Текст книги "Блискавка"

Автор книги: Роман Квант

сообщить о нарушении

Текущая страница: 13 (всего у книги 15 страниц)

Отже, треба приймати рішення, поки Софія жива. Поки, ще є можливість в неї втекти, щоб залишитися живою. Рішення буде жахливим, дуже важким, але це рішення дасть можливість їй жити спокійно і упевнено з чистою совістю.

Правда, в думках це дуже легко продумати, спланувати, а от на практичному рівні дівчина відчуває страх і поразку. Софія зовсім не впевнена, що зуміє виконати покладену на нею місію. Головне, що вона не була готова до таких глобальних рішень, що тягнуть за собою страшні наслідки. Тому, чи не вкотре, дівчина проклинала свій дар телепатії і видіння майбутнього. Вона дуже шкодувала, що пережила клінічну смерть і отримала таку величезну відповідальність.

Але вибір треба зробити вчасно, поки за неї не вибрали. Правда, Софія не була впевнена, що можливо змінити майбутнє. І навіть, якщо вона зуміє змінити побачений сценарій у видінні, то до яких наслідків це може призвести? А якщо у світі все діє за ефектом «метелика», то будь-яка дрібничка, будь-яке навіть незначне відхилення у сценарії теперішнього може призвести до глобальних, страшних змін у недалекому майбутньому. Дівчина не зможе нічого передбачити, бо видіння майбутнього у неї виникають спонтанно, безконтрольно, а тому, змінивши майбутнє (якщо їй дуже пощастить) вона може взагалі загинути.

Тоді навіщо намагатися врятувати десятки людей, що загинуть від рук Волкова у майбутньому? Не краще просто спробувати врятувати хоча б власне життя?

Якщо мені дуже пощастить опинитися на волі, то я втечу подалі з міста і спробую забути усі видіння. Я не маю наміру рятувати людей і ризикувати задля благородної місії провидця. Мене цікавить лише власне життя. Тому, якщо пощастить хай Волков займається будь-чим, головне, щоб не знайшов мене знову. Та спочатку треба звідси вибратися живою. Тим паче, я не хотіла цього дару і не буду нести відповідальність за тих нещасних, яких Волков уб’є.

Софія пригадала усі відчуття, коли пережила клінічну смерть. Їй сказали виконати покладену місію перед тим, як перейти в наступний етап існування. Але дівчина була ще дуже молодою, недосвідченою не лише у парапсихологічних, а й у загальножиттєвих питаннях і зовсім не хотіла ставити крапку у своєму житті. Звісно, тепер вона розуміла набагато більше сенс існування людини і той факт, що деякі речі можна збагнути за межею життя, а Бог і є любов.

Але якщо Бог повернув її до життя, то мусить допомогти їй. Софія одна не витримає усіх випробовувань і перепон на шляху. Проте, з іншого боку, вона не боїться смерті і якщо доведеться загинути, то особливого страху не відчує, бо усі відчуття знаходження за життям набагато прекрасніше та величніше за усі земні радощі разом узяті.

Вже була пізня година, а Софія ніяк не могла заснути. Таке жахливе видіння не давало можливості спокійно зробити вибір раз і назавжди, адже в цьому випадку зворотнього шляху немає. Окрім того, вона не мала сил та енергії йти з прийнятим рішенням до кінця. Смертельна небезпека чекала на неї повсюди, а права на помилку могло і не бути.

Господи, допоможи мені зробити правильний вибір. Допоможи вижити і зробити усе так, щоб не було потім тягара на душі. Боже, я не месія і не знаю, що робити. Покажи мені шлях, яким треба йти.

Відповіді не було.

Та й, відверто кажучи, Софія не була впевнена у тому, що Бог існує. Тобто, іноді на неї приходило таке відчуття, що Він десь поруч, а часом з-давалося, що Всевишнього взагалі не існує і людство борсається у житті і долає перешкоди лише самотужки. Але у дівчини був важкий вибір і часу на релігійні розмірковування зовсім не було. Тим паче, це не допоможе їй у вирішенні проблеми.

Вже лягаючи спати, Софія вирішила остаточно погодитися на неприємні умови Дениса, щоб була можливість втекти.

