Текст книги "Країни свiту. Азія"

Автор книги: Валентина Скляренко

Соавторы: Мария Панкова,Валентина Мирошникова
сообщить о нарушении

Текущая страница: 5 (всего у книги 20 страниц)

Ізраїль – Свята земля

Ізраїль – дивовижна країна, мабуть, єдина у світі, де й нині відчувається живий подих історії. На цій землі, що здавна зветься Святою землею і має особливе значення для віруючих усього світу, можна побачити справжню мішанину різних народів, цивілізацій і релігій. Тут сива давнина природно поєднується із сучасністю, духовна піднесеність – із суто практичними потребами людського життя.

Ця країна розташована в Західній Азії, на узбережжі Середземного моря та Аккабської затоки Червоного моря. Територія її невелика – 21,1 тис. км ², на якій мешкає 5,4 млн чоловік. Таким чином, щільність становить 250 чоловік на км ². Ізраїль межує з чотирма азіатськими країнами: Єгиптом, Йорданією, Сирією та Ліваном.

Особливості природи цієї країни обумовлюються її розташуванням: на заході вона омивається водами Середземного моря, уздовж якого простягається вузька смуга приморської низини; з півночі до кордонів Ізраїлю підступають гірські хребти Лівану; на сході приморська низина переходить у плоскогір’я, а на південному заході знаходяться великі райони пустель і напівпустель. Завдяки такому рельєфу відмінності кліматичних умов в різних куточках країни суттєво відрізняються: середня температура серпня, найспекотнішого місяця, коливається від +23° до +30 °C, а найхолоднішого місяця, січня – від +7° до +12 °C. Так само відрізняються вони й за кількістю річних опадів: якщо в районі Верхньої Галілеї вона становить 1000 мм, то поблизу Єрусалима – 500 мм; в пустелі Негев дорівнює лише 200 мм, а на узбережжі Червоного моря, біля порту Ейлат – усього 25-30 мм на рік. У цілому клімат Ізраїлю можна віднести до сухого середземноморського типу із спекотним посушливим літом і м’якою дощовою зимою. Влітку країна нерідко потерпає від спекотних посушливих подихів вітру хамсін, що віє з Аравійської і Синайської пустель. А взимку з моря часто-густо налітають шквалисті вітри з бурями та грозами, а іноді з градом. Подекуди на пагорбах навіть випадає сніг, але тримається він недовго.

Негевська пустеля в південній частині Ізраїлю

Водні ресурси країни досить обмежені, оскільки постійних річок тут небагато, та й ті влітку майже пересихають. Щоб забезпечити водою потреби промисловості, сільського господарства та населення, в Ізраїлі створена централізована система водопостачання та іригації. Важливий постачальник прісної води – Тиверіадське (Галілейське) озеро, яке знаходиться у глибокій котловині на 210 м нижче від рівня Середземного моря.

Незважаючи на недостатню кількість вологи, рослинний світ Ізраїлю досить різноманітний. Він налічує понад 2000 видів рослин, серед яких 115 – ендемічні, тобто такі, що зустрічаються лише в цій країні. Найбільш поширені тут вічнозелений дуб, терпентинове дерево, маслина (або олива), фісташка, ялівець, лавр благородний, суничне дерево, іудине дерево, східний платан, сирійський клен, єрусалимська сосна. У горах також ростуть таборський дуб і сикомор, а в пустелі Негев – колючі акації, зарості зиноваті (або вербняку), тамариск, саксаул тощо. У долині річки Йордан та на заболочених місцях можна побачити зарості морозостійкого лотоса (сізіфів лотос), папірусу та олеандра.

Порівняно з рослинністю тваринний світ країни значно бідніший, оскільки великі ссавці майже скрізь знищені. У пустелях водяться лише шакали, смугасті гієни, лиси та дикі пустельні кішки. У північній частині країни поширені дикобрази, їжаки, зайці, кабани. Повсюдно можна зустрітися зі зміями, ящірками, черепахами. Пташиний світ налічує близько 400 видів, серед яких є грифи, пелікани, лелеки, сови. В річках і озерах водяться соми, вугри, коропи.

