Текст книги "Альтернативна еволюція"

Автор книги: Олесь Бердник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 6 (всего у книги 32 страниц)

ГОСТЬ, ГОСТИТИ – ГО і СУТЬ – людина – суть від самої матері-землі, така людина священна, її треба прийняти.

ГОТОВИЙ – ГО і ОВ (яйце) – завершений, той, що має повноту.

ГРАБАР, ГРАБАРИТИ, ГРІБ тощо – все зв’язане з землею.

ГРА – Г і РА – ЗЕМЛЯ і СОНЦЕ – вільне, веселе, радісне поєднання стихій, явищ.

ГРІЗНИЙ – такий, що РІЖЕ, РОЗРІЗАЄ, руйнує єдність.

ГРІХ – від горіти, пекти: пекуче почуття совісті.

ГРОМАДА – від слова ГОРА: висока, єдина, сильна, велика, разом з тим і від ГОРОДА: ті, що належать одному ГОРОДУ.

ГРОМОВИЙ, ГРОМОВИЦЯ – мова РА.

ГРУДИ – від ГОРА, підвищення.

ГРИБИ – загребані, невидимі, підземні.

ГУНУТИ – сильно навалитись, ударити, поперти. Можливо, походить від ГУНІВ – могутніх завойовників V століття н.е.

ГУРА – юрба; ГУРА – вигук при початку бою. І те й друге має в корені РА – вогонь, енергійність, жвавість, мужність, єдність.

– Д —

ДАВАТИ – від ДЕВА (СВІТЛО, ЯСНІСТЬ, БОЖЕСТВЕННИЙ), ДАЄ лише СВІТЛО. Звідси ДЕНЬ (ДАНИЙ), ДАНЬ тощо.

ДАРМА – ДАР і МАЮ, мати щось без зусилля або без права. Звідси – ДАРМОЇД, ДАРМОВИЙ і т. д.

ДВА – походить від ДЕВА: РАЗ (ОДИН) – від РА (СОНЦЕ), а ДЕВА – його промінь – наступний прояв – ДВА.

ДВИГАТИ, ДВИГУН, ДВИГТІТИ, ДВІР, НАДВОРІ – все це зв’язане з ДЕВОЮ – СВІТЛОМ, суттю всякого руху, ясності тощо.

ДЕБРІ – зарості, де ДЕВА в БОРУ (БР – звукосполучення утиску, обману, затримки, ворожнечі).

ДЕРЕВО – від слова ДАР, дар природи.

ДЖЕРЕЛО (ЖЕРЛО, ЧУРЛО) – має в корені і АР (життєву силу) і ЧУР (дарунок предків) – священна рідина. Деякі діалекти України дають вимову: чарло, чукальце, жерело тощо.

ДИВО, ДИВНИЙ – несподіваний, вражаючий – теж пов’язане з ДЕВОЮ, БОЖЕСТВЕННИМ.

ДИМ – світло прикрите – М – знак відсутності. Наприклад, катма, бог-ма, чорт-ма. Так і ДИ-МА.

ДИТИНА, ДИТЯ – ДАТИНА, ДАНА, подарована життям матері істота.

ДИЯВОЛ – теж ДЕВА: візантійські попи віднесли богів пращурів наших до пантеону темних сил; так завжди боги батьків – ворожі сили для дітей.

ДІВА, ДІВЧИНА – чиста, ясна, неторкана: теж від ДЕВИ – СВІТЛА РА.

ДІД – перший чоловік на землі в міфології слов’ян, символічно – предок: тому перед батьком ВСІХ предків називають дідами.

ДІДЬКО – дух предка, покровитель дому. При навалі візантійства теж був охрещений нечистим духом.

ДІЯ – ДІВА, ДЕВА і Я, людина зі світлом має можливість рухати і творити, ДІЯТИ.

ДІЛО – має зв’язок зі словом ТІЛО, робити ДІЛО – це дати якійсь ідеї, задумові ТІЛО, втілити його. Разом з тим ДІЛО – це ДІЛИТИ, розподіляти, а також ДЛЯ – робити ДЛЯ чогось.

ДОБРО, ДОБРИЙ і всі інші слова цього кореня – від ДО і ОБРІЙ, широкий, щедрий, як ОБРІЙ, як небо.