Може навіть завтра.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ
ЛАБІРИНТ СМЕРТІ

Розділ XIII
Денис допомагає Софії

1

Олег сидів в службовій машині з одним колегою, відчуваючи, що ця справа зайшла в глухий кут. Більше ніяких зачіпок в них не було, окрім Дениса, якого оперативники поки що не могли знайти. Другий день менти чергували біля будинку Павла Волкова, але там ніяких змін не відбувалося. Складалося таке враження, що там ніхто не живе, або господар на деякий час покинув помешкання, поїхавши по власним справам.

Капітан дзвонив Мирославу, дізнатися, як той влаштувався у нього вдома.

– Дякую, все дуже добре, – відповів хлопець. – Тільки не знаю, як згаяти час. А можна у вас з бібліотеки взяти книжку почитати?

– Ну, що за питання. Бери читай. Можеш фільми на ДВД подивитися. Взагалі, в нас є чим зайнятися.

– Дякую вам ще раз.

– Немає за що. Все, я зараз зайнятий. Поговоримо пізніше. Ну, бувай.

Олег задумливо поклав стільниковий в кишеню. Щоб вийти на Дениса, можна було йому подзвонити. В телефонній книжці Софії був записаний номер мобільного Дениса, але капітан не наважувався дзвонити йому, адже юнак міг теж безпосередньо бути замішаний у викраденні дівчини. Така ймовірність існувала, тому Олег не міг ризикувати життям Софії. Він просто не мав на це морального права. А чергування ментів біля дому Волкова не приносили ніяких результатів і це його сильно дратувало. Василь буде дзвонити і дізнаватися, як рухається справа. І що він, капітан міліції відповість? Нічого по суті не скаже і цей факт аж ніяк не покращував йому настрій, а навпаки погіршував.

Пройшла ще година, перш ніж почали швидко відбуватися несподівані події. Спочатку подзвонили менти і повідомили, що в будинок приїхав сам Барон на «Порше». А потім Олегу подзвонив на мобільний Денис.

– Я слухаю вас.

– Олег Борисович?

– Так. А ти Денис? Звідки в тебе цей номер?

Пауза.

– Мені дала Софія. Е-е… мені потрібно терміново з вами зустрітися. Це дуже серйозна справа. Софії загрожує небезпека.

Олег зреагував оперативно.

– Де і коли ми зустрінемося? – коротко спитав він.

– Через пів години в кафе «Фламінго». Влаштовує?

Левицький дав ствердну відповідь.

2

У Софії зранку був чудовий апетит і вона за п’ять хвилин впоралася зі сніданком. Майже відразу після цього дівчина вернулася до роздумів про втечу з цього ненависного полону. Вона була готова вже навіть погодитися на пропозицію Дениса, але одна обставина її ставила в глухий кут: кохання до Мирослава. Це була та неймовірна сила, яка не давала можливість Софії погодитися на умову Дениса переспати з ним. Крім того, у неї викликало огиду секс з Денисом. Для неї сама думка про це була жахливою і дуже неприємною. Навпаки, одна проблема тільки створювала іншу проблему. І світла в кінці тунелю поки що не було видно.

Якби вона могла сама знайти спосіб втечі, щоб потім і надалі зустрічатися з Мирославом, тоді б Денис не заважав. Але будинок добре охороняється і у дівчини немає ніякого шансу з нього вибратися на волю. Тому, Софії доведеться домовитися з Денисом, поки ще не пізно. Тяжко зітхнувши, вона зняла слухавку і натиснула червону кнопку.

– Ну?

– А можна з Денисом поговорити? – спитала Софія.

– Шо тобі від нього треба?

– Я хочу з ним поговорити. Це дуже важливо.

– Ладно, він зараз підійде.

Дійсно через кілька хвилин двері відкрили ключима і Денис зайшов в кімнату з сигаретою за вухом та своєю лихою посмішкою.

– Не пройшло і півроку, як ми не бачилися. Хоча б поцілуй для привітання. В засос.

– Обійдешся.

– Ну, гаразд. То яке рішення ти прийняла? Ти згодна йти на мої умови чи ні?

Софія спочатку подивилася на нього, перш ніж дати ствердну відповідь. При чому, в глибині душі дівчина залишалася не задоволеною своїм вибором і тим фактом, що їх стосунки з Мирославом можуть зруйнуватися.

– Чудово. У мене з собою є гандони, так шо можна приступати до справи. Ти не хвилюйся, всьо буде чік-чік. Трах-трах і кінчили. Ха-ха-ха!

Денис почував себе прекрасно, знаючи, що тепер вони з Софією будуть спати разом хоч один раз.

