Текст книги "Блискавка"

Автор книги: Роман Квант

сообщить о нарушении

Текущая страница: 12 (всего у книги 15 страниц)

Розділ XII
Жахливе видіння Софії

1

Павло був страшенно злим і роздратованим, коли дізнався, що Мирослав втік, а тому, вони втратили потенційно-небезпечного свідка, що може змішати їм усі карти. Він ходив туди-сюди, із зціпленими в замок руками, тримаючи їх за спиною, як в’язень і ніяк не міг заспокоїтися. Лише хильнувши чарчину «Неміроф», він став трохи спокійнішим.

– Отже, ми втратили хлопця, що може нас видати ментам, – міркував він в голос. – Це дуже паскудно. Ти навіть не уявляєш, в яке ти лайно вляпався! Це просто твоя тупість!

Степан мовчки терпляче чекав, поки шеф закінчить свої довжелезні сентенції і перейде до конкретних дій. Працюючи з ним не перший рік, він знав, що краще перечекати цей шквал емоцій, а потім можна буде і свої «п’ять копійок» вставити, між іншим. Хоча, в нього не було переконливих аргументів для виправдання помилки.

– Ти знаєш, що робити далі?

– Звичайно, – відповів Степан.

– Прекрасно, тоді працюй над цим. Зроби справу так, щоб я ніколи і не згадував про твій прокол. До речі, це вже другий прокол. Я тобі даю ще один шанс. В тебе є дві доби на пошук пацана.

– Це дуже мало. Дай мені більше часу.

– Ні! Я сказав дві доби! Працюй над цим. Інакше в мене буде інший помічник. Зрозумів?

– Так. Я все зроблю.

– В твоїх інтересах це зробити, – зауважив Павло, перш ніж повертатися назад у кімнату Софії.

Трохи роздратований від провалу помічника, він з розгону плюхнувся в крісло так, що аж пружини заскрипіли під його вагою. Навіть Софія, яка була подавлена останніми подіями, підняла очі і здивовано на нього подивилася.

– Продовжимо розмову, – махнув Павло рукою. – Отже, ти можеш читати думки, тільки глянувши на фото людини?

– Так.

– Чудово. Тоді я дістану фотки деяких персон, серед яких може бути зрадник, а ти над ними попрацюєш.

– Це забере багато часу.

Павло потиснув плечима.

– А ніхто і не говорить, що це зробити легко. Ти повинна добре попрацювати, як я дам тобі фотографії.

– Коли мене звідси випустять?

– Як тільки ти виконаєш свою роботу, я тобі дам гроші. Ніхто після цього тебе не буде тут тримати.

Павло швидко вийшов з кімнати, перш ніж Софія захотіла ще щось спитати. Степана він побачив у вітальні: той сидів в кріслі, розкинувшись і клацав кнопками на своєму мобільному телефоні. Побачивши свого шефа, він автоматично піднявся з крісла.

– Не треба було підніматися, – сказав Павло. – Ти працюй реально, а не створюй метушню і видимість не існуючої роботи.

– Я вже послав людей на пошуки пацана, – відповів Степан. – Вони його скоро знайдуть.

– Добре, побачимо. Тільки не забувай, що в тебе є ліміт сорок вісім годин, – він глянув на годинник. – Вже залишилося 47:48. Тобі краще поспішати.

– Не хвилюйся, все буде добре.

Але Степан сам не був в цьому впевнений. Він боявся, що хлопця можуть і не знайти за цей час.

2

Слідкуючи за дорогою, Денис їхав на авто і одночасно палив цигарку. В салоні авто звучала гучна музика. Обганяючи машини, він деякі з них підрізав, відчуваючи себе королем дорожнього руху, та порушуючи більшість правил. Поруч на сусідньому сидінні лежала пляшка «Фостерс». Час від часу, він простягав руку і робив ковток свіжого, прохолодного і приємного на смак пива.

Денис хотів якомога швидше доїхати до ранчо, щоб нарешті побачитися із Софією. А заодно він обдумував ідею, як зруйнувати батькові плани, хоча, поки що ніяких конкретних дій не бачив. Проїжджаючи мимо приватних величезних будинків, він постійно повертався думками до Софії і можливість її врятувати та одночасно помститися татові. Крім того, героїчним вчинком, Денис має всі шанси завоювати її серце. Отже, мотивація досить висока і залишається лише детально обдумати план порятунку і втечі дівчини з полону.

Він під’їхав до воріт ранчо і вийшов з авто, сподіваючись, що батька зараз немає. Ворота самі відкрилися і на дорогу виїхала «Ауді». Побачивши Дениса, Степан сказав спинитися і вийшов з машини.

– Як там Софія? – відразу спитав Денис.

– З нею все нормально. Якщо Барон дозволить, то можеш з нею побачитися.

Ця новина тільки зіпсувала настрій Денису.

– Стоп! Старий зараз тут знаходиться?

– Еге ж, базарить з нею. Мені треба поспішати. Справи чекають. Щасти тобі.

Степан швидко заскочив в «Ауді» і помчав вперед, залишивши розгубленого Дениса самого стояти біля відкритих воріт. Він заїхав у двір, а охоронець за ним зачинив ворота.

Денис зачинив дверці авто і не вагаючись, зайшов в особняк, зупинившись в передпокоях, де горіло світло. Він знав, що батько десь в будинку і не дуже хотів йому попадатися на очі. Проте, щоб побачити Софію в нього іншого виходу не було. Треба вмовити тата дозволити Денису побачитися з нею, інакше він приїхав сюди даремно.

Він пройшов у вітальню, де був ввімкнений телевізор і там показували якусь пожежу в лісі і як її гасили пожежники. Денис вирішив піднятися на другий поверх, де був кабінет тата, але не встиг цього зробити.

Важка рука опустилася йому на плече і він від несподіванки здригнувся і обернувся, щоб побачити, хто до нього ззаду підкрався. Це був Павло, який дивився на сина трохи роздратовано і неприязно.

– Я ж тобі наказав не приходити сюди! – суворо зауважив Павло. – Шо ти тут забув, га?! Софію побачити ти все одно не зможеш. Я страшенно не люблю, коли порушують мої накази!

3

Олегу подзвонили на мобільний і він відповів на дзвінок Мирослава. Останній повідомив, що втік з лікарні і зараз ховається в одному ресторані, де багато людей. Капітан міліції відразу по-діловому домовився про зустріч у відділку, де хлопцю не загрожує ніяка небезпека. Для цього він послав «Уазік» забрати юнака з ресторану, щоб його надійно охороняли. Звісно, доїхав Мирослав до міліцейського відділку без пригод.

І от зараз, хлопець сидів в кабінеті Олега і розповідав усе, що з ним трапилося. Поруч з ним сидів Василь, все ще не втрачаючи надії на те, що його доньку знайдуть живою. Розповідь юнака була короткою, але з усіма подробицями, які мали значення при розслідуванні.

– Отже, треба вирішити важливе питання, де тобі жити, щоб не попасти в руки людям Барона, – сказав Олег. – Це не проста проблема. Я поки що не знаю, як...

– Але мені не можна їхати до батьків?

– Ні в якому разі! Це перше місце, куди вони поїдуть тебе шукати. Єдиний варіант – це пожити в мене вдома хоча б з тиждень.

– Ну… якось не зручно, – вагався Мирослав.

– Перестань. Це для твоєї ж безпеки. Зараз я закінчу справи і відвезу тебе до себе додому, – капітан уважно подивився на хлопця. – І ніяких заперечень чути не хочу.

4

– Я страшенно не люблю, коли порушують мої накази, – повторив Павло, поки що тримаючи себе в руках.

Денис мовчав, ніяк не очікуючи такої несподіваної зустрічі з татом. Навіть приготовлені заздалегідь фрази, що повинні були його виправдати, він забув і тепер мовчки дивився на розлюченого батька, який готовий був порвати його на шматки.

– Я тебе питаю, якого хрєна собачого ти сюди приперся?! Я ж заборонив тобі бачитися із Софією!

Це вже схоже на скажений крик людини, яка не в змозі себе контролювати.

– Тату, я…

– Шо ти?! Ну, шо ти втикаєш?!

– Ну, я просто кохаю Софію і дуже хочу з нею побачитися, – випалив на одному диханні Денис. – Повір, для мене це дуже важливо.

– Ти хоч знаєш, як це небезпечно?

– Здогадуюся. Але ти ж знаєш, шо я хочу Софію. Я хочу бути з нею! Хочу розважитися! Чуєш?!

– По-перше, заспокойся. Як я можу тобі довіряти, якщо в мене на карту поставлено все. Я і так вже до фіга лаве втратив.

Денису така позиція батька не подобалася і він шукав можливості переконати його у зворотному.

– Я дуже прошу дати мені можливість побачитися із дівчиною. Я не знаходжу собі місця і не знаю де себе подіти. Обіцяю, що ніяких дурниць я робити не буду.

– Ну, гаразд. Дивись, якщо ти виткнеш якийсь фокус, то я викину тебе з ранчо і не підпущу за кілометр звідси.

– Домовилися. Де зараз дівка?

– На другому поверсі, другі двері справа. Я зараз попереджу охоронця, щоб він тебе пропустив.

– Дякую.

– Немає за що. Пам’ятай обіцянку.

– Звісно.

Денис піднявся на другий поверх і підійшов до дверей, відчуваючи якусь тривогу. Він не відразу наважився взятися за ручку і потягнути на себе двері.

Софія сиділа на дивані, поклавши під себе ноги і читала захоплено книжку, не почувши скрип двері. Лише, коли Денис зробив кілька не впевнених кроків в кімнату, дівчина підняла голову і здивовано на нього подивилася. Вона не знала навіть що і сказати від такої несподіванки. Денис перший прийшов до тями.

– Здарова! Софія, як ти тута поживаєш?

Ефектна пауза (не вистачає тільки овацій).

– Нормально… Звідки ти тут взявся?

– Як це звідки? Я прийшов дізнатися як ти тут себе тіпа почуваєш. Я… я боявся, шо з тобою станеться шось погане.

Софія на нього подивилася з недовірою.

– Відколи ти це став цікавитися моїм самопочуттям?

– Відтоді, як я зрозумів, шо не можу жити без тебе. Адже я кохаю тебе!

Денис навіть зніяковів, ніяк не очікуючи від себе сказати такі відверті, такі пристрасні, сповнені любов’ю та теплом слова. Софія сама засмутилася від таких слів, хоча ніяких почуттів до хлопця не мала і не знала як на це реагувати, тому дипломатично мовчала.

– Навіщо ти прийшов?

– Ти ж знаєш, шо я не можу без тебе…

– Так, як ти до мене відносишся не називається коханням. Ти просто докучаєш мені і псуєш моє особисте життя.

– Але ж я йшов на все заради любові. Я все хотів робити заради тебе. Ти мене розумієш?

Тут Софія піддалася напливу негативних емоцій, які нею керували.

– Що ти називаєш «заради кохання»? Ти постійно мені заважаєш, не даєш спокою. А хлопця ти мого теж побив заради кохання, а? А розпатякати усім про мою телепатію? Це ти теж зробив заради любові?! Для чого ти просив допомагати своєму батькові? Ради клятих грошей! Ну чого ти мовчиш?! Ти просто самовпевнений егоїст, думаєш лише про себе. Ти – гульвіса.

– Про шо ти говориш? Я не доганяю.

– Так доганяй. Я кажу про те, як ти до мене ставишся.

– Я взагалі прийшов не за цим. Не для того, шоб з тобою сперечатися. Я просто хотів тобі допомогти.

– Допомогти?

– Так, саме для цього я і прийшов.

– Невже ти хочеш мене витягти звідси? – недовірливо спитала вона.

– Навіщо ти питаєш, якщо можеш зараз прочитати мої думки?

– Просто на тебе це не схоже.

– Ти знаєш, люди можуть мінятися. І я помінявся в кращу сторону.

– Он як? Ну, припустімо, ти хочеш мені допомогти, але яким чином? Як ти допоможеш мені втекти, якщо мене тут замкнено і вся територія добре охороняється? Крім того, твій батько ніяк цього не допустить.

– Я допоможу тобі за одної умови, якщо ти залишишся зі мною, а не… – він хотів підібрати образливе слово, але потім передумав. – … з ним. Оце і є моя умова.

Софія заперечливо закивала головою.

– Ні, цього не буде. Ти ж знаєш, що я кохаю Мирослава.

– А я кохаю тебе.

– Це не мої проблеми. Я не дозволю руйнувати моє особисте життя.

– Я не псую твоє життя, а просто треба розірвати цей любовний трикутник.

– Ніякого любовного трикутника тут немає. Я знайшла своє кохання. Ми з Мирославом любимо один одного.

Денис демонстративно розвів руки в сторони.

– В такому разі я нічим не можу тобі допомогти. Залишайся в цьому полоні. Ти ж знаєш, як ставиться до тебе мій старий. І ти не зможеш тоді побачитися з своїм пацаном. Вибирай: синиця в руці чи журавель у небі.

– Он який ти паскудний! – зауважила Софія.

– А ти як думала. Я не повинен йти на ризик дарма. За все треба платити. От я тобі і назначив ціну.

Дівчина тяжко зітхнула.

– Я в боргу не залишусь, якщо ти мене врятуєш. Але відмовитися від свого кохання я не можу. Це безглуздо.

5

– По-моєму, вибір дуже простий: свобода і наші з тобою стосунки або твій бойфренд, про якого ти можеш тепер тільки мріяти. Ти ж знаєш, що тебе звідси не випустять, навіть коли ти зробиш все, що просив мій старий. В тебе ситуація критична і сама ти не викрутишся.

– А чому ти думаєш, що я стану твоєю дівчиною, якщо ти допоможеш мені звідси втекти? Чому ти готовий мені повірити?

– Бо я все передбачив. Насправді все дуже просто. Ти повинна зробити одну річ і все. Я допоможу тоді.

– Яку річ?

– Ну… ти мені дуже подобаєшся, – Денис кинув на неї голодний погляд. – Я хочу тебе чпокнути. Всього один раз потрахаємося. По-бистрому. А потім я тобі допоможу…

– Що?! Та як ти смієш таке казати?!

Софія кипіла від гніву.

– Вирішуй сама. Не хочеш, то гний в цій дирі.

– Та нізащо в світі я не хочу тебе…

– Подумаєш! Тоді втикай тут і далі. А твій ботан в бальнице валяется. Так шо умови тут я диктую, детка. Решай?

– Ні!

– Добре подумай, поки не пізно. Я не кусаюся. І ти можеш від мене отримати оргазм. Так шо думай.

Дівчина сумно на нього подивилася, ніяк не радіючи такій майбутній перспективі.

– Мені треба подумати, – сказала Софія, знаючи, що нізащо в світі не переспить з Денисом, навіть, якщо це гарантує їй свободу.

Але виграти зайвий час все одно треба.

Денис не відводив від неї погляду.

– Подумай, але не довго, бо потім пізно буде тебе витягувати з цієї халепи. Але який би ти вибір не зробила, треба з ним йти до кінця і тримати своє слово. Гаразд, завтра я прийду і ти мені скажеш своє рішення.

Сказавши ці слова, Денис вийшов з кімнати, залишивши її саму з не веселими роздумами і важким вибором. Софія навіть не намагалася затримати його і попросити відмовитися від таких жорстких умов бо знала, що Денис буде все одно стояти на своєму, ніколи не відступаючи, маючи такі козирі на руках.

Який противний все-таки Денис. Ставить такі жорсткі умови. Поводить себе як самець, який хоче лише паруватися.

Софія не знала як бути далі і яке рішення приймати, але пустити все мимоволі, вона просто не може. Крім того, відмовлятися від вибору – це теж вибір, тим паче, це кінець свободи, стосункам з Мирославом і найстрашніше це загроза її власному життю. Тут як пити дати ясно, що бандити її живу не залишать, коли вона їм буде не потрібна. Отже, цей варіант ніяк не підходе і залишається тільки погодитися на умови Дениса. Навіть, якщо Софія переспить з ним, немає ніякої гарантії, що він зможе допомогти їй звідси втекти. А якщо злочинці піймають їх обох? Звісно, про таке краще не думати.

Дівчина лягла на диван і заплющила очі, сильно втомившись від такого швидкого і непередбаченого життя, яке щодня їй видає нові сюрпризи, завше погані. Все-таки, Софія тішила себе тим, що батько звернувся до міліції і її скоро знайдуть і врятують від цих злочинців. Самій їй звідси не вибратися, а спати з Денисом Софія не хоче.

На жаль, вона навіть не здогадувалася, що через годину, її чекає наступне випробування, яке їй підготувала доля і яке буде важчим за усі попередні разом узяті.

6

Коли минула година, доля принесла їй це неприємне і дуже важке випробовування. Спочатку до неї зайшов Павло із кіпую фотографій, які він без церемоній поклав на стіл перед дівчиною.

– Ось, я детально відібрав кандидатів на роль зрадника і стукача. Я майже на сто відсотків впевнений, що один із них мене кинув на кілька лимонів. А може тут діє не один стукач, а більше. Ти мене зрозуміла?

– Зрозуміла.

– Це добре. Сподіваюся, що тобі досить цих фотографій, щоб над ними попрацювати?

Софія зробила невеличку паузу, хоча, вона і так знала, що скаже у відповідь на питання Волкова.

– Досить, але тут роботи дуже багато. Вони ж не завжди думають тільки про це, як вас підставити. Я можу так і годинами просидіти без результатів.

– Я тобі за це даю п’ятдесят косарів і після цього відпущу тебе на всі чотири сторони. Ти можеш прочитати мої думки і в цьому переконатися, що я кажу правду. Все одно тобі ніхто не повірить, а моя репутація з лимонами мене завжди врятує. Я тобі даю прямо зараз половину, двадцять п’ять косарів, щоб ти бачила, що все чесно.

Павло відкрив чорну сумку і виклав на стіл пачки грошей.

– Ось тут рівно двадцять п’ять кусків.

– А може мені мало цих грошей?

– Не зрозумів.

– Навіть, якщо ви мене захватили в полон, я все одно вимагаю сто косарів. Половину прямо зараз.

Він похмуро на неї подивився, як може людина дивитися на набридлу муху.

– А не жирно буде, га?! Ти не афігєла, сучка?! Абайдешся!

– Ну, що ж, ні, так ні. Доведеться з цим змиритися.

– Лучше, прикуси свій язик і не базарь много. Поняла?

– Ну да…

– Харашо. Я тобі дам добу – максимум дві. Але чим швидше впораєшся, тим краще.

[Як все-таки Софія схожа на коханку Світлану, яку я вбив чотири роки тому. Шкода, що я це зробив. А вона так схожа, що я міг би прийняти її за Світланину доньку… Досить згадувати. Отруїв Світлану, так їй і треба. Досить ворушити минуле…]

Софію як током вразило, як тільки вона прочитала думки Павла. Страшна догадка пронизала все її єство, кожну кліточку її тіла і буквально, в одну мить дівчині став зрозумілий той жахливий сон.

Всі речі стали на свої місця.

7

Прочитавши думки, Софія перебувала на межі екзистенціальної кризи. Вона відчула ефект дежа вю, що це вже давно колись бачила і пережила. І таке відчуття було дуже неприємним.

А тепер дівчина ще й боялася подумати навіть, яка страшна правда виходить на поверхню її свідомості.

– Яку Світлану ти отруїв?

Дуже пізно Софія збагнула, що сказала ці слова в голос, а не подумала. Відразу ж дівчині стало страшно і вона представила, як на це відреагує Павло. Дійсно, той аж почервонів від злості, стиснувши кулаки і скрививши обличчя, зробивши з нього потворну маску чудовиська.

– Якого хрєна ти лізеш в мої думки, стерво?! Ти ж баба, ні хрєна не втикаєш в цьому! Це тебе не стосується. Ясно?!

– Так…

– Шльондро, ще хоч слово від тебе почую, то ти звідси не вийдеш живою! Будеш патякати, то залишишся без бабла. Пам’ятаєш, що я казав про моїх пацанів? Хочеш, щоб тобі влаштували групове зґвалтування?! Хочеш, шоб тебе відтрахали в усі дірки і обкінчали?!

– Ні, ні! Ні в якому разі! – панічно замахала руками Софія.

– Тоді більше ніяких вибриків. Це було останнє попередження.

– Я все зрозуміла.

Вона дійсно все зрозуміла і про яку Світлану йдеться мова, і хто її отруїв.

– Отже, працюй над фотками. Як тільки отримаєш результат, то мені повідомиш. І ніяких фокусів, інакше, вб’ю тебе на хрін!

– Звичайно.

Павло залишив її саму, навіть не попрощавшись. Софія сиділа на дивані, не знаючи як реагувати на таку жахливу новину, що її мати Світлану отруїв цей покидьок. Господи, це не можливо! Її мати не могла з таким покидьком зв’язуватися. Але тут і помилки, на жаль, не могло бути. Чотири роки тому померла її мама і всі думали, що це нещасний випадок, точніше серцевий напад. Просто тоді ніхто не знав справжньої причини смерті Світлани. Але який у них з Павлом може бути зв’язок?

У дівчини це ніяк не в’язалося в логічній послідовності. Не було жодних ідей чому так сталося, але в тому, що так і було насправді, вона ні на йоту не сумнівалася. Телепатичні здібності ще ніколи не підводили Софію. Крім того, Павло дуже підозріло відреагував на її питання. Він відразу збагнув, звідки дме вітер, себто, що Софія – донька Світлани і відразу ж став захищатися. Як відомо, напад – це найкраща форма захисту. Тому Павло так розлютився, адже вона за допомогою свого феномену дізналася дуже страшну правду, в яку було важко повірити. І ніяких причин, які спонукали Павла вбити її матір, дівчина не бачила.

Раптом Софія збагнула, що її стан свідомості значно змінився і перед її очима виникло чергове видіння. Видіння, яке раз і назавжди змінило її життя.

(СТЕПАН ЦЕ СТЕПАН ЗРАДИВ ВОЛКОВА ПРОДАЄ КОМПРОМАТ КОНКУРЕНТАМ ЗА ВЕЛИКІ ГРОШІ ЛИХА ДУЖЕ ЛИХА І ПІДЛА ПОСМІШКА СТЕПАНА ВПЕВНЕНІСТЬ У ТОМУ ЩО ВІН ЗАЛИШИТЬСЯ НЕПОКАРАНИМ «Я ПЕРЕМОЖУ В ЦІЙ ГРІ ОСТАТОЧНО! ХА-ХА-ХА БАРОН ТУПИЙ СТАРИЙ КОЗЕЛ НІЧОГО НЕ ЗАПІДОЗРИТЬ» СТЕПАН ВПЕВНЕНО ДИВИТЬСЯ В МАЙБУТНЄ ЙОГО НАМІР ОДНОГО ДНЯ ВТЕКТИ ЗА КОРДОН ЩОБ ЖИТИ В СПОКОЇ ПОДАЛІ ВІД УСІХ НЕ МОЖЕ БУТИ ОДНОЧАСНО ВИНИКЛА ЩЕ ОДНА КАРТИНА ЇЇ МАТИ О БОЖЕБОЖЕБОЖЕ ЇЇ МАТИ НЕ МОЖЕ БУТИ БОЖЕ ЯК ЦЕ РОЗУМІТИ СТЕПАН СВІТЛАНА СТЕПАН СВІТЛАНА НЕ РОЗУМІЮ ЩО ТРАПИЛОСЯ ЩО НАКОЇВ СТЕПАН ЗРАДА ОБМАН ВІН ПІДСТАВИВ СВОГО БОСА І ВИЙШОВ СУХИМ ІЗ ВОДИ АЛЕ…)

????????????????????????

(ЗАТЕМНЕННЯ)

Чорт, я нічого не розумію. Що відбувається?

Вона цілком і повністю підкорилася цьому ретроспективному моменту в своєму житті, коли її мати ще була жива. Це було приблизно за два місяці до її смерті. Світлана тоді працювала в страховій компанії начальником одного із відділів. Якось вона сказала Софії, про конфлікт на роботі зокрема з власником страхової компанії Павлом Волковим. У них тоді в сім’ї було дуже скрутно з грошима (Софія чудово пам’ятає, як вони економили кожну копійку, тяжко зароблену і вона довго носила старі речі) і втрата роботи Світлани для всієї сім’ї означало просто крах, приблизно такий, як для власників цінних паперів крах на Нью-йоркській фондовій біржі. До того ж, Василь і так заліз в борги, беручи гроші в знайомих і близьких і сума боргу набігла чимала. Тому, Світлана якось зуміла владнати конфлікт

(стати коханкою Павла)

щоб її не вигнали з роботи і навіть зуміла попросити підвищити її платню на місяць. А ще Павло допоміг їй оформити видачу безвідсоткового кредита на довгий термін.

(ЇЇ МАТИ СВІТЛАНА ДІЙСНО НЕ МАЛА ВИБОРУ ЯК СТАТИ КОХАНКОЮ БАРОНА ЩОБ ЇЇ НЕ ВИГНАЛИ З РОБОТИ І ДАЛИ В КРЕДИТ ВЕЛИКУ СУМУ СВІТЛАНА ПЛАЧЕ СЛЬОЗИ ТЕЧУТЬ З ОЧЕЙ ВОНА РОЗУМІЄ ЩО НІЧОГО ВИПРАВИТИ ВЖЕ НЕ МОЖЕ ПАВЛО ПРОСТО ТИСНУВ НА НЕЇ НА СВІДОМІСТЬ ЖАХ ЯК ВОНА МОГЛА ОПУСТИТИСЯ ДО ТАКОГО ЗРАДИВШИ ЧОЛОВІКА ЩО СКАЖУТЬ ПРО НЕЇ ДІТИ ВОНА ПЕРЕБУВАЄ НА МЕЖІ СУЇЦИДУ НЕ В ЗМОЗІ ПРОСТИТИ СЕБЕ ЗА ТАКИЙ ПІДЛИЙ ВЧИНОК ЯКОМУ НЕМАЄ ВИПРАВДАННЯ А САМЕ СТРАШНЕ ЩО СВІТЛАНА ПРОСТО НЕ МОЖЕ У ВСЬОМУ ЗІЗНАТИСЯ НЕМОЖЕНЕМОЖЕНЕМОЖЕ ВАСИЛЮ ЦЕ ЇЇ ГНІТИТЬ БІЛЬШЕ ВСЬОГО СВІТЛАНА ЗНАХОДИТЬСЯ НА МЕЖІ БОЖЕВІЛЛЯ ВОНА ПРОСТО НЕ ЗНАЄ ЩО РОБИТИ БЕЗВИХІДЬ ВСЕ ЩІЛЬНІЙШЕ ЇЇ ОТОЧУЄ ПРОВИНА ТИСНЕ НА ЇЇ РОЗУМ РАПТОМ ВОЛКОВ)

Здавалося, Василь цьому тільки зрадів, а Софія тоді не дуже розумілася на таких речах. Але вона пам’ятає добре останні дні життя матері, коли та виглядала якоюсь сумною і пригніченою, наче вона відчувала за собою провину за

(те, що спала з Павлом)

певний скоєний вчинок, про який більше ніхто крім неї не знав. На жаль, цю жорстку правду Світлана забрала з собою в могилу. Проте, прочитавши думки Павла, Софія про все дізналася. Як не було прикро признавати, її мати Світлана була коханкою Павла, а чоловік Василь навіть подумати про таке не міг. Дійсно, весь час Світлана була зразковою дружиною, поки певні обставини (?) не змусили її злягатися з босом.

(ВОЛКОВ ЗНАЄ ЩО СВІТЛАНА МОЖЕ КОМУСЬ РОЗПОВІСТИ ПРО ЇХ ІНТИМНІ СТОСУНКИ І РОБИТЬ ВСЕ ЩОБ ЦЬОМУ ЗАПОБІГТИ ПРОДУМАЄ ДЕТАЛЬНИЙ ПЛАН ВБИВСТВА ПАЛИТЬ БАГАТО ЦИГАРОК І НАРЕШТІ РОБИТЬ СВІЙ ВИБІР ВОЛКОВ ПРОСТО ВБИВАЄ ЇЇ ПІДСИПАВШИ ОТРУТУ В БОКАЛ З ВИНОМ СМЕРТЬ НАСТУПИЛА МАЙЖЕ МИТТЄВО ВІД ЗУПИНКИ СЕРЦЯ АЛЕ ВІН РОЗУМІЄ СВОЮ ПОМИЛКУ РОЗУМІЄ ЩО НІЧОГО ВЖЕ НЕ МОЖНА ПОВЕРНУТИ І НАМАГАЄТЬСЯ РОЗЧИНИТИСЯ В ЗЕЛЕНОМУ ЗМІЇ БАРИ БАГАТО ТЕКІЛИ АЛКОГОЛЬ І СИГАРЕТИ ПОСТУПОВО ЗАТУМАНЮЮТЬ ЙОГО СВІДОМІСТЬ ДАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ РОЗСЛАБИТИСЯ ГОСПОДИ ВОЛКОВ ВЗАГАЛІ БОЖЕВОЛІЄ ПРОДУМУЄ НАПОЛЕОНІВСЬКІ ПЛАНИ ПАВЛО ХОЧЕ ОТРИМАТИ БІЛЬШЕ ГРОШЕЙ І БЕЗМЕЖНУ ВЛАДУ ВІН ВСЕ БІЛЬШЕ ДУМАЄ ПРО)

Отже, побачений нею сон тепер логічно можна було пояснити. Вона не бачила чоловіка, що отруїв її мати, але знала хто він. Знала, що це був Павло Волков. Тепер, дізнавшись таку жахливу правду, Софія зіткнулася з новою проблемою, а саме як бути далі з фотографіями, які їй дав Павло. Дівчина вже не бачила сенсу допомагати йому. Але в цьому разі, Барон накаже своїм людям її вбити, а перед цим жорстоко зґвалтувати. Про це навіть думати страшно, але справжній екзистенціальний жах виникне тоді, коли такі речі будуть відбуватися насправді. Як в такому випадку їй поступати? Який зробити вибір: погодитися на умови Дениса переспати з ним і, можливо, втекти, якщо сильно пощастить, або допомогти вбивці її матері, щоб на деякий час продовжити собі життя, бо потім її все одно вб’ють?

Так, вибір зовсім не легкий, якщо брати до уваги, що будь-яке рішення так чи інакше пов’язане з величезним ризиком. А ще більше масла в вогонь додавала жадоба Софії помститися Волкову. І не просто помститися, а продумати стратегічний план кривавої та жорсткої помсти, щоб він повністю відповів за свій страшний вчинок, який не можна ніяк виправдати. Отже, Софія зупиняє свій вибір на умові Дениса. Все-таки у хлопця є реальні шанси допомогти їй вибратися з цього особняку і не скористатися цим шансом, буде просто дурістю з боку дівчини. Тим паче, якщо все пройде успішно, то, опинившись на волі, Софія розробить план і зуміє помститися Павлу, щоб він довго страждав, перш ніж помре.

(ПАВЛО ЗОВСІМ БОЖЕВОЛІЄ ЙОГО РОЗУМ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ОДНУ БЕЗУМНУ ЖАХЛИВУ ІДЕЮ ВБИВАТИ ВБИВАТИ ВБИВАТИ ВІН СТАЄ ЗВИЧАЙНИЙ МАНІЯКОМ ВНОЧІ НАПАДАЄ НА ЖІНОК І ЖОРСТОКО ЇХ ВБИВАЄ РІЖЕ НОЖЕМ ГОРЛЯНКУ ТЕЧЕ КРОВ А ВІН РЕГОЧЕ ЯК НАВІЖЕНИЙ БАГАТО КРИВАВИХ ВБИВСТВ КІЛЬКІСТЬ НЕЩАСНИХ ЖЕРТВ ПОЧИНАЄ ВИМІРЮВАТИСЯ ДЕСЯТКАМИ У МІСТІ ПОЧИНАЄТЬСЯ СПРАВЖНЯ ПАНІКА МІЛІЦІЯ ТОПЧЕТЬСЯ НА МІСЦІ НЕ МАЮЧИ ЖОДНИХ ЗАЧІПОК ІНОДІ ВОНИ ЛОВЛЯТЬ ДИВАКУВАТИХ ЛЮДЕЙ ЯКІ НЕ МАЮТЬ ЖОДНОГО ВІДНОШЕННЯ ДО ВБИВСТВ БАРОН ПРОДОВЖУЄ ВБИВАТИ ЛЮДЕЙ ОТРИМУЮЧИ НЕАБИЯКЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ЦЬОГО ЗДАЄТЬСЯ)

Софія не вірить своїм очам.

(ЗДАЄТЬСЯ ЦЕ ЙОГО ПРИЗНАЧЕННЯ МІСІЯ В ЦЬОМУ ЖИТТІ ПАВЛО ПОЗБАВЛЯЄ СВІТ ВІД ПОГАНИХ НА ЙОГО ДУМКУ ЛЮДЕЙ «ТИ ПОГАНА ЛЮДИНА ТИ ЗАСЛУГОВУЄШ НА ПОКАРАННЯ Я ПРИЙШОВ ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЗДІЙСНИТИ ЦЕ ПОКАРАННЯ І ОЧИСТИТИ ЗЕМЛЮ ВІД ТАКОГО ПАСКУДИ ЯК ТИ» )

Вона намагається щось зрозуміти, але в неї нічого не виходить.

(СОФІЯ ЛЕДВЕ НЕ ПОМИРАЄ СИДИТЬ В ІНВАЛІДНОМУ ВІЗКУ І РОЗУМІЄ ЩО ЖИТТЯ ЙДЕ ДАРЕМНО ВОНА НЕ МОЖЕ ВОРУШИТИ НОГАМИ ПІСЛЯ ФАТАЛЬНОГО ВИПАДКУ ЩОСЬ ТРАПИЛОСЯ ВКРАЙ ЖАХЛИВЕ І НЕПЕРЕДБАЧУВАЛЬНЕ ДІВЧИНА ТРОХИ ПРИГАДУЄ РЕТРОСПЕКТИВНІ МОМЕНТИ СВОГО ЖИТТЯ І РОЗУМІЄ ЩО ВСЕ ЗАЛИШИЛОСЯ В МИНУЛОМУ А МАЙБУТНЬОГО В НЕЇ НЕМАЄ СОФІЯ БАЧИТЬ ВОЛКОВА І ЩОСЬ ПОВЯЗАНЕ ІЗ НИМ ГОСПОДИ ВІН І Є ПРИЧИНОЮ ЇЇ ІНВАЛІДНОСТІ ТА БЕЗПОРАДНОСТІ ВСІ ОТОЧУЮЮЧІ СПІВЧУВАЮТЬ ІНВАЛІДУ-МЕССІЇ ЯК ЇЇ НАЗИВАЮТЬ В ІНТЕРНЕТ-ЧАТАХ НАРЕШТІ СОФІЯ УСВІДОМЛЮЄ ЩО СТАЛОСЯ ТЕПЕР ВОНА НІКОЛИ НЕ ЗМОЖЕ ХОДИТИ ЯК ВСІ ЛЮДИ)

(ЗАТЕМНЕННЯ ЗАТЕМНЕННЯ ЗАТЕМНЕННЯ ЗАТЕМНЕННЯ)

Видіння, яке виникло, так же несподівано зникло. Дівчина втратила контакт з космосом і вийшла з трансу.

У Софії аж сльози потекли з очей від такої страшної і незрозумілої правди. Дівчина дуже довго плакала, ніяк не в змозі повірити в те, що побачила і реально відчула.

Це просто мені сниться жахливий сон, – запевняла вона себе. – Я прокинуся і все стане на свої місця. Треба зачекати, поки сон закінчиться. Цього насправді не може бути. Це лише сон.

Але перший сон про отруту? І зараз видіння смерті Світлани і…

Краще про таке не думати.

А ще краще з таким не зіткатися.

8

Кілька хвилин дівчина перебувала у прострації. В голові порожнеча, а руки тремтіли, як під час сильного крижаного вітру зимою. Затуманений, переповнений страхом погляд очей блукав по усій кімнаті безцільно. Думки губилися, зникали і не хотіли взагалі проектуватися у її голові, щоб зформуватися в конкретну ідею. Але потроху Софія заспокоювалася. Погляд очей хоч і нестав осмисленим, але принаймні почав фокусуватися на предметах, а думки у голові виникали спочатку божевільні, дурні, а потім навіть корисні та продуктивні.

Софія вирішила схоча б спробувати обдумати усі можливі варіанти її майбутнього. Поки є час, можна щось змінити та вирішити у кращу сторону.

Отже, треба знищити Павла. Продумати варіант, щоб Волкова можна було холоднокровно вбити. Холоднокровно та професійно вбити. Причому так, щоб не залишилося жодних слідів, жодних зачіпок, жодних підозр.

Спочатку, Софію налякали такі думки, але потім, заспокоївшись, вона збагнула чи не вперше в житті, що дар яснобачення, який вона отримала після влучення блискавки, зіграв свою роль дуже добре, адже тепер дівчина змогла дізнатися усю правду про смерть матері. Не дивлячись на пізній час, дівчина ніяк не могла заспокоїтися і змиритися з тим, що вона працює на вбивцю своєї матері. Про таке навіть у фільмах жахів не часто можна побачити, а в реальному житті – тим паче.

До того ж, ця паскуда через деякий час збожеволіє і стане справжнім маніяком-вбивцею. Чорт, від нього багато людей загинуть. Волков точно псих, якого треба ізолювати від суспільства. Невже саме я повинна його зупинити? Невже видіння було спеціально для того, щоб я змогла це відвернути, поки не пізно? Побачивши майбутнє, я можу його змінити! Фантастика! Хоча, ні, це – реальність. Реальність, з якою я зіткнулася. У це дуже важко повірити…

Софія ніяк не могла від цього заспокоїтися. Думки про те, що треба вбити Павла, щоб у майбутньому не було ще одного маніяка не давали їй спокою. Крім цього, дівчина себе запевняла, що в цьому випадку помста Павлу за матір на фоні цього не буде жорсткою та кривавою. Отже, залишається продумати план, як зупинити Волкова, і не поставити своє життя під загрозу. Іншого варіанту, як його вбити, дівчина не змогла придумати. Але як, вона може вбити того, хто її замкнув в кімнаті, яка добре охороняється? Як Софії вбити Павла і залишитися живою? Якщо він є причиною її інвалідності у майбутньому, то…

Цього не може бути! Я не вірю, що зі мною таке станеться скоро. Але, якщо це видіння справді підтвердиться, то мені треба негайно змінити майбутнє. Плюси смерті Павла: я залишуся живою і повноцінною людиною, помщуся за вбивство матері і зупиню жорстокого маніяка, відвернувши декілька кривавих вбивств психа Волкова. Мінуси смерті Павла: мене можуть вбити, я знаходжусь в полоні у ворога. І якщо я не зупиню його, то все своє подальше життя буду їздити в інвалідному візку. Але що такого він мені зробить, якщо не змінити майбутнє?

Мабуть, зламає спину, зіштовхнувши вниз із якогось будинку або ще щось страшніше. Про це можна гадати годинами і так і не дійти до істини. Отже, треба діяти, якщо тільки їй було дано побачити майбутнє і саме головне змінити це майбутнє. Альтернатива вибору. Що обере Софія: залишити все як є, чи спробувати змінити майбутнє на краще? Хоча, спроба може обернутися поразкою для неї.

Перед нею стоїть дуже важкий моральний вибір. Вбити одну людину, щоб врятувати життя десятків людей або залишити все як є і знати, що із-за неї станеться страшні події. Софія не готова була брати на себе такий тягар, але іншого виходу в неї не було. Будь-який вибір несе за собою величезну відповідальність.

Можливо, саме це її значна місія в цьому житті, місія провидця, медіума. І вона повинна виконати це завдання. Може, вона обрана, наділена даром для того, щоб змінювати страшний сценарій майбутнього на більш приємний та безпечний. Видіння виникло не спонтанно чи випадково, а з конкретною метою, щоб Софія могла урятувати людські життя. Хоче вона цього чи ні, але вибирати дівчині доведеться, інакше вибір зроблять за неї. Вибір зробить Павло Волков через декілька років, коли остаточно з’їде з глузду, візьме ніж і піде ним різати людей на шматки. Дійсно, це дуже жахлива картина і її треба змінити на кращу.