Текст книги "Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення)"
Автор книги: Л. Губерский
Жанр:
Философия
сообщить о нарушении
Текущая страница: 37 (всего у книги 52 страниц)
Белл Даниел. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. Перевод с английского. М.: Academia , 1999. – 956 с. – с. 3 -11, 15-18, 21, 22, 25, 33, 34, 36, 43, 44, 53-58.
Сорокін, Пітірім Олександрович
(1889 – 1968)
Російсько-американський соціолог, культуролог і філософ. Сорокін ввів поняття “тип культури”. Автор теорії всесвітньо-історичного розвитку людської культури, яка обґрунтовує соціокультурну динаміку як закономірний діалектичний процес.
СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ І МОБІЛЬНІСТЬ.
СОЦІАЛЬНА І КУЛЬТУРНА МОБІЛЬНІСТЬ.
С оціальний простір , соціальна дистанція, соціальна позиція.
Геометричний і соціальний простір
Висловлювання типу ”вищі і нижчі класи”, ”просування соціальними сходами”, ”Н. Н. успішно просувається соціальними сходами”, "його соціальне становище дуже високе", "вони дуже близькі по своєму соціальному становищу", "існує велика соціальна дистанція" і т. п. досить часто використовуються як у повсякденних судженнях, так і в економічних, політологічних і соціологічних працях. Усі ці висловлювання вказують на існування того, що можна позначити терміном соціальний простір .Однак існує дуже небагато спроб дати визначення соціальному простору, систематизувати відповідні поняття. Наскільки мені відомо, після Декарта, Гоббса, Лейбніца, Вайгеля й інших великих мислителів XVII століття, тільки Ф. Ратцель, Г. Зіммель і недавно Е. Дюркгейм, Р. Парк, Е. Богардус, Л. фон Візе й автор цих рядків намагалися приділити значну увагу проблемі соціального простору й іншим питанням, пов'язаним із нею.
Предметом даної роботи є соціальна мобільність, тобто явище переміщення індивіда усередині соціального простору. У зв'язку з цим постає необхідність дуже точно окреслити суть того, що я маю на увазі під соціальним простором і його похідними. По-перше, соціальний простір докорінно відрізняється від простору геометричного.Люди, що знаходяться поблизу один від одного в геометричному просторі (наприклад, король і його слуга, хазяїн і раб), у соціальному просторі відділені величезною дистанцією. І навпаки, люди, що знаходяться дуже далеко один від одного в геометричному просторі (наприклад, два брати або єпископи, що сповідують одну релігію, або два генерали одного звання і з однієї армії, один із яких в Америці, а інший – у Китаї), можуть бути дуже соціально близькими. Людина може покрити тисячі миль геометричного простору, не змінивши при цьому свого становища в соціальному просторі, і навпаки, залишившись у тому ж геометричному просторі, вона може радикально змінити своє соціальне становище. Так, становище президента Гардінга в геометричному просторі різко змінилося, коли він перемістився з Вашингтона на Аляску, тоді як його соціальне становище залишилось тим самим, що й у Вашингтоні. Людовік XVI у Версалі й Микола II у Царському Селі залишалися в тому ж геометричному просторі, хоча їхнє соціальне становище в одну мить різко змінилося.
Наведені міркування свідчать, що соціальний і геометричний простір докорінно відмінні один від одного. Теж саме можна сказати і про похідні від цих двох понять, таких, як "геометрична й соціальна дистанція", "підйом у геометричному й у соціальному просторі", "переміщення з одного становища в інше в геометричному й соціальному просторі" і т.д.
Для того щоб дати визначення соціального простору, пригадаємо, що геометричний простір звично уявляється нам у вигляді деякого "всесвіту", у якому розташовуються фізичні тіла. Місце розташування в цьому всесвіті визначається шляхом визначення положення того або іншого об'єкта відносно інших, обраних за "точки відліку". Як тільки такі орієнтири встановлені (чи, то Сонце, Місяць, Грінвічський меридіан, осі абсцис і ординат), ми отримуємо можливість визначити просторове положення усіх фізичних тіл, спочатку відносно цих точок, а потім – відносно один одного.
