Текст книги "Легкий спосіб кинути курити спеціально для жінок"

Автор книги: Лекса Пёрышкина

сообщить о нарушении

Текущая страница: 9 (всего у книги 16 страниц)

Страх перед раком змусив Дейрдре покликати на допомогу силу волі та дисципліну – вона задовольнялася всього двома цигарками на день. Якщо вас постійно турбує сверблячка, але ви дозволяєте собі «почухати там, де свербить» лише двічі на день, то це потребує від вас колосальної сили волі та дисципліни. Проте хочу нагадати: сверблячка курця – це відчуття порожнечі, смутку, відсутність сміливості й упевненості у своїх силах. Щодовше ми потерпаємо від цього, тим меншу підтримку відчуваємо і тим більш цінною видається нам кожна закурена цигарка. Тож коли надумаєте заздрити тому, хто курить зрідка, майте на увазі: ці люди все життя потерпають від відчуття порожнечі й невпевненості. Чи, можливо, ви вважаєте Дейрдре щасливицею, бо вона курить час від часу? Якщо це так, то навіщо ж їй знадобилася моя допомога? Упродовж дванадцяти років вона полегшувала свої страждання всього двадцять хвилин на добу, а двадцять три із лишком години – потерпала. А скільки вам вдавалося протриматися під час своєї найбільш вдалої спроби зменшити кількість цигарок чи курити зрідка (що, по суті, одне й те ж)?

Як, на вашу думку, ставилися до Дейрдре її друзі та колеги, які не курили? Дейрдре настільки соромилася своєї звички, що ніколи не курила в присутності будь-кого. Вона вважала, що люди думатимуть: «Не розумію її. Сили волі та розуму їй не займати. Якщо вона курить зрідка, значить, ніякої залежності в неї немає. То навіщо тоді взагалі псувати собі життя? Адже не можна не зважати на тютюновий запах із рота, а також від волосся та одягу!»

Я абсолютно переконаний, що друзі й колеги, які курили, заздрили Дейрдре. Цілком зрозуміло, що про свої страждання вона нікому не розповідала. Їй не хотілося, аби хтось довідався, яка вона слабка і нерозумна – як і будь-який наркоман. Уявіть собі, скільки сили волі та дисципліни їй знадобилося, щоб упродовж дванадцяти років справляти на всіх таке оманливе враження?! Хіба незрозуміло, чому цій сильній, самодостатній і розумній жінці знадобилося молити мене про допомогу, незважаючи на роздратування, яке їй хотілося виплеснути? Це не моя заслуга, але я радий, що вона стрималася. От вам ще один доказ того, як ота злощасна «трава» знищує свої жертви не тільки фізично, але й психічно.

Безумовно, Дейрдре має найбільшу силу волі з-поміж тих людей, з якими я коли-небудь зустрічався. У наступному розділі ми розвіємо міф про те, що курцям, яким так і не вдалося кинути курити, не вистачило сили волі. Детальніше ми зупинимося й на міфі про те, що у всьому світі курців-жінок більше, ніж курців-чоловіків. А також – ніби дівчата підпадають під нікотинову залежність частіше, аніж юнаки, в силу того що жінки в цілому слабші, не настільки розумні, вони більше керуються емоціями, ніж логікою, і проявляють меншу силу волі, ніж чоловіки.

Але нам необхідно розглянути ще й міф про тих, хто курить зрідка. Поговоримо про курців тієї категорії, якій дуже заздрять затяті курці. Назвемо їх умовно «для мене відмова від куріння – не проблема, я легко кину курити, варто лише захотіти».

