Текст книги "Легкий спосіб кинути курити спеціально для жінок"

Автор книги: Лекса Пёрышкина

сообщить о нарушении

Текущая страница: 11 (всего у книги 16 страниц)

Розділ 18
Міф про куріння і схуднення

Я вже збився з ліку у своїх підрахунках – така неймовірна кількість жінок розповідала мені, що вони почали курити навмисне, аби схуднути. Але куріння не сприяє схудненню, і згодом я поясню чому. Як і всі ілюзії, куріння має зворотний ефект. Та навіть якби куріння й допомагало позбутися зайвої ваги, я все одно не повірю, що людина готова приректи себе на долю курця лише заради цієї чи будь-якої іншої мети. Затямте: думка інших курців сприяє нікотиновій залежності, саме вона переконує нас, ніби ми щось втратимо, коли все ж таки кинемо курити. Варто зрозуміти й наступне: немає жодного курця, який би курив тільки тому, що він так вирішив чи захотів; куріння нікого не наділяє новими якостями чи відчуттями, і всі курці шкодують, що призвичаїлися до цигарок.

А якою буде ваша думка, коли я так само мотивуватиму іншу шкідливу звичку? Приміром, я скажу: «Ніхто і ніколи не призвичаював себе сунути руки в окріп тільки для того, щоб потім висмикнути їх і відчути полегшення». Швидше за все, ви погодитеся з такою аргументацією і не дискутуватимете зі мною. Різниця між цими прикладами в одному: коли ми куримо, то сліпо віримо в те, що куріння – то наша насолода і «опора». Переконаний, якби ми усвідомили, що куріння – це «спустошення», то ніхто з нас не захотів би стати залежним від нього. Проте нагадаю: нам промили мозок і змусили вірити, що куріння наділяє нас новими якостями та відчуттями. То чому б і не закурити навмисне, аби набути цих якостей і відчуттів?

Попри те що ми віримо в ілюзорну користь куріння, не піддається логіці навмисне приречення на нікотинову залежність. У чому криється позитив куріння? У насолоді, яку ми нібито отримуємо від куріння? Перша ж викурена цигарка переконує нас, що без такої насолоди цілком можна обійтися. Нас запевняють, що куріння допомагає зосередитися і розслабитися, рятує від стресу і нудьги. Але ж ми знаємо, що куріння завдає шкоди здоров’ю, це – сморідна і неприємна звичка. Коли ми ще не курили, то прекрасно вміли зосереджуватися, розслаблятися, радіти спілкуванню, були спроможні впоратися з нудьгою і стресами без втягування в легені їдкого диму. То ж у чому полягає логіка ризику заради ілюзорних переваг, які нам, по суті, не потрібні?

Це алогічно. Тому робимо висновок: єдина переконлива причина свідомого набування нікотинової залежності – бажання скоїти суїцид. Хоча про логіку тут можна говорити досить умовно: важко уявити собі найтриваліший, болючий, дорогий і неефективний метод досягнення такої мети, як скорочення власного життя.

Однак можна посперечатися, що молодь, яка намагається привернути до себе увагу, охоче повірить у те, що куріння допоможе позбутися зайвої ваги, і почне курити навмисне. Не варто вважати нашу молодь непоміркованою. Адже кожна пересічна людина навіть з невисоким рівнем інтелекту знає, що схуднути можна лише єдиним шляхом – необхідно скоротити кількість споживаної їжі та напоїв і замінити їх здоровим харчуванням. Образ ідеального тіла, нав’язаний засобами масової інформації, призвів у 90-х роках XX століття до порушення традиційної системи харчування. Ця тенденція спричинила таку гостру проблему, що влада, аби стримати небезпечну для здоров’я моду, спробувала заборонити залучати до реклами охлялих моделей.