Подібним же чином соціальний простір є деякий всесвіт, що складається з народонаселення землі.Там, де немає людських особин або проживає усього лише одна людина, там немає соціального простору (або всесвіту), оскільки одна особина не може мати у світі ніякого відношення до інших. Вона може знаходитися тільки в геометричному, але не в соціальному просторі. Відповідно, визначити становище людини або якого-небудь соціального явища в соціальному просторі означає визначити його ( їх ) відношення до інших людей і інших соціальних явищ, узятим за такі " точ ки відліку".Сам же вибір "точок відліку" залежить від нас: ними можуть бути окремі люди, групи або сукупності груп. Коли ми говоримо, що "містер Н.-молодший – син містера Н.-старшого", ми прагнемо визначити становище цього містера Н. у людському всесвіті. Зрозуміло, однак, що таке місце розташування дуже невизначене й недосконале, оскільки в розрахунок приймається тільки одна з координат – сімейне споріднення – у складному соціальному всесвіті. Даний спосіб так само недосконалий, як і визначення геометричного положення за допомогою фрази: "Дерево розташоване у двох милях від пагорба". Щоб таке місце розташування нас задовольнило, ми повинні знати, де знаходиться цей пагорб – у Європі чи на іншому континенті Землі; у якій частині континенту; на якій широті й довготі. Необхідно також знати, чи знаходиться це дерево у двох милях до півночі, півдню, заходу або сходу від пагорба. Коротше кажучи, визначення більш або менш задовільного геометричного положення вимагає обліку цілої системи просторових координат геометричного всесвіту. Теж саме відноситься і до визначення "соціального становища" індивіда.
Простої вказівки ступеня споріднення однієї людини стосовно іншої очевидно недостатньо. Указівка її відносин до десятка або сотні людей дає вже більше, але усе ще не може визначити становище людини у всьому соціальному всесвіті. Це було б подібним із визначенням місця розташування об'єкта в геометричному просторі шляхом детальної вказівки положення різних об'єктів довкола нього, але без указівки широти й довготи цих об'єктів. На нашій планеті проживає більше півтора мільярдів людей. Указівка на відношення людини до декількох десятків людей, особливо якщо ці люди недостатньо відомі, може нічого не дати. Крім цього даний метод дуже складний і вимагає чимало часу. Тому соціальна практика вже виробила інший, більш надійний і простий метод, подібний із системою координат, який використовується для визначення геометричного положення об'єкта в геометричному просторі. Складові частини даного методу такі: 1) указівка відносин людини до визначених груп;2) відношення цих груп один до одного усередині популяції;3) відношення даної популяції до інших популяцій, що входять у людство.
Для того, щоб визначити соціальне становище людини, необхідно знати її сімейний стан, громадянство, національність, відношення до релігії, професію, приналежність до політичних партій, економічний статус, її походження і т.д. Тільки так можна точно визначити її соціальне становище. Але і це ще не все. Оскільки усередині однієї і тієї ж групи існують зовсім різні позиції (наприклад, король і рядовий громадянин усередині однієї держави), то необхідно також знати становище людини в межах кожної з основних груп населення. Коли ж, нарешті, визначено становище населення як такого серед усього людства (наприклад, населення США), тоді можна вважати і соціальне становище індивіда визначеним у достатній мірі. Перефразовуючи давню приказку, можна сказати: "Скажи мені, до яких соціальних груп ти належиш і які твої функції у межах кожної з цих груп, то я скажу, яке твоє соціальне становище у суспільстві і хто ти в соціальному плані". При знайомстві двох людей, звичайно, використовується саме цей метод: "Містер А. (фамільна група), професор (група роду занять), із Німеччини, переконаний демократ, визначний протестант, раніше був послом в..." і т.п. Це і подібні йому форми самопрезентації людей при знайомстві є повними або неповними вказівками на групи, до яких належить людина. Біографія будь-якої людини по своїй суті є в основному опис груп, із якими пов'язана людина, а також її місце в межах кожної з них. Такий метод не завжди дає нам інформацію про зріст людини, кольорі її волосся, " інтроверт вона чи екстраверт", але – усе це, хоча може мати першорядне значення для біолога або психолога, для соціолога ж становить відносно незначну цінність. Така інформація не має безпосереднього значення для визначення соціального становища людини.
