ поживи. (Х╕ба що вона була т╕льки для ╕сторичних анекдот╕в ╕ н╕сен╕тниць). Що за народ сформувався на тому поруб╕жному Подн╕пров'╖, а так само на Побужж╕? Напевно, це були вже укра╖нц╕, або для однозначност╕ назвемо ╖х, перв╕сн╕ укра╖нц╕, а в╕дпов╕дн╕ земл╕ поруб╕жжя – перв╕сна Укра╖на. Десять покол╕нь, рахуючи в╕д перших поселенц╕в, терм╕н б╕льш н╕ж достатн╕й для формування нового етносу. (До реч╕, за цей же пер╕од сформувалась маса нових кочових етнос╕в, включаючи кримських татар). Чим же в╕др╕знялись укра╖нц╕ в╕д рус╕в? Генетично – наявн╕стю певно╖ частини кров╕ кочовик╕в (торк╕в чи черкас╕в, ногайц╕в, татар, а може й адиг╕в), дом╕шано╖ до кров╕ рус╕в-полян, але головна в╕дм╕нн╕сть була ментальна – це були в╕льн╕ люди, на мов╕ кочовик╕в – козаки. Про переважання русько╖ складово╖ в кров╕ перв╕сних укра╖нц╕в св╕дчить землеробська культура, як основна, ос╕л╕сть, ╕ нарешт╕ мова. Про наявн╕сть кочово╖ складово╖ св╕дчить наявн╕сть елемент╕в кочових технолог╕й, зокрема нап╕вкочове скотарство, чумацтво, висока моб╕льн╕сть, що характерно – сезонна («А вже весна, а вже красна,/ ╤з стр╕х вода капле,/ Молодому козаков╕/ Мандр╕вочка пахне.») ╕ знову ж таки, мова, особливо в елементах, що стосуються козацтва.

Говорячи про укра╖нц╕в чи укра╖нство, треба загострити увагу на тому факт╕, що воно утворювалось власне на в╕льних поруб╕жних землях, ╕ нав╕ть коли воно стало поширюватись, то м╕ста ╕ перш за все, Ки╖в продовжували (з б╕льшим чи меншим усп╕хом) розвиватись в традиц╕ях Ки╖всько╖ Рус╕ ╕ там не могло бути мови про укра╖нство. (Детально ╕стор╕я Ки╓ва п╕сля нашестя монгол╕в розглянута, наприклад, в роботах Г.Ю. ╤вак╕на. В╕н робить такий заключний висновок: "Ки╖в траг╕чного 1240 р. не був повн╕стю знищений, не в╕дбулося зм╕ни населення або культури. ╤сторичний розвиток м╕ста не був надовго перерваний, а продовжував розвиватись на ╜рунт╕ давньоруських традиц╕й, але у нових ╕сторичних умовах", ╤сторичний розвиток Ки╓ва Х╤╤╤ – середини ХV╤ стол╕ть, 1996 р.). Укра╖нство було зовн╕шн╕м фактором по в╕дношенню до м╕ст, бо м╕ста завжди жили сво╖м дещо окремим життям. Окрем╕шн╕сть м╕ст по в╕дношенню до села явля╓ собою загальне правило – ╕нший тип технолог╕╖ породжу╓ ╕нший тип соц╕альних в╕дносин. Таким чином, на протяз╕ досить довгого часу паралельно ╕снували традиц╕йна Русь (точн╕ше, утворення, що розвивалось на традиц╕ях Рус╕) ╕ зовс╕м нове соц╕альне утворення на поруб╕жж╕, Подн╕пров'╖ ╕ Побужж╕. Нема сумн╕ву, що вони досить ╕нтенсивно вза╓мод╕яли, бо м╕ста були центрами ремесла ╕ з другого боку, мали потребу в сол╕, риб╕ ╕ ╕нших товарах. (Збереглися ╕сторичн╕ документи, щодо митних збор╕в з товар╕в, як╕ прибувають до Ки╓ва). Переважання одно╖ з двох тенденц╕й, традиц╕йно╖ русько╖ ╕ ново╖ в╕льно╖ укра╖нсько╖ на певному ╕сторичному етап╕ почало залежати в╕д зовн╕шнього фактора – наявност╕ агресивно╖ ╕ досить специф╕чно╖ сили – Кримського ханства. ╤ в цих умовах укра╖нство проявило сво╖ значно б╕льш╕ адаптац╕йн╕ можливост╕, що взагал╕ характерно для в╕льних соц╕альних утворень.

