Текст книги "Легкий спосіб кинути курити спеціально для жінок"
Автор книги: Лекса Пёрышкина
Жанры:
Психология
,сообщить о нарушении
Текущая страница: 7 (всего у книги 16 страниц)
Розділ 13
Голод
Чому голод зазвичай завдає клопоту саме жінкам? Головна причина є та ж сама – промивання мозку. Десятиріччями жінкам нав’язували зразки ідеального тіла і бажаного зовнішнього вигляду, а тепер, схоже, жертвами подібних прийомів маркетингу стають і чоловіки. Образ тіла став культурною нормою. Але жінки частіше за чоловіків прагнуть ідеальної ваги чи бажаного зовнішнього вигляду. Ці установки слугують багатьом жінкам мірилом власної цінності, нерідко стиль їхнього спілкування продиктовано оцінюванням оточуючих з позицій таких установок.
Сьогодні в західному суспільстві першочерговою вимогою до їжі є поняття «зручність». Супермаркети, впливові виробники продуктів харчування і агресивні маркетингові кампанії визначають, яким буде наш раціон. Майже вся їжа, яку ми споживаємо, має апетитний вигляд, прекрасно втамовує відчуття голоду, приємна на смак, при цьому перенасичена добавками, сіллю і цукром.
Насправді ж нас обдурюють. Процес виробництва такої їжі спрямовано насамперед на те, аби додати їй належного вигляду, а поживні речовини і джерела енергії, що необхідні нам, відступають на другий план. Їжа перестала постачати наш організм калоріями, що повільно витрачаються, і вітамінами. Вона віднімає в нас енергію. Організму доводиться важко працювати, щоб витягти мізерну кількість поживних речовин, які ще збереглися в тій їжі. Феноменально низька віддача призводить до того, що потреби нашого організму залишаються незадоволеними, ми постійно відчуваємо голод. У відповідь на безперестанні сигнали «хочу їсти!» ми знову пхаємо до рота їжу, яка пройшла інтенсивну обробку, а згодом та їжа перетворюється на жирові відкладення на нашому тілі.
Таку пастку приховує в собі харчування продуктами інтенсивної обробки. Оскільки зовнішність для жінок є предметом гордості частіше за чоловіків, саме жінки всіма силами намагаються уникнути цієї пастки. На жаль, найчастіше вони обирають непродуктивні методи. Деякі витрачають половину свого життя на догляд за фігурою, змінюючи новомодні дієти як рукавички. Більшість дієт створює в організмі дефіцит необхідних для збереження здоров’я поживних речовин. Замінювати три прийоми їжі, що складаються з корисних продуктів, трьома склянками невідомої речовини, яка нагадує бальзамуючий розчин, навряд чи розумно.
Нам властиво сприймати голод як страшне зло. А дарма. Подобається нам це чи ні, але голод – ще один інструмент, яким природа наділила нас спеціально для виживання. Ми вже говорили про те, як дикі тварини відрізняють їжу від отрути. Але чому дикі тварини взагалі хочуть їсти? Відповідь очевидна: тому що без їжі вони помруть. Так, але хіба вони про це знають? А може, вони їдять саме тому, що відчувають голод?
Розглянемо мотиви наших вчинків. Люди їдять тому, що без їжі не можуть жити. Але чи траплялося вам хоч раз у житті говорити собі: «Зараз мені необхідно поїсти, інакше я помру від голоду»? Безперечно, ви неодноразово промовляли: «Хочеться їсти – аж вмираю!» або «Я зголодніла, необхідно щось перекусити». Але це не означає, що ви дійсно помираєте. Ви просто перебільшуєте. Найгірше, що може статися з вами, – непритомність або запаморочення. Зміст ваших слів такий: «Я страшно зголодніла, і мені кортить втамувати голод». Хіба дитина просить їсти тому, що знає – без їжі вона помре? Звісно ж ні; вона плаче і кричить тому, що зголодніла.
Голод – дивне явище. Якщо до вашого раціону не входитимуть продукти, які погано засвоюються, а навпаки, більшу його частину становитимуть натуральні продукти, які вживаєте регулярно, то навряд чи ви зголоднієте задовго до наступного прийому їжі. Отже, тричі на день ви можете насолоджуватися, втамовуючи голод. Хіба життя не прекрасне? Суцільні радощі без єдиного недоліку. Можливо, у вас склалося враження, що корисно вживати тільки ту їжу, смак якої нагадує картон? А от і ні: корисна та їжа, смак якої вам приємний. Важко повірити, але, слово честі, це правда (якщо я вас не переконав, то читайте «Легкий спосіб скинути вагу»).
І навіть якщо ми розуміємо, що зголодніли, але з якоїсь причини не можемо відразу втамувати голод, що в цьому поганого? Адже це не фізичний біль. Так, у нас гурчить у животі, але нам не боляче. По суті, це те ж саме відчуття порожнечі й невпевненості, яке нам уже знайоме: «Хочу їсти!» Якщо їжа до організму так і не надійде, нам буде подано інший сигнал: «Я мушу поїсти». Якщо їжі зовсім небагато або знайти її не вдалося, виникають страх і паніка: «Якщо я зараз же не з’їм що-небудь, то помру!»
Нагадую: кожен інстинкт, яким наділила нас природа, призначений для виживання. Тому робимо висновок: страх смерті – навіть під час відсутності фізичного болю – дійсно існує, він досить сильний. Цей страх змушує хижаків, ризикуючи життям, нападати на здорову дорослу жертву, якщо молода чи поранена – недосяжні. Відомі навіть випадки канібалізму серед людей, які не мали чого їсти. Ви, очевидно, так само як і я, вважаєте, що ніколи так низько не впадете. Але ж ми з вами ніколи не залишалися без їжі більше доби.
Я вже говорив, що тяжіння до нікотину не відрізняється від звичайного голоду. Однак це тяжіння має значно могутніший вплив. Як алкоголік з похмілля купує не їжу, а випивку, так і курець, що не може дозволити собі і продукти і цигарки, обирає друге. Це відбувається тому, що в середньому нам потрібно втамовувати звичайний голод усього тричі на день, а тяжіння до нікотину виникає набагато частіше. Середньостатистичний курець, що витрачає пачку цигарок на день, відчуває такий потяг приблизно 7120 разів на рік. Зрозуміло, що ми прагнемо позбутися перш за все дискомфорту, який відчуваємо частіше. При розставленні пріоритетів потреба в нікотині задовольняється першочергово.
Деякі курці переконані: вони курять тому, що їм подобається смак цигарок або власне сам ритуал. Багато хто вважає особливою першу викурену за день цигарку. Парадокс, але саме вона спричиняє кашель і посилене слиновиділення. Такий початок дня ніяк не можна назвати приємним, так чому ж ми не можемо обійтися без цієї цигарки? Тому що вісім годин жили без нікотину. Звісно, стільки ж часу ми обходилися і без їжі, але перед нами постає завдання: перш за все задовольнити потребу в нікотині. Хоча спустошеність і невпевненість, викликані голодом, не відрізняються від симптомів нікотинової абстиненції, проте тамування одного аж ніяк не відбивається на іншому.
Уявіть собі, яка плутанина панує в голові курця. У некурців нічого подібного не буває. Вони теж прокидаються з почуттям спустошеності й невпевненості, але їм одразу зрозуміло, звідки воно взялося. Вони пам’ятають, що вісім годин провели без їжі, тому квапляться поснідати. Для більшості людей, які не курять, сніданок – улюблений прийом їжі, адже чим довше голодуєш, тим приємніше втамовувати цей голод. Вирішивши проблему голоду й забезпечивши організм джерелами енергії і поживних речовин, вони забувають про відчуття порожнечі, невпевненості й радіють новому дню.
Курці теж прокидаються з відчуттям порожнечі й невпевненості. Ті, хто викурює двадцять цигарок на день, зазвичай позбуваються абстинентного синдрому щогодини. Для них протриматися без нікотину вісім годин однаково, що для некурців прожити без їжі майже три доби. Не дивно, що насамперед курці тягнуться за цигарками, хоча й пам’ятають, наскільки неприємний їхній смак. Так, після першої ж затяжки вони розслаблюються, але порожнеча і невпевненість, викликані відсутністю їжі, від куріння не зникають. Через імунітет курці позбуваються тяжіння до нікотину лише на час, але щойно вони гасять першу цигарку, як нікотиновий ланцюжок продовжується. Тому одна відома акторка на запитання: «Чи не здається вам, що ліпше треба поснідати?» – відповіла: «А я і поснідала! П’ятьма цигарками й трьома чашками кави!»
Якщо голод, викликаний відсутністю їжі й нікотину, однаковий, то звідки курцеві знати, якою мірою він викликаний кожною з причин? І оскільки потребу в нікотині однією цигаркою не задовольнити, курець постійно «голодний». Певною мірою саме тому цигарка після їжі так багато важить для курців. Після тамування відчуття голоду некурці повністю розслаблюються. Не можна стверджувати, що цигарка є доповненням до їжі курців, – вони просто не можуть радіти, поки не нагодують оте «маленьке чудовисько».
За іронією долі, ситуація стає остаточно заплутаною, коли курці вдаються до вольових методів. Поки ми куримо, то постійно є ошуканими: хапаємося за цигарку тоді, коли наш організм потребує не нікотину, а їжі. Тобто ми призвичаюємося заміняти їжу цигаркою. Але коли ми кидаємо курити, то нікотин виводиться з організму за кілька днів, а ми продовжуємо відчувати порожнечу й невпевненість. Ми ж розуміємо, що вони означають «хочу курити!». Страшенна плутанина: нам відомі всі вагомі й розумні причини, які мусять позбавити нас потреби курити, проте ірраціональне бажання вхопити цигарку все-таки відчуваємо. А оскільки позбуватися неприємних відчуттів за допомогою куріння ми більше не можемо, то намагаємося заглушити їх: їмо шоколад, смокчемо льодяники, жуємо гумку. Але ці замінники анітрохи не задовольняють «маленьке чудовисько» – тільки липнуть до зубів, псують апетит, відкладаються зайвими кілограмами, наганяють тугу і спричиняють гіркоту. Чому? Тому, що з незрозумілих причин нам чомусь здається, ніби лише цигарка може позбавити нас відчуття порожнечі. Але ми забороняємо собі курити. І тому почуваємося нещасними і обділеними. Потреба в курінні посилюється разом із роздратуванням, тому що задовольнити цю потребу неможливо.
Кінець цьому причинно-наслідковому ланцюгу можна покласти тільки одним способом. Якоїсь миті сила волі підводить нас, і ми знаходимо новий привід закурити, але так, щоб не втратити свого достоїнства. Якщо розібратися в механізмі дії нікотинової пастки, то дивуєшся не стільки тому, що люди із потужною силою волі не можуть відмовитися від куріння, скільки тому, що комусь із курців узагалі вдається успішно застосувати вольовий метод.
По суті, таких щасливців небагато. Навіть ті, кому вдалося протриматися кілька днів, необхідних для вбивства «маленького чудовиська», не впевнені в тому, що вони врятувалися. Оскільки відчуття порожнечі й невпевненості абсолютно ідентичне звичайному голоду і стресу, то колишні курці, які застосовують вольовий метод, тлумачать це як сигнал «хочу курити!». Цей сигнал вони отримують ще багато тижнів, місяців і навіть років після того, як викурюють останню цигарку і вбивають «маленьке чудовисько».
Якщо ви уважно слідкували за ходом моєї думки і зрозуміли, до чого я веду, то, безперечно, запитаєте, скільки часу знадобиться, аби розпрощатися з «маленьким чудовиськом», і як довідатися, що його більше не існує? Шкода, але відповісти на ці запитання я не можу. Хоча ці запитання і видаються вам важливими, насправді ж вони не заслуговують на увагу. Щоб зрозуміти це, порівняймо: уявіть собі, що ви ведете під водою бій не на життя, а на смерть. Вам вдалося перерізати шланг, по якому до вашого супротивника надходить кисень. Тепер ворог приречений. Яка різниця, коли саме він задихнеться? Тож «маленьке чудовисько» приречене з тієї миті, як ви перестали забезпечувати його нікотином. Можливо, вас турбує, що спочатку ви відчуватимете спустошеність і невпевненість через дефіцит нікотину. Не хвилюйтеся. Пригадайте: курці все життя потерпають від цього ж, але не переймаються тим. Плутанину і роздратування викликає лише нерозуміння причин. Тільки-но ви усвідомите, що всі неприємні відчуття викликані попередньою цигаркою, а відчути полегшення заважає наступна, то зрадієте, а не впадатимете в депресію. Та про це піде мова в розділі 18.
Зараз куріння сприймається як антисоціальна поведінка. З такою оцінкою погоджуються навіть самі курці: більшість не курять у ліжку, дехто закурює лише після легкого сніданку. Є й такі, хто взагалі не курить удома. Під час ранкових пробіжок, особливо взимку, я завжди дивуюся, коли бачу, як дівчата намагаються утримати пальцями в рукавичках закурену цигарку. Промивання мозку змушує їх вірити, що вони щасливі. Проте вони мають сумний і пригнічений вигляд.
Сила нікотинової залежності – у її подібності з голодом. Ситуація загострюється, коли ми не знаємо, чого хочемо, – їсти чи курити. А якщо в нас є улюблена страва і цигарки улюбленої марки, то можна порадувати себе, втамувавши голод, і разом із тим «насолодитися» смаком цигарки. І в першому, і в другому випадку здається, що наше задоволення нічим не затьмарене.
Якщо ми можемо все життя втамовувати голод тричі на день без жодного ризику для себе, то хто стверджуватиме, що, викурюючи по двадцять цигарок на день упродовж усього життя, ми також нічим не ризикуємо? При ретельному дослідженні з’ясовується, що подібність відчуття голоду і тяжіння до цигарок – витончена ілюзія: ці два відчуття діаметрально протилежні, тому що:
1. Їжа дає нам здоров’я, енергію, щастя, продовжує життя. Тютюн губить здоров’я, робить нас млявими і нещасними, вкорочує життя.
2. Їжа смачна, втамовувати голод по-справжньому приємно. Вдихати канцерогенний дим неприродно.
3. Їжа не викликає почуття голоду, навпаки, втамовує його. А оскільки голод згодом повертається, то ми маємо можливість все життя радувати себе їжею. Наша перша цигарка не задовольняє голод «маленького чудовиська», а створює його. Якщо впродовж усього життя не викурити жодної цигарки, то «маленьке чудовисько» помре, а ми цього навіть не помітимо. Цигарки не втамовують його голод, навпаки, збуджують апетит. Єдиний спосіб задовольнити це чудовисько – перестати годувати його! Пам’ятайте: під час куріння ви радієте тільки можливості ненадовго повернутися в той стан, яким некурці насолоджуються все життя. Імунітет унеможливлює повністю відчути цей стан навіть у ті кілька хвилин, коли страждання від абстиненції приглушені.
Смачна їжа в затишному ресторані – це приємний ритуал, але його основна мета – втамувати природний голод у певний час доби, і шкода, якщо ви не зумієте його втамувати. Тут простежується подібність із курінням. Позолочені запальнички, яскраві пачки, а також срібні табакерки – усе це створено, аби надати шарм огидній звичці. Загалом, куріння має тільки одну мету – задовольнити «маленьке чудовисько». От чому нам доводиться закурювати, брати до рота цигарку і втягувати в легені смердючий дим -
ВИКЛЮЧНО ЗАРАДИ ДОЗИ НІКОТИНУ.
Деяким курцям важко звикнутися з тим, що єдине задоволення від куріння – лише часткове тимчасове рятування від проявів абстиненції. Але так буває не завжди: іноді після цигарки дійсно зникає напруженість, ти розслабляєшся, перестаєш нудьгувати, краще зосереджуєшся. Це не ілюзія, а реальність. Ілюзія – переконання, що кожна цигарка полегшує страждання, а не збільшує їх. Нюхальний тютюн допоможе нам зрозуміти, яким є насправді куріння.
Ви, певне, знаєте, що нюхальний тютюн – це звичайний тютюн, тільки подрібнений, до масового виробництва цигарок він був найпоширенішим наркотиком, що викликає залежність. Зараз нам важко повірити, що колись нюхати тютюн вважалося престижним. Навіщо кокаїністи нюхають кокаїн? Гадаєте, тільки тому, що їм приємно втягувати сторонні речовини в ніс чи відчувати вплив наркотику? Той, хто нюхає тютюн або кокаїн, чинить на зразок курців, які не розуміють справжніх причин, чому вони курять, тож вигадують досить переконливі (на перший погляд) виправдання. Будь-який курець продовжує курити тільки тому, що прагне позбутися порожнечі й невпевненості, які виникли через попередньо викурену цигарку.
До речі, якщо ви мрієте перейти на самокрутки, сигарели або навіть трубку – забудьте про це! Те, що ми не знаємо, скільки нікотину міститься в цигарах, ще не означає, що в них нікотину немає взагалі. Зазвичай я згадую тільки про куріння цигарок – так зручніше. Про всяк випадок пояснюю: ідеться про вживання будь-яких тютюнових виробів, що містять нікотин, зокрема й нюхальний тютюн, цигари, сигарели, нікотинові жуйки, пластирі та спреї. Позбавте легені навантаження! Затямте собі: ви здобули нікотинову залежність не тому, що курите, – ви курите тільки тому, що потерпаєте від нікотинової залежності!
Важливо усвідомити, що, подібно до звичайного голоду, вплив «маленького чудовиська» – це фізіологічна реакція. Ні, це не окремний організм, приміром солітер, але діє «маленьке чудовисько» майже так само. Радше сприймати його як реальну істоту, що харчується нікотином. Підростаючи, вона спричиняє все більший дискомфорт і неприємні відчуття. Ви створили цього монстра, викуривши першу цигарку, і відтоді продовжуєте його годувати. Щойно ви позбавитеся наслідків промивання мозку, як це чудовисько помре від голоду. Уточню: це не те ж саме, що заморити голодом солітера, – разом із ним доведеться голодувати й самому. Ви просто перестанете годувати «маленьке нікотинове чудовисько», а не самого себе. Зате отримаєте задоволення, усвідомлюючи, що більше ви себе не отруюєте.
Перш ніж ми підемо далі, необхідно прояснити одну важливу річ щодо нікотинової залежності. Незважаючи на те що нікотин (найсильніший наркотик, відомий людству) викликає звикання, всі його властивості криються тільки в швидкості, з якою він заманює свої жертви до пастки. Втішає наступне:
ЖОДЕН КУРЕЦЬ НЕ ПОТЕРПАЄ ВІД НІКОТИНОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ.
На мою думку, термін «нікотинова залежність» помилковий. Дійсно, помітні симптоми фізичної абстиненції слугують каталізатором. Обманним шляхом нас змушують повірити, начебто куріння дійсно допомагає нам і дає насолоду. Але ми потрапляємо на гачок ілюзії, а не самого нікотину. Позбавтеся наслідків промивання мозку, і ви позбудетеся залежності автоматично!
Я вже згадував про замкнене коло? Воно буде нескінченним, якщо ви не перестанете годувати «маленьке чудовисько». Сподіваюся, ви чули, що кожна цигарка забирає п’ять хвилин нашого життя і що для виведення з організму накопичених відходів куріння потрібно десять років. Це правильно, але лише тоді, коли ви продовжуєте курити чи потерпаєте від смертельної хвороби. Коли ж ні, то ви зможете повернути собі 99 % загублених хвилин. Так, ваш організм ніколи не очиститься від відходів куріння повністю (у мізерних кількостях їх виявляють навіть в організмі некурців, що постійно контактують із курцями), але більша їхня частина виведеться вже за перші кілька тижнів.
Якщо ми проведемо скрупульозний аналіз укорінених уявлень, то з’ясуємо, що загальновідомі факти досить суперечливі. Якщо застосувати той же аналіз до моєї формули, згідно з якою куріння – це не приємне проведення часу разом із друзями, а всього лише вдихання легенями шкідливого диму заради марної спроби позбутися порожнечі й невпевненості, спричинених першою цигаркою, то всі ці загадки і протиріччя просто зникнуть.
Коли ж проаналізувати процес куріння (і ваш, і тих, хто поряд з вами), то невдовзі зрозуміємо, що курці не тільки не отримують насолоди від цигарок, але й позбавлені можливості радіти подіям, які без куріння були б набагато приємнішими. Може скластися враження, ніби про це ми вже говорили, але то не зовсім так. Запам’ятайте: якщо ви просто кидаєте курити, це не означає, що
ВИ БІЛЬШЕ НЕ НАСОЛОДЖУВАТИМЕТЕСЯ ЖИТТЯМ!
Я хочу, аби ви кинули курити, але не тому, що куріння – брудна, огидна залежність, яка завдає шкоди здоров’ю і вашому гаманцю, позбавляє волі та спричиняє розлад у сімейному житті. Я прагну цього виключно з егоїстичних причин:
ВИ БУДЕТЕ ПО-СПРАВЖНЬОМУ РАДІТИ ЖИТТЮ.
Якщо ви переконані, що радіти життю чи долати стреси без цигарок неможливо, а відмовитися від куріння – немислимо, то, напевно, погодитеся ліпше вмерти, аніж жити без куріння. Щороку такий вибір роблять майже чотири мільйони курців. Хоча, якщо чесно, то вони не мають вибору. Вони готові померти заради куріння лише тому, що не знають шляхів до втечі. Отже, можна зробити висновок: істина в тому, що фізичне утримання від нікотину майже непомітне, жодних ускладнень після того, як ви загасили останню цигарку, не відбувається. Тортури створюються ілюзією. На щастя, ми з вами можемо позбутися наслідків промивання мозку до того, як загасимо останню цигарку. Якщо ви діятимете за цією та рештою вказівок, то невдовзі станете щасливою людиною без нікотинової залежності. Отже, уперед! До речі, чи виникла б у вас потреба кинути курити, якби ви могли сказати:
