Текст книги "Полтава"

Автор книги: Богдан Лепкий

сообщить о нарушении

Текущая страница: 37 (всего у книги 39 страниц)

LV

Обоз хвилювався і шумів.

Більше ніж десять тисяч возів то збираються їхати вперед, то готовилося до втечі.

Обоз випулював очі і насторощував слухи, щоб довідатися, як битва йде.

Дітей ніяк втримати не міг. Розбігалися перепілками по полі або летіли в ліс, як стадо птахів. Більшенькі аж туди забігали, де пацали кулі ворожі. Збирали й подавали батькам, котрі з розпукою стискали гарячі кріси, бо стріляти не було чим.

Матері від ума відходили. Рейвах, шльох…

Насилу карні баталіони шведські і Мручко з козаками вдержували це розгойдане море.

Гетьман у своїм шатрі на пригірку під самим лісом лежав. За ним дерева шуміли, а перед ним ніби море гуло.

В димах і копотах, в сопуху й крові, в зойках і риданнях на полтавських полях доля у злогах лежала. Що вона вродить? Свободу і щастя чи горе і неволю?

Хтось перед очима гетьмана розгортав кольорові малюнки. Образи довгого життя. Ясні і темні, веселі і сумні, але мальовані рукою вправного митця, дбайливо і працьовито, з вірою, що вони вічні.

Розвертаються скоро-скоро. Як морські хвилі, оден за другим проходять, аж до останнього, донині.

Цей останній закритий занавісою тайни, як образ у святині в Саіс.

Підняти тую занавісу або роздерти її, щоб побачити правду. Так не зніметься рука. Гетьман у зеленім шатрі на пригірку під самим лісом лежить. Ліс шумить, бій-поле гуде.

Розсильні приносять записки від Войнаровського, зразу веселі і надійні, а там тривожні і сумні. Тривожитися є чим.

Шведи, хоч би їх цар побив, шведами остануться. Швеція не пропаде. Це держава на кріпких основах закону і ладу.

А Україна?

І гетьманові мороз іде по спині.

Себе не жаль. Потрудився у винограднику Божім…

Хоч недужий, та сил ще настільки стане, щоб дуло пістолі спрямувати до серця. Долі Баяцета не доживе, цареві найбільшого з тріумфів не зготує. Перед його золоченим возом у путах не піде. А Бог простить!

Але вони? Ті тисячі, що б'ються там на полі, і ті міліони, що розбрелись по краю, як наполохана птиця… Ой біда, біда тій чайці небозі, що вивела чаєнят при битій дорозі… Сумна пісня! Хотів народ веселішої навчити. Дороги биті державними заставами замкнути, щоб не пустити шулік до чайчиного гнізда… О думо, недодумана думо!

– Пилипе! – звернувся до Орлика. – Ти жити мусиш. Мій найбистріший кінь тобі. Лишиш усьо, письма з собою візьмеш. Решта в голові… І в серці! – додав.

Ранених до обозу везли, на списах і на ношах з гілляк зносили. Пошматованих шаблями, подірявлених кулями і пошарпаних гранатами, бо цар зі сто гармат валив, а на його з білою збруєю ішли.

Хірурги і фельчері ран осмотрювати не поспівали, старі діди і жінки помагали їм. Сорочки вишивані і мережані дерли, щоб зупинити кров.

Обоз від болю вив.

Аж завмер і здеревів.

Прийшло найстрашніше слово зі всіх: «Наші втікають».

Гетьман зірвався на ноги. Орлик і Чуйкевич біля його. Мручко метнув собою… Вгамували обоз, улаштували вози, козацький движимий табор під лісом построїли.

Туди привезли короля.

Блідий був з упливу крові, очі імлою зайшли, на устах смага. Гультман ледве вблагав його, щоб прийняв шматок зимного м'яса і хоч кілька капель вина. Перев'язали ногу. Повіки припідняв.

– Реншільде? – спитав.

– У полоні… – сумно відповів ранений генерал Маєрфельт.

– А полковник Ранк, а Сільвершпарре, а Нат і Врантель?

– На другім світі.

– Ульфшпарре?

– Також.

– Хоробрий Лагерберг?

– І він.

– Рост і Анреп?

– Погибли за вітчизну і за свого улюбленого короля.

Король усміхнувся гірко і рукою махнув, ніби їм «до побачення на другому світі» казав.

