Текст книги "Країни свiту. Азія"

Автор книги: Валентина Скляренко

Соавторы: Мария Панкова,Валентина Мирошникова
сообщить о нарушении

Текущая страница: 7 (всего у книги 20 страниц)

Мадабі, «місто мозаїк», якому вже понад 4500 років. Тут є прекрасний археологічний парк та музей мозаїки. Найбільш відома мозаїчна мапа Святої землі, виготовлена за часів імператора Юстініана. Вона викладена на підлозі грецької православної церкви святого Георгія. На тому фрагменті, який зберігся до наших днів, можна побачити Єрусалим, Єрихон, Наблус, Мертве море, річки Ніл, Йордан та інші об’єкти, більшість з яких існує й досі.

Тепер піднімемося на гору Небо. Вона підноситься над Йорданською долиною на 833 метри. На її вершині залишилися руїни церкви, побудованої ранніми християнами, та монастир (V ст.). За легендою, саме тут знаходиться могила Мойсея: через 40 років після втечі з Єгипту пророк піднявся на гору, звідки Господь уперше й востаннє показав йому землю, куди йшов єврейський народ. Місія Мойсея була виконана, і він помер прямо на вершечку гори Небо, а його співвітчизники поховали пророка в таємному місці біля підніжжя гори. Так це чи ні – насправді не знає ніхто. Одначе меморіал Мойсея, збудований тут, постійно відвідують туристи.

Куточок узбережжя Мертвого моря

Коли Папа Римський відвідував Йорданію з офіційним візитом, він передовсім побував на місці, де хрестився сам Ісус. Останні археологічні дані стверджують, що хрещення відбулося не в самому Йордані, а на його притоці у Ваді Харар – невеличкій сезонній річці, яка впадає в Мертве море. Жоден турист не минає також фортецю Мукаввір, де колись знаходився палац Ірода Великого і де син останнього, Ірод Антіпа, стратив Іоанна Хрестителя.

Одначе Йорданія становить інтерес не тільки пам’ятками минулого. Національний парк Ваді-Рам, природний заповідник, – місце, яке балансує на межі реальності. Це – величезна пустеля, примхливо прикрашена піщаними дюнами та гігантськими темними скелями, прорізаними каньйонами. А поряд з парком розташувалося бедуїнське селище.

Акаба – чудовий курорт на березі Червоного моря. Кришталево чиста вода та нечувано розмаїтний підводний світ ще нікого не залишали байдужим. У місті зберігся величний фасад старовинного османського форту.

Мертве море – унікальне природне явище. Враження воно справляє дуже сильне. На березі всюди – мармуровий наліт солі, пісок від неї аж липкий. Тут не живуть риби, птахи, не можна побачити катер чи човен, у цій мертвій місцині жодного разу не виникало поселень.

Люди завжди боялися страшної і якоїсь неприродної води, яка поглинула два біблійні міста: Содом і Гоморру. Врятуватися, за легендою, зміг тільки Лот із родиною. Він деякий час переховувався в печері на березі. Араби досі називають це море Лотовим. Тільки в XIX ст. один з німецьких дослідників відважився занурити руку в це майже потойбічне водоймище. Вода виявилася дуже густою й досить відворотною, вона на 30 % складається із солей брому, магнію, калію, кальцію, натрію, хлору. При такій концентрації речовин тут просто не може існувати життя! Але лікувати Мертве море може. І дуже гарно. От уже справді – мертва вода з казок! Крім того, важка солона вода не дає можливості плавати й пірнати, зате дає змогу напівлежати чи сидіти. Загрози потонути в Мертвому морі просто не існує!

Подорожувати Йорданією дуже цікаво й спокійно: в країні немає злочинності, тероризму, тут ніхто не чув про мафію, алкоголю місцеві жителі не вживають. Йорданці дотримуються давніх традицій, що йдуть від кочівників-бедуїнів. Хоча самих «синів пустелі» залишилося тільки 40 тис., і з кожним роком ця цифра зменшується.

Ірак – нащадок Месопотамії

Повне найменування країни – Республіка Ірак (Аль-Джумхурія аль-Іракія). Вона знаходиться у Південно-Західній Азії. Загальна площа країни становить 444 тис. км ². Кількість населення – 23,2 млн людей. Столиця – Багдад (4,5 млн мешканців). Головні адміністративні одиниці Іраку – мухафази (провінції). Вони поділяються на кази (округи) і нахії (райони). Усього налічується 18 мухафаз, три з яких – Дахук, Ербіль і Сулейманія – створюють Курдський автономний район на півночі країни. Державною мовою в Іраку є арабська, а грошовою одиницею – іракський динар.