ДОКОРЯТИ, ДОКІР – звертатися до КОРЕНЯ душі, до серцевини (в латині збереглося КОР – серце). Ще можна КОРИТИ і т. д.

ДОЛЯ – від слова ДІЛИТИ, частка. Згідно з уявленням предків кожному відділяється його життєвий шлях і призначення: це і є ДОЛЯ.

ДОРОГА – ДО РА йти по ГА, до сонця йти по землі, чарівний сплав кількох слів.

ДОРОГИЙ – такий, що його не легко добути, для оволодіння чим треба пройти далекі ДОРОГИ, або який прибув з далекої ДОРОГИ, вернувся в дім після розлуки. Отже, по-справжньому ДОРОГИЙ не може бути предмет, за який багато заплачено, а лише любий, улюблений, рідний, дуже бажаний.

ДРАКОН – РА і КІНЬ, можливо, вогняний кінь, міфічна істота.

ДРЕВО, ДРЕВНІЙ – вічний, дарований, завжди існуючий.

ДРУГ, ДРУЖБА, ДРУЖИНА (і військова, і супутниця життя) – все це має надзвичайно цікаве походження. Ось який ланцюжок. У корені поняття – РУКА. Зброя береться до РУК (Д-РУК). Це простісінький ДРЮК. А якщо спис чи меч – то це вже ОРУЖЖЯ (О-РУЧЧЯ). Якщо поруч для спільного герцю інший (ДРУГИЙ) з ОРУЖЖЯМ, то він входить в Д-ОРУЖИНУ. Отже, ДРУГ, ДРУЖИНА лише ті, хто йде спільником поряд у життєвій дорозі, супроти спільного ворога – РУКА в РУКУ, як казали предки – близенько Д-РУЦІ. Спільне з цим також Д-РУШАТИ (наступати).

ДРУК, ДРУКУВАТИ – дати слово до рук, зробити його видимим.

ДУГА – ДО ГА, до землі гнути.

ДУМА, ДУМКА – звертатися ДО УМА (Д-УМА), шукати розгадки в умінні.

ДУХ, ДУША – від слова ДИХАТИ.

– Є —

ЄВАНГЕЛІЄ – перекладається як БЛАГА ВІСТЬ (ЄВ і АН-ГЕЛОС). Але воно, безумовно, має глибше, сокровенніше значення. ЄВА (ОВА) в прамовах означає ЖИТТЯ і ЯЙЦЕ, а ГЕЛІЙ – СОНЦЕ. Ось найпростіше значення: ЖИТТЯ – через СОНЦЕ, від СОНЦЯ. Такий гнозис, веду закладали пращурі в це слово.

ЄДИНИЙ, ЄДНІСТЬ (ОДИН) – цільність, сукупність, неповторність. Походить від ВЕДИ: В-ЄДИНИЙ. Так як ВЕДА (правдиве знання), неповторна, так і всяке явище, річ, істоту, котру вважали незамінною, неповторною, назвали словом ЄДИНИЙ.

ЄСТЬ – від слова Є СУТЬ, Я СУТЬ, я наявний, я живу, я в бутті. Від цього має походження також ІСТИНА (можна перекласти як СУТТЄВІСТЬ).

– Ж —

ЖАДАТИ – ЖИТТЯ І ДАВАТИ – хотіти того, що дає життя. Звідси – ЖДАТИ, ЖАДНІСТЬ і т. д.

ЖАЖДА – не мати життя, життєвості (в даному разі води чи їжі), хотіти їх, ждати.

ЖАЙВІР – пташка, що ЖИВЕ в ІРІ (в небі), ЖИЙ, ЖИЄ В ІР.

ЖАЛЬ, ЖАЛО, ЖАЛОБА, ЖАЛІСТЬ – все це низка спільних понять: ЖАЛО – від ЗАЛО (ЗАЛАЗИТИ). ЖАЛЬ, ЖАЛІСТЬ теж глибоко залазить, проникає в душу.

ЖАР, ЖАРЕНИЙ, ЖАРКО – ми вже згадували: в корені АР, вогонь.

