Текст книги "Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)"

Автор книги: Павел Чередник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 14 (всего у книги 21 страниц)

Чи може сусп╕льство швидко л╕кв╕дувати державний апарат (вар╕ант революц╕╖) ╕ почати жити бездержавно, або хоча б як╕сно зм╕нити державну систему? На жаль, це запитання ма╓ однозначну в╕дпов╕дь – н╕ не може. Справа в тому, що функц╕онування держави базу╓ться на ╕нститутах, як╕ ╓ необх╕дними в житт╕ сусп╕льства. Для того, щоб сусп╕льство могло ╕снувати в бездержавному, чи як╕сно ╕ншому вар╕ант╕, так╕ ╕нститути мають або вже ╕снувати, або бути дуже швидко створен╕, що нереально. На м╕й погляд, найважлив╕шим ╕нститутом держави ╓ ф╕нансова система. Л╕кв╕дац╕я держави приводить до ╖╖ краху. Селяни перестають обм╕нювати зерно на "розмальован╕ пап╕рц╕" ╕ чекають кращих час╕в. Промислов╕ товари також н╕хто не купу╓ в умовах г╕пер╕нфляц╕╖, а тому виробництва згортаються. В м╕стах виника╓ нестача харч╕в. Росте злочинн╕сть. ╤нститут пол╕ц╕╖ л╕кв╕дований одним з перших, як найб╕льш ненависний. А ново╖ пол╕ц╕╖ нема╓, бо платити ╖й н╕чим – ╕нституту збору податк╕в не ╕сну╓. ╤ так дал╕ п╕шов накручуватися клубок проблем, поки через десяток рок╕в який-небудь Наполеон не встановить зал╕зну диктатуру п╕д захоплен╕ оплески вкрай виснаженого сусп╕льства. Все поверта╓ться "на круги своя". (Докладно з процесом "накручування" клубка проблем можна познайомитись, наприклад, в книз╕ ╢.Т. Гайдара, Смуты и институты. 2009 р.). Насправд╕, крах держави – це ф╕нальна стад╕я процесу, що як ╕ вс╕ соц╕альн╕ процеси почина╓ться в головах людей. На перш╕й стад╕╖ в╕дбува╓ться десакрал╕зац╕я влади, (якщо ╕сну╓ елемент сакральност╕), на друг╕й – ╖╖ делег╕тимац╕я, на трет╕й – знамените, «низи не можуть, а верхи не хочуть», тобто форму╓ться метастаб╕льний стан сусп╕льно╖ системи, (коли система ╓ вже потенц╕йно нестаб╕льна), дал╕ в деякий наперед невизначений момент, коли виника╓ певний зб╕г обставин, в╕дбува╓ться, як зараз говорять, тригерна под╕я, тобто под╕я, значим╕сть яко╖ перевищу╓ певний пор╕г, п╕сля чого крах наступа╓ швидко ╕ нев╕дворотно вже в матер╕альн╕й форм╕. Саме тод╕ не знаходиться жодного полка, готового стр╕ляти в народ, ╕ починають «сипатися» ╕нститути державно╖ влади. Метастаб╕льний стан системи рано чи п╕зно завершу╓ться катастрофою. Вт╕м, цей стан можна продовжувати досить довго, якщо ╕снують досить потужн╕ сили п╕дтримки режиму, в тому числ╕, наприклад, найман╕ ╕ноземн╕ в╕йська. (Не сумн╕ваюсь, що коли в Москв╕ почнуться заворушення, то в москвич╕в будуть стр╕ляти чеченц╕, причому з великим задоволенням).

Чи ╕сну╓ можлив╕сть вирватися з цього зачарованого кола? В╕д чого це залежить? Яку роль тут гра╓ "як╕сть" народу, або його ментальн╕сть? До якого типу сусп╕льно╖ орган╕зац╕╖ сл╕д рухатися? Ц╕ питання ╓ актуальними по в╕дношенню до молодих пострадянських держав, ╕ саме в цьому аспект╕ варто розглядати проблему укра╖нсько╖ державност╕ ╕ майбутнього укра╖нського державного буд╕вництва.

Розд╕л 3.3. Кооперац╕я ╕ корпорац╕я.

Будь-яке добро може стати причиною зла.

Одне з фундаментальних явищ, що д╕ють на б╕олог╕чному р╕вн╕ орган╕зац╕╖ матер╕╖ – симб╕оз, при якому сп╕в╕снування двох (чи б╕льше) орган╕зм╕в ста╓ корисним для одного з них чи для обох. Сп╕в╕снування створю╓ нову як╕сть – так званий, кооперативний ефект. Власне цей ефект породжу╓ людськ╕ соц╕альн╕ орган╕зми. Кооперац╕я (кооперативна сол╕дарн╕сть, вза╓модопомога) виклика╓, як насл╕док, вза╓мозалежн╕сть, створю╓ зв'язки ╕ утриму╓ ц╕л╕сн╕сть соц╕ального орган╕зму. В свою чергу система зв'язк╕в – соц╕ал╕зац╕я, лежить в основ╕ соц╕альних структур ╕ самоорган╕зац╕╖. В процес╕ самоорган╕зац╕╖, який супроводжу╓ться спец╕ал╕зац╕╓ю (розпод╕лом прац╕) в╕дбува╓ться розширення ╕ збагачення форм соц╕ал╕зац╕╖ ╕ кооперац╕╖ в сусп╕льств╕. Таким чином ╕де сусп╕льний розвиток, виникають певн╕ соц╕альн╕ практики, в яких концентру╓ться сусп╕льний досв╕д ╕, як тепер полюбляють говорити, соц╕альний кап╕тал, або по-простому – як╕сть сусп╕льства, його самост╕йн╕сть ╕ самодостатн╕сть, здатн╕сть до адаптац╕╖. Це власне той соц╕альний кап╕тал ╕ т╕ соц╕альн╕ практики, на яких пот╕м паразиту╓ держава.