– В тебе вже є план втечі? – спитала вона, щоб відволіктися від неприємних думок.

– Я над цим працюю. Втечу ми повинні організувати сьогодні вночі, бо завтра вже може бути пізно. Батько може щось запідозрити, тому поки ніяких рішень не приймаємо.

– Ден, ти ж знаєш цей будинок, як п’ять пальців. Невже в тебе немає ідеї як звідси безпечно можна вибратися?

– Є непоганий варіант втекти через потаємний хід, але для цього треба вивести з гри одного охоронця. Ти розумієш, на який ризик я повинен йти заради цього? Як я зумію обійти охоронця, який значно сильніше і спритніше за мене.

– Не знаю… Може несподівано вдарити його по голові ззаду важким предметом, – запропонувала Софія. – Головне все робити швидко і впевнено, тоді все вдасться.

Хлопець потис плечима.

– Тобі легко про це говорити. Ти не знаєш, що станеться якщо мене спіймають! Мені буде кінець! КІНЕЦЬ! Старий, дізнавшись про це зітре мене в порох. Заради бабла ця паскуда готова задавити будь-кого, навіть мене.

Софія довго мовчала, перш, ніж наважилася говорити.

– Ден, в мене є до тебе величезне прохання.

– Яке?

– Можна обійтися без сексу? Ти не розумієш, наскільки я кохаю Мирослава. Я не зможу займатися сексом з тим, хто мені не подобається. Це не принесе ніякої насолоди. Це же гірше, ніж втрата свободи.

– Ні, по-бабські я не приймаю рішення. Так не піде. Я хочу переспати з тобою. Оскільки, я підставляю свою голову, рятуючи тебе, то маю право на якусь компенсацію. Це справедливо. Я ж тобі рятую життя. Та ти не бійся, мій звір не кусається. Він тільки проникне в твою печеру і попрацює там трохи і все. Не парься? Чи ти все ще целка? Ламаєшся? Ти шо не разу нє…

– Перестань! Я тобі дам грошову компенсацію. Або ще якусь, але не так, як ти просиш…

– Не піде! – відрізав Денис. – В тебе не таке становище, щоб ставити свої умови. А лаве, те що тобі передав мій старий не потрібні. Я і так знаю де він ховає значно більшу суму бабла.

– Я просто не можу з тобою це робити...

Софія вилила багато емоцій в цю фразу, перебуваючи на межі істерики. Денис від цих слів зареготав диким, гомеричним сміхом. І це навіть трохи лякало дівчину, все більше заплутуючи її у виборі.

– Тоді я пішов. Залишайся тут і надалі. Назавжди.

– Стій! – панічно закричала Софія, коли він підійшов до дверей. Вона вже була готова розридатися. – Не йди, благаю тебе!

– Отже, ти передумала?

Здавалося, це йому доставляло неабияку насолоду дивитися на її істеричний стан.

– Дуже прошу, вислухай мене, перш ніж йти. Не будь таким жорстоким і черствим. Ти навіть не знаєш, що я дізналася про твого батька… Він таке вчинив, що навіть страшно… Не можу...

Софія закрила обличчя руками, і не в змозі тримати в собі весь залишок негативних емоцій, переживань, не справедливості в житті, заплакала. Просто шмигаючи носом, вона плакала, а сльози текли з її очей цілим потічком. Денис спочатку втратив дар мови, розгублено дивлячись на дівчину. Такі прояви емоційності були для нього новими, не звичними і трохи не зрозумілими.

– Перестань плакати… Шо ти робиш?! Чорт, хрєн поймеш цих баб! То вони регочуть як дури, то вже через хвилину ревуть, як корови. Афігєть можна від такого! Ну як так можна рюмсати?!

Софія відштовхнула його рукою, коли він хотів зазирнути їй в обличчя.

– Відчепися від мене! – схлипуючи носом на силу вимовила дівчина, витираючи сльози рукою. – Ти бездушна тварина, яка думає лише про власні потреби. Ти навіть не кохаєш мене, бо не цікавишся, що відбувається в моїй душі. Не хочеш мені допомагати, то котися до бісової матері!

– Та шо з тобою таке? Чому всі баби такі емоційні?

– А ти не здогадуєшся? Я не зможу жити без Мирослава. Чого ти до мене чіпляєшся, якщо я тебе все одно не люблю? Валі звідси на фіг! Я сама якось переживу…

– Невже ти так сильно його кохаєш, шо готова пожертвувати свободою? – вражено спитав Денис, якому не було відомо почуття справжнього кохання, яке поєднує фізичну і духовну частини разом, створюючи гармонічну атмосферу двом закоханим.

– Нарешті ти це зрозумів, але і це ще не все. Я дізналася про Павла таке… Він вбив одну дуже дорогу людину.

– Кого?

– Мою маму…

У дівчини знову сльози потекли з очей.

3

– Не може бути!

Софія ще кілька хвилин намагалася себе заспокоїти, витираючи сльози хустинкою.

– На превеликий жаль – це правда. Я прочитала його думки і про все дізналася. Ніякої помилки бути не могло. І саме страшне тут те, що моя мати була коханкою Барона.

– Шо?! – здивувався Денис. – Як це…

– Отак. Я в це сама довго не могла повірити. Моя мати Світлана була коханкою Барона. Це – факт.

– Кошмар! – Денис тяжко зітхнув. – Як тобі зараз тяжко дізнатися таку страшну новину. Вибач, я ж про це не знав…

Юнак далі мовчав, опустивши очі вниз від незручності, відчуваючи провину перед Софією за свою ганебну поведінку.

– Твоєї вини тут немає, але якби ти до мене краще ставився…

– Вибач, я поводив себе як дурень. Я дійсно цього не знав. В такому разі… – він на деякий час задумався. – Мабуть, ти правильно сказала. Я забираю свої слова назад стосовно сексу. Я не настільки зіпсувався, щоб йти всупереч моральним принципам заради власних потреб. І вибач мене за те, що я побив твого хлопця Мирослава. Я поводив себе як псих. Він нормальний чувак, навіть розумнійший за мене…

Хлопець перестав говорити, зрозумівши, що став багато базікати, а це ніяк на нього не було схоже. Він дістав пачку цигарок і закурив, щоб зібратися з думками і звикнути до останніх дуже жахливих новин.

– Добре, я тобі допоможу без всяких умов, – відповів він через деякий час. – Сьогодні вночі. Заодно я помщусь старому і заберу із заначки в нього бабло. Там повинно бути кілька сотень косих зелені. Непогано. Але треба все продумати наперед.

– Дякую, що ти мене правильно зрозумів.

Софія не збиралася казати йому про те, що збирається спланувати помсту Барону, бо тоді все може зіпсувати. А вже на волі вона знайде спосіб, заставити заплатити його за вбивство матері. І, звісно, вона нічого не говорила про жахливе майбутнє, яке залежить безпосередньо від Павла і від неї. Це Софія теж сподівається вирішити сама. Але тут був величезний ризик поразки. Поразки та смерті.

– Слухай, а я знаю, як можна звідси вибратися з мінімальним ризиком і ти ще можеш помститися своєму батькові.

– Як? – очі Дениса загорілися цікавістю.

– Все дуже просто. Ти повинен зв’язатися з одним ментом Олегом Левицьким. Він знайомий мого батька і зараз розслідує справу мого викрадення.

– Мене відразу арештують! Нє, фігня це.

Дениса така перспектива не влаштовувала.

– Тобі нічого не буде, а от Барона і його людей ОМОН може накрити.

– Ти не знаєш, які у мого пахана зв’язки. Він відкупиться від всіх ментів. У нього бабла до хріна. Від цього буде тільки гірше мені і особливо тобі. Повір, я знаю, що кажу.

– Якщо Павла застати зненацька і конфіскувати валюту, то він не викрутиться і відразу ж сяде за грати. Ти ж не проти цього?

– Звісно, ні. А ти, бачу, вже все продумала.

– А то!

– Я вже давно хочу позбутися свого старого.

– А ти не знаєш, де Степан дів мою мобілку?

– Гадки не маю.

– Погано. А з твого телефону можна подзвонити батькові?

– Добре, дзвони… Я і так боюся, що Степан запідозрить, що ми довго розмовляємо.

Софія посміхнулась.

– Він думає, що ми тут займаємось зовсім іншим, що може затягнутися на кілька годин… Це нам і на руку.

Денис був би задоволений, якщо вони б дійсно цим (себто, сексом) займалися з дівчиною. Він простягнув стільниковий Софії, яка дуже хвилювалася, набираючи номер батька.

– Слухаю, – відповів Василь.

Дівчина намагалася зібратися з думками, тому нічого не сказала.

– Алло? Ви чуєте мене? Алло!

Рідний голос був для Софії як ковток води для мандрівника, що опинився в спекотній пустелі.

– Тату, це я, Софія…

– Софія??! Де ти зараз?! Як ти там себе почуваєш?! – Василь сильно хвилювався.

– Я на ранчо Павла Волкова, він же Барон. Зі мною все гаразд, не турбуйся. Денис, до речі, на моєму боці. Перекажи це ментам. Це він дав мені можливість тобі подзвонити.

– Слава Богу, що ти жива! У мене навіть на душі перестало боліти. Де знаходиться цей дім? Де це?

– Я не знаю… Денис хоче все розповісти. Дай мені номер мобільного Олега, який займається розслідуванням. Денис йому все розповість.

Пауза.

Василь трохи думав над сказаними словами.

– Ти впевнена, що йому можна довіряти?

– На всі сто.

– Добре. Якщо справа така ризикована, то я не буду тебе більше розпитувати. Я тобі вишлю номер Олега по смс.

– Дякую, батьку.

– Софія, дуже прошу обережно. Чекай інструкцій Олега і без них нічого не роби, – подумавши, він додав. – Хай береже тебе Господь.

– Дякую, – Софія повернулася обличчям до Дениса. – Зараз прийде смс з номером мобільного мента. Звуть його Олег Борисович.

За кілька хвилин, Денис відкрив повідомлення і відразу ж подзвонив на цей номер. Вони поговорили і домовилися про зустріч в кафе «Фламінго» через пів години.

– Все, я поїхав на зустріч з Левицьким. Сподіваюся скоро повернутися.

– Щасти тобі.

Денис вийшов з кімнати дуже швидко, пройшовши мимо Степана, поспішаючи до власного авто. Щось імпульсивне в поведінці хлопця його насторожило.

4

Степан дивився у вікно, як Денис поспішно від’їжджає, ледве не зачепивши паркан і відчував, що в його такій поведінці є щось дивне. Зокрема, дивним було те, що вони з Софією довго розмовляли і дівчина сама запросила його про щось термінове поговорити. Помізкувавши, Степан вирішив подзвонити шефові.

– Шо? – спитав Волков.

– Я хочу тобі повідомити одну дуже важливу річ. Мене насторожила поведінка Дениса.

– Що він таке зробив?

– Софія несподівано подзвонила Денису і захотіла терміново з ним поговорити. Хоча, вона ненавидить його…

– Ну і..?

– А далі все ясно. Вони базарили десь годину. Це мене і насторожило.

Павло голосно засміявся.

– Може вони трахалися? Може у баби засвербіло між ніг, а він як справжній мачо пішов задовольняти її? Ти ж знаєш сучасну молодь. Їм би тільки пострибати у ліжку.

– Я не думаю так. Коли Денис виходив з її кімнати, то він був сильно знервованим. І ще він кудись поспішав, наче в нього була назначена з кимсь зустріч.

– Гм… як цікаво! Щоб це мало означати? Може вони про щось домовилися між собою… Степан, дай завдання своїм людям слідкувати за пацаном.

– Добре. Але він від’їхав хвилин десять тому. Як вони його знайдуть?

– Це вже твої проблеми, – зауважив Павло. – Як хочеш, але його повинні знайти. Обов’язково дізнайся, куди він поїхав. Зрозумів?

– Ну… я постараюся, але справа марна. А що робити з цією?

– Поки нічого. Не чіпай її. Я приїду і сам розберуся з бабою. Ти ж знаєш, що я легко можу вибити правду. До речі, як тривають пошуки Мирослава?

Степану це питання зовсім не сподобалося, але він мав сказати неприємну правду.

– Ніяких результатів поки що немає…

– То працюй, щоб були ці результати. Ясно?

– Ясно. Я все зроблю.

– Тоді побачимося ввечері. Я буду чекати тільки на позитивні новини.

Павло майже не сумнівався, що його син задумав якусь аферу, а може навіть допомагає Софії втекти. Це, звичайно, була безпідставна думка, але в неї було раціональне зерно. По-перше, вони з Денисом були останнім часом на ножах і в сина могли бути причини для помсти. Можливо саме зараз він намагається реалізувати цю помсту. По-друге, Денис кохає Софію і це теж був мотив одночасно помститися Павлу і втекти з коханою дівчиною. І після цього Софія навіть могла закохатися в нього за такий героїчний вчинок.

