Текст книги "Полтава"

Автор книги: Богдан Лепкий

сообщить о нарушении

Текущая страница: 38 (всего у книги 39 страниц)

кармазин– дороге темно-червоне сукно

карний– дисциплінований

карність– дисципліна

Картаґо– Карфаген, місто-держава в Північній Африці. Засноване фінікійцями у 825 р. до н. е. Завоювало Північну Африку, Південну Іспанію, Сицилію, Сардинію. Після трьох Пунічних воєн з Римом 146 р. до н. е. столиця була зруйнована римлянами, а держава перестала існувати.

касетон– кессон, чотири– або багатокутне заглиблення в стелі. Виконує конструктивну і декоративну функції.

катряга– катрага, курінь на пасіці

Кафа– місто в Криму, де був великий невольничий ринок. 1783 р. перейменоване на Феодосію.

квочка– тут: сузір'я Плеяд

кебетний– талановитий

келеп– зброя у формі молота на довгому держаку

Кеніґзен[Кенігсек Фрідріх] (?-1708) – інженер-артилерист, родом із Пруссії. Генеральним гарматним осавулом Гетьманщини призначений орієнтовно на початку 1700-х років. Під контролем канцелярії Генеральної Військової Артилерії Ф. Кенігсека були ливарні, порохові та кінні заводи. Його професіоналізм виявився 1702 р. під час облоги Биховської фортеці, коли ядра, спрямовані Ф. Кенігсеком, вимусили прихильників Карла XII здатися. У жовтні 1708 р. гетьман І. Мазепа доручив Д. Чечелеві та Ф. Кенігсекові оборону Батурина. Гарматний вогонь завдав чималих втрат війську Меншикова. Через підступну зраду Прилуцького наказного полковника І. Носа зусилля оборонців були зведені нанівець. Ф. Кенігсек, за повідомленням англійського посла Чарльза Вітварта, «не встиг розставити своїх людей у належний порядок» і був тяжко поранений. Схоплений вояками Меншикова Ф. Кенігсек помер від ран у дорозі. Иого тіло колесували у Конотопі, після чого голову з виколеними очима «на столпе каменном також на шпицу железную воткано» в Сумах.

кертовиння– кротовиння

киватися– рухатися, ворушитися

київські канти– співи, побожні пісні

кирея[керея] – довгий, широкий суконний одяг, свита-сіряк з каптуром; одяг прямоспинного крою зі вставними клинами по боках

кирун– дешева матерія

кількоро– декілька

кістнер– церковний слуга, паламар

клев– зуб (кривий, гострий)

клевець– молоток

кнут(рос.) – батіг, бич

кобеняк– довгий, широкий суконний верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк

ковбаня– глибока вибоїна, звичайно на дорозі, з водою, болотом; калюжа

ковер– килим

коверза– від коверзувати – капризувати; знущатися, збиткуватися, глумитися

Кодак– у XVII–XVIII ст. фортеця біля Дніпровських порогів, побудована поляками в 1635 р. з метою ізолювати Запорізьку Січ від України

КожухівськийЮрій – компанійський полковник. За наказом гетьмана, терміново повернувся з походу проти Булавіна і брав активну участь в антимосковській акції. 7 березня 1709 р. його полк потерпів поразку в нерівному бою з корпусом Меншикова. Після Полтавської битви здався царському війську. 1712 р. по трьох роках тюрми був засланий до Архангельська.

коловатиця– коловерть

колот– колотнеча

колюмна– колона

колючкувати– колоти (словами)

комишник– розбійник, що ховався в очеретах і комишах пониззя Дніпра

коміть– стрімголов, сторчма

компанієць– козак легко-кінного гетьманського полку

кондиція– суспільне (майнове) становище

контуш– кунтуш, верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг XVI–XVIII ст.

копаниця– полоз у санях

копильчак– сани, гринджоли

копійник(рос.) – списник, воїн, озброєний списом (рос. копье)

корець– міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг, центнер

корито(Десни) – тут: річище

копіт– курява

королівці– соратники короля Карла

коряк– кругла посудина з ручкою для зачерпування і виливання води (вина, молока тощо); ківш

коси у джереґелі– вінком довкруги голови

КочубейВасиль (1640–1708) – регент військової канцелярії (1681–1687), генеральний писар (1687–1699), генеральний суддя (1699–1708) Гетьманщини. Власник великих маєтків. Учасник усунення І. Самойловича з гетьманства в 1687. Разом з Полтавським полковником І. Іскрою – автор доносу на Мазепу про його антимосковські наміри. Петро І, якому адресувався донос, не повірив авторам і видав їх у руки Мазепи. К. та Іскра були страчені в містечку Борщагівка під Білою Церквою (тепер село Вінницької обл.). Згодом перепоховані на території Києво-Печерської лаври.

Кочубей(Кочубеївна) Мотря (бл. 1688 —?) – донька Василя Кочубея, хрещениця гетьмана І. Мазепи, який був закоханий у неї і хотів одружитися (батьки не дали згоди). Збереглися листи Мазепи до неї. Роман став сюжетом для письменників, композиторів, художників; 1707 вийшла заміж за сина ген. судді В. Чуйкевича; 1709 їх було заслано до Сибіру. Повернувшись в Україну, пішла в монастир біля Полтави.

коштур– костур

краска– колір, барва

крата(польськ.) – ґратчасті ворота

кратястий(з польськ.) – картатий

крижі– поперек

криянка– від слова критися – не проявлятися відкрито, таїтися, ховатися

кріс– рушниця

кукла(рос.) – лялька

кундель– вівчарка

куншт(польськ., від ніж. Kunst) – майстерність, мистецтво

кунштик(польськ., від ніж. Kunststьck) – шедевр, майстерний виріб

Купідон– у давніх римлян божок кохання. Зображається у вигляді хлопчика з луком.

куропуд– страхопуд, інших страшить, а сам курей боїться

курпи– етнографічна група, що населяє Курпівську Пущу (північне Мазовше в басейні Нарови та її приток)

лавник– член міського суду

Лазар– брат євангельських Марії і Марфи, якого Ісус Христос воскресив на четвертий день після його смерті

лазарет– шпиталь

ласохлист– ласий на розкоші

лахмай– людина в лахмітті

лебедіти– слізно просити; жалібно молити

легіт– легкий, приємний вітерець

легувати– заповідати, записувати легатом (як заповіт)

ледняк– дуже холодний вітер

лезво– лезо

лексикон– словник

ЛещинськийСтаніслав – познанський воєвода, обраний 1704 р. на королівський престіл. Підтримував Швецію у її боротьбі проти Московії. Польща, маючи одночасно двох королів – Августа II і Лещинського, поділилася на дві ворожі частини.

лизень– язик великої рогатої худоби

липняк– липовий мед

листатий– листяний

личман– металева прикраса, яку жінки носили на шиї; гріш

Ліфляндія– офіційна назва території Північної Латвії і південної Естонії у XVII – поч. XX ст.

Лок– Джон Локк (1632–1704), англійський філософ, творець доктрини лібералізму. Спирався на теорію природного права і соціального договору. Розробив емпіричну теорію пізнання – все людське знання випливає з досвіду.

локшина– краяне тісто, макарони

лопуцьок– молода, соковита стеблина, звичайно їстівна

лошадь(рос.) – кінь

луданний– пошитий з лудану – блискучої тканини

луна– тут: місяць

льонт– запалювальний шнур

лютер– лютеранин

люштик(з ніж.) – забава, веселощі

Ляйбніц– Ґотфрід-Вільгельм Ляйбніц (1646–1716), німецький філософ, математик, фізик, мовознавець. Вважав, що реальний світ складається з безмежної кількості психічних діяльних субстанцій – монад, які перебувають між собою в установленій гармонії. Розробив проект розвитку освіти і державного правління в Росії.

ляпалія– очевидна, давно відома істина (від імені французького офіцера на ім'я La Palice [La Palisse])

ляпіс– безбарвний кристал, що використовується в медицині як протизапальний та припікальний засіб

мажа– віз

майгаласитися– морочитися, вовтузитися

майонток(польськ. maj1tek) – маєток

Макіявель– Нікколо Макіавеллі (1469–1527), італійський політичний мислитель і письменник. Уважав головною причиною бід Італії політичну роздробленість, подолати яку зможе сильна державна влада, використовуючи для цього будь-які засоби.

МаксимовичДмитро – генеральний бунчужний (1703–1708), генеральний осавул (1708–1709). Після битви під Полтавою піддався московитам і 1710 р. був засланий родиною до Архангельська, де в злиднях 1732 р. помер.