Жодна соц╕альна практика не виника╓ без явищ кооперац╕╖. Чи може одна людина започаткувати, наприклад, чумацтво? Це означало б наступне: зробити над╕йного воза (вози витримували в╕д одно╖ до двох тон вантажу), придбати тяглових вол╕в, розв╕дати чи прокласти дорогу до Криму, позичити чи купити зб╕жжя на продаж, уникнути пограбування чи авар╕╖ по дороз╕ (наприклад, зламалося колесо чи в╕сь) ╕ знати масу ╕нших деталей, в╕домих т╕льки тим, хто займався цим промислом. Ясно що чумацька технолог╕я могла створюватися поступово ╕ т╕льки в умовах широко╖ кооперац╕╖ ╕ дов╕ри з боку член╕в громади. Чумацьк╕ валки складали в╕д 100 до 300 воз╕в, мали весь необх╕дний в дороз╕ реманент, знаряддя ╕ озбро╓ння, в╕йськову орган╕зац╕ю, кер╕вництво ╕ в╕дпрацьован╕ плани д╕й у в╕дпов╕дних ситуац╕ях, досв╕дчених пров╕дник╕в ╕ перекладач╕в, мали м╕сця перепочинку ╕ водопо╖, створили свою технолог╕ю харчування ╕ т. д. – в цьому й поляга╓ справжня кооперац╕я в╕льних людей, спаяних вза╓мозалежн╕стю в одно ц╕ле. Аналог╕чно в план╕ кооперац╕╖ виглядала селянська технолог╕я. Вже говорилось, що плуг в стар╕ часи являв собою дуже складний агрегат, який м╕г мати ╕ з ним вправлятись далеко не кожен селянин. А тому орач╕ в сезон (весною ╕ восени) працювали з раннього ранку до п╕знього вечора, м╕няючи вол╕в ╕ обробляючи поля селян за грош╕ чи за натуру. В гарячу пору – жнива, потр╕бно було встигнути з╕брати врожай поки зб╕жжя не полягло, не вимокло ╕ не осипалось, пот╕м його треба було висушити, обмолотити ╕ зберегти в в╕дпов╕дних умовах, що потребувало моб╕л╕зац╕╖ ╕ кооперац╕╖. А ще – косовиця, загот╕вля с╕на. Перший осередок кооперац╕╖ – велика с╕м'я, в як╕й кожен член виконував в╕дпов╕дну функц╕ю зг╕дно з його в╕ком, силами ╕ вм╕нням, але вс╕, починаючи з досить молодого в╕ку ╕ зак╕нчуючи глибокою стар╕стю знаходили соб╕ м╕сце в с╕мейному господарському механ╕зм╕, н╕хто не був зайвий.

Кооперац╕я в╕льних людей утриму╓ться на морал╕, звичаях ╕ традиц╕ях. Це ╓ засоби ф╕ксац╕╖, передач╕ ╕ усп╕шного функц╕онування винайдено╖ соц╕ально╖ практики, бо в ╕накшому випадку просте недотримання слова, порушення звичаю приводить до втрати дов╕ри м╕ж людьми ╕ знищення кооперативного ефекту. Кооперац╕я просто переста╓ ╕снувати. Тому в в╕льних сусп╕льствах дуже суворо в╕дносяться до будь-яких порушень моральних норм ╕ завдяки цьому таке сусп╕льство автоматично форму╓ться, як високоморальне. (Зрозум╕ло, мова йде про норми морал╕, прийнят╕ власне в цьому сусп╕льств╕). Аналог╕чна ситуац╕я виника╓ щодо справедливост╕ – коли питання вир╕шуються за вза╓мною згодою, без втручання зовн╕шн╕х сил, то ста╓ можливим збалансувати особист╕ ╕нтереси з ╕нтересами сп╕льноти.

Ситуац╕я дещо зм╕нюються, якщо в соц╕альн╕й систем╕ виникають явища панування чи дом╕нування. Тод╕ в тих в╕дношеннях м╕ж людьми, як╕ стосуються сп╕впрац╕, починають переважати правила або закони, що базуються не на принципах морал╕ чи справедливост╕, а перш за все, на спрямованост╕ до певно╖ мети. ╤ хоч явище кооперативност╕ ╕ вза╓мозалежност╕ збер╕га╓ться, але в дещо ╕нш╕й форм╕ – в форм╕ корпоративност╕. Тобто, грубо говорячи, корпоративн╕сть це ╓ кооперативн╕сть ╕ вза╓мозалежн╕сть в умовах панування чи дом╕нування. В╕дпов╕дн╕ соц╕альн╕ системи, де ╕сну╓ корпоративний тип стосунк╕в м╕ж ╖╖ членами, можна в╕дносити до корпорац╕й в б╕льш╕й чи менш╕й м╕р╕. Корпорац╕╖, це об'╓днання людей, п╕дпри╓мств, людей ╕ п╕дпри╓мств, задля певно╖ мети чи результату. Вони можуть бути маленькими (цех, п╕дпри╓мство, банда), великими (транснац╕ональн╕ корпорац╕╖) ╕ нарешт╕ – держава-корпорац╕я, або корпоративна держава. (В б╕льш вузькому, юридичному значенн╕ корпорац╕я – це об'╓днання п╕дпри╓мств. В ╕ншому значенн╕ терм╕н, корпорац╕я, означа╓ п╕дпри╓мство – найчаст╕ше, акц╕онерна компан╕я, члени яко╖ користуються корпоративними правами, що записан╕ в уставних документах).

