Текст книги "Блискавка"

Автор книги: Роман Квант

сообщить о нарушении

Текущая страница: 6 (всего у книги 15 страниц)

ЧАСТИНА ДРУГА
ВИДІННЯ

Розділ VI
Софія і Мирослав

1

Ще один тиждень для Софії промайнув майже не помітно.

За цей час вони з Мирославом зустрічалися кілька разів, гуляли і проводили експерименти з телепатією і ясновидінням Софії. Власне, останнє у дівчини виходило не відразу і вона не могла передбачати майбутнє, а тільки могла бачити деякі речі, що відбуваються поза зором. Правда, вона ще могла бачити будь-які предмети за стіною, читати книжку, що закрита, але для цього доводилося прикладати деякі зусилля. На відміну від телепатії, яка в Софії виходила дуже легко, ясновидіння в неї іноді було туманним і не чітким, а дуже яскраві образи були рідким явищем. Але Софія цим особливо не переймалася, адже вона знайшла справжнє кохання і Мирослав відповідав більшості параметрам її ідеального хлопця, що раніше малювала уява.

2

Денис собі місця не знаходив, коли дізнався про екстрасенсорні здібності Софії. Він не був особливо досвідченим в цих питаннях, але така містика не могла не зацікавити його. Крім того, він закохався в Софію і не міг допустити, щоб хтось інший з нею зустрічався. Він задумав будь-якою ціною поговорити з нею про ці надприродні здібності і потім вирішити, що робити далі. Зокрема, це можна буде якимось чином використовувати в своїх корисних цілях.

Того дня, Денис чи не вперше був присутнім на всіх парах. Звісно, не за бажанням досконало гризти граніт науки, а за бажанням поговорити із Софією. Правда, як правильно почати розмову і щоб дівчина погодилася йому допомогти, він не знав. Але здаватися легко не збирався. Зокрема він пригадав недавній діалог з батьком.

– Телепатія? – спитав Павло, коли Денис йому випадково розповів про паранормальні можливості Софії (алкоголь розв’язав йому язика). – Це дуже добре. Мені це може знадобитися. Пам’ятаєш розмову про те, що в мене виникли деякі фінансові труднощі?

Проблеми в Павла по бізнесу, почалися два місяці тому. Річ в тім, що Павло Волков займався кримінальною діяльністю, шантажами і погрозами привласнював собі чужі підприємства, контрольні пакети акцій. У нього була банда головорізів, що знищувала усіх, хто стояв на шляху у Волкова. А крім того, Павло мав непогані зв’язки в міліції, зокрема серед генеральських чинів, тому до нього ніхто не міг підступитися.

Взагалі Волков був страшною людиною і навіть Денис далеко не все знав про кримінальну історію батька. Його цікавили гроші від тата на витребеньки та розваги і тому він не цікавився яким бізнесом батько заробляє мільйони і яким чином виконує свою «брудну» роботу.

Правда, останнім часом, хтось із ближнього оточення Павла отримав доступ до величезної суми на банківському рахунку. А саме мільйон доларів. І відразу цей аферист перерахував суму на свій рахунок. Волков не маг гадки хто це зробив. Але ця людина, окрім того, що вкрала мільйон, ще й продавала за велику ціну небезпечну інформацію, компромат на Павла, що може значно зашкодити йому і звести нанівець усе подальше життя. А він страшенно не любив програвати і здаватися.

– Так, здається ти щось про це казав.

– Цей феномен може вирахувати зрадника, який зливає усю інформацію моїм конкурентам. В мене страдає репутація і я втрачаю гроші. Величезні гроші. Тому, ти постарайся мені допомогти. Приведи дівку до мене. Це дуже просто.

– А ти не можеш так вирахувати зрадника? – спитав Денис.

Павло кинув на нього невдоволений погляд, після якого син вирішив більше його ні про що не питати.

– НІ! – вигукнув він. – Мої люди самі не зможуть нічого з’ясувати. Ти просто приведи Софію сюди і пообіцяй купу бабла заплатити за роботу. Це єдине розумне рішення. Постарайся виконати все, як належить, добре?

Павло витратив ще хвилин десять, щоб переконати сина у своїх намірах скористатися здібностями Софії. А Денис, погодившись, отримав для цього певні стимули.