Денису не можна довіряти за таких обставин.

І він в цьому був абсолютно правий.

5

Олег приїхав у домовлений час, а Денис його вже чекав за столиком кілька хвилин.

– Я тебе уважно слухаю, – сказав капітан. – Тільки дуже швидко і лаконічно. Часу обмаль.

Олег замовив тільки філіжанку кави. Денис запалив сигарету.

– Софію зараз тримають на ранчо Павла Волкова. Це мій батько і він захватив дівчину, щоб використати її телепатію. Я вирішив їй допомогти.

– Чого це раптом? Ти ж був на стороні Барона, свого батька?

Здавалося, що Олег не вірив його словам.

– Я спочатку думав із-за грошей допомагати йому. Але потім, мені стало шкода Софію і я вирішив їй допомогти. Крім того… вона мені дуже подобається… – Денис затягнувся, спостерігаючи за попелястим димом, що розсіювався в приміщенні.

– Гаразд. Припустімо, я тобі повірю. Де ж знаходиться цей особняк?

– Я не можу на словах пояснити. Це дуже важко зробити.

– Тоді намалюй схематично.

Денис взяв аркуш паперу і намалював, як можна дістатися до самого ранчо дуже детально, навіть із назвами деяких вулиць. А потім, він коротко розповів, як відбулося викрадення Софії Даниленко.

– Треба розробити план подальшої втечі, – в голос розмірковував Олег. – Значить ти навіть не пробуй рятувати Софію, бо це дуже небезпечно. Все може провалитися.

– Але її не випустять звідси живою. Часу вже майже не залишилося, – заперечив Денис.

– Сьогодні вночі буде операція порятунку Софії, але ти сам навіть не думай щось робити. До речі, які є чорні ходи в дім? Розкажи мені детально всі входи, виходи і скільки там охорони.

На цей раз Денис намалював план будинку і показав усі входи і виходи. Як зумів, пояснив, скільки всього охоронців і коли вони міняють чергових на посту.

– Добре, тут все зрозуміло. Тікати Софії доведеться через підземний хід вночі. Ти будь на зв’язку, щоб я міг тебе попередити, коли треба діяти.

– А коли ви почнете операцію по затриманню злочинців?

– Це вже буде тоді, коли Софія опиниться в безпечному місці. Ти зможеш вивести її через підземний хід, коли я подам сигнал?

Денис задумався, бо це була дуже ризикована справа.

– Не знаю… Мене можуть спіймати охоронці. Там все контролюється через відео спостереження.

– Над цим я подумаю ще. Може кількох людей поставити в засідку біля ранчо. Якщо почати несподівано штурмувати будівлю, то вони забудуть про дівчину і ви можете безпечно втекти через потаємний хід. Ден, єдине прохання, не вимикай стільниковий. Я тобі ввечері подзвоню.

– Домовилися.

– Тоді йди. Ми будемо готувати людей до операції. Може для цього знадобиться кілька снайперів.

6

– Шеф? В мене неприємності. Мої люди не змогли відслідкувати Дена.

Павло ледве не розірвався від гніву.

– Шо значить, не змогли?! Якого хріна ти тримаєш таких підарів, парашников, які ні на що не здатні?!

– Мені шкода, але…

– Шкода йому! Та іди ти в дупу з такою роботою! Карочє, коли Ден повернеться сюди, затримай його. Скажи охороні, щоб вони не випускали його з дому. І відбери у нього трубу. Я приїду і тоді вже розберуся з цими піонерами.

Павло був тепер впевнений, що Софія йому не допоможе, а, отже, її доведеться прибрати. Шкода, що із-за цього він втрачає ще більше грошей.

7

Денис повернувся на ранчо через годину, коли вже сонце почало сідати за обрій. Він зібрався відкрити дверцята, коли згадав, що забув видалити на своєму стільниковому номер капітана міліції. А якщо його запідозрили у змові і будуть обшукувати? Чорт, тоді і телефонну книжку подивляться. Хлопець видалив вихідний дзвінок і відправлене повідомлення на його номер. Лише після цього він спокійно зайшов в будинок.

Степан сидів у вітальні і дивився по телевізору бойовик. Він помітив хлопця, але нічого не сказав, поки той не підійшов ближче.

– Куди ти їздив?

– Це моя справа, – відповів Денис.