Одначе таким курцям не слід заздрити. Якби я намагався продати вам лампу Аладина і запевняв вас, що вона має магічні властивості, чи повірили б ви мені на слово? Не треба бути Шерлоком Холмсом, щоб дійти висновку: курців, здатних відмовитися від куріння за власним бажанням, просто не існує. Почнемо з протиріччя: якби вони дійсно могли відмовитися від куріння, то не починали б курити знову. Навіщо їм взагалі відмовлятися від цигарок? Зрештою, нас змушують кинути курити не більше, ніж колись змушували розпочати курити. Очевидно, чи не так? Жоден курець не відмовлявся б від своєї звички, якби йому подобалося курити. То чому ж ці люди знову хапаються за цигарки після того, як вони начебто відмовилися від них? Відповідь знову очевидна: бути некурцями їм також не подобається.

Переконаний, що такі курці мають зиск від обох своїх світів. Але прошу, не заздріть їм! Вони, як і решта курців (чи то затяті, чи то «часткові»), змушені терпіти і всі мінуси обох тих світів: коли вони курять, то мріють стати некурцями (бо навіщо ж тоді їм позбавляти себе можливості курити?), а коли стримують себе у вживанні нікотину, то почуваються знедоленими та нещасними (бо чого ж вони знову хапаються за цигарки?).

Усі курці різні, але пам’ятаймо, що всі вони потерпають через залежність від одного й того ж наркотику. «Що корисно одному, то шкодить другому» – не наш випадок. Наркотик, про який ми ведемо мову, отруйний для всіх живих істот. Усім і кожному він несе

СПУСТОШЕННЯ.

Сподіваюся, ви зрозуміли зміст моїх слів. Хоча, можливо, ви й досі переймаєтеся тим, що також станете курцем, який то кидатиме, то знову починатиме курити, і щоразу почуватиметеся нещасною. Побутує думка, ніби той, хто колись курив, залишається курцем назавжди. Тобто скільки б років колишній курець не відмовляв собі в курінні, він не почуватиметься так, як людина, яка ніколи не потрапляла до нікотинової пастки. Звісно, для переважної більшості колишніх курців це дійсно так, адже вольовий метод не розвіює ілюзію того, що ти відмовляєшся від рятівної підтримки й насолоди.

Проте завдяки «Легкому способу» ви зможете почуватися краще, ніж до того, як почали курити. Чимало некурців радіє своєму статусу, але їм постійно здається, ніби вони щось втрачають. Адже й вони піддаються агресивному промиванню мозку – усі ми колись вперше спробували закурити тільки тому, що чули про нібито корисні та приємні властивості цигарок. Ці люди дотримуються думки «чого не знаєш – про те не жалкуєш». «Легкий спосіб» переконає вас: кинути курити – те ж саме, що

ПРОКИНУТИСЯ ВІД СТРАШНОГО СНУ.

А тепер приділимо увагу найбільш шкідливій і впливовій думці з усіх існуючих, а саме:

КИНУТИ КУРИТИ, НЕ ЗАСТОСОВУЮЧИ СИЛУ ВОЛІ, НЕМОЖЛИВО.

Розділ 15
Кинути курити, не застосовуючи силу волі, неможливо

Цей міф укорінився настільки, що на радіо й телебаченні не пропускають в ефір рекламні ролики антинікотинових засобів, якщо в тексті немає фрази про те, що без застосування курцем сили волі засіб не діє. Після того як представник британського Комітету рекламних стандартів (КРС) розглянув запропоновану мною рекламу, у мене з ним відбулася така розмова.

Представник КРС: Мені шкода, але в такому вигляді пропустити вашу рекламу в ефір я не можу. Ви мусите додати до неї слова про те, що ваш метод подіє лише за умови застосовування курцем сили волі.

Я: Одна з переваг «Легкого способу» якраз у тому, що він не вимагає застосування сили волі.

Представник КРС: Послухайте, пане, нічого страшного в тому немає, що для досягнення мети нам доводиться докладати значних зусиль.

Я: Але, на мою думку, мета КРС – захищати громадськість від помилкових та оманливих рекламних обіцянок.

Представник КРС (досить самовдоволено): Саме так.

Я: То чим тоді можна виправдати вашу пораду мені – збрехати?

Представник КРС (його самовдоволення поступово змінює стурбованість): Але це ж не неправда! Кинути курити, не застосовуючи силу волі, неможливо!

Я: А ви фахівець з таких питань?

Представник КРС: Я взагалі на цьому не розуміюся.

Я: А чи відомо вам, що мене в цьому питанні вважають найкращим фахівцем в усьому світі?

Представник КРС: Я багато чув про вашу репутацію, проте всі знають: аби кинути курити, потрібна сила волі.

Я: А скажіть, будьте ласкаві, якщо ви не хочете сідати в автобус № 9, то чи потрібна вам сила волі, щоб втриматися і все-таки на нього не сісти?

Представник КРС: Само собою, не потрібна.

Я: Ви, напевно, чули про курців, у яких раптом зникало будь-яке бажання курити, і вони, не докладаючи зусиль, відмовлялися від цієї шкідливої звички. Так діє і «Легкий спосіб». Якщо курець не має ані потреби, ані бажання курити, то навіщо йому сила волі, щоб кинути курити?

Представник КРС (самовдоволення зникло, як і не було; розгублено і сердито): Послухайте, я просто намагаюся вам допомогти. Правило є правило.

Я: Але якби курцям потрібна була сила волі, щоб кинути курити, то усілякі хитрі штучки, які ви рекламуєте, їм би взагалі не знадобилися. Щотижня у Великобританії від споживання нікотину помирає понад 2000 курців. Сьогодні кожен курець у розпачі шукає простий метод, який не потребує застосування сили волі, але водночас допомогає кинути курити. Ви ж самі сказали, що мета КРС – захищати споживачів. Але ваше правило, яке заважає курцям довідатися про ефективний метод, аж ніяк не належить до засобів захисту.

Навпаки, КРС погіршує ситуацію та сприяє збільшенню смертей серед курців! Уже давно необхідно скасувати це абсурдне правило!

Представник КРС: Радо погоджуся з вами, але скасувати це правило може лише лікар, який його встановив.

Ще одне правило забороняло мені зв’язатися із тим «експертом» або хоча б дізнатися його прізвище.

У мене не викликає подиву те, що курці, які так і не змогли кинути курити, почуваються безвольними, мов той віхоть. Від народження ми піддаємося активному промиванню мозку, нам нав’язують, що відмовитися від куріння дуже важко, але, застосувавши силу волі, все-таки можливо. Тому людина, якій куріння завжди було ненависним, так само як і я, неодноразово намагається кинути курити вольовими методами. Але щоразу – безуспішно. То чим це можна пояснити, як не повною відсутністю сили волі? І я також цьому вірив. Проте чому я ставав безсилим лише тоді, коли йшлося про куріння? Чому в інших сферах своєї діяльності я демонстрував достатню силу волі? Тому що відмова від куріння не має жодного стосунку до сили волі. Відбувається боротьба принципів.

Звернімо увагу на беззаперечні факти. Пригадайте свої шкільні роки, коли одні дівчата наважувалися експериментувати, а інші – ні. Хто з них був на видноті? Сором’язливі й втаємничені дівчата, які люблять читати, чи й наполегливі активістки? Усе досить просто – позбавтеся упереджень, і факти самі розвінчають міфи. Хто був зразком для наслідування? Завдяки кому сила-силенна дівчат-підлітків потрапила до нікотинової пастки? Звісно ж, такі суперпопулярні зірки, як Ель Макферсон, Джоанна Ламлі, Кейт Мосс. Невже хоч одна з них справляє на вас враження безсилої?

Щороку засоби масової інформації оголошують другу середу березня Національним днем без куріння. У цей день кожен курець має не курити. Проте кожен із них скаже вам, що один день на рік здатен витерпіти будь-хто. І на підтвердження своєї точки зору чимало з них курить особливо зухвало – вдвічі більше цигарок, ніж зазвичай. Курців дратує заступницьке ставлення громадськості – дарма що вона керується добрими намірами, однак не має жодного уявлення про проблеми курців.

Одразу після терактів 11 вересня 2001 року в США влада заявила про майже двадцять спроб ввезення до країни збудників сибірської виразки: у двох випадках підозри підтвердилися і стали фатальними. Згодом оголосили про двадцять непідтверджених випадків у Великобританії. Національна британська щоденна газета повідомляла, що в країні підготовлено близько 50 млн доз вакцини проти сибірської виразки. Експерти при уряді Великобританії порадили «бути обережними, але не панікувати». За кого вони нас мали? Невже нам дійсно потрібні були оті поради «експертів»? Зв’язок між курінням і раком легенів було встановлено майже п’ятдесят років тому. То невже хтось вважає за корисне один день на рік нагадувати курцям, що куріння шкодить здоров’ю, попри те що попередження надруковані на кожній пачці цигарок?

Чому оті «експерти» не можуть зрозуміти: люди курять не тому, що куріння шкодить здоров’ю, і першочергове їхнє завдання – усунути причини, які змушують людей продовжувати курити? Тому що «експертам» незрозуміла природа нікотинової пастки, тим паче способи порятунку від неї. Усі курці інтуїтивно розуміють, що куріння не додає їм здоров’я. Але згадаймо про наш страх перед можливістю захворіти на рак та раз і назавжди переконаймося: нездатність кинути курити залежить не від сили волі, а від протистояння думок.

Звісно ж, ми всі відчуваємо тиск однолітків, реклами та інших видів промивання мозку, завдяки яким потрапляємо в пастку і залишаємося в ній. Але разом із тим ніхто не примушує нас ні закурювати цигарку, ні відмовлятися від неї. Так само очевидно й те, що було б досить просто відмовитися від куріння, якби в нас не виникало бажання закурити наступну цигарку. Проте нам промили мозок, переконали, що куріння – це насолода, яка надає користь. На одній шальці терезів плюси – куріння негативно впливає на наше здоров’я і фінанси. Але зачекайте, хіба це не мінуси? Ні! Саме тому нікотинова пастка збиває нас із пантелику. Упевненість у тому, що куріння слугує так званою опорою і дає змогу насолоджуватися життям, спонукає нас курити й надалі. Тому перераховані плюси насправді – мінуси, особливо тому, що базується та впевненість на ілюзії. Насправді ж погіршення здоров’я і фінансового становища – стимули для відмови від куріння, проте в цьому випадку вони є плюсами.

Однак шальки терезів перебувають у постійному русі, співвідношення плюсів і мінусів постійно змінюється. Якщо ми не збираємося кидати курити, то намагаємося не думати про вплив куріння на здоров’я і фінансове становище, тому наші міркування щодо них в цілому не мають значення. Якщо ж у нас немає ні потреби, ні бажання курити, то плюси переважують, а шалька з мінусами залишається високо вгорі. Але рано чи пізно в «маленького чудовиська» починається «сверблячка»: з’являється бажання курити, і вага мінусів зростає. Коли ж розташування сил змінюється, то шалька з мінусами опускається, а з плюсами – піднімається. Закурюючи, ми вдовольняємо своє бажання, тож опускатися починає шалька з плюсами.

Однак коли ми вирішуємо кинути курити, то згадуємо про негативний вплив нікотину на наше здоров’я і фінансове становище. Тобто рівень нашого усвідомлення підвищується, відчутно зростає сумарна вага плюсів, і навіть коли «маленьке чудовисько» подає мозку сигнал «хочу курити!» чи «потрібна цигарка!», то у відповідь чує: «Може бути, але ми вже по горло ситі дурницями, так що цигарку ти не отримаєш».

Тоді в гру вступає «велике чудовисько». Сверблячка не є проблемою, коли можна «почухати там, де свербить». А якщо почухати не можна? Тоді сверблячка зводить нас з розуму! Особливо якщо свербить у важкодоступному місці, приміром під пов’язкою чи гіпсом, або ж ваше тіло, як і моє, не настільки гнучке. Ну як комарам вдається віднайти на моїй спині єдиний квадратний сантиметр, до якого мені, хоч як би я намагався, не дістатися?! Залишається одне: або тертися спиною об цегельну стінку, або зупиняти першого-ліпшого і просити, щоб той почухав мені спину. Однак ще гірше тоді, коли дістатися місця сверблячки легко, а ми не дозволяємо собі його почухати!

