Текст книги "Ім'я рози"

Автор книги: Умберто Эко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 40 (всего у книги 40 страниц)

Флагелланти (лат.flagellantes, «які бичують себе») – представники релігійного руху, які проповідували спокутування гріхів через самобичування. Особливого розвитку набули з XIII ст. Процесії флагеллантів стали тоді звичним видовищем в цілій Європі. Засуджений церквою на Констанцькому соборі (1417).

Флор(Lucius Annaeus Fionas, II ст.) – римський ритор і історик африканського походження.

Франциск з Ассізі, св.(спр. ім'я Giovanni Bernardone, 1181–1226) – визначний італійський релігійний діяч, проповідник, засновник ордеру францисканців. Закликав до покаяння, убогості і любові до ближнього; проголошував радість життя, яка випливала з любові до Бога і його створінь. Його діяльність знаменувала нову епоху в історії західного чернецтва.

Францисканці– або мінорити, католицький чернечий чин, заснований 1209 р. св. Франциском з Ассізі, належить до жебрущих орденів, займається проповідуванням серед народу і місіонерством. Францисканцями було чимало видатних філософів та богословів (Бонавентура, Дунс Скот, Вільям Оккам, Роджер Бекон). У XIII ст. розділилися на конвентуалів (які цілковито підкорялися Папі) та спіритуалів (які вимагали повернення до євангельської простоти та суворого дотримання правила св, Франциска). Пізніше францисканці знову розділилися на три гілки – конвентуалів, обсервантів та капуцинів. Жіночі францисканські спільноти мають назву клариски; III францисканський орден – так звані терціярії – включають мирян, які зобов'язуються жити побожним життям.

Фрідріх III Австрійський Гарний(бл. 1289–1330) – німецький король, герцог Австрійський. Суперечка з Людовіком Баварським за престол скінчилася тим, що Людовік визнав його як співправителя. Але реально влада його поширювалася лише на Австрію.

Фронтон(Marcus Cornelius Fronto, 100–166/75) – римський письменник і ритор.

Фульґенцій(Fabius Planciades Fulgentius, V ст.) – християнський церковний письменник і граматик, походив з Африки.

Фурньє, Жак(Jacques Fournier, |1342) – цистерціанець, кардинал, а згодом Папа Бенедикт XII (1334–1342), третій з авіньйонських пап. Буллою «Благословенний Бог» (Benedictus Deus)засудив тезу Йоана XXII про те, праведники аж до Страшного суду не сподобляться блаженного видіння. Остаточно поклав край рухові братчиків убогого життя.

Цезарій з Айстербаху(Caesarius, 1170–1240) – німецький монах-цистерціанець, автор збірки оповідей про незвичайні події та явища під назвою «Бесіди про чудеса» (Dialogi miraculorum),які були дуже популярні в середньовіччя.

Целестин V(1215–1296) – спр. ім'я Петро Морронець (Pietro da Morrone), італійський чернець-пустельник, засновник ордену целестинців. В 1294 р. був обраний Папою Римським, але через п'ять місяців склав із себе папський сан.

Целестинці– члени католицького чернечого ордену, відгалуження бенедиктинського чину, заснованого на півдні Італії в середині XIII ст. ченцем Петром Морронцем, який згодом став Папою Целестином V.

Циркумцеліони (лат.circumcelliones, «ті, що блукають навколо селищ») – учасники повстанського руху селян, позбавлених землі (IV–V ст.) Бездомні і безробітні, доведені до розпачу, вони промишляли грабунками по селах, нападали на багатих землевласників. Часто накладали на себе руки, кидаючись зі скель, або навмисне чинили жорстокі злочини, щоб їх спіймали і стратили. Згодом пристали до донатистів.

Цистерціанці– відгалуження бенедиктинського чину, започатковане в кінці XI ст. у монастирі в Сіто (лат. Cistercium) біля Дижона. Ставили собі за мету суворе дотримання бенедиктинського правила. Відіграли значну роль у розвитку рільництва та архітектури.

Шарра Колонна(Sciarra Colonna) – представник стародавнього римського роду Колонна, запеклий ворог Папи Боніфація XXII. Підтримував Людовіка Баварського, а згодом через невдалу спробу скинути Папу Йоана XXII був змушений піти у вигнання, де й помер.

Шпихлір– комора, житниця.

Якинт– гіацинт, мінерал темно-червоного або червоно-бурого кольору.

Яспис– яшма.

Мар'яна ПРОКОПОВИЧ