Текст книги "Легкий спосіб кинути курити спеціально для жінок"

Автор книги: Лекса Пёрышкина

сообщить о нарушении

Текущая страница: 5 (всего у книги 16 страниц)

Розділ 8
Промивання мозку

На цьому етапі роботи я не буду доводити, що факти, які суспільство вважає правдивими, насправді помилкові. Я просто хочу, аби ви абстрагувалися від стереотипів, запитали себе, чи дійсно ці факти правдиві. Ми вже піддали сумніву перший міф – про те, що люди курять за звичкою. З’ясувалося, що насправді це не так. Куріння стає звичкою тільки тому, що люди курять, але не навпаки.

Ніхто не змушує курців кидати курити, отож, коли це стається, природно вважати, що курець сам зробив такий вибір. Чи може більшість курців пригадати, як вони закурили вперше, аби спробувати? Приміром, я – можу. Парадокс, але перша цигарка запам’ятовується нам гидким присмаком, кашлем і нудотою. Про насолоду навіть мови не може бути. Саме тому ми й потрапляємо в пастку. Підліткам здається, ніби всі курці насолоджуються курінням, тож ці уявлення витісняють природну реакцію: «Та невже до цієї гидоти можна звикнути?» Вони навіть не підозрюють, що віра в ілюзію, неначе наживка на гачку, призведе їх до тієї ж залежності.

Можна заперечити, що приохочення до цигарок розвивається згодом. Але навіщо тоді взагалі його розвивати? Навіть якщо кілька років куриш одні цигарки, то, змінюючи марку, до іншого смаку доводиться заново звикати. А при спробі перейти на легкі цигарки курці зазвичай починають вдаватися до різних хитрих прийомів, аби тільки повернутися до колишнього смаку. Безперечно, ніхто не відчуває потреби в курінні, поки не потрапляє на цей гачок. Лише курці не вміють розслаблятися, зосереджуватися, насолоджуватися їжею чи говорити по телефону без цигарки. Коли будете в людному місці, поспостерігайте за некурцями. Невже їхня поведінка багато в чому пояснюється відсутністю нікотинової залежності?

Швидше за все, ви теж пам’ятаєте той день, коли викурили першу цигарку. Ви хотіли тільки спробувати, але обмежитися однією цигаркою вам не вдалося. Ви пам’ятаєте, коли усвідомлено вирішили курити постійно, щодня, і стали панікувати, нервувати, хвилюватися, коли раптом бракувало цигарок? Цього не пам’ятає жоден курець. Хіба причина не очевидна? Обирати шлях курця ми можемо з таким же успіхом, як обирати рідну мову. Куріння – невід’ємна частина культурного середовища, у якому ми зросли. Зрештою, переважна більшість людей піддається цій спокусі, 90 % із них стають залежними майже одразу.

Правда в тому, що ми не обираємо шлях курця і не вирішуємо, чи продовжувати нам рухатися цим шляхом. Якщо в нас є вибір, то чому ж нам так важко зупинитися? Навіщо знадобилося читати цю книжку? Я неодноразово пробував зупинятися, але не зміг. Адже ми куримо не тому, що самі так вирішили, а тому, що ми не в змозі що-небудь вирішувати. Ми в пастці, з якої не знаємо виходу, чи не так? Авжеж, тут немає залізних ґрат, немає наглядачів, крім нас самих, ніби ніщо й не заважає втекти. Хіба не можна назвати залежністю це прагнення свободи, з яким нам усе одно не вистачає сил реалізувати своє рішення? Щойно я відкрив у собі нові сили, як мені сподобалося постійно робити усвідомлений вибір – вам також це сподобається.

Оскільки ми віримо, що куримо за звичкою, логічним буде припущення: чим довше й активніше ми куримо, тим глибше укорінюється звичка. Але давайте знову звернемося до незаперечних фактів: курити частіше кидають активні курці зі стажем, а не молодь, яка хапається за цигарку час від часу. Суспільство не спроможне вберегти молоде покоління від залежності. Особливо це стосується дівчат. Можна заперечити, що молоді люди, які курять час від часу, не мають ані потреби, ані бажання кидати курити. Згоден. А якщо вони курять тому, що потрапили у пастку, а не тому, що самі так хочуть, чи можна навести більш вдалий приклад залежності? Хто більш залежний – людина, яка впевнена, що сама вирішила курити, чи людина, яка переконана, що потрапила в пастку? Доки не зрозумієш, що ти в пастці, у тебе не виникне жодного бажання вибратися з неї, значить – кинути курити: твої шанси на успішну відмову від цигарок дорівнюють нулю. Звісно, якщо ми зізнаємося собі, що перебуваємо в пастці, це ще не гарантує нам порятунку, але надає таку можливість.

Запитайте себе чи іншого курця, навіщо особисто вам або ж йому куріння, і почуєте відповідь на кшталт:

«Мені подобається смак цигарки, особливо після їжі».

Вам коли-небудь доводилося їсти або хоча б жувати цигарку? Яка ж вона на смак? Коли ж цигарки дійсно мають смак, то як може одна цигарка в пачці відрізнятися від решти? Так, я знаю, що ви не можете відповісти на це запитання. Але ж ви не позначаєте цигарки в пачці ярликами «Сніданок», «До кави», «Після вечері». Курці скажуть, що цигарки рятують від нудьги та стресу, допомагають зосередитися й розслабитися. Проте заждіть: нудьга і зосередженість – протилежні стани, так само як стрес і розслаблення. Ні тих курців, ні вас дурнями не назвеш. Якщо я спробую продати вам чарівну пігулку, ефект якої буде прямо протилежний ефекту пігулки, яку ви прийняли годиною раніше, то ви назвете мене або шарлатаном, або кретином. Проте суспільство в цілому і курці зокрема готові повірити в абсолютно суперечливі властивості тютюну.

Так чому ж ми миримося з цими протиріччями? Чому без сумніву виводимо на чисту воду дурня або шарлатана, який намагається продати нам чарівну пігулку, але наївно віримо в суперечливі переваги куріння і навіть сприяємо поширенню міфів про нього? І чому ж продовжуємо це робити, незважаючи на те що наші «маленькі друзі» і «помічники» надто дорого коштують і мають небезпечні побічні ефекти?

Корінь протиріччя криється набагато глибше. У західному суспільстві ви не зустрінете батьків, які б потурали курінню дітей, причому батьки-курці більш затяті супротивники нікотину, ніж тато і мама, які ніколи не курили. Але ті ж самі батьки-курці довго і заповзято пояснюватимуть вам, що від куріння вони отримують насолоду, воно їм допомагає, от тільки головне, щоб цього не чули діти.

Навіщо ж таке неприховане лицемірство? Хоча насправді це не лицемірство: усім курцям здається, що вони курять тому, що опинилися в пастці, а не тому, що самі так вирішили.

Одна з причин, з якої я хочу, щоб ви поки що продовжували курити, у тому, що ви не дізнаєтеся правди про куріння, якщо відразу кинете курити. Адже зараз ви курите тому, що вірите в неземну насолоду, яку нібито отримуєте від цигарок, тож якщо кинете курити, то віритимете в ту насолоду все життя. Але як тільки-но ви зрозумієте, що насолоди як такої немає, то не сумуватимете за нею все життя. Якщо глибоко в душі ви переконані, що цигарки чудові на смак, а куріння – приємне заняття, перевірте себе: закуріть негайно. Зосереджено глибоко затягніться шість раз поспіль і запитайте себе, чи дійсно вам це подобається. Зосередьтеся на цигарці, яку ви тримаєте в руці, на смаку диму в роті, на відчутті в легенях.

Виконати цю вправу набагато складніше, ніж здається. Річ у тім, що переважну більшість цигарок ми викурюємо машинально. Навіть ілюзія насолоди розвіюється, коли щоразу ми усвідомлюватимемо, що втягуємо в легені шкідливий канцерогенний дим, що досить однієї цигарки, аби спровокувати розвиток ракової пухлини, що впродовж свого життя ви витратите на цигарки понад 50 тисяч фунтів стерлінгів.

Звісно, це пояснює те лицемірство, ті подвійні стандарти, а також те, чому в цілому чесні люди брешуть собі та іншим, коли йдеться про куріння. Це не навмисний обман, радше ознака відсутності вибору. Це спроба впоратися з життєвими проблемами за допомогою цигарок, а також намагання виправдати куріння загальновизнаними причинами.

Жіночі причини, на які ми щоразу посилаємося, у буквальному значенні слова перевірені і випробувані іншими жінками-курцями. Зазвичай жінки перебувають у тісному контакті одна з одною ще з юності, і всі перераховані виправдання досить популярні серед них. На різних життєвих етапах жінка користується найбільш доречними виправданнями, аби продовжувати курити, до того ж її подруги-курці підтверджують справедливість цих виправдань.

Коли особисте життя не складається, цигарки слугують розрадою. Коли на поверхню випливають стрес і напруження, цигарки допомагають заспокоїтися і дають можливість абстрагуватися від емоційних «американських гірок». А згодом, коли природні процеси в жіночому організмі створюють гормональний дисбаланс, жінки продовжують курити тому, що впевнені: цигарки просто-таки необхідні для підтримування балансу. Спливає час, а приводи, виправдання і пояснення продовжують існувати. Вони приховують правду. Зрештою, нікому не хочеться привселюдно визнати, що всі довкола почувають себе нещасними, і дійти висновку:

ЯКА Ж Я ДУРЕПА! З МЕНЕ ГОДІ!

Однак згодом занепокоєння лише посилюється: виникає страх перед відмовою від куріння і життям без цигарок. І ми йдемо на компроміс: «Я кину курити, тільки не сьогодні. Зараз це не на часі». А поки не варто засмучувати навколишніх, нагадуючи їм, яку дурість ми робимо щоразу, коли закурюємо цигарку, – от ми і замовчуємо правду. Нам подобається курити під час стресу, розслаблення, радості, нудьги і зосередженості. І що залишається? Тільки час, витрачений на їжу (багатьом з нас особливо подобається курити під час їжі та ще перед сном – коли ми взагалі не куримо). Нам складно визнати, що слушної миті для відмови від куріння просто не буває. Ось одна з хитрощів не тільки нікотинової, але й багатьох інших пасток: вони побудовані з таким розрахунком, щоб усе життя тримати нас у полоні.

Поки я ще не довів, що курці від куріння не отримують навіть крихти насолоди і воно аж ніяк не допомагає їм у житті. Але якщо ви здатні легко сприймати викладену інформацію, то не заперечуватимете, що уявлення про куріння, нав’язані нам суспільством, не відповідають одне одному. Вони лише зайвий раз заплутують нас, бо то є накопичення протиріч і штампів. У цьому ви переконаєтеся згодом. То в чому ж правда? Пропоную уважно розглянути

НІКОТИНОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ.

Розділ 9
Нікотинова залежність

Тютюн належить до тієї ж родини рослин, що й беладона. У тютюні міститься сильнодіюча отрута, яка входить до складу промислових інсектицидів. Учені, працюючи з ним у лабораторіях, надягають спеціальні костюми хімічного захисту, такі ж як для роботи з радіоактивними відходами. Аби купити великий флакон цього інсектициду (15 моль – розміром із флакончик очних крапель), потрібен дозвіл. Придбати грам нікотину на вулиці не можна – це вам не грам героїну.

Нині в результаті нікотинової залежності щорічно вмирає приблизно півмільйона людей. Можливо, ви здивуєтеся, довідавшись, що ця цифра щороку зростає. За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 30-х років XXI століття річна смертність від захворювань, пов’язаних з курінням, перевищить 10 мільйонів осіб.

У середньому одна цигарка містить 0,5 міліграма нікотину. 1000 міліграмів становлять 1 грам. Якщо людині ввести у вену нікотин, що міститься всього в одній цигарці, то вона помре. Одначе прошу вас: візьміть на віру, не переконуйтеся в правді моїх слів експериментальним шляхом.

Нікотин – найбільш сильнодіючий і зухвалий наркотик з усіх нині відомих людству, який призводить до найсильнішого звикання. Свого часу на залежність від нього страждали понад 90 % дорослого населення в західному суспільстві. Під час кожного затягування через легені в мозок потрапляє доза нікотину, що діє набагато швидше, ніж доза героїну, введена безпосередньо у вену. Якщо одну цигарку ви викурюєте за двадцять затягувань, то до вашого організму надходить майже двадцять доз нікотину.

Щойно ви гасите цигарку, як нікотин починає швидко виводитися з вашого організму і з’являються симптоми абстиненції. Курці вважають ці симптоми жахливою травмою, якою супроводжується будь-яка спроба відмови від куріння. Насправді фізичні прояви абстинентного синдрому при нікотиновій залежності настільки слабкі, що їх можна і не помітити. Це відчуття порожнечі і невпевненості, чимось воно нагадує звичайний голод. Ми розпізнаємо цю потребу за бажанням робити що-небудь руками і пояснюємо її як «хочу курити!».

Через тридцять хвилин після викуреної цигарки вміст нікотину в крові знижується наполовину, через годину – на три чверті. Цим і пояснюється потреба більшості курців приблизно в двадцяти цигарках на день. Одразу після споживання нової цигарки нікотин знову надходить до організму, і почуття порожнечі та невпевненості зникає. На зміну їм приходить приємне відчуття, яке курці називають насолодою або ж розслабленням. Це те ж саме, що зняти тісні туфлі. Молодь іноді говорить, що куріння «плющить». Чому описи такі різні? Тому що коли ми починаємо курити, то отриманий досвід у жодному разі не можна назвати приємним.

Я називаю це відчуття порожнечі і невпевненості «маленьким чудовиськом». Чому саме так? Тому що воно дійсно існує, але залишається або майже невловимим, або ледь помітним. 99,99 % курців живуть і вмирають, так і не довідавшись про це «маленьке чудовисько». Багато років я був переконаний, що в мене нікотинова залежність. А ще говорив, що в мене залежність від гольфу. Але ні в першому, ні в другому випадку я не вірив, що в мене залежність від наркотику. Нікотин у моїй уяві був просто коричневою бруднуватою речовиною, що підфарбовує пальці та зуби. Безумовно, я і не підозрював, що намагаюся нагодувати оте ненажерливе «маленьке чудовисько», і це єдина причина, що змушує мене і решту курців закурювати одну цигарку за іншою.

Якщо ви й досі не зрозуміли суті моїх роз’яснень, не хвилюйтеся.

Напевне, ви зараз думаєте: «Якщо все так просто, то не може бути, щоб тільки Аллен Карр про це знав!» Але хитромудрий фокус стає простим і зрозумілим тільки після того, як його викриють. До Галілея люди дивилися, як Сонце сходить на сході й сідає на заході, і слідом за «експертами» повторювали те, у що вірили всі жителі планети: Сонце обертається навколо Землі – це ж зрозуміло кожному, навіщо сумніватися. Тепер ми вже знаємо: то була ілюзія, що виникла в результаті єдиного міфу, зруйнувати який було досить просто. Однак ця ілюзія мала таку владу, що людство не скоро вирвалося з її полону. Та й сьогодні ми сприймаємо це так, ніби Сонце дійсно сходить на сході й сідає на заході, а не Земля обертається навколо своєї осі, тому Сонце то з’являється, то зникає.

Нікотинову пастку важко помітити з кількох причин. По-перше, «маленьке чудовисько» – усього лише відчуття, і, хоча його наслідки помітні, саме відчуття невидиме. А все, що не можна побачити, наприклад електрика, важко піддається нашому розумінню. По-друге, саме відчуття майже невловиме. По-третє, його нелегко відрізнити від звичайного почуття голоду або невпевненості, а це остаточно збиває нас з пантелику. Четверта, головна причина обману – зворотна дія пастки. «Маленьке чудовисько» починає свої тортури, вимагаючи цигарку, тільки коли ми не куримо. Ба більше – є ще певний час між викурюванням останньої цигарки і потребою закурити нову. Але щойно ми затягуємося цигаркою, як нас миттєво охоплює хвиля полегшення. Ми відразу розслабляємося і забуваємо про негаразди, які ще хвилину назад не давали нам спокою. Ми не знаємо, як цигарці вдається створити таке чудо, – так само як не знаємо, чому після клацання вмикача спалахує лампочка. Нам і не потрібно це знати. Досить пам’ятати, що дива трапляються. Тож зрозуміло, чому курці сприймають цигарки як джерело насолоди та розради.

До речі, ця зворотна дія – ключ до розуміння будь-якої наркотичної залежності. Той, хто ніколи не сидів на героїні, злякається, побачивши, як наркоман вводить собі у вену дозу. Спостерігачеві цілком зрозуміло, що наркоман жадає не яскравих галюцинацій, а порятунку від мук абстинентного синдрому. Ще одна тонкість залежності полягає в тому, що процес розвивається непомітно і поступово, незважаючи на те що залежність виникає після першої ж дози. Тому потрібні роки, аби ми усвідомили, що потрапили на гачок. Ми усвідомлюємо це тільки тоді, коли намагаємося кинути курити і розуміємо, що в нас нічого не виходить. Проте й у цьому випадку правда не відразу нам відкривається. Ми починаємо шукати пояснення і виправдання. Найулюбленіше з них: «Я обрав невдалий час». Спочатку ми можемо не згадувати про куріння днями, навіть тижнями. Ми розсміємося в обличчя тому, хто скаже, що згодом відсутність цигарок нас лякатиме.

