Текст книги "Час смертохристів. Міражі 2077"

Автор книги: Юрий Щербак

сообщить о нарушении

Текущая страница: 3 (всего у книги 32 страниц)

9.

Вони й не помітили, як перетнули американо-канадський кордон. Властиво, і кордону ніякого не було. Проминувши старий міст, що з'єднував береги ріки Св.Лаврентія, вони опинилися на узліссі, де стояла мисливська дерев'яна будка, в якій міцно спали ополченці канадського війська – школярі, озброєні старовинними гвинтівками М-24. Всі дорослі службовці регулярних військ Канади брали участь, спільно з американськими і мексиканськими вояками, у трьох глобальних операціях: Південній(операція «Какаду»), де точилися бої переважно в джунглях Бразілії, Східній(операція «Шовковий шлях»), де мобільні групи Конфедерації діяли в Сінцзяні, Тібеті й вторгалися в сферу відповідальності Чорної Орди – Туркестан і Кавказький Халіфат, Близькосхідній(операція «Грааль»), де елітні війська Конфедерації захопили плацдарми в Бейруті та Дамаску, пустелю Негев і узвишшя довкола Єрусалима, намагаючись врятувати залишки ізраїльської держави від мусульманського потопу.

Враховуючи геополітичну ситуацію, Пентагону і Організації Глобальної безпеки довелося працювати над планом операції «Сталінград», що відкривала б новий театр військових дій у Європі.

Почувши сигнали лімузина, заспаний хлопчисько у натільній сіро-зеленій армійській білизні вийшов з будки і підняв шлагбаум, грузилом до якого слугувало колесо від джипа, що підірвався неподалік на міні.

Лімузин повільно проїхав через епізоотичний бар'єр – якусь смердючу багнюку, залиту до спеціального бетонного корита – й заїхав на територію Канади. Гайдук прокинувся, почувши сигнал лімузина, і згадав про паспорт. Мав право на дипломатичний паспорт згідно з угодою про українсько-американське співробітництво у галузі науки і високих технологій. Паспорт був при ньому, в зовнішній кишені його новенької синьої куртки. Але паспорт не перевіряли. Потім згадав про пакуной, переданий йому Ширлі, та слова Марти Джеферсон. Розв'язав бант і розірвав цупкий подарунковий папір, яким було обгорнуто пакет. Що там? Китайська фарфорова ваза? Чи кам'яний божок іннуїтів? Ввімкнув верхнє освітлення, призначене для читання паперів у лімузині. Вожена спала, повернувшись до нього спиною.

Промінь світла вихопив шкатулку з темночервоної шкіри з витісненою емблемою Президента Конфедерації – той самий, відомий ще з часів США, американський орел з гілкою оливи у правій лапі й пучком стріл у лівій, з тим самим білим хвостом і написом Е PLURIBUS UNUM. Тільки над головою орла було розміщено три великі зірки – білу американську, червону канадську і зелену мексиканську. Відкрив шкатулку: золотий, витонченої роботи метелик, прикрашений смарагдами, що призначався для пишних грудей Наталії Гаврилівни Махун, Першої Леді України. Потім побачив свою рідну стареньку «Беретту» М9А11 з трьома запасними магазинами і конверт з грошима (його, Гайдуковими грошима) й банковими документами. Коли тільки встигли дістати це багатство з будинку на Канал Роуд? Нижче, на дні, лежав незнайомий прилад, схожий на наручний годинник з великим циферблатом. Підніс поближче до очей. Годинник раптом засяяв блакитною прозорістю екрану, на якому виникли різні символи, і серед них – крапля води. Гайдук зрозумів, що в його руках найновіша розробка геджету для безпечного глобального комунікування. Будь-який сигнал, що виходив з апарату – телефонний, телевізійний, комп'ютерний чи супутниковий – неможливо було засікти і, відповідно, знищити залпом самонавідних ракет. Про кращий подарунок годі було мріяти! Гайдукові агентура доповідала про цю нову цяцьку компанії Фор Епплз (Four Apples), яку американці в обмежених кількостях надавали у користування вищим цивільним і військовим чинам Конфедерації. Майнула шалена думка – подзвонити зараз до Вогняної Сари, спитати, чи це її люди вбили Віктора Безпалого? Думаючи про Віктора, не вірив, що його немає серед живих. Ще вчора (чи позавчора?), після отримання шифровки від Гетьмана, вони добряче випили з Віктором, обмиваючи першу генеральську зірочку Гайдука. Пили не в офісі, а в ірландському пабі «О'Коннор» в Спрінгфілді, запиваючи польську горілку «Білий орел» чорним пивом «Гіннес». Домовилися, що Віктор перебере на себе все господарство Гайдука, всі його зв'язки і агентурну мережу. Гайдук пообіцяв невдовзі повернутися з Києва до Вашінгтона, щоб передати справи Безпалому й організувати всі необхідні прощальні заходи. Попрощалися... У тому, що Безпалий після від'їзду Гайдука стане директором Бюро, вони не сумнівалися. Уявив Віктора з простріленою головою й жовтою биркою, прив'язаною до великого пальця правої ноги, у морзі центральної лабораторії Бюро розслідувань у Квантіко, в лісах Вірджинії, де колись містилася Академія ФБР. Не сумнівався, що саме туди завезли труп Безпалого. Скам'яніла від горя, безпорадна Ніна зі спухлим від сліз обличчям, кучерявий, зляканий Джордж, заплакана Мар'янка.