Отже, резюмуємо: 1) соціальний простір– це народонаселення Землі; 2) соціальн е становище – це сукупність її зв'язків з усіма групами населення, усередині кожної з цих груп, тобто з її членами;3) становище людини в соціальному всесвіті визначається шляхом установлення цих зв'язків;4) сукупність таких груп, а також сукупність становищ усередині кожної з них складають систему соціальних координат, що дозволяє визначити соціальн е становище будь-якого індивіда.
Отже, люди, що належать до однакових соціальних груп і виконують практично ідентичну функцію в межах кожної з цих груп, знаходяться в однаковому соціальному становищі. Ті ж, у кого спостерігаються деякі відмінності, знаходяться в різному соціальному становищі. Чим більше подібного в становищі різних людей, тим ближче вони один до одного в соціальному просторі. Навпаки, чим значніша й істотніша різниця, тим більша соціальна дистанція між ними.
Горизонтальні й вертикальні параметри соціального простору .
Евклідовий геометричний простір – тривимірний. Соціальний же простір – багатомірний, оскільки існує більше трьох варіантів групування людей за соціальними ознаками, які не співпадають один з одним (групування населення за приналежністю до держави, релігії, національності, професії, економічному статусі, політичним партіям, походженню, статті, віку і т.п.). Осі диференціації населення по кожній з цих груп специфічні, особливого роду і не співпадають один з одним. І оскільки зв'язки усіх видів є істотними ознаками системи соціальних координат, то очевидно, що соціальний простір багатомірний, і чим складніше диференційоване населення, тим численні ці параметри. Для того щоб визначити місце деякого індивіда в системі населення США, яке очевидно більш диференційовано, чим, скажімо, аборигенне населення Австралії, необхідно удатися до більш складної системи соціальних координат, апелюючи при цьому до великої кількості груп, на які зав'язаний індивід.
Для спрощення задачі, однак, можливе скорочення числа параметрів до двох основних класів, за умови поділу кожного класу на кілька підкласів. Ці два основних класи можна визначити як вертикальний і горизонтальний параметр соціального всесвіту.На це існують наступні причини. Неважко знайти декілька індивідів, що належать до одних і тих самих соціальних груп (наприклад, усі вони можуть бути римськими католиками, республіканцями, зайнятими в автомобілебудуванні, з італійською мовою в якості рідної, громадянами США і т.д.), однак по "вертикалі" їх соціальне становище може бути зовсім різним. Усередині групи римських католиків один із них може бути єпископом, тоді як інші – усього лише рядовими парафіянами. Усередині групи республіканців один може займати велику посаду в партії, інші ж – рядові виборці. Один може бути президентом автомобільного концерну, інші – рядовими працівниками. І якщо по горизонталі їхнє соціальне становище здається ідентичним, то по вертикалі спостерігається суттєва відмінність. Для опису цих відмінностей одних горизонтальних параметрів і властивої їм системи координат буде явно бракувати. Теж можна сказати і про становище командуючого армією й солдата, ректора і рядового службовця університету. Не враховувати такі взаємозв'язки по вертикалі неможливо. Саме з цими відмінностями найтіснішим чином пов'язані наші повсякденні уявлення про соціальне становище. Ми часто користуємося такими висловлюваннями, як "підніматися соціальними сходами", "опуститися соціальними сходами", "вищі й нижчі класи", "бути на вершині соціальної піраміди", "опуститися на дно суспільства", "соціальні ранги й ієрархії", "соціальна стратифікація", "диференціація по горизонталі й вертикалі" і т.д. Взаємозв'язки як індивідів, так і груп можуть знаходитися або на одному горизонтальному рівні, або стояти на різних ступенях ієрархічної градації. Переміщення з групи в групу може бути не позв'язане з підйомом або падінням соціальними сходами, але може бути й обумовлено вертикальними переміщеннями. Просування соціальними сходами верх прийнято вважати соціальним сходженням, а переміщення вниз – соціальним спадом. Таке повсякденне знання можна з успіхом використовувати й у наукових цілях. Через свою доступність це знання допомагає належним чином орієнтуватися в складному соціальному всесвіті. Розмежування вертикальних і горизонтальних параметрів відображає явища, що дійсно існують у соціальному всесвіті: ієрархії, ранги, домінування й субординація, авторитет і слухняніть, підвищення й пониження по службі. Усі ці явища і відповідні їм взаємозалежності представлені у вигляді стратифікації й суперпозиції. Для опису таких зв'язків необхідні й зручні вертикальні параметри. З іншого боку, взаємозв'язки, вільні від таких елементів, можна описати в горизонтальних параметрах. Коротше кажучи, під кутом зору соціальної технології, а також з точки зору природи соціальної вселеної не існує причин, що перешкоджають соціологові удаватися до вищеописаного, повсякденного розмежування двох основних параметрів соціального всесвіту.