Залежність чимось нагадує дорослішання і старіння: вона розвивається так повільно, що ми цього не помічаємо. Щодня ми почуваємося так само, як і напередодні, щоранку бачимо в дзеркалі ту ж саму людину, що й двадцять чотири години тому. Але подивіться на своє фото, зроблене десять років тому, і ви зрозумієте, що різницю можна побачити неозброєним оком. Так і з курінням. Ми забуваємо про те, як до виникнення залежності раділи святам і вечіркам, як зосереджувалися на проблемах і боролися зі стресом. І навіть якщо й звертаємо увагу на неприємну млявість, то приписуємо її не нашим «маленьким друзям», а старінню.

Якби ж можна було зберегти «фото» власного доброго самопочуття, яким воно було, доки ви не потрапили до пастки! Корисно було б заглянути у власний мозок і нутро та побачити, як зміниться стан організму всього через три тижні після викурювання останньої цигарки. Маю на увазі не тільки фізичні зміни чи прилив енергії: ідеться про впевненість у собі й почуття цілісності. Ви, напевно, зараз подумали: «Невже мені дійсно буде так добре?» Для вас залишиться загадкою, чому ви раніше цього не розуміли. На курців ви дивитиметеся не із заздрістю, а з жалістю, як на наркоманів, які сидять на героїні. На жаль, перенести вас далі, ніж на три тижні вперед, я не можу, але ви зробите це самі. Досить лише відкритися, дотримуватися вказівок і включити уяву.

Колись, можливо, ви вже відмовлялися від куріння на три тижні чи й довше, але не відчували описаної мною ейфорії. Я вам вірю: зі мною кілька разів було те ж саме. Однак раніше ми не мали «Легкого способу».

У нікотинової пастки є ще одна хитра особливість, про яку я розповім, перш ніж перейду до головної теми книжки: жінки і куріння. Ця особливість пов’язана безпосередньо з імунітетом. Ви ніколи не ламали голову над тим, яким чином дикі тварини відрізняють корисну їжу від отрути? Людям робити це легко. Якщо в нас розумні й відповідальні батьки, вони заберуть подалі від нас усі отруйні речовини, поки ми не подорослішаємо і не навчимося остерігатися їх. А як же справляються з цим завданням дикі тварини? Матінка-природа наділила все живе на нашій планеті різними особливостями, призначеними спеціально для виживання. Візьмемо вашого кота – це свійська тварина, і вам не спаде на думку нагодувати його отрутою. Але кіт про це не знає. Ви помічали, як довго він обнюхує їжу, що викликає в нього підозру? Лише потім він наважується або проковтнути з апетитом, або насторожено лизнути. Іноді кіт взагалі не торкається їжі – повертається і йде, високо задерши хвіст, неначе йому підсунули отруту. Тому що ви дійсно ледь не отруїли його!

У нутрощах істоти є два геніальні апарати – органи смаку і нюху. Те, що погано пахне, – отрута. Якщо запах викликає сумнів, то спробуй шматочок. Якщо цей шматочок несмачний – перед тобою отрута. Ця система розпізнавання настільки ефективна, що дає змогу розрізняти за смаком і запахом колись їстівну, але зараз уже зіпсовану їжу. От чому перші цигарки і алкоголь видаються нам огидними на смак. Організм подає нам сигнал: «Це – отрута, не вживай її!» Щасливці дослухаються до застережень і більше ніколи не курять і не п’ють спиртних напоїв. Але навіть якщо ми пручаємося, матінка-природа не кидає нас напризволяще. Вона могла б заявити: «Я тебе попередила, а далі – як знаєш. Якщо ти проігнорував застереження, тобі ж гірше». Але вона нічого подібного не робить. Натомість вона дає нам другий шанс: змушує кашляти, викликає запаморочення і нудоту, а якщо й цього нам мало – подбає про те, щоб нас вирвало.

Чимало людей вважає кашель, нудоту і блювоту хворобами. Хоча це тільки симптоми хвороби і частково – засоби зцілення. Кашель і блювота – ще два хитромудрі механізми виживання, якими матінка-природа наділила нас, щоб ми могли виводити отруту з легенів і шлунка.

На цьому її бажання захистити нас не закінчується. Якщо ми продовжуємо регулярно курити і вживати спиртне, то матінка-природа дійде висновку, що в нас просто немає вибору, і річ не в тім, що ми не надто розумні для такого вибору (парадокс, але вона права!). І тоді матінка-природа звертається до ще одного інструмента для виживання, який можна по праву назвати дивом. Розглянемо, як влаштована

НАША ІМУННА СИСТЕМА.