Текст книги "Впіймати Яструба"
Автор книги: Ольга Горова
сообщить о нарушении
Текущая страница: 17 (всего у книги 17 страниц)
Епілог
Через три роки
– Погодься, що план був непоганий… Хоча над переконливими аргументами Тарасу ще варто попрацювати, – прошепотіла Василина, давлячись сміхом.
Влад намагався утримати обличчя. Докладав бісових зусиль…
Проте й сам знав, що кохана все бачить по його очах: Влад стримувався з останніх сил! Якби їх дворічний син зараз не спав, міцно притиснутий до грудей Васі – вже реготав би, немов навіжений!
– У мене є зауваження до процедури, – пирхнув він так само тихо, спостерігаючи, як кохана обережно вкладає малого в ліжечко. – Та до способу втілення… Він геть не схожий на цуценя! На що Тарас взагалі розраховував?! Де логіка?! – спробував спростувати її закид.
Проте все це Влад виказав чи не самими губами.
Останні хвилин сорок довелося попрацювати обом, щоб заспокоїти сина, який впав у розпач, коли його «хитрий план» зазнав провалу. Ледь заколисали. Тож не хотілося зараз звести все нанівець.
– Йому лише два роки! – наголосила вона більше очима, аніж вголос.
– Це не привід так лажати, Княгиня. Хай звикає, – стиха реготнув Влад.
Але таки подумки згодився з вічними ремарками дружини, що син у нього вдався своїми хитрими схемами та намаганням всіх схилити на свій бік.
От тільки підводило Тараса те, що якраз від Василини малий перейняв рішучу прямоту та безкомпромісність… Завжди готовий був відразу діяти, кидався у бій. І то трохи паскудило плани хлопчини… Вже не вперше.
Звісно, Влад не міг коханій про це так сказати.
Та й хіба сам не шаленів від її характеру? Тому це й залишалося завжди лише у нього в думках.
Щоправда, мав підозри, що вона й сама так вважає.
Йоль, який помітно додав у вазі, тихо прослизнув у кімнату та вмостився у ліжечку, примостившись під ноги малого. Влад перезирнувся з Василиною та… залишив кота в спокою. Вони частіше забирали його з дитячої, хоча кіт обожнював малого. Проте сьогодні…
Сьогодні малий Тарас вперто вирішив ночувати з улюбленими псами у вольєрі. Звісно, вони з Василиною виявили рішучий протест. Бо це, бляха, не ручні терʼєри чи якісь там мальтіпу!
Тарас обожнював всіх їхніх тварин, включно зі сторожовими псами. Ну, треба було визнати, що ті також мали нескінченну слабкість до малого та дозволяли Тарасу таке, що ніколи б не пройшло більше ні в кого. Та все ж…
Ну й сам вольєр був якби геть не пристосований для ночівлі там дворічки. Позатим, коли то Тараса зупиняло?!
Всі вмовляння, спроби відтягнути та переконати сина спати у зручній, затишній кімнаті – які здавалися їм доволі успішними – провалилися з тріском. І Княгиня разом з Владом знайшли сина вже дорогою до собак буквально через пів години після того, як почистили йому зуби та начебто вклали!
Що найсмішніше, Тарас натягнув на себе зимову плюшеву піжаму-комбінезон, яка імітувала костюм мультяшного героя «Стіча», від якого син чомусь почав люто фанатіти в цьому році. Хоча Влад якось мав сумніви, що той щось реально розумів, коли дивився ті мульти.
Але… що ж, мабуть, малий дійсно вірив, що тепер його неможливо відрізнити від справжньої собаки… Він навіть прокрадався коридором на вихід – навкарачки! І це таки було збіса смішно спостерігати!
В чомусь Влад навіть захоплювався та пишався, що вже в такому віці Тарас наполегливо добивається своєї мети попри всі перешкоди. Та все ж не тоді, коли малюк вирішив спати на вулиці, ще й у компанії таких псів!
Тож залишити тут сьогодні кота – не здавалося тепер величезною проблемою. А може, Тараса то втішить, коли прокинеться.
– Ти у захваті від нашого сина та його кмітливості, – лукаво помітила Княгиня, коли вони тихо вийшли, прикривши двері. – Визнай це.
«Хіба Влад хоч колись ставив це під сумнів? Трясця! Та саме він був тим, хто цієї вагітності чи не більше за неї добивався!..»
Хоча потім, звісно, ледь себе не проклинав за те, що успіху досяг.
– Я у захваті від тебе, Княгиня! Завжди. Без обмежень чи виключень, – не піддався на провокацію Влад, обхопивши її жадібними руками та міцно притиснувши до себе. Ну й до стіни до того ж.
Щоб не дражнилася. І не підривала його виховну стратегію.
– І звісно ж, я безмежно люблю нашого сина. Проте це не значить, що буду потакати його шаленим витівкам, – з натяком подивився в її очі.
– А м-о-о-ї-ї-м шаленим витівкам ти завжди йдеш на зустріч, – лукаво простягнула Вася, закинувши руки йому на плечі.
Влад відчув, як теплі, м'які долоні дружини переплелися у нього на потилиці. Пальці натиснули, занурилися у його волосся, дряпнули злегка короткими нігтями.
Дідько! Як голих нервів торкнулася! Немов відразу до мʼязів, кісток дістала! Пробило струмом високовольтної напруги!
Влад аж примружив очі, різко видихнувши крізь зуби. Мʼязи вздовж хребта натягнулися, змушуючи сильніше випростатися! На потилиці волосся стало дибки… І кожен мʼяз немов судомою звело від бажання стати до неї ще ближчим, бляха!
Вона заводила його так, що дах досі зносило! Просто вмить!
– Завжди, коли знаю, що можу прикрити з усіх боків від наслідків, моя кохана, – пророкотав Влад, низько схилившись до її губ, що манили його своєю гострою солодкістю.
І вже б ввіпʼявся в ті жадібним цілунком!.. Та щось його таки смикало, змушуючи в очі коханої вдивлятися.
– То народімо ще одну дитину?.. – раптом тихо запитала Вася, дивлячись на нього так, немов заворожити намагалася.
Враховуючи те, що вона таки навчилася працювати з картами Таро, а може, й ще з чимось (він не надто заглиблювався тоді, аби їй була втіха) – могла б й досягти успіху. Бляха, та хіба він в принципі міг їй опиратися?!
Але це… Влада немов до підлоги прибило пильними мішками. Груди стисло вже геть з іншої причини!
– Ні! Бляха, ні! – прогарчав Влад, притиснувшись своїм лобом до її маківки. – Ні! Тобі лікарі заборонили, памʼятаєш, кохана?! – рикнув, буквально вкарбовуючи ті слова в її шкіру.
Руки стиснулися на ній так, що Княгині, можливо, боляче стало. А самого Влада реально кинуло в крижаний піт!
– Влад, мені рекомендували на два роки відкласти наступну вагітність! – розсміялася кохана, обхопивши руками його щоки.
Ніби намагалася теплом свого тіла розслабити жовна, які прорізали вилиці. Змусити розтиснутися щелепи, що напружилися, як сталеві капкани, дідько!
– Чуєш? Від-клас-ти, коханий, аби відновитися повноцінно. І два роки вже пройшло…
– Коли?! Вчора?! – рикнув Влад, взагалі не відчуваючи заспокоєння.
Василині вистачило совісті зашарітися.
– Ну… позавчора, – визнала вона істину. А заодно й те, що ледве-ледве витримала термін, аби завести з ним розмову.
Дідько!
Вона ж опустила одну руку, знайшла його пальці, переплела. Потягла Влада в бік, вочевидь, відтягуючи від дитячої, аби малого не розбудити.
А Влад хоч і піддався, пішов слідом, сам стиснув зуби так, що аж у вухах заскрипіло. Бо ось ця її поведінка… яскраво ілюструвала, наскільки сильно насправді Вася прагнула реалізації цього бажання.
Бляха! Він ненавидів хоч в чомусь відмовляти своїй Княгині! Але… щиро не міг гарантувати, що сам витримає другу її вагітність.
Перша не пройшла гладко. І це ще явне зменшення. А Влад стільки разів за ті місяці проклинав себе та власну наполегливість!..
Василина не завагітніла тоді, коли вони закривали всі питання з її минулим. Проте, враховуючи впевненість Влада, що це точно стримає кохану від подальшого ризику, та його наполегливість у цьому питанні… Не без задоволення для них обох, ага. Так ось, питання вагітності закрили буквально за пару місяців. Він переконав кохану, що їм не варто то відкладати й вона згодилася…
А потім почався справжнісінький жах для Влада!
Можливо, йому варто було проконсультуватися з лікарем для початку, та що вже навздогінну рвати на собі волосся? Бо хто ж, бляха, знав, що той грьобаний струс нещодавно – може так вплинути?!
Княгиню нудило беззупинну, в неї підвищився тиск, і судинний, і внутрішньочерепний. Кілька разів вона втрачала свідомість… Чи варто згадувати, що в неї також знову погіршився зір?..
Влад тупо зненавидів себе тоді! Усіма довбаними фібрами душі!
А от Вася вперто та наполегливо відмовлялася від переривання вагітності, переконуючи його, що з цим впорається. Тепер вже вона хотіла ту дитину понад усе. І таки довела йому, що спроможна, чи не так?
Та Владу й зараз було страшно й боляче згадувати ті місяці, коли він боявся спати. Чатував над нею щоночі, аби не пропустити якесь ускладнення. Та й лікарів тримав у постійному тонусі.
Бо за його плечем немов би знову майорів похмурий темний привид смерті, що погрожував забрати найближчу, найдорожчу людину! Як колись вже було…
А при тому ще й треба ж було вести справи з Нікітою та не спалитися у своїх колах. Він не здивувався б, якби посивів за ті дні.
Василина, до речі, доволі швидко зрозуміла, що він робить… Не дивлячись на стан, її здібності до аналізу та розум залишалися гострими. І… що ж, хоч за щось в ті місяці він міг себе похвалити. Бо кохана таки дійсно зраділа, усвідомивши, що він пішов на співпрацю з Управлінням. Хоч і стримувала свої коментарі, явно відчуваючи, наскільки нелегким той вибір був для Влада.
Та йому самому не було коли вже про те думати!
Її б вберегти! Навіть за дитину він у той час не так хвилювався, вочевидь, ще не сприймаючи майбутнього сина, як особистість.
Позатим, попри все це, їм з Нікітою таки вдалося організувати гучне викриття тих високопосадовців, які намагалися встановити панування у кримінальних колах, прикриваючись посадами. Над тими наразі тривав публічний судовий процес.
Були репортажі, журналістські розслідування, для яких саме Влад підкидав матеріал. Посадили й того «навідника», який колись набивався до нього в клієнти, явно сподіваючись зіштовхнути Влада й Демона.
Можливо, якби в той день перед зустріччю на нього з дерева не рухнула Василина, Влад відразу просік би підставу. А так…
Що ж, вона з першої секунди надто глибинно та повно захопила всі його думки та сутність, чого вже. Проте, завдяки своїм вмінням, Влад таки зумів все організувати так, аби ні його імʼя, ні ділові партнери, не були втягнуті у розголос.
Ба більше: зумів вивести у законне річище справи Валентина по нафтобазі, та навіть Кульгавого просунуту. І це все в тому своєму божевільному стані! Найближчому до паніки з моменту дитинства, мабуть. Як не збожеволів? Досі дивувався.
Та все ж, разом, вони здолали й це. І два роки тому, шляхом кесаревого розтину, на світ народився їхній син… І так, Влад нахабно б збрехав, якби заявив, що не обожнює малого!
Він яскраво бачив у Тарасі й свої риси, й своєї обожнюваної Княгині. Але при тому помічав і особистість їхнього сина, його власний характер, що бурхливо проявлявся чи не з першого дня.
Вечір, коли вони повернулися додому з лікарні став першим за багато місяців, коли Влад хоч якось почав спати. Та все ж… він був щасливим!
Так що дійсно міг зрозуміти бажання коханої мати ще одну дитину… Міг, але…
Вона для нього була найціннішою! І Влад ні за що у світі не готовий був знову ризикувати Княгинею! Ні-ко-ли!
Проте… і відмовити категорично, коли вона на нього так дивилася – було за межею його сил, бляха! Потреба дати їй все – немов своїм життям у його венах, у кожній клітині Яструба жила!
Василина дійсно впіймала його, міцно та без варіантів оплутавши серце, душу та розум того, хто міг прорахувати будь-що, здавалося. Хоча начебто саме вона піддалася на його умови. Але подивіться – це Влада кинуло в крижаний піт і почало бити пропасницею, варто було лише згадати, як важко проходила її перша вагітність… То хто тут і кого своїми пальчиками тримав за яйця?..
Та коли він відкрив рота, аби заборонити коханій навіть думати про це – горло звело спазмом. Бо ці її грьобані величезні очі, сповнені благання!..
– Бляха, Княгиня! Ми підемо до лікарів! – рикнув Влад, знову втиснувши її у себе. – До всіх лікарів, трясця! Пройдемо всі обстеження, які тільки будуть потрібні! І поки кожен з них не запевнить мене, що для тебе то дійсно буде безпечно – ні про яку вагітність ми навіть не будемо думати, ясно?! – обхопивши долонею її голову, Влад змусив кохану дивитися йому в очі.
Щоб не думала, що зможе легко його переконати чи здолати діагнози, якщо такі будуть!
– Звісно, коханий. Ми саме так і зробимо. Я лише про це тебе й прошу, – врівноважено згодилася Вася, обійнявши його у відповідь.
І так подивилася…
– Ай, бляха! – не витримав Влад та жадібно, ненажерливо ввіпʼявся таки в її губи! Голодним, трохи злим, але безмежно обережним цілунком.
Бо просто не міг стриматися! А ця жінка… хай їй грець! Ця жінка могла його в будь-чому переконати!..
***
Любі мої, я безмежно вдячна вам за цікавість та щиру залученість протягом всієї історії! Тішуся, що пригоди та почуття цих героїв подарували вам приємні хвилини та зачепили за живе!
Дякую! І до зустрічі у нових романах вже зовсім скоро!
07.03.2024