ЖАРТ – крім того, як ми вже казали, що ЖАРТУВАННЯ означає жвавість, веселощі, вогненність, воно зв’язане також з АРТОМ, кореневим словом, що означає в інших мовах артистичність, творчість, імпровізацію тощо.

ЖЕБРАТИ, ЖЕБРАЮ – ЖИТТЯ БРАТИ, прохати їжу, що дає життя.

ЖЕНИТИ, ЖЕНА (ЖОНА), ЖЕНИХ та інші слова цього кореня – означають НА ЖИТТЯ, об’єднання двох для нової сім’ї. ЖЕ (ЖИТТЯ) – на (для).

ЖАТИ, ЖЕНЦІ, ЖНИВА, ЖНИВО – слово ЖИТТЯ і НИВА, брати з НИВИ (НИВА – вічно нова, вічно народжуюча), те, що дає життя.

ЖЕРТИ (ЖРАТИ) – поїдати життя, так, як АР, вогонь. ЖЕРТВА – Ж АР ТВА – подарунок АРОВІ для його ЖИТТЯ, приношення ТВОРЦЕВІ (ТВА).

ЖИВІТ – той, що дає ЖИТТЯ (ВІТУ). В праслов’янській мові ЖИВІТ і ЖИТТЯ було спільним словом.

ЖОРНО – жерти зерно, молоти.

ЖОРСТОКИЙ – СУТЬ ЖЕРЕ інших.

ЖУРА – почуття, що ЖЕРЕ душу. Звідси – ЖУРЛИВИЙ, ЖУРАВЕЛЬ, ЖУРБА, все, що пекуче для серця, що навіває ПЕЧАЛЬ.

– З —

ЗАБУТТЯ – втратити свідомість, забути. Отже, Буття – це свідомість, сприйняття свого місця у ВСЕСВІТІ. Без особи безглуздо говорити про якесь «незалежне» буття світу.

ЗАВІРЮХА – ЗАВІСА ІРІЮ, закрита далечінь снігом.

ЗАВТРА (ЗА УТРА) – вслід за сонцем, за РА, як настане ранок.

ЗАЛІЗО – від слова ЗАЛАЗИТИ, глибоко уражувати: з цього металу спочатку робили (замість кременю і кісток або бронзи) вістря (жала – железо) для списів, ратищ, стріл тощо. ЖАЛО – теж звідси.

ЗЛО – теж ЖАЛО, ЗАЛАЗИТЬ в Душу.

ЗЕЛО (парості рослин) теж схожі на ЖАЛО, вилазять із землі. А вже від ЗЕЛА – ЗЕЛЕНИЙ. ЖАЛИВА (кропива) зв’язана з тим же.

ЗАКЛЯТТЯ, ЗАКЛЯСТИ – походить від слова КІЛ, КОЛ (в основному осиковий). Ворожбити вбивали КІЛ в зображення людини чи тварини, яку треба знищити чи знесилити, і промовляли (заклинали), ходячи навкруг КОЛА (по колу). КОЛДУВАТИ – те саме, від КОЛА, КІЛКА (КОЛ ДАВАТИ В ГРУДИ). ЗАКОЛОТИ – теж вбити КОЛ у груди. ЗАКЛЯКНУТИ – стати, як КІЛ, КОЛ, КОЛУПАТИ – кілком рити, довбати.

ЗЕМЛЯ (ЗЕМ-ЛЯ, ЛЯ – форма закінчення така, як ЗІЛЛЯ, РІЛЛЯ, БАДИЛЛЯ, МАЛЯ, ГІЛЛЯ тощо. Кореневе слово ЗЕМ. Означає МТИ – М – ЗЕЛА, ТА, що народжує ЗЕЛО).

ЗЕРНО (3-АРНО) – з вогнем, з життям. ЗИМА (ЗЕ-МА) – ЗЕЛА НЕМА, життя нема.

ЗІРКИЙ – той, що бачить далеко, в ІРІЙ.