На території Ізраїлю не дуже багато корисних копалин. На півдні країни, у кам’янистій пустелі Негев, знаходяться невеликі за обсягом поклади залізної, мідної, хромової, марганцевої та уранової руд, фосфатів, сірки, нафти та природного газу. Більш значними є поклади польового шпату, глин та будівельного каменю, зокрема єрусалимського – вапняку теплих золотавих відтінків. За віковими традиціями саме цим каменем обкладався кожен єрусалимський будинок, звідки й пішла друга назва міста – «Золотий Єрусалим».

Хімічні підприємства видобувають із вод Мертвого моря десятки видів сировини

Але справжні природні багатства країни зосереджені на теренах Мертвого моря, що знаходиться неподалік Єрусалима. Під пекучим сонячним промінням води його постійно відступають, випаровуються, залишаючи по собі великі соляні поклади. Сіль вкриває не лише дно та узбережжя моря, але й довколишні гори. Там майже все складається із солі – щоб переконатися в цьому, можна лишень підійти й лизнути будьяку скелю. Протягом багатьох тисячоліть Мертве море, єдине в світі, виконувало роль гігантської природної солеварні. Та окрім солі, в ньому утворюються корисні поклади поташу, хлористого магнію, брому, кальцію і рідкісні сполуки, яких нема більше ніде у світі. Вивченням їхніх властивостей і можливостей видобування ще в першій половині XX ст. почав займатися уродженець Східного Сибіру Мойсей Новомайський.

Завдяки хімічним і геологічним дослідженням Новомайського вже в 1926 році було побудовано перший завод для видобування з води Мертвого моря найцінніших сполук. Нині унікальні цілющі речовини, що застосовуються в медицині, парфумерній, косметичній та хімічній промисловості, виробляють на багатьох підприємствах країни. А на узбережжі Мертвого моря розташовані курорти і санаторії, де цілющі властивості його води використовують з лікувальною метою.

Ізраїль – індустріально-аграрна країна, якій притаманні досить високі темпи економічного розвитку. Найважливішими галузями промисловості країни є видобувна, яка головним чином сконцентрована в Негеві. Підприємства цієї галузі знаходяться в Ороні (розробка фосфатів), Араді (видобування газу), Гелеці та Кохаві (нафтові промисли). Головними центрами обробної промисловості є великі міста країни: Єрусалим (680 тис. чол.), Тель-Авів (357 тис. чол.), Хайфа (246 тис. чол.). Підприємства хімічної промисловості зосереджені в Хедері, Новому Назареті, Рамлі та інших містах. Головним морським портом країни вважається місто Ейлат. Деякі галузі легкої промисловості, зокрема гранування й оздоблення діамантів, цілковито працюють на експорт. Значного поширення в країні набула електронна та радіотехнічна промисловість. Розвинуті також текстильна, швейна, харчова та виноробна галузі. Енергетичною основою промисловості є понад 60 теплових електростанцій, які працюють на рідкому паливі, та кілька атомних електростанцій.

Особливе місце в економіці Ізраїлю посідає воєнна промисловість. Тут налагоджено виробництво стрілецького озброєння, легких транспортних літаків та винищувачів-бомбардувальників, ракет класу «земля – земля» та «повітря – повітря» тощо.

Ізраїль має дуже високий науково-технічний потенціал, головну роль у якому відіграють науковці-емігранти, що постійно прибувають до країни з різних кінців світу, зокрема й з України: лише до середини 90-х рр. сюди переїхали близько 700 тис. осіб з колишнього СРСР. Понад 50 вищих навчальних закладів Ізраїлю готують національні кадри для країни.

Сільське господарство ізраїльтян побудовано повністю на кооперативних засадах. Тут розповсюджені два типи сільськогосподарських селищ – кібуц (із громадською власністю на засоби виробництва і централізованим розподілом прибутку) і мошав, де кожна сім’я має власне господарство і обробляє свою ділянку землі, а продукція збувається на кооперативних засадах. Сучасне сільське господарство цілковито базується на результатах наукових досліджень і обладнане передовою технологією та електронною технікою. Найбільш поширене вирощування цитрусових, зокрема помаранчів, за експортом яких Ізраїль входить у першу десятку країн світу. У тваринництві провідна роль належить птахівництву.