З боєвища недобитки вертали, баталіонами й полками ставали і щолиш тоді видно було, як їх багато погибло або попалося в полон.

– А запорожці на лівому крилі? – спитав нараз король.

– Поруч забутих шведських баталіонів билися до останньої хвилини, як союзники вірні, – відповів Войнаровський.

– Хоробрі молодці! – похвалив король і стиснув шпаду, що все ще біля його лежала.

– А де ж мій канцлер ексцеленція Піпер?

Не вміли й боялися відповідати.

Канцлер Піпер з актами королівської канцелярії втікав і по дорозі, щоб його калмуки не переймили, під Полтаву скрутив і цареві піддався. Європеєць азійської дичі зжахнувся.

– Піпер не згинув, – схопився король. – Я бачив його, він жив, пішов до возів канцлерських. Певно, з ними в полон допався. Відіб'ємо! Нас ще досить. Левенгавпт, йдіть до своїх людей

Окружили його і благали, щоб понехав таку несамовиту гадку. Армія в крові. Амуніції нема, голод.

– Так що?

– Нам треба, – толкував Левенгавпт, – позбутися зайвого тягару, коней між піших роздати і рятувати останки армії і вашу найдостойнішу особу.

– Втікати? Ні, ніколи! – гарячився король у гарячці. Прийшов гетьман. Мовчки стиснули собі долоні.

– Ваша гадка яка? – спитав король.

– Відворот, – відповів одним словом гетьман.

– Робіть, що хочете, – відповів король і, вичерпаний до краю, примкнув безсилі повіки. Заснув. Усміхався крізь сон, як дитина, котрій сняться нові, не бачені доселі дива.

Цар чи так упився несподіваною і припадковою побідою, чи все ще ворога боявся, досить, що не кинувся на нього.

Тільки калмуки, як вовки під кошару, стадами підсувалися і вили: «І-і-і!»

Мручко зі своїми людьми відганяв їх від обозу, як встеклу тічню.

Цар справляв пир і знущався над раненими запорожцями.

– На палі їх саджає, – говорили собі в обозі. Січовий сивоусий дід люльку спокійно пикав.

– Нічого. Посидять. Все одно від ран померли б.

– Як черга прийде, посидим й ми, – відповів другий. Ті не боялися вже нічого.

Бралося під вечір, як обоз був до відвороту готовий. Рішили подаватися здовж Ворскли аж до її гирла. По дорозі прилучаться до них ті шведи, що залишилися в Нових Санжарах, Біликах, Кобиляках і Сокілках, та пристануть запорожці, розставлені відділами від Полтави до Дніпра.

Вже всьо стояло наготові, як гетьман спитав:

– А Мотря де?

Чуйкевич метнувся її шукати.

Полем ішла, до вмираючих припадала.

– Ідемо, Мотре! – сказав до неї Чуйкевич.

– Боже вас провадь, Іване. _ – А ти?

– Я лишаюся з ними, – і показала на трупів і на ранених, які, мов снопи на родючім лані, лежали кругом неї. – Їх і землі не лишу, я тутешня!

– Мотре! – крикнув Чуйкевич, і голос йому в горлі застряг.

– Чого стоїш? – спитала. – Тобі біля гетьмана місце. Їдьте!

– Моє місце теж тут, – відповів Чуйкевич і разом з жінкою пішов хресним шляхом.

В полтавських церквах усі дзвони грали, гайвороння зліталося, мов хмари, на палях сиділи запорожці і кривавими очима грізно водили кругом.

Кріпких сторожів поклав цар Петро біля меж завойованої країни.

Крізь пні дерев будищанського лісу проблискувало заходяче сонце, прощало шведів і козаків, що пускалися в далеку дорогу, назустріч невідомим подіям.

Мручко зі своїм відділом замикав похід. Козаки бралися співати якоїсь сумної пісні. Не дав. Чого? Невже ж не славно боролися наші? Невже ж осоромили себе? А що полягло їх багато, так що? Виростуть нові. Не бійсь! Ще козацька мати не вмерла…

Набивав люльку, підносився в сідлі і розглядався кругом.

Напереді в маєрфельтовім повозі лежав хорий король, а біля його гетьман.

– Таки їх не візьмуть! – сказав Мручко і торкнув острогою коня. – Били ми, били й нас, а таки побіда перед нами!

Озирнувся на своїх людей, підняв руку і голосом, щоб і мерці почули, гукнув:

– Бе-ре-жись!