Надалі мова йтиме власне про соціальні явища в їхньому вертикальному вимірі. Нам доведеться вивчити висоту й профіль соціальних структур, їхню диференціацію по соціальних верствах, переміщення населення по вертикалі. Коротше, мова йтиме про соціальну стратифікацію і вертикальну соціальну мобільність. Якщо ми і торкнемося горизонтальної структури соціальних тіл, то тільки між іншим. Тому, виходячи з предмета дослідження, ми змушені будемо удатися до таких об'єктів, як "верхні й нижні соціальні страти", "люди, що знаходяться соціально нижче або вище інших" і т.п. Щоб уникнути непорозуміння я повинний, підкреслити, що дана термінологія зовсім не означає якої-небудь моєї суб'єктивної оцінки, вона лише описує формальне місце розташування людей усередині різних соціальних верств. Можливо, звичайно, що представники верхніх верств у дійсності краще представників нижніх верств; можливо й навпаки. Справа читача винести свій вердикт. Для мене ж ці терміни – усього лише зручний інструмент для аналізу й опису відповідних явищ і фактичних взаємозалежностей між ними. Завданням будь-якого дослідження є визначення взаємовідносин явищ, що досліджуються як таких. Оціночна функція повністю виходить за межі сугубо наукового дослідження. Отож, щоб уникнути непорозуміння цей факт варто постійно мати на увазі...
СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ
1. Поняття й визначення
Соціальна стратифікація -це диференціація деякої даної сукупності людей (населення) на класи в ієрархічному ранзі. Вона знаходить вираження в існуванні вищих і нижчих верств. Її основа і сутність – у нерівномірному розподілі прав і привілеїв, відповідальності та обов'язку, наявності або відсутності соціальних цінностей, влади й впливу серед членів того або іншого співтовариства. Конкретні форми соціальної стратифікації, різноманітні, і численні. Якщо економічний статус членів деякого суспільства неоднаковий, якщо серед них є як заможні, так і незаможні, то таке суспільство характеризується наявністю економічного розшаруваннянезалежно від того, організоване воно на комуністичних чи капіталістичних принципах, визначене воно конституційно як "суспільство рівних" чи ні. Ніякі етикетки, вивіски, усні висловлювання не в змозі змінити або затушувати реальність факту економічної нерівності, яке виражається в різниці доходів, рівня життя, в існуванні багатих і бідних верств населення. Якщо в межах якоїсь групи існують ієрархічно різні ранги в смислі авторитетів і престижу, звань і почестей, якщо існують правителі і ті, ким керують, тоді незалежно від термінів (монархи, бюрократи, хазяї, начальники) це означає, що така група політично диференційована,щоб вона не проголошувала у своїй конституції або декларації. Якщо члени якогось суспільства розділені на різні групи за їх заняттями, родом діяльності, а деякі професії при цьому вважаються більш престижними в порівнянні з іншими, і якщо члени тієї або іншої професійної групи поділяються на керівників різного рангу і на підлеглих, то така група професійно диференційовананезалежно від того, обираються начальники або призначаються, дістаються їм їх керівні посади в спадщину чи завдяки їх особистим якостям.
2. Основні форми соціальної стратифікації й взаємини між ними
Конкретні іпостасі соціальної стратифікації численні. Однак усе їхнє різноманіття може бути зведене до трьох основних форм: економічна, політична і професійна стратифікація. Як правило, усі вони тісно переплетені. Люди, що належать до вищої верстви в якомусь одному відношенні, в основному, належать до тієї ж верстви і за іншими параметрами; і навпаки. Представники вищих економічних верств одночасно відносяться до вищих політичних і професійних верств. Незаможні ж, як правило, позбавлені громадянських прав і знаходяться в нижчих верствах професійної ієрархії. Таке загальне правило, хоча, існує і чимало виключень. Так, наприклад, самі багаті далеко не завжди знаходяться у вершини політичної або професійної піраміди, також і не у всіх випадках бідняки займають самі низькі місця в політичній і професійній ієрархії. А це означає, що взаємозалежність трьох форм соціальної стратифікації далека від досконалості, тому що різні верстви кожної з форм не повністю співпадають один з одним. Вірніше, вони співпадають один з одним, але лише частково, тобто до певної міри. Цей факт не дозволяє нам проаналізувати всі три основні форми соціальної стратифікації спільно. Для більшого педантизму необхідно піддати аналізу кожну з форм окремо.
Реальна картина соціальної стратифікації будь-якого суспільства дуже складна й плутана. Щоб полегшити процес аналізу, варто враховувати тільки основні, самі головні властивості, з метою спрощення, опускаючи деталі, які не спотворюють при цьому загальної картини. Так робилося в будь-якій науці; так варто вчинити й у нашому випадку, якщо врахувати, що дана проблема складна і не достатньо досліджена...
СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ, ЇЇ ФОРМИ Й ФЛУКТУАЦІЇ
I . Концепція соціальної мобільності; її форми
Під соціальною мобільністю розуміється будь-який перехід індивіда або соціального об'єкта (цінності), тобто всього того, що створено або модифіковане людською діяльністю, з однієї соціальної позиції на іншу. Існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна й вертикальна.Під горизонтальною соціальною мобільністю, або переміщенням, мається на увазі перехід індивіда або соціального об'єкта з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на одному і тому ж рівні. Переміщення деякого індивіда з баптистської у методистську релігійну групу, з одного громадянства в інше, з однієї сім’ї (як чоловіка, так і дружини) в іншу при розлучені або при повторному шлюбі, з однієї фабрики на іншу, при збереженні при цьому свого професійного статусу, – усе це приклади горизонтальної соціальної мобільності. Ними ж є переміщення соціальних об'єктів (радіо, автомобіля, моди, ідеї комунізму, теорії Дарвіна) у межах одного соціального рівня, подібно переміщенню з Айови до Каліфорнії або з деякого місця до будь-якого іншого. В усіх цих випадках "переміщення" може відбуватися без будь-яких помітних змін соціального становища індивіда або соціального об'єкта у вертикальному напрямку. Під вертикальною соціальною мобільністю маються на увазі ті відносини, які виникають при переміщенні індивіда або соціального об'єкта з одного соціального рівня на інший. У залежності від напрямку переміщення існує два типи вертикальної мобільності: висхідна й низхідна , тобто соціальний підйом і соціальний сп ад.У відповідності до природи стратифікації є низхідні і висхідні течії економічної, політичної і професійної мобільності, не кажучи вже про інші менш важливі типи. Висхідні течії існують у двох основних формах: проникненняіндивіда з нижнього рівня в існуючий більш високий рівень; або створення такими індивідами нової групи й проникнення всієї групи на більш високий рівень, на рівень з уже існуючими групами цього рівня.Відповідно і низхідні течії також мають дві форми: перша полягає в падінні індивіда з більш високої соціальної позиції на більш низьку, не руйнуючи при цьому вихідної групи, до якої він раніше належав; друга форма виявляється в деградації соціальної групи в цілому, у зниженні її рангу на тлі інших груп або у руйнуванні її соціальної єдності. У першому випадку "падіння" нагадує нам людину, що впала з корабля, у другому – занурення у воду самого судна з усіма пасажирами на борті або катастрофу корабля, коли він розбивається вщент.
Випадки індивідуального проникнення на більш високий рівень або падіння з високого соціального рівня на низький звичні й зрозумілі. Вони не потребують пояснення. Другу форму соціального сходження, опускання, підйому й падіння груп варто розглянути детальніше.