Реклама тютюнових виробів змінилася кардинально, компанії-виробники винайшли спосіб непомітно задіяти свої головні козирі – сексуальність і крутість. Коли молодь бачить, як затягується цигаркою Ель Макферсон чи інша струнка та зваблива зірка, то вона спокушається цим образом. Але таке сприйняття дійсності хибне, бо нам рекламують лише нікотин. Прикро, що тютюнові компанії використовують для реклами красивих людей, іноді – навіть безплатно. Ба більше, моделі платять тютюновим компаніям за можливість створити імідж нікотину (йому самому це не під силу), підтримуючи таким чином виробництво тютюну, який урешті-решт їх і нищить. Певною мірою всі курці працюють на тютюнові компанії, хоча лише деякі з них привертають увагу засобів масової інформації і можуть потрапити до випуску новин. Пропоную вам, коли підете на вулицю, пограти в детектива. Ваше завдання – віднайти в натовпі людей курця з надмірною вагою. Запевняю, що результати приголомшать вас, ця гра відкриє вам очі.

Звісно, аби вирішити проблему зайвої ваги, варто перш за все змінити свої звички щодо харчування. Навряд чи хтось погодиться стати залежним від убивці номер один, витрачаючи впродовж життя на цю «особливу перевагу» 50 тисяч фунтів стерлінгів, не спробувавши традиційні методи на кшталт тих же дієт і не переконавшись, що вони неефективні. Імовірно, ви зараз подумали: «Просто курці не знають, що вони стануть залежними, і не здогадуються про можливі витрати». Згоден. Але підступність нікотинової пастки якраз в тому, що молодь потрапляє до неї абсолютно переконаною, що їй не загрожує залежність від цигарок. Однак тому, хто не зумів приборкати свої пристрасті та не був поміркованим у своєму харчуванні, розраховувати на це не варто. Зрештою, нам відомо, що нікотин досить швидко спричиняє залежність і, щоб позбутися її, варто докласти значних зусиль. Саме тому в 60-х роках XX століття, коли в моду ввійшли так звані легкі наркотики, чимало затятих курців на зразок мене не зважилися експериментувати з ними. Бо розуміли: якщо навіть звичайні цигарки зробили нас залежними, то проти наркотиків, які ми вважали сильнодіючим засобом, нам не встояти.

Свою точку зору аргументуватиму ще й тим, що курці зазвичай не прораховують імовірної суми витрат на ту згубну звичку. Коли ми робимо який-небудь вибір, то зважуємо всі «за» і «проти». Перш ніж стати на лижі, ми спочатку приміряємося, чи спроможні на такі витрати, а мої однолітки навіть намагаються завбачити ймовірність перелому ноги чи серйознішої травми. Якби ми знали, що кожен третій лижник гине під час спуску крутими схилами, то цей вид спорту не користувався б популярністю навіть у відчайдух. Як на вашу думку, коли людина знала б, що перша цигарка обійдеться їй у 50 тисяч фунтів стерлінгів, чи почала б вона курити навмисне, тим паче заради такої неоднозначної причини, як рятування від зайвої ваги? Якби курці знали, як довго їм доведеться розплачуватися за першу цигарку, то до пастки потрапляли б лише одиниці.

Навіть той, хто курить роками і знає про свою залежність, не здатен змусити себе підрахувати, скільки він уже витратив на цигарки і витратить ще, допоки не кине курити. Запитайте курця, скільки грошей він витрачає на свою звичку, і ви навряд чи почуєте правдиву відповідь. Ми спотворюємо істину навіть тоді, коли намагаємося відмовитися від куріння. Кажемо про те, скільки грошей заощадили за тиждень, хоча просто менше їх тринькали. Можна заперечити, що так само намагаємося підсолодити пігулку, відповідаючи і на запитання про виплати по іпотечному кредиту: якщо ми й зізнаємося, що прострочили їх, то всього на місяць. Це ухиляння від відповіді є наслідком тих самих причин: ми не хочемо нагадувати самим собі, що на нашій шиї висить тягар вартістю 50 тисяч фунтів. Але стосовно іпотеки ми принаймні заздалегідь знали, на що йдемо. Часом виплати серйозно обтяжують нас, але ж ми оплачуємо найдорожче, що маємо, – наше житло. До того ж його вартість лише зростатиме.

Усі курці брешуть, хоча не завжди помічають це. Коли вони знаходять якесь правдоподібне і логічне пояснення, наприклад: «Я почав курити заради того, щоб схуднути», то чіпляються за нього мертвою хваткою. Наш невеличкий аналіз оманливої логіки лише підтверджує повну нелогічність міркувань курця. Він готовий постійно виправдовувати свою звичку. Однак незаперечний факт – у західних країнах не знайти жодного курця, який би не відмовляв власних дітей курити, – найпереконливіший доказ того, що і самі курці не курили б, якби мали вибір. Яким же дурнем треба бути, щоб платити 50 тисяч фунтів за залежність від наркотику, що не наділяє нас новими якостями та відчуттями, укорочує життя кожного третього наркомана і робить рабом на все життя? Навіть якщо повірити в байку, що куріння – це насолода і розрада в житті, будь-якому курцеві відомо: до настання нікотинової залежності він не мав фінансових проблем – отже, некурці нічого не втрачають. Інтуїтивно курці розуміють, що потрапили в пастку. Не треба ніяких зізнань. Я просто хочу, щоб ви усвідомили: жодному курцеві не подобається ним бути, тут нема чому заздрити.

Чимало курців були б не проти повернути собі свободу, але на це наважиться далеко не кожна людина. Тому, аби не принижувати себе, курці – зокрема і ми з вами – спотворюють істину. Але свобода вже не за горами. Головне – не забувати, що будь-який курець був би тільки радий врятуватися з аварійного корабля. Не заздріть тим, хто курить. Поспівчувайте їм.

Чому ми віримо, що куріння допомагає схуднути? Почувши від подруги, що вона не курить уже півроку, ми вітаємо її і запевняємо, що вона помітно посвіжішала. І при цьому думаємо: «Мабуть, новий гардероб влетів їй у копієчку!» Так, більшість курців, які використовують вольові методи, повніють. Якщо ваші батьки чи інші родичі курили, то за багато років ви неодноразово чули сакраментальне: «Я намагалася кинути, але так потовстішала, що довелося знову почати курити». На перший погляд ці слова нас не стосуються, але коли ми самі намагаємося втекти з нікотинової пастки, то підсвідомо нас лякають незворотні наслідки відмови від куріння. Слід зазначити, що багатьом колишнім курцям не вдається скинути набрану вагу. Тоді напрошується очевидний висновок: якщо курці набирають вагу після того, як кидають курити, значить, куріння допомагає їм позбутися зайвої ваги. Необхідно зрозуміти характер нікотинової пастки, аби оцінити, що все відбувається з точністю до навпаки. Для ілюстрації якнайкраще підійде наступний приклад.

Я вже пояснював, що відчуття порожнечі, викликані звичайним почуттям голоду і потягом до нікотину, нічим не відрізняються, і розповідав, чому курець швидше викурить цигарку, аніж перекусить. По мірі того як ми набуваємо нікотинової залежності, у нас виробляється звичка пропускати не тільки сніданок, але й обід. Після цього на перший план у житті курця виходить вечірній прийом їжі, і не дивно – адже до цього часу він уже відчутно зголоднів. Ми вечеряємо, але відчуття порожнечі не зникає, навіть якщо наше меню було досить ситним. Ми, звісно, робимо висновок, що не втамували голод, – ще б пак, адже ми цілий день нічого не їли.

Насправді ж організм вимагав їжі увесь день, але мозок тлумачив його сигнали як «хочу курити!», от ви й курили замість того, аби перекусити. Увечері організм прагнув нікотину, але мозок тлумачив його сигнал інакше: «Ти голодний. З’їж побільше». Особисто я ніяк не міг зрозуміти, що мені потрібен нікотин, і продовжував жувати. Відчуття порожнечі, викликане дефіцитом нікотину, не відрізняється від почуття голоду, але задовольняти потребу в нікотині їжею можна з тим же успіхом, що й заглушити нікотином потребу в їжі.

У результаті цієї плутанини ми весь день куримо, заповнюючи дефіцит нікотину, але не втамовуємо справжнє почуття голоду. Увечері ми від’їдаємося за весь день, але ситості не відчуваємо, оскільки організму потрібен нікотин. Таким чином я набрав тринадцять зайвих кілограмів, хоча я цілими днями голодував.

Так чому ж курці набирають вагу, коли відмовляються від куріння? Тому, що нікотин виводиться з організму дуже швидко, а «маленьке чудовисько» гине не одразу і певний час ще продовжує вимагати нікотину. Виникає природне бажання замінити нікотин їжею. Далі я поясню, чому відмовитися від подібних замін важко і курці знову хапаються за цигарки, навіть якщо втримувалися від куріння кілька років. У таких випадках «маленького чудовиська» вже не існує, однак потяг до цигарок зберігається.

Ми підійшли до найважливішого етапу, що, як на мене, став каменем спотикання для курців, які так і не змогли скористатися «Легким способом». Ваше головне завдання – якнайкраще зрозуміти зміст наступних абзаців. Я отримую порівняно небагато листів від курців, яким так і не вдалося досягти успіху; типовим прикладом є уривок із листа Барбари:

«Шановний Аллене!

Серед моїх знайомих є люди, які кинули курити, прочитавши вашу книжку. Я згодна з тим, що книжка чудова, я прекрасно розумію все, що ви пишете, і погоджуюся з вами. Книжку я перечитала кілька разів, але, на жаль, мені вона не допомогла.

Я зробила кілька спроб, однак мені вдалося протриматися без цигарок щонайбільше три тижні. Я одружена з фермером, наші четверо синів працюють на фермі. У нас напружене життя, доводиться багато працювати. Намагаючись кинути курити, я ніяк не можу позбутися думки про цигарки. Я стаю вразливою, відчуваю себе пригнобленою. Мені відомо, що ви дуже зайнята людина, але я була б вам вдячна за допомогу».

Перш ніж розглянути аспекти, описані в листі Барбари, я дам вам необхідні рекомендації, про які я дотепер мовчав. Так, я говорив, що їх усього п’ять. Це правда. Але виконувати рекомендації необхідно під час читання книги. Їхнє завдання – викликати у вас потрібний настрій тоді, коли ви закурите свою останню цигарку. Однак для того, щоб зберегти цей стан на все життя, знадобиться ще раз перерахувати вказівки. Деякі з них я вже наводив, на інші ж – лише натякав. Якщо ви цього не помітили – не засмучуйтеся: настане час, і я назву їх по черзі.

Кожна вказівка відіграє настільки ж важливу роль, як і вибір вірного напрямку в лабіринті. Одна з них полягає в тому, що не варто навіть намагатися не думати про куріння, після того як ви кинете курити. Це пояснюється тим, що ми почуваємося нещасними, коли застосовуємо вольові методи, відмовляючись від куріння. А все тому, що куріння для нас – під забороною, але ми одержимі думками про нього, хоча й намагаємося не думати про цигарки. Проте не думати про що-небудь неможливо. Якщо я скажу вам: «Уявіть собі величезного рожевого слона в чорних яблуках, що балансує на футбольному м’ячі», хіба ви зможете не думати про нього?

Повернімося до листа Барбари. Рішення кинути курити, можливо, найкорисніше і найцінніше з усіх, які ви коли-небудь приймали. Хіба можна не думати про нього? Навіть якщо ви спробуєте контролювати свої думки, кілька днів «маленьке чудовисько» нагадуватиме вам про те, що його не погодували. Доброзичливці почнуть розпитувати вас про успіхи. Можливо навіть і таке, що інші курці навмисне видихатимуть дим вам безпосередньо в обличчя, намагаючись переконати і вас, і себе, що ви багато чого втрачаєте. Не думати про куріння неможливо, і якщо ви спробуєте подолати настирливі думки, то це лише додасть гіркоти.

Але звідки виникає це бажання не думати про куріння? Ви не тільки прийняли найважливіше рішення у своєму житті, але й зробили один із найбільших вчинків. Нічого поганого не відбулося, навпаки, сталося чудо. Понад двадцять років свободи від нікотинової залежності я постійно думаю про куріння. Однак дотепер я радію отриманій свободі.

Зверніть увагу на слова Барбари: «Намагаючись кинути курити, я ніяк не можу позбутися думки про цигарки». Напевно, вона і досі переконана, ніби відмовляється від чогось важливого, інакше не витрачала б стільки часу на думки про куріння. До того ж Барбара пояснює, що в неї напружене життя. Охоче вірю, але якщо ваше життя сповнене стресами, то чи варто витрачати безліч грошей на те, що тільки збільшує ці стреси?