Чому перв╕сн╕ укра╖нц╕ спромоглися залишитися в╕льними? Напевно, тод╕ була сформована соц╕альна орган╕зац╕я, яка пот╕м про╕снувала майже до к╕нця XVIII стол╕ття ╕ базу╓ться прямо на традиц╕ях кочовик╕в – народ-в╕йсько (з деякими особливостями, на яких ми зупинимось п╕зн╕ше). Це могла бути орган╕зац╕я т╕льки соц╕ально в╕льних людей. Першими "козаками" були люди, що мали в╕йськову п╕дготовку – торки (черкаси). Вони створили щось на зразок гвард╕╖ – прообразу майбутньо╖ с╕ч╕, де могли проходити в╕йськову п╕дготовку мирн╕ землероби. Така орган╕зац╕я забезпечувала можлив╕сть самооборони хл╕бороба в умовах Дикого поля без наявност╕ княжо╖ дружини. Це могла бути оборона в╕д невеликих банд, але на т╕ часи цього було достатньо. Другим фактором – була наявн╕сть необмежено╖ к╕лькост╕ земл╕ ╕ трет╕м – досить л╕беральна пол╕тика Литви, до яко╖ в╕д╕йшли ц╕ земл╕ п╕сля 1362 року – пол╕тика невтручання у внутр╕шн╕ д╕ла на при╓днаних територ╕ях, а реально – неможлив╕сть встановлення д╕╓вого контролю на обширних ╕ диких територ╕ях. Цей фактор п╕дкреслю╓ Д. Яворницький: "Р╕ч у тому, що укра╖нська народн╕сть, вихована на в╕чевому лад╕, самосуд╕ й самоуправл╕нн╕, лише згодом потрапила в залежн╕сть до Великого Литовського княз╕вства ╕ ще не зовс╕м ув╕йшла в кол╕ю його державних порядк╕в, тому й потягнулася на в╕льн╕, н╕ким не зайнят╕ м╕сця, ╕ природно могла прагнути воскресити у сво╖й пам'ят╕ "давно померкл╕ ╕деали" сусп╕льного ладу на основ╕ повного самоуправл╕ння, ╕ так само природно могла прагнути повторити ╖х на нових землях, вдалин╕ в╕д феодально-аристократичних порядк╕в Литви й Польщ╕. ╤ справд╕, Запор╕жжя з його товариством, виборн╕стю старшин, в╕йськовими радами, сп╕льним скарбом, загальною для старшин ╕ простого козацтва ╖жею, окремими куренями – все це т╕ сам╕ громадсько-в╕чов╕ порядки давнього п╕вденноруського життя, лише на найвищ╕й стад╕╖ розвитку".

Орган╕зован╕ напади Кримського ханства, починаючи з к╕нця XV стол╕ття, спонукали до виникнення б╕льш орган╕зованих ╕ централ╕зованих форм спротиву агрес╕╖, але побудованих на тих самих принципах. Ця форма орган╕зац╕╖ – С╕ч, де пост╕йно жила, скаж╕мо, гвард╕я, плюс величезн╕ площ╕ земл╕, де хазяйнували в╕льн╕ с╕мейн╕ козаки, що мали обов'язок служити в в╕йську ╕ утримуватись на власний кошт, а також прост╕ селяни, створювала економ╕чну ╕ в╕йськову самодостатн╕сть ╕ про╕снувала аж до ╖╖ руйнац╕╖ Катериною ╤╤. (На момент руйнац╕╖ була вже очевидна еволюц╕я Низового в╕йська до системи фермерських господарств, що могло перетворити Низ в процв╕таючу кра╖ну, але спрямован╕сть Катерини на побудову добре керовано╖ пол╕цейсько╖ держави ╕ бажання задушити всяк╕ прояви народно╖ вол╕ призвели до введення кр╕пацького стану).

Така козацько-селянська форма соц╕альних в╕дносин виявилася дуже ст╕йкою ╕ могла ╕снувати вже без С╕ч╕, вона поширювалася ╕ в╕дтворювалася на нових землях ╕ вит╕сняла стар╕ руськ╕ типи в╕дносин, вона створила нову ментальн╕сть – ментальн╕сть свободи, яка спромоглася знищити феодальн╕ форми панування в революц╕╖ 1648 року ╕ утворила укра╖нську нац╕ю. Необх╕дно п╕дкреслити, що така ун╕кальна в ╕стор╕╖ людства ст╕йка форма соц╕альних в╕дносин, яка забезпечила на той час найб╕льший р╕вень ╕ндив╕дуально╖ свободи людини в ╢вроп╕, могла виникнути в результат╕ досить довго╖ еволюц╕╖ в досить специф╕чних умовах по╓днання ц╕лого ряду фактор╕в – соц╕окультурних, етн╕чних, демограф╕чних, природних, ментальних.

╤стор╕я да╓ нам можлив╕сть простежити, як формувались сусп╕льства на нових землях в Нов╕ часи. Ми ма╓мо один-╓диний приклад утворення егал╕тарного соц╕уму – в Нов╕й Англ╕╖ в перш╕й половин╕ XVII стол╕ття. В ус╕х ╕нших м╕сцях виникало рабство, безжал╕сна експлуатац╕я людських ╕ природних ресурс╕в. Демократизм Ново╖ Англ╕╖ поступово поширився майже на всю П╕вн╕чну Америку, знищивши рабство, ╕ йому н╕що не могло протистояти, бо в його основ╕ була ╕дея свободи. Так само поширювалось укра╖нство з дикого ╕ н╕кому не в╕домого куточка земл╕, але на в╕дм╕ну в╕д Америки, воно зустр╕ло потужне протистояння орган╕зованих державних сил, як╕ в╕дпов╕дним чином деформували процес самост╕йного розвитку. Тому подальший розвиток укра╖нства можна розглядати як процес адаптац╕╖ то╖ перв╕сно╖ форми, що була створена на поруб╕жж╕, до нових умов.

2.2. Козаччина.

Над╕я в боз╕, а сила в руц╕.

Перша документальна згадка про козак╕в заф╕ксована 1492 року у лист╕ Великого князя литовського Олександра Казимировича до хана Менгл╕-Г╕рея, в якому йдеться про напад з метою грабунку на галеру хана п╕д Тягинею. (Ма╓ться на уваз╕ Тягиня в понизз╕ Дн╕пра в район╕ нин╕шнього Берислава. Там ╕снувала В╕товтова митниця, що була на той час захоплена Кримом, ╕ дв╕ переправи через Дн╕про – Таванська ╕ Тягинська, через як╕ мали можлив╕сть переправлятись татарськ╕ в╕йська). Мова йшла про козак╕в кан╕вських ╕ черкаських, що прийшли Дн╕пром. Щоправда, не зрозум╕ло як прийшли – водою чи по узбережжю. Зг╕дно листа вони взяли купу грошей ╕ статк╕в, що були на судн╕ (човн╕?), зруйнували судно, кр╕м того взяли к╕лькох вол╕в, десяток коней, ╕ забрали в полон чотирьох людей.