Кооперативн╕сть ╕ корпоративн╕сть можна розглядати як дв╕ орган╕чно пов'язан╕ м╕ж собою тенденц╕╖, або ж окремий вим╕р соц╕ально╖ орган╕зац╕╖. Вони не проявляються в чистому вигляд╕ – всяка кооперац╕я ╓ хоч трохи корпорац╕я, бо ма╓, так би мовити, "устав" ╕ кер╕вництво, ╕ навпаки – всяка корпорац╕я може включати в себе людей, як╕ сп╕впрацюють з нею ц╕лком добров╕льно, не порушуючи власн╕ моральн╕ принципи. Мова може йти лише про переважання то╖ чи ╕ншо╖ складово╖. Так наприклад, ще в п╕зньому середньов╕чч╕ в в╕льних ╓вропейських м╕стах виникали корпорац╕╖, а фактично – кооперативн╕ об'╓днання, що слугували для самоуправл╕ння рем╕сничих груп, г╕льд╕й, рел╕г╕йних орган╕зац╕й. Там був м╕н╕мальний р╕вень влади. Зростання влади зм╕ню╓ ситуац╕ю. Типовий приклад переходу в╕д кооперативност╕ до корпоративност╕ в християнств╕: перший р╕вень – християнська община, другий – монастир – орган╕зац╕я з централ╕зованою системою кер╕вництва, ╕ нарешт╕ трет╕й – чернечий орден, що живе зг╕дно статуту, а його члени при вступ╕ приносять урочист╕ об╕тниц╕ – це вже чиста корпорац╕я. В╕дпов╕дно, в цих соц╕альних орган╕змах ми бачимо тенденц╕ю до зростання власне корпоративного ╕нтересу по м╕р╕ зростання корпоративност╕. Так члени ордену вже не т╕льки поширювали "св╕тло Христове", але й про себе не забували, ╕ це друге ставало найголовн╕шим. Наприклад, орден мечоносц╕в дв╕ третини захоплених земель залишав п╕д владою ордену, а п╕сля його об'╓днання з Тевтонським орденом у 1237 роц╕ перетворився в найб╕льш агресивну, ненаситну ╕ ненависну силу в прибалт╕йському рег╕он╕. В╕дпов╕дно еволюц╕онувала мораль – в╕д "самаритянина" до цин╕чного, жад╕бного ╕ кривавого солдата-найманця, якому корпорац╕я заздалег╕дь видавала ╕ндульгенц╕ю на будь-як╕ ско╓н╕ гр╕ховн╕ д╕╖. Християнська мораль в╕дступала перед корпоративними ╕нтересами, ╕ власне наявн╕сть окремого ╕ незалежного в╕д усього ╕ншого, корпоративного ╕нтересу або корпоративно╖ мети ╓ характерною рисою корпорац╕╖. Найчаст╕ше це бува╓ матер╕альний ╕нтерес, бо корпорац╕╖ в б╕льшост╕ – акц╕онерн╕ товариства. Акц╕онер, ╕нвестуючи в певну справу найдорожче що в нього ╓ – грош╕ – ма╓ т╕льки одну мету – заробити ще б╕льше ╕ за будь яку ц╕ну. А тому на сов╕ст╕ член╕в одно╖ з перших корпорац╕й – Британсько╖ Ост-╤ндсько╖ компан╕╖, б╕льш як 40 м╕льйон╕в житт╕в ╕нд╕йц╕в, що померли в╕д голоду завдяки д╕ям представник╕в високо╖ б╕ло╖ культури. Але не культура була винна в геноцид╕ ╕нд╕йського народу, а корпоративн╕ ╕нтереси, заради яких корпорац╕╖ були готов╕ на будь-який злочин задля прибутку. Ця ситуац╕я не зм╕нилася до сьогодення. Корпоративн╕сть переважа╓ там, де ╕сну╓ експлуататорський чи паразитарний механ╕зм отримання прибутку. Власне, корпоративн╕ в╕дносини ╕ забезпечують вдосконалення цього механ╕зму. В чисто трудових в╕дносинах корпоративн╕сть в╕дсутня. Монастир╕ почали перетворюватись в корпорац╕╖ завдяки експлуатац╕╖ селян, як╕ обробляли монастирськ╕ земл╕. Дал╕ монахи стали вогнем ╕ мечем нести «слово боже», розширюючи сво╖ волод╕ння, багат╕ючи ╕ при цьому створюючи жорстку систему ╕╓рарх╕╖ ╕ дом╕нування. В принцип╕, будь яка орган╕зована ╕╓рарх╕чна структура, яка сама не створю╓ продукт, рано чи п╕зно почина╓ формувати власн╕ ╕нтереси, притаманн╕ власне ц╕й структур╕ ╕ прямо не пов'язан╕ з функц╕╓ю, заради яко╖ ця структура створювалась. Серед таких ╕нтерес╕в на першому м╕сц╕ – самозбереження, а дал╕ – розширення (к╕льк╕сне ╕ функц╕ональне), збагачення член╕в, зростання соц╕ально╖ рол╕ ╕ впливу. Наприклад, якщо створю╓ться державна орган╕зац╕я для боротьби з б╕дн╕стю серед населення, то можна гарантувати, що б╕дн╕сть буде зростати, а дана орган╕зац╕я зб╕льшиться ╕ про╖датиме все б╕льшу частину нац╕онального продукту. Орган╕зац╕я по боротьб╕ з╕ злочинн╕стю чи корупц╕╓ю буде зац╕кавлена в зростанн╕ злочинност╕ чи корупц╕╖, бо зросте ╖╖ роль, розшириться штат, з'являться нов╕ штатн╕ одиниц╕, п╕де прогрес по служб╕ – життя розцв╕та╓. В цьому поляга╓ вада бюрократично╖ системи управл╕ння, але вона принципова – всякий соц╕альний орган╕зм ма╓ сво╓ внутр╕шн╓ життя ╕ внутр╕шню спрямован╕сть свого розвитку, яка може не сп╕впадати з ╕нтересами чи метою велико╖ системи. ╤стор╕я демонстру╓ нам безл╕ч жахливих приклад╕в, коли корпорац╕я, що ма╓ служити ╕нтересам кра╖ни, ста╓ владним органом, перетворюючись фактично в терористичну орган╕зац╕ю по в╕дношенню до свого ж народу (╕нкв╕зиц╕я, опричнина, вс╕ляк╕ та╓мн╕ служби, типу ОГПУ – КДБ).