ЗОЛОТО (ЗЛО-ТО) – дивовижна зміна слів у нашій мові: спочатку, коли нашим предкам нав’язали цей метал, як відповідник певної цінності праці чи предметів, назва ця значила – СОЛ (сонце) і АТА (батько), тобто – породжене сонцем. Але народ одразу трансформував назву так, як сприйняв суть нововведення: ЗЛО ТО, бо цей дорогоцінний метал, зосередивши в собі всю цінність творчості народів, був загарбаний підступними володарями та лихварями, котрі, таким чином, стали контролювати духовне життя людства. З цього ясно, що необхідно відмовитися рішуче від золота й, узагалі, від грошей, щоб єдиною цінністю буття стала тільки праця, творчість, мисль.

ЗЛИДНІ – ЗЛІ ДНІ, дні, позбавлені радості: отже, злиденна не лише людина, котра не має що їсти, а й духовно бідна людина.

ЗМІЯ (ЗМ – ЗЕМНА) – гад, що повзає по землі.

ЗОРЯ (те ж, що і ЗІРКА) – ЗОРИТИ, ДИВИТИСЯ з неба, З ІРІЮ. Відчуття космічної спів’єдності буття: ЗІР у людини, яка дивиться в небо, ЗІР у неба, котре дивиться на людину.

ЗРАДА – відійти від РА, від РАДОСТІ, від спільної РАДИ.

ЗРАЗУ, ЗАРАЗ – швидко, як вогонь, жваво, одразу, хутко.

– І, Ї —

ІРІЙ – далечінь, небо, безкрайність, невідомість: там, куди йде РА, АРА.

ІРИЦЯ – пташка, котра перша вертається з ІРІЮ. ІРИЦЕЮ символічно називають також людину, котра перша, з небезпекою для себе, провіщає прихід нової ери, важливих змін.

ІВА (верба) – ІВА-ЄВА, ЄВА-ЖИТТЯ, дуже життєдайна рослина, що може рости навіть з патичка.

ІМЕНО, ІМЕННЯ, ІМ’Я – Я ЛЮДИНА, Я – МЕН, МАН, а далі – назва.

ІСТИНА – від слова ЄСТЬ, Є СУТЬ, СУТТЄВІСТЬ, КОРІНЬ БУТТЯ.

ІСНУВАТИ – СНИТИ БУТТЯ: бачити сон, ніби ти живеш.

ЇСТИ (ЄСТЬ) – від слова Я СУТЬ. Я Є. Щоб бути, треба їсти.

ЇДЬ (їда), ЇДКИЙ, ЇДЬ (отрута) – все від одного кореня: дуже дивно! Без їжі неможливо жити, але вона разом з тим і отрута. Відлюдні самітники знали про це і роками постилися, шукаючи їжі духовної.

– К —

КАЗАТИ (АЗ, тобто Я, до ТИ (Тебе)). Від мене до тебе. Зв’язок між: людьми. Звідси і КАЗКА, КАЗАННЯ і т. п.

КАЗИТИСЯ, божеволіти – теж, як не дивно, від казки: людина, котра повірила казці, легенді, вважалася нерозумною, божевільною, скаженою.

КВІТ, КВІТУВАТИ – все, що пов’язане з ВІТОЮ, ми вже згадували.

КЕРМАНИЧ (КОРМА, КОРМЧИЙ) – від спільного слова КОР (серцевина, корінь). Тут і КОРА, і КОРИСТЬ (основа справи), і ПОКОРИТИ, і навіть КОРОВА – КОРМИЛИЦЯ сім’ї і т. д.

КІСТЯК – у корені ІСТ, ЄСТЬ, СУТЬ – основа тіла.

КОЛОТИ – від слова КІЛОК, КОЛ. Перша зброя первісних людей. Якщо вбити КІЛ (КОЛ) у землю і обійти його, виникає КОЛО, КІЛЬЦЕ.

КМІТЛИВИЙ – у корені УМІТИ, УМІЛИЙ, а також – МИТЕЦЬ, ТВОРЕЦЬ.

КНЯЗЬ, КНЯГИНЯ – від слова КІНЬ (КОНЯЗЬ). Скандинавське КОНУНГ, саксонське – КІНҐ. Буквально – вершник, вояк, якого запрошувало ВІЧЕ на СТІЛ для володарювання.

КОВАЛЬ (К-ОВАЛЬ), той, що робить НОВІ (Н-ОВІ) речі. Ми вже казали, що корінь ОВА відноситься до всