Текст книги "Легкий спосіб кинути курити спеціально для жінок"

Автор книги: Лекса Пёрышкина

сообщить о нарушении

Текущая страница: 3 (всего у книги 16 страниц)

ЯК ДОВІДАТИСЯ, ЩО ВИ ВЖЕ ЗЦІЛИЛИСЯ?

Розділ 4
Як довідатися, що ви вже зцілилися?

До відкриття «Легкого способу» я вірив, що дати точну відповідь на це запитання неможливо. Таку впевненість нав’язали мені «експерти». Давайте розглянемо типову спробу кинути курити «вольовим методом».

Вольовим я називаю будь-який метод, що відрізняється від «Легкого способу». До цієї категорії належить засіб Zyban, або НЗТ (нікотинозамінююча терапія – приміром, нікотинові пластирі, жувальна гумка, спрей для носа). Зазвичай ці засоби починають використовувати з почуттям зневіри й приреченості, сподіваючись при цьому досягти мети, якщо вдасться перебороти абстинентний синдром. Проте скільки ж необхідно чекати? Хто знає? Ми вже з’ясували, що навіть утримування впродовж року не гарантує бажаного результату.

Така ситуація досить складна, навіть лякає. Ба більше, нам дискомфортно, тому що ми не знаємо, на що чекати. А «експерти» апелюють загальними фразами на кшталт: «Пам’ятайте: чим довше ви терпітимете незручності, тим більше шансів матимете на успіх».

Вони вважають, що від таких слів ваша сила волі міцнішає, тож ви продовжуєте триматися з останніх сил. І парадокс у тому, що ця порада діє. На перший погляд вона цілком здорова і позитивна, якщо її не аналізувати.

Насправді ж ті слова означають: якщо я проживу без цигарок десять років, то мої шанси кинути курити назавжди будуть більшими, ніж коли б я протримався всього лише годину. Блискуче! Сам би я ніколи до цього не ійшов. Але, користуючись цією порадою, ми тільки продовжуємо свої страждання. Ось що я маю на увазі, коли кажу про використання сили волі зі знаком «мінус». Чим довше тримаєшся, тим довше страждаєш. Давайте розглянемо інший випадок: дитина хоче іграшку, а ви її забираєте в неї. Що далі? Дитина, якій не властиві вольові методи, уникне конфлікту. А дитина – власник сильної волі наполягатиме на своєму і наполягатиме доти, доки не подорослішає. А в зрілому віці така людина затягуватиме інцидент і згадуватиме про нього, коли від алкоголю затуманиться розум. Таким чином, колишній курець, а нині скиглій, який протримався без куріння років двадцять, у стресовій ситуації потерпає через відсутність нікотину чи спиртного.

Ось якою була моя остання спроба кинути курити за допомогою «вольового методу». Цілих шість місяців я не брав до рота ні цигарок, ні цигар. Люди, які таким чином успішно відмовилися від шкідливої звички, переконали мене, що важко спочатку, а згодом, якщо витримаєш, полегшає і страждання від абстинентного синдрому поступово зникнуть. Але спочатку ніякого особливого дискомфорту я не відчував. Напевно, тому, що я знав: коли не кину курити, довго не проживу. І це зміцнювало мою рішучість. Із власного досвіду ви, напевне, знаєте: проблема в тому, що муки і бажання покурити не зникали, а навпаки – посилювалися. За півроку мої нерви розхиталися вкрай, я неспроможний був упоратися з жодним завданням, де потрібно було використовувати так звану сіру речовину. І я здався. Я плакав мов дитина – частково через те, що це було принизливо, а ще й тому, що не зумів досягти поставленої мети. Тоді зрозумів: я ніколи не звільнюся. Але головна причина моїх сліз – упевненість у тому, що я однаково зірвався б, навіть якби протримався ще день, тиждень, навіть місяць. Я зневажав себе за свою слабкість. Певен, все, що я описав, вам знайоме.

Однак тепер, коли я розуміюся на проблемах куріння (можливо, і ви також), переконаний: скільки б я не протримався, шансів на перемогу не побільшало би. Таким же безнадійним було б сходження на Еверест на лижах. Використовуючи силу волі, я лише продовжував свої муки. Оскільки тієї миті, коли гасив цигарку, яка мала бути останньою, я не вірив, що зможу знову радіти життю, зосереджуватися, долати стреси. Усі ці страждання не полегшували моє життя, навпаки, погіршували. Під час невдалої спроби я цього не розумів, просто скористався раціональним рішенням, яке обрав, зважаючи на інформацію і свої переконання. Тож для себе зробив висновок: коли життя без нікотину таке складне, то я обираю коротше, але легше життя курця (якщо і ви думаєте так само, то майте на увазі: життя курця дійсно коротше, одначе аж ніяк не легше за життя людини, яка не курить, – про це ми докладно поговоримо далі).

Нагадаю: я витримав усе це лише тому, що потрапив до нікотинової пастки, а не тому, що намагався вибратися з неї. Людям, які не курять, такі тортури не відомі. Обіцяю вам: невдовзі й ви пізнаєте радість, коли дочитаєте цю книжку і скористаєтеся моїми порадами.

Напевно, ви вже ламаєте голову над тим, як же курці взагалі можуть кинути курити за допомогою «вольового методу». Я міг би вам це пояснити, але набагато корисніше витратити мій і ваш час на пошуки легких і приємних способів утечі з нікотинової пастки, хоча комусь допомагає і сила волі. Зрозуміло одне: їм залишається лише гадати, скільки вони зможуть протриматися. Один мій колега вважає, що більшість колишніх завзятих курців продовжує викурювати по цигарці в день, немов ті алкоголіки, які зав’язали. Але «вольовий метод» має й інший серйозний недолік: ми усвідомлюємо, що завдяки йому ніколи не будемо вільними.

Важливо дуже ретельно обмізкувати наступне запитання: як дізнатися, що ви вже зцілилися? Коли знайдете відповідь, яку вважатимете правильною, порівняйте її з типовими відповідями пацієнтів наших клінік:

«Коли я зможу цілий день (тиждень тощо) жити без куріння».

Нагадаю слова з листа Деббі: «Раніше будь-яка спроба закінчувалася невдачею вже через кілька годин». До речі, це зайвий раз ілюструє силу страху, спричиненого курінням. Іноді зустрічаються курці з великим стажем, які запевняють: мовляв, їм настільки подобається курити, що навіть ніколи не виникало бажання позбутися цієї звички. Колись я їм вірив. Хоча насправді їм страшно навіть спробувати. Ось вам ще одна істина: якими б чесними не були курці в інших питаннях, проте, коли йдеться про куріння, всі вони брешуть навіть самим собі – вони змушені брехати! На жаль, якщо курцеві вдавалося протриматися без куріння хоча б один день, це ще не гарантує того, що він позбудеться цієї звички назавжди, зумівши нарешті протриматися цей день.

«Коли я не куритиму цілий рік…»

Ми вже говорили про цю поширену думку. Але уявіть собі, який страх вселяє така заява курцям зі згаданої вище групи. Тож не дивно, що вони намагаються відкласти цей фатальний день.

«Коли зможу піти на вечірку і порозважатися…»

Ось це більше схоже на правду, але як зрозуміти, що ти насправді розважився?

«Коли почуватися некурцем…»

Раніше я вірив, що курці почувають себе інакше, ніж некурці. Річ у тім, що люди, які не курять, не відчувають себе некурцями, – так само як і наркомани, що не страждають на героїнову залежність, не відчувають себе наркоманами, що потрапили до героїнової пастки. Просто курець вважає, ніби без цигарок він не зможе радіти життю і долати проблеми. Це неприємне відчуття; і досить скоро ви з радістю його позбудетеся.

«Коли я зможу зосереджуватися без цигарок…»

Колись я теж схилявся до такої оманливої думки. Якщо ви переконані, що цигарки допомагають вам зосередитися, то скільки б часу ви не обходилися без них, будь-яку ситуацію психічного гальмування, яка часом трапляється в житті кожної людини, ви припишете нестачі цигарок, таким чином переконуючи себе, що не можете зосередитися.

«Я не знаю…»

Звучить не надто обнадійливо, але, принаймні, чесно. Люди, які дають таку відповідь, уже зрозуміли, що попередні п’ять – неточні.

«Ніколи!»

Я теж колись так вважав. Як добре, що я помилявся!

«Коли перестану думати про куріння…»

І знову процитую Деббі: «Більше я навіть не згадую про куріння».

Ці слова часто повторюються в листах наших пацієнтів – можливо, суть саме в них? Це і є ключ до «Легкого способу»? Адже не можна заперечувати, що Деббі зраділа переходу до категорії некурців:

«Ваша книжка і наданий мені шанс – найкраще рішення, яке я коли-небудь приймала… Я спіймала себе на тому, що постійно посміхаюся і не можу позбутися посмішки!.. Я весела і щаслива, як тоді, коли дочитала Вашу книжку, ба навіть більше. Мені відкрився цілий світ ароматів, смаків, енергії. Мені так добре, що в це навіть важко повірити… Я просто сяю! Сьогодні моє життя – просто диво… Усе видається новим і чудовим… Я в захваті! Подивіться, яка я щаслива… Відчуття було дивним! Не можу точно описати його, але впевнена: ви зрозумієте, про що я. Ви відкрили переді мною ці двері, і я не знаю, як Вам дякувати! Ви кардинально змінили моє життя! Я навіть не можу добрати слів, аби передати своє захоплення Вами і Вашим способом лікування».

Так, Деббі, навіть після вісімнадцяти років свободи я прекрасно пам’ятаю ці відчуття! Думаю, ви погодитеся зі мною, що їй вдалося точно передати свої почуття й висловити подяку.

Мене часто запитують: «Як діє “Легкий спосіб”?»

І я розповідаю: «Курці приходять до наших клінік на різних стадіях розвитку паніки. Вони переконані в тому, що змушені будуть певний час страждати і що навіть при найуспішнішому результаті свята і вечірки назавжди втратять для них колишню привабливість, а впоратися зі стресами буде набагато складніше. Однак уже через чотири години понад 90 % курців залишають нас щасливими некурцями».

Після чого ви здивовано запитуєте: «Господи! Що ж таке ви їм кажете?»

На що я відповідаю: «А у вас є зайві чотири години, щоб вислухати мене?»

Мої візаві зазвичай вважають, що я уникаю розмови. Ви, мабуть, теж так думаєте. Запевняю вас – ні. Звісно, Деббі не пошкодувала часу для написання цього листа. Вона детально описала своє почуття ейфорії, безкінечно дякуючи мені:

«Ви відкрили переді мною ці двері…»

Одначе ейфорію вона відчула лише після того, як увійшла в ці «двері». Вона змогла без жодного натяку пояснити, як «Легкий спосіб» допомагає кинути курити людям, які раніше не могли протриматися без цигарки навіть декілька годин. Так, вона перераховує всі переваги, але річ не в тім. Вона знала про ці переваги ще до того, як прочитала книжку. Усім курцям відомо, скільки плюсів має відмова від цієї шкідливої звички. Інакше – навіщо від неї відмовлятися? Отже, у чому натяк? У словах «більше я навіть не згадую про куріння»?

Ні, це просто ще одна порада від «експертів» – з числа тих рекомендацій, які перетворюють «вольовий метод» у страшний сон. Він звучить цілком логічно.

Експерт: «Спробуйте подумки абстрагуватися. Уникайте ситуацій, що нагадують вам про куріння».

Ви: «Блискуче! Як я сама не здогадалася?»

А тепер порозмірковуємо…

Ви: «Так, мій партнер курить, але його можна покинути. А друзів, які курять, я буду просто уникати. Зрештою, трохи згодом у мене будуть нові. Утім, хвилиночку: у ресторанах, пабах і клубах, де можна зустріти нових друзів, люди також курять. Гаразд, буду уникати і їх. Тоді я спілкуватимуся з людьми тільки там, де немає жодного курця. Заждіть, так я ж ніколи не зможу бувати серед людей, тим паче спілкуватися, адже цигарки – скрізь! А що ж буде з моєю роботою? Адже й там люди курять. Доведеться відмовитися від цієї ідеї».

Експерт: «Годі вам, просто ви сприймаєте це занадто серйозно і перебільшуєте. Вам необхідно уникати курців тільки доти, доки ви не досягнете успіху».

Ви: «А скільки часу для цього знадобиться?»

Саме тут і виникає розбіжність: «експерт» стверджує, що вам знадобиться як мінімум рік.

Ви: «Дуже вам вдячна! І що ж мені робити увесь цей час? Сидіти вдома і медитувати?»

Тож не дивно, що лише деяким курцям вдається кинути курити за допомогою «вольових методів».

Ви коли-небудь потерпали від безсоння через проблему, яка не давала вам спокою? Навіть підрахунок овець не допомагав? І незважаючи на всі спроби відволіктися, думки рухалися по замкненому колу, обертаючись навколо тієї ж болючої теми? Ви, напевно, переконувалися, що недосипання перетворюється на чергову проблему, адже чим більше ви переймалися тією проблемою, тим швидше переконувалися, що вам не заснути? Певен, що ви міцно і солодко засинали за п’ять хвилин до сигналу будильника.

Куріння переслідує нас усе життя. Коли Деббі писала мені листа, вона не переставала думати про куріння. Увесь її лист присвячений винятково курінню. Я також думаю про куріння більшу частину свого життя. Перші години, дні, тижні і навіть місяці курці, які намагаються відмовитися від цигарок, використовуючи «вольовий метод», одержимі думкою про куріння. Різниця в тому, які це думки: «Коли ж скінчаться ці тортури? Чи захочеться мені знову курити?» Ми ж з Деббі думаємо про куріння інакше: «Чудово, чи не так? Я звільнилася! У мене абсолютно немає ані бажання, ані потреби курити».

Невже справа в цьому? Так просто? Відтепер, щойно я потягнуся за цигаркою, мені досить сказати собі: «Чудово, чи не так? Я звільнилася! У мене абсолютно немає ані бажання, ані потреби курити». І цей спосіб діятиме? Можливо, вам для цього знадобиться кілька днів, але не гайте часу. Головне – знати, що це правда. Немає сенсу повторювати собі одне й те ж, варто лише усвідомити зміст цих слів і повірити в них.

Жоден курець не вважає себе людиною поміркованою, з непохитною силою волі – тільки не всім вистачає сміливості зізнатися в цьому. У компанії курці часто відводять мене у бік для розмови, аби довести, що куріння допомагає їм у житті, що вони отримують від нього насолоду. Якщо ви думаєте, що вони намагаються протистояти моїм спробам обернути їх у мою віру, то помиляєтеся. Коли проблемою куріння переймаєшся по десять годин щодня, сім днів на тиждень, то всіма силами намагаєшся уникати зайвих розмов про куріння. Так чи ні, але я вже давно затямив собі: простіше переконати гігантського молюска відкрити стулки раковини, аніж вмовити кинути курити людину, яка не готова до цього. Тож слухаю того співуху і при цьому думаю: «Мені подобається їсти горошок, але я не вважаю за потрібне виправдовуватися перед тими, хто його не любить». А коли моєму терпінню настає край, я запитую у співрозмовника, чи збирається він заохочувати до куріння своїх дітей і онуків. Решту вечора мені доводиться вислуховувати розповіді про те, наскільки щасливий мій співрозмовник, що його нащадки послухалися доброї поради і не стали курити, або наскільки він розчарований тим, що його діти і онуки курять, незважаючи на всі вмовляння і благання. Але варто мені лише зауважити, що намагання людини (якій куріння нібито допомагає в житті й від цигарок вона отримує ні з чим незрівнянну насолоду) відучити своїх нащадків від куріння є досить дивним, як на мене дивляться мов на дурника.

Тоді я пояснюю далі, що завзяті курці найчастіше бувають щирими інтелектуалами і вольовими людьми. Але більшість курців переконані, що вони дурні, тому що курять, і лише деякі дотримуються протилежної думки: вони курять тому, що дурні. Обидва висновки – помилкові. Навіть найрозумніші люди іноді роблять дурниці. І розумово відсталі люди, і інтелектуали часом падають з даху або потрапляють під автобус, проте навмисне вони це роблять лише тоді, коли хочуть покінчити життя самогубством. Ніхто не продовжує курити випадково – чи то людина з найвищим IQ, чи то людина, якій навчання дається нелегко. Більшість цигарок ми викурюємо підсвідомо, так само відбувається і процес витягування пачки й прикурювання. Але коли в нас закінчуються цигарки, ми цілком свідомо купуємо або «стріляємо» нові.

Запам’ятайте: кожна цигарка, яку ви викурюєте, чимось спричинена, але в жодному разі – не вашою слабкою волею чи безглуздістю. Можливо, ви думаєте, що знаєте справжню причину. Запевняю, ви помиляєтеся: якби ви дійсно її знали, то у вас би не виникло потреби читати цю книжку. Ви вже були б щасливою людиною без нікотинової залежності і залишилися б такою до скону літ.

Уся справа в наслідках. Ви почали читати цю книгу, бо почувалися пригніченою, приниженою і заляканою. Однак невдовзі вас переповнюватиме радість. Отже облиште перейматися тим, як працює «Легкий спосіб». Деббі починала не лише зі скептицизмом, але й з повним неприйняттям самої думки про те, що книга може допомогти їй кинути курити. Хоча ніхто не заперечуватиме, що вона закінчила читати з відчуттям повної ейфорії, і цей стан зберігався як мінімум тиждень. Проте беззаперечний факт: мільйони курців переконалися в тому, як просто кинути курити за допомогою «Легкого способу». А тепер я розповім вам про

СВОЮ ФОРМУЛУ.

Розділ 5
Моя формула

Моя методика – це не тільки «легкий спосіб», але і єдина можливість кинути курити. Саме тому мене називають самовпевненим дурнем. Називаючи свій спосіб єдиним, я не стверджую, що інших способів не існує. Навпаки, я вже неодноразово згадував про них під узагальненою назвою «вольові методи». «Легкий спосіб» я називаю єдиним тільки тому, що він набагато ефективніший за будь-які інші. Решта методів ускладнюють шлях до життя без куріння. Спробую пояснити, що я маю на увазі.

Якщо йдеться про боротьбу з курінням, то міркування сучасних медиків адекватні логіці, коли людині, яка не вміє плавати, замість надувних подушок вони пропонували б важкі кайдани або взагалі рекомендували зв’язати ноги. Ці професіонали вважають, ніби вони діють в інтересах пацієнтів, але неважко переконатися у зворотному. Так можуть чинити тільки люди, які нічого не знають про існування кращих методів.

Аби відстояти мою точку зору, повернімося до аналогії з плаванням. Отже, що б ви порадили людині, яка хоче навчитися плавати? Запропонували б їй одразу плавати брасом, кролем, на спині, а може, під водою чи у вертикальному положенні? Я анітрохи не здивуюся, коли хтось надасть перевагу одному стилю плавання, а хтось – зовсім іншому

Так чому б не застосувати такий же підхід і до куріння? Проте, якби я запитав у вас, чи порадили б ви плавцю-початківцю замінити надувні подушки важкими кайданами або зв’язати ноги, ви без вагань відмовилися б, чи не так? Якому інструкторові взагалі може спасти на думку запропонувати подібне учневі?

Уявіть собі, що ви знаєте про метод, який допомагає кинути курити:

ЛЕГКО, РАЗ І НАЗАВЖДИ;

БЕЗ СТРАЖДАНЬ ВІД АБСТИНЕНТНОГО СИНДРОМУ;

БЕЗ ВИКОРИСТАННЯ СИЛИ ВОЛІ;

БЕЗ НЕОБХІДНОСТІ ВЖИВАТИ ПІҐУЛКИ, КОРИСТУВАТИСЯ ІНШИМИ АНАЛОГІЧНИМИ ЗАСОБАМИ АБО Ж НА ПОЧАТКОВІЙ СТАДІЇ ВІДВИКАННЯ ПРОСТО ТЕРПІТИ І ЧЕКАТИ;

УМОЖЛИВЛЮЄ ОТРИМАННЯ БІЛЬШОЇ НАСОЛОДИ ВІД СВЯТ І ВЕЧІРОК;

НАДАЄ МОЖЛИВІСТЬ УСПІШНІШЕ ВИХОДИТИ ЗІ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ;

НЕ ПОТРЕБУЄ ЗАЙВОЇ НЕРВОЗНОСТІ;

НАДАЄ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ;

ПОНОВЛЮЄ ЗДАТНІСТЬ ЗОСЕРЕДЖУВАТИСЯ;

НІКОЛИ НЕ ВИКЛИКАЄ БАЖАННЯ ВХОПИТИСЯ ЗА ЦИГАРКУ;

НЕ СПРИЧИНЯЄ ПОЯВУ ЗАЙВИХ КІЛОГРАМІВ…

Що б ви на це відповіли?

Якщо вірити фахівцям, то ця методика має занадто багато плюсів, тому вона не дуже схожа на правду. Хіба таке буває? Її вплив протилежний впливу вольових методів, за її допомогою легше кинути курити. Але уявіть на хвилинку, що така методика дійсно існує і її додаткова перевага – можливість продовжувати курити і водночас уміти користуватися цим способом. Навіщо тоді потрібні всі інші?

Якби ви випробували цей метод і переконалися, що він дійсно працює так, як я обіцяв, то усвідомили б його настільки, що запевняли б в його ефективності всіх курців, які вирішили кинути курити. Бо чи рекомендували б ви інший метод, менш ефективний? А якби й рекомендували, то хіба це не те ж саме, що порадити надіти на руки плавця-початківця металеві браслети замість надувних подушок?

Я маю добрі для вас новини: методика, про яку йшлося, існує. Я називаю її «Легкий спосіб», і ви вже почали нею користуватися.

Але якщо моя формула правильна, то чому б медикам не звернути на неї увагу? Хіба ви не погоджуєтеся з тим, що медики рекомендують більш складні й менш ефективні методи рятування від нікотинової залежності?

Нам промили мозок, змусивши вірити, що кинути курити неймовірно важко. Проте тисячі курців відмовляються від цієї звички, не вдаючись до сторонньої допомоги, не звертаючись до Аллена Карра чи інших фахівців, до медикаментозних та інших засобів. Ви, мабуть, чули про таких людей, а з деякими з них навіть знайомі. Проте в них відсутнє відчуття ейфорії, якому раділи ми з Деббі та переважна більшість колишніх курців, що скористалися «Легким способом». Але важливо інше: навіть тим, хто не використовував «Легкий спосіб», відмова від куріння далася порівняно легко.

Різниця між цими курцями і мною лише в тому, що вони не знають, чому їм було так легко кинути курити. Вони намагаються аналізувати причини і часто з задоволенням діляться досвідом з іншими курцями. Перш ніж відкрити «Легкий спосіб», я звертався до таких методик. Деякі дійсно допомагали, але ненадовго. Про ці методики я чув від пацієнтів у наших клініках. Іноді на групових заняттях хтось із пацієнтів починав рекомендувати присутнім свій спосіб. А я запитував, навіщо він відвідує клініку, якщо має власний метод?

«Запевняю вас, він діяв! Кілька років мені взагалі не хотілося курити, але потім я зробив помилку. Викурив усього одну цигарку. Не дуже-то й хотілося…»

Усе, далі можна не продовжувати. Цих пацієнтів я запитую: чому б їм знову не вдатися до власної методики? І завжди чую у відповідь: «Я намагався, але цього разу нічого не вийшло».

Безперечно, суспільство в цілому, зокрема й люди, які ніколи не курили, вірять у те, що кинути курити дуже важко. Є також безліч курців, які вважають, що це навіть неможливо. Такої думки певний час дотримувався і я. Але тільки вдумайтеся: чому кидати курити важко, а іноді просто неможливо? Ми вже з’ясували, що курити нас не примушує ніхто, крім нас самих. Отже, якщо ми вирішили більше не курити, то що може нам завадити? Від нас майже нічого не вимагається. Лише одне – простіше-простого: от ви й некурець!

Чи не занадто все просто? Ми знаємо, що куріння – це звичка, а звички досить живучі. Цією старою піснею «експерти» маскують свою некомпетентність. Бліц-аналіз допомагає встановити, що всі ті «експерти» нічого не розуміють у своїй роботі. По суті, обидві заяви вводять в оману, адже ми куримо не за звичкою, інакше кинути курити було б до смішного просто. Тож давайте просто зараз розвіємо міф про куріння за звичкою.

Що таке звичка? Це повторювана модель поведінки. Позбудьтеся цих повторів і – звички немає. Найцікавіше в цьому питанні – причина повторень. Я наведу декілька прикладів, аби прояснити ситуацію.

Майже все своє життя я їздив за правилами лівостороннього руху. І робив це не тільки тому, що мав таку звичку. На континенті чи в США я легко ламав звичний стереотип поведінки – з очевидних на те причин. Ви зрозуміли, до чого я веду? Звички жодним чином не пояснюють повторюваність поведінки. Щоб позбутися звички, необхідно лише усунути причину поведінки, яка стала звичною. На щастя, у мене ніколи не було звички гризти нігті, але я знаю людей, які гризуть їх і ніяк не можуть цього позбутися, навіть заради близьких. Їм важко це зробити тому, що вони не знають істинної причини своєї поведінки. А навіть якщо і знають, то не розуміють, як можна її усунути.

Тепер припустимо, що єдина причина, через яку ми продовжуємо курити, – давня звичка. То чому ж від цигарок так важко відвикнути? Адже досить просто – не прикурюйте нову цигарку, та й годі. Навіть робити нічого не доведеться!

Ще одна причина, якою «експерти» мотивують складність відмови від куріння, – страшні фізичні страждання від абстинентного синдрому. Розвіяти цей міф буде неважко. Визнаю, що навіть після того, як я загасив свою останню цигарку і зрозумів, що ніколи в житті не куритиму, я таки очікував горезвісних страждань, які спричиняє абстинентний синдром. Але так і не дочекався. Як же мені вдалося уникнути їх? Я не користувався жодною нікотинозамінною терапією. Адже щойно я почав пригадувати колишні спроби кинути курити за допомогою вольового методу, то раптом зрозумів: я ж і тоді не страждав від жодних фізичних тортур.

У наших клініках більшості пацієнтів потрібен лише один чотиригодинний сеанс терапії. Іноді після сеансу пацієнт мені телефонує і між нами відбувається така розмова:

Пацієнт: Ви запевняли, що це безболісний процес, але я потерпаю.

Я: Що саме у вас болить?

Пацієнт: Щось схоже на грип.

Я: І лікар сказав вам, що це абстинентний синдром?

Пацієнт: До лікаря я не звертався, але знаю, що грип тут ні до чого.

Я: Опишіть симптоми.

Пацієнт: Мене кидає в піт!

Я: Олімпійську чемпіонку Маріон Джонс теж кидає в піт під час кожного забігу, але це її чомусь не турбує.

Пацієнт: Але я не можу заснути вночі!

Я: Кожна людина іноді не може заснути.

Пацієнт: Я ніяк не можу зосередитися!

Я: Охоче вірю, що у вас проявляються всі перераховані симптоми, але про фізичний біль ви не сказали ані слова.

Безглуздість ситуації в тому, що, якби заради відмови від куріння необхідно було перехворіти грипом кілька днів, ми залюбки ухопилися б за такий шанс. Під час грипу іноді здається, що вмираєш, але ми не репетуємо і не панікуємо. Це можна пережити, немає причин для хвилювань. Зрозумійте мене правильно: я аж ніяк не намагався применшити страждання мого співбесідника в його чи ваших очах. Потерпання від абстиненції цілком реальні (пам’ятаю, як переживав їх упродовж півроку). Я просто хочу запевнити і його, і вас, що фізичного болю він не відчуває. Курці здатні міцно проспати всю ніч без цигарок. Цілих вісім годин без них! Прокинувшись, вони чимдуж не хапаються за пачку. Ранком переважна більшість курців спочатку встає, а вже потім закурює. Лише дехто дозволяє собі курити в ліжку. Чимало курців спочатку п’ють чай або каву, навіть снідають. А деякі взагалі закурюють тільки тоді, коли виходять з дому, інші ж – коли приїздять на роботу. І вони не репетують від болю й не лізуть від нього на стіну. Однак варто комусь спробувати вихопити в них цигарку, яку вони закурять на роботі, як цей хтось одразу наражається на ризик зламати руку!

Уявіть, що ви звернулися до лікаря із симптомами, які з’являються під час нестерпного бажання закурити. Як би ви описали свої відчуття і пояснили, де саме вони спостерігаються? Спробуйте виконати цю вправу через тридцять хвилин після перекуру, коли у вас виникнуть неприємні відчуття. Щойно вони занепокоять вас – не дайте собі знову закурити, а потім точно визначте, що і де вас турбує.

Уявіть, що ваше тіло – карта, на зразок тих, якими користуються фахівці з акупунктури. Ви можете хоча б приблизно визначити, у якій точці зосереджені відчуття? Ні, у вас нічого не вийде. Тому що вас гнітить посилене відчуття занепокоєння й невпевненості, яких легко позбутися, закуривши нову цигарку. Тепер уявіть, що ви вирішили припинити експеримент і потягнулися за пачкою, а вона – порожня. Паніка охопить миттєво, ви почнете вивертати кишені, сумки і шухляди стола, шукаючи джерела нікотину. Це – неприємне відчуття, якого ми, курці, незабаром навчимося уникати.

Так само панікують і люди, які засиджуються допізна, – вони нервують, бо, підраховуючи кількість цигарок, розуміють, що невдовзі вони скінчаться. Ви подумки, напевне, теж робили такі підрахунки: «На цій вечірці мені стирчати ще як мінімум дві години, а в мене залишилося всього чотири цигарки».

Ви розподіляєте цигарки, немов дорогоцінну воду під час подорожі Сахарою. Для вас вечірка, можна сказати, скінчилася, адже одразу після спалаху паніки ви тільки те й робите, що нагадуєте всім і кожному: рівно о такій-то годині ви підете. Загалом вечірка нібито вдалася – ви познайомилися з цікавою людиною і з’ясувалося, що серед усіх присутніх курите тільки ви двоє. Спочатку ви не переймалися тим, що він, схоже, з тих курців, які можуть і не курити. Ви навіть не надали особливого значення тому, що він навмисне не прихопив із собою цигарок. Зацікавленість новим знайомим почала зникати, коли він розпочав лекцію про частоту куріння, до того ж курив нарівні з вами, витрачаючи ваш запас, тому цигарки й скінчилися раніше. Проте найбільша прикрість, коли він постійно натякає, що багато курить лише тому, що ви подаєте йому поганий приклад!

Звісно ж, ви надто виховані, аби поставити його на місце. Але як тільки-но зрозуміли, що цигарок залишилося обмаль, то відразу припинили пригощати нового знайомого. Зрештою, ваш співрозмовник-зануда зрозумів натяк і зник. Отже, можна спокійно дістати передостанню цигарку. Аж раптом перед вами знову постає ваш співрозмовник і нахабно тягнеться за останньою – дорогоцінною – цигаркою:

– Я візьму її, можна?

– Можна?! Ну ти і свиня! Звісно, не можна!

Проте зрозуміло, ви лише так подумали. Нахаба зачепив вас заживе, але ви не хочете бути нечемною. І тому відповідаєте:

– Звісно, можна. Я (так само, як і ти) також можу жити без цигарок…

Ваш сарказм прицільно б’є по співрозмовнику, однак цигарка вже в його зубах. Тож ви залишилися ні з чим.

Будемо відверті: курці не відчувають фізичного болю, коли намагаються кинути курити, а якщо вони дійсно хочуть кинути, то позбуваються цієї звички досить легко. Це стосується не тільки вас, але й усіх курців. Однак загальновідомо, що переважна більшість курців вважає відмову від куріння надзвичайно важким, ба навіть неможливим процесом. Причина тому – страх, паніка, дискомфорт, що охоплюють вас, коли виникає бажання закурити, а ви не спроможні його задовольнити. Не намагайтеся закрити на це очі, адже ви дійсно панікуєте. Курець охоче поділиться із зовсім незнайомою людиною і цигаркою, і навіть останньою улюбленою цукеркою. Але якщо цей незнайомий наважиться претендувати на останню цигарку, а курець не побоїться бути нечемним, то відповідь, швидше за все, буде приблизно такою: «Можу запропонувати літр крові. Або навіть одну з нирок – вам варто лише попросити. Але останню цигарку?… Нізащо!!!»

Єдине, що мучить курця, який вирішив кинути курити, – це не саме бажання викурити цигарку, а неможливість його вдовольнити, тобто коли предмет прагнення – під забороною. Це своєрідні психологічні тортури, і невідомо, коли вони закінчаться і чи закінчаться взагалі. Незважаючи на їхню нематеріальність, чи ж ускладнюють вони відмову від куріння? НАВРЯД!

Розгляньмо вольовий метод детальніше. Якщо у нас є сила волі, то застосування цього методу починається зі зневіри і приреченості на безрадісне життя. Одначе ми сподіваємося, що витримаємо випробування і позбудемося залежності. Проте навіщо так страждати? Адже ми вирішили, що більше не хочемо курити. Чому ми нервуємо тільки тому, що курити не можна? Мабуть, усе через ту ж паніку, про яку ми вже говорили. Але такого тлумачення недостатньо. Ми вже з’ясували, що паніка у курців виникає лише тоді, коли вони неспроможні вдовольнити бажання закурити. Проте звідки береться паніка, якщо ми вирішили більше ніколи не курити?

Можливо, ви вважаєте, що причиною всьому нікотин – наркотик, що викликає звикання, тож у залежної людини немає іншого виходу, крім як бажати нової дози навіть після відмови від куріння. Наче цілком логічно, хоча це знову-таки нічого не пояснює. Що ж то за «бажання» таке? У нашому контексті воно може означати лише одне: «Хочу курити!» Але ж я щойно вирішив, що більше ніколи, жодного разу не захочу курити, звідки тоді це бажання? Воно позбавлене будь-якої логіки. Уявіть собі діалог двох подруг.