╤дея кооперац╕╖, сп╕впрац╕, сол╕дарност╕, як ╕деального механ╕зму сп╕в╕снування людства, лежить в основ╕ ╕деолог╕╖ анарх╕зму. Петро Кропотк╕н вивчав так╕ ╕ под╕бн╕ явища в природ╕, починаючи з найнижчих р╕вн╕в ╕ зак╕нчуючи людськими сусп╕льствами, що не досягнули державност╕. В╕н був переконаний, що саме тут знаходиться фундаментальна основа розвитку ╕ прогресу, а державн╕сть, панування, дом╕нування – вважав патолог╕╓ю, хворобою, що виникла на певному р╕вн╕ розвитку людства. Насправд╕, не все так однозначно – самоорган╕зац╕я, як системний механ╕зм, ма╓ принципов╕ вади – вона вир╕шу╓ соц╕альн╕ проблеми надто довго, не завжди оптимально ╕ далеко не вс╕. Кр╕м того, вона залежить в╕д р╕вня св╕домост╕ сусп╕льства ╕ в певних випадках може приводити до страшних результат╕в. А тому н╕як╕ форми анарх╕зму, сол╕даризму чи синдикал╕зму сам╕ по соб╕ не в змоз╕ створити досконале сусп╕льство. В тому вар╕ант╕, коли ясно зрозум╕ла мета ╕ ╕сну╓ алгоритм д╕╖, централ╕зована орган╕зац╕я ста╓ б╕льш ефективною. Б╕льше того, механ╕зм самоорган╕зац╕╖ сам породжу╓ централ╕зовану ╕╓рарх╕чну владу. А в╕д того часу, як основною функц╕╓ю соц╕уму стало ведення в╕йни, почала перемагати жорстка централ╕зована державна орган╕зац╕я сусп╕льства, яка вит╕снила вс╕ ╕нш╕ форми по механ╕зму натурального в╕дбору, як менш ст╕йк╕. Але все ж державн╕сть в ╖╖ найб╕льш диких формах (типу Персидсько╖ держави час╕в Кира чи Дар╕я, або Китайсько╖ держави час╕в Шан Яна) в╕д╕йшла в минуле за рахунок включення кооперативних (корпоративних) механ╕зм╕в. Класичний приклад – земельн╕ волод╕ння в обм╕н на службу – основа феодал╕зму. ╤ван Грозний, створюючи клас служилих людей – пом╕щик╕в, що втрачали право на землю як т╕льки полишали службу, фактично створив корпорац╕ю, в основ╕ яко╖ – вза╓мозалежн╕сть царя ╕ служилого люду. Ця м╕цна спайка перетворила царя в д╕йсного «батюшку», в╕д якого повн╕стю залежав добробут пом╕щика, але й цар залежав в╕д пом╕щик╕в, ╕ тому в╕дпов╕дно стимулював ╖х до пол╕пшення якост╕ ╖х служби. «Хочеш жити сам – дай жити ╕ншим» – це один з принцип╕в корпоратив╕зму. Така система була значно ефективн╕ша в╕д тотал╕тарно╖ опричнини. Простий люд, селяни випадали з корпоративно╖ системи зв'язк╕в, бо поступово були доведен╕ до рабського стану, коли д╕ють переважно насильницьк╕ методи. Ц╕лком корпоративна держава на територ╕╖ Рос╕╖ виникла вже за час╕в М.С. Хрущова, коли життя усього народу повн╕стю залежало в╕д держави ╕ контролювалось державою, в той же час держава залежала в╕д активност╕ народу ╕ лояльност╕ його до держави. Держава встановила правила життя, з яких була викоренена будь яка самост╕йн╕сть, безконтрольн╕сть ╕ незалежн╕сть – так званий, патернал╕зм. ╤ зараз Укра╖на все ще пережива╓ залишки ностальг╕╖ по щасливому минулому, коли держава забезпечувала над╕йний соц╕альний захист кожно╖ людини, коли не було безроб╕ття ╕ не було тривоги за майбутн╓.

Корпорац╕я л╕кв╕ду╓ загальнолюдську мораль, зам╕нюючи ╖╖ корпоративною мораллю – мораллю п╕дпорядкування ╕нтересам корпорац╕╖. ╤ вже пом╕щик вважа╓ себе ╕стотою вищою за простого землероба, а природне право зм╕ню╓ться корпоративним правом, яке встановлю╓ держава. В повн╕стю корпоративн╕й держав╕ форму╓ться державницька патернал╕стська мораль – держава ╕ влада викону╓ роль "р╕дного батька", який году╓ ╕ утриму╓, якого потр╕бно поважати ╕ любити.

Схильн╕сть до корпоратив╕зац╕╖ держави в ╢вроп╕ почалася п╕сля Вестфальського миру 1648 року, коли почали створюватися державн╕ апарати в сучасному розум╕нн╕, як певн╕ досить незалежн╕ соц╕альн╕ орган╕зми, але повною м╕рою проявила себе лише в XIX стол╕тт╕, коли виникла потужна тенденц╕я п╕д назвою, нац╕ональна держава, коли держава все б╕льше ототожнювала себе з народом, а народ – з державою, представником яко╖ в╕н являвся ╕ нац╕ональн╕ ╕нтереси якого ця держава мала захищати. Як вже говорилося, спайка держава-народ привела до виникнення державного патр╕отизму, дозволила ввести загальну в╕йськову повинн╕сть, направити значну частину зусиль народу на виготовлення озбро╓нь, створити найб╕льш потужн╕ арм╕╖ в ╕стор╕╖ людства ╕ врешт╕-решт завершити св╕й розвиток двома св╕товими в╕йнами. ╤де╖ корпоратив╕зму досягли свого п╕ку в ╕деолог╕ях фашизму ╕ комун╕зму, коли держава, а по сут╕ – владна корпорац╕я, набула сакрального значення. Так звана «державна зрада», стала найтяжчим злочином, нав╕ть б╕льшим н╕ж в стар╕ часи святотатство, ╕ неодм╕нно каралася смертю, а ╕нтереси держави стояли понад усе. ╤ це були ╕нтереси власне владно╖ корпорац╕╖, як╕ проголошувались ╕нтересами усього народу, так що ворог корпорац╕╖ автоматично проголошувався ворогом народу ╕ на нього так само чекала смерть.

П╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни корпоративна тенденц╕я перенесла акцент на сферу, так званого, соц╕ального захисту населення – виникало щось под╕бне до бюрократичних корпорац╕й, позбавлених етн╕чно╖ чи патр╕отично╖ складово╖. Сама нац╕я перетворювалась при цьому в так звану, пол╕тичну нац╕ю, яка майже позбавлена етн╕чного забарвлення. З точки зору економ╕ки, соц╕альний захист означа╓ колосальн╕ податки на все працездатне ╕ економ╕чно активне населення, а основним гравцем в так╕й систем╕ ста╓ бюрократ╕я, яка власне ╕ реал╕зу╓ соц╕альний захист в форм╕ перерозпод╕лу грошей, а перерозпод╕ля╓ вона ╖х в╕дпов╕дно до власних погляд╕в на це питання. В будь-якому випадку корпорац╕я забезпечу╓ захист людини за рахунок зменшення ╖╖ свободи. Те ж саме робить ╕ кооперац╕я, але в повному узгодженн╕ з волею само╖ людини, коли обмеження свободи ста╓ усв╕домленою необх╕дн╕стю.

Сучасний державний апарат завжди явля╓ собою корпорац╕ю, причому досить незалежну, бо вона ма╓ в сво╖х руках владн╕ важел╕, ╕ як всяка корпорац╕я форму╓ власн╕ корпоративн╕ ╕нтереси, незалежно в╕д початково╖ мети ╖╖ створення. Будь-який соц╕альний орган╕зм, як уже говорилось, почина╓ розвиватися в╕дпов╕дно до сво╖х внутр╕шн╕х механ╕зм╕в, ╕ таким чином, державний апарат також створю╓ св╕й особистий ╕нтерес, який не сп╕впада╓ (не завжди сп╕впада╓) з ╕нтересами сусп╕льства, а часто таким ╕нтересам сутт╓во заперечу╓. Виника╓ питання – чи╖ ╕нтереси насамперед буде в╕дстоювати держава, сво╖ – корпоративн╕, чи сусп╕льн╕? Дума╓ться, що навряд чи корпорац╕я буде «наступати на горло власн╕й п╕сн╕». ╤сторичний досв╕д показу╓ нам, якими вишуканими методами користу╓ться державна корпорац╕я для досягнення сво╓╖ мети. Якщо сусп╕льство не може чинити в╕дпов╕дний оп╕р посяганням держави, вона робить все, щоб зосередити в сво╖х руках якнайб╕льшу владу (включно з тотал╕тарною в вар╕ант╕ комун╕зму ╕ фашизму), п╕дпорядкувати парламент, який представля╓ народ, задавити прояви самост╕йност╕ ╕ демократ╕╖ в сусп╕льств╕, взяти в сво╖ руки ЗМ╤, що можуть нести слова правди ╕ зам╕нити правду на пропаганду. Вона створю╓ державн╕ п╕дпри╓мства, як╕ працюють на корпорац╕ю, вона розпод╕ля╓ державн╕ замовлення «сво╖м» людям, вона регулю╓ грошов╕ потоки зг╕дно сво╖х корпоративних ╕нтерес╕в. Коли в не╖ не все гаразд, вона створю╓ образи внутр╕шн╕х ╕ зовн╕шн╕х ворог╕в, яких проголошу╓ винуватцями в ус╕х гр╕хах. Вона почина╓ грати на ╕ррац╕ональних складових людсько╖ ментальност╕, перш за все етн╕чних («голос земл╕ ╕ кров╕»), культиву╓ ненависть до «ворог╕в народу» ╕ м╕л╕таризм, як найб╕льш над╕йний зас╕б протистояти зовн╕шньому ворогу. Нарешт╕, в крайньому вар╕ант╕, вона форму╓ культ л╕дера, харизматичного вождя, що уособлю╓ в соб╕ всю нац╕ю. Така система забезпечу╓ ╕деальну стаб╕льн╕сть влади, бо не ╕сну╓ умов для виникнення б╕льш-менш значимих соц╕альних груп, як╕ б мали на мет╕ руйнац╕ю системи. Коли зникають матер╕альн╕ умови для ╕снування тако╖ системи, а це рано чи п╕зно в╕дбува╓ться, вона повол╕ деграду╓ ╕ зника╓ без заворушень, бунт╕в ╕ катакл╕зм╕в. (Цей процес прекрасно показаний в книз╕ ╢гора Гайдара, Гибель империи на приклад╕ розпаду Радянського Союзу). Зараз перед нами знову виникло явище корпоративно╖ держави – Рос╕╖, де була в╕дновлена централ╕зована ╕╓рарх╕чна структура, так звана, «вертикаль влади», ╕ автоматично в╕дродився патернал╕зм, як т╕льки виникли матер╕альн╕ умови його в╕дродження (висок╕ ц╕ни на нафту). Коли ц╕ умови зникнуть, через деякий час актуальним стане лозунг Бориса ╢льцина, звернений до республ╕к, член╕в федерац╕╖: «Бер╕ть соб╕ ст╕льки суверен╕тету, ск╕льки можете утримати», що на нормальн╕й мов╕ означа╓ «рятуйтеся хто як може». Приблизно такою ╓ еволюц╕я держави, в як╕й народ не здатен до усв╕домлення пол╕тично╖ ситуац╕╖ ╕ активних д╕й. Основна вада корпоративно╖ держави поляга╓ в неможливост╕ використання людського потенц╕алу, його ╕н╕ц╕ативи ╕ активност╕, внасл╕док чого втрачаються перспективи ╕ темпи розвитку, тобто конкурентн╕ можливост╕ держави. Така держава може ефективно ╕снувати короткочасно, використовуючи накопичений ран╕ше соц╕альний кап╕тал, або ж довго паразитувати на природних ресурсах кра╖ни.

Панування корпорац╕╖ в якост╕ сильно╖ держави, що прибрала до рук майже всю владу, не проходить без насл╕дк╕в для ментальност╕ сусп╕льства. Пригноблена самост╕йн╕сть ╕ залежн╕сть в╕д держави поступово ╕ нев╕дворотно оберта╓ться патернал╕змом б╕льшост╕ народу, люди все з б╕льшою легк╕стю п╕ддаються ман╕пуляц╕ям, ╕деолог╕чним впливам, ╖х ста╓ все легше натравити на ворог╕в (в тому числ╕ видуманих, наприклад, на опозиц╕онер╕в), вони з легк╕стю п╕дтримують цензуру ╕ заборону опозиц╕╖, шов╕н╕зм ╕ м╕л╕таризм. Люди стають нездатн╕ до самост╕йност╕ ╕ соц╕ал╕зац╕╖, внасл╕док чого п╕сля краху режиму сусп╕льство ста╓ неспроможним до активних реформаторських д╕й – чека╓ "манни небесно╖", пережива╓ ресентимент велико╖ держави, мр╕╓ про нового справедливого вождя ╕ нов╕ перемоги. З ╕ншого боку, члени владно╖ корпорац╕╖ ментально ╕ реально стають окремим станом, який ма╓ ╕нш╕ права ╕ соц╕альн╕ гарант╕╖, судиться за ╕ншими законами, веде ╕нший спос╕б життя пор╕вняно з "простими" людьми, ╕ в╕дпов╕дно до цих людей в╕дноситься.

Наявн╕сть корпоративних ╕нтерес╕в владно╖ верх╕вки проявля╓ себе наочно ╕ просто – ╕нвестиц╕я у владу, членство у владн╕й корпорац╕╖ ста╓ ╕нструментом збагачення, причому б╕льш ефективним н╕ж "нормальний" б╕знес, а б╕знес все б╕льше використову╓ лоб╕ювання ╕ зв'язки з владою в якост╕ "виробничого ресурсу". Усе це проявля╓ себе в явищ╕ так звано╖ системно╖ корупц╕╖, яка ста╓ орган╕чною складовою державного механ╕зму в т╕й частин╕, що пов'язана з корпоративною практикою. Розвинена корпорац╕я при влад╕ забезпечу╓ стаб╕льн╕сть ╕ незм╕нн╕сть створеного порядку за допомогою спецслужб, як╕ в свою чергу стають окремою корпорац╕╓ю в корпоративн╕й держав╕. (Див., наприклад, книгу: А. Солдатов, ╤. Бороган, Новое дворянство. Очерки истории ФСБ, 2011). Фактично в╕дтворю╓ться арха╖чна феодальна система сюзерен╕тету-вассал╕тету, як певна форма панування над широким загалом людей, не включених до корпорац╕╖. Але при наявност╕ достатн╕х природних ресурс╕в така форма корпоратив╕зму-патернал╕зму може ╕снувати досить довго ╕ стаб╕льно завдяки пасивност╕ народу ╕ д╕╓вост╕ спецслужб. Небезпека такого вар╕анту розвитку поляга╓ в тому, що може виникнути ╕сторичне в╕дставання держави, тобто сама держава ╕ ментальн╕сть людей, що ╖╖ населяють, стають вт╕ленням ╕ншо╖ епохи, яка вже давно минула в передових кра╖нах.

В авторитарних, а тим б╕льше тотал╕тарних державах корпоративна владна верх╕вка форму╓ не т╕льки окремий стан, але також окремий соц╕альний клас, з ус╕ма його ознаками по Марксу, або за ознаками, клас-статус-влада, по Веберу. В Радянському Союз╕ цей клас, що мав неоф╕ц╕йну назву, номенклатура, складав близько 3 млн. в 80-т╕ роки (за оц╕нками М.С. Восленського), з них 22,5 тисяч – номенклатура ЦК. Цей клас жив ╕зольовано в╕д народу з зовс╕м ╕ншим р╕внем забезпечення, прав, соц╕альних гарант╕й, на його захист╕ стояв КДБ. З ╕ншого боку, номенклатура мала строго дотримуватись корпоративних правил. Основна функц╕я номенклатури – пунктуальне виконання директив, спущених «зверху», що автоматично приводило до безв╕дпов╕дальност╕ на вс╕х р╕внях системи, за винятком найвищого. «Инициатива наказуема!» – золоте правило номенклатури, принцип – «ти начальник – я дурак», вм╕ння ╕м╕тувати бурхливу д╕яльн╕сть, повага до чину, а не до профес╕онал╕зму, особист╕ зв'язки ╕ кум╕вство – вело до нев╕дворотно╖ деградац╕╖ номенклатури в ус╕х в╕дношеннях. Це обумовило коротке життя радянськ╕й систем╕, яка проявила повну неспроможн╕сть до сутт╓во╖ модерн╕зац╕╖ ╕ адаптац╕╖ до виклик╕в часу. Проблема полягала в тому, що в номенклатур╕ в╕дбулося по╓днання класу, статусу ╕ влади – будь-яке очищення стало неможливе. ╤ншими словами, зверху не було Стал╕на, роль якого стало виконувати Пол╕тбюро ЦК КПРС, тобто верх╕вка то╖ ж само╖ номенклатури, ╕ не було стал╕нського КДБ, який в часи Хрущова був п╕дпорядкований номенклатур╕. «Чистити» номенклатуру стало н╕кому.