– Все одно скоро доведеться сказати. Ти тепер будеш на території ранчо. Охорона тебе звідси не випустить.

Денис спантеличено на нього подивився, нічого спочатку не розуміючи. Зміст сказаних слів і реакція на них прийшли трохи пізніше.

– Б…! Якого х..! – закричав юнак. – Це шо тіпа прикол такий?!

– Ні, це наказ твого батька, – спокійно відповів Степан. – Поки він не приїде і не розбереться сам, то тебе звідси не випустять.

– Ну паскудство! Старий взагалі мене закалібав! Казєл! Пень старий! А за шо він тіпа мене тут тримає? Он шо, олігофрен?!

Степан дипломатично потис плечима, не маючи жодного наміру розкривати карти.

– Харе, падаждєм старого пердуна.

Денис розізлився і пішов з вітальні. Розуміючи, що все пішло не по плану, він вирішив поговорити про це з Софією. Часу було дуже мало і необхідно було міняти плани, імпровізувати на ходу.

Софія сиділа в кімнаті із тривогою, дивлячись у вікно, де вже темніло і від сонця залишалося лише яскраве помаранчеве сяйво. Очі в неї були сумні, трохи лякливі і не впевнені, а сама дівчина дивилася таким поглядом, ніби існувала десь далеко-далеко в іншій галактиці.

Денис відразу ж зайшов в кімнату і нерішуче зупинився біля неї.

– Наші справи дуже кепські, – сказала дівчина, не обертаючись до нього.

– Ти вже знаєш? Старий наказав охороні не відпускати мене звідси.

– Проблема не тільки в цьому. Павло запідозрив, що ти хочеш допомогти мені втекти. В нас просто немає часу на роздуми.

– Що ти пропонуєш?

– Треба організовувати втечу зараз.

– Зараз? Там же охорони вдвоє більше. Треба вночі тікати. Тільки куди?

– Ні в ночі буде пізно. Приїде Барон і я взагалі не зможу нікуди втекти. Менти нам повинні допомогти. Але тікати необхідно прямо зараз, поки немає Барона. А як ти виведеш з гри охоронця?

– Щось придумаю. Може ззаду по голові вдарю…

Софія на нього з повагою подивилася.

– Ти серйозно вирішив йти до кінця?

– Так.

– А куди ти збираєшся податися, якщо ми вдало виберемося?

Дівчина тільки зараз помітила, сказавши «ми», наче вони обоє були спільниками, які розробляють спільний план втечі і помсти.

– Не знаю ще. Мама давно вже збирається розвестися з батьком. Спочатку ми з нею поїдемо в село на її батьківщину. Там можна пожити деякий час. А ти як?

– Я? Не знаю… Мабуть теж буду переховуватися. Банда Барона може мене ще довго розшукувати.

– Так, якщо…

Денис замовк, не доказавши фразу, бо двері відчинилися і в кімнату заглянув Степан. Його несподіваний прихід нічого хорошого не обіцяв.

– Шо таке?! – роздратовано спитав юнак.

– Залиш Софію одну, досить розмов.

– Якого х…?!

– Ще один наказ боса, щоб ти більше не бачився з нею, – відповів Степан.

– Шо за чортівня?! Пішов він зі своїми наказами в жопу!

– Це ти йому в обличчя скажеш. Я лише виконую прямий наказ. Давай, виходь звідси. Чи мені тебе силою виганяти з кімнати?

– Базар не окончєн. Я так це не оставлю.

– Мобілку віддай спочатку. Більше ти нікому не подзвониш.

– Шо? Я не буду… – почав Денис

Степан наблизився до нього і грізно подивився своєму візаві в обличчя.

– Віддай трубу. Ти вже достатньо дров наламав. Барон тебе порішає за кидалово!

Денис не знав, що сказати у відповідь або не хотів говорити. Він мовчки витяг стільниковий із кишені і протягнув його Степанові, розуміючи, що Олег не зможе йому додзвонитися. Отже, цей план пропав.

– А ти, – звернувся Степан до Софії перш ніж йти, – добре про все подумай. Ми знаємо про твої наміри звідси втекти і хочу тебе розстроїти, в тебе це не вийде. Сьогодні будеш все пояснювати босу і тільки спробуй збрехати… Ех, класная ти тьолка! Якщо щось збрешеш, я тебе трахну кілька разів, а потім, позову ще братанов, шоб вони тебе обробили. Ясно?