Економічні успіхи Ізраїлю вражають: він входить до 20 найрозвиненіших країн світу як за обсягом валового національного продукту (ВНП), так і за доходами на душу населення. Тим більше, що такі темпи економічного розвитку були досягнуті за короткий час, оскільки незалежна країна Ізраїль досить молода. Вона утворилася 14 травня 1948 р., а з 1949 р. стала 50-м членом ООН.

За своїм політичним устроєм Ізраїль – парламентська демократична республіка, що має законодавчий (кнесет) і виконавчий (уряд) органи та систему судочинства. До кнесету входять 120 представників різних політичних партій, які обираються терміном на чотири роки. Глава держави – президент – обирається на п’ять років і може залишатися на своєму посту два терміни поспіль.

Ізраїль – багатонаціональна країна, але переважна більшість її населення – євреї (82 %). Другою за чисельністю етнічною групою є араби (16 %) і тільки 2 % становлять представники інших національностей: друзи, черкеси, караїми, вірмени, вихідці з країн африканського Середземномор’я та Близького Сходу. Лише 10 % населення мешкає в сільській місцевості (в тому числі й арабські бедуїни-кочівники). Відповідно до цього державними в країні офіційно вважаються іврит та арабська мови, а державною релігією – іудаїзм (хоча певні верстви населення сповідують християнство або мусульманство). Грошовою одиницею є шекель.

Ізраїль багатий на культурні традиції, які нині відроджуються в мові, літературі та мистецтві, особливо музичному. У повсякденному житті євреї, особливо ортодоксальні, тобто такі, що дотримуються релігійних приписів та заборон, керуються Біблією і Талмудом – збірником традиційного єврейського права. Духовна культура арабів дуже близька до культури арабського населення Йорданії та Сирії.

Панорама Тель-Авіва

Єрусалим. Вид з гори Сіон

Офіційною столицею Ізраїлю вважається Тель-Авів, але самі ізраїльтяни за місцевим законом від 30 липня 1980 р. визнають столицею Єрусалим, оскільки вважають це місто колискою своєї держави. Саме з ним пов’язані всі найважливіші історичні події, що відбувалися на тій території, яку займає теперішній Ізраїль. А заселення цієї території розпочалося ще в III тисячолітті до н. е. У різні часи на цій території оселялися семітські племена: фінікійці, ханаанці, хети, філістимляни (саме від них утворилася грецька назва країни – Палестина). З II тис. до н. е. тут з’явилися єврейські племена, які перемогли філістимлян і в XI-X ст. до н. е., за часів царювання Давида і Соломона, утворили давньоєврейські царства Ізраїль та Юдею. У 586 р. до н. е. Юдея була захоплена правителем Вавилону Навуходоносором II, а її столиця Єрусалим – зруйнована. (Слід зазначити, що це місто за всю історію свого існування руйнувалося і відновлювалося понад 80 разів!) У середині I ст. до н. е. обидва єврейські царства були підкорені римлянами. Саме за часів римського панування зазнала утисків християнська релігія, а її засновника Ісуса Христа було розіп’ято.

Найціннішими пам’ятками давньої історії Ізраїлю є так звані «Кумранські сувої», або «Сувої Мертвого моря», знайдені в 1947 р. в прибережній печері чередником-бедуїном. Пізніше в кумранських печерах було знайдено ще багато рукописів давньоєврейською, арамейською і набатейською мовами, які датуються II ст. до н. е. – II ст. н. е. Вони дали привід для нового прочитання Біблії і стали справжнім скарбом для археологів і лінгвістів.

У середні віки Палестина безліч разів переходила від одного завойовника до іншого, доки в VII ст. Її не захопили араби і вона не стала частиною Арабського халіфату. Наприкінці XI ст. країну завоювали хрестоносці і створили на її теренах Єрусалимське королівство. Невдовзі єгипетські правителі – мамлюки – приєднали його до своєї держави, а в XVI ст. ця територія була захоплена турками-османами, які володарювали на ній аж до Першої світової війни.

