Текст книги "Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)"

Автор книги: Павел Чередник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 3 (всего у книги 21 страниц)

Як говорить укра╖нське присл╕в'я, "Богу потр╕бн╕ всяк╕ люди, ╕ вони в нього ╓". Серед них ╕сну╓ досить чисельна категор╕я хлопц╕в, як╕ з дитинства гралися з солдатиками ╕ ╕грашковою збро╓ю, п╕зн╕ше читали "во╓нн╕" книги ╕ дивилися "бойовики", мр╕яли про подвиги, гартували сво╓ т╕ло ╕ дух, а коли ╖м випадало брати до рук справжню бойову зброю, а ще до того й стр╕ляти, вони в╕дчували прилив неземних емоц╕й. Так╕ люди стають профес╕йними в╕йськовими або найманцями, шукачами пригод, для них "музика бою" – найсолодша, вони не бояться смерт╕, бо часто ╖╖ бачили, ╕ нав╕ть смерть товариша не в змоз╕ остудити ╖х бойового духу, небезпека ста╓ для них наркотиком, якого вони прагнуть, ╕ мирне життя для них огидне ╕ безсенсовне. Чи м╕г Наполеон обходитися без в╕йни? Люди, що з ним сп╕лкувались на засланн╕ з подивом ╕ жахом в╕дзначали, що в нього не було ан╕ найменшого жалю чи сп╕вчуття до тих сотень тисяч солдат, к╕стки яких залишились розкидан╕ по вс╕й ╢вроп╕. В╕н м╕г жалкувати, що не зовс╕м так як треба розм╕стив в╕йська, чи спланував х╕д кампан╕╖, що в Рос╕╖ виявилося занадто мало ресурс╕в для його 600-тисячно╖ арм╕╖ ╕ т. п., але н╕ слова жалю до будь-яко╖ конкретно╖ людини. В╕н безперервно продовжував обдумувати х╕д в╕йськових операц╕й, але н╕коли про те – для чого потр╕бн╕ ц╕ операц╕╖, як╕ будуть ╖х насл╕дки коротко ╕ довготерм╕нов╕. Це була машина в╕йни.

Часто говорять – героями не народжуються. Я переконаний в зворотн╕й тез╕ – геро╖зм закладений в генах людини. Потр╕бн╕ лише умови, щоб в╕н проявився. Коли ми анал╕зу╓мо д╕╖ великих завойовник╕в, починаючи в╕д Олександра Македонського ╕ зак╕нчуючи Г╕тлером, то впада╓ в оч╕ ╕ррац╕ональн╕сть ╖х д╕й, наявн╕сть мети, що аж н╕як не сум╕сна з╕ здоровим глуздом. Чому так в╕дбува╓ться? В╕дпов╕дь дуже проста – на першому м╕сц╕ бажання повоювати, ╕ на останньому – бажання якось аргументувати це перше бажання. Переможц╕в не судять! Не в╕йна народжу╓ геро╖в, а геро╖ народжують в╕йну. ╤ як т╕льки потенц╕альний "герой" дорива╓ться до влади, н╕хто його не втрима╓ в╕д агрес╕╖ (х╕ба що куля, як Г╕тлера, отрута, як Олександра Македонського, заслання, як Наполеона, чи благословенна смерть, як Чинг╕зхана). ╤ в цьому поляга╓ одна з трагед╕й людства – не може цив╕л╕зац╕я повною м╕рою стримувати зв╕рин╕ ╕нстинкти, що д╕сталися нам в╕д далеких наших предк╕в, ╕ ми не в змоз╕ прогнозувати чим це обернеться в майбутньому.

Розд╕л 1. 2. Активн╕сть, праця, свобода.

Людину пост╕йно роздира╓ м╕жусобиця розуму ╕ пристрастей.

Блез Паскаль

Життя сусп╕льства поляга╓ в активност╕ його член╕в, а найважлив╕ший вид активност╕, що створю╓ умови для життя – праця. Вона входить в систему сусп╕льних в╕дносин ╕ б╕льше того, вона ╓ головним сусп╕льним в╕дношенням в систем╕ сусп╕льного виробництва (в терм╕нолог╕╖ марксизму), з якого вит╕ка╓ вся економ╕ка. В традиц╕ях, закладених марксизмом, праця розгляда╓ться як жорстока необх╕дн╕сть, а експлуатац╕я, тобто присво╓ння соб╕ частини продукту чужо╖ прац╕ – як неприкритий грабунок ╕ насильство. Праця – як нещастя, неробство – як щастя, життя в оч╕куванн╕ виходу на пенс╕ю, сприйняття багатства, як м╕стично╖ сили, що позбавля╓ в╕д необх╕дност╕ трудитися ╕ перетворю╓ життя в рай на земл╕, мр╕╖ про сусп╕льство, де «все по потреб╕», вс╕ ц╕ уявлення також мають ╕ррац╕ональне б╕олог╕чне кор╕ння, хоч найб╕льш повною м╕рою вони розцв╕ли в ╕ндустр╕альному сусп╕льств╕.

Якщо ми звернемось до час╕в, коли людина жила в злагод╕ з природою ╕ сама була частиною природи, мисливцем, збирачем, тобто в ц╕лому – добувачем, то виясня╓ться, що праця для тако╖ людини була потребою, не в сенс╕ задоволення житт╓вих потреб, а в сенс╕ задоволення природного ╕нстинкту добувача, того самого ╕нстинкту, який в наш час проявля╓ться в д╕яльност╕ вищезгаданих член╕в сп╕льнот мисливц╕в ╕ рибалок. Праця для нього була проявом того, що вище ми означили терм╕ном, немотивована активн╕сть. Природа творить мудро, гармон╕йно ╕ узгоджено. Ситуац╕я стала зм╕нюватися, коли людина почала братися за розум. Нов╕ технолог╕╖, наприклад, землеробство, вимагали в╕д не╖ виконання нових функц╕й, до яких людина психолог╕чно була не пристосована, бо не мала в╕дпов╕дних ╕нстинкт╕в. Нарешт╕, з появою системи рабства праця стала перетворюватися в насильство ╕ страждання.

На щастя, й тут природа зробила нам подарунок. Справа в тому, що систематичне виконання виробничих процедур форму╓ у людини "профес╕ональну душу", коли св╕тосприйняття зм╕ню╓ться в╕дпов╕дно до виробничо╖ практики, праця поступово перетворю╓ться в улюблену працю, людина знаходить покликання в сво╖й профес╕╖. (Або ж, якщо вона покликання не знаходить, то намага╓ться знайти його в ╕нших заняттях. Зокрема, в середовищ╕ протестант╕в почуття покликання сприймалось як божа благодать ╕ боже благословення). Вих╕д на р╕вень покликання означа╓ наявн╕сть як╕сних зм╕н в сприйнятт╕ прац╕ – вона перетворю╓ться в потребу, таку ж саму як ╕ та, що пов'язана з д╕╓ю ╕нстинкту, трудова активн╕сть людини ста╓ немотивованою ╕ ╕ррац╕ональною. Як пише Макс Вебер в книз╕ «Протестантська етика ╕ дух кап╕тал╕зму», «...сама його робота стала необх╕дною умовою його ╕снування. ╢дина мотивац╕я, яка до того ж п╕дкреслю╓ всю ╕ррац╕ональн╕сть под╕бного способу життя з точки зору особистого щастя, поляга╓ в тому, що людина ╕сну╓ для роботи, а не робота для людини». Тобто, епоха землеробства створила в╕дпов╕дну етику землероба – потребу в обробц╕ земл╕. Один погляд на весняну чорну землю народжував образи ниви, що колоситься, ╕ вимагав сво╓часного виконання ус╕х роб╕т, щоб земля давала зерно. Це етика т╕сного зв'язку з землею, в╕дчуття себе частиною земл╕, з яко╖ людина виходить ╕ в яку пот╕м верта╓ться, в╕дчуття ╓дност╕ ус╕х природних стих╕й ╕ природних ритм╕в. Ця етика виникла як результат практики, що форму╓ душу профес╕онала, для якого робота – покликання. Така людина пережива╓ глибоке задоволення в╕д сво╓╖ прац╕ ╕ буде працювати, поки ╖╖ носять ноги, ╕ нав╕ть будучи старим ╕ нем╕чним, вона буде насолоджуватися видом ниви, що колоситься ╕ буде передавати св╕й многотрудний досв╕д нащадкам.

Таким чином, одна й та сама праця може бути як засобом страждання, приниження, насильства, так ╕ об'╓ктом задоволення, натхнення, прагнення. Праця ста╓ потребою, якщо вона узгоджена з б╕олог╕чною природою людини. А це узгодження поляга╓ в перетворенн╕ прац╕ в форму немотивовано╖ активност╕, або включення прац╕ в систему, де немотивована активн╕сть ╓ нев╕д'╓мною складовою. (Наприклад, хл╕бороб в раз╕ необх╕дност╕ може виробляти гончарн╕ вироби для збер╕гання зерна).

Феномен перетворення профес╕╖ в покликання св╕дчить про неймов╕рну гнучк╕сть людсько╖ псих╕ки ╕ можливост╕ впливати на не╖. (Вт╕м, н╕чого дивного – за допомогою дресури хижак╕в перетворюють на ягнят). Але фактично, ми ма╓мо справу з добре в╕домим природним механ╕змом, який на тваринному р╕вн╕ призводить до утворення умовних рефлекс╕в, а на р╕вн╕ людини – до створення сенсомоторних схем ╕ корекц╕╖ соц╕окультурно╖ матриц╕, по-сут╕ – ментальност╕. Цей феномен показу╓, що на природн╕ ╕нстинкти можна впливати, зм╕нювати ╖х спрямован╕сть, тобто створювати культурну надбудову, про яку йшлося у першому розд╕л╕. Але незм╕нним залиша╓ться ╓дине – сам базовий природний механ╕зм, та форма, яку цив╕л╕зац╕я, виховання ╕ особистий досв╕д суб'╓кта наповнюють новим зм╕стом. Саме так, вишуканий, досконалий механ╕зм людських почутт╕в, насправд╕, ╓ б╕льш розвинений ╕ наповнений новим зм╕стом механ╕зм природних емоц╕й. Культура, наповню╓ новим зм╕стом стар╕ м╕хи природних ╕нстинкт╕в, ╕ почина╓ здаватися, що цей новий зм╕ст безк╕нечно далеко в╕д╕йшов в╕д свого дикого предка, а насправд╕ в╕н трима╓ться на древньому скелет╕, ╕ цей скелет оголю╓ться ╕ ста╓ добре видимий, коли в╕тер непереборно╖ сили здува╓ з нього численн╕ культурн╕ нашарування.

Весь розвиток цив╕л╕зац╕╖ супроводжу╓ться безперервною ╕ безрезультатною боротьбою проти немотивовано╖ активност╕ член╕в сусп╕льства. Вона брала верх, як т╕льки культура в╕дступала. Але немотивована активн╕сть сама по соб╕ сформувала рац╕ональний вектор розвитку через когн╕тивну активн╕сть, п╕знання, ╕ значною м╕рою приборкала негативн╕ ╕ррац╕ональн╕ прояви, так╕ як агресивн╕сть, прагнення влади ╕ багатства, екстрем╕зм. Цив╕л╕зац╕я навчилась направляти ╕ррац╕ональн╕сть в спортивн╕ змагання, полювання, риболовство, екстремальн╕ види спорту, подорож╕, азартн╕ ╕гри, видовища, в профес╕йну д╕яльн╕сть ╕ заняття мистецтвом, нарешт╕ навчилась заливати ╖╖ алкоголем ╕ наркотиками. Можна сказати, що вс╕ ц╕ д╕╖ направлен╕ проти природи людини, ╖╖ самовираження, тобто проти свободи.

Нарешт╕ ми д╕стались до поняття, яке в╕добража╓ явище, що, на м╕й погляд, в╕д╕грало вир╕шальну роль в створенн╕ укра╖нсько╖ нац╕╖ – поняття, свобода. В нашому контекст╕ ми будемо мати на уваз╕ суб'╓ктивну свободу, як можлив╕сть д╕яти у згод╕ з внутр╕шн╕ми ╕мпульсами, що спонукають до д╕яльност╕ (активност╕). Говорячи по-простому – можлив╕сть д╕яти в╕дпов╕дно сво╖м бажанням. В такому раз╕ можна стверджувати, що свобода ╓ можлив╕сть реал╕зовувати немотивовану активн╕сть, а прагнення до свободи ╓ прагнення до максимально╖ реал╕зац╕╖ тако╖ активност╕. Д╕йсно, всяка мотивована активн╕сть м╕стить складову несвободи, примусу – економ╕чного (необх╕дн╕сть виконувати нелюбу роботу), соц╕ального (необх╕дн╕сть вчитися, служити в арм╕╖, сплачувати податки), природного середовища (адаптац╕я до природних умов). Нав╕ть якщо мотивац╕я внутр╕шня, вона явля╓ собою насилля над власною природою. Т╕льки немотивована д╕яльн╕сть зв╕льня╓ в╕д цього насильства, да╓ свободу. Виходить, що свобода трима╓ться на ╕ррац╕ональних п╕дставах. На м╕й погляд, може це й буде натяжкою, у людини (╕ вищих тварин) ╕сну╓ ╕нстинкт вол╕, який поляга╓ в прагненн╕ до реал╕зац╕╖ сво╓╖ внутр╕шньо╖ спрямованост╕ ╕ в спротив╕ примусу, який цьому прагненню заважа╓. ╤нстинктивна природа вол╕ робить ╖╖ може найвищою ц╕нн╕стю людини. Але в то й же час, ╖╖ досягнення в соц╕ум╕ явля╓ собою може найб╕льшу проблему – проблему свободи.

╤сну╓ два методи досягнення б╕льшо╖ внутр╕шньо╖ свободи в трудов╕й д╕яльност╕. Ми ╖х розглянули вище в цьому розд╕л╕ – це метод перетворення профес╕╖ в покликання ╕ метод включення рутинно╖, непри╓мно╖ д╕яльност╕ в контекст немотивовано╖ активност╕ (або навпаки). Наприклад, переважна б╕льш╕сть роботи вченого-досл╕дника прямо не пов'язана з досл╕дженнями (скаж╕мо, шл╕фовка л╕нз для телескопа, або виготовлення вакуумного стенда). Але, виконуючи ц╕ рутинн╕ роботи вчений не впада╓ у в╕дчай, навпаки, в╕н наповнений в╕дчуттям, що ця праця наближу╓ його до основно╖ мети. В наш╕ часи все б╕льша частина роб╕т набува╓ творчого характеру, а творча праця з б╕льшою в╕рог╕дн╕стю ста╓ покликанням, бо творч╕сть виража╓ природне прагнення людини до п╕знання. Таким чином, ми ма╓мо можливост╕ перетворювати мотивовану активн╕сть в немотивовану ╕ розширяти поле свободи. Грамотне виховання – шлях до свободи.

Другий аспект проблеми свободи поляга╓ в узгодженн╕ ╕нтерес╕в чи прагнень окремо╖ людини з ╕нтересами сусп╕льства. На м╕й погляд, таке узгодження можна реал╕зувати т╕льки в одному випадку – коли сусп╕льство буду╓ться на принципах самоорган╕зац╕╖. В такому сусп╕льств╕ форму╓ться сусп╕льна мораль, яка ста╓ регулятором в╕дносин, що д╕╓ не через примус, насильство, а через внутр╕шню потребу, через почуття в╕дпов╕дальност╕ ╕ особисто╖ г╕дност╕. Виконання моральних, а значить сусп╕льних норм ста╓ для людини необх╕дн╕стю ╕ власне ця необх╕дн╕сть забезпечу╓ ╖й в╕дчуття свободи – вс╕ ╖╖ вчинки перебувають у повн╕й згод╕ з ╖╖ сов╕стю. Власне в цьому поляга╓ реал╕зац╕я знаменито╖ формули Аристотеля – "свобода – усв╕домлена необх╕дн╕сть". Коли людина усв╕домила необх╕дн╕сть прац╕, необх╕дн╕сть сво╖х обов'язк╕в перед сусп╕льством, необх╕дн╕сть захищати природу ╕ т. п., якщо все це стало частиною ╖╖ душ╕, вона в╕дпов╕дно розширя╓ поле свободи, бо ма╓ душевну потребу в в╕дпов╕дних д╕ях ╕ отриму╓ моральне задоволення в╕д сво╖х д╕й. Питання в одному – як╕ умови потр╕бн╕, щоб сусп╕льство не скотилося до дикого кап╕тал╕зму, безжал╕сно╖ конкуренц╕╖, права сильного ╕ права багатого, до вс╕х тих негативних прояв╕в, що ми бачимо в ╕стор╕╖? Це вже окреме питання, на якому ми зупинимось п╕зн╕ше, але зразу можна зауважити, що формування такого досконалого сусп╕льства вимага╓ наявност╕ досконало╖ ╕ розвинено╖ ментально╖ надбудови у б╕льшост╕ член╕в сусп╕льства, або ж навпаки – повернення до перв╕сних, по-сут╕, б╕олог╕чних форм орган╕зац╕╖, типу общини, де вкрай обмежене поле свободи особистост╕, що ц╕лком узгоджу╓ться з в╕дпов╕дною ментальн╕стю.

Розвиток людства супроводжувався поступовим розширенням поля свободи, тобто спектра можливостей для реал╕зац╕╖ немотивовано╖ активност╕. На жаль, в б╕льшост╕ випадк╕в свобода одних забезпечувалась несвободою ╕нших. Несвобода призводить до накопичення ментально╖ енерг╕╖, що не ма╓ можливост╕ реал╕зац╕╖. Коли к╕льк╕сть ц╕╓╖ енерг╕╖ почина╓ перевищувати певну межу, в сусп╕льств╕ починають виникати р╕зноман╕тн╕ ╕де╖, пов'язан╕ з необх╕дн╕стю зм╕нювати ситуац╕ю. Але досв╕д показу╓, що т╕льки ╕ррац╕ональна ╕дея, що входить в резонанс з потребами, здатна об'╓днати б╕льш╕сть сусп╕льства ╕ п╕дняти його активн╕сть на надзвичайний р╕вень. ╤дея ма╓ бути дуже проста – Правда (неясно яка, але з велико╖ букви), справедлив╕сть, свобода, земля, або ж в╕дразу в одному пакет╕ – свобода, р╕вн╕сть ╕ братерство. Завдання пол╕тик╕в поляга╓ в грамотн╕й канал╕зац╕╖ сусп╕льно╖ енерг╕╖, наприклад, направити на сус╕да, послати в хрестовий пох╕д, чи громити ╕нов╕рц╕в, ╕нородц╕в, ╓ретик╕в ╕ дисидент╕в. Мудрим пол╕тикам вда╓ться канал╕зувати енерг╕ю мас в гранд╕озн╕ споруди – канали, ╕ригац╕йн╕ системи чи в Велику китайську ст╕ну.

В сусп╕льств╕, як ╕ взагал╕ в природ╕, ╕снують ритми накопичення ╕ розрядки енерг╕╖, перетворення енерг╕╖ з одно╖ форми в ╕ншу. ╤мпульси розрядки пов'язан╕ з ╕снуванням ╕нформац╕йного поля, в якому розповсюджуються, п╕дсилюються, послаблюються чи трансформуються ╕де╖, ╕нформац╕я про под╕╖, нов╕ технолог╕╖, товари, методи орган╕зац╕╖. ╤нформац╕йн╕ хвил╕ певною м╕рою синхрон╕зують, ун╕ф╕кують людську цив╕л╕зац╕ю, створюють аналог╕чн╕ явища в дуже в╕ддалених ╕ здавалося б н╕як не пов'язаних м╕ж собою кра╖нах ╕ частинах св╕ту. Як приклад приводять каскад криз, заворушень ╕ революц╕й в Англ╕╖, Франц╕╖, Португал╕╖, ╤спан╕╖, ╤тал╕╖ в пер╕од з1640 по 1653 роки. Але на цей же пер╕од припада╓ ф╕нал ╕ завершення Тридцятил╕тньо╖ в╕йни, а також доленосна визвольна в╕йна на Укра╖н╕, далек╕й в╕д Зах╕дно╖ ╢вропи, ╕ нав╕ть повстання в Москв╕ 1648 року ("соляний бунт"). Як не дивно, але в цей же пер╕од в╕дбулася низка повстань в Кита╖, а також почалися в╕йни проти ╕рокез╕в в Америц╕. Наче якийсь в╕рус охопив усю землю. На мою думку, цей в╕рус ма╓ назву – ╕нформац╕я. ╤нформац╕йн╕ хвил╕ розносять по земл╕ ╕де╖, технолог╕╖, соц╕альн╕ практики.

Розд╕л 1.3. Технолог╕чний вим╕р .

Якщо ти ╖си, п'╓ш ╕ бачиш добро у всяких справах сво╖х,

то це ╓ дар Божий.

Екклез╕аст.

Враховуючи факт ╕снування глибоких традиц╕й марксизму в наш╕й кра╖н╕, маю зробити одне попередн╓ зауваження. Тут ╕ дал╕ я переважно вживаю терм╕н, технолог╕я, зам╕сть прийнятого в марксизм╕ терм╕ну, спос╕б виробництва, який поляга╓ в ╓дност╕ продуктивних сил ╕ виробничих (соц╕альних) в╕дносин. Технолог╕я характеризу╓ тип господарсько╖ д╕яльност╕ безв╕дносно до будь-яких ╕нших вим╕р╕в сусп╕льно╖ системи. Ми можемо розглядати землеробство чи кочове скотарство, як таке, що не зм╕ню╓ сво╖х сутт╓вих рис в залежност╕ в╕д типу соц╕альних в╕дносин. Так наприклад, землеробство почало радикально модерн╕зуватись т╕льки в XX стол╕тт╕, з появою ╕ндустр╕альних технолог╕й. Але присадибне землеробство, роль якого в житт╕ середнього укра╖нця досить значна, принципово не зм╕нилося донин╕. Розглядаючи ту чи ╕ншу технолог╕ю, ми перш за все будемо звертати увагу на фактор р╕вня ╖╖ самодостатност╕. Власне цей фактор вплива╓ на соц╕альн╕ зв'язки, тобто на сусп╕льну структуру ╕ орган╕зац╕ю. Кр╕м того, для нас важливим буде ментальний вим╕р, який т╕сно пов'язаний з характером господарсько╖ д╕яльност╕.

Якщо проанал╕зувати карту розселення народ╕в св╕ту, то неважко переконатися, що висока концентрац╕я укра╖нського населення корелю╓ з зонами землеробства. Тобто, укра╖нець – перш за все, землероб, причому кор╕нний, з дуже глибокими хл╕боробськими традиц╕ями ╕ в╕дпов╕дною культурою, яку в╕н не втрачав в досить довгому ╕сторичному час╕. Ця культура, закр╕плена в ментальност╕, явля╓ собою пост╕йно д╕ючий ╕нерц╕йний елемент – нав╕ть коли вона захоплю╓ться, пригн╕чу╓ться, знищу╓ться ╕ншою, наприклад, кочовою культурою, вона не перероджу╓ться, а десь тл╕╓ в залишках, поки виникають умови для ╖╖ розгортання.

Та перв╕сна Укра╖на, яка започаткувала процес поширення укра╖нсько╖ ментальност╕, виникла в результат╕ д╕╖ к╕лькох фактор╕в: по-перше, з╕ткнення двох культур – древньо╖ землеробсько╖ ╕ кочово╖, по-друге, наявност╕, умовно назвемо, Дикого поля – величезних в╕льних територ╕й, придатних для землеробства, по-трет╓, певно╖ соц╕ально╖, демограф╕чно╖, ╕ нарешт╕ – геопол╕тично╖ ситуац╕╖, що склалася в часи формування укра╖нського етносу. Таким чином, в╕дбувалася вза╓мод╕я к╕лькох вим╕р╕в соц╕ального процесу, причому, на р╕зних етапах той чи ╕нший вим╕р м╕г ставати визначальним. Але найважлив╕шим ╕ пост╕йно д╕ючим фактором взагал╕ будь якого соц╕ального процесу ╓ технолог╕я, по╓днана з природними умовами. Це по╓днання, характерне для будь якого типу культури аж до початку ╕ндустр╕ально╖ епохи, визнача╓ умови ╕ можливост╕ виживання популяц╕╖. Власне, адаптац╕я до природних умов з використанням розуму, започаткувала процес вид╕лення людини з природи ╕ подальший цив╕л╕зац╕йний процес.

Землеробство, що виникло зг╕дно р╕зних джерел в╕д 11 до 12 тисячол╕ть тому, створило потужне джерело популяц╕╖ землероб╕в, яке поширювалось з долини Н╕лу в Аз╕ю, де в аналог╕чних умовах, в долинах великих р╕к виникали землеробськ╕ цив╕л╕зац╕╖ стародавнього поясу культур в╕д Н╕лу до Хуанхе. Знову ж таки, внасл╕док внутр╕шнього демограф╕чного тиску люди м╕грували у б╕льш сувор╕ ╕ менш пристосован╕ для землеробства рег╕они, створюючи там нов╕ осередки – на територ╕╖ нин╕шньо╖ п╕вн╕чно╖ Грец╕╖, близько 6,2 тис. рок╕в до н. е. (культура Неа-Никомед╕я), буго-дн╕стровська культура, близько 5,5 тис. рок╕в до н. е., а всл╕д за нею – потужна трип╕льська-кукутень культура на територ╕╖ нин╕шньо╖ Укра╖ни, близько 5 тисячол╕ть до н. е.. Остання – про╕снувала близько двох тисяч рок╕в ╕ стала найб╕льшою серед енеол╕тичних культур ╢вропи. Цей факт ма╓ об'╓ктивн╕ п╕дстави – найкращ╕ ╕ найб╕льш╕ площею земл╕ в ╢вроп╕ здатн╕ прогодувати б╕льшу к╕льк╕сть населення. Без сумн╕ву, технолог╕я, що одного разу була винайдена, дал╕ розповсюджу╓ться в б╕льшост╕ випадк╕в шляхом передач╕ ╕нформац╕╖, а не шляхом нового в╕дкриття. Хоч трип╕льська культура ╕ була знищена представниками кочових народ╕в ямно╖ культури, але так само не виклика╓ сумн╕ву, що трип╕льц╕ лишилися на сво╖й земл╕, бо ниточка землеробства в╕д того часу не переривалась. Ямна культура взяла в╕д трип╕льц╕в землеробство, ╕ напевно виникла нова хвиля етногенезу. Хорош╕ природн╕ умови для землеробства стали вир╕шальним фактором для його поширення ╕ безперервного п╕дтримання на територ╕╖ нин╕шньо╖ Укра╖ни.

Перв╕сна хвиля цив╕л╕зац╕╖, що виникла близько 12 тисячол╕ть тому, поступово просувалась в ус╕х напрямках, адаптуючись до природних умов. Ясно, що умови землеробства на заливних полях Н╕лу, вкритих шаром родючого мулу, ╕ на ц╕линних чорноземах нин╕шньо╖ Укра╖ни, покритих густою рослинн╕стю в╕др╕знялися сутт╓во. Робота кам'яною мотикою тут не дуже ефективна, а домашн╓ тваринництво вимага╓ створення запас╕в фуражу на зиму. Тому власне тут в╕дбулося одомашнення коня близько 4 тис. рок╕в до н. е., що створило новий революц╕йний технолог╕чний фактор, який зм╕нив характер розвитку цив╕л╕зац╕╖ ╕ х╕д ╕стор╕╖ – започаткував Великий ╢враз╕йський степовий пояс кочових культур, що немислимий без коня. Прим╕тивне коч╕вництво почало зароджуватись близько 5 тис. рок╕в до н. е., але набрало розвинених форм т╕льки в 2 – 3 тисячол╕тт╕ до н. е. Виникли два типи цив╕л╕зац╕й, що радикально в╕др╕знялись в ус╕х вим╕рах – технолог╕чному, орган╕зац╕йному, територ╕альному ╕ головне, що розвивалися з сутт╓во в╕дм╕нними швидкостями. Справа в тому, що технолог╕╖ в ос╕лих культурах мають можлив╕сть для б╕льш ╕нтенсивного розвитку, а розвиток технолог╕й, перш за все – обробки металу, тягне за собою в╕дпов╕дн╕ зм╕ни в ╕нших вим╕рах. Цей асинхрон╕зм неминуче прив╕в до необх╕дност╕ контакт╕в, вза╓мод╕╖, ╕ нарешт╕, з╕ткнень обох культур – кочово╖, яка в╕дставала, з ос╕лою землеробською. Ймов╕рн╕сть з╕ткнень спочатку була досить мала, в зв'язку з тим, що ц╕ культури займали дещо р╕зн╕ еколог╕чн╕ н╕ш╕: кочовики повинн╕ були забезпечувати можлив╕сть випасу худоби на протяз╕ року, то ж вони знаходилися значно п╕вденн╕ше в╕д землероб╕в л╕состепу. Землероби мали можлив╕сть створювати запаси ╖ж╕ ╕ корму для худоби на зиму, а тому могли жити на б╕льш п╕вн╕чних ╕ б╕льш вологих територ╕ях. Власне цей фактор призв╕в до виникнення нейтрального Дикого поля – територ╕╖, де зародилось укра╖нство.

Ментальн╕сть хл╕бороба л╕состепу, де досить сувора зима, це ментальн╕сть в╕дпов╕дальност╕ за майбутн╓, необх╕дност╕ думати м╕н╕мум на р╕к вперед, щоб мати можлив╕сть не т╕льки пережити зиму в тепл╕ ╕ в достатку, а й зберегти, а то й примножити господарство. Це ментальн╕сть господаря, що заклада╓ м╕цну ╕ теплу хату, саджа╓ сад, копа╓ колодязь, буду╓ господарськ╕ споруди, заводить худобу, придба╓ необх╕дний реманент, ма╓ велику к╕льк╕сть необх╕дних в житт╕ знань, вм╕нь ╕ навичок, що п╕дтримуються ╕ накопичуються т╕льки через зв'язки покол╕нь. (Наприклад, м╕й батько, Чередник Фед╕р ╤ванович, 1901 року народження, що виховувався ще в старих традиц╕ях, кр╕м землеробства робив буд╕вельн╕, покр╕вельн╕, ковальськ╕ роботи, вм╕в робити мило, крохмаль, вичиняти шк╕ри, вирощувати др╕ждж╕, робив в╕дра, домашн╕й посуд, знав гончарну ╕ колодязну справу ╕ ще масу всяких речей, необх╕дних в житт╕). Власне цей тип ментальност╕, або точн╕ше, нос╕╖ цього типу ментальност╕ створили сучасну ╢вропу, що стала л╕дером св╕тово╖ цив╕л╕зац╕╖. ╤ ця ментальн╕сть, ╕ цей спос╕б життя формувалися власне на п╕вноч╕, де умови змушують людину до в╕дпов╕дно╖, ╕ в першу чергу, в╕дпов╕дально╖ повед╕нки.

Спадко╓мн╕сть, тягл╕сть землеробсько╖ культури аж в╕д час╕в Трип╕лля, зокрема, проявля╓ себе в конструкц╕╖ житла – хати, що ма╓ каркас, виготовлений з дерева або з плоту ╕ покритий зверху ╕ з середини шаром саману (глини з солом'яною с╕чкою), дах робився з соломи, а п╕длога – з глини. Ст╕ни б╕лились крейдою, вапном або б╕лою глиною. Ця надзвичайно економ╕чна, еколог╕чна, чиста ╕ довгов╕чна (глина – ╕деальний консервант для деревини) конструкц╕я, яка про╕снувала тисячол╕ття, на м╕й погляд, до нашого часу ма╓ абсолютн╕ переваги перед сучасними технолог╕ями, перш за все, в в╕дношенн╕ вартост╕ ╕ еколог╕чност╕. Хата ╓ одною з родових ознак саме укра╖нсько╖, землеробсько╖ культури, перш за все л╕состепу, ╕ степу. Б╕ла поверхня ╖╖ ст╕н, наповнен╕сть р╕вном╕рним розс╕яним св╕тлом всередин╕, спонука╓ до творення краси (мальована хата, мальована п╕ч, оздоблення рушниками, декоративним посудом, засушеними кв╕тами ╕ колосками), так само як б╕ла поверхня полотняно╖ сорочки спонукала до ╖╖ вишивки орнаментом, що мав не т╕льки естетичне, але й сакральне, символ╕чне чи м╕стичне значення. Б╕ля хати саджали кв╕ти, калину, а неподал╕к – садок. Хата по╓днувала технолог╕чний ╕ естетичний чинники, стала головним елементом рукотворного домашнього раю. Хата спонукала до ос╕лост╕, стаб╕льност╕, усталеност╕, традиц╕йност╕ – необх╕дних складових хл╕боробського типу технолог╕╖. Бо найважлив╕ше в ц╕й технолог╕╖ – орна земля, що знаходиться в особист╕й власност╕ господаря ╕ прив'язу╓ до себе м╕цн╕ше рабських ланцюг╕в. ╤деал хл╕бороба, його "земля об╕тована" – це власний над╕л земл╕, хата ╕ господарство. Цей ╕деал всмокту╓ться з молоком матер╕, усталю╓ться вс╕м ходом життя.

Осво╓ння степово╖ ц╕лини, вкрито╖ товстим ╕ м╕цним шаром дерну, немислиме без плуга. "Де оре соха, там трава суха, а де плуг ходить там хл╕б родить" – говорить старовинне народне присл╕в'я. Степовий плуг був винайдений у друг╕й половин╕ першого тисячол╕ття н. е. ╕ являв собою дуже складний агрегат, що мав ш╕сть основних частин (в╕двал, п╕дошву, лем╕ш, чересло, полоз, полицю), зроблених з застосуванням дерева ╕ металу, а також багато допом╕жних. Плуг приводили в д╕ю в╕д чотирьох до восьми вол╕в. Створити такий агрегат вже не могли сам╕ лише хл╕бороби. Почали виникати м╕стечка, де селились профес╕онали-рем╕сники. Але ╕снувала одна дуже характерна для Укра╖ни особлив╕сть – рем╕сник не в╕дривався ц╕лком в╕д обробки земл╕, а по╓днував ремесло з землеробством, працюючи на власн╕й земельн╕й д╕лянц╕. Вузькими профес╕оналами, що не с╕яли хл╕б ╕ не тримали худобу, були одиниц╕.

Наведу характерний приклад ╕з середовища, яке я добре знаю. Мо╖ прям╕ предки, Конон Побожий ╕ його дружина Орина, при╖хали у м╕сто Кролевець, що на С╕верщин╕ у 1773 роц╕ ╕ поселились на вулиц╕ Гончар╕вка, на правому берез╕ р╕чки Свидня. На протилежному берез╕ була вулиця Довгал╕вка, де жили довгал╕. Вверх по теч╕╖ знаходилась Гребеник╕вка, трохи збоку – Мала Гончар╕вка, Рем╕сникова вулочка ╕ т. д. в╕дпов╕дно до профес╕онально╖ ор╕╓нтац╕╖. Кожна садиба на Гончар╕вц╕ (так само, як ╕ на Довгал╕вц╕) мала город б╕ля хати на схилах Свидн╕ ╕ ниву (одну чи дек╕лька) десь на сторон╕. (Зг╕дно положень магдебурзького права, яке Кролевець отримав у 1644 роц╕, м╕ста розпоряджались також певними землями за межами м╕ських територ╕й). Кр╕м того до земельно╖ д╕лянки примикав с╕нок╕с на заливному луз╕ Свидн╕, з обов'язковою невеликою водоймою-копанкою, що завжди тримала воду. Д╕лянки с╕нокосу межувалися посадками дерев ╕ кущ╕в. Середина заливного лугу слугувала сп╕льним пасовиськом для вс╕╓╖ громади. (Наявн╕сть громадських земель – в першу чергу це були випаси для худоби ╕ л╕си – характерна особлив╕сть Укра╖ни). Виникнення гончарного виробництва було пов'язане з наявн╕стю великих поклад╕в глини на правому берез╕ Свидн╕. Про масштаб гончарних ╕ цегляних роб╕т св╕дчать так зван╕, шури – кар'╓ри, що залишилися п╕сля забору глини (найб╕льший з них ма╓ об'╓м близько 5000 кубометр╕в), а також глиняна гора поблизу Мало╖ Гончар╕вки, зр╕зана як ножем наполовину. Масштаби були сол╕дн╕, ╕ все це в основному йшло на продаж, бо Кролевець був ярмарковим м╕стом. (П╕сля в╕йни на Гончар╕вц╕ працювало близько десятка гончар╕в, а за мо╓╖ пам'ят╕ залишився вже лише один гончар, та й той згодом кинув свою профес╕ю, коли рем╕сникам заборонили виробляти, так званий, полив'яний посуд, бо без поливи керам╕ка втрача╓ сво╖ споживч╕ якост╕). На р╕чц╕ Реть, що прот╕ка╓ поряд з м╕стом, д╕яло з п╕вдесятка млин╕в, що забезпечували потреби м╕ста в розмел╕ зерна. Мабуть наявн╕сть ярмарку спонукала до розвитку ткацтва, одним з центр╕в якого став Кролевець ще в середин╕ XVIII стол╕ття. П╕сля появи товарного (фабричного) ткацького виробництва ткацьке ремесло в Кролевц╕ не зникло. Воно адаптувалося до зм╕н шляхом перетворення простого ткацтва в художн╓ ╕ зайняло в╕дпов╕дну н╕шу на ринку художн╕х вироб╕в. Ця традиц╕я ╕сну╓ ╕ донин╕. ╤стор╕я Кролевця пода╓ один з численних приклад╕в того, як в ус╕ часи люди намагались рац╕онально пристосовуватись до природних умов ╕ ресурс╕в. Це безумовно опиралося на традиц╕╖ самоврядування, що продовжували д╕яти в м╕ст╕ також п╕сля скасування рос╕йською владою магдебурзького права. Разом з тим, до сьогодення залиша╓ться характерною прив'язан╕сть людей до земл╕ – майже кожна с╕м'я обробля╓ власну земельну д╕лянку, ╕ це ╓ один з реальних ╕ сутт╓вих фактор╕в, що впливають на добробут жител╕в м╕ста. ╤ саме ця хл╕боробська традиц╕я допомага╓ людям переживати найтяжч╕ пер╕оди соц╕альних потряс╕нь, в╕йни, революц╕╖, голодомори.