Якщо сверблячка відчувається в тій частині мозку, яку ви не бажаєте чухати, то потрібна вся сила волі, аби стримати себе. Але це не означає, що в такій ситуації власник сильної волі протримається довше, ніж безвільна людина. Не можна заперечувати одного: в обох у душі відбувається боротьба принципів – незалежно від сили волі. Припустимо, що в слабовільної людини сверблячка може зникнути назавжди вже через п’ять хвилин, а в сильної і вольової – триватиме півроку. Щоб втриматися і жодного разу за шість місяців не «почухати там, де свербить», потрібна неймовірна сила волі. Якщо через шість місяців супротив людини, його сила волі (називайте це як завгодно) нарешті скінчиться, а сверблячка виявиться сверблячкою курця, то люди довкола нас дійдуть висновку, що слабовільний курець насправді сильний і – навпаки. Та цей висновок буде помилковим.

Подібне протистояння з властивим йому перемінним успіхом (або «шизофренія курця») можна застосовувати у багатьох сферах нашого життя. До того як встановили зв’язок між курінням і раком легенів, більшість курців охоче мирилася зі специфічними кашлем, астмою, бронхітом і загальною апатією, вважаючи їх мізерною платою за насолоду і нібито користь від цигарок. Але ризик захворіти на рак значно збільшив вагу плюсів. Тож чимало курців вирішили для себе, що справа того не варта, тому треба зупинитися. Інші ж заперечували, що зв’язок ще не доведено, і навіть якщо ця гіпотеза вірна, то не варто все життя сидіти під ковпаком, уникаючи будь-якого ризику. Адже, приміром, будь-якої миті можна потрапити під автобус! Ким були ті, хто кинув курити, – розсудливими і вольовими людьми чи боягузами і панікерами? Солдатів, які під час Першої світової війни залишали окопи, тому що вважали її абсурдною, розстрілювали за легкодухість. Необхідно бути сміливцем, аби, усвідомлюючи, що ризикуєш захворіти на рак легенів, разом із тим пручатися тиску громадськості! То що – курці, які продовжують курити, незважаючи на весь ризик і вмовляння, – сильні та вольові люди?

У більшості своїй це припущення підтверджується. Якщо розмірковувати про силу волі конкретного курця з огляду на те, зумів він кинути курити чи ні, то з’ясується, що невдачею закінчувалися спроби якраз заповзятих, сильних та вольових людей. Найбільш приємними для нас (ми називаємо їх «найсмачнішими») зазвичай стають цигарки, які ми викурюємо в стані релаксації, приміром після їжі чи в хорошій компанії, тобто в ситуаціях, де фактор насолоди і без того відіграє значну роль. Однак відмову від куріння перш за все ускладнюють цигарки, у яких ми відчуваємо потребу або ж без яких несила обійтися, наприклад у стресовій ситуації чи коли потрібно зосередитися. Заповзятим і вольовим людям властиво брати на себе численні зобов’язання та піддаватися стресам – як невід’ємній складовій частині такого способу життя. Тому в цей напружений графік вдало вписуються цигарки.

А тепер прийшов час розвінчати ще один міф. Дійсно, цигарки вашої улюбленої марки на смак приємніші за решту. Річ у тім, що ви привчили свої легені, виробили в них частковий імунітет до конкретної комбінації отрути, що характерна для цигарок вашої улюбленої марки. А чи не були ви свідками того, як курці, коли немає цигарок улюбленої марки, готові викурити навіть стару мотузку? Мільйони курців навмисне замінюють цигарки улюблених марок на самокрутки, цигари або трубки, сподіваючись нарешті відмовитися від куріння або зменшити кількість цигарок та заощадити гроші. Згодом вони надають перевагу новій улюбленій марці, а колишня викликає лише невдоволення – це ще один доказ того, що смак чи насолода не мають ніякого стосунку до куріння: уся справа в нікотині, якого ми жадаємо.