мамула– зневажл. вайло, тюхтій, телепень

мари– ноші для перенесення мерців

маркетанка– маркітантка, жінка, яка торгувала харчами, напоями та дрібними предметами солдатського вжитку в арміях XVII–XIX ст.

Марс– давньоримський бог війни

марципан– кондитерський виріб із товченого мигдалю, горіхів і т. ін. з цукром

маслак– велика кістка людини або тварини (переважно стегнова)

матір городів– столиця

матня– середня частина невода у вигляді довгого, вузького мішка, куди потрапляє ловлена риба; тенета; скрутне становище

машкара– маска, личина

машталір– візник

маєстат– велич

медляки– іменник від медлить (рос.) – баритися, гаятися

ментруга– неспокій, тривога

МеншиковОлександр Данилович (1673–1729) – російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727); найближчий соратник Петра I; учасник Північної війни 1700–1721. 1708 зруйнував м. Батурин, винищивши його мешканців за підтримку І. Мазепи. За імператриці Катерини I (1725–1727) фактичний правитель Росії; ініціатор ліквідації Малоросійської колегії та обрання гетьманом Д. Апостола. 1727 усунутий від влади і засланий.

мервити(волосся) – м'яти, бгати

мерсі(фр.) – дякую

Мефісто– Мефістофель, образ біса, демона, супутника доктора Фауста в німецькій легенді. Став літературним персонажем багатьох творів, з яких найвідоміша трагедія Й. – В. Ґете «Фауст».

мимрай– людина, яка мимрить – тихо, невиразно говорить

михайлик– невеличкий дерев'яний ківш для горілки

мишкувати– стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь

мід– мед

мінея– книга з текстами церковних відправ на кожний день місяця

міт– міф

міховиння– грубе полотно

млинське каміння– млинові камені (жорна)

млоїти– викликати почуття млості; нудити

мойра– у давньогрецькій міфології мойри – три богині долі, сестри Клото, Лахесіс і Атропос, що прядуть нитки людського життя; перен. доля, фортуна, приречення

Монбланк– Монблан, найвища гора в західній Європі (4807 м)

монізм– філософське вчення, яке бере за основу всього існуючого одне начало – матерію (матеріалістичний монізм) або дух (ідеалістичний монізм)

морґ– міра землі, що дорівнює 0,56 гектара

москаля везти– обдурювати

москва– московити, москалі

мосці(польськ.) – милостивий (скорочена форма ввічливого звертання wasza шilosci)

мосці пане– вельмишановний (шановний, ласкавий) пане (добродію)

Мотря Василівна– донька Василя Кочубея (див. Кочубей (Кочубеївна) Мотря)

Мочура– Мотря (знважл.)

му– йому (енклітична форма займенника)

муніція– амуніція, спорядження (крім одягу і зброї) військовика; військове спорядження коня

муравник– майданчик, на якому росте мурава

м'ясниці– час перед великим постом, коли дозволяється їсти м'ясо, одружуватися тощо

н. ст. – новий стиль (Григоріанський календар)

на відшиб'ю– на відчепі, осторонь

наборзі– наспіх, квапливо

навректи– наврочити

навшпиньки– на пальцях

надегчений– просочений дьогтем

наізуст– напам'ять

наїжений– наїжачений

напольний гетьман– польний (гетьман), помічник коронного гетьмана. Коли гетьман відходив з поля битви, він передавав булаву напольному.

напрасний– раптовий, несподіваний

настолочити– настоптати, наступити

наховстати– надягнути на коня вуздечку

наччо(польськ.) – натще

не мала доброї презенції– не виглядала гарно

невгнутий– непереборний, невідступний

невговканий– непогамовний

невирівняний– тут: незалагоджений

невідкличний– незмінний

невмоготу– несила

Немезіс– Немезида [Немесида], у грецькій міфології богиня відплати, помсти. Запам'ятовувала будь-яку людську несправедливість, спрямовувала свій гнів на тих, хто порушував закон.

необчімханий– з необрубаними сучками, необтесаний; перен. недосвідчений

непритяменний– нездатний нормально осмислювати дійсність; з потьмареною свідомістю

нечайність– несподіваність

нищий(рос.) – жебрак

нірвана– у буддизмі стан найвищого блаженства душі, яка зливається з духовною першоосновою світу; повний спокій, знетямлення

Ністер– Дністер

нормани– норманни, «північні люди». Так називали скандинавів-вікінгів у Західній Європі. На Русі їх звали варягами.

