Текст книги "Комедії"

Автор книги: Жан-Батист Мольер

сообщить о нарушении

Текущая страница: 25 (всего у книги 26 страниц)

Туанетта. Такого прізвища немає в моїй записній книжці серед славетних лікарів. На що ви нездужаєте, на його думку?

Арган. Він каже, що я слабую на печінку, а інші запевняють, що на селезінку.

Туанетта. Всі вони неуки! Ви слабуєте на легені.

Арган. На легені?

Туанетта. Атож. Що ви почуваєте?

Арган. Часом голова болить.

Туанетта. Ну, звичайно, легені.

Арган. Іноді в мене ніби серпанок перед очима.

Туанетта. Легені.

Арган. А часом серце болить.

Туанетта. Легені.

Арган. Іноді я почуваю втому в усьому тілі.

Туанетта. Легені.

Арган. А коли то й за живіт ухопить, наче вколе.

Туанетта. Легені. Ви маєте охоту до їжі?

Арган. Маю, добродію.

Туанетта. Легені. А винце полюбляєте?

Арган. Полюбляю, добродію.

Туанетта. Легені. По обіді ви починаєте куняти та й не від того, щоб поспати трошки?

Арган. Не від того, добродію.

Туанетта. Легені, легені, кажу вам! Що звелів вам ваш лікар їсти?

Арган. Він приписав мені суп…

Туанетта. Неук!

Арган. Курей, індичок тощо…

Туанетта. Неук!

Арган. Телятину…

Туанетта. Неук!

Арган. Різні бульйони…

Туанетта. Неук!

Арган. Свіжі яєчка…

Туанетта. Неук!

Арган. А ввечері – чорнослив, для прочищення шлунка.

Туанетта. Неук!

Арган. І головне – пити вино лише дуже ріденьке, розводити його водою.

Туанетта. Ignorantus, ignoranta, Ignorantum. Треба пити чисте вино, а для того, щоб згустити вашу рідку кров, треба їсти добру ситу воловину, добру ситу свинину, добрий голландський сир, різні каші та рис, і каштани, й тістечка, щоб склеювати й обволікати шлунок. Вага лікар – йолоп. Я пришлю вам мого помічника і коли-не-коли заходитиму до вас сам, доки я ще тут, у цьому місті.

Арган. Не знаю вже, як вам і дякувати за все…

Туанетта. На біса вам оця рука здалася?

Арган. Що?

Туанетта. Оця рука. Та я б її зразу відрізав, бувши вами.

Арган. Навіщо?

Туанетта. Хіба ж ви не бачите, що вона відтягає до себе всю поживу і заважає тій стороні живитися?

Арган. Так, але ж мені потрібна моя рука.

Туанетта. Ще й праве око у вас, – я б його виколов, бувши на вашому місці.

Арган. Виколоти око?

Туанетта. Та хіба ж ви не бачите, що воно заважає другому і краде в того поживок? Послухайте мене, виколіть його якнайшвидше, і тоді ваше ліве око бачитиме багато краще.

Арган. Я ще маю час…

Туанетта. Прощавайте. Мені шкода, що я мушу йти від вас так скоро, але я поспішаю на важливу консультацію з приводу одного хворого, який учора помер.

Арган. З приводу хворого, який учора помер?

Туанетта. Еге, щоб обміркувати й вирішити, що слід було зробити, щоб він одужав. До побачення.

Арган. Ви ж знаєте, що хворі ніколи не проводжають.

ЯВА 15

Арган, Беральд.

Беральд. Оце, здається, й справді знаменитий лікар!

Арган. Еге… але він надто квапливий…

Беральд. Усі славнозвісні лікарі такі.

Арган. Відрізати одну руку й виколоти одне око для того, щоб друге поздоровшало! Я волію, щоб воно не почувало себе так добре. Нічого казати, добра операція, після якої зробишся кривим на око та безруким!

ЯВА 16

Арган, Беральд, Туанетта.

Туанетта(вдаючи, ніби говорить до когось). Добре, добре, йдіть здорові! Ніколи мені жартувати.

Арган. Що там таке?

Туанетта. Та отой ваш лікар хотів помацати мені пульс.

Арган. От так штука! В дев’яносто років!

Беральд. Слухайте-но, брате! Тепер, коли добродій Пургон посварився з вами, чи не дозволите ви мені сказати добре слово про партію, яку я маю на оці для моєї небоги?

Арган, Ні, брате, я вирішив віддати її до монастиря, раз вона не хоче мені коритися. Добре бачу, що тут заклюнулось якесь коханнячко. Я дізнався про одне таємне побачення, хоч ніхто ще й гадки про те не має.