Добре продумана участь привабливих для наслідування прикладів у рекламі тютюнових виробів переконує деяких курців, що сам ритуал куріння чи куріння заради самого куріння приємний і що нікотин та отрута – лише прикрий побічний ефект.

«От якби хтось винайшов абсолютно чисті цигарки!..» – часом зітхають курці. Такі існують уже не один рік і називаються трав’яними, або безнікотиновими. Якщо ви пробували їх, то вам відомо: незважаючи на всі намагання, вам ніколи не відчути навіть ілюзії насолоди під час викурювання таких цигарок. Курити безнікотинові цигарки – те ж саме, що втягувати в легені смердючий дим. Ілюзії насолоди вони ніколи не створять з однієї простої причини – вони не містять нікотину. Куріння тютюну – це також вдихання смердючого диму в легені, і якби не нікотин, то воно не створювало б ніякої ілюзії розради чи насолоди.

Так чому ж цигарка після їжі видається нам смачною, а цигарка з тієї ж пачки, викурена після новорічної вечірки, – огидною? Тому, що має значення не саме куріння, а час, коли нарешті вдалося «почухати там, де свербить». Після їжі ви вже задовольнили дві потреби – голод і спрагу, – тому можете розслабитися. Цигарка, викурена після вечері, для нас приємніша, ніж після сніданку чи обіду: у першому випадку робочий день закінчився, можна нарешті відпочити. Це особливо відчутно, якщо ви вечеряєте в ресторані. Адже якщо ви домогосподарка, то з вечерею ваш робочий день не закінчується. У домашніх умовах ви не тільки шеф-кухар, але й офіціантка, і посудомийниця. А вечеря в ресторані – особлива подія, яка дає змогу розслабитися; до того ж, якщо ви вечеряєте в компанії друзів чи близької вам людини, нудьгувати вам не доводиться. Якщо ж трапезою відзначається якась урочиста подія (весілля, день народження, Різдво), то на радощах ви розслабляєтеся повністю. Звісно, у вашому житті вистачає турбот, але ж на кілька годин можна дозволити собі забути про них – і це лише посилює відчуття блаженства. Тобто такими вечорами ви перебуваєте у стані ейфорії.

Але хіба вам не доводилося під час таких посиденьок непомітно скидати під столом свої кращі туфлі? Так, вони ідеально доповнюють ваш образ, але чому в продажу завжди є всі розміри, крім вашого? Це ще один класичний приклад закону підлості. Річ у тім, що неможливо насолоджуватися справжнім і безумовним блаженством, коли на тобі тісні туфлі. Те ж саме стосується і нікотинової залежності. Курці не отримують насолоди від цигарки, викуреної після їжі, її смак мало чим відрізняється від смаку цигарок, які викурюються за інших обставин. Просто якщо вони не дозволять собі «почухати там, де свербить», їм не вдається розслабитися повністю. Без цигарок вони почуваються знедоленими і нещасними. У таких випадках різниця між курінням і утриманням від куріння – це не просто стан легкого збудження – це різниця між раєм і чистилищем. Ось чому смак цигарки після їжі чи напоїв здається таким приємним.

По суті, всі ці розмови про силу волі – заради того, аби відвернути вашу увагу.