Тягиня на той час являла собою фортецю з певною в╕йськовою залогою. Воли, вкраден╕ козаками, пересуваються по суш╕ з╕ швидк╕стю 2 -3 версти на годину. Як могла татарська залога допустити втечу козак╕в, ╕ куди т╕ козаки могли податися з таким обозом? Тут трохи не сходяться к╕нц╕. Найскор╕ше, козаки спустилися до Тягин╕ по вод╕, де вони могли атакувати галеру, що стояла на рейд╕. П╕сля цього частина козак╕в п╕шла вверх по Дн╕пру на веслах, а друга частина – по суш╕ з к╕ньми. Питання щодо вол╕в – дуже сумн╕вне. До чого я це все веду? Мова йде про наявн╕сть у козак╕в досить великих човн╕в типу, чайка. Якщо так╕ човни були, то це в╕дразу св╕дчить що ц╕ козаки не могли бути з Канева чи Черкас, вони повинн╕ були походити з м╕сць нижче непроходимих порог╕в. Це означа╓, що на той час зона розселення козак╕в д╕сталася до Запор╕жжя ╕ б╕льше того, вони там вже мали обживатись на протяз╕ досить довгого часу, щоби були в змоз╕ створити таку технолог╕чно складну р╕ч, як чайка. В будь-якому раз╕, на 23 роки п╕зн╕ше, в 1515 роц╕ запорозьк╕ козаки на 32 чайках зд╕йснили напад на Очак╕в, що в гирл╕ Дн╕пра. Це вже була флотил╕я. Таким чином, в к╕нц╕ XV-го – на початку XVI-го стол╕ття, задовго до Дмитра Вишневецького ╕снувало об'╓днання козак╕в, яке зараз ми назива╓мо словом, с╕ч, причому вже за порогами. (Д. Яворницький дату╓ початок утворення запор╕зького козацтва 1471 роком). Сама актив╕зац╕я козацтва ╕ початок ╖х агресивних д╕й корелю╓ в час╕ з початком агресивно╖ пол╕тики Кримського ханства щодо Рус╕. (Але я продовжую утримуватися думки, що козацтво до описуваних под╕й мало пройти досить довгу еволюц╕ю). Кр╕м того, викладен╕ факти дозволяють зробити ряд сутт╓вих висновк╕в.

По-перше, що козаки вм╕ли будувати велик╕ човни. А це – досить серйозна справа, пов'язана з в╕дпов╕дними технолог╕ями. Так, щоб з╕брались хлопц╕-молодц╕ ╕ склепали човника завдовжки 15 – 20 метр╕в ╕ шириною 4 метри для морських поход╕в, то це ╓ повна фантастика. Тут працю╓ принцип, який я назвав би, тягл╕сть (безперервн╕сть, спадко╓мн╕сть) технолог╕╖. Справа в тому, що порушення безперервност╕ технолог╕╖ приводить до втрати ╕нформац╕╖, без яко╖ реал╕зац╕я дано╖ технолог╕╖ ста╓ неможливою. Кожна технолог╕я народжу╓ться, як результат певного ╕сторичного безперервного процесу поступового вдосконалення найпершо╖ п╕дставово╖ ╕де╖. (Прикладом може бути вс╕м в╕домий розвиток ╕де╖ автомоб╕ля чи велосипеда на протяз╕ XX стол╕ття). ╤стор╕я людства переповнена прикладами втрати технолог╕й, культур, наукових шк╕л, що були викликан╕ порушенням тяглост╕. В т╕ далек╕ часи ситуац╕я була ще гостр╕шою, бо в╕дсутн╕сть документально╖ ф╕ксац╕╖ технолог╕й призводила до необх╕дност╕ безпосереднього контакту учителя ╕ учня, безперервност╕ цих контакт╕в задля передач╕ технолог╕чних прийом╕в ╕ знарядь прац╕. Значить, козацька чайка ╓ родом з домонгольсько╖ Рус╕. ╤ напевно на таких чи под╕бних чайках кияни т╕кали з м╕ста в 1240 роц╕, причому серед них були майстри по виготовленню чайок, ╕ технолог╕я ╖х виготовлення була нав╕ть вдосконалена – чайки стали придатними для подолання порог╕в.