Беральд. Ну що ж, брате! А як тут і є легеньке захоплення, то хіба ж це який злочин? Чи ж може те знеславити вас, коли все йдеться до такої чесної справи, як шлюб?

Арган. Будь-що-будь, брате, а вона стане черницею – це вирішена справа.

Беральд. Ви хочете цим комусь догодити.

Арган. Розумію, до чого ви хилите. Знову стара пісня, – моя дружина не дає вам спокою!

Беральд. Авжеж, брате, якщо говорити відверто, я саме вашу дружину маю на увазі. Не менше, ніж ваша вперта пристрасть до лікування, мене обурює й ваша вперта пристрасть до цієї жінки: бачити не можу, як ви сліпо лізете в усі ті пастки, які вона вам розставляє.

Туанетта. Ах, добродію, не кажіть такого про нашу пані! їй-право, це така жінка, про яку не можна сказати нічого лихого; жінка – нелукава й щира, а що вже кохає нашого пана, так кохає… І не сказати!

Apган. А попитайте в неї, як вона мене голубить…

Туанетта. Так, так…

Арган. Як її хвилює моя хвороба…

Туанетта. Атож, атож!

Арган. Як вона піклується, як вона дбає про мене!

Туанетта. Все так і є. (До Беральда). Хочете, я зараз зроблю так, що ви самі переконаєтесь і на власні очі побачите, як пані любить нашого пана. (До Аргана). Пане, дозвольте мені розкрити йому очі і з’ясувати йому його помилку.

Арган. Яким чином?

Туанетта. Пані зараз повернуться. Випростайтесь у цьому кріслі і прикиньтеся мертвим. Ось побачите, як вони тужитимуть, коли я їм про це скажу.

Арган. Гаразд.

Туанетта. Та тільки не давайте їм надто довго журитися, бо вони можуть померти з туги.

Арган. Добре, добре, я сам знаю, що слід робити.

Туанетта(до Беральда). А ви сховайтеся тим часом в цей куток.

ЯВА 17

Арган, Туанетта.

Арган. А чи немає в тому якоїсь небезпеки, коли прикидаєшся мертвим?

Туанетта. Ні, ні! Яка там небезпека! Випростуйтеся мерщій! (Стиха). Та й приємно ж буде завдати сорому вашому братові! А ось і наша пані. Лежіть же тихесенько.

ЯВА 18

Беліна, Арган, що випростався в кріслі, Туанетта.

Туанетта(вдаючи, ніби не помічає Беліни). Ах! Боже мій! О, яке нещастя! І відкіля ця напасть на нас узялася!

Беліна. Що сталося, Туанетто?

Туанетта. Ах, ласкава пані!

Беліна. Та в чім річ?

Туанетта. Ваш чоловік помер!

Беліна. Мій чоловік помер?

Туанетта. Ой лишенько! Так, пані! Сердешний хазяїн заснув навіки!

Беліна. Напевне?

Туанетта. Напевне, Ніхто ще нічого про те не знає… Біля нього була я сама, більш нікого… На моїх руках зітхнув він востаннє… Ось він лежить тепер, лежить і не підведеться вже з цього крісла.

Беліна. Хвала тобі, боже! Нарешті з мене спав оцей важкий тягар! Яка ж ти дурна, Туанетто! Ну й чого ти ото так побиваєшся?

Туанетта. Я гадала, пані, що слід потужити…

Беліна. Годі, годі, не варто! Яка це втрата? До чого він був придатний на землі? Чоловік, що завжди тільки всіх турбував, – неохайний, бридкий, вічно з клістиром або якимись ліками в животі; чоловік, що вічно чхав, бухикав та плювався; дурний, набридливий, буркотливий, що тільки виварював з усіх воду та день і ніч лаяв служниць та лакеїв!..

Туанетта. Оце добре надгробне слово!

Беліна. Допоможи мені, Туанетто, довести мій задум до кінця. Вір мені, що я тобі віддячу за послугу. На щастя, ніхто ще нічого не знає, – отже, покладімо його на ліжко і приховаймо, що він помер, доки я не доведу до кінця моїх справ. У нього є цінні папери, в нього є гроші, я хочу їх прибрати до своїх рук; було б аж надто несправедливо, коли б я не нагородила себе за те, що змарнувала біля нього мої найкращі роки. Ходім, Туанетто, візьмемо спочатку всі ключі.

Арган(схоплюючись раптово). Помалу, помалу, пані!

Беліна. Ай!

Арган. А, кохана моя дружино, то це так ви мене любите?

Туанетта. Ай-ай! Небіжчик не помер!