Майже до Другої світової війни країна перебувала під британським патронатом. Після того як за рішенням ООН 1947 р. Палестинська територія була поділена на дві держави – єврейську та арабську, Ізраїль здобув незалежність. Проте відразу почалися територіальні суперечки між євреями і арабами. Протягом багатьох десятиліть відбувалося чимало воєнних сутичок між Ізраїлем та його сусідами – Ліваном, Сирією, Йорданією та Єгиптом за володіння Синайським півостровом, західним берегом річки Йордан та районом Гази. Не вщухають вони й тепер: попри те що в 1993 р. між Ізраїлем і Організацією визволення Палестини була підписана мирна угода, майже щодня новини сповіщають про нові терористичні напади арабських екстремістів на мирне населення Ізраїлю. Пошук шляхів мирного врегулювання палестинської проблеми й досі залишається однією з найгостріших політичних проблем сучасності.

Індія – колиска східної цивілізації

Республіка Індія знаходиться у Південній Азії. Вона розташована на великому півострові Індостан, що його омивають води Індійського океану. До її складу входять також Андаманські, Нікобарські, Лаккадійські, Аміндівські острови та острів Мінікой у південно-східній частині Аравійського моря. Разом з ними площа країни становить близько 3,3 млн км ².

На сході республіку омивають води Бенгальської затоки, на півдні – Індійського океану та Полкської протоки, яка відокремлює його від острова Шрі-Ланка. На заході країна омивається Аравійським морем. Втім, Індія має багато сусідів на суходолі. На півночі вона межує з Афганістаном, Китаєм, Непалом і Бутаном, на сході – з Бангладеш, М’янмою (колишньою Бірмою), а на заході – з Пакистаном.

Гірський краєвид

На теренах Індії чітко вирізняються три великих природних райони. На півночі височать величезні гірські системи Каракоруму і Гімалаїв. На півдні знаходиться плоскогір’я Декан, яке облямовують приморські рівнини. А між ними лежить ІндоГангська низина.

У Гімалаях беруть початок найбільші ріки країни – священний для індійців Ганг і Брахмапутра. А взагалі в Індії дуже багато річок і озер. Їхня загальна площа становить майже 314,5 км ².

Гімалаї – найвищий гірський масив земної кулі. Тут знаходиться овіяна легендами Джомолунгма (Еверест) – найвища вершина світу, яка височить на 8848 м над рівнем моря. А взагалі в Гімалаях налічують 11 вершин понад 8 км заввишки. З них у межах Індії розташована Канченджанга (8585 м), яка є найвищою точкою країни.

Клімат Індії на більшій частині її території – тропічний. На півночі він тропічномусонний, а на півдні – субекваторіальний мусонний. Втім, кліматичні умови тут мають дуже велике розмаїття – від дуже холодних районів Гімалаїв до вологих тропічних районів півдня. На західному узбережжі дуже спекотно і волого, на південному ж заході – спекотно й сухо. У східній частині і на південному сході знов-таки спекотно і волого, в центрі півострова досить посушливо. На рівнинах середня температура січня становить від +15° на півночі до +27 °C на півдні. У травні тут значно тепліше – від +28° до +35 °C. Кількість опадів теж дуже нерівномірна: у пустелі Тар на заході країни – від 60 до 100 мм за рік; у центральних районах Декану – до 300-400 мм; у Східних Гімалаях – 3000-6000 мм. А поблизу населеного пункту Черапунджі на плато Шіллонг, що знаходиться на висоті 1300 м над рівнем моря, знаходиться найвологіше місце на Землі. Кількість опадів тут сягає 12 тис. мм за рік.

Підвищена вологість сприяє буянню рослинного світу. Пишні тропічні ліси Індії називаються джунглями. Серед них найзнаменитішим є ліс Сундарбан, розташований у південному районі гирла Гангу і Брахмапутри. Тут росте високе дерево ерит’єра трутова. Її деревина використовується при будуванні житлових споруд і кораблів. Береги численних проток тут облямовані мангровими заростями, а також заростями пальми ніпи чагарникової, яка використовується для покрівель, дахів і як сировина для вироблення цукру та вина. Взагалі в Індії росте близько 20 видів різноманітних пальм. Серед них найвідомішими є кокосова, арекова та фінікова пальми. Втім, остання зустрічається тут лише в дикому вигляді і не дає поживних плодів. Знаменита Індія і пальмою тодді, або пальмірою, яка утворює густі ліси на півдні країни.

На рівнинах панують низькі трави на зразок бур’янів. Дерева ростуть тут лише по берегах річок. Серед них переважає акація аравійська. А на південь від річки Годаварі простягаються савани, вкриті різноманітними злаковими травами, з розкиданими деінде акаціями, дикими фініковими пальмами і молочаями.

Сучасний тваринний світ Індії налічує близько 350 видів ссавців, понад 1200 видів і підвидів птахів і понад 20 тис. видів комах. На жаль, в останні десятиріччя чисельність багатьох із цих видів значно скоротилася. Серед великих хижаків азіатський лев зберігся лише в заповіднику Гирський ліс на півострові Катхіявар. Тигри і леопарди живуть лише у джунглях Ассамо-Бірманської прикордонної зони та на півночі Індостану. А гієни, гепарди і шакали збереглися лише в північних районах країни. Знаменитий індійський слон у дикому стані живе в джунглях. У кількох національних парках Ассаму і Західної Бенгалії ще можна зустріти індійського носорога, але його чисельність постійно скорочується. До рідкісних тварин, що водяться в Індії, належать також олені замбар з довжиною рогів до 100 см, аксіс (або читал), барасінги з рогами, що мають понад 14 відростків, а також болотяні олені.

Найбільше розмаїття характерне для фауни Гімалаїв. Тут ще зустрічаються кабарга, гімалайський та малайський ведмеді, хангул (кашмірський благородний олень), яки, кулани, сніговий барс. У цьому регіоні трапляється найменший з баранів – шапу, та найбільший з цих рогатих травоїдів – баран наян. До дуже рідкісних видів належать баран Марко Поло та куку-яман, або блакитний баран. А ще тут живуть альпійський або гірський цап, мархур, або гвинторогий цап, а також цапи тар, чмру (або орного), дзерен, такин та горал.

Серед дрібних ссавців найпоширеніші мавпи. У лісах Ассаму можна побачити вид людиноподібних мавп – гібон хулок або білобровий гібон. Дуже поширена мавпа лангур, або тонкотіл. Мавпи та інші дрібні звірі, особливо гризуни, завдають великої шкоди сільському господарству. Винятком є мангусти, які сприяють зменшенню кількості отруйних змій. Для Індії це дуже важливо, бо ці небезпечні плазуни водяться тут скрізь.

У саванах Декану мешкають газелі, чотирирогі антилопи, зайці, дрібні гризуни, бенгальські кішки, звичайні лисиці, мангусти, гієни, вовки, шакали, леопарди. А для вологих тропічних лісів Декану є характерними олені різних видів (замбари, аксіси, мунтжаки), бики гаури, напівмавпи лорі, тигри, червоні вовки та багато інших.

Індійські птахи мають дуже яскраве оперення. До них належать папуги Крамера, червоноголові ткачики, чорні дронго, зимородки та інші. Вражає своїм розмаїттям кількість журавлеподібних птахів. Серед них дуже рідкісний чорношиїй журавель, журавель антигон, єгипетська чапля, індійський марабу. Індія є батьківщиною банківських курей – предків усіх свійських курей. Мешканцями країни є й знамениті павичі, які колись прикрашали парки володарів Давньої Індії, а тепер милують очі городян у міських садах і парках багатьох країн світу. Крім того, взимку до Індії прилітає багато кочових птахів з Європи і Північної Азії.

Дуже різноманітною є й фауна плазунів. Тут водяться кобри, зокрема й найбільша з отруйних змій – королівська кобра. Крім них у країні є такі небезпечні створіння, як стрічковий крайт, або бунгар, коралові змії, гадюка Рассела, щитохвості змії, в тому числі й гримучі, та багато інших. До отруйних плазунів належать також іще близько 25 видів вужів, а також гекони і хамелеони. На узбережжі Бенгальської затоки, у гирлах річок, що їх заливають припливи, мешкають крокодили. А у водах Гангу і Брахмапутри водяться крокодил гангзький гавіал довжиною до 6,6 м та прісноводний дельфін сусук, який досягає 2,5 м завдовжки.

Давня цивілізація, яку вчені називають Індською, виникла в долині Інду ще у ІІІ-ІІ тис. до н. е. Серед давніх тутешніх держав найбільш відома Магадха. У середині VI ст. вона займала майже всю долину Гангу. У 327 р. Магадха відбила навалу армії Александра Македонського. А під час правління царя Ашоки з династії Мауріїв (268-232 рр.) Магадха володіла майже всіма індійськими землями. Саме в той час у країні почав поширюватися буддизм. Поряд із цим у ІІІ ст. на теренах Декану стала набирати могутності держава Андхра. У ІІ ст. вона заволоділа майже всією північною частиною плоскогір’я Декан. Обидві держави вели жваву торгівлю з Давнім Римом, яка не переривалася аж до ІІІ ст. н. е. З плином часу обидві держави занепали і розпалися на кілька дрібних державних утворень, які ворогували між собою. Це дало змогу завойовникам легко впоратися з ними. У VI ст. н. е. індійські землі зазнали навали мусульман. З 1206 по 1526 р. у Північній Індії існувала держава Індійський султанат зі столицею в Делі. Нею правила чужоземна мусульманська династія Гуридів.

Старовинний храм у Декамі

Палац у Джампурі

У XIV ст. по землях Індії пройшли війська Тимура-Тамерлана. Під його ударом султанат почав розпадатися. У Південній Індії у XrV-XVII ст. існувала міцна індуїстська держава Віджаянагар, котра вела жваву торгівлю через порти Аравійського моря і Бенгальської затоки. Нащадок Тамерлана Бабур у 1526-1527 рр. завоював більшу частину Північної Індії і утворив тут імперію Великих Моголів, яка досягла найбільшого розквіту у XVIII ст. і проіснувала до 1858 року.

Але ще в XIV ст. багаті індійські землі почали дуже приваблювати європейців. Першими прийшли португальці. Наприкінці XV ст. вони закріпилися на узбережжі Аравійського моря в пунктах Гоа, Даман і Діу. За ними прийшли голландці, французи, а потім англійці. Наприкінці століття Індія перетворилася на англійську колонію, а володарі імперії Великі Моголи з 1803 р. отримали від колонізаторів велику пенсію. Втім, нащадки могутнього Бабура повелися дуже необачно. Вже через 40 років англійці скасували династію Бабура, і Індія опинилась під владою англійської корони. Але народи Індії не скорилися колонізаторам. У 1857-1859 рр. у колонії спалахнуло повстання сипаїв, яке було жорстоко придушене англійцями.

Сипаями в Індії називали солдат, які служили в англійській колоніальній армії. Під час повстання, обурені утиском колонізаторів, вони нападали на оселі англійців і вбивали білих жінок, дітей та їхніх слуг з числа тубільців. Натомість англійці-військові прив’язували полонених сипаїв до жерл гармат і стріляли.

Наприкінці ХІХ ст. національно-визвольний рух серед мешканців Індії очолила партія Індійський національний конгрес (ІНК). Після тривалої і жорстокої боротьби з колонізаторами багатонаціональна країна у 1947 р. здобула незалежність, але від неї відпав величезний регіон, який дістав назву Пакистан. Цей поділ супроводжувався кривавими зіткненнями. І ворожнеча між цими державами триває й досі.

Сучасна Індія є федеративною республікою з президентською формою правління. Нею керує президент, який обирається колегією виборців на 5 років. Законодавча влада належить двопалатному парламенту. Країна входить до Співдружності, є членом і одним із засновників ООН.

Територія Індії поділена на 25 штатів і 7 союзних територій. На чолі штатів стоять губернатори, котрих призначає президент терміном на п’ять років. А законодавчі функції в них здійснюють збори штатів.

Грошова одиниця в Індії називається індійською рупією.

Офіційною столицею держави вважається Новий Делі (Нью-Делі), який є адміністративною частиною давнього міста Делі, названого на честь раджі (князя) Ділі. Втім, це місто під назвою Індрапрастха було відоме ще за 1400 р. до н. е. Нині Новий Делі – величезний мегаполіс, населення якого сягає 10 млн чоловік.

Червоний форт у Нью-Делі

За кількістю населення Індія поступається лише Китаю. Тут живе 1 млрд чоловік, що складає 18 % населення земної кулі. Щорічно воно збільшується на 20 млн чоловік. Склад населення дуже різноманітний. Тут живуть народи, які істотно відрізняються одне від одного за зовнішнім виглядом, мовою та звичаями. Серед них найбільшу кількість становлять хіндустанці, телугу (андхра), маратхі, бенгальці, біхарці, таміли, гуджаратці, каннари, малаяли, пенджабці. В Індії розмовляють понад 20 різними мовами і є близько 700 діалектів. Завдяки такому розмаїттю статус офіційної надано аж 15 мовам. Але державною мовою вважається хінді. Втім, для міжнаціонального спілкування широко використовується англійська. Крім того, в колишніх португальських колоніях більшість населення користується португальською.

Серед релігійних конфесій провідне місце належить індуїстам. Їхня кількість становить 80 % від усіх віруючих. За ними йдуть мусульмани (14 %), християни (2,4 %), сикхи (2 %), буддисти (0,7) і джайни (0,5 %). Решту становлять прихильники зороастризму (парси) та іудаїсти.

За роки незалежності відстала аграрна Індія, яка ледве забезпечувала власні потреби в продовольстві, перетворилася на сучасну аграрно-індустріальну державу. За рівнем ВВП Індія входить до шістки провідних держав світу, посідає провідні позиції у воєнних галузях промисловості, атомній енергетиці, транспорті і зв’язку, володіє космічними технологіями.

Сьогодні Індія повністю забезпечує свої потреби у продовольстві і щорічно виробляє 200 млн т збіжжя. Основними сільськогосподарськими культурами в країні є рис, пшениця, просо, різноманітні бобові та олійні. Крім цього, Індія посідає одне з перших місць у світі з виробництва цукрової тростини, арахісу, чаю, джуту, кліщовини, бавовнику. Вирощуються також каучукові дерева, кава, прянощі. Індія є власницею чверті світового поголів’я великої рогатої худоби. Крім того тут розводять свиней, верблюдів, птахів. Розвинене шовківництво.

Багата Індія і на корисні копалини. Вона посідає одне з перших місць у світі за видобутком слюди. Тут видобуваються марганцева, залізна руда, вугілля, боксити, нафта.

До традиційних галузей належить текстильна промисловість. Серед текстильних індійських виробів найпопулярнішими є знамениті бавовняні тканини. Розвинені також цукрові, тютюнові, шкіряно-взуттєві, нафтопереробні, цементні, паперові виробництва. Розвиваються чорна і кольорова металургія, машинобудування, хімічна промисловість. Країна експортує машини, обладнання, одяг, шкіру і шкіряні вироби, хімічні товари, джутові вироби, залізну руду, чай, каву, спеції, горіхи кеш’ю, консерви, рибу, діаманти. Головними торговими партнерами є США, Німеччина, Велика Британія, Бельгія, Росія.

Індія має дуже давню і цікаву культуру, яка приваблює сюди багато туристів. У світі є мало країн, які можуть зрівнятися з Індією за кількістю пам’яток давніх цивілізацій. Серед них найвідомішим є знаменитий Тадж-Махал – мавзолей султана ШахДжахана і його дружини Мумтаз-Махал. Дуже цікавими є індійські танці, які стають в наші часи популярними і в Європі. Деякі з них були відомі ще у IV ст. н. е. Кожний регіон має свій характерний для нього малюнок танцю.

Уже багато років Індія посідає перше місце у світі за кількістю кінофільмів, що тут знімаються. Здебільшого це мелодрами, іноді з елементами комедії або трагедії. Втім, багато глядачів у всьому світі дивляться їх із задоволенням.

Чи не найяскравіше враження гості країни отримують від релігійних індійських свят. Вони дуже яскраві і екзотичні. Серед них особливо популярними є Рамліла на честь верховного бога індуїстів Рами, Дівалі – свято вогнів, Джанмаштамі – день народження бога Крішни. А під час веселого весняного свята Холі всі його учасники обливають одне одного підфарбованою водою та обсипають різнобарвними порошками.

Тадж-Махал