Перший і найголовніший – це кохання хлопця до Софії. В цій справі у нього буде більше шансів зблизитися з дівчиною і можливо вона відмовиться від Мирослава. Треба неодмінно скористатися такою нагодою. І другий стимул – гроші, які пообіцяв дати йому батько за таку допомогу. Причому грошей Денису пообіцяли зовсім не мало, а навіть досить непогану суму, від якої він, звичайно, ні в якому разі відмовлятися не збирається. А потім, він зможе розважитися на ці гроші з цією ж Софією.

Схоже доля цього разу мені посміхнеться, – міркував Денис, коли була перерва між парами і він палив цигарку на дворі. – Тільки б мені вдалося її вмовити допомогти батькові, тоді вся справа у шляпі.

3

Нарешті остання лекція в цей день закінчилася і Денис вибрав нагоду, коли Софія сама виходила з корпусу без подружок, які могли тільки все зіпсувати. Майже не вагаючись, він підійшов до дівчини, намагаючись зберігати впевненість.

– Е-е… – почав він не зграбно. – Софія, з тобою можна поговорити?

[Чорт, шо це я втикаю, як лох! Завжди був з понтами, тіпа, крутий і обезбашений, а зараз…]

Софія відразу зрозуміла, що Денис не буде приставати зі своїми дурницями, як раніше, але тема розмови може виявитися не дуже приємною для неї. Але дуже важливою.

– Ну, чого ти хочеш?

Денис переступив з ноги на ногу.

– Чого ти така непривітна? Я ж не пристаю до тебе, а лише хочу побазарити… ну… тіпа поговорити.

Дівчина уважно на нього дивилася.

– Про що?

– Ти могла і не питати. Ти ж і так все знаєш. Я хочу поговорити про цю твою… ну про цю… Чорт, як воно зветься?!

– Телепатія, – неохоче підказала Софія.

– Саме так. Я хочу поговорити про телепатію.

Це дівчині зовсім не сподобалося і вона воліла б про це не розмовляти, але щось в середині, все-таки тримало її на місці.

– Я не знаю, як ти про це дізнався, але… – вона замовкла на деякий час. – Ти послав Льоху за мною слідкувати і він почув нашу з Мирославом розмову. Це було дуже підло поступати так з твого боку!

Та, здається, хлопця останні слова зовсім не цікавили, він був вражений зовсім іншим. Самим фактом існування феномену – телепатії.

– Неймовірно! Ти просто зараз на очах прочитала мої думки! – вражено вигукнув Денис дуже голосно, забувши про студентів, що стояли не далеко і не могли не почути ці слова з вуст юнака.

Дійсно, деякі студенти звернули на них увагу, трохи здивовано, а здебільшого з глузливою посмішкою на них дивилися. Софія почувала себе трохи незручно і до того ж боялася, що хтось цим словам дійсно може повірити.

Адже, якщо цим словам повірять, то чутка про екстрасенсорні здібності Софії Даниленко швидко розлетиться на весь університет.

– Т-с-с-с-с! – зашипіла вона. – Чого ти ореш, як різаний? Я не збираюся більше з тобою балакати. Ти втручаєшся в моє особисте життя, посилаєш всяких лохів слідкувати за мною. Це не твоє діло!

– Та я тільки хочу…

Неймовірними зусиллями Денис зумів вгамувати злість по відношенню до Мирослава і заспокоїтися. Тільки у флегматичному стані в нього є шанси вмовити дівчину допомогти його батькові, а інакше все провалиться. Але як він може заспокоїтися, коли в середині сидить такий гнів?

– Послухай, – нарешті мовив хлопець, коли зумів більш-менш тримати себе в руках. – Давай відійдемо подалі від натовпу, щоб ніхто нам не заважав і поговоримо.

– Ні, – рішуче відповіла Софія. – Я не хочу про це з тобою говорити. І взагалі, я не хочу розмовляти з підлою і корисливою людиною, яка завжди шукає будь-якої вигоди з кожної розмови чи вчинку. В даному випадку тобі потрібні гроші від батька і стосунки зі мною. Я вже казала, що кохаю іншого, тому до мене не чіпляйся більше.

– Але ж батько просив допомогти заради бізнесу. У нього виникли певні проблеми. Якщо ти не допоможеш, він може повністю розоритися.