Арган(услід Беліні). Я дуже радий, що впевнився у вашій прихильності до мене і почув чудове похвальне слово, яке ви тут виголосили на мою честь. Це наведе мене на розум і застереже від прикрих помилок надалі!

ЯВА 19

Беральд виходить з того місця, де він ховався, Арган, Туанетта.

Беральд. Ну що, брате мій, тепер ви переконалися?

Туанетта. Їй-право, нізащо б я цьому не повірила! Але, здається, сюди йде ваша дочка; ляжте знову – подивимось, як вона поставиться до звістки про вашу смерть. Її теж не завадило б вивірити; а раз ви вже почали, то отак ви й довідаєтесь, які саме почуття плекає до вас уся ваша родина.

Беральд ховається.

ЯВА 20

Арган, Анжеліка, Туанетта.

Туанетта(вдаючи, ніби не помічає Анжеліки). О боже! Ах, яке горе! Який нещасливий день!

Анжеліка. Що тобі, Туанетто? Чого ти плачеш?

Туанетта. Ой лишенько! Я мушу сказати вам сумну новину!

Анжеліка. Що таке?

Туанетта. Ваш батько помер…

Анжеліка. Мій батько помер, Туанетто?

Туанетта. Так. Ось він лежить, сердешний: він щойно помер від якоїсь раптової хвороби…

Анжеліка. О небо! Яке нещастя! Який жорстокий удар! Ой леле, невже ж я втратила батька, єдину близьку людину, яку я мала в житті… втратила його саме тієї хвилини, коли він так розгнівався на мене? Що буде зі мною, безталанною? В чому знайду я втіху після такої втрати?!

ЯВА 21

Арган, Анжеліка, Клеант, Туанетта.

Клеант. Що з вами, чарівна Анжеліко? Чого ви плачете так гірко?

Анжеліка. Горенько, я плачу, бо втратила найдорожчу і наймилішу істоту… Я плачу, бо помер мій батько…

Клеаит. О небо! Яке горе! Яке несподіване лихо! А я саме ублагав вашого дядечка поклопотатися за мене і тепер прийшов до вашого батька, щоб відрекомендуватися йому особисто і спробувати моїми благаннями та виявленням моєї пошани до нього умовити його віддати вас за мене.

Анжеліка. Ах, Клеанте, не будемо більше про це говорити. Покиньмо всі думки про шлюб. Після смерті мого батька мені нічого більше не лишилося на цьому світі, і я зрікаюся його назавжди. Так, татку мій, коли раніше я не хотіла коритися вашій волі, то тепер я виконаю бодай хоч одне ваше бажання і тим спокутую мою провину перед вами. (Падаючи перед Ареаном навколішки). Дозвольте ж мені, таточку, дати вам цю обіцянку і поцілувати вас на знак мого щирого каяття.

Арган(обнімаючи Анжеліку). Ах, донечко моя!

Анжеліка. Ай!

Арган. Підійди до мене. Не бійся, я не помер. Так, ти моя кров, моя справжня дочка, і я щасливий, що побачив, яку ти маєш добру душу.

ЯВА 22

Арган, Беральд, Анжеліка, Клеант, Туанетта.

Анжеліка. Ах, яка радісна несподіванка! Татуню, раз небо, на превелике моє щастя, повертає вас мені, дозвольте мені кинутися вам до ніг і благати вас про єдину ласку. Якщо ви не співчуваєте непереможному пориву мого серця, якщо ви не згодні на мій шлюб з Клеантом, то заклинаю вас, не силуйте мене принаймні виходити заміж за іншого. Це єдина ласка, якої я у вас прошу.

Клеант(падаючи навколішки перед Арганом). О добродію, згляньтесь на наші благання! Не чиніть більше опору взаємним пориванням такого прекрасного почуття, не розлучайте нас!

Беральд. Брате мій, невже такі благання не зворушать вашого серця?

Туанетта. Паночку, невже ж ви наважитесь занапастити таке кохання?

Арган. Нехай він зробиться лікарем, і я погоджусь на їхній шлюб. (До Клеанта). Так, зробіться лікарем, і я віддам за вас мою дочку.

Клеант. З радістю, добродію! Якщо тільки від цього залежить мій шлюб, я зроблюся лікарем, навіть аптекарем, якщо бажаєте. Це така дрібниця! Для того, щоб здобути прекрасну Анжеліку, я ще й не те зробив би!

Беральд. А знаєте, брате, що мені спало на думку! Зробіться лікарем самі. Тоді вам буде ще зручніше, бо ви матимете в собі самому все, що вам потрібно.

Туанетта. Еге ж! Це найкращий засіб дуже скоро вилікуватися: немає такої зухвалої хвороби, що насмілилася б мордувати особу самого лікаря.