Вперше за цю божевільну добу Гайдук так гостро відчув біль утрати найближчої людини. Для Гайдука – військового і науковця – священними були поняття «моя команда», «мої люди», «хлопці, яким можна довіряти». Ні родина, ні якась партія чи політичний рух (збіговисько зрадливих базік, об'єднаних (скоріше – роз'єднаних) жадобою влади) не становили для Гайдука жодної цінності. Ніколи не мав сентименту до родичів – двоюрідних братів чи дядьків – які незрідка виявляли ворожість до нього, вважаючи його самозакоханим, владолюбним, жорстоким, замкненим у собі егоїстом. Зневажав усі партії, не вірячи жодному з лідерів: робота у розвідці й можливість ознайомитися з найтаємнішими файлами, що їх накопичувало Головне управління військової розвідки і Особливий відділ при Гетьмані, позбавив Гайдука ілюзій щодо минулих і теперішніх політичних лідерів України.

Він вірив тільки друзям-розвідникам, на допомогу яких можна було сподіватися в будь-якій смертельній ситуації, з якими пройшов не одне випробування; знав, що колеги, перевірені часом, належать до «його команди», він любив їх, пишався ними і всюди, де міг, допомагав їм. Віктор Безпалий був одним з найвірніших Гайдукових сподвижників.

Вже світало, коли лімузин з утікачами дістався Смитз Фолз, де розташувалася таємна авіабаза імені генерала У.Кларка. Звіт про цю базу, підготовлений резидентом військової розвідки України по Канаді, пройшов ще у 2075 році через Бюро Гайдука. Це був доволі поверховий документ (діяльність резидента в Канаді взагалі викликала в Гайдука ряд запитань), але зараз, риючись у пам'яті, він згадав, що, згідно з інформацією, авіабаза призначена для здійснення таємних операцій в Арктиці і Сибіру, Пакистані, Китаї, Індії та Афганістані. Маршрути стратегічних бомбардувальників і важких військово-транспортних літаків пролягали над Північним полюсом і територією Союзу Держав Чорної Орди. Ні в канадський, ні в американській пресі та інтернетджерелах база не згадувалась. Лише одного разу, коли важкий бомбардувальник «Ланкастер-37» розбився неподалік Оттави, у французькій її частині Гатіно, спалахнув скандал: заморська територія Франції Квебек звинуватила владу Онтаріо в навмисній диверсії проти французьких інтересів. Вибух знищив науково-дослідний центр з виробництва високоточних боєзарядів у передгір'ях Гатіно. Паризька преса висунула навіть припущення, що на борту «Ланкастера» могла бути ядерна зброя – такої сили був вибух. Але справу швидко зам'яли. Конфедерація сплатила Парижу солідну компенсацію і надала французам збройну допомогу у проведенні каральної операції проти самопроголошеного арабського Халіфату в департаменті Івелін, врятувавши Версаль від зелених прапорів ісламу. Проте аналітики ВІРУ з кількох маленьких заміток зробили висновок щодо точки злету бомбардувальника, його бойового навантаження і траєкторії падіння.