Софія мовчала, бо не знала, що говорити, та в її словах не було сенсу. Це тільки розпалить вогнище підозри і створить зайві проблеми.

Степан не чекавши її відповіді, вийшов з кімнати, теж гримнувши дверима. Дівчина сумно дивилася у вікно, відчуваючи, як остання надія на втечу щезає просто на очах. Вона боялася, що тепер Денис не зможе її врятувати, бо його ізолювали, а, отже, їй загрожує неминуча смерть. Це ще більше наганяло на Софію жаху і породжувало паніку, яка не давала можливості спокійно мислити і шукати варіант порятунку.

8

Після одинадцятої години, Софія ще дивилася телевізор і чекала нагоди, коли можна буде втекти. Проте, вона сама без Дениса нічого не може вдіяти, а тому доводиться набратися терпіння і чекати. В цю ніч може видатися остання нагода втекти і треба неодмінно цим скористатися. В цьому випадку і так величезний ризик, що їх спіймають і тоді взагалі їм, а скоріш тільки дівчині настане кінець.

Єдина надія була покладена на роботу оперативників, які повинні були її визволити з цього будинку. Але у Софії були всі підстави боятися того, що саме під час штурму особняка її можуть вбити. Це була страшна думка і дівчина намагалася її позбутися, як набридлу муху, що постійно сідає на людину. І з кожною хвилиною, вона все менше вірила в те, що зуміє вирватися на волю з цього будинку і нарешті

(помститися Павлу)

побачитися з Мирославом, за яким дівчина сильно скучила. Софія уявляла, як

(вб’є гада Барона, розчленивши його на шматки)

опиниться в обіймах хлопця і вони разом будуть щасливі, а все закінчиться

(смертю для Павла)

добре, хепі-ендом, як у всіх добрих книжках та фільмах. Але в житті не все так добре закінчується і часто буває, що як раз навпаки, все закінчується дуже сумно і трагічно, несправедливо.

Чорт, я тут точно помру. Невже в мене немає ніякого шансу на порятунок?

Схоже на те, що порятунку не було.

А як же важлива місія, що покладена на неї? Невже, це видіння було даремно? Невже, її дар яснобачення виник спонтанно і зараз нікому не потрібен? Софія відчувала, що скоро з нею трапиться щось погане, якщо вона звідси не вибереться. І це погане зробить Павло Волков. Але майбутнє можна змінити, якщо прийняти правильне, усвідомлене рішення. Тільки вона не хоче жертвувати собою заради десятків людей. Не факт, що вона зуміє зупинити Волкова, поки той не почне свої криваві плани втілювати в реальність. Раптом Софія піймала себе на думці, що вона вже бачила майбутнє, яке точно таким же і буде скоро. Можливо, вона не може нічого змінити. Недаремно ж письменники-фантасти писали, про те, що сценарій життя вже готовий і людина грає лише відведену роль, не в змозі змінити, а ні строчки з цього сценарію.

Тоді навіщо їй показувати жахливе майбутнє? Адже, дівчина не випадково опинилася у полоні Павла, вбивці її матері і майбутнього маніяка, який ще покалічить її. Правда, Софія вже не мала жодного бажання проклинати свій дар, бо це все одно нічого не змінить. Та чи була вона пішаком в чужій грі? Чи грала вона в небезпечну гру, правила якої ніхто не потурбувався дівчині розповісти? І фінал цієї гри начебто був відомий наперед, але зовсім несподівано міг змінитися на інший.

Кожна мить – це ще одна унікальна можливість змінити своє життя.

Софія десь читала цю фразу, а точніше чула від Мирослава і тільки зараз зрозуміла, який глибокий зміст в ній ховається. Скільки всього багато важливого знаходиться в одній-єдиній фразі, яка на перший погляд здається банальною. Але, можливо, саме зараз у дівчини є та сама мить, щоб змінити своє життя, вибратися із цього ненависного полону.

Може ця мить допоможе нарешті прийняти правильне рішення і йти з ним до кінця, щоб потім не довелося шкодувати і нести відповідальність за смерті десятків людей.

9

Денис з’явився вже тоді, коли Софія навіть і не сподівалася на порятунок, змирившись з такою долею, яку не можна змінити. Проте, хлопець все-таки з’явився досить несподівано, задоволений і впевнений у собі. Дівчина його ще ніколи не бачила таким і навіть потроху почала відчувати до юнака симпатію.