Наприклад, в Кита╖, де на протяз╕ його довго╖ ╕стор╕╖ ╕снувала аналог╕чна централ╕зована бюрократична система, в╕дбувалося систематичне "зр╕зання верх╕вки владно╖ п╕рам╕ди" (р╕зними методами) ╕ радикальне оновлення складу правлячо╖ бюрократ╕╖. Кр╕м того, там бюрократ╕я не складала окремий стан – людина з низ╕в, якщо вона витримувала в╕дпов╕дн╕ ╕спити, могла п╕днятись до самого верху. Тобто, оновлення бюрократ╕╖ можливе в вар╕ант╕, коли ╕сну╓ владний орган над нею. Таких орган╕в ╕стор╕я придумала лише два – влада народу (через вибори, зм╕ну структури) ╕ влада диктатора. Ну ╕ звичайно, ун╕версальним засобом очищення Авг╕╓вих конюшень ╓ народна революц╕я, але це вже надто радикальний ╕ страшний зас╕б (вт╕м, в певних умовах може стати ╓дино можливим).

Класичним методом боротьби з корпоратив╕змом в уряд╕ ╓ децентрал╕зац╕я, самоврядування, розпод╕л владних функц╕й ╕ виборн╕сть на вс╕х р╕внях. Тод╕ утворю╓ться соц╕альний л╕фт для кращих людей, що спочатку зарекомендували себе на нижн╕х щаблях системи, а в той же час децентрал╕зац╕я ╕ самоврядування не дозволяють центральн╕й влад╕ дотягнутися сво╖ми щупальцями до безпосередн╕х виробник╕в нац╕онального багатства. Тод╕ на нижн╕х р╕внях починають виникати кооперативн╕ зв'язки, утворюються корпорац╕╖ вже нового типу, в яких пров╕дну роль в╕д╕гра╓ кооперац╕я. Це д╕лов╕ (комерц╕йн╕) корпорац╕╖, як╕ виробляють в наш час б╕льше половини св╕тового продукту. Давно в╕д╕йшли в минуле т╕ часи, коли ╕ндустр╕альн╕ г╕ганти купували зброю ╕ винаймали головор╕з╕в для придушення орган╕зованих виступ╕в власних роб╕тник╕в. В наш час усп╕х комерц╕йно╖ корпорац╕╖ залежить в╕д р╕вня кооперац╕╖ прац╕вник╕в ╕ менеджменту, бо д╕лова активн╕сть прямо пов'язана з р╕внем матер╕альних ╕ соц╕альних стимул╕в. Така метаморфоза корпорац╕й поясню╓ться все зростаючою роллю творчо╖ складово╖ прац╕, бо саме ця складова дозволя╓ витримувати конкуренц╕ю ╕ бути на в╕стр╕ сучасних технолог╕й. Великий масштаб п╕дпри╓мства да╓ можлив╕сть б╕льше ╕нвестувати в прикладну науково-досл╕дницьку роботу ╕ таким чином власне велик╕ корпорац╕╖ стають мотором техн╕чного прогресу. Мал╕ п╕дпри╓мства програють у цьому в╕дношенн╕, бо не в змоз╕ використовувати останн╕ науково-техн╕чн╕ досягнення. (Вт╕м, хороша ╕дея може започаткувати нову корпорац╕ю з р╕вня майстерн╕ чи гаража, чому ╓ багато приклад╕в). Тож починаючи з пово╓нних рок╕в ╕сну╓ тенденц╕я до зм╕щення акцент╕в в д╕яльност╕ корпорац╕й в╕д економ╕чного (комерц╕йного) напрямку (виробництво ╕ отримання прибутку) до соц╕ального – медичне страхування, пенс╕╖, допомога по безроб╕ттю, оплачуван╕ в╕дпустки ╕ листки непрацездатност╕, гарант╕╖ зайнятост╕. Корпорац╕╖ стають соц╕ально в╕дпов╕дальними, фактично переймають соц╕альн╕ функц╕╖ держави, причому роблять це б╕льш рац╕онально ╕ менш витратно. В таких формах в╕дношень вмикаються механ╕зми кооперац╕╖, коли б╕льший р╕вень вза╓мозалежност╕ да╓ б╕льшу вигоду обом сторонам. Так╕ фактори як, задоволення роботою, справедлива оплата прац╕, дружн╕ в╕дносини в колектив╕, нарешт╕, в╕дпов╕дальне в╕дношення до природного середовища ╕ до соц╕уму насправд╕ створюють умови, в яких прац╕вник сам в╕дчува╓ в╕дпов╕дальн╕сть за свою працю перед колективом, працю╓ "як на себе", а в творчих профес╕ях забезпечу╓ максимальну в╕ддачу. Колектив перетворю╓ться для роб╕тника в "велику с╕м'ю" спаяну сп╕льною справою, де людина д╕ста╓ визнання, нов╕ враження, профес╕ональне зростання, задоволення ╕нстинкту приналежност╕. Головне, що в корпорац╕╖ в╕дсутн╕ спец╕альн╕ структури (корпорац╕╖ б╕льш низького р╕вня), як╕ забезпечують виконання соц╕альних функц╕й, процес ста╓ менш бюрократизований ╕ менш затратний, а значить сусп╕льство в ц╕лому функц╕ону╓ б╕льш ефективно.

Основна проблема корпорац╕й (комерц╕йних) поляга╓ в нев╕дпов╕дност╕ (чи неповн╕й в╕дпов╕дност╕) корпоративних ╕нтерес╕в ╕нтересам сусп╕льства в ц╕лому. Ця проблема стара, (про що св╕дчить ╕стор╕я великих корпорац╕й минулого, особливо в колон╕ях), але в наш╕ часи вона загострилася в зв'язку з обмежен╕стю ресурс╕в, еколог╕чними проблемами, як╕ корпорац╕╖ схильн╕ ╕гнорувати, та спрямован╕стю на задоволення ╕ндив╕дуальних потреб, як╕ можуть входити в протир╕ччя з потребами сусп╕льства в ц╕лому, (виникають так зван╕, екстернал╕╖, на мов╕ економ╕ст╕в). Все це св╕доцтва того, що сучасний св╕т, який ран╕ше був сукупн╕стю людей, п╕дпри╓мств, орган╕зац╕й тепер перетворю╓ться в систему – ц╕л╕сний орган╕зм, в якому ╕сну╓ безл╕ч горизонтальних зв'язк╕в, в╕дношень, вплив╕в ╕ вза╓мозалежностей. В таких умовах комерц╕йна корпорац╕я змушена враховувати не т╕льки поточн╕ видатки чи прибутки, але також довготерм╕нов╕ насл╕дки сво╓╖ д╕яльност╕, планувати в╕ддалену перспективу в б╕льш широкому, загальнодержавному чи загальносв╕товому контекст╕. Це значить, що корпорац╕╖ починають все б╕льше переймати на себе т╕ функц╕╖, якими ран╕ше займались виключно держави. ╤ це ╓ ще одна – серед тенденц╕й, як╕ св╕дчать про наростаючу кризу державност╕ в сучасному св╕т╕.