Можна заперечити, що курці, які кинули курити, довідавшись про зв’язок між курінням і раком легенів, вчинили так тому, що були поміркованими і вольовими людьми. Можна також заявити, що ці люди були наляканими і слабовільними. Не важливо, якими вони були. Головне – вага плюсів переважила. Для деяких курців цей ризик раз і назавжди змінює розташування сил. Але на мене і на багатьох інших він не подіяв. Погано, що при спробі відмовитися від куріння сумарна вага «плюсів» починає знижуватися: ви вже не ризикуєте невиліковно занедужати. Кашель, астма і бронхіт невдовзі безслідно зникнуть. Ви більше не пускаєте гроші на вітер, не зневажаєте себе, як нікотинового раба. Тобто всі потужні стимули, які колись змушували вас кинути курити, швидко втрачають свою актуальність. Факти залишаються незмінними, змінюється лише ваше уявлення про них, а в протистоянні принципів воно відіграє вирішальну роль.

Поки знижується сумарна вага плюсів, збільшується вага мінусів на другій шальці терезів. Коли ви курили, то цигарки виснажували ваш гаманець. Але тепер у вас у кишенях знову з’явилися гроші, і ви можете зрідка дозволити собі пачку цигарок. Однак найсуттєвіше те, що, відмовляючись від куріння, ви вірили, ніби дійсно жертвуєте собою, адже кілька днів терпіли сверблячку, почуваючись знедоленим і нещасним. Ми прекрасно розуміємо, що сукупна вага плюсів, тобто причин стати некурцем, значно перевершує сукупну вагу мінусів. Але коли під впливом алкоголю чи стресових ситуацій ми проявляємо слабкість і безглуздість, то нам здається, що мінуси переважують плюси, тому закурюємо – усього одну цигарку. Але через нікотинову залежність знову потрапляємо до пастки, з якої намагалися втекти.

Отже, перестаньте вважати курців віхтями, а нездатність кинути курити – ознакою відсутності сили волі: відбувається протистояння принципів, у якому розташування сил постійно змінюється. А тепер подивімося правді в очі: від куріння ми не отримуємо жодної насолоди, від нього немає ніякої користі, воно руйнує нервову систему, позбавляє нас впевненості в собі, сміливості та здатності зосереджуватися і розслаблятися, воно не рятує від нудьги і стресу, але, разом із тим, спричиняє їх. Спробуємо уявити, що ніяких протистоянь і плутанини немає, що ви позбулися всіх наслідків промивання мозку і розумієте, що куріння нищить усе – у вас зникнуть і потреба, і бажання закурювати нову цигарку. Якщо ж відсутні і потреба, і бажання курити, то вам не потрібна ніяка сила волі, аби позбутися цієї пристрасті – незалежно від того, наскільки ви сильні чи слабкі. Сила волі лише спантеличує нас.

Якщо я, розповідаючи про силу волі, відволікаю вашу увагу від основного, то чому ж приділяю їй стільки часу? Пояснюю: наркотична залежність страшна ще й тим, що її жертви переконані, ніби мають певні фізичні чи психологічні вади, тому без допомоги наркотику неспроможні радіти життю чи долати стреси. Ясно і зрозуміло одне: куріння не посилює наші фізичні можливості, не допомагає нічим і не дає змоги насолодитися життям. Фізична і психологічна слабкість, які спостерігаються у курців, не є наслідком природного процесу, вони спричинені дією наркотику.

Є й такі курці, які прекрасно розуміють, що нікотинова залежність лише створює ілюзію насолоди і розради, вони переконані, що ніколи не куритимуть, і радіють з того. Проте їм усе-таки здається, ніби в їхньому житті чогось бракує. Ось типовий уривок із листа Фіони:

«Я розумію все, що ви розповідаєте про “Легкий спосіб”, і погоджуюся з вами. Тепер я нарешті усвідомила, що куріння було головною причиною катастрофи мого шлюбу. Пояснюю: я надзвичайно щаслива, що не курю, і знаю, що більше ніколи в житті не куритиму. Проте маю одну проблему, вирішити яку ніяк не вдається. Там, де я працюю, немає співробітників-курців. Я ніколи не куритиму на вулиці чи в транспорті… Не пам’ятаю, щоб до розлучення я надавала особливого значення першій цигарці, яку закурювала вже дома. Але після розлучення навколо цієї цигарки почало обертатися все моє життя. Розумію, ви скажете, що куріння має асоціюватися в мене тільки з однією думкою: “Як прекрасно, що я тепер вільна!” – саме так я тепер і почуваюся. Постійно – але не тоді, коли повертаюся в самотній дім. Мимоволі виникає бажання: “От би зараз цигарку!..” – Але я знаю, що ніякої цигарки не буде, її просто не існує. Я не курю вже півроку. Чи не могли б ви мені допомогти?»