носогрійка– коротка файка (люлька)

нута– нота

обершт, оберст (нім.) – полковник

обдавати– ударяти

обморок(рос.) – непритомність, зомління

обої(рос.) – шпалери

обой– гобой, дерев'яний духовий інструмент

обполудені– вкриті полудою, більмом

обрік– дрібно посічена солома з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней

обшивка– комір сорочки

оглашений– оглашенний, який поводиться безглуздо, недоладно; божевільний

Одін– Один, верховний бог у скандинавів дохристиянських часів. Приводив душі мертвих воїнів у Валгаллу – рай для загиблих лицарів, де вони проводять час у безперервних розвагах.

окап– острішок

окліп– охляп, без сідла

околіти(рос.) – вмерти; здохнути

околювати– оточувати

окорм– провіант

олеандр– південна вічнозелена рослина (кущ або невелике дерево)

Оливна гора– місце, де востаннє молився Ісус Христос перед тим, як його схопили і стратили

омшаник– утеплене приміщення для зимівлі бджіл, стебник

опасистий– товстий, огрядний

опаска– пов'язка

опир– упир, вампір

опириця– упириця

опона– завіса; покривало, ковдра

опресія– важке, скрутне становище, утруднення

ОрликПилип Степанович (1672–1742). Народився у селі Косуті Ошмянського повіту на Віленщині, у шляхетській родині чеського походження. Батько загинув під Хотином. Учився у Києво-Могилянській колегії. Був одружений з Ганною Герцик. Знав п'ять мов, був віртуозним панегіристом. В одному з панегіриків оспівав І. Мазепу як організатора взяття Казикермена, Асламмістечка та ін. кримських фортець. Захоплювався теологією, філософією, літературою, що сприяло його наближенню до І. Мазепи. Служив консисторським писарем Київської митрополії, потім у Батурині канцеляристом і реєнтом Генеральної військової канцелярії. 1708 р. став генеральним писарем і найближчим потаємним помічником І. Мазепи. У жовтні 1708 р. гетьман доручив П. Орликові скласти латинську інструкцію І. Бистрицькому, якого послали до Карла XII з пропозицією взяти Україну під його протекторат. п. Орлик з генеральним обозним І. Ломиковським першими виїхали на зустріч із шведськими представниками. Після смерті І. Мазепи П. Орлик був обраний гетьманом. Майже 30 наступних років присвятив відстоюванню інтересів України, провадив переговори з урядовцями європейських країн, залучаючи їх до антиросійської коаліції.

осавулчик-стойчик, осавул – виборна військово-адміністративна службова особа; стойчик (стійчик) – вартовий. Осавулчиків-стойчиків використовували як військових посильних.

осаджений– заселений

осмотрений– забезпечений

осотувати– покривати, огортати

осьмачок– осьмина (восьмина), міра сипких тіл, яка дорівнює половині чверті

отнюд(ь) – ні в якому разі

оторопіти– злякатися

офензива– напад, наступ

охлап(польськ.) – недоїдок, недогризок

охочекомонник– кіннотник-доброволець, належний до вільних (нерегулярних) кавалерійських полків

очкур– шнурок до стягання штанів

очодоли– очні ями, орбіти

пав'юк– павич

падачка– падуча хвороба, епілепсія

пактувати– переговорювати

паладин– лицар з почту короля або іншого володаря; вірний лицар, людина віддана ідеї, справі, особі

паланка– невелике укріплення, обнесене частоколом

паленище– випалене місце в лісі, в степу

Палій-ГуркоСемен – правобережний козацький полковник. Боровся за звільнення України від польських загарбників. На його заклик у 1702–1704 рр. відбувалося масове переселення на Правобережжя селян і козаків з Лівобережжя і Слобожанщини. У 1705–1709 рр. був на засланні в Сибіру.

паль– паля

панікадило– велика люстра зі свічками або стоячий канделябр перед іконами в церкві

панта рей(грецьк.) – усе тече (все міняється) – слава давньогрецького філософа Геракліта з Ефесу (кін. VI – поч. V ст. до н. е.)