Значить, Барбара зрозуміла не все. Розібратися в «Легкому способі» не вдається не тільки курцям, які так і не зуміли кинути курити. Хоч як це і парадоксально, але люди, які зуміли позбутися шкідливої звички, нерідко стають поганими наставниками. Пам’ятаєте, Деббі писала: «Більше я навіть не згадую про куріння»? Оскільки прихильники «вольового методу» почуваються обділеними і нещасними, вони, звісно, з нетерпінням чекають того дня, коли куріння перестане домінувати в їхньому житті й про нього можна буде забути. Слова Деббі просто спантеличують їх. З її слів можна зробити висновок, начебто ключ до успіху – повне забуття. І чим старанніше ці люди намагаються не згадувати про куріння, тим більше вони думають про нього, почуваючись нещасними.

Не має значення, думаєте ви про куріння чи ні: головне – що саме ви про нього думаєте. Якщо, приміром, ви подумки запитуєте себе: «Коли ж я нарешті перестану думати про куріння?» або «Коли я перестану почуватися обділеною і нещасною?», то хочете лише переконатися, що відповідь на обидва запитання – «ніколи!». Та коли ви, думаючи про куріння, сповнені радості: «Чудово! Я вже вільна!», то так воно й буде!

Невже це так просто? І це все, що вимагається від вас до скону літ, – щоразу, згадуючи про куріння, думати: «Чудово! Я вже вільна!»? Ні, цього замало. І не сподівайтеся, що від постійних повторів ці слова стануть істиною. Нам відомо, що куріння – фальшивка: ми не обманюємо себе, не запевняємо, що це героїчне або ж пристойне заняття. Ми куримо просто тому, що не могли зосередитися, говорити по телефону, отримувати насолоду від їжі або долати стреси тоді, коли намагалися минулого разу кинути курити. Чому так сталося – невідомо: чи то нам бракує чогось, чи то курінню властива якась магія.

Ми дійсно не зрозуміли, у чому річ. Просто так сталося. Нам не вдалося обдурити себе, відчути себе вільними, а також повірити, що позбутися тієї «опори» було здорово. Коли ми усвідомимо, що нікотинова пастка досить підступна (ми куримо не через слабкість, не через те, що нам бракує чогось, а нікотин абсолютно не допомагає зосередитися чи розслабитися, навпаки, заважає), тоді нам не потрібно буде переконувати себе в тому, що нам необхідно курити. Думаючи про куріння, у мене не виникає потреби нагадувати собі: «Чудово! Я вже вільний!», бо просто зрозумів: так воно і є, навіщо себе дурити.

Відмовляючись від нікотину, курці повнішають тому, що перші кілька днів «маленьке чудовисько» продовжує провокувати в них відчуття порожнечі й невпевненості. «Почухати там, де свербить» колишнім курцям не можна, а оскільки тяжіння до нікотину не відрізняється від звичайного почуття голоду, то виникає природна реакція – посмоктати льодяник чи пожувати гумку. До того ж колишній курець вважає цигарку маленькою винагородою, яка допомагає прикрасити важкий і напружений день, тому намагається знайти їй адекватну заміну.

Звісно, колишні курці розуміють, що від гумок і солодощів їхня вага збільшиться. Але вони сприймають цю міру як тимчасову і впевнено сподіваються відмовитися від зайвих пристрастей, щойно позбудуться звички. Прикро, але солодощі не задовольняють потяг до нікотину, тому колишні курці беруть цукерку, потім ще одну, ще… Але смак кожної наступної гірший, ніж смак попередньої, згодом від солодкого їх починає нудити. Крім того, цукерки не рятують від звички до маленьких винагород, а лише зміцнюють її. Ще не оговтавшись, колишній курець набирає десять із лишком кілограмів зайвої ваги, від льодяників його нудить, а бажання курити не вщухає. Так виникає наступне правдоподібне пояснення: «Я не тільки псувала собі життя, набираючи зайву вагу, але й витратила безліч грошей на новий гардероб. Краще вже курити!»

Курці, які використовують вольові методи, зазвичай набирають вагу з тих причин, про які я вже говорив. Застерігаю від помилкових висновків: вони набирають вагу не тому, що кинули курити, а тому, що потрапили в пастку. Нікотинова залежність викликає постійне почуття голоду, отже, схильність до надлишкової ваги. Можливо, ви знаєте надзвичайно струнких курців з фігурою першокласної топ-моделі. Але, як справедливо зазначила фундаторка косметичної компанії Воdу Shор Аніта Роддик, моделей такого рівня у світі всього сім, а решта – звичайнісінькі люди.

Важливо усвідомити, що вживання більшості замінників призводить до надлишкової ваги і нових проблем, до того ж замінники заважають кинути курити. Підкреслюю: користуючись «Легким способом» ви не набиратимете зайву вагу навіть на короткий час.

Спробуйте уявити в своїй утробі «маленьке чудовисько» у вигляді живого солітера, який харчується нікотином. Скільки вам знадобиться голодувати, перш ніж він помре? Можна пройти медичне обстеження і з’ясувати, як довго нікотин виводитиметься з організму. Але неможливо визначити, коли «маленьке чудовисько» перестане жадати його. Чому? Тому що справжні фізичні відчуття майже невловимі й не відрізняються від порожнечі та невпевненості, які викликає звичайний голод, а також деякі інші проблеми, з якими цілком можна жити. Тому всі дані я наводжу, спираючись на власний досвід, та на спостереження і досвід колишніх курців. Однак, незважаючи на це, прошу вас -

НЕ ПАНІКУВАТИ!

Попереджений – означає озброєний. Зараз я поясню, чого вам слід дотримуватися, щоб ви зрозуміли: боятися нема чого. Одразу після того як надходження нікотину в організм припиниться, нікотинова спрага поступово посилиться і досягне піку приблизно через п’ять-сім днів. Далі напруження колишнього курця зменшуватиметься, на зміну йому прийде релаксація. Організм виведе всі шкідливі речовини і повернеться до стану гомеостазу або ж гармонії. Після трьох тижнів утримання колишній курець відчує, що «маленьке чудовисько» померло. Колись такий стан асоціювався у вас виключно з курінням. Раптом ви усвідомлююте: ви не тільки давно не курили – вас навіть не турбують думки про куріння. Стає очевидним, що можна радіти життю, долати труднощі, але при цьому не бути в полоні нікотинової залежності. Ви відчуєте себе абсолютно вільною людиною.

Ці відчуття тішать кожного курця, хоч би завдяки якому методу він не позбувся залежності. Однак цей момент приховує в собі небезпеку, він звів нанівець чимало в цілому успішних спроб кинути курити. Відчуття свободи викликає бажання закурити – просто щоб переконатися, що курити вже не хочеться. І ви отримуєте доказ! Після трьох тижнів утримання смак цигарки здається огидним і дивним. Ви не відчуєте ніякого задоволення, не будете вважати нікотин помічником і здивуєтеся, звідки у вас взагалі виникли подібні ілюзії. Проте нікотин знову потрапить до нашого організму, а коли почне виводитися з нього, з’явиться нове «маленьке чудовисько». Можливо, одразу ви не будете «чухати там, де свербить», але через кілька днів або тижнів, коли спокуса повернеться, подумаєте: «Два тижні назад я викурив цигарку, але залежним не став – отже, від однієї цигарки шкоди не буде». От ви і потрапили в ту ж саму пастку, з якої вже втекли. Ви і отямитися не встигнете, як почнете курити частіше, ніж колись.

Важливо не плутати цей тритижневий період із тривалим потягом до куріння, що відчувають курці, які застосовують вольовий метод. Про існування «маленького чудовиська» вони навіть не підозрюють. Ще довго після його смерті при кожному приступі спустошеності й невпевненості, незалежно від того, чим вони викликані – звичайним почуттям голоду чи повсякденним стресом, тривогою чи радістю, – мозок наполегливо підказує: «Це значить, що ти хочеш курити, – от бачиш, ти так і не позбулася звички!»

Я вже зазначав, що коли в організмі припиняється дія нікотину, то потяг до нього поступово зростає і досягає вищої точки приблизно через тиждень. Можливо, ви вирішили, що саме зараз у вас має бути гостре ламання і тривалий період боротьби із залежністю. Аж ніяк! Нагадую: справжні фізичні відчуття невловимі, ми навіть не підозрюємо, що вони існують. От чому ті, хто курить зрідка, можуть витримати без цигарок цілий тиждень, не відчуваючи навіть ніяких симптомів абстиненції. Запам’ятайте ще одне: залишаючись непоміченим, відчуття порожнечі переслідує вас, поки ви курите, а коли ви припиняєте курити, то воно не посилюється.

Коли я нарешті кинув курити, то ніяк не міг зрозуміти, чому мене не тягне до цигарок або чому я не користуюся пігулками від абстиненції. Я одразу зрадів і відтоді не перестаю радіти. Потяг до нікотину я весь час називав «маленьким чудовиськом». По суті, потреба організму в нікотині не більша, ніж у їжі. Організм може лише посилати в мозок сигнали на кшталт «хочу їсти, я голодний!» або «хочу курити!». Перший з них призначений для безпеки – цей сигнал тривоги потрібний для виживання і підтримки життєвого тонусу. А другий – жорстоке й витончене шахрайство, зловживання довірою. Цей сигнал переконує: у вас є бажання або ж потреба спожити сильнодіючу отруту, що поступово підірве ваше психічне й фізичне здоров’я, причому ви абсолютно не отримаєте ані насолоди, ані допомоги. Пам’ятайте про це, особливо перші кілька днів, поки «маленьке чудовисько» ще активне: у такій ситуації у вас цілком може виникнути відчуття «хочу курити!».

А тепер ми впритул наблизилися до найбільш, на мій погляд, важливої і вирішальної відмінності «Легкого способу» від «вольових методів».

Звертаючись до вольового методу, колишній курець аналізує численні вагомі причини, з яких курити просто нерозумно. Однак не проходить і декількох хвилин після рішення більше не торкатися цигарок, як внутрішній голос вмовляє: «Ти хочеш курити» або «Тобі треба покурити». І ми губимося. Ми не розуміємо, що це – передсмертна агонія «маленького чудовиська». Залишається припустити, що бажання курити виникає тому, що воно дає насолоду і допомагає, або ж тому, що викорінити звичку поки не вдалося. Причина не має особливого значення. Головне, що ви хочете, але не дозволяєте собі курити. І від цього почуваєтеся обділеним і нещасним. Тим часом «маленьке чудовисько» ви так і не нагодували, тому бажання поступово зростає. Почуття обділеності й пригніченості посилюється, спричиняючи стрес.

Пригадайте, коли саме ви відчуваєте потребу в цигарці. Правильно, під час стресу. Такий причинно-наслідковий зв’язок: чим сильніший стрес, тим більша потреба; чим довше не задовольняється потреба, тим сильніший стрес. Не дивно, що курці, які відмовляються від куріння «вольовими методами», стають такими дратівливими і з великими труднощами досягають успіху.

Коли ви користуєтеся «Легким способом», варто заздалегідь очікувати, що у вас напевно виникне відчуття «Хочу курити!» або «Мені треба покурити». Змиріться з цим, спробуйте зустріти відчуття у всеозброєнні. Не забувайте, що це лише агонія «маленького чудовиська». Вам уже відомо, що ваші відчуття – злісне шахрайство, породжене попередньою цигаркою. Але оскільки ви знаєте, що куріння не дає ніякої насолоди, не наділяє нас новими якостями та відчуттями, то, замість того щоб мріяти про цигарку і почуватися нещасним і обділеним, краще змініть позицію на протилежну. Скажіть собі: «Тепер я розумію, у чому суть цього підступного шахрайства. Тепер я нізащо не вдихатиму цю отруту. Чудово, правда? Я вільна!» Ці думки ви зможете підкріплювати фактами щоразу, коли відчуватимете симптоми виведення нікотину з організму.

Можна заперечити: чим би не були викликані відчуття «Хочу курити!» чи «Мені потрібно покурити», у кожному випадку це та ж сама тяга до куріння. Не зовсім так: кажучи «Хочу курити!», ми маємо на увазі миттєву подію чи дію. Проте потяг не швидкоплинне відчуття, а тривале нереалізоване бажання. Ви помічали, що в новому, тільки-но купленому автомобілі ручка, яка активує «двірники», завжди знаходиться на тому місці, де у вашій колишній машині були кнопки індикаторів або клаксон? Типовий закон підлості. Перші кілька днів ви страшенно плутаєтеся у ручках і кнопках. Якось, коли мене підрізали, я переплутав кнопки й замість того, аби просигналити, просто облив водою вітрове скло. Це було кепсько, але збитку не принесло. Я давно забув би про цей випадок, якби Джойс дотепер щоразу, коли нас хто-небудь підрізає, не радила: «А ти облий його, Аллене!»

