Текст книги "Легкий спосіб кинути курити спеціально для жінок"

Автор книги: Лекса Пёрышкина

сообщить о нарушении

Текущая страница: 6 (всего у книги 16 страниц)

Розділ 10
Наша імунна система

Як і більшість людей, я ніколи не приділяв особливої уваги ні своїй імунній системі, ні будь-яким іншим аспектам фізичного функціонування власного організму (якщо не враховувати період статевого дозрівання і старіння, щодо яких я ні з ким не радився). Коли подорослішав, то переконався, що хворіти час від часу – цілком нормально. А потерпати від важких хронічних, ба навіть невиліковних хвороб судилося людям похилого віку. Коли я хворів (таке траплялося порівняно рідко), то звертався до лікаря, який прописував мені всілякі мазі чи піґулки, які зціляли мене. Тож заслуги імунної системи залишалися непоміченими.

Лише з плином часу я второпав, що дикі тварини могли б запросто обійтися без допомоги ветеринарів (якби не отруювали місця їхнього природного перебування!). І рід людський також спроможний проіснувати сотні тисяч років, не звертаючись до лікарів і цілющих трав. Кожен медик знає, що найпотужніша та найефективніша цілюща сила, яка відома нам сьогодні, – наш імунітет. Це ще один інструмент, дарований нам природою для виживання.

Наша імунна система не лише бореться з хворобами: механізм її дії настільки складний, що коли ви продовжуєте регулярно труїти власний організм, то вона здобуває часткову стійкість до цієї отрути. Распутін вижив після дози миш’яку, яка у двадцять разів перевищувала дозу, якої вистачило б для вбивства середньостатистичної людини. Адже у Распутіна з часом виробився імунітет до миш’яку. Стійкість до отрути (варфарину) миші і пацюки здобувають вже у третьому поколінні.

Коли ми привчаємо себе регулярно вживати спиртне й курити, то в нашому організмі виробляється імунітет до огидного смаку і отруйної дії алкоголю та нікотину. Раджу не квапитися з висновком: «Чудово! Значить, імунна система вбереже мене від раку легенів, емфіземи, атеросклерозу та інших смертельних хвороб», адже ви не тільки здобуваєте частковий імунітет до отруйної дії наркотику, але й пристосовуєте той-таки імунітет до цього наркотику. Це твердження вимагає роз’яснення.

У курців, так само як і в некурців, бувають вдалі й невдалі дні. Щоб не заплутатися остаточно, припустімо, що до першої цигарки ми почуваємося нормально. Звісно, викурюючи першу цигарку, ми можемо закашлятися, у нас може бути запаморочення. Та ми не звертатимемо уваги на симптоми отруйного впливу, тож припустімо, що наше самопочуття, як і раніше, нормальне. Ми гасимо першу цигарку, нікотин починає виводитися з організму, у нас з’являються ознаки абстинентного синдрому. На цьому етапі відчуття порожнечі й невпевненості настільки слабке, що ми його навіть не помічаємо. Ми просто розуміємо, що наше самопочуття трохи гірше за звичайне. Якщо ми закуримо ще одну цигарку і нікотин знову потрапить до організму, то відчуття порожнечі зникне, і ми відчуємо себе так само, як і до першої цигарки.

Саме в цьому і криється приголомшливий парадокс. Якщо я кажу правду, значить, курець продовжує курити тільки з однієї причини – аби почуватися так само, як і до першої викуреної цигарки. Тобто від куріння ми отримуємо єдину насолоду і єдину допомогу:

ВІДЧУТИ СЕБЕ НЕКУРЦЕМ.

Так, насолода і допомога цілком реальні, але спроба приписати таку заслугу цигаркам помилкова. Навпаки, саме цигарки й спричинили погіршення вашого самопочуття. Стверджувати, нібито цигарки допомагають вам розслабитися – це те ж саме, що вихваляти тісні туфлі, які буцімто знімають напруження. Тому, звісно ж, друга цигарка проблему не вирішує, навпаки: вона забезпечує ваш організм нікотином і знову змушує потерпати від абстинентного синдрому, і ці страждання не припиняються до скону днів. Таким чином, справжню насолоду можна відрізнити від наркотичної залежності. Приміром, я люблю омарів, але прекрасно почуваюся без них роками і анітрохи не переймаюся тим. Я не відчуваю невпевненості в собі й не панікую, коли зі мною немає хоча б одного омара, мені абсолютно не потрібно завжди і всюди мати про запас щонайменше двадцять омарів, аби бути спокійним і впевненим у собі! Куріння викликає ланцюгову реакцію: кожна попередня цигарка викликає потребу в наступній.

Але повернімося до імунітету. По мірі того як наш організм виробляє імунітет до нікотину, ми дізнаємося, що, закурюючи нову цигарку, не повертаємося до норми. Ми живемо в стані перманентного нікотинового похмілля, дискомфорту і вважаємо його нормальним. На превеликий жаль, ми засвоюємо моделі поведінки і щиро віримо, що зможемо їх позбутися. Як і решті видів наркотичної залежності, курінню характерна потреба в частішому вживанні наступної дози. Як результат – процес стає постійним. Разом із тим отруйний вплив накопичується. Властивість будь-якої наркотичної залежності: чим гірше самопочуття, тим сильнішою є потреба в тому, що ви вважаєте своїм помічником і другом. Коли я дійшов до стану майже безперервного куріння, то зовсім не звертав уваги на вплив наркотику і вже не сподівався на насолоду чи допомогу, які нібито надає куріння. Мій фізичний стан погіршився настільки, що я зрозумів: якщо не зупинюся, то невдовзі помру. Одначе психологічно я був настільки залежний від отих «опор», що погоджувався скоріше вмерти, ніж кинути курити.

Настав час приділити увагу одному з найважливіших аспектів будь-якої залежності. Коли ми молоді та сильні, то не думаємо про здоров’я, до того ж якщо куріння нам по кишені, то й поготів не виникає бажання позбутися цих «друзів» і «помічників». Поступово звикаючи до годування «маленького чудовиська», ми збільшуємо дозу, погіршуючи тим самим ситуацію. Згодом у нас розвивається «кашель курця», з’являються млявість і задишка. Разом із тим у нашому житті збільшується рівень стресових ситуацій, і ми боремося з ними за допомогою куріння. Як результат – виникають нові проблеми, пов’язані зі здоров’ям і фінансами. Зрештою розуміємо: від куріння ми не отримуємо жодної насолоди! Спочатку вирішуємо скоротити кількість цигарок, що викурюємо за день, але на той час ми вже дійшли до так званої критичної точки. Рано чи пізно цього стану досягають усі наркомани, тому дуже важливо зрозуміти його значення. Критичну точку можна порівняти зі станом комахи, яка, вдовольнившись нектаром комахоїдної рослини, захотіла полишити її, але, виявляється, це неможливо, і невдовзі настане черга рослини харчуватися комахою.

Ось тоді-то одна частина нашого мозку хоче курити якомога більше, а друга – прагне курити якнайменше. Досить складна ситуація: нам не можна курити, скільки нам хочеться, проте ми куримо дуже багато. Так втрачаються останні ілюзії щодо насолоди, яку буцімто отримує курець.

Якщо оте «маленьке чудовисько» здатне довести до такого стану колись цілком щасливу і здорову людину, значить, можна стверджувати, що воно зовсім не маленьке, навпаки, величезне. Я називаю його «маленьким» лише тому, що фізична абстиненція аж ніяк не є основною проблемою. Раніше я вже пояснював: ми майже не помічаємо існування цього «маленького чудовиська» – настільки незначні наслідки. Нам воно відомо лише під кодовою назвою «хочу курити».

Іноді фізичні прояви абстиненції стають помітними. Поспостерігайте за курцями, які змушені бути без цигарки довше звичного для них часу. Вони починають хвилюватися і нервувати, крутять в руках запальничку чи пачку цигарок. Їхні руки хоч-не-хоч тягнуться до губ, м’язи обличчя мимоволі напружуються. Таке відчуття курці описують як потребу будь-чим зайняти руки. У некурців подібні проблеми не виникають.

На початку групових занять я завжди кажу курцям, що їхня недовіра до моїх слів більш ніж очевидна. Зазвичай ми дозволяємо курцям диміти під час заняття і навіть заохочуємо їх, але буває й таке, коли ніхто із слухачів не курить і нікому з них не хочеться починати першим. Курці нервують, їхні руки тягнуться до рота. Я перериваю свою розповідь і кажу їм про ці явні ознаки нервозності. А після пояснюю, що роблю це не із садистських міркувань чи бажання спантеличити людей, а з двох вагомих причин.

По-перше, я привертаю увагу курців до одного факту: під час куріння вони не стільки розслабляються, скільки позбуваються нервозності, яку вони відчувають, коли не курять.

По-друге, я розумію, що слухачі не тільки починають нервувати, але й відволікаються. Ось ще одна причина, через яку я прошу курців продовжувати курити, допоки вони не дочитають мою книгу. Я зовсім не хочу, аби ви крутилися на місці і квапилися. Краще розслабтеся та уважно слухайте мої пояснення.

Можливо, таким чином я визнаю, що куріння допомагає зосередитися? Навпаки: це доводить, що куріння заважає сконцентрувати увагу. Згодом я це поясню.

На щастя, гострої залежності від самого наркотику в нас ніколи не виникає. «Маленьке чудовисько» – усього лише частина загальної ілюзії, каталізатор серйозної проблеми під назвою

«ВЕЛИКЕ ЧУДОВИСЬКО».

Розділ 11
«Велике чудовисько»

Це «чудовисько» – наслідок промивання мозку. Ми переконані в тому, що куріння – це справжня насолода і опора в житті, тож, аби кинути курити, знадобляться неймовірні зусилля. Відмова від куріння видається нам страшною травмою, і якщо ми зробимо неможливе й відмовимося від нього, то життя назавжди втратить колишню привабливість і протиставити стресу нам буде нічого. «Велике чудовисько» – це ще й віра в ілюзії, перераховані в анкеті. І цей список із двадцяти пунктів невичерпний.

Отже, я впритул наблизився до найважчої частини книжки. Мене вже обвинувачували в самовпевненості. Та мені байдуже до цих обвинувачень. Бо в мене є причини на те, аби бути самовпевненою людиною. Я переконаний у своїй правоті, адже вона народилася внаслідок розчарувань і пережитих мною прикрих моментів, а отим «експертам» не довелося цього випробувати на собі. Довгі роки я спостерігав за фахівцями, які діяли в повній відповідності з поглядами, які панували щодо куріння. Мене здивувала їхня обмеженість, а також небажання задіяти радикальний, але ефективний підхід. Лише зараз, через двадцять років, більшість фахівців починає розуміти, як важливо брати до уваги не тільки сам наркотик, але й психологічний стан кожної конкретної людини, яка потерпає від залежності. Накопичені мною знання про наркотичну залежність – результат двадцятирічного спілкування з пацієнтами, а також відповідей на численні запитання, мета яких – розвіяти занепокоєння нікотинозалежних людей.

«Легкий спосіб» не діє на деяких курців тільки тому, що вони виконують не всі вказівки. А не виконують вони їх тому, що прислухаються до порад лікаря чи іншого так званого експерта.

Якщо я намагатимуся стримувати свій запал чи видаватиму себе за скромнягу, то ви, швидше за все, не повірите мені, отже – не так старанно дотримуватиметеся вказівок.

Потішу себе думкою, що кодовий замок на дверях в’язниці, у якій сидять курці, я зламав завдяки своєму інтелекту. Хоча й прекрасно розумію: своїм відкриттям я зобов’язаний ряду випадків та інцидентів, що уможливили появу зроблених мною висновків, якими тепер може скористатися кожен курець. Цей метод – щось на кшталт корисного винаходу, який мусить бути в кожній оселі.

Я НІКОЛИ НЕ МАВ ІЛЮЗІЙ ЩОДО ПРИЄМНОГО СМАКУ ПЕВНИХ ЦИГАРОК.

Коли я тільки-но починав курити, то суміші різних сортів тютюну були не такі вишукані, вони не містили в собі підсолоджувачів, таких як мигдальне масло; цигарки були без смаку ванілі й гліколю, що зволожує горло і полегшує куріння. Я пам’ятаю, якими огидними були для мене перші цигарки, однак невдовзі почав курити їх одну за одною. Активний курець не має жодної ілюзії щодо насолоди, яку буцімто отримує від куріння. Я завжди пишався своїм умінням іти власним шляхом, а не перетворюватися на вівцю з отари. Щоранку мені доводилося спостерігати, як відкашлюється й відхаркується мій батько, тож я розумів, що від того куріння немає ані крихти насолоди. До того ж я знав, що маю вдосталь сили волі. У інших сферах моєї діяльності все було в моїх руках, я все тримав під контролем – нікому не дозволяв брати наді мною верх. Однак перед цигарками я спасував – незважаючи на те що ненавидів їх і знав, що коли-небудь вони мене таки знищать. Коли ж я намагався відмовитися від куріння, то був неспроможний зосередитися, не міг радіти життю і переборювати стреси, ставав нещасним, безвладним і врешті-решт піддавався спокусі.

Якось син переконав мене прочитати статтю з сімейної медичної енциклопедії. Пояснювати йому, що мені прекрасно відомо про шкідливість куріння, я не став. Тому з небажанням заглянув у статтю й одразу зрозумів, що цей текст важкий для сприйняття – він був переобтяжений термінами на кшталт «капілярне ложе», «адреналін», «норадреналін», «біохімічна реакція», «інгібуючі клітини» тощо. Проте невідомо чому, але я продовжував читати і поступово захопився. Ця історія залишила по собі враження, ніби я довго дивився на просту і зрозумілу картинку, аж раптом її пазли склалися зовсім інакше, і на моїх очах зображення змінилося. Проте варто було кліпнути очима, як ілюзія зникала.

Трохи згодом я зрозумів зміст тієї мови. У статті повідомлялося: коли нікотин виводиться з організму, то курці відчувають порожнечу й невпевненість, від яких рятує лише наступна цигарка.

Я не просто кліпнув – я закліпав очами. Однак сформована картинка не зникала: вона, як і раніше, була виразною і не перемішувалася з тією, з якої виникла. Заждіть, я все поясню. То не я відкрив, що при виведенні нікотину з організму курці відчувають спустошеність і невпевненість, які зникають лише при закурюванні наступної цигарки. Безперечно, медикам цей процес був відомий вельми давно, значить, і виробникам тютюнової продукції також, але його сприймали просто як одну з причин, через яку курцям важко кинути курити.

Суть мого великого відкриття в іншому. Я зрозумів, що люди продовжують курити, аби «почухати там, де чешеться», а не тому, що їм подобається це робити, – не заради розслаблення, доповнення до їжі, намагання зосередитися чи подолати стрес. Ніхто не буде навмисне сувати руки в окріп тільки для того, аби згодом, коли їх витягне, відчути полегшення. Але саме так і роблять курці. Чітко усвідомивши це, вони з радістю кидають курити раз і назавжди.

Коли я взявся за роботу, то вважав, що зумію зцілити будь-якого курця – досить сказати йому: «Слухай, ти куриш тільки тому, що без нікотину почуваєш себе невпевнено, а коли знову вводиш його в організм, то до тебе повертається впевненість. Це те ж саме, що носити тісні туфлі заради можливості потім зняти їх і відчути полегшення!» Як це наївно! З таким успіхом Галілей міг би заявити: «Ні, це не Сонце рухається по небосхилу. То Земля обертається навколо своєї осі й створює таку ілюзію». А потім чекати, доки всі візьмуть на віру його слова. Напевне, у відповідь він почув би: «Якби Земля оберталася, то ми б це відчували. Коли щось і обертається, то лише твої мізки!» А мені найчастіше відповідали так: «Коли ти кажеш, що жодного разу в житті не отримував насолоди від цигарок, я тобі вірю. Чому ж ти не можеш повірити, що цигарками я дійсно насолоджуюся?»

Згодом я зрозумів: аби переконати курця в моїй правоті, я мушу колись таки позбавити його від наслідків промивання мозку та ілюзій, а затим показати, що його переконання помилкові.

«Легкий спосіб» складається з двох частин: перша – це усунення наслідків промивання мозку, друга – пояснення сутності нікотинової пастки. В обох я спираюся на комунікацію. Не менш очевидно й те, що при спілкуванні з представниками і жіночої, і чоловічої статі треба враховувати фізичні та емоційні відмінності між ними.

Написати цю книжку мене підштовхнули два фактори. Перший був пов’язаний з добрими новинами, а другий – з поганими. Погані новини – це листи жінок, життя яких занапастило куріння. Вони настільки хотіли кинути курити, що вдавалися заради цього до героїчних зусиль, але нічого так і не досягли.

Добрі новини – листи від таких жінок, як Деббі. Вони не тільки надихають мене, спонукують і надалі вести боротьбу проти нікотинової залежності, але й дарують надію тим, хто поки ще не зміг подолати пристрасть до цигарок.

Я вже говорив, що в листі Деббі не сказано, як діє «Легкий спосіб». Проте зрозуміло, у якому настрої вона писала цього листа – отже, ця радість доступна й вам.

Цього і будемо прагнути. Однак дозволю собі нагадати, що не варто нав’язувати думку: «Я нізащо, ніколи в житті не викурю жодної цигарки». Такої позиції стосовно героїнової залежності могла б дотримуватися людина, яка ніколи не вживала героїну. Я хочу, аби ви, побачивши курця, думали: «Шкода бідолаху! Яке щастя, що я тепер вільна!», а не: «Іноді жалкую, що мені не можна курити».

Щоб постійно дотримуватися викладеної вище позиції, спочатку необхідно позбутися наслідків промивання мозку і сприймати куріння як хворобливу залежність від наркотику під назвою «спустошення». Ми вже відмовилися від деяких помилкових переконань, решту – поставили під сумнів. Однак потрібно позбутися їх повністю. До речі…

ЯКІ ПАРФУМИ ВАШІ УЛЮБЛЕНІ?

Розділ 12
Які парфуми ваші улюблені?

Мене завжди полонили жінки, які вибагливо ставляться до своєї зовнішності. Деякі з них здатні витрачати безліч часу і грошей, підбираючи ефектний одяг і аксесуари, задихатися під ковпаком, роблячи зачіску, чистити зуби і шкіру, ретельно наносити макіяж, стежити за тим, аби парфуми були вишуканими і не дратували того, хто поряд. Урешті-решт виходить витвір мистецтва – ні більше, ні менше. Але всі ці старання здатний звести нанівець запах із рота, що нагадує «аромат» переповненої попільнички. Класичний приклад – акторка Джоанна Ламлі. У цієї дивної красуні безліч талантів, зокрема сумнівна здатність курити без упину, що поступово перетворює її на обсипану попелом нечупару, яка постійно тримає цигарку в зубах.

Звісно, усе це ви знаєте і без мене. Можливо, колись ви вчилися «звабливо» курити, позуючи перед дзеркалом. Є навіть веб-сайт, повністю присвячений сексуальному курінню! Але якщо на вас направлено об’єктив фотоапарата або ж камери, то чи зможете ви прийняти правильну позу, надути губки і звабливо закурити? Нізащо! Ви почнете судорожно шукати: «Де б мені погасити цигарку?»

Про це мені часто пишуть: «Я сама собі псую життя. З таким же успіхом я могла б обмазуватися перегноєм з голови до ніг! Не розумію себе. Це треба ж бути такою дурепою!» Не хвилюйтеся: усі курці звинувачують себе, навіть якщо нікому в цьому не зізнаються, але жоден із них не може зрозуміти, чому продовжує курити. Може здатися, що причина цьому – безпросвітна дурість, але насправді людьми керує страх. Це характерний приклад сили впливу нікотинової залежності.

Ще одна розповсюджена тема листів, які я отримую від жінок, – вплив куріння на колір обличчя і кровообіг. Я бачив, з яким нестерпним болем вмирали від раку, спричиненого курінням, мій батько і старша сестра. Напевне, у багатьох із вас близькі теж помирали від наслідків споживання нікотину, але навіть життя в такому пеклі вас не зупинило. На мою думку, захворювання на рак легенів – справа випадку і везіння. Певне, ви вже запідозрили, що я скористався методом лікарів і почав вас залякувати? Зовсім ні: цей прийом не допоміг мені, а якби він допоміг вам, то ви зараз не читали б цю книжку.

Хоча, якби ви знали достеменно, що наступна цигарка спровокує рак легенів, то закурили б ви її чи ні? Коли б я мав можливість бачити, що відбувається в моєму організмі, то напевно перестав би курити. Ні, я не про забиті нікотином легені. Нікотинові плями на зубах і руках теж не турбували мене, хоча мені відомо, що цією проблемою переймаються майже всі жінки. Але курити вони через це не припиняють! Чимало курців знаходять витончені способи заглушити запах цигарок, також вони використовують свій улюблений засіб – лимон, – аби стерти з рук плями нікотину.

Та зараз я говоритиму про поступову зашлакованість усіх кровоносних судин, яка згодом збільшується. Ефект такий же самий, як і при використанні хімічного добрива, виробленого на основі отрути. Якщо підгодовувати рослини невеликими, ретельно відміреними дозами, їхній ріст прискориться. Насправді ж рослина всіма силами нарощує захисні шари тканин, щоб уберегтися від щоденних доз отрути. Якщо продовжувати й надалі годувати її добривом, з’являться перші ознаки зів’янення: пожовкле листя, чорні плями, засохлі гілки. Зміни, викликані отрутою, можна побачити неозброєним оком. Під час куріння кисень та інші поживні речовини, необхідні внутрішнім органам, м’язам і кісткам людського організму, поступово витісняються чадним газом, іншою отрутою. Як наслідок, тепер назавжди маю сірий колір обличчя. Але, незважаючи на весь свій інтелект, ми не хочемо приписувати ці зміни курінню і стверджуємо, що це наш природний колір обличчя або ж наслідок перевтоми.