Наступні історичні приклади можуть служити в якості ілюстрацій. Історики кастового суспільства Індії повідомляють нам, що каста брахманів не завжди знаходилася в позиції незаперечної переваги, яку вона займає останні два тисячоліття. У далекому минулому касти воїнів, правителів і кшатріїв не розташовувалися нижче брахманів, а, як виявляється, вони стали вищою кастою тільки після довгої боротьби. Якщо ця гіпотеза вірна, то просування рангу касти брахманів через усі інші поверхи є прикладом другого типу соціального сходження. Піднялася вся група в цілому, і всі її члени в повному складі зайняли те ж саме положення. До прийняття християнства Костянтином Великим статуси християнського єпископа або християнського служителя культу були невисокими серед інших соціальних рангів Римської імперії. У наступні декілька століть соціальна позиція й ранг християнської церкви в цілому піднялися. Внаслідок цього підйому представники духовенства і, особливо, вищі церковні сановники також піднялися до найвищих страт середньовічного суспільства. І навпаки, падіння авторитету християнської церкви в останні два століття призвело до відносного зниження соціальних рангів найвищого духовенства серед інших рангів сучасного суспільства. Престиж папи або кардинала ще високий, але він, безсумнівно, нижче, ніж був у середні віки. Інший приклад – група легіїстів у Франції. З'явившись у XII столітті, ця група швидко росла по своєму соціальному значенню й становищу. Незабаром у формі суддівської аристократії вони вийшли на позицію дворянства. У XVII і особливо в XVIII столітті група в цілому почала "опускатися" і, нарешті, зовсім зникла у великій пожежі Великої французької революції. Теж саме відбувалося і у процесі сходження аграрної буржуазії у середні віки, привілейованого Шостого корпуса, купецьких гільдій, аристократії багатьох королівських дворів. Займати високе становище при дворі Романових, Габсбургів або Гогенцоллернів до революції означало мати найвищий соціальний ранг. "Падіння" династій призвело до "соціального падіння" пов'язаних із ними рангів. Більшовики в Росії до революції не мали якогось особливо визнаного високого становища. Під час революції ця група переборола величезну соціальну дистанцію і зайняла саме високе становище в російському суспільстві. У результаті всі її члени в основному були підняті до статусу, який раніше займала царська аристократія. Подібні явища спостерігаються і у ракурсі чистої економічної стратифікації. Так, до настання ери "нафти" або "автомобіля" бути відомим промисловцем у цих сферах не означало бути промисловим і фінансовим магнатом. Широке поширення галузей зробило їх найважливішими промисловими сферами. Відповідно, бути провідним промисловцем – нафтовиком або автомобілістом – значить бути одним із самих впливових лідерів промисловості й фінансів. Усі ці приклади ілюструють другу колективну форму висхідних і низхідних течій у соціальній мобільності...
2. Інтенсивність (або швидкість) і всезагальність вертикальної соціальної мобільності.
З кількісної точки зору варто розмежовувати інтенсивність і всезагальність вертикальної мобільності. Під інтенсивністюрозуміється вертикальна соціальна дистанція або кількість рівнів – економічних, професійних або політичних, які проходить індивід у його висхідному або низхідному русі за визначений період часу. Якщо, наприклад, деякий індивід за рік піднімається з позиції людини з річним доходом у 500 доларів до позиції з доходом у 50 тисяч доларів, а інший за той же самий період із тієї ж вихідної позиції піднімається до рівня в 1000 доларів, то в першому випадку інтенсивність економічного підйому буде в 50 разів більша, ніж у другому. Для відповідної зміни інтенсивність вертикальної мобільності може бути виміряна і у сфері політичної й професійної стратифікації.
Під всезагальністювертикальної мобільності мається на увазі число індивідів, які змінили своє соціальне становище у вертикальному напрямку за визначений проміжок часу. Абсолютне число таких індивідів дає абсолютну все загальністьвертикальної мобільності в структурі даного населення країни; пропорція таких індивідів до всього населення дає відносну все загальністьвертикальної мобільності.
Нарешті, об'єднавши інтенсивність і відносну всезагальність вертикальної мобільності у визначеній соціальній сфері (скажімо, в економіці), можна отримати сукупний показник вертикальної економічної мобільності даного суспільства .Якщо порівняти, таким чином, одне суспільство з іншим, або одне і теж саме суспільство в різні періоди свого розвитку, можна виявити, у якому з них або в який період сукупна мобільність вище. Теж саме можна сказати і про сукупний показник політичної й професійної вертикальної мобільності.