Чому робиться такий висновок? Дуже просто – ╓ ще один нащадок тих давн╕х час╕в – новгородський ушкуй, що ма╓ таку ж саму конструкц╕ю ╕ ту ж саму технолог╕ю виробництва т╕льки дещо менш╕ розм╕ри (бо не був пристосований до моря). А новгородськ╕ ушкуйники безперервно плавали по Волз╕ ╕ грабували м╕стечка Золото╖ Орди. Очевидно, предки чайки ╕ ушкуя знаходились там же само, в сп╕льн╕й держав╕, в Ки╖вськ╕й Рус╕. Напевно, вони сягають кор╕нням варязьких час╕в – варяги знаменит╕ мореплавц╕, що досягли ╤сланд╕╖ ╕ Гренланд╕╖, а ╖х нащадок Олег, як в╕домо, ходив на човнах на Царгород. Зухвальство, з яким запорожц╕ на чайках грабували Туреччину ╕ нападали на турецьк╕ галери св╕дчить про наявн╕сть певних традиц╕й ведення в╕йськових д╕й на мор╕. Тягл╕сть технолог╕╖ дозволя╓ стверджувати, що чайки (незалежно в╕д ╖х конкретно╖ назви) вироблялися безперервно, незважаючи на монгольську навалу. В першу чергу вони могли використовуватися як транспортний зас╕б, бо Дн╕про являв собою ╕деальну ╕ безпечну транспортну артер╕ю, а разом з його притоками – з'╓днував значну частину Рус╕. Тобто лог╕чно допустити, що п╕сля монгольсько╖ навали життя продовжувалося в ус╕х його вим╕рах, ╕ нав╕ть б╕льше – п╕шла експанс╕я рус╕ на п╕вдень. (Ще один, етимолог╕чний момент: новгородська назва ушкуя – шайка, в╕д яко╖ до чайки один невеличкий крок. До реч╕, назву, шайка, зберегла посудина для води в бан╕).

Власне цей факт, що перш╕ запорожц╕, так само як ╕ ушкуйники, використовували в╕йськову технолог╕ю, типову для варяг╕в, ╕ аж н╕як не типову для кочовик╕в, св╕дчить про дуже велике, (а може й вир╕шальне) значення русько╖ складово╖ в ╜енез╕ козацтва ╕ що ця ╜енеза мала дуже глибоке ╕сторичне кор╕ння. Причому, ця складова досить ╕нтенсивно розвивалась – в 1559 роц╕ в╕дбувся знаменитий вже морський, Кримський пох╕д б╕льш як на 150 чайках, з взяттям Кафи ╕ зв╕льненням полонених, а в 1576 роц╕ козаки пройшли через Чорне море ╕ напали на турецький Синоп. П╕сля цього турецьк╕ походи в╕дбувалися систематично. Нав╕ть п╕сля л╕кв╕дац╕╖ С╕ч╕ у 1775 роц╕ козацька флотил╕я продовжувала усп╕шно використовуватись, зокрема при взятт╕ ╤зма╖ла в 1794 роц╕ ╕ фортец╕ Хаджибей (Одеса) в 1794.

По-друге, сам факт ╕снування чайки на козацьких землях говорить про досить високий р╕вень технолог╕й, взагал╕. Уяв╕ть соб╕, що в т╕ часи значило, хоча б, напиляти дощок, чи накувати цвях╕в. На щастя, до нас д╕йшли записи Боплана, в яких в╕н опису╓ ту дивовижну, нав╕ть для наших час╕в, швидк╕сть, з якою бригада козак╕в виробляла чайки. (Перед походом 80 – 100 чайок виготовлялись за два-три тижн╕). Людин╕, що хоч трохи мала справу з технолог╕╓ю, а не т╕льки з арх╕вними документами, не важко уявити, що значило в т╕ далек╕ часи зробити, наприклад, воза, бочку, упряж, с╕дло, косу, серпа, ножа, бритву. (Козаки, як в╕домо, голилися, на в╕дм╕ну в╕д рос╕ян, що почали голитися лише при Петр╕, та й то т╕льки дворяни. Чолов╕ки, як╕ трохи уявляють, що таке гол╕ння бритвою, можуть г╕дно оц╕нити наявн╕сть бритви у козак╕в).