Чи ╓ така «нап╕внатуральн╕сь», в╕дсутн╕сть вузько╖ спец╕ал╕зац╕╖ у б╕льшост╕ населення Укра╖ни вадою, чи перевагою – це дуже важливе питання ми розглянемо окремо. А зараз необх╕дно п╕дкреслити, що одноос╕бна чи однос╕мейна хл╕боробська технолог╕я, яка була поширена на територ╕╖ укра╖нського пол╕сся, явля╓ться самодостатньою (на в╕дм╕ну, наприклад, в╕д п╕дс╕чно-вогнево╖ системи). Вона створю╓ замкнуту еколог╕чну систему, свого роду, м╕крокосм, в якому ╕сну╓ безперервний замкнутий еколог╕чний цикл, де в╕дходи життя людей ╕ тварин слугують поживою для рослин, тобто реал╕зу╓ться той самий цикл, що ╕сну╓ в дик╕й природ╕. Людина практично не порушу╓ природн╕ процеси ╕ не залиша╓ п╕сля себе продукт╕в д╕яльност╕, що ╖х не може утил╕зувати природа (фактично – форма б╕оценозу з участю людини). Контакт з «зовн╕шн╕м св╕том» пов'язаний по-перше, з потребою в б╕льш складних знаряддях прац╕, що стало причиною утворення спец╕ал╕зованого, але орган╕чно по╓днаного з хл╕боробством ремесла ╕ м╕ст, а по-друге – з потребою в сол╕, що споводувало виникнення спец╕альних вид╕в торг╕вл╕ (зокрема, чумацтва). В принцип╕, тобто по сво╖й внутр╕шн╕й сут╕, самодостатн╕сть забезпечу╓ стаб╕льне ╕снування сусп╕льства на т╕й сам╕й територ╕╖ на протяз╕ стол╕ть, якби не одно «але». Це «але» ма╓ назву, зростання к╕лькост╕ населення, яке порушу╓ р╕вновагу ╕ стаб╕льн╕сть. Але це вже новий, демограф╕чний вим╕р соц╕ального процесу, який буде розглянуто окремо.

На в╕дм╕ну в╕д землеробства, яке напевно зародилось в голов╕ якогось ген╕я ╕ в решт╕ решт призвело до неол╕тично╖ революц╕╖, культура кочового скотарства виникла як пох╕дна в╕д розвинених ос╕лих культур. Напевно, це був дуже довгий поетапний процес, як форма прояву загально╖ тенденц╕╖ до спец╕ал╕зац╕╖ ╕ розпод╕лу прац╕, наприклад, через в╕дгонно-пасовищну, а дал╕ – нап╕вкочову технолог╕ю. Поштовхом до прискорення цього процесу могло стати усихання кл╕мату. Ос╕л╕ культури дали кочовикам одомашнених тварин, колесо, воза ╕ дьоготь для змазування кол╕с – абсолютно необх╕дн╕ реч╕ для повноц╕нного коч╕вництва, а ще до того – метали, тканини, посуд. (Мова не йде про до╕сторичних мисливц╕в-збирач╕в, як╕ також могли вести кочовий чи нап╕вкочовий спос╕б життя).

Скориста╓мось визначенням кочового скотарства, як виду господарсько╖ д╕яльност╕, яке да╓ один з пров╕дних фах╕вц╕в в питаннях номадизму (коч╕вництва), Анатол╕й Михайлович Хазанов. В╕н вид╕ля╓ п'ять ознак. 1) Скотарство – основний (переважаючий) вид господарсько╖ д╕яльност╕. 2) Ц╕лор╕чне утримання худоби на п╕дн╕жних кормах без використання загон╕в. 3) Пер╕одичний рух в межах пасовищних територ╕й. 4) Участь усього населення в коч╕вництв╕. 5) Натуральний характер економ╕ки, спрямований в першу чергу на задоволення власних потреб. Такий тип кочового скотарства про╕снував на територ╕╖ ╓враз╕йського степу майже незм╕нний в╕д неол╕ту аж до початку ╕ндустр╕ально╖ епохи, коли в╕н почав в╕дчувати на соб╕ цив╕л╕зац╕йний тиск. (Ос╕ле скотарство з випасом худоби, як правило, не ста╓ основним видом д╕яльност╕, а лише доповню╓ землеробство. До того ж воно супроводжу╓ться загот╕влею корм╕в на зиму ╕ орган╕зац╕╓ю прим╕щень для утримання худоби. Так зване, яйлажне скотарство на г╕рських полонинах, ма╓ сезонний характер ╕ пристосоване до використання специф╕чних екосистем в пер╕оди ╖х найб╕льшо╖ продуктивност╕).