Починався ранок. Сонце сходило від кам'яних бастіонів, якими закінчувався Атлантичний океан, й піднімалося над Ньюфаундлендом і Лабрадором. У весняному, ще холодному тумані, нечітко вимальовувалися темно-сірі силуети велетенських літаків. Гайдук автоматично порахував їх – понад три десятки. У східному секторі аеродрому причаїлися винищувачі-бомбардувальники F-160 вертикального злету – пласкі чорні безформенні платформи, що панували в стратосфері. Вежа управління авіарухом, схожа на середній нью-йоркський хмарочос, випливала з імли. Під'їзні доріжки ще були пунктирно позначені синіми нічними вогнями; полем снували важкі армійські траки для перевезення боєприпасів.

Лімузин перетнув злітну смугу і подався на кінець поля. Неподалік потужних радарних антен стояв літак, якого ще ніколи в житті не бачив Гайдук. Це був величезний старий «Ланкастер-27» – легендарний транспортний біплан з вісьмома двигунами – по чотири в ряд на кожне нижнє крило. Літак був побудований років сорок тому, коли владу в ООН захопили божевільні «зелені» й нав'язали людству – під приводом боротьби з кліматичними змінами – самовбивчі обмеження у викидах вуглецю та споживанні пального. На темно-сірому двоповерховому фюзеляжі літака був намальований великий червоний хрест на квадратному білому полі. Літаючий госпіталь, який міг одночасно перевозити до 400 поранених, був обладнаний двома операційними і трьома перев'язочними приміщеннями. Лімузин впритул під'їхав до розчахнутого черева літака. Частина його лежала на землі й слугувала мостом для завантаження контейнерами, закамуфльованими під кольори пустелі. Стояв звичайний для такої ситуації гамір. Сержант, що керував завантаженням контейнерів, лаявся з водіями, аби не порушували центровку літака. Дві жовтогарячого кольору цистерни з пальним присмокталися шлангом до правЪго і лівого крил. По них бігали механіки, поралися біля двигунів. Гайдук помітив, що на нижніх крилах біплана прокладено спеціальну доріжку, огороджену сіткою. «Невже вони виходять на крила під час польоту?» – жахнувся Гайдук.

Ніхто не звертав уваги на приїжджих, які мовчки стояли неподалік лімузина. Вожена трималася осторонь, поправляючи на вітрі хустку, щоб не відкрити обличчя. Нарешті до Гайдука підійшов немолодий офіцер у формі розвідника ВПС Конфедерації, віддав честь і попросив паспорт. Зробив якусь позначку у лептопі, потім чемно сказав:

– Рекомендую викинути одяг. На ньому є маячки.

Гайдук мовчки простягнув офіцеру пакет з одягом, в якому прийшов до Білого дому. Непоганий темно-синій, кольору «нейві» костюм за 200 глобо, світло-рожевий галстук. Нові черевики. Шкода.

Офіцер потер долонею сиву борідку:

– Дозвольте взяти на час рейсу шкатулку. Потім повернемо.

Гайдук віддав шкатулку з пістолетом та подарунком першої леді і грамоту Президента Конфедерації. Гроші й геджет-комунікатор завбачливо сховав до кишені.

– Як летимо, капітане?

– Летимо в Європу, куди – не маю права сказати. Вірніше – не знаю. Все залежить від ситуації. Адже ви знаєте, що в Європі війна.

Всюди війна. Ніким офіційно не оголошена, повзуча, перманентна, глобальна війна.

Сонячне тепло з'їдало туман. Ревище двигунів заповнило злітну смуту, з якої один за одним стартували бомбардувальники і відлітали у напрямку затоки Гудзон, а звідти до Північного кола. Самотність і безнадія охопила Гайдука. Ліс навколо бази ще оточували смуги снігу, як у тайзі, а у Вашінгтоні, на Канал-Роуд, цвіли рожеві й жовті маленькі айстри – Лінда старанно поливала їх. Там залишилося його життя. Цистерни повільно від'їхали від літака, залишаючи гарячий слід у прохолодному просторі летовища.

Сивий офіцер приклав долоню до козирка старенького авіаційного кашкета.