ПОЯСНЕННЯ СЛІВ, ВИРАЗІВ, ВЛАСНИХ ІМЕН

абомінація– відраза, огида авдитор – член військового суду

адамашка– ґатунок шовкової тканини

ад'є(фр.) – до побачення

аз і буки– назви перших літер у старослов'янській абетці

Александр Великий– Александр Македонський (356–323 рр. до н. е.), цар Македонії. Перемігши персів, завоював Середню Азію і землі до ріки Інд.

алькир– альков; заглиблення в стіні, ніша для ліжка, відокремлена завісою

Альтранштадтський мир– сепаратний мирний договір, підписаний 1706 р. у селі Альтранштадт (Саксонія) між шведським королем Карлом XII і саксонським курфюрстом, королем польським Августом II, який зобов'язався зректися польської корони на користь Станіслава Лещинського і порвати союз із Петром I.

альтруїзм– готовність зректися власних інтересів на благо інших; безкорислива допомога іншим

анатема– анафема, відлучення від Церкви з оголошенням довічного прокляття

Андрій Боголюбський(прибл. 1111–1174 рр.) – князь володимиро-суздальський. 1169 р. завоював і погромив Київ. Убитий своїми ж боярами.

Андрій Первозванний– тут: орден

Андріяш(Андрій) Малама Дмитрович (? – до 1730) – компанійський полковник македонського походження. Близько 1706 р. виїхав з Валахії і найнявся на службу до гетьмана. Перед повстанням Андріяш з компанійцями допомагав військам литовського гетьмана Огінського. До Батурина повернувся у вирішальний момент наприкінці жовтня 1708 р. Після Полтавської битви втік до Криму. Пізніше з'явився у Бендерах, але І. Мазепа вже не міг з ним розмовляти через хворобу. У вересні 1709 р. з'явився з повинною, і пізніше його прізвищем спекулювали царські урядовці, закликаючи козаків припинити боротьбу і повернутись додому. Андріяш Малама був змушений іти на контакт з московськими урядовцями, аби дружину і дітей не заслали до Сибіру. Його помилували, і він командував полком у царській армії.

аниж– аніс, трав'яниста ефіроносна рослина

анімозія– нехіть, антипатія, неприязнь

Анна Реіна– донька Ярослава Мудрого, дружина короля Франції Анрі I. Підписувалася Анна Реіна – Анна королева.

анталок– невелика бочка (на три відра)

антифона– антифон, спів, який виконують за чергою два хори або соліст і хор

Апостол Данило Павлович(1654–1734) – військовий і державний діяч, гетьман Лівобережної України (1727–1734). Походив з відомого козацького роду. У 1682 обраний Миргородським полковником, у 1687 звільнений з посади гетьманом І. Мазепою як прибічник І. Самойловича. У 1693 знову обраний на полковий уряд (до 1727). Відзначився під час Азовських походів, у 1696 разом з Гадяцьким полковником Боруховичем розбив на р. Ворсклі війська кримського хана та гетьмана ханської України Петрика. Брав активну участь у Північній війні 1700–1721. 28 жовтня 1708 разом з Мазепою перейшов на бік шведського короля Карла XII. Проте невдовзі залишив шведський табір і прибув до військ Петра І. За А. було залишено уряд Миргородського полковника та всі його маєтки. Брав участь у Прутському (1711) та Перському (1722) походах як наказний гетьман українського війська. За правління Малоросійської колегії (1722–1727) обстоював автономні права Гетьманщини; перебуваючи влітку 1723 у військовому таборі на р. Коломак, організував подання цареві колективної чолобитної на захист козацьких прав і вольностей. На початку 1724 за участь в опозиційному русі був заарештований і відправлений в ув'язнення до Петербурга. Звільнений на початку 1725, протягом року перебував у столиці під наглядом. 1 жовтня 1727 А. обраний гетьманом Лівобережної України. У своїй діяльності керувався «Решительными пунктами» Петра II (1728), які значно обмежували автономний статус Гетьманщини; правив під наглядом царського міністра. Проте багато зробив для впорядкування місцевої адміністрації, реформування системи судочинства, ліквідації зловживань у користуванні державним земельним фондом (т. зв. «ранговими маєтностями»), сприяв розвиткові зовнішньої торгівлі України тощо.

апотеоза– апофеоз, прославляння, звеличення особи, події, явища.