╤снування розвинено╖ технолог╕чно╖ складово╖ також св╕дчить про переважання русько╖ складово╖ козацтва. В цьому в╕дношенн╕ сутт╓во, що козаки краще вправлялися з возом, н╕ж з конем. Власне в╕з – основний "зас╕б виробництва" хл╕бороба, став основною в╕йськовою машиною спочатку чумак╕в, а пот╕м козак╕в. Саме з воз╕в вони п╕зн╕ше робили рухом╕ фортец╕, з поза яких знищували непереможну крилату польську гусар╕ю, ударну силу, яка проламувала бойов╕ порядки ворожо╖ к╕нноти чи п╕хоти концентрованим списовим ударом. Ту гусар╕ю, що не мала соб╕ р╕вних, вважалась непереможною ╕ стримала невпинний рух Османсько╖ ╕мпер╕╖ по ╢вроп╕. "Де найб╕льше козаки проявляють спритност╕ та доблест╕, так це б'ючись у табор╕ п╕д прикриттям воз╕в (бо вони дуже влучно стр╕ляють з рушниць, як╕ ╓ ╖хньою звичною збро╓ю), обороняючи ц╕ укр╕плення; вони непоган╕ також на мор╕, але верхи на конях вони таки не найкращ╕. Пригаду╓ться, ╕ я сам це бачив, як б╕ля двохсот польських вершник╕в змусили т╕кати 2000 ╖хн╕х найкращих во╖н╕в" (Боплан). ╤ ще одна цитата з Боплана, що стосу╓ться козацтва: "Зрештою, правду сказати, вони взагал╕ розум╕ються на ус╕х ремеслах, хоча одн╕ бувають б╕льш вдатними, н╕ж ╕нш╕ у тих чи ╕нших заняттях; трапляються й так╕, чи╖ знання у пор╕внянн╕ з загалом значно ширш╕. Одне слово, вс╕ вони досить розумн╕, але зосереджуються лише на корисному ╕ необх╕дному, головним чином на тому, що пов'язане з с╕льським життям". Тобто в даному випадку ма╓мо справу ц╕лком певно з ментальн╕стю хл╕бороба, що проявля╓ себе ╕ в мирному житт╕ (натуральне господарство) ╕ в в╕йську, де козаки, як ус╕ прост╕ люди "в╕д сохи", покладаються б╕льше на здоровий глузд ╕ селянську км╕тлив╕сть, н╕ж на "лицарство". Значить, можемо д╕йти висновку, що козаки мають переважно руське, хл╕боробське кор╕ння.

Нарешт╕, якщо козаки могли виготовляти чайки, то це св╕дчить про наявн╕сть т╕сних зв'язк╕в м╕ж козацтвом, Запор╕жжям ╕ взагал╕, перв╕сною Укра╖ною з одного боку ╕ м╕стами Рус╕ з ╕ншого. Перш за все – з Ки╓вом, як центром ремесла, де можна було придбати необх╕дн╕ знаряддя прац╕, зброю, а також зал╕зо, смолу, тканини, ╕ т. п., а з╕ свого боку продати надлишки зерна, рибу, с╕ль. Ц╕ контакти, а також наявн╕сть значно╖ к╕лькост╕ уходник╕в, започаткували як м╕грац╕╖ людей на укра╖ни, так ╕ зворотний процес – поширення укра╖нства.

Якщо козаки вже в 1492 роц╕ напали на галеру, то це однозначно св╕дчить, що на цей час вони вже пройшли певну ╕ досить довгу еволюц╕ю як в╕йськова сила, вже мали достатньо впевненост╕ ╕ зухвалост╕, щоб зд╕йснити таку операц╕ю. ╤ тут виника╓ питання – чи могли уходники, в основному селяни, а також поселенц╕ на окра╖нних землях перетворитися на козак╕в? Як пише Д. Яворницький "Населення, ставши в╕ч-на-в╕ч з войовничим аз╕атом-вершником, хочеш не хочеш, засвоювало вс╕ бойов╕ прийоми ╕ саму назву козака". Зауважимо, що орди нападали в переважн╕й б╕льшост╕ не на нап╕впорожн╕ окра╖нн╕ земл╕, а на Ки╖вщину, Под╕лля, нав╕ть Волинь, де було чого грабувати, ╕ чомусь тамтешн╕ селяни не засво╖ли ╖х бойов╕ прийоми ╕ назву. (Я взагал╕ не можу соб╕ уявити, щоб люди взяли соб╕ назву ворога). З ╕ншого боку, в польськ╕й ╕стор╕ограф╕╖ переважа╓ думка, що козацтво походить в╕д кр╕пак╕в, що т╕кали в╕д побор╕в, всякого роду злочинц╕в, пригноблених слуг, неправедно осуджених, яких в перш╕й половин╕ XVI стол╕ття зорган╕зував теребовлянський староста Претв╕ч (Prittvitz, н╕м.), створивши в╕йськову сп╕льноту для захисту в╕д татар. Вт╕м, вмовчу╓ться, яким чином славний Претв╕ч в╕дловлював нещасних б╕женц╕в ╕ перетворював на мужн╕х козак╕в.