Арган. Мені здається, брате, що ви глузуєте з мене. Хіба ж у моєму віці починають учитися?

Беральд. Ет, учитися! Ви й без того вже добре вчені; є багато лікарів, які знають не більше за вас.

Арган. Тадже ж треба добре вміти латини, треба добре знатися на хворобах та на засобах їх лікування.

Беральд. Тільки-но одержите лікарську мантію та шапочку, то вже й знатимете все, що треба, а згодом зробитеся великим мастаком.

Арган. Як! Одягнувши мантію, відразу навчаєшся диспутувати про хвороби?

Беральд. Авжеж. Коли людина в мантії та шапочці, вона може говорити, що собі схоче: кожна нісенітниця править тоді за вченість, кожна дурість править за розумне слово.

Туанетта. Далебі, паночку, та сама ваша борода вже багато важить: хто має бороду, той уже наполовину лікар.

Клеант. В кожному разі, я готовий на все.

Беральд(до Аргана). Хочете, ми все це влаштуємо зараз?

Арган. Як то зараз?

Беральд. Так, і у вашій господі.

Арган. У моїй господі?

Беральд. Атож. Я маю багато друзів серед лікарів, вони радо прийдуть зараз же сюди, і церемонія може відбутися у вашій залі. До речі, це вам не коштуватиме нічого.

Арган. Та що ж я маю їм казати? Що ж я відповідатиму?

Беральд. Вам усе пояснять двома словами і напишуть на папері все, що вам треба буде говорити. Ідіть же приберіться чепурніше, а я пошлю по них.

Арган. Про мене, хай і так! Побачимо, що з того вийде.

ЯВА 23

Беральд, Анжеліка, Клеант, Туанетта.

Клеант. Що ви маєте на думці? Що це за лікарі – ваші друзі?

Туанетта. Що ви збираєтесь робити?

Беральд. Хочу сьогодні ввечері трохи розважитись. Актори склали невеличку інтермедію з танцями й музикою; в ній показано церемонію, з якою відбувається прийняття до лікарської корпорації. Я хочу, щоб ми всі її подивилися, а брат мій щоб виконав у ній головну роль.

Анжеліка. Але ж, дядечку, мені здається, що ви глузуєте з мого батька. Чи це не занадто?

Беральд. Ні, люба небого, я зовсім не глузую з нього, а просто хочу пристосуватися до його фантазій. Все це тільки між нами, звичайно. Кожне з нас теж може взяти на себе якусь роль, і таким чином ми всі гратимемо в цій комедії. Під час карнавалу таке дозволяється. Ходімо мерщій і приготуємо все, що треба.

Клеант(до Анжеліки). Ви згодні?

Анжеліка. Так, якщо мій дядечко керуватиме нами.

Третя інтермедія

Це жартівлива церемонія, з якою відбувається надання лікарського звання бакалаврові, – церемонія з музикою, співами й танцями.

Кілька оббивальників з являються на сцені і в супроводі музики, додержуючи такту, прикрашають залу та розставляють ослони. Після цього все зібрання, що складається з восьми клістироносців, шести аптекарів, двадцяти двох лікарів, одного бакалавра, якому мають надати звання лікаря, восьми хірургів, що танцюють, та двох, що співають, входить, і всі сідають на свої місця, відповідно до рангу кожного з них.

ПЕРШИЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Президент.

Наймудріссімі докторес,

Медицини професорес,

Вам, що зараз тут зібрались

Лікувати прикидаліс,

Та всім іншим мессіорес,

Сентенціарум факультатіс,

Всім фіделес екзекуторес,

Хірургіані й апотікарі,

Всім вам, вченим наймудрішим —

Честь та гроші за візитум,

Аткве бонум апетитом.

Милі докті та колеги,

Мушу вельми дивуватись,

І радіти, і втішатись,

Що нам видано концесію

На медичну цю професію.

Вен тровата й чудовіссіма

Медицина найславніссіма!..

Скільки нам несе пожитків

І не має жодних збитків

Сама назва медицини,

Що лікує вже людину…

З ласки тих найлонго темпоре

Чарою повною дає вівере

Стількибус людибус омні женере.

Пер тотам террам чує мус

Гамір великус убі су мус:

І старі й малі вбачалус

В лікарях свій ідеалус!

Нас шанують всі, як бога,

В нас благають допомоги…

Нам вклоняються й великі,

Сподіваючись на ліки…

Отже, нам велить сап’єнція,

Глузд здоровий та пруденція:

Якнайбільше намагатур

З наших рук не випускатур

Славу, гонор, привілегію,

Аби в докторську колегію

Аж ніяк не допускаре

Всіх, хто гідний поважантус

Ет хто здатний посідантус

Нострум бонум посадаре.