парастас– заупокійна відправа

парсуна– обличчя, лице

партесний(спів) – багатоголосний

пастрома– вуджена баранина

паструда– сушена риба

патериця– довга палиця; жезл як ознака вищих священнослужителів, символ влади

патинки– туфлі без закаблуків; хатні туфлі, капці

ПаткульЙоган Райнґольд (1660–1707) – ліфляндський шляхтич, політичний діяч. Служив у шведській армії, намагався домогтися від шведів відновлення прав і привілеїв ліфляндського дворянства. 1694 р. втік до саксонського курфюрста Августа, майбутнього короля Польщі. Підтримував ідею союзу проти Швеції. 1702 р. перейшов на службу до Московії. 1704 р. поїхав московським послом до Варшави і начальником загону, посланого на допомогу Августові II. За мирним договором між Августом II і Карлом XII (1706) був виданий шведам і страчений.

Пелопіди– сини Пелопа, Атрей і Фієст, та їхні нащадки. На долю Пелопідів випали трагічні випробування, причиною яких було те, що Пелопа прокляв Миртил. Цей візник царя Еномая допоміг Пелопові перемогти у змаганні на колісницях. Пелоп не тільки не дотримав обіцянки щодо винагороди, але й скинув Миртила в море.

Пенелопа– у грецькій міфології дружина Одіссея, яка чекала його двадцять років з Троянської війни. Попри настирливість багатьох женихів, вона зберігала вірність своєму чоловікові і таки дочекалися його повернення. Символ жіночої відданості і вірності.

перепуд– переляк, перестрах

перепуджений– переляканий

перун– грім

перше– тут: до цього часу, раніше

Петро IРоманов [Петро Великий] (1672–1725) – російський цар (1682), імператор (1721). Політика П. I щодо України полягала в подальшому обмеженні її суверенітету. Після битви під Полтавою запровадив режим окупаційного терору, обмежив гетьманську владу; 1722 заборонив обирати гетьмана в Україні.

печать завісиста– печатка, що звисає на шнурку

пилюга– курява

писок– рот; обличчя

питоменність– характерна особливість

піднос– таця

підрі– сінник, приміщення між стелею і покрівлею, де зберігають сіно

підхопень– тут: дівчина, яка швидко все сприймає

підчаший– придворна службова особа

пікінер– вояк, озброєний пікою – різновидом довгого полегшеного списа з гострим металевим наконечником

пікна(піч) – для випікання хліба

піонір– піонер, до 80-их років XIX ст. вояк саперної частини інженерних військ

Піпер Карл(1647–1716 р.) – граф, з 1705 р. глава шведського кабінету (перший міністр Карла XII) і верховний маршал королівського двору

пірваний(з польськ.) – викрадений

пірвати(з польськ.) – захопити, викрасти

піхва– піхви, футляр для шаблі

плазування– тут: биття шаблею плазом

плеканець– тут: чорт

плі конфіданс, ке ля знайоманс(фр., укр.) – більше довірливості, ніж знайомства

побідник– переможець

погреб– льох, пивниця

погаратаний– побитий, порубаний

позір– тут: увага

покмітувати– зауважити, простежити, спостерегти

пол(рос.) – стать

поліп– кишковопорожнинна тварина, що на одному кінці має присоски, якими прикріплюється до нерухомого предмета, а на протилежному кінці – рот

політичність– тут: тонкий розрахунок, дипломатичність у вчинках, поведінці, взаєминах з іншими людьми

політично– тут: з тонким розрахунком, уміло, дипломатично

ПолуботокПавло – чернігівський полковник, наказний гетьман (17221724). Боровся проти засилля російської влади в Україні, домагався повернення її старих прав, у т. ч. права обирати гетьмана. Петро I наказав заарештувати Полуботка, і він загинув у в'язниці. У домах багатьох свідомих українців XVIII–XIX ст. висів портрет П. Полуботка з його словами до Петра I: «Заступаючись за вітчизну, я не боюсь ні кайданів, ні тюрми, і для мене ліпше найгіршою смертю вмерти, як дивитися на загальну загибель моїх земляків».