Ба більше – шкіра пересихає, на ній з’являються темні плями, перед очами плавають цятки (особливо коли ми різко встаємо), розвивається варикозне розширення вен. Усі ці зміни ми списуємо на вік. Але, на мою думку, найнебезпечніше куріння впливає на функції імунної системи. Принцип її дії подібний до банку – у його резервів є ліміт. Продовжуйте виснажувати той ліміт і зрозумієте, що ймовірність перевитрати неминуча.

Ми не гірше за медиків знаємо, що куріння викликає задишку, астму, бронхіт, емфізему та інші захворювання органів дихальної системи. Усе це нам відомо. Однак ми часто-густо забуваємо про нашу імунну систему. Вона веде постійну боротьбу проти повсякденних нездужань і хвороб, зокрема й онкологічних. Якщо імунна система ушкоджена, вона не здатна впоратися зі своєю роботою, тож змушена розставляти пріоритети. Так буває, коли на нас звалюється одночасно кілька справ і ми не справляємося з навантаженням. Поспостерігайте за завзятими курцями. Ви переконаєтеся, що в них сірі обличчя, суха шкіра, застиглий тьмяний погляд. Така їхня розплата за куріння на все життя, звісно якщо їм ПОЩАСТИТЬ уникнути важких хвороб.

А чи доводилось вам чути про курців, яких лікарі попереджали: якщо вони не кинуть курити, у них може початися гангрена, через яку можлива ампутація пальців ніг? Ці люди так і не змогли зупинитися. Після ампутації пальців їх попереджали, що наступного разу вони втратять ступні або частину ноги, якщо не припинять курити. Ці курці прекрасно розуміли, що лікарі не жартують і не перебільшують, і все-таки віддали перевагу курінню! Уявіть себе на їхньому місці й подумайте, змогли б ви кинути курити чи ні?

Ні, зупинятися на цьому я не буду. Я ж обіцяв, що не лякатиму вас, і взагалі – маю добрі новини. Проте важливу думку корисно доводити на прикладі. Думаєте, курець погодився позбавитися ноги, аби тільки мати змогу й надалі курити, отримувати ні з чим не зрівнянну насолоду чи користь, які нібито він отримує від куріння?

Згадаємо ще раз лист Деббі: чому вона так раділа, чому була сповнена ентузіазму? Адже вона всього-на-всього стала колишнім курцем. А ви коли-небудь чули, щоб людина, яка не курить, раділа, що в неї не пахнуть волосся і шкіра і що вона чудово почувається? Майте на увазі, ентузіазм Деббі дійсно щирий. Вона просто радіє тому, що нарешті позбулася жалюгідної долі курця!

Швидше за все, ви знайомі з курцями, яким вдалося кинути курити і без допомоги «Легкого способу», і деяким з них – порівняно легко. Чи раділи вони так, як Деббі і Аллен Карр? Навряд чи. Тому що наслідків промивання мозку вони так і не позбулися. Напевно, ви помічали, що курці, які бажають кинути курити і не братися за цигарки знову, часто вживають вираз «відмовитися від куріння». Я теж так кажу, коли йдеться про вольові методи. Ці курці дійсно вірять, що приносять велику жертву. Вони перетворюються не на некурців, а на колишніх курців, більшість із яких стане колишніми курцями-скигліями. Чули б ви їхні скарження: «Як мені подобалося курити після обіду, а тепер не можна!» У «Легкому способі» я намагаюся уникати виразу «відмова від куріння», замінюючи його іншими словами: кинути, припинити курити, а частіше – вирватися з пастки або втекти.

На превеликий жаль, історії про курців, готових радше вмерти, аніж відмовитися від куріння, посилюють найстійкіші уявлення про куріння: цигарки дають нам ні з чим не зрівняну насолоду і допомагають у житті, а позбутися нікотинової залежності неможливо. Якщо кинути курити нездатна навіть людина, якій загрожує ампутація кінцівки, то як може Аллен Карр сподіватися, що начебто курці не потерпають від гострого абстинентного синдрому і що кожен із них без проблем може зупинитися? Поговоримо ще про один аспект, що хвилює жінок набагато більше, ніж чоловіків, це -

ГОЛОД.