3. Рухливі й нерух ливі форми стратифікованих суспільств
На підставі вищевказаного легко помітити, що соціальна стратифікація однієї і тієї ж висоти, а також того самого профілю може мати різну внутрішню структуру, яка викликана відмінностями в інтенсивності й всезагальності горизонтальної й вертикальної мобільності. Теоретично може існувати стратифіковане суспільство, у якому вертикальна соціальна мобільність дорівнює нулю. Це означає, що всередині такого суспільства відсутні сходження й спад, не існує ніякого переміщення членів цього суспільства, кожен індивід назавжди прикріплений до тієї соціальної верстви, у якій він породжений. В такому суспільстві, оболонки, що відокремлюють один рівень від іншого, абсолютно непроникні, у них немає ніяких "отворів" і немає ніяких сходинок, крізь які і по яким мешканці різних рівнів могли б переходити з одного поверху на інший. Такий тип стратифікації можна визначити як абсолютно закритий, стійкий, непроникний або як нерухомий .Теоретично протилежний тип внутрішньої структури стратифікації однієї і тієї ж висоти, а також того самого профілю – той, у якому вертикальна мобільність надзвичайно інтенсивна і носить загальний характер. Тут перетинка між верствами дуже тонка, із великими отворами для переходу з одного поверху на інший. Тому, хоча соціальний будинок також стратифікований, як і соціальний будинок нерухомого типу, мешканці різних рівнів постійно міняються; вони не залишаються довго на тому самому "соціальному поверсі", а за допомогою величезних сходів вони пересуваються "верх і вниз". Такий тип соціальної стратифікації може бути визначений як відкритий, пластичний, проникний або мобільний.Між цими основними типами може існувати безліч середніх або проміжних типів...
КАНАЛИ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ЦИРКУЛЯЦІЇ
Оскільки вертикальна мобільність присутня тією або іншою мірою в будь-якому суспільстві й оскільки між рівнями повинні існувати деякі "мембрани", "отвори", "сходи", "ліфти" або "шляхи", по яким дозволяється індивідам переміщатися верх або вниз з одного рівня на інший, то правомірно і нам було б розглянути питання про те, які ж у дійсності ці канали соціальної циркуляції.
Функції соціальної циркуляції виконують різні інститути.
І серед них є канали, що представляють для нас особливий інтерес. З їхньої кількості, що існує як у різних, так і в одному і тому ж суспільстві, але в різні періоди його розвитку, завжди є декілька каналів, найбільш характерних для даного суспільства. Найважливішими з низки цих соціальних інститутів є: армія, церква, школа, політичні, економічні і професійні організації...
Механізми соціального тестування, добору і розподілу індивідів всередині різних соціальних страт
1. Визначення
У будь-я ко м у суспільстві є досить багато людей, які прагнуть просування у верхні верстви. Але так, як тільки деяким вдається зробити це і, так як при нормальних умовах соціальна циркуляція не носить неупорядкованого характеру, то, ймовірно припустити, що в будь-якому суспільстві існує особливий механізм, що контролює процес вертикальної циркуляції. Цей контроль полягає, по-перше, у тестуванні індивідів для встановлення адекватного виконання ними соціальних функцій; по-друге, у селекції індивідів для визначених соціальних позицій; по-третє, у відповідному розподілі членів суспільства за різними соціальними прошарками, у їхньому просуванні або деградації. Іншими словами, всередині стратифікованого суспільства існують не тільки канали вертикальної стратифікації, але і своєрідне "сито", яке просіває індивідів і визначає їм те або інше місце в суспільстві. Основна мета цього контролю – розподілити індивідів відповідно до їхніх талантів і можливостей успішного виконання своїх соціальних функцій. Якщо вони неправильно розподілені, то вони погано виконують свою соціальну роль, а в результаті страждає все суспільство: воно дезінтегрується. Навряд чи існувало й існує таке суспільство, у якому розподіл індивідів зроблений у повній згоді з правилом – "кожний зобов’язаний знаходитися на тому місці, яке відповідає його здібностям". Однак тривала еволюція багатьох суспільств не означає, що їхній механізм соціального тестування, селекції й розподілу в цілому був адекватним і виконував свою функцію більш або менш задовільно. Проблеми, які потрібно зараз обговорити, мабуть, такі: I) що являє собою цей механізм селекції і розподілу індивідів? 2) як і на якій основі він перевіряє, відбирає і розподіляє їх?