Тож тому вас конвокаті,

Щоб в учбовім доктораті

Цей учений чоловікус

Тут здобув звання велике,

Щоб пройшов екзамінацію

І дістав кваліфікацію.

Перший доктор.

Сі мігі ліценціам дат домінує презес,

Ет танті докті докторес,

Ет аесістантес іллюстрорес,

Вельми мудрого бакалавра,

Куум естімо ет гоноро,

Поспитаю паузам ет раціонем квареї

Опіум чинить засинаре?

Бакалавр.

Мігі а докто докторе

Питається паузам ет раціонем кваре:

Опіум чинить засинаре?

На це я відповідаре:

Квіа ест ін ео

Віртус дормітіва,

Куюс ест натура

Сенсус засипура.

Хор.

Бене, бене, бене, бене респондере.

Дігнус, дігнус ест інтраре

Ін ностро докто корноре.

Бене, бене респондере.

Другий доктор.

За дозволом доміні презідіо,

Доктіссіме факультатіс

Ет тотус гіс ностріс актіс

Компаніє ассістантіс,

Я питаю тебе, докторе бакалавре:

Кве сунт ремедіа,

Кве ін маладіа,

Що гідропізія

Ми називаємо,

Слід призначаре?

Бакалавр.

Клістеріум вставляре,

Постеа кров пускаре,

По тому вже – пургаре.

Хор.

Бене, бене, бене, бене респондере.

Дігнус, дігнус ест інтраре

Ін ностро докто корпоре.

Бене, бене респондере.

Третій доктор.

Сі бонум визнається, доміно презідії,

Доктіссіме факультеті

Ет компаніє презенті,

Я питаю в тебе, докте бакалавре:

Як лікувати астматиків,

Хворих на кір та лунатиків?

Бакалавр.

Клістеріум вставйяре,

Постеа кров пускаре,

По тому вже – пургаре.

Хор.

Бене, бене, бене, бене респондере.

Дігнус, дігнус ест інтраре

Ін ностро докто корпоре.

Бене, бене респондере.

Четвертий доктор.

Супер іллас маладіас

Доктус бакалаврус діксіт маравіллас.

Та, як не наскучу домінум презідіум,

Доктіссімам факультатем

Ет тотам гонорабілем

Компаніям слухантем,

Фаціам Іллі унам кестьйонем.

Від учора маладус унус

Попадавіт ін меас манус:

Габет веліам гарячкам без упинус,

Болить йому дуже головує,

І коле, й штрикає ін бокус,

І страх як він тяжко дихаре,

Насилу вже респіраре…

Будь же ласкавий сказантум,

Докторе бакалавре:

Чим же його лікувантум?

Бакалавр.

Клістеріум вставляре,

Постеа кров пускаре,

По тому вже – пургаре.

П’ятий доктор.

А як отой недугує,

У пертус, затяжнугус,

Не схоче сам минантум, —

Чим треба лікувантум?

Бакалавр.

Клістеріум вставляре,

Постеа кров пускаре,

По тому вже – пургаре.

І знову кров пускаре,

І знову йдем пургаре,

І знов клістир вставляре.

Хор.

Бене, бене, бене, бене респондере,

Дігнус, дігнус ест інтраре

Ін ностро докто корпоре.

Бене, бене респондере.

Президент.

Юрас додержувати статуту

Факультету всіх прескрипцій,

Не зміняти їх транскрипцій?

Бакалавр.

Юро.

Президент.

Юрас ти ін омнібус

Консультаціонібус

Мати погляд той же славний,

Як і вчення стародавнє —

Аут годяще,

Аут часом негодяще?

Бакалавр.

Юро.

Президент.

Не давати пацієнторум

Де ремедіїс новорум,

І нічим не лікувати,

Крім рецептів факультату,

Хоч би хворий дуба даре

Від своєї недугаре?

Бакалавр.

Юро.

Президент.

Его, его кум істо берето,

Венерабілі ет докто,

Даю тобі дозволяння.

На усяке лікування:

Медіканді,

Пурганді,

Кровопусканді,

Розтинанді,

Колонді,

Різанді,

Ет залікуванді

До смертанді

Безкарно пер тотам террам!

ДРУГИЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Всі хірурги й аптекарі, додержуючи такту, вклоняються бакалаврові.

Бакалавр.

Велемудрі докторес доктрини,

І ревеню, й касії? й рицини!

Учинив би я безумімо,

Сміховинно та безглуздімо,

Коли б став я намагаре

Вас всіляко вихваляре

Та почав би додаваре

Злотопроменя до Фебуса,

Чи зірок нових до небуса,

Чи то хвиль ад ацеано,

Або квітів ад прінтано…

Замість тих усіх словабілес,

Ви, колеги венерабілес,

Дозвольте мені апеларе

І вобіс так сказаре:

Дали ви мені, мігі, юро,

Більше, ніж батько та натура;

Натура та батько меус

Людиною мене створеус;

Ви ж були мекум добріші —

З мене лікаря зробивши,

І за це, доктриссіме кворум,

В цьому серці живе весь час —

Ін секула секулорум —

Почуття подяки до вас.

Хор.

Віват, вівкт, віват, віват, сто раз віват!

Віват доктор новус,

Славний красномовус!

Мілле, мілле анніс дай небо йому попиваре,

Їстере, кров пускаре, убиваре!

ТРЕТІЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Всі хірурги й аптекарі танцюють лід музику й співи, плескають у долоні та вибивають такт своїми товкачиками.

Хірурги.

Хай побачить скоро

Суас рецепторум

В усіх хірургорум

Ат апотікарум

Ходовим товаром!

Хор.

Віват, віват, віват, віват, сто раз віват!

Віват доктор новус,

Славний красномовус!

Мілле, мілле анніс дай небо йому попиваре,

Їстере, кров пускаре, убиваре!

Хірурги.

Хай майбутні анні

Будуть йому боні

Й до нього ласкаві

Найкращими доні!

Хай не знає він довіку

Жодних хворувань великих,

Окрім песте та веролас,

Пневмонії, вітріолас,

Та різачки, та водянки,

Та бешихи й лихоманки,

Крові виливані ас

Та дизентер’яніас!

Хор.

Віват, віват, віват, віват, сто раз віват!

Віват доктор новус,

Славний красномовус!

Мілле, мілле анніс дай небо йому попиваре,

Їстере, кров пускаре, убиваре!

ЧЕТВЕРТИЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Лікарі, хірурги та аптекарі урочисто виходять, відповідно до рангу кожного з них таким же ладом, як і увійшли.

ПРИМІТКИ

КУМЕДНІ МАНІРНИЦІ

Дійові особи. – Майже всі дійові особи комедії названі іменами акторів групи Мольєра: Лагранж, Дюкруазі, Мадлон, Като, Жодле. Екзотичне ім’я Альманзор запозичене Мольєром з одного із преціозних романів.

Кір, Мандана, Аронс, Клелія – головні персонажі романів модної на той час письменниці Мадлени де Скюдері (1607–1701) «Артамен, або Великий Кір» і «Клелія, або Римська історія». Ці багатотомні сентиментально-мелодраматичні твори із щасливою розв’язкою довгий час користувалися успіхом у колах аристократичних читачів і були навіть перекладені на деякі інші мови.

Карта Країни Ніжності – наведена у першому томі роману «Клелія, або Римська історія» і являє собою алегоричну подорож закоханих через різні перешкоди до кохання. У свою чергу, запозичена з середньовічного народного «Роману про Троянду». Використовувалася у світських салонах як галантна гра дворян.

Поліксена, Амінта. – Подібними іменами називалися постійні відвідувачі салону маркізи Рамбуйє (себе вона називала Артемізою).

… якась щаслива пригода відкриє таємницю мого високого походження. – Ця думка підказана Мадлон галантними романами, у яких герой чи героїня не знали про своє аристократичне походження і таємниця розкривалася лише в кінці твору.

… по «Великому Сіріусу» … – Маротта перекручує назву роману «Великий Кір», плутаючи планету Сіріус (фр. Сіріюс) з ім’ям царя Кіра (фр. Сірюс).

Портшез – закритий з усіх боків стілець-ноші. За часів Мольєра портшези були у великій моді, користуватись ними вважалося серед аристократів добрим тоном.

Лувр – колишня паризька резиденція французьких королів. Будівництво Луврського палацу розпочав 1204 р. король Філіпп II Завойовник. Палац кілька разів добудовувався за Франціска І, Генріха II, Генріха IV, Людовіка XIII, Людовіка XIV і Наполеона III; закінчений 1848 р. Тепер – один з найбільших музеїв світу. Вечірній прийом у Луврі – прийом у короля.

Амількар – один з персонажів роману М. Скюдері «Клелія, або Римська історія», ніжний і галантний коханець, протилежність «брутальному» коханцю Коклесу.

«Збірник вибраних творів». – Ідеться про збірники творів тогочасних модних поетів П. і Т. Корнелів, Шаплена, Скюдері, Бенсерада, Буаробера та інших вельможних дотепників, відвідувачів салону маркізи Рамбуйє.

Ви можете почути в кращих паризьких альковах… – За часів Мольєра в аристократичних колах існувала мода, щоб господиня приймала відвідувачів і вислуховувала новини, лежачи в ліжку.

Загадки. – Розгадування віршів-загадок було улюбленою грою в салоні маркізи Рамбуйє.

Портрети – короткі вірші, у яких давалися характеристики якимось особам.

… намагаюся передати в мадригалах всю римську історію. – Мольєр глузує із салонних поетів, які намагалися у форму мадригалів, салонних віршів любовного змісту, ввести серйозні сюжети.

… щось хроматичне… – Хроматизм – зниження або підвищення голосу на півтону. Мадлон вживає «учений» вираз, не розуміючи його значення.

… великим акторам… – тобто акторам Бургундського готелю, гру яких Мольєр висміює за її неприродність і надмірний пафос. Це був перший критичний випад драматурга проти своїх постійних ворогів.

Пердріжон – власник наймоднішого в Парижі галантерейного магазину.

… зблід на виду… – жартівливий натяк на те, що Жодле, як комічний актор, за традицією виступав з обсипаним мукою обличчям.

… командував кавалерійським полком на мальтійських галерах – іронічний натяк Мольєра на кримінальне минуле Маскаріля і Жодле. «Кавалеристами» Мольєр жартівливо називає бліх, що заїдали галерних веслярів.

Шампань, Пікар… – Більшість цих імен, традиційно вживаних у фарсах, означали або походження з якоїсь французької провінції, або рослину.

… дати натхнення нашим ногам… – салонний вираз, що означає «влаштувати танці».

Куранта… – модний у XVII ст. швидкий, темпераментний танець.

ТАРТЮФ, АБО Ж ОБЛУДНИК

Дійові особи. – Мольєр створив ім’я «Тартюф», в основу його поклавши старофранцузьке слово «truffe» – обман, облуда. Ім’я «Лояль», яким названо продажного судового пристава, по-французькому означає «законний», «чесний».

… двір царя Пето… – тобто дім, у якому панує безладдя.

Катон (Катон Старший, 234–149 рр. до н. е.) – давньоримський політичний діяч, консул, захисник старовинних традицій; відзначався особливою суворістю в питаннях моралі.

Ви помиляєтесь, я не філософ… – Інколи монолог Клеанта вважають виразом думок самого Мольєра. Насправді ж цим монологом він хотів відвести від себе підозру у вільнодумстві, обвинувачення в якому було тоді дуже небезпечним.

Арістон, Оронт, Періандр, Алсідам, Полідор, Клітандр – грецькі імена персонажів різних творів сучасників Мольєра; ці герої відзначалися добротою, справедливістю та іншими чеснотами.

… а я вже мушу йти до в’язнів… – натяк на те, що Тартюф належав до Товариства святих дарів; його члени хизувалися своєю добродійністю.

… скриньку мій нещасний друг Аргас… до рук віддав мені… – Очевидно, Аргас брав участь у Фронді, соціально-політичному угрупованні феодалів проти абсолютистської монархії (1648–1653). Після розгрому Фронди Людовіком XIV частина її учасників була змушена втекти з Франції.

ДОН ЖУАН, АБО КАМІННИЙ ГІСТЬ

Що б там не казав Арістотель… – Сміючись із псевдоученості Донжуанового слуги, Мольєр примушує його виголошувати абсурдні думки. Арістотель (384–322 рр. до н. е.) нічого не міг знати про тютюн, бо в Європу його завезли тільки в кінці XVI ст.

Епікурейський кабан. – Епікур (341–270 рр. до. н. е.) – давньогрецький філософ-матеріаліст, якого католицька церква обвинувачувала у пропаганді розбещеності.

Сарданапал – легендарний ассірійський цар, що прославився своїми оргіями і схильністю до чуттєвих насолод.

… як Олександр… – Мається на увазі Олександр Великий (356–323 рр. до н. е.), македонський цар, визначний завойовник.

Командор – одне з вищих звань у рицарських орденах.

Су – французька дрібна монета.

Медицина – одна з найбільших помилок людства. – Мольєр не вірив у середньовічну медицину, схоластичні традиції якої продовжували його сучасники-лікарі; в багатьох комедіях («Любов-цілителька», «Лікар мимоволі», «Хворий, та й годі» та ін.) він зображував їх шахраями і шарлатанами, які лише шкодили здоров’ю людей.

Касія – багаторічна рослина, листя й стручки якої використовують як проносне.

Блювотне вино – настояне на деяких рослинах вино, винайдене на початку XVI ст. Кілька разів заборонялося медичним факультетом Паризького університету і парламентом. 1658 р. дозволене як лікувальний засіб після того, як воно нібито допомогло королю Людовіку XIV.

«Чорний монах» – за народною легендою, примара, яка темними ночами лякала і навіть лупцювала людей.

Дублон – старовинна золота монета вагою 7,5 гр.

МІЗАНТРОП

… в «Школі для мужів» намалював Мольєр… – Ідеться про головних персонажів комедії «Школа чоловіків», братів Сганареля і Аріста, які додержуються протилежних поглядів на життя.

Сонет. – Сонет Оронта написаний на модну в той час тему, а його закінчення являє собою невдале повторення французьких пісень.

Коли б король… – Походження цієї пісеньки невідоме, можливо, вона написана самим Мольєром. Дехто з дослідників припускає, що вона виникла при дворі Генріха IV наприкінці XVI ст.

… нігтем він вас довгим полонив… – За короля Людовіка XIII серед франтів-дворян поширилася мода відрощувати довгий ніготь на мізинці.

У Луврі бути я в вечірній маю час. – Лувр – колишня паризька резиденція французьких королів. Будівництво Луврського палацу розпочав 1204 р. король Філіпп II Завойовник. Палац кілька разів добудовувався за Франціска І, Генріха II, Генріха IV, Людовіка XIII, Людовіка XIV і Наполеона III; закінчений 1848 р. Тепер – один з найбільших музеїв світу. Вечірній прийом у Луврі – прийом у короля.

Маршальство (Маршальська Рада) – заснований 1651 р. у Парижі надзвичайний трибунал, у який входили всі французькі маршали і який розглядав особливо важливі справи, що стосувалися сварок між військовими й цивільними з вищих кіл дворянства і могли закінчитися поєдинком. Дрібні справи розглядав голова Ради, до послуг якого був штат офіцерів-виконавців. Один з них і прибуває до Альсеста з запрошенням.

Між люди він пустив злочинну книжечку… – натяк на одну із спроб політичних ворогів Мольєра очорнити його в очах короля і громадськості. Один з біографів драматурга писав: «Лицеміри були так роздратовані «Тартюфом», що надрукували в Парижі жахливу книжку, яку приписали Мольєрові».

ЛІКАР МИМОВОЛІ

Жовтий з зеленим одяг. – Одяг зеленого й жовтого кольору носили середньовічні блазні, пізніше він перейшов до блазнів італійської комедії.

… прибутки з усієї Боси. – Боса – родюча долина, що простяглася на південь від Парижа між містами Етамп і Орлеан. Її врожаї стали символом багатства.

Гіппократ (460–377 рр. до н. е.) – уславлений давньогрецький лікар-учений, природознавець, один із засновників античної медицини.

… до… утруднення орудувати язиком спричинилися певні соки… – Схоластична медицина всі захворювання пояснювала шкідливими соками, що збираються в людському організмі.

Cabricias аг сі thuram… – набір латинських і псевдолатинських слів, якими Сганарель доводить свою «ученість».

Armyan, nasmus, cubile і т. д. – «учені» слова, вигадані Сганарелем.

Все, чим я можу вам служити, – це зробити вас глухим… – Дотеп Сганареля, а також увесь процес лікування Люсінди запозичені Мольєром з роману Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».

МІЩАНИН-ШЛЯХТИЧ

Муфтій – на Сході вчений юрист і богослов, що санкціонував усі закони і стежив за їхньою відповідністю законам корану.

Дервіш – мусульманський жебрущий монах.

Що ви скажете про цей індійський халат? – У XVII ст. з Індії привозили ситець, що був тоді предметом розкоші.

… однієї прехорошої пісеньки. – Пісенька Журдена запозичена Мольєром із збірки народних пісень XVII ст.

Пастораль – ліричний або музичний твір, у якому головними героями виступають закохані пастухи й пастушки на фоні ідеалізованого сільського життя. Стала модним жанром у театрі XVI–XVII ст.

Клавесин – старовинний музичний інструмент клавішно-струнного типу.

Ритурнель – коротка музична фраза в акомпанементі.

Морська сурма – духовий інструмент з сильним і різким звуком.

Менует – старовинний французький танець.

Кварта, терс – фехтувальні терміни.

Сенека Люцій Анней (4 до н. е. – 65) – римський філософ-стоїк. Вчив приборкувати людські пристрасті.

Ювенал Децім Юній (60-128) – видатний римський сатиричний поет, прославився своєю суворою критикою розбещеної моралі імператорського Риму.

Універсалії – філософський термін середньовічної схоластики.

Barbara, Celarent і т. д. – умовні терміни схоластичної логіки.