арак– міцний спиртний напій

Арес– бог війни у грецькій міфології

арґат(татарськ.) – робітник, наймит; бурлака

арка Ноя– веселка як знак заповіту між Богом і землею про те, що жодне тіло вже не буде знищене водою потопу. Про це Бог сказав Ноєві – десятому й останньому перед всесвітнім потопом біблійному патріярхові.

аркебуз– старовинна ґнотова рушниця, яку заряджали з дула; була на озброєнні армії країн Європи в XVI–XVII ст.

Аркона– місто і релігійний центр балтійських слов'ян на о. Руґія (Рюген, Німеччина). Зруйноване данцями у 1169 р.

архистратигМихайло – архангел Михаїл, який очолював ангелів у війні зі змієм (дияволом, сатаною) та його воїнством, у результаті якої змій та його ангели були скинені з неба додолу

Афродита– богиня любові і краси в грецькій міфології

афронт– публічна образа, зневага

Ахеронт– у давньогрецькій міфології одна з рік підземного царства мертвих, через яку Харон перевозить душі мертвих

Ахілл[Ахіллес] – один з найбільших героїв Троянської війни. Загинув від стріли Паріса, якою той поцілив у п'яту – єдине уразливе місце Ахілла. Звідси вислів «ахіллесова п'ята» (вразливе місце).

бабйо(рос.) – зневажл. баби, бабня, бабота

багра– багрянець (багрець), густо-червоний, пурпуровий колір

байрам– мусульманське релігійне свято

бандера– (морський) прапор

баранкова(шапка) – смушева

барда– сокира, тесак

бахмат– бойовий верховий кінь

Баяцет– Баязед [Баязид] I Блискавичний, турецький султан (13891402 рр.). Провадив активну завойовницьку політику на Балканах і в Малій Азії. Розбитий і полонений Тимуром у 1402 р.

бездів'я– відсутність дівчат, жінок

безеценство(польськ.) – підлість, безчесність, мерзенність, огидність

безобразний(рос.) – бридкий, поганий, паскудний

безрога– свиня

бель(польськ.) – колода

Бельзевул– Велзевул, у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол

бекеша– чоловічий верхній теплий одяг з брижами в стані

бервено– колода

бестія(лат.) – звір

БистрицькийІван – свояк І. Мазепи, управитель Шептаківської волості у 1687–1708 рр. Виконував різні доручення гетьмана. На І. Бистрицького І. Мазепа поклав відповідальну місію – повідомити Карла XII про бажання генералітету Гетьманщини стати союзниками шведів. І. Бистрицький був відправлений до гетьмана з відповіддю короля, який згоджувався взяти запорозьке військо під свою протекцію. Отримавши її, І. Мазепа знову послав І. Бистрицького до Карла XII. І цю місію І. Бистрицький виконав успішно. Він залишився з І. Мазепою до його смерті. Помер І. Бистрицький у Івеції.

біле оружжя– холодна зброя, зокрема шаблі

білля– білизна

бішений– божевільний

бодяк– будяк

боківка– бокова кімната

болій(старосл.) – більший

боржій– швидше (від борзо – швидко)

булдимка[булдимок] – гвинтівка

бульба– тут: картоплина

бурдюг– бурдей, бурдій, землянка; халупа

бусоля– бусоль, інструмент для вимірювання магнітного азимуту, тобто горизонтального кута між яким-небудь напрямом на місцевості і магнітним меридіаном

в обморок упасти(з рос.) – зімліти

ваган– дерев'яна миска, ночви

валах– кастрований кінь

Валькіра[Валькірія] – у скандинавській міфології Валькірії – войовничі діви, які за волею бога Одина вирішували долю битви. Вони вибирали найхоробріших полеглих воїнів і відносили їх у Валгаллу – місце вічного щастя.

вальторня– валторна

варґа(польськ.) – губа

вареха– ополоник

вартівня– приміщення для сторожа або війскових вартових

вділ– униз, додолу

веґера– вегеря, вид танцю

верзуни– постоли

вертеп– ляльковий театр з біблійними персонажами, який колядники показують на Різдвяні свята

весталка– жриця римської богині домашнього вогнища Вести. Давала обітницю безшлюбності і цнотливості; була зобов'язана підтримувати у храмі невгасимий вогонь.

весь– село

вечірня– вечірнє Богослужіння

ВиговськийІван (?-1664) – гетьман Війська Запорозького (1657–1659); за Б. Хмельницького генеральний писар; 1658 придушив повстання М. Пушкаря та Я. Барабаша; уклав з Польщею Гадяцьку угоду 1658; розбив московське військо в Конотопській битві 1659, але незабаром зазнав поразки в громадянській війні, зрікся булави і виїхав до Польщі; звинувачений П. Тетерею у зраді польського короля і розстріляний поляками.

видень– глядач

видиво– видіння, примара

вижки– вишки, місце над сіньми, де зберігають сіно, солому тощо; підрі

виклинати– проклинати

вильот– відкидний рукав

вилущок– лісковий (ліщиновий) горіх, який сам вилущився; перен. міцний, здоровий, гарний хлопець

випенетрувати– дослідити, вивчити

випороток– недоношене маля тварини, яке виймають з тіла убитої або загиблої матері

випощений– виголоднілий

випулити очі– витріщитися

Висока Порта[Оттоманська Порта, Блискуча Порта] – заведена в європейських документах та літературі середніх віків і нового часу назва уряду Османської імперії

вихрестка– дівчина або жінка, яка перейшла в християнство з іншої релігії

віват(лат.) – вітальний вигук «хай живе». Тут: вітальний постріл

віддоловувати– відкопувати зі сховку

відшиб'я– затишне місце: на боці, осторонь

віз– тут: сузір'я семи зірок, що нагадує віз (Велика Ведмедиця, Мала Ведмедиця)

вісьта– вигук, яким повертають коней наліво

вітчина– вітчизна

вйо– окрик, яким підганяють коней; но

вносити– тут: висновувати, робити висновок

ВобанСебаст'єн Ле Претр (1633–1707) – французький військовий інженер, маршал Франції. Викладав наукові основи фортифікації, розробив метод поступової атаки фортець; один із засновників міннопідривної справи.

Водан– верховний Бог давніх германців континенту (у скандинавській міфології – Один)

ВойнаровськийАндрій Янович (1681/1682–1740-і) – небіж І. Мазепи, син Олександри Мазепи і київського земського судді Яна Войнаровського. Навчався у Києві й у Дрезденському університеті. У жовтні 1708 І. Мазепа відправив А. Войнаровського до Меншикова з повідомленням, що не може зустрітися з ним через хворобу. А. Войнаровський, отримавши нові повідомлення від гетьмана, втік з Горська. Взяв активну участь в антимосковському повстанні – їздив до Туреччини, Криму зі зверненнями про допомогу, відзначився у боях за Веприк і Гадяч. У Бендерах домігся передання йому в спадок великого скарбу гетьманського уряду. Провадив переговори у Криму, Стамбулі, з європейськими урядами в українській справі, намагався створити антиросійську коаліцію, щоб відновити українську державність. 1716 був підступно захоплений і вивезений з Німеччини до Петропавлівської фортеці, де пробув до 1723, потім його заслали в Якутськ. Там він помер десь у 1740-их роках.

воловід– товстий шнур, налигач

воловодити– зволікати

волока– ділянка землі площею близько 16,8 гектара

волохи– населення Придунайських князівств і Трансільванії, з якого в другій половині XIX ст. сформувалися румунська і молдавська нації

восвоясі(рос.) – додому, геть

впів– тут: упоперек

вразі(старосл.) – вороги

всадник(рос.) – вершник

всеп'яніший синод– зборища наближеної до Петра I верхівки російського суспільства, на яких панувало пияцтво, розпуста і богохульство

всовганий(сніг) – слизький, утрамбований ковзанням ніг

встеклий(польськ.) – божевільний; збожеволілий

вчасний– ранній

гавра– лігво звіра, барліг

газард– азарт

гайдук– виїзний лакей; слуга; придворний охоронець

гайта– вигук, яким повертають коней направо

гаківниця– довга важка рушниця з гаком на прикладі

галябарда– алебарда

гармаш– артилерист

гевал– велика, неповоротка, незграбна людина

гемонський– від слова «гемон» – демон (у лайливому значенні)

Геракл[Геркулес] – у давньогрецькій міфології герой, наділений надзвичайною силою. Здійснив багато подвигів: переміг Антея, звільнив Прометея та ін.

Герта– скандинавська богиня моря, дружина Водана (Одина). Мати-годувальниця всіх живих істот.