– Прошу заходити, пані і панове. Від імені авіакомпанії «Літаючі гроби» вітаю вас на борту «Кульгавого дракона». Летіти нам довго, до двадцяти годин, чи долетимо – невідомо, шлях небезпечний. Але екіпаж надійний, веселий, молодий – всі пілоти старші за мене (він весело підморгнув мовчазним Гайдуку і Божені), але є вдосталь алкоголю і смачної їжі. Прошу, мадемуазель.

Першою він галантно пропустив Божену.

Гайдук попрощався з хлопцями з лімузина, помахав рукою стрільцю, який стирчав на даху «Каділака», і подався по трапу у непривітне черево «Кульгавого дракона». Величезний люк одразу почав зачинятися, і у літаку стало зовсім темно.

За мить до цього до літаючого госпіталю залетів невеличкий дрон й сховався в порожній операційній, сівши на безтіньову хірургічну лампу.

Літак повільно рушив довгою бічною доріжкою до початку злітної смуги, щоб зайняти чергу за бомбардувальниками, які з гуркотом злітали один за одним у холодне небо Канади.

10.

22 квітня 2077 р.

ОПЕРАТИВНИЙ НАКАЗ № 1377/2554 ОТ

Таємно

Всім прикордонним заставам, пунктам і постам переходу держкордону

Всім розвідувальним підрозділам прикордонної служби.

Всім земельним і волосним Управлінням Державної Варти України.

Всім агентам ДерВару, співробітникам поліції і службовцям військової жандармерії

Орієнтую, що виконавчий директор українсько-американського Бюро науково-технологічних обмінів, він же генерал-хорунжий Головного управління військової розвідки України Гайдук Ігор Петрович, який 21 квітня ц.р. зник зі столиці Конфедерації Держав Північної Америки м. Вашінгтон у невідомому напрямку і який звинувачується у причетності до вбивства заступника директора Бюро В. Безпалого, а також у інших тяжких державних злочинах, має з'явитися на території України.

НАКАЗУЮ:

у разі спроби Гайдука І.П. перетнути державний кордон України або при виявленні його на території Держави затримати і доставити до штаб-квартири ДерВару (Київ, ВолодимирськаЗЗ/37).

Гайдук озброєний і надзвичайно небезпечний. Має бойовий досвід офіцера спецназу розвідки.

Про всі підозрілі переміщення й спроби нелегального перетину держкордону доповідати мені особисто.

Директор Державної Варти України.

Юлій Мережко

***

22 квітня 2077 р.

10.00 AM

Президенту Конфедерації Держав Північної Америки

Ендрю Ван Лі

ТАЄМНО. Вищої державної ваги

Сер,

Як щойно ми дізналися з надійних джерел, Сара ЛуЛейн готує винятково небезпечну провокацію, здатну порушити основи державного ладу Конфедерації й значно ослабити наші міжнародні позиції, не кажучи вже про катастрофічні наслідки для Вас особисто.

Вчора увечері (21.04.77 о 10.00 РМ) у приміщенні штабу Об'єднаних сил підводного морського флоту Конфедерації відбувся запис теле-, радіо– і пресового інтерв'ю віце-Президента для провідних теле-радіо каналів та видань «Вашінгтон Пост», «Нью-Йорк Таймз», «Глоб енд Мейл», «Мехіко Ньюз», «Гардіан», «Шпігель», «Київ-Cmap», в якому містяться тяжкі звинувачення на адресу Першої леді сенатора Ширлі Ван Лі в її зв'язках з резидентом розвідки Чорної Орди (СДОР) генералом Гайдуком, який через Першу Леді нібито отримував найчутлівішу таємну інформацію, пов'язану з національною безпекою Конфедерації. Наводяться фальшиві дані про численні зустрічі Гайдука з Першою Леді відверто сексуального характеру на конспіративних квартирах і додаються – на жаль, справжні – відеозаписи інтимного змісту двадцятирічної давнини зі студентських часів Гайдука і Ширлі Мак Доул, коли вони навчалися в МІГ.

Сара Лу Лейн вимагає передати скандальну справу у відання спеціального Прокурора Конфедерації Стівена Голдмана. Також вона вимагає негайно заарештувати Гайдука і Першу Леді.

Головна мета інтерв'ю – домогтися імпічмента президента Конфедерації, першим етапом чого має стати негайне позбавлення Вас влади і передачі всіх повноважень віце-президенту КДПА до з'ясування всіх деталей справи.

Сьогодні Вам буде пред'явлено ультиматум. У разі Вашої відмови виконати висунуті вимоги, інтерв'ю буде оприлюднене завтра, максимум – післязавтра.

Адмірал Стенлі Фішер

PS. Згаданий Гайдук дістався сьогодні бази ВПС Кларк (Канада) і о 9.30 AM відлетів до Європи на госпітальному літаку «Ланкастер-27» ВПС Конфедерації. Посадка, в залежності від оперативної ситуації, відбудеться на таємній базі «Росток» (Німеччина) або на базі «Мазури»(Польща) 23 квітня приблизно о 15.00 європейського часу.

Стенлі

***

22 квітня 2077 р.

12.30 РМ

Абсолютно таємно

Головнокомандуючому військ Космічної і Протиповітряної оборони Конфедерації

Маршалу авіації Алексу Джозефу

Як стало відомо, на борту госпітального літака «Ланкастер-27» сьогодні, о 9.30 AM, до Європи відлетів особливонебезпечний злочинець, резидент розвідки Чорної Орди (СДОР) генерал Гайдук, при якому знаходяться стратегічні плани операції «Шовковий шлях». Потрапляння цих планів до рук ворога нанесе великий удар інтересам національної безпеки Конфедерації, в результаті чого загинуть десятки тисяч наших військовослужбовців, буде втрачено мільярди амеро.

НАКАЗУЮ:

Знайти і знищити госпітальний літак «Ланкастер-27» над Атлантичним океаном. Побічні втрати (collateral damage) від загибелі літака і його мирної команди не йдуть у жодне порівняння зі стратегічною катастрофою, якою загрожує передача документів ворогу. Літак має бути знищений поза територіальними водами Конфедерації та її економічною зоною.

Про виконання наказу негайно доповісти.

Президент Ендрю Ван Лі

***

Повідомлення телеканалу CNN

від 22 квітня 2077 p. (11.00 AM Вашінгтонського часу)

Президент Конфедерації Ендрю Ван Лі з невідомих причин терміново покинув базу Ванденберг і відлетів до Вашінгтона. Ні Президент, ні його оточення не коментують цю подію. На думку експертів, від'їзд Президента пов'язаний з загостренням ситуації на Близькому Сході. З неофіційних джерел стало відомо про тяжкі втрати військового контингенту Конфедерації в Бейруті.

11.

Вони розташувалися на другому поверсі літака в порожній палаті для поранених офіцерів. То було аскетичне, пропахле запахом йоду і дезинфекції сіре приміщення з чотирма ліжками и двома ілюмінаторами, з яких відкривався вид на праве крило біплана; маленький столик, як і ліжка, був міцно приварений до палуби, чотири металеві стільці з легкого сплаву, що фіксувалися завдяки електромагнітам, пристінна шафа з посудом, упаковками ліків та шухлядою зі старими книжками і журналами.

Сивий веселий офіцер, який відрекомендувався старшим стюардом літаючого госпіталю Морисом Бланшаром, заходився накривати стіл: це був стандартний набір продуктів, запакованих у пластикові ємності – салати, шинка, сири, тунець, креветки, холодні промерзлі булочки, молоко і полуниці. «Зовсім непогано»,– подумав Гайдук, згадавши мізерні харчові пайки, які приносила на Канал-Роуд по п'ятницях Лінда, повертаючись з банку. Поряд з палатою був туалет з душем, куди негайно забралась Божена. Капітан Бланшар пояснював Гайдуку особливості їхнього лету: невеличка швидкість «Кульгавого Дракона» – 200-250 миль на годину, й незначна висота (до 10 000 футів, інколи літак летить дуже низько – на висоті 500-1000 футів) становить значну перевагу, оскільки стратосферні хижаки Чорної Орди з їхніми космічними швидкостями призначені до бою на великих висотах і нерідко бувають безсилими проти повільних, практично беззбройних «Ланкастерів-27». Крім того, по секрету повідав Бланшар, «Кульгавий Дракон» зазвичай літає у режимі «Стеллз», стаючи літаком-невидимкою, що рятує його не тільки від висотних винищувачів, але й від протиповітряних ракет наземного і морського базування, якими масово озброєні формування терористів. Екіпаж дотримується режиму радіомовчання, що допомагає подолати небезпечну океанську відстань. І все ж, скрушно похитав головою Бланшар, кожен рейс літаючого госпіталю пов'язаний з неабияким ризиком.