До будь-яких змін у житті, нехай навіть змін на краще – до покупки нової машини чи будинку, переходу на нову роботу, – потрібно пристосовуватися, а для цього потрібен час. Але хіба ми дратуємося, помилково включаючи «двірники» замість того, щоб посигналити? Хіба повторюємо цю ж саму помилку навмисне? Звісно що ні: ми просто миримося із труднощами перехідного періоду, пристосовуємося і продовжуємо жити. Крім того, не забувайте: дрібні незручності, які доводиться терпіти, коли кидаєш курити, – наслідок того, що ви колись потрапили до нікотинової пастки, а не вашого нинішнього прагнення вирватися з неї.

Отже, змиріться з тим, що в перші безнікотинові дні мозок буде буквально волати: «Хочу курити!» або «Мені потрібна цигарка!» Усвідомте, що у вас є свобода вибору. Можна сказати собі: «А непогано було б зараз покурити. Скільки ще я відчуватиму потяг до цигарок? Чи стану я коли-небудь вільною від цієї залежності?» Якщо ви підете цим шляхом, то виберете потяг до цигарок, і дарма. Тому що в цьому випадку свободи вам не дочекатися.

Я вже говорив, що жоден курець з власної волі не залишився б курцем і що курці потрапляли в пастку тільки тому, що не знали, як уникнути її або як вирватися з неї. Скажемо відверто: врятуватися можна. «Легкий спосіб» – ключ від дверей цієї клітки. Він дає шанс покинути її негайно, легко і назавжди. А якщо у вас раптом виникне бажання покурити або потреба в цигарці, то, замість того аби панікувати чи оплакувати чергову невдачу, зробіть паузу і скажіть собі: «Зрозуміло: це всього лише передсмертна агонія “маленького чудовиська”. Чудово, чи не так? Я вже вільна!»

І ВИ СТАНЕТЕ ВІЛЬНОЮ!

Але як довідатися, чи не обманюєте ви себе, чи дійсно ви вільні? Стверджуючи, що ви не відчуваєте залежності від нікотину, обманювати себе ви просто не можете. Від нікотину не залежить ніхто, навіть курці. Їх просто обдурили, змусили повірити в залежність. Використовуючи вольові методи, курці гасять цигарку, яка, як вони сподіваються, стане останньою, і ще кілька днів після цього скаржаться: «Покурити б зараз, так не можна!» Дехто з них не курить до кінця своїх днів, але часом зітхає: «Цигарку б!» Зачекайте. Тільки замисліться про цю безглузду ситуацію: спочатку ми кажемо, що не хочемо курити, а потім все життя мріємо про цигарку.

Чи можна уявити собі більшу плутанину в голові?

У чому полягає справжня різниця між курцем і людиною, яка не курить? У некурців немає ані бажання, ані потреби курити. До чого прагнуть курці, коли намагаються кинути курити (не важливо, яким методом вони при цьому користуються)? Усе життя мріяти про цигарку і почуватися нещасними тільки тому, що цигарки під забороною? Звісно ні! У курців живе надія на те, що коли вони тривалий час утримувалися від куріння, то одного ранку можуть прокинутися з відчуттям:

«ЧУДОВО! Я ВІЛЬНИЙ! Я БІЛЬШЕ НЕ КУРЮ!»

Можна з упевненістю сказати одне: нічого подібного вони не дочекаються. Під дією вже згаданих причин ці люди стикаються з перешкодами на шляху до дивовижного стану свободи. Щоб стати некурцем, не варто чекати, навпаки, важливо не чекати, а діяти. Якщо ви сподіваєтеся, що погашена цигарка буде для вас останньою, і водночас вірите, що цигарки – джерело насолоди і користі, то чим ви зможете довести зворотне?