Софія не відчувала жодного бажання допомагати Денису. Тим паче, коли він поводить себе як егоїст, думаючи лише про власні інтереси.

– Я не зобов’язана йому допомагати, навіть якщо за це обіцяють добре заплатити. Хай твій батько сам вирішує власні проблеми. Я екстрасенс, але це не означає, що я повинна усім допомагати. Я буду використовувати свої здібності там, де це дійсно необхідно нормальним людям. Тому, я пас. Крім того, я ще не практикувала такі речі, а в кримінальному бізнесі дуже небезпечно когось викроїти і сподіватися, що нічого зі мною не станеться. І ще одне, – дівчина уважно подивилася на Дениса. – Не приставай до мого хлопця, інакше в тебе будуть проблеми.

4

Навіть не попрощавшись, Софія впевнено пішла вперед, не зупиняючись і не обертаючись назад. Ради інтересу, вона вирішила дізнатися, що зараз твориться в голові у Дениса.

[От хрін собачий! Ця баба мене опустила, причому деякі студенти це бачили. Який паскудний видався день! Все пішло шкереберть! Ну нічого, я це так не залишу. Цей козел, ще пошкодує, що чіпляється до Софії. Тепер вже я точно розмажу його по стіні, як набридлу муху. І ніхто не стане мені на перешкоді. Я все одно свого доб’юся.]

Йдучи по проспекту вниз, Софія не була впевнена, чи правильно вона все зробила? Може не треба було так різко розмовляти з ним? Але Денис іншого і не заслуговує. Завдяки телепатії, дівчина дізналася про нього таке погане, що дійсно чимось допомогти не хочеться, навіть, якщо його батько дійсно втрачає гроші із-за всяких пертурбацій. Як кажуть розумні люди: яблуко від яблуні далеко не впаде, а, отже, яблуня, в даному випадку батько Дениса, може бути таким же, якщо не гірший із своїм кримінальним та кривавим бізнесом. Правда, іноді буває виняток із правила, але Софія була упевнена, що не цього разу.

На жаль, вона і не здогадувалася, що це лише початок і випробовування на її голову тільки почалися.

5

Окрім того, Софію в одну мить накрила величезна хвиля дежа вю і вона детально стала пригадувати ретроспективні моменти власного життя. Вона пригадала, як пережила клінічну смерть і усі відчуття на той час, як дівчина бачила Світло і телепатичний зв'язок з ним, а також позитивні відчуття і величезну енергію любові, що ніколи не вичерпується із цілого Всесвіту. А потім, після пережитої клінічної смерті, вона отримала феноменальний дар – яснобачення, що Софія активно стала використовувати на власний розсуд. Причому вона не була впевнена, як правильно треба було використовувати цей феномен.

І тепер у неї виникало питання: чи має право Софія так от зневажливо ставитися до людей, які просять допомогу, а вона не хоче використовувати свій дар? Крім того, цей феномен дають не просто так, це не сувенір і не ювелірна прикраса, щоб її можна було просто одягнути на себе чи кудись поставити на видне місце, знати де вона лежить і лише час від часу дивитися. Отже, Софія не має право так відмовлятися допомагати власним даром, який їй надали і так же легко можуть забрати. Їй необхідно виконати значну місію на цьому світі. Саме для цього її повернули до життя, після чого вона набагато більше збагнула сенс життя за усіх філософів світу разом узятих. Можливо, Софія одна із таких видатних людей, як Нострадамус, Будда, Ванга чи Саї Баба. І відмовлятися від того, чого вона просто не розуміє просто безглуздо.

Ти ж не думаєш, що в тебе значна місія на цій планеті урятувати весь світ від війн та жорстокості? Чи може ти все-таки месія і повинна направити людство на істинний шлях?

Ні, це безглуздо. Інакше мене з такими думками відправлять у дурдім.

Здається, я заплуталася зовсім. Все-таки, Денис противний хлопець і мені не хочеться допомагати його батькові, навіть заради великих грошей. Хоча, останні мені б навіть зовсім не виявилися зайвими.

Проблема вибору. Завжди існує проблема вибору, від якого залежить подальше життя і інколи, це кардинально може поміняти сутність самої людини та її існування. Треба порадитися з татом з цього приводу і подивитися, що він скаже, а можливо, ще й послухати точку зору людини,

(коханого і любого)

яка їй зовсім не байдужа – Мирослав. А взагалі у Софії вже є рішення і навряд чи воно зміниться: відмовитися допомагати батьку Дениса. Адже, крім того, ще буде не одна можливість використати свої екстрасенсорні здібності за призначенням для людей, які до неї будуть ставитися доброзичливо.

У дівчини в кишені задзвонив мобільний. Софія дістала його і побачила номер Насті, її подружки. Тільки її зараз бракувало із різноманітними світськими плітками, що не несуть в собі ніякої інформаційної користі, а лише відбирають дорогоцінний час. Тому, Софія без усяких вагань просто відбила цей дзвінок і вимкнула взагалі свій мобільний, щоб не заважали дзвінками. Бувають в житті моменти, коли дівчині хочеться побути на одинці зі своїми думками, щоб ніхто не заважав і не відволікав її.

А для неї такі рідкі моменти, як зараз дуже важливі.

6

Софія повернулася додому, коли почалася величезна злива. Вона тільки ввімкнула світло в квартирі і перевила подих.

– Батьку, ти вдома?

Але у відповідь їй звучала лише тиша.

Софія вирішила терпляче дочекатися його, щоб можна було трохи поговорити і порадитися в деяких питаннях, пов’язаних з її феноменом. А поки що, їй в голову прийшла блискавична ідея, яку дівчина вирішила реалізувати на практиці. Вона ввімкнула комп’ютер і під єдналася до всесвітньої мережі павутиння Інтернет. Завше, Софію цікавила будь-яка інформація про телепатію і яснобачення. Одним словом, все що безпосередньо пов’язане з парапсихологічними явищами. Через відому пошукову систему Google вона ввела ключове слово «телепатія» і їй викинуло кілька тисяч сайтів і веб-сторінок. Софія зупинила свій вибір на одному із сайтів, присвяченому езотериці та аномаліям.

Про телепатію там було написано небагато, але інформація зацікавила її, а дещо з написаного навіть налякало її свідомість, що не була ще пристосована до таких несподіванок.

«Телепатія як дар, але водночас несе в собі певний ризик. Зокрема, телепатичними здібностями можуть зловживати. Також існує ймовірність, що людина з паранормальними можливостями не знає як і де їх використовувати і, власне, даремно проживає життя. Іноді, навіть існує схильність до випадків суїциду. Адже більшість нормальних людей, відносяться з недовірою до екстрасенсів, гноблять та зневажають їх, що знову ж таки не рідко призводить до того ж суїциду. Тому, той чи інший феномен, не завжди чудо для людини і радість. Навпаки, частіше феноменальний дар – це прокляття, з яким людина повинна йти все своє життя, тяжко страждаючи. Спокій вже приходить, коли душа переходить в інший вимір…»

Софії зовсім не сподобалося те, що вона прочитала і це навіть викликало в її душі тривогу, що могла перерости в паніку. Такі неприємні і чимось страшні рядки, аж ніяк не додавали оптимізму дівчини, а навпаки приводили до меланхолічного стану та розладу психіки.

Софія ще знайшла один форум на цьому сайті і просто з цікавості зайшла на нього. Форум був поділений на різні тематики і знайти те, що дівчину так цікавило було зовсім не важко. Власне, одна тема була як для неї написана.

ТЕЛЕПАТІЯ! Є кілька питань!

Оця тема точно може бути корисною та цікавою. Софія відкрила нову сторінку, де обговорювали дану тему і почала уважно читати усі повідомлення. Більш всього її зацікавило питання автора цієї теми:

«Я маю телепатичні здібності. Мені вже набридло їх використовувати…

Деякі друзі зі мною не розмовляють, бо знають, що я можу прочитати будь-які думки. Знайомі люди теж стали мене сторонитися. Підкажіть, будь ласка, як мені бути»?

Ситуація дуже схожа на мою. А от поради досить різні. Наприклад, грати в покер на гроші або в казино чи ще щось таке, щоб можна було заробити солідні гроші. Або знайти інших друзів і просто ніколи не розповідати про телепатичні здібності та забути про них назавжди. Правда, поради легко писати людям, які до аномальних явищ ніякого відношення не мають. А от як почувають себе ті, котрі несуть на собі цей тягар екстрасенсорних здібностей? Про це відвідувачі форуму не задумувалися. Більшість з них так гає час, даючи всілякі поради, до чого вони не мають ніякого відношення.

Друга порада гірша за першу, бо Софія, мабуть, ніколи не зможе забути і позбутися того

(прокляття)

дару, який їй вже скоро став здаватися ненависним явищем. В якусь хвилину, дівчина навіть схильна була прийнята перший варіант, себто заробляти гроші за допомогою телепатії. До речі, більшість екстрасенсів поступають таким же чином.

Наприклад, цілителі лікують за гроші, пророки передбачають майбутнє і розповідають про таємниці минулого, знаходять пропалі речі та людей. А чому б тоді і їй таким способом не заробляти гроші? Софія подумала, що в них в сім’ї далеко не такий фінансовий стан, як хотілося і вона може його покращити без особливих зусиль. Про це між іншим, також можна порадитися з батьком. Навряд чи він буде проти.

7

Василь повернувся з роботи на годину пізніше, ніж звичайно, дуже втомлений і заклопотаний буденністю важкого дня. Він зняв з себе сірий плащ і повісив його на гачок. Барсетку він відразу поклав на столик, а сам важко плюхнувся в одне із крісел, щоб трошки перевести дух.

– Привіт. Ти сьогодні щось пізніше прийшов ніж звичайно, – зауважила Софія.

Василь, сильно втомлений важко зітхнув і заплющив очі на кілька хвилин, щоб прийти до тями.

– Та от, справи були на роботі… – він кинув короткий погляд на доньку і трохи подумавши, додав. – У нас там казна-що твориться. Приїхали аудитори з перевіркою. Почали перевіряти усі бух документи. Знайшли помилки в господарських операціях на значну суму… Мене теж почали питати…

– Мабуть не легко тобі було.

– Еге ж! А начальник і на мене ще насів. Усіх там построїли і почали допитувати. Завтра ще продовження може бути… Ух, ну і день видався! Доню, постав кавоварку на плиту, будемо пити каву з печивом. Я сьогодні купив чудове печиво. Київське, до речі.

– Добре.

Софія пішла на кухню, щоб заварити каву, а її думки почали крутитися знову навколо Мирослава, з яким їй дуже хотілося побачитися. Вона уявила, як хлопець її обіймає, пестить, голубить до себе і вони знову йдуть вздовж набережної, дихають свіжим повітрям, дивляться в нічне зоряне небо та весело розмовляють. Тільки дівчина про нього подумала, як у неї задзвонив телефон. Зменшивши газ в комфортці, щоб кава не закипіла швидше, Софія відповіла на дзвінок Мирослава.

– Привіт! Я так рада тебе чути.

– Привіт, сонечко! Я теж дуже радий. Слухай, в мене є цікава пропозиція.

– Яка?

– Ми можемо сходити погуляти в такий теплий вечір. Як ти думаєш?

– Ти знаєш, я не проти, але вже темніти почало.

Абонент кілька секунд мовчав.

– Не хвилюйся, гусари темряви не бояться. Темрява – друг молоді.

Дівчина задумалася буквально на кілька секунд, хоча вона і так знала, що піде з ним гуляти.

– Гаразд, ми можемо зустрітися десь не далеко від мого будинку, бо мені їхати кудись далеко не хочеться. Добре?

– Як скажеш, Софі. Слово дами для джентльмена закон.

Софія розсміялася.

– Я це візьму до уваги в майбутньому. Ну добре, давай зустрінемося через пів години біля мого під’їзду. Влаштовує?

– Авжеж. До зустрічі.

Софія, зачарована майбутнім романтичним (можливо і еротичним) побаченням, поклала стільниковий на стіл. Приємні передчуття і майбутні поцілунки тільки збуджували дівчину і кидали навіть в жар.

– Хто дзвонив, доню? – пролунав голос Василя з кімнати.

– Мирослав. Хоче зі мною погуляти.

Василь зайшов на кухню, тримаючи в руці пачку печива. Він розкрив пачку і печиво поклав на тарілку біля філіжанок з кавою.

– Це добре, – мовив він. – Мирослав хороший хлопець. Думаю, що тобі повезло з ним.

– Аякже. Він дуже розумний і спокійний хлопець. Я хочу і надалі продовжувати з ним стосунки.

Вони обоє випили каву з печивом, трохи поговоривши, аж поки Софія не наголосила, що має йти на побачення. Василь побажав удачі доньці перед виходом.

8

На вулиці вже почало трошки темніти, коли Софія виходила з під’їзду. Яскраво-помаранчевий диск сонця плавно, поступово заходив за тонку лінію горизонту, розсипаючи по темно-сірому небу плями рожевого марева, схожого на розкриту вранці весняну квітку. На лавочці, що стояла поруч з під’їздом, невимушено сидів Мирослав, мов би збудований скульптором пам’ятник. На асфальті відображалася його тінь, видовжена в кілька разів, наче чорно-біла замальовка художника.

Він мовчки дивився на дівчину, не в змозі відвести погляд від такого милого, чарівного створіння природи, забувши про геть усе на світі.

– Ти чудово виглядаєш, – сказала Софія, щоб трохи менше ніяковіти від мовчання.

– Дякую. Ти теж супер, але я хотів першим сказати тобі комплімент.

Софія приємно посміхнулася широкою посмішкою, показав йому білосніжні зуби.

– Один-нуль на мою користь, – повідомила вона. – Нічого, ти ще можеш зрівняти рахунок.

– Неодмінно це зроблю. Слухай, в мене є чудовий варіант, як провести цей вечір. Спочатку ми зайдемо в кафе і щось собі замовимо. Трохи посидимо, а як набридне, то підемо прогулятися по набережній чи по парку. Вечір зараз теплий…

Така перспектива обіцяла багато приємних моментів і Софія не могла відмовитися.

– Чудово. Я згодна.

– Тоді ходімо.

Мирослав ніжно взяв її за руку і вони пішли повільно вздовж алеї аж до кафе, що знаходилося за два квартали звідси. Поки вони йшли вечірніми вогнями міста, то майже ні про що не розмовляли, зате, опинившись у затишному і досить приємному кафе (невелике освітлення і легка музика навіювали лише позитивний настрій та приємні думки), Софія відчула потребу побалакати з своїм хлопцем про те, що її останнім часом турбувало та не давало можливості нормально жити.

Спочатку вони замовили по великій порції морозива в шоколаді і філіжанку чорної кави. Увесь настрій кафе, вся атмосфера була досить приємною, легкою та ненав’язливою. Одним словом такою, що давала можливість двом людям поговорити між собою на хвилюючі теми…

9

– Як твої експерименти з телепатією? – поцікавився Мирослав, повністю розслабившись в цьому спокійному місці, де його свідомість входила в транс.

– Я вже перестала експериментувати.

Він підняв на неї очі.

– Чому?

– Мені це вже набридло. І взагалі, ця телепатія і яснобачення, яке виникає не часто, ставлять мене в глухий кут. Я ніби ходжу по заплутаному лабіринті і не знаю, де знайти вихід. А виходу все немає, лише одні безкінечні повороти…

– Наше життя і є лабіринт, який треба повністю пройти. Не завжди вдається знайти правильний вихід. Але вихід з цього лабіринту є. Просто треба його знайти. І скористатися цим виходом. Іноді доводиться довго плутати хибними шляхами і натикатися на глухі кути.

Софія з цим погодилася і розповіла про діалог з Денисом, а також про депресивний стан від екстрасенсорних здібностей, які вона не знає де їх можна правильно використати. Хлопець вислухав її дуже уважно із властивою йому толерантністю. Дівчині дуже подобалося, що він вмів слухати уважно і все розуміти, що вміла далеко не кожна людина, з якою Софія спілкувалася.

– Так ти думаєш, що Денис бреше тобі і хоче втягнути в якусь аферу? – спитав він.

Дівчина заперечливо захитала головою.

– Та, ні. Як раз він каже правду, але мені не хочеться допомагати таким людям. Людям, які займаються не чесним бізнесом, шантажують і погрожують я допомагати не хочу. І не буду.

Софія трохи знервувалася, коли казала ці слова, адже вона ніби заново переживала той неприємний діалог з Денисом, до найменших, найдрібніших неприємних деталей, що нагадували ефект дежа вю. І від такого дивного, неприємного стану, оповитого неприємними спогадами, відчуттями, дівчина почувала себе трохи відсторонено від цього світу. Ніби, Софія була не безпосереднім учасником, а лише безмовним спостерігачем.

– Я тебе розумію. Ти чиниш правильно і не треба в цьому сумніватися. Тому, не переймайся цим. Я впевнений, що ти знайдеш вихід з цього лабіринту. Просто тобі не треба переживати із-за цього. Окрім Дениса ніхто не знає про твій дар. Я не думаю, що він буде всім про це патякати.

– Льоха ще знає, – додала дівчина.

– Заспокойся. Ніхто більше не дізнається, якщо ти тільки сама цього не захочеш. Все залежить від тебе.

– Мабуть мені треба заглибитися у вивчення езотерики і психофізики. Може це дасть мені відповіді на мої питання.

– Всі відповіді на наші питання знаходяться в нас тут, – Мирослав показав пальцем на макітру. – Права півкуля мозку, що відповідає за творчі здібності людини, тримає безпосередній контакт з підсвідомістю, якій доступна уся інформація з космосу. Людина свідомо прийшла в цей світ, щоб отримати відповіді на всі питання, що її хвилюють. Але, як правило, вона не вміє користуватися тим, що її оточує. Всі знання Всесвіту знаходяться в нас з тобою, тільки ми не хочемо їх діставати. А точніше, не знаємо як це зробити, бо ми користуємося лише можливостями лівої півкулі, тобто логікою і раціональним мисленням. А нам потрібні відчуття, інтуїція, щоб краще розуміти цей світ.

– А як цим скористатися? – автоматично спитала Софія, зачарована черговим його тлумаченням філософських речей.

– Розширювати межі свідомості… Не знаю, це дуже абстрактні поняття і їх пояснювати дуже складно. До того ж, іноді питання важливіші за самі відповіді.

– Та воно і не треба так заглиблюватися. Чим більше ти вивчаєш, тим більше розумієш, що нічого в цьому світі ти не знаєш. Це прямо як Сократ казав: «Я знаю, що нічого не знаю», – сказала Софія. – До речі… я бачу, що ти хочеш мені щось повідомити. Так?

Мирослав потиснув плечима.

– Від тебе дійсно нічого не можна приховати. Це мене лякає і водночас інтригує, – зауважив хлопець. – Є одна річ, яка повинна тебе зацікавити. Сьогодні я лазив в Інтернеті і випадково наткнувся на сайт аномалії і загадок нашого Всесвіту. Там була одна стаття присвячена дивним збігом обставин. Пригадую один приклад, схожий на твій. В одного пана Олексія влучила блискавка в дитинстві. Він чудом вижив, але став якимось дивним трохи відлюдькуватим. Як зараз кажуть, не від світу цього. Так сталося, що років через двадцять він потрапив в автокатастрофу і лікарі винесли вирок, що він до кінця своїх днів буде інвалідом і не зможе ходити на ногах, як всі. Пан Олексій був дуже засмучений і десь з місяць перебував у депресії без бажання взагалі жити. Аж поки в нього знову не вдарила блискавка. На превелике диво, після цього він не тільки залишився знову живим, а ще й став нормально ходити. Від його немічного інваліда не залишилося і сліду. А саме загадкове і дивне сталося через багато років. Коли втретє в нього влучила блискавка (на той час він вже був літнім чоловіком), Олексій миттєво помер. Але і на цьому не закінчилася історія. Через кілька десятків років, блискавка влучила в хрест, що поставили покійному пану Олексію. Ось які загадкові і не зрозумілі дії природи.

Досить довгий час, Софія вражено мовчала, обдумуючи і переварюючи отриману інформацію, що наводила її на різні думки. Завше, не дуже приємні думки. Адже такий наглядний приклад навіював жах і не давав спокою. Такі дивні і незрозумілі збіги обставин з блискавкою, дуже лякали Софію і дівчина навіть відчула фобію в кафе, що блискавка влучить в неї. Прямо зараз.

Це просто збіг обставин і не варто на це зволікати.

Який збіг обставин? Усе в цьому світі існує закономірно, – заперечив її внутрішній голос. – Історія з блискавкою – це знаки з космосу, щоб ти збагнула, що на тебе чекає.

Софія не хотіла з цим погоджуватися, але боялася, що в цьому може бути принаймні частина правди. Неймовірними зусиллями вона зуміла заспокоїтися, згадавши де і з ким вона знаходиться.

– Ну і історію ти мені розповів. Мені аж моторошно від цього стало, – поділилася своїми емоціями дівчина.

– На жаль такі випадковості або скоріше закономірності, пов’язані в даному випадку з блискавкою існують, але вони відбуваються дуже рідко. Були ще приклади аналогічні твоєму: після удару блискавки, люди переживши клінічну смерть і повернувшись до життя, відкривали в собі паранормальні здібності. Отже, твій випадок не поодинокий і можна багато таких ситуацій навести як приклад.

– Все дуже цікаво, навіть страшнувато дещо. Оці випадки, як правило тільки додають мені страху і невпевненості.

Мирослав взяв її руку в свою і ніжно погладив. Імпульс збудження проскочив по тілу Софії.

– Не варто цим перейматися. Я завжди поруч і можу тобі чимось допомогти.

– Я тобі дуже вдячна за те, що ти вчасно з’явився в моєму житті, – Софія із ніжністю та любов’ю дивилася йому в очі, розуміючи, що сильно кохає його. – Без тебе я б не зуміла з усім цим справитися. Ти стільки багато всього знаєш, наче прожив одночасно кілька життів.

Мирослав посміхнувся.

– А насправді людина проживає багато життів. Про реінкарнацію чула?

– Переселення душі в нове тіло?

– Так. Людина просто не пам’ятає свої минулі життя, але за допомогою спеціальних методик про це можна дізнатися. Наприклад, за допомогою гіпнозу чи практики йоги. Тоді виникає цікава подорож по своїм минулим життям!

– Мабуть, ти правий.

10

– До речі, ти колись казав, що спробуєш пояснити паранормальні явища. Як вони виникають?

– Ти хочеш почути від мене відповіді? Це така тема, де залишається багато темних плям.

– А що в ній можна зрозуміти? Усвідомити?

Хлопець демонстративно розвів руки в сторону.

– Усвідомите не свідоме. Іншими словами, ми хочемо пояснити паранормальні явища, яким не завжди є раціональне пояснення. Вони, ці явища просто відбуваються і все. Хоча, вчені квантової фізики це пояснюють за допомогою теорії вакууму та торсіонних полів, що взаємодіють з будь-якими предметами в цьому світі.

– Я це не дуже добре розумію, – зізналася дівчина.

– Нічого страшного. Я спробую пояснити це на простих речах. Власне, квантова фізика нам дає відповіді на більшість питань окультизму. Дивись, нас оточує безконечний простір Всесвіту, який так чи інакше безпосередньо на нас впливає, а ми, в свою чергу, впливаємо на Всесвіт. Усі події в цьому світі мають певну причину і наслідок, що пов’язані між собою. Усі випадковості, що нам здаються – це насправді закономірність нашого світу. Будь-яка причина спонукає наслідок, а цей наслідок, в свою чергу являється причиною наступного наслідку і так існує безконечний ланцюг причинно-наслідкових зв’язків. Все, що колись відбувалось в цьому світі, відбувається зараз і буде відбуватися в майбутньому, зберігається у всьому Всесвіті, у кожній його частині, навіть у самих нас з тобою.

– Стоп. Не так швидко, добре? Ти хочеш сказати, що всі події минулого, теперішнього і майбутнього зберігаються у кожного з нас? – вражено спитала Софія, зачарована його абстрактним поясненням.

– Звичайно. Але все не так просто, як здається на перший погляд. Софія, уяви собі величезний об’єм інформації, що зберігається у Всесвіті. Це колосальний, гігантський об’єм інформації, який навіть важко собі уявити. Людина просто фізично не зможе в собі зберігати стільки інформації – мільярди терабайт в мільярдній ступені, чи навіть ще раз в мільярдній степені аж до безконечності. І тому, ця інформація надійно захищена від свідомості людини, зберігаючись безпосередньо у підсвідомості. Якби хоча б мільйонну частину цієї інформації ми усвідомлювали, то наш мозок просто лопнув би від такої енної кількості терабайтів. Ми б просто перестали існувати, перетворившись в Ніщо. Тому, підсвідомість навмисне заблокувала доступ до цієї інформації.