Название книги: Крайня межа (СИ)

- Сковорідкою мене ще не били. - ображено відказав він. - Ніколи не пізно, відкрити щось нове. - хмикнула я. - І це мені говорите ви? - взяв він високу ноту і тут же заскиглив. - Ай, моя голова. - Не робіть різких рухів, посидьте тихо. - Хоч би не струс мозку був. - Якщо ви зараз хочете довести мене до істерики то у вас то виходить добре. - Справді? А то на вигляд ви така незворушна… - Ярослав Павлович, я вибачилась. Я не можу повернути час назад і все змінити. Мені жаль, що я вас вдарила. Звісно якби я могла зрозуміти, що то ви, то нізащо не стала б вас бити сковорідкою. - після спогаду про сковорідку, він трагічно скривився. - Ладно, але я отримав моральну травму на все життя. - І що ви від мене хочете? - Компенсації. - раптом заявив він - Якої? - Я ще не придумав. - Ви чудовисько. - похитала я головою, але під час цієї пустої балачки я змогла опанувати себе. Мої руки навіть перестали нервово труситися. - Не лестіть мені. - оглядаючи мою кухню відповів він.