Справа в тому, що козаком по духу треба народитися. Життя може заставити хл╕бороба стати козаком по необх╕дност╕, вийти з косою проти банди нападник╕в, але це для нього буде екстремальна ситуац╕я, яка жодним чином не приверне його до в╕дмови в╕д усталеного с╕льського життя ╕ не перетворить на козака по духу, козака, який в╕дчува╓ потребу в смертельному ризику, що без нього життя зда╓ться йому пр╕сним ╕ безсенсовним. Природа людини сама робить в╕дб╕р – кому козакувати, кому орати ╕ с╕яти, кому вправлятися з ремеслом. В╕йськовий найманець н╕коли не стане землеробом, а землероб – в╕йськовим найманцем. Але для реал╕зац╕╖ природно╖ схильност╕, немотивовано╖ активност╕, потр╕бн╕ умови, коли ╓ попит на в╕дпов╕дну активн╕сть ╕ можливост╕ для ╖╖ реал╕зац╕╖, тобто в даному випадку – наявн╕сть бодай яко╖сь в╕дпов╕дно╖ орган╕зац╕╖. Умови в╕льного життя ╕ наявност╕ свободи вибору спонукають до б╕льш адекватно╖ стратиф╕кац╕╖ сусп╕льства, коли людина може знайти соб╕ н╕шу, що краще узгоджу╓ться з його характером чи душевною схильн╕стю. То ж не випадково виника╓ розпод╕л прац╕, як найб╕льш ефективна форма орган╕зац╕╖ сусп╕льства. Але люди – во╖ни за покликанням, н╕коли не були б╕льш╕стю в сусп╕льств╕. Бо во╖н╕в комусь треба годувати ╕ споряджати.

Нема╓ сумн╕ву, що частина уходник╕в ╕ вт╕кач╕в була ╕нкорпорована в козацтво. Можливо, вони склали значну масу козацтва. Але сумн╕вно, щоб уходники ╕ вт╕кач╕ започаткували козацтво, як це стверджу╓ уходницька теор╕я. З уходник╕в ╕ вт╕кач╕в може утворитись банда, а не в╕йськова орган╕зац╕я. Банда не почне виробляти чайки ╕ не буде вживати татарськ╕ назви для всього, що стосу╓ться козацтва. ╤ Претв╕ч сп╕впрацював з вже сформованим козацтвом, це очевидно по хронолог╕╖ його д╕яльност╕, тобто автохтонна теор╕я, зг╕дно яко╖ виникнення козацтва ╓ результатом в╕дпов╕дно╖ державно╖ пол╕тики тогочасного уряду, також не витриму╓ критики. Бо козацтво ма╓ вс╕ ознаки сп╕льноти, що ╓ продуктом самоорган╕зац╕╖, а не явля╓ собою урядову ╕нституц╕ю. Справа в тому, що козацтво являло собою самодостатн╓ утворення, чого не бува╓ в державн╕й систем╕. Козаки були буд╕вельниками (сам╕ будували укр╕плення ╕ житло), рем╕сниками, землеробами, кочовиками, рибалками-мисливцями, купцями, нарешт╕, во╖нами. Таке утворення не може виникнути в╕дразу, воно може бути лише результатом досить довго╖ еволюц╕╖.