Відповідно до біблійного переказу, земний рай перших людей до гріхопадіння зрошувався чотирма річками, пойменованими в другому розділі Книги Буття. Якщо місцезнаходження річок Фісона і Геона залишається поки що нез’ясованим, то положення Євфрату і Тигру не змінилося, тому можна думати, що рай знаходиться в межах Іраку. Можливо, саме тому сюди з давніх часів приходили різні племена і створювали могутні держави.

Одна з числених демонстрацій протесту проти військової присутності США в країні

Ця земля колись звалася Межиріччям, або Месопотамією. Тут існували великі царства – Вавилонське, Аккадське (воно було більшим за Давній Єгипет), Ассирійське, Ур. Ще й досі туристи можуть побачити палац Навуходоносора II, ворота Іштар… Межиріччя – один з найдавніших культурних та сільськогосподарських центрів у світі.

Вуличний торговець

На межі IV-III тис до н. е. в Месопотамії з’явилися перші зрошувальні системи. Тут збереглися документи, у яких відбиті події, які в Біблії називають Великим потопом (люди жили на цих землях задовго до нього). Перша збірка законів була складена близько XXIV ст. до н. е. І, нарешті, саме тут мешкали давні шумери, які створили знаменитий ієрогліфічний алфавіт, який став однією з найцікавіших загадок для сучасних учених. Це письмо, яке іноді називають клинописом, проіснувало близько трьох тисяч років і стало основою алфавітів сусідніх країн.

У VII ст. на землі, що нині входять до складу Іраку, прийшли араби. Вони принесли свою писемність, свою мову та релігію – іслам. Майже тисячу років після цього Ірак розвивався як мусульманська держава. Потім, із XVII ст. до кінця Першої світової війни, він входив до Османської імперії. Після війни іракські землі були окуповані англійцями, згодом було створено королівство Ірак, яке цілком залежало від Великої Британії аж до 1958 року. Молода держава, яка стала республікою, виявилася дуже неспокійним сусідом. Ірак конфліктував з Іраном, намагався захопити сусідній Кувейт, але після воєнної операції багатьох країн (на чолі з США), яка мала назву «Буря в пустелі», був змушений вивести війська з Кувейту. Зовсім недавно історія повторилася: війська США знову вторглися до Іраку, на цей раз – у зв’язку із боротьбою з міжнародним тероризмом. Нині країна поступово відроджується.

Велику частину території Іраку займає Месопотамська низовина, що знаходиться між річками Тигр і Євфрат; у місці злиття цих річок і впадіння в Перську затоку утворилися болота. На півночі і північному сході країни лежать хребти Вірменського та Іранського нагір’їв. Найвища гора знаходиться на Іранському нагір’ї – Хаджі (3600 м). На захід від Євфрату розташована Сирійська пустеля, яку перетинають численні русла пересохлих річок. Головні річки країни – Тигр і Євфрат, крім того, важливими річками є притоки Тигру – Дияла, Великий Заб і Малий Заб. Євфрат і Тигр можна назвати річками-близнюками, оскільки, беручи початок на Вірменському плоскогір’ї недалеко одна від одної, вони лише тимчасово розходяться в протилежні боки, пробиваючись через гірські хребти на Месопотамську рівнину, куди виходять – Євфрат на захід від гори Мазіус (нинішнього Караджа-дага), а Тигр на сході від неї. З цього моменту, не маючи більше перешкод на своєму шляху, вони прямують одна до одної. Обидві річки зливаються біля Гурни, звідки з’єднані води Євфрату і Тигру, вже під новою назвою Шатт-ель-Араб, могутнім і величним потоком течуть у Перську затоку.