полудне– південь

полукішки– від кіш – короб воза, саней і т. ін. (спочатку плетений)

полумінь– полум'я

польний курат– фельдкурат, військовий священик

помишленіє(старосл.) – думка, роздум, помисел

помітувати– зневажати

поповнити(гріх) – тут: вчинити

посесія– оренда

послух– слухняне виконання наказів, розпоряджень; дисципліна

постинати– вкрити, скувати льодом

потолочений– потоптаний

поховзнутися– посковзнутися

почарашаний– потрощений

предкладати– пропонувати

презенція– гарна зовнішність; вигляд

президія– укріплене місто; замок, фортеця; тут: столиця

преісподня– пекло

прецінь– адже

привата– особиста справа, вигода, інтерес

пригнічувати– класти під гніт (важкий предмет для постійного тиснення)

придзиґльованка– безсоромна, розпусна жінка; кокетка

примівка– тут: приказка

припадок– випадок

припеки– обпечені місця

присок[приск] – горячий попіл з жаром; жар

приходить(тіткою) – доводиться (тіткою)

причинок– додаток, доповнення

приют– притулок

проволока– шнур

ПрокоповичТеофан [Єлисій, Єлизар] (1681–1738) – український філософ і письменник, громадський і церковний діяч. Вчився в Києві, Польщі й Римі. Професор Києво-Могилянської академії (1704), з 1710 – її ректор. Був прихильником І. Мазепи, вихваляв його задуми, присвятив йому свій найвизначніший твір «Владимир». Після поразки гетьмана взяв діяльну участь у його ганьбленні. У 1716, за наказом Петра І, виїхав до Петербурга і фактично очолив російську Церкву, з 1721 був віце-президентом Синоду. Підтримував реформи Петра І, сподіваючись від них користі і для України. Помер у Петербурзі.

пудити– гнати; мчати

пустяк(рос.) – дрібниці

ПушкарМартин (? -1658) – Полтавський полковник (1648–1658), учасник Хмельниччини. Виступав за союз із Московією. Разом із Я. Барабашем очолив військовий заколот (1657–1658) проти гетьмана І. Виговського. Загинув у бою коло Полтави.

райтар– найманий солдат важкої кавалерії

райця– радник, член магістрату

рантух– головний убір заміжньої жінки – біла тонка хустка

рапір– рапіра

распни(старосл.) – розіпни (на хресті)

ратник– вояк на московській службі

ребелія– бунт, заколот

реґімент– полк найманого війська; тут: козацьке військо і командування

резидент– дипломатичний представник

Рей Миколай– польський письменник (1505–1569)

рейвах– безладна біганина, метушня

рейментар– командувач, вождь

рейтероватися– ретируватися, відступити під час бойових дій

реконесанс– розвідка

респект– пошана, повага

ретязь– ланцюг

реченець– термін

Речпосполита(польськ.) – республіка

ритовина– гравюра

рівнобіжно– паралельно

ріле– ліра, ручний орган

рітмайстр(ніж.) – ротмістр, офіцерський чин у кавалерії, що відповідає чинові капітана в піхоті та ін. військах

рогачка– шлагбаум

розобличити– викрити

розструган– дерев'яна посудинка для пиття і зберігання рідини

розфалатати– розрізати, розрубати

розчавити– роздавити

Роман– князь волинсько-галицький (1199–1205), був фактичним володарем Правобічної України – від Карпат до Дніпра. Спирався на середні верстви суспільства, на міщан. Попри суворість, мав велику популярність у народі.

ропитися– сочитися сукровицею

руґа– хурделиця, завірюха

Руґія– острів поблизу південного узбережжя Балтійського моря. Тепер має назву Рюген

рукодія– рукоділля, виготовлення виробів, речей ручним способом; ручні вироби

рукоятка– руків'я, держак

румак– породистий верховий кінь у східних народів

рундук– ґанок

сабат– шабас, шабаш, за повір'ям – нічне збіговисько відьом, чортів, чаклунів, яке супроводжується розгулом

саґан– котел

саджа– сажа

саєт[саєта] – ґатунок тонкого англійського сукна; ґатунок оксамиту

Саїс– давньоєгипетське місто в дельті Єгипту за фараонів ХХVI-ої (Саїської) династії в 663–525 рр. до н. е.

саля– зала

самаритянин– самарянин, мешканець біблійної Самарії. В одній із притч Ісуса Христа йдеться про допомогу жертві розбійного нападу, яку надав добрий самарянин (між самарянами і юдеями були ворожі взаємини).

сарабанда– іспанський народний танець; музичний твір у ритмі цього танцю

Сас– польський король Август II, курфюрст Саксонський. Підтримував Московію у її боротьбі проти Швеції.