ГерцикГригорій Павлович (? – після 1735) – син Полтавського полковника. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Виконував обов'язки наказного полковника. Ймовірно, 1708 р. перебував у Батуринській фортеці і якимсь чином врятувався. В уряді П. Орлика обійняв посаду генерального осавула. їздив з дипломатичними завданнями до кубанського султана, донських козаків, казанських татар, запорожців, до Туреччини. Проживаючи у Швеції, виконував різні доручення П. Орлика. 1720 р. його підступно викрали у Варшаві царські агенти. 1728 р. перебував у Петропавлівській фортеці, а пізніше жив як політичний засланець у Москві. Ще раніше, 1712 р., була заслана його дружина. Коли вона померла 1732 р., Г. Герцик навіть не мав грошей на її поховання. 1735 р. був звільнений з-під караулу і почав отримувати на сім'ю, в якій було четверо дітей, 25 копійок на день. У тексті прізвище цього діяча подано автором у двох варіантах: Герцик і Герциґ. Останній ближчий до німецького слова herzig, що означає «милий, славний».

гетера– у стародавній Греції освічена неодружена жінка, яка провадила вільний спосіб життя і привертала увагу чоловіків своїм артистизмом; переносно – легковажна жінка

гіпокрит– лицемір, святенник

гіпоцентавр– кентавр, у давньогрецькій міфології химерна істота – напівлюдина-напівкінь

глемезнути– гепнути, сильно вдарити глота – скупчення людей

Голгота– Голгофа, узвишшя на північний захід від Єрусалиму, де розіп'яли Ісуса Христа

голодна кутя– переддень Водохреща

гольштайнець– родом із Гольштайну (Німеччина)

гоненіє фараонове(бібл.) – гоніння на євреїв у Єгипті, щоб вони не множилися

гони– лінійна міра – чверть версти

гопліт– важкоозброєний піхотинець у Стародавній Греції

горда– орда

гордийський вузол[гордіїв вузол] – за легендою, фригійський цар Гордій зав'язав дуже складний вузол, якого ніхто не міг розв'язати. Александр Македонський, якому сказали, що, хто розв'яже цей вузол, той оволодіє Азією, просто розрубав його мечем.

горі імієм сердца(старосл.) – вгору піднесімо серця

ГорленкоДмитро Лазаревич (1660–1731) – син Прилуцького полковника Лазара Горленка, вбитого і спаленого козаками в час скинення гетьмана І. Самойловича. Служив канцеляристом у Батурині. 1693 р. І. Мазепа передав йому урядування Прилуцьким полком. Д. Горленко потрапив до кола найвпливовіших довірників гетьмана. Воював проти кримських орд і шведів, заснував кілька селітряних заводів. Давав гроші на будівництво церков, Густинського монастиря. Активно підбурював гетьмана І. Мазепу до рішучих дій щодо виходу Гетьманщини з-під влади Москви. Влітку 1708 р. разом з Д. Апостолом, Д. Зеленським, І. Ломиковським клявся Мазепі бути йому вірним. Залишився вірним гетьманові і після Полтавської битви. Отримавши запевнення в безпеці, 1714 р. повернувся в Україну і наступних 15 років пробув на засланні в Москві, звідки не мав права виїжджати.

горобина ніч– бурлива ніч, зі зливою, громами і блискавицями

госанна– осанна, молитовний вигук стародавніх євреїв і християн; уславлення кого– чого-небудь; слава, хвала

гостець– ревматизм

грубник– робітник, що палить у грубах, печах і т. ін.

груз– подрібнене каміння, бита цегла і т. ін., що залишились після зруйнування чого-небудь

гуш– вигук, яким відганяють курей

Ґалаґан Гнат– 1706 р. полковник на Запоріжжі, 1708 р. полковник компанійський у Мазепи. Перейшов на бік Петра I і допоміг московському війську здобути Січ. 1709–1714 – полковник чигиринський, 17141739 – полковник прилуцький, відомий кар'єризмом і здирництвом.

Ґенуя– місто в Італії

ґаспода(рос.) – панове

ґестикулювати– жестикулювати

ґобелін– гобелен

Ґоліят– Голіаф, біблійний велетень-филистимлянин, якого убив каменем із прощі юний пастух Давид. Згодом Давид став царем євреїв.

ґоти– готи, група германських племен. У II ст. н. е. вийшли з південної Швеції і закочували на Україну, де створили державу. Племена від Дністра до Дінця і Кубані називалися остготами, на захід від Дністра – вестготами. 375 р. готську державу розбили гуни.