Клімат на більшій частині Іраку субтропічний, на півдні – тропічний. На клімат країни впливають три зони, на стику яких вона перебуває. У гірській частині – клімат гірських країн, у низинній – на клімат впливає Індійський океан, у пустельній же зоні – клімат Сахари. Більш приваблива частина Іраку – Мосульский район, тобто гірський район на півночі країни; низинна ж частина з її високою температурою не дуже сприяє існуванню через клімат. У Багдаді температура в серпні в тіні сягає до +50 °C. У Басрі температура вище 40 °C тримається не менше восьми місяців на рік. У межах рівнин середня температура січня – від +7° до +11 °C, липня – від +32 °C. Сніг у Багдаді випадає рідко. Узимку в горах Іракського Курдистану сніговий покрив буває до 4 м, обвали і зсуви набувають великих розмірів. До кліматичних особливостей Іраку слід віднести і такі явища, як міражі і фата-моргана, характерні для Африки (Сахара). Бувають роки, коли вітри, що дмуть із моря, женуть воду в Шатт-ель-Араб, унаслідок чого в Месопотамії трапляються катастрофічні повені, що іноді руйнують залізничні колії. Головні вітри – це самуми, північний і північно-західний. Північно-західний самум дме з травня протягом 60 днів майже безупинно.

Флора Іраку надзвичайно різноманітна – залежно від широти, висоти та інших умов місцевості. Але переважають фінікова пальма, очерети й однолітні рослини. Ліси з диких чинар, тополь, смоківниць, шовковичних і тамарискових дерев, що покривали ще на початку XI ст. береги Євфрату і Тигру, нині зовсім зникли, особливо з узбережжя Тигру.

Унаслідок знищення лісів тваринний світ Іраку втратив багатьох своїх представників. Так, безгривий лев, який своїм риканням ще 50 років тому наводив уночі жах на пасажирів суден, що ходили по Тигру, нині зробився вже легендарним. У XVIII ст. в країні ще водилися білі мурахи чи терміти, завезені сюди на кораблях з Індії. Терміти, обравши своїм улюбленим місцеперебуванням комори, у яких зберігалися мануфактурні вироби, знищували дощенту цілі стоси товарів на дерев’яних підмостках, ніжки яких потопали у товстому шарі солі, що покривала підлогу цих комор. Тому зникнення цього виду комахи мешканці Іраку сприйняли як позбавлення від лиха.

У фінікових садах Іраку (переважно, у Багдаді) водиться звірок, дуже схожий на єгипетського іхневмона, але набагато менших розмірів, із красивішою шкуркою і більш довірливий – скоріше стає ручним. Туземці називають його фініковим пацюком, хоча звірок цей не живе на пальмах і не їсть фініків, а харчується він дрібними ссавцями, зміями, земноводними і, між іншим, свійською птицею.

Тваринний світ сучасного Іраку небагатий. У степах і напівпустелях водяться газель, шакал, смугаста гієна. Дуже поширені гризуни і плазуни, в тому числі варан і отруйна змія кобра. По берегах рік селяться багато водоплавних птахів. Щодо хижаків пернатого царства, то їх тут представляють різні види соколів, яких араби дресирують для полювання за дрохвами і газелями. Справжнім лихом для Іраку є комахи, особливо комарі й москіти, рознощики малярії та інших захворювань. Води Іраку населяють різні породи риб. Акули влітку заходять у Шатт-ель-Араб і піднімаються навіть до Багдада.

Іракці

Ірак – аграрно-індустріальна країна. Основа економіки – видобуток нафти. Основні запаси її зосереджені в околицях Кіркука і Ханакіна в передгір’ях Загросу, на півдні в районі Басри і на півночі біля Мосула. Є родовища кухонної солі, залізної руди, мідної руди, сірки. Виявлено також срібло, свинець, цинк, хром, марганець, уран. Ірак має величезні запаси таких будівельних матеріалів, як мармур, вапняк, кварцовий пісок, доломіт, гіпс, глина тощо. До важливих галузей промисловості належать металообробна, електроенергетична, газова, цементна, текстильна, електротехнічна і харчова промисловість, виробництво синтетичного волокна, збирання вантажівок, автобусів і моторів.

Мусульмани ведуть своє літочислення з 622 року, коли пророк Мухаммед тікав, переслідуваний своїми ворогами, з Мекки в Медину. Кожен місяць прийнятого тут місячного року має 29 діб, тому дати всіх свят пересуваються в кожному році на 11 діб назад. Більшість іракців дотримуються мусульманського посту на місяць рамазан. Під час посту не дозволяється їсти, пити і курити доти, доки «чорну нитку не відрізниш від білої». У рамазан робочий день скорочується на годину. Після закінчення посту відзначається свято рамазан.

Інше важливе мусульманське свято курбан-байрам – свято жертвопринесення. Воно триває чотири доби, в цей час державні установи не працюють. Головний ритуал – принесення жертви (звичайно ріжуть верблюда чи барана). Свято це виникло в арабів-кочівників, що поклонялися силам природи, піддобрювали жертвою злих духів.