Лист Фіони викликав у мене співчуття, звісно, я міг їй допомогти. Її бажання подолати спокусу вражає! Переконаний, що більшість курців, потрапивши в таку ситуацію, знову стали б жертвами нікотинової пастки. Тож я запитав у Фіони, як би вона почувалася, повертаючись у не самотній дім. Відповідь була очевидною: набагато краще. Ми маємо справу із досить розповсюдженим синдромом «маленької нагороди». Такі нагороди мають особливе значення для людей, які живуть одноманітним або ж напруженим життям. Кинути курити легше, коли усвідомлюєш, що куріння якраз заважає зосереджуватися і псує нерви (при цьому не відчуваєш потреби будь-чим замінити його!). Та коли куріння сприймаєш як нагороду, то втрачати її досить важко, навіть якщо переваги такої нагороди ілюзорні.

Колишнім курцям я кажу: «Яка проблема? Такого ж ефекту можна досягти, якщо носити тісні туфлі: хочеш отримати нагороду – на кілька хвилин зніми їх». Таке вирішення проблеми їх не влаштовує, вони думають, що я жартую.

Але таким чином я допомагаю курцям побачити справжній стан речей. Фіону мучила реальність повернення в порожній дім. Сподіваюся, що проблема вже позаду. Добре, що Фіоні вистачило здорового глузду зрозуміти: не варто боротися з нещастям, повертаючись у ту ж саму пастку і створюючи при цьому ще більше проблем. Аналогічно раджу курцям і в інших ситуаціях, коли вони сприймають цигарку як маленьку винагороду. Коли ви не вірите, що варто лише скинути тісне взуття, аби позбутися тортур, то який сенс дурити себе, запевняючи, що вирішити проблему може різновид матерії, визнаний у західних країнах убивцею номер один? Ваше життя одноманітне і напружене? Отже – змініть його! Можливо, згодом ви зрозумієте, що стрес і журба полишать вас і без куріння (свого часу мій здоровий глузд осягнув це!). Фіона змогла усвідомити, що цигарка нічого не змінить. А мені вдалося переконати її, що коли вона це розуміє і не збирається починати курити знову, безглуздо мучити себе думками про цигарки!

Коли кидаєш курити, то не варто замість куріння вигадувати собі нові заняття. Адже ми здатні були радіти життю і долати стреси ще задовго до того, як повірили в необхідність фальшивої підтримки й допомоги. Якщо ви зараз дійсно почуваєтеся слабкою і невпевненою у своїх силах (навіть якщо курите нерегулярно), то пригадайте: у Дейрдре очі завжди були на мокрому місці, хоча вона викурювала всього дві цигарки на день. Подібна слабкість і невпевненість ускладнюються тим, що жінки-курці піддаються промиванню мозку у ще більш огидній формі, ніж чоловіки. Нас змушують вірити в те, що жінки не тільки фізично слабші, ніж чоловіки, але й мають менш розвинений інтелект: їм не властива логіка, вони більш емоційні та менш відповідальні.

Кидаючи курити, варто усвідомити: відчуття слабкості і невпевненості нам не ввижається! А ще важливіше зрозуміти, що ці відчуття викликані курінням, тож якщо дотримуватися всіх вказівок, то призабуті сміливість і впевненість дуже швидко повернуться до вас. Розумію, у це важко повірити, особливо якщо ви пройшли через тортури використання вольових методів відмови від куріння. Але ж я таки маю рацію. А тепер настав час знайти відповідь на запитання:

ЯКА СТАТЬ СИЛЬНІША?