ґренадієр[гренадир] – гренадер, солдат або офіцер добірних (за високим зростом) піхотних чи кавалерійських частин, спеціально підготовлений для ручного гранатометання

Даліла[Деліла] – коханка біблійного силача Самсона, яка підступом позбавила його незвичайної сили

Данило– князь галицький (1205–1264) і волинський (від 1221 р.). Сорок років провадив боротьбу за звільнення Волині і Галичини від чужинців. 1239 р. заволодів Києвом. Боровся проти ворохобних бояр і «татарських людей». Будував міста (Львів, Холм та ін.). Був визначним дипломатом. 1254 р. отримав від папи римського титул короля.

данціґський– ґданський (Данціґ – нині Ґданськ)

дезерція– дезертирство

дейнека– селянин, озброєний дрючком, довбнею, вилами тощо

дереш– чалий кінь

Дескарт– Рене Декарт (1596–1650), французький філософ, математик, фізик і фізіолог. В основі філософії Декарта – дуалізм душі і тіла. Людина – поєднання безживного тілесного механізму з душею, яка має розум і волю.

дефендуватися– захищатися, оборонятися

дзиґа– вовчок, вертка дівчина

Див– у східнослов'янській міфології демонічний персонаж, зловісна сила

дике м'ясо– хворобливий наріст біля рани, яка довго не загоюється

дильований– зроблений з дилин – грубих дощок, брусів, балок

дим– тут: хата

дискурс– розмова, бесіда

дишкурс– дискурс, розмова

дідич– поміщик

ділочки– тут: ямки (на щічках)

днедавній– дуже старий

довг– борг

домашня війна(з польськ.) – громадянська війна

допрос(рос.) – допит

допрос с пристрастієм(рос.) – допит з тортурами

дорійці– одне з основних давньогрецьких племен. З Північної і Середньої Греції перемістилися в південно-західні райони Пелопоннесу, потім заселили острови Родос, Крит та ін.

ДорошенкоПетро – гетьманував у 1665–1676 рр. Мав за мету об'єднання і звільнення України від польської і московської влади. Попри величезні зусилля, не зумів цього досягти. На вимогу Москви зрікся гетьманства.

драґони– драгуни, вояки кавалерійських частин, що вели бій у пішому і кінному строю

драпіжний– хижий

дрисля– пронос, бігунка, різачка

друлити– штовхнути

дурійка– безум, божевілля

евентуальний– можливий

ексцеленція– превосходительство, ясновельможність

електор– курфюрст, який мав право брати участь у виборах імператора Священної Римської імперії

електор саський– саксонський курфюрст, який мав право брати участь у виборах короля

еольці– еолійці, одне з основних давньогрецьких племен. Із Східної Фессалії поширилися по цілій Фессалії і Беотії, а тоді на північно-західну частину Малої Азії.

єґер– солдат особливо стрілецького полку

єден до Caca, а другі до ляса(польськ.) – один так, а другий інак; хто до ліса, хто до біса

єктенія– моління, яке читає священик або дяк і на яке хор і/або лик (зібрання) відповідає: Господи, помилуй і Подай, Господи; моління про царя і його дім під час служби Божої

єрепуд– малоросла людина; недомірок; карлик

єрмолой– див. ірмолой

Єфіяльт[Ефіальт] – за давньогрецьким переказом грек, який показав Ксерксові обхідну стежку, якою перси зайшли в тил спартанцям в битві при Фермопілах

жакувати– грабувати, розкрадати

жасно– страшно, жахливо

жевжик– жвавий хлопчик

жий– живи

жировище– місце жирування диких тварин

жльопати– жадібно пити

жмінка– жменька

жрекиня– жриця

з диму– з комина, з хати

з рамени– з середовища; зі складу

заблизнитися(про рану) – затягнутися, зажити

завести– не оправдати надій

завійниця– завійна, різкий пекучий біль у грудях або животі

заводити– голосно плакати, голосити

заговірник– змовник

заголюкати– задурманити людину, заговоривши її, забивши баки словами і криком

загреба– пшеничний корж, випечений у жару

заґа– сага, твір давньоскандинавського епосу

задолований– захований (закопаний під долівкою тощо)

задраснути(польськ.) – подряпати

закалений(рос.) – загартований

заков'язнути– померти, задубіти

замигтіти– з'явитися на короткий час і зникнути з поля зору

запари– зашпори, гострий біль від морозу, холоду (звичайно в пальцях рук, ніг)

зап'яток– задня частина п'яти; задник, закаблук

засібна(країна) – багата

заспа– сніговий насип, кучугура

затирати руки– потирати руки

затроювати– затруювати

защита– захист, охорона

зводжений(місток) – який зводиться, підіймається

здевастувати(з польськ.) – розорити, спустошити

здоліти– здолати, змогти

Зевес– Зевс, верховний бог у грецькій міфології. Перебував на горі Олімп.