З інших свят відзначаються мусульманський Новий рік, який відповідно до місячного календаря припадає на різні дати астрономічного року, день народження пророка Мухаммеда (маулюд) – 12 числа місяця раби-аль-авваля, свято мірадж (у пам’ять подорожі Мухаммеда на небо) – 27 числа на місяць раджаба. Ці свята офіційно є неробочими днями. Щотижневе мусульманське свято – п’ятниця.

Протягом кількох десятиліть населення країни збільшувалося швидкими темпами у зв’язку з високим природним приростом. За останніми оцінками, 42 % жителів становили діти до 15 років, 55 % – віком від 15до 65 років і 3 % – 65 років і більше. Три чверті населення країни становлять араби, близько 18 % – курди, 7 % припадає на туркменів, ассирійців, вірменів та інші невеликі етнічні групи.

Найпоширеніша мова – арабська, якою користуються в державних і освітніх установах. Курдська мова, якою говорять на півночі країни, теж має статус офіційної. Переважна більшість жителів Іраку (95 %) сповідує іслам і входить до громад імамітів і сунітів. У країні знаходяться багато святинь імамітів: в Ен-Наджафі, Кербелі, Самаррі та Ель-Казимії (один з міських районів Багдада). Християнство сповідує 3 % населення.

Початкове шкільне навчання обов’язкове для всіх дітей з шестирічного віку. Триває воно протягом шести років і закінчується іспитами, на підставі яких учні переходять до середньої школи, яка має два трирічні ступені. Після закінчення середньої школи молоді іракці можуть продовжити навчання в технологічних інститутах чи університетах. Ірак має шість університетів: три в Багдаді і по одному в Басрі, Мосулі та Ербілі.

Іракський музей у Багдаді зберігає унікальні археологічні колекції. Разом із великою бібліотекою, яка йому належить, ця установа є основним центром археологічних та історичних досліджень. Крім того, в столиці функціонують Музей арабських старожитностей, музеї сучасного мистецтва, етнографічний і природно-історичний. Але під час останньої війни музеї були пограбовані. Нині деякі експонати скуповують у населення, щоб поповнити колекції.

Іран – земля аріїв

Іран (до 1935 р. – Персія) – держава в Південно-Західній Азії. Його територія становить 1648 тис. км ². На півночі він межує з Вірменією, Азербайджаном і Туркменистаном і виходить до Каспійського моря, на сході – з Афганістаном і Пакистаном, на заході – з Іраком і Туреччиною. На півдні Іран має вихід до Перської та Оманської заток. Столиця країни – Тегеран (понад 8 млн мешканців). Державною мовою Ірану є фарсі, а грошовою одиницею – ріал.

Назва «Іран» походить від слова «аріан», що означає арієць. Арійці оселилися на іранській землі приблизно 3500 років тому і назвали її арійським ім’ям.

Типовий іранський краєвид

Традиційний іранський орнамент в оздобленні будівель

Значну частину Ірану займає центральне плоскогір’я, що майже на 1200 м вище рівня моря. Воно оточене гірськими ланцюгами. На півночі, паралельно до берега Каспійського моря, розташовані гори Ельбурс, де знаходиться найвища точка країни – гора Демавенд (5604 м). Уздовж західного кордону простягнулися гори Загрос. На схід від плоскогір’я лежать більш низькі гори. Відносно рівнинні території – це вузька прибережна смуга вздовж Каспійського моря і рівнина Хузистан на заході країни.

У центрі держави лежать дві великі пустелі: піщано-скельна Дашт-і-Лут і соляна Дашт-і-Кавір. Обидві пустелі майже ненаселені. Узимку і навесні тут течуть невеликі річки, але в інші пори року обидві пустелі надзвичайно посушливі. Більшість іранських річок у сухий сезон просто зникає в пісках. Повноводніші річки, здебільшого короткі, беруть початок у передгір’ях і впадають у Каспійське море, Перську чи Оманську затоки. Ріка Карун – головна судноплавна річка країни. Найбільшим озером на території Ірану є Урмія на півночі країни. Воно має площу 53 тис. км ²і максимальну глибину 60 метрів. Серед інших відомих іранських озер можна назвати Намак, Хамун, Бактеган, Хорсултан і Парішан. Ці прісноводні озера є центрами розведення риби.