Повернулася Божена, чемно відмовилась від сніданку, тільки випила трохи молока й лягла на верхнє ліжко.

«Як я дотягну цю понівечену істоту до Києва?» – подумав Гайдук. Хоч і не вповні, але розумів, що вскочив у неабияку халепу, і тому почав розробляти різні альтернативні плани дій – як безпечно дістатися з Боженою до України після того, як вони долетять до Європи.

Гайдук відмовився від алкоголю, хоч як його вмовляв Бланшар. Та й ця холодна, позбавлена будь-якого смаку їжа не викликала в нього ніякого апетиту. Гарячої кави, яку би залюбки випив, не було – в літаку не працювали системи обігріву баків для чаю і кави.

– Цей одяг на вас затісний, – зауважив Бланшар. – Де ви його взяли?

– В Білому домі видали.

– О, то це історичний експонат! А літера «V» що означає? Victory? Перемога?

– Visitor. Відвідувач.

– Слухайте, в мене є пропозиція. Хочете обмін? Я беру цей історичний костюм – мені він буде сам-раз. А вам дам офіцерський камуфляж. Думаю, що розмір підійде.

– Гаразд, – погодився Гайдук, якого вже дратувала ця піжама, як він її назвав.

Бланшар швидко повернувся.

– Ось, міряйте.

Це був непоганий костюм – куртка, штани, міцні черевики. Камуфляжний колір і малюнок автоматично змінювалися у залежності від зони бойових дій – від Арктики (біло-блакитнявий) до пустель (жовтувато-синюваті плями) і осінніх узлісь (насичено жовті, червоногарячі кольори).

– Дякую щиро.

Гайдук з полегкістю скинув з себе подарунок Білого дому, в якому почувався блазнем, і швидко перевдягнувся. Божена тихо спала на верхотурі, заколисана гудінням двигунів і дрібним тремтінням фюзеляжу. Паспорт, гроші і геджет він переніс до кишень нового вбрання: кишень було вдосталь, багато з них – невідомого призначення.

Бланшар теж був задоволений – не кожен офіцер Конфедерації може мати хоч і дешевий, але шикарний костюм з Білого дому з золотою літерою «V» на лівій нагрудній кишені. Це була вигідна оборудка, бо офіцерський камуфляж йому дістався задарма: Бланшар узяв його у приміщенні, де складали речі померлих пацієнтів госпіталю.

Честолюбство розпирало Бланшара, який вирішив негайно податися до кабіни пілотів, щоб похизуватися перед ними обновою. Його друзі-пілоти впевнено вели старенький «Ланкастер-27» від берегів Лабрадору до узбережжя Гренландії. Пілоти якраз пили гарячу каву – в кабіні знайшлося місце для кавоварки. Запах кави «еспресо» викликав у Бланшара додаткову хвилю ентузіазму. Він похвастався своїм новим, президентськимвбранням і, щоб догодити пілотам, які поділилися з ним кавою і хрусткими теплими круасанами, запропонував показати їм новйй порнофільм, життєва енергія якого мала стимулювати ветеранів військово-транспортної авіації. Він витягнув з кобури пістолета, яку почепив на правий бік, маленький диск з найновішим витвором кіномистецтва Каліфорнії.

Бланшара пілоти зустріли привітно. Знали, що цей SHUFFLER є неперевершеним майстром сороміцьких анекдотів і видатним фінансовим посередником, який під час недовгих зупинок «Кульгавого Дракона» на базах Конфедерації, розсіяних по всьому світі, міг забезпечити найкращий обмінний курс амеро на глобо, юані чи рупії. Таланти Бланшара високо цінувалися не тільки серед літунів, але й у командах хірургів і медсестер, що регулярно змінювалися на борту.

Стояв сонячний день, європейська пітьма була ще попереду, і океан під літаком розсипався на тисячі блищиків, які пригасали на мить коли по них стрімко ковзала тінь «Кульгавого Дракона».