Розд╕л 3.4 . ╤дея, вт╕лена в соц╕альну практику .

Та й що ж то за народ, коли за свою користь не дба╓

╕ очевидн╕й небезпец╕ не запоб╕га╓?

╤.С. Мазепа, 1708 р.

Ясно, що поруб╕жна перв╕сна Укра╖на не мала ╕ не могла мати державност╕. Державн╕сть була зруйнована в 1240 роц╕ ╕ тим самим була порушена пол╕тична тягл╕сть народу. На в╕дм╕ну в╕д ел╕ти, посполитий народ сприйма╓ втрату державност╕ з полегшенням, як втрату ярма, яким була для нього держава. Але ментальна тягл╕сть народу не може бути перервана, чи хоч би швидко ╕ радикально зм╕нена, бо ментальн╕сть «розм╕щена» в головах людей. Подальший сусп╕льний розвиток продовжу╓ться на ╕снуюч╕й ментальн╕й основ╕, яка вже п╕знала державн╕сть, тобто вже вийшла далеко за меж╕ общинно╖ стад╕╖ соц╕ального розвитку. А тому в нових специф╕чних умовах виник в╕дпов╕дний механ╕зм утворення вже дещо ╕накшого типу бездержавного сусп╕льства пор╕вняно з арха╖чними общинними формами. Загальне правило для арха╖чних форм, в тому числ╕ ╕ для сусп╕льства древньо╖ Рус╕, ╕ для кочовик╕в – ╖х укор╕нення в родову общину, кровну спор╕днен╕сть. (Велика роль родоплем╕нних зв'язк╕в подекуди спостер╕га╓ться до нашого часу, наприклад, серед народ╕в Кавказу). В перв╕сн╕й Укра╖н╕ родових в╕дносин не могло залишитися, бо вона виникла на засадах в╕льно╖ сп╕льноти переселенц╕в з р╕зних земель ╕ р╕зних кра╖н, яка форму╓ться «з нуля» на нових землях. (Костомаров п╕дкреслював перевагу ╕ндив╕дуального над общинним, як загальну характеристику народу п╕вденно╖ Рус╕, а також його рел╕г╕йну ╕ м╕жетн╕чну терпим╕сть.). А тому там був в╕дсутн╕й також етн╕чний чи рел╕г╕йний принцип формування, бо на перших порах мова йшла про ф╕зичне виживання, а п╕зн╕ше виникла необх╕дн╕сть в т╕сних контактах з кочовою цив╕л╕зац╕╓ю, що не могло не привести до ще б╕льшо╖ толерантност╕ ╕ м'якост╕ м╕жетн╕чних ╕ м╕жрел╕г╕йних в╕дносин. Адама Кис╕ль, як в╕домо, охарактеризував рел╕г╕йн╕сть козак╕в словами «religionis nullius» – не мають в╕роспов╕дання. Папський нунц╕й Джованн╕ Ланцелотт╕ в лист╕ до Конгрегац╕╖ Пропаганди В╕ри в╕д 1625 року да╓ вже однозначну оц╕нку: «... козаки не п╕клуються н╕ про ун╕ю, н╕ про схизму, бо вони справжн╕ ате╖сти, хоч ╕ п╕дпорядковуються бажанням схизматик╕в». (Цитата по книз╕: Teresa Chynczewska-Hennel, ?wiadomo?? narodowa szlachty ukrai?skiej i kozaczyzny od schy?ku 16 do po?owy 17 w., 1985). На в╕дм╕ну в╕д великорос╕в, де зм╕на одного лише обряду привела до розколу церкви ╕ страшних репрес╕й, в Укра╖н╕ пост╕йно в╕дбувались церковн╕ «пертурбац╕╖», наприклад, в пер╕од з 1839 по 1875 роки була л╕кв╕дована греко-католицька церква, що не спричинило жодних заворушень за винятком Пратулинського на Холмщин╕. В перв╕сн╕й Укра╖н╕ напевно не було (в усякому раз╕ на перших порах) ╕нституту церкви – ще одного апарату насильства, на цей раз ╕деолог╕чного. (До реч╕, рел╕г╕йний принцип об'╓днання ╓ дуже типовий в ╕стор╕╖. На цьому принцип╕ створилася зокрема, Нова Англ╕я). Друга важлива особлив╕сть – в╕дсутн╕сть ф╕ксовано╖ територ╕╖, яку можна було би назвати Укра╖ною. Укра╖ною ставала будь-яка м╕сцев╕сть де утверджувався даний тип сусп╕льства. Ще одна характерна ознака для бездержавних утворень – народ м╕г мати зброю, утворювати бойов╕ збройн╕ одиниц╕ ╕ в╕дпов╕дно, народ сам в╕дстоював ╕ захищав свою безпеку. ╤ нарешт╕, не ╕снувало «апарату насильства» – органу, що мав виконувати певн╕ репресивн╕ функц╕╖ по в╕дношенню до частини сусп╕льства в ╕нтересах ╕ншо╖ ц╕лком певно╖ частини чи групи. В той же час, перв╕сна Укра╖на не була утворенням типу, в╕йськова демократ╕я, бо не мала централ╕зовано╖ адм╕н╕страц╕╖, зате мала под╕л сусп╕льства на стани.