саський(з польськ.) – саксонський

сатисфакція– задоволення

сафір– сапфір

селюшка– селючка

сердюк– козак найманих піхотних полків на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана

сестринич– син сестри, сестринець, сестрич

сидження– сидіння

сильвета– силует

сиріч– тобто, або, інакше кажучи

сирно– довгий стіл з дощок із ніжками навхрест; малий низький столик

сита– мед, розведений водою; медовий відвар на воді

Сінявський– польський коронний гетьман

скити– скіфи

скіра– шкіра

скіряний– шкіряний

скіць– стриб

склеп(з польськ.) – крамниця

СкоропадськийІван – видатний полковник і однодумець І. Мазепи. Гетьманував у 1709–1722 рр. Обраний гетьманом під тиском Петра I, ніколи не називав Мазепу зрадником. Двічі звертався до царя з проханням підтвердити права і вольності України, але Петро I відмовив. Влада гетьмана сходила нанівець. І. Скоропадський пробував протестувати, але марно.

скота– нора, лігво

слобідка– слобода, поселення, яке тимчасово звільнялося від повинностей і податків

слухи(рос.) – чутки

смага– жага, сухість губ

смажний– який укрився смагою, запікся (про губи)

смок(польськ.) – дракон, змій

снасть– тут: скелет

сновихатися– сновигати, ходити без певної мети, без визначеного напрямку

соблазнити– спокусити

совіт– рада

Содома і Гомора– Содом і Гоморра, біблійні міста, мешканці яких через огидну розпусту були спалені вогнем з неба

СомкоЯким – представник заможного козацтва, брат першої дружини Б. Хмельницького. Наказний гетьман Лівобережжя. Після «чорної ради» 1663 р., на якій було обрано на гетьмана І. Брюховецького, Я. Сомка страчено.

сопух– сморід

сотнар– центнер

софіст– у стародавній Греції розумна, винахідлива людина, платний вчитель мудрості і красномовства. Пізніше – людина, яка вдається до софістики – використання навмисне хибно зроблених умовиводів з видимістю істинних.

списатися– тут: відзначитися, показати себе з кращого боку

спит– допит

Спіноца– Бенедикт (Барух) Спіноза (1632–1677), нідерландський філософ. За його вченням, природа (ототожнювана з Богом) – це єдина, вічна і безмежна субстанція, причина самої себе; мислення – це атрибут (невід'ємна властивість) субстанції.

спліндрувати– сплюндрувати

споювати– скріплювати, з'єднувати

спроневіритися– зневіритися

сріблоглавийжупан – матерія, перетикана сріблом

ст. ст. – за старим стилем (Юліанським календарем)

Стиґс– Стикс, у давньогрецькій міфології ріка в царстві мертвих, уособлення мороку й жаху

стипа(з польськ.) – поминки, тризна

стратеґія– наука про військове і воєнне діло

страховиття– страховиддя, страхіття, страховище

стремінний– стременний, конюх, який доглядає за верховими кіньми господаря і супроводжує його під час полювання

стричок(з польськ.) – мотуз із петлею; петля

стрібувати– спробувати, попробувати

стрічка– тут: рядок (у листі, пісні, вірші тощо)

ступайка– нікчемний служивий (від рос. Ступай-ка)

стябло– дерев'яний ківш; піднос, таця

субординація– військовий послух, підпорядкування

субтельний– субтильний, тендітний, ніжний, м'який (у поведінці)

суверен– зверхник, керівник

сугак– ссавець групи антилоп

суматоха(рос.) – метушня, шарпанина

супліка– писане прохання або скарга

суремка– сурма (мала)

суто– тут: добре; достатньою мірою

сфіналізувати– закінчити

ськати– шукати

сяг– сажень; тут: дерево, порізане і складене у кубічні сяги

таврований– позначений

табака– нюхальний тютюн

Талес– Фалес (бл. 625 – бл. 547 р. до н. е.), родоначальник античної філософії. Усе розмаїття явищ і речей зводив до однієї першостихії – води.

Тамерлан[Тимур] (1336–1405) – середньоазійський правитель і полководець. Створив державу зі столицею в Самарканді. Розгромив Золоту Орду. Здійснював грабіжницькі походи в Іран, Індію, Закавказзя, Малу Азію та ін.

тафельдекер(ніж.) – слуга, який накриває стіл

телепати– теліпати

тепличина– багно, що не замерзає

теребити– чистити від лушпиння

терлиця– терниця, знаряддя для тертя, тіпання льону, конопель і т. п.