ЗеленськийДмитро – Лубенський полковник, свояк І. Мазепи. Належав до старшин, які після доносу В. Кочубея з власної ініціативи клялися у вірності гетьманові. Лише з ним, Д. Апостолом та Д. Горленком гетьман радився, чи йти на з'єднання з московським військом. Після Полтавської битви здався. 1711 р. був ув'язнений і засланий до Сибіру, де у злиднях помер.

зіло– дуже

зінський– злий, паскудний

зіскати– найти

злоги– пологи

злюзувати(польськ.) – відпустити (вартового, чергового тощо)

зментружений– занепокоєний, стривожений

змисли– відчуття

змізерований– змарнілий

змолоцок(з польськ.) – молотник

знебутися– знесилитися, перевтомитися

знеправлений– позбавлений прав

зорішливий– зоряний

Зосим і Саватій– святі, опікуни пасічництва

зуховатий– завзятий, молодцюватий, хвацький

з рамени– з середовища, зі складу

ід– до (прийж.)

ієромонах– монах у сані священика

ізмінник(рос.) – зрадник

ілюзія– самообман, обман

Інд, Ґанґ– великі ріки в Азії

індур– індик

інсиґнії[клейноди] – найчастіше дорогоцінні предмети, що є ознаками влади (атрибутами державності), гідності, спеціального відзначення. У княжі часи до них належали бунчуки, стяги. У козацтва інсиґніями були корогва (прапор-святиня), булава, бунчук, гербова печатка, литаври, сурми, тростинова палиця зі срібною кулею, пернач (полковницька регалія). Від XVI ст. ознакою найвищої військової (гетьманської) влади була булава. У духівництва інсиґніями є митра, панагія, посох, корогва.

інтенція– намір

Інфлянти(Іпііаігіу) – польська назва Ліфляндії в XVII–XVIII ст.

ірмолой– збірник

ірмосів– творів візантійської і давньоруської християнської гімнографії

Іродіада– онука Ірода Великого. Вийшла заміж за свого дядька Ірода Пилипа I, потім покинула його і зійшлася з його братом Іродом Антипою. Іван Хреститель засуджував це перелюбство, за що був ув'язнений, і на прохання доньки Іродіади, Саломеї, йому відрубали голову.

іссоп– трав'яниста або дрібночагарникова рослина, один із видів якої має ефірну олію. Давні євреї використовували цю рослину для окроплення кров'ю прокаженого, очищувальною водою – нечистого і т. ін.

Йововівісті – з біблійної розповіді про хвороби і страждання Иова

йонці– іонійці, одне з основних давньогрецьких племен. Заселяли Аттику, частину Евбеї, острови Хіос, Самос та ін. Колонізували середню частину західного узбережжя Малої Азії (область Іонії), узбережжя Чорного і Мармурового морів.

кабиця– відкрита літня кухня (піч) у дворі або садку; похідна кухня

кагля– кагла, отвір у димоході, який затуляють для збереження тепла

когути червоні крильми б'ють– шугає полум'я

кадовб(корабля) – корпус

кандизований– зацукрований

канон– гармата

кант– хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту

капа– покривало

каптур– відлога

карвасар– суд без протокольної процедури, поспіхом

каре– бойове шикування піхоти чотирикутником з фронтом назовні, головно проти атак кінноти

Карл Великий(742–814) – франкський король, згодом – імператор створеної ним великої держави

Карл XII[Karl XII] (1682–1718) – король Швеції з 1697, син Карла XI; видатний полководець; під час Пн. війни 1700–21 переміг рос. війська під Нарвою (1700), пол. короля Августа II Сильного над Зх. Двіною і під Клішовом (1702); 1704 посадив на пол. трон Станіслава Лєщинського; 1706 зайняв Саксонію; уклав таємний союз із гетьманом І. Мазепою і 1708 рушив на Україну; 1709 зазнав поразки під Полтавою; 1710 уклав угоду про взаємну допомогу з гетьманом П. Орликом і Кримським ханством; 1715 повернувся до Швеції; загинув у Норвегії.