У Перській затоці багато островів. Включаючи Кешм і Киш (вільні економічні зони), Лаван, Харг, Хормуз, Мину, Сири, Великий Томб і Малий Томб, що є важливими центрами експорту нафти і риби. Креветки і перлини Перської затоки користуються великим попитом на міжнародному ринку.

Переважна частина території Ірану належить до високосейсмічних зон, тому там постійно відбуваються землетруси.

Іранський клімат неоднаковий у різних частинах країни. На узбережжі Каспійського моря він помірний, дощовий, середня річна температура становить тут +18 °C. На узбережжі Перської затоки зима м’яка, а літо спекотне й вологе. Температура повітря влітку може сягати +54 °C. На північній і західній рівнинах клімат також помірний через Альборзькі і Загроські гори. Центральне плато сухе і безводне. Східні та південні райони – пустельні землі з дуже холодними зимами і нестерпною спекою влітку.

Іран – країна з дивовижною і дуже різноманітною природою. У горах Загросу є лісові ділянки, де ростуть дуб, горіх, ільм, фісташкове дерево. На звернених до моря схилах Ельбурса і в Каспійській долині рослинність дуже багата: тут є зарості ясена, ільма, в’яза, дуба, берези, деяких вічнозелених рослин. У пустельних районах ростуть кактуси і колючки. Фауна представлена досить широко: кролик, лисиця, вовк, шакал, олень, дикобраз, очеретяна кішка, манул, смугаста гієна, каракал, зустрічаються гепард, звичайний мангуст. У заплаві річки Сербаз у Белуджистані водиться болотний крокодил. Серед птахів у центрі країни існує велика кількість фазанів і куріпок, а на узбережжі Перської затоки – фламінго і пеліканів. У Каспійському морі зустрічаються білуга, оселедець, осетер.

Зороастризм (вогнепоклонство, як його іноді називали) – це релігія, яка визнає, що світом керує справедливий бог Ахурамазда, якого вшанували в образі полум’я. Зороастрійці вважали, що всі події в світі – це одвічна боротьба добра і зла. Священною книгою зороастризму була «Авеста».

На території Ірану здавна селилися різні племена. У середині І тис. до н. е. Кір Великий створив Перську імперію, що проіснувала до 333 р. до н. е., коли вона була завойована Александром Македонським. У наступному сторіччі Персія повернула собі незалежність, і Перське царство проіснувало до VII ст. н. е. Із приходом на територію Персії ісламу країна була включена до Мединського, а пізніше – до Дамаського халіфату. Стара зороастрійська релігія Персії практично зникла, цілком придушена ісламом.

В XI ст. Іран було захоплено турками, а пізніше – сельджуками, монголами Чингісхана, армією Тамерлана і туркменами, що протрималися в Ірані довше за інших – до 1502 року. У 1502 р. Іран знову виборов незалежність із приходом до влади перської династії Сефевидів, що правила країною до 1722 року. Найвидатнішим правителем цієї династії був шах Аббас І. Після його смерті почався поступовий занепад країни, що призвів у 1722 р. до її завоювання афганською армією. Однак уже через кілька років була заснована нова династія, яка знов спрямувала Іран до відносного процвітання. У 1906 р. в країні була проголошена конституційна монархія, що проіснувала до 1979 р., коли шах Мохаммед Реза Пехлеві був скинутий з трону. У січні того ж року аятолла Хомейні проголосив Іран ісламською республікою. Ще однією важливою подією для країни стало іракське вторгнення (1980-1988), але під тиском світової спільноти Ірак був змушений відступити. У 1996 р. до влади в країні прийшов президент Мохаммед Хатамі. В Ірані почалися поступові демократичні перетворення. На парламентських виборах у лютому 2000 р. перемогу здобули прихильники реформ, які відмовилися від ісламського фундаменталізму. Іран є членом ООН, МВФ, ОПЕК.

В Ірані діють два календарі: місячний (один рік дорівнює приблизно 354 дням) і сонячний (один рік – 365 днів). Сонячний календар використовується для офіційних і адміністративних цілей. У ньому рік починається з першого дня весни (21 березня, коли іранці святкують навруз, чи Новий рік) і закінчується 20 березня наступного року. Місячний рік на 11 днів коротший. Він використовується для ісламських традицій і ритуалів, за ним відзначаються релігійні свята і пам’ятні дати. Серед численних народних свят найбільш популярним і важливим є навруз. За 15 днів до його початку у кожній родині в спеціальних посудинах сіють зерно, щоб прикрасити святковий стіл свіжими зеленими паростками. Увечері перед Новим роком готують святковий новорічний стіл, у кімнатах запалюють свічки, на стіл ставлять дзеркало, хліб, вазу з водою, в якій плаває жива риба, зелені рослини, склянку з рожевою водою, горіхи, фрукти, пофарбовані яйця, смажене курча, рибу та ін.

Слово «Коран» у перекладі з арабської означає «те, що читають, вимовляють» (тобто те, що було сказано Аллахом Мухаммеду, а він повторив).

Обов’язковим для більшості населення Ірану є дотримання мусульманського місячного посту рамазан. Протягом нього віруючі повинні від світанку і до сутінків не їсти, не пити, не палити, не купатися. Після настання темряви і до світанку дозволяється приймати їжу, рекомендується більше читати Коран і робити намаз. З місяцем рамазан пов’язане свято «шаб-е-кадр» («ніч приречення»). За мусульманським повір’ям, у цю ніч 27 числа місяця рамазан Аллах нібито відкрив пророку Мухаммеду Коран. Вважається також, ніби щорічно в цю ніч Аллах приймає рішення про долю кожної людини, з огляду на її бажання, висловлені в молитві.

Головним мусульманським святом вважається «ей-де-курбан», що відзначається протягом трьох-чотирьох днів. Іслам наказує віруючим у цей час принести криваву жертву Аллаху: заколоти вівцю чи барана, бика, корову чи верблюда. До ритуалу входять також спеціальна молитва, відвідування могил предків, взаємні візити до друзів. Крім зазначених релігійних свят, іранські мусульмани відзначають також дні народження пророка Мухаммеда, 12 шиїтських імамів, визначні події в історії ісламу.

Мечеть Трьох Куполів в Урмії

Центральна площа Тегерана

У країні діє чимало цікавих музеїв з багатими колекціями: музей Бастан з експонатами археології з давньоперських міст, музей Негарестан з колекцією предметів іранського мистецтва періоду Перської імперії, Етнологічний музей. Багато цікавого можна побачити в Музеї килимів та Національному художньому музеї.

Кожне велике місто Ірану має свої архітектурні пам’ятки та визначні місця. В Тегерані це мечеть Імама, вежа Шахіяд 45 м заввишки, місце поховання аятолли Хомейні; в Урмії, на батьківщині пророка Зороастра, – мечеть Джама, мечеть Трьох Куполів; у Тебрізі – Блакитна мечеть (XIII ст.), Цитадель (XI ст.); у Хамадані – гробниці Есфірі та видатного лікаря і вченого Абу Алі ібн Сіни, якого європейці назвали Авіценною; у Ширазі – мечеть Масд-жид-і-джама (IX ст.), гробниці знаменитих перських поетів Хафіза і Сааді; у Нішаїрі – гробниця Омара Хайяма; у Мешхеді (священне місто мусульман-шиїтів) – гробниці Алі-ар-Ріда і халіфа Гаруна аль-Рашида… Взагалі для того, щоб просто перелічити основні видатні місця Ірану, знадобилася б тисяча і одна ніч.

Водночас Іран – сучасна країна, яка прагне швидко розвиватися. Це один з найбільших експортерів сирої нафти у світі, покупцями якої є Канада, США, Франція, Німеччина, Італія, Голландія, Іспанія, Велика Британія, Туреччина, Японія, деякі африканські й азіатські країни, а також країни Океанії. Перська затока є важливим стратегічним районом. Значна частина експортованої нафти проходить через Ормузьку протоку.

Сільське господарство країни добре розвинене. Тут вирощують пшеницю, ячмінь, рис, бавовник, цукровий буряк, олійні культури і тютюн. В Ірані виробляється також багато пряностей (шафран, кмин), культивуються коренеплоди (лакричник), лікарські рослини, що йдуть переважно на експорт. А тутешні дині колись цінувалися на вагу золота. Скотарством займаються як хлібороби, так і кочівники, для яких воно є основним джерелом існування. Тут розводять овець, верблюдів, кіз. Поряд з великими містами побудовані сучасні птахоферми і молочні ферми.

Промисловість орієнтована на переробку нафти та сільськогосподарської продукції, є також кустарні виробництва. Наприклад, виготовлення знаменитих перських килимів не може бути цілком механізованим, тому майстрині використовують ті самі технології, що і багато століть тому. Отже, сучасність і минуле йдуть тут пліч-о-пліч, і старовинна Персія раз у раз виглядає з-за плеча сучасного Ірану.