Термопіли– Фермопіли, гірський прохід на південь від Фессалійської рівнини, поєднує північні і південні райони Греції. Під час грецько-перських воєн, у 480 р. до н. е., 300 спартанців очолюваних царем Леонідом, мужньо захищали прохід від величезної армії персів, і всі загинули.

теряти– втрачати

тетрапод– чотирикутний стіл у церкві, на який виставляють ікони

тим'ям– фіміам, запашна речовина для обкурювання, а також ароматичний дим, що виникає при спалюванні цієї речовини

тілький– такий великий

тогідь– минулого року, торік

Тома[Фома, Хома] – Фома невірний – один з 12 апостолів. Мав схильність до сумнівів. Зокрема, тільки тоді повірив, що Христос воскрес, коли вклав пальця до відцвяшеної рани і руку до пробитого списом боку Господа.

трабант– драбант, охоронець

тратва– пліт (на річці, озері)

тратувати– топтати

требник– книга з молитвами для треб – хрестин, вінчання, панахид тощо

тропак– український танець, за виконанням близький до гопака

трудний– стомлений, змучений

трунок– напій

трус(рос.) – боягуз

труский– боягузливий

трухлий– злежалий

трястя– трясця, лихоманка

тулів– тулуб

тулуп[тулуб] (рос.) – кожух

тулумбас– рід бубна

турбан– тюрбан, чалма, головний убір із тканини, обмотаної кілька разів навколо голови

туркус– бірюза

угол– кут

узвар– юшка з сушених овочів, компот

узороччя– дорогоцінності

улус(тюрк.) – назва стійбищ, поселень, громад у тюркських народів

упованіє(старосл.) – тверда надія

упрямість(рос.) – упертість

ураза– рана; несправедливо заподіяна образа, прикрість

Фавст– мандрівний чорнокнижник XVI ст.

файка– люлька

фасон– крій, форма

фаталізм– віра в фатум, призначення

фата-моргана– різновид міражу

фатум– судьба; доля

фацеція– тут: жарт, витівка, смішна бувальщина

фашина– в'язка хмизу, лози, очерету для укріплення насипів, гребель тощо

фелон– риза, верхнє вбрання священика, яке вдягається під час Богослужіння

фельчер– фельдшер, щось середнє між цирульником і лікарем

флянки– боки, крила

форейтор– верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом

фортель– підступ

фотель– крісло

фравцімер(ніж. Frauenzimmer) – жінки при дворі володаря або вельможі, згодом згірдливо, зневажливо про жінку загалом – баба

фрига(польськ.) – дзига

Фридерик– Фрідріх I, курфюрст Бранденбургський, який 1701 р. оголосив себе королем Пруссії

фузія– рушниця

фурії– у римській міфології богині помсти, докорів сумління. Карали людей за гріхи.

футро– хутро; шуба

хабета(польськ.) – кляча (зневажл.)

хабуз– бур'ян

харциз– розбишака

хахли– так з насмішкою називали москалі українців, як ці тих «кацапи»

хіснуватися– користатися

хлоп– селянин; чоловік

хов– виховання

хованець– домашній чорт, домовик

хосен– користь

храп– нижня й середня частина перенісся коня

цвітень– квітень

Цецюра, Безпалий, Суховій – самозвані кандидати на гетьманську булаву

ЦицеронМарк Туллій (106–43 рр. до н. е.) – давньоримський політик, оратор і письменник. Мова його творів уважається зразком класичної латини.

цісар– австрійський імператор

ЦуркаВасиль – гетьманський господар. 1702 обійняв уряд господаря Батуринського замку. Наприкінці жовтня 1708 пішов з І. Мазепою до шведів. 31 липня 1709 був схоплений і відправлений до московського воєводи у Києві, де він, правдоподібно, помер від катувань. Дружина з шестирічною донькою після спалення Батурина перебувала в Прилуках, потім 1709 була заарештована і до 1711 прожила під наглядом у Глухові.

цюра– джура

чада– діти

чапрак[чепрак] – вовняна підстилка під кінське сідло

часи– тексти з Часослова

чатинний– глицевий, хвойний

чезнути– тут: марніти

чепель– ніж з дерев'яною ручкою

черкеска– верхній чоловічий одяг із сукна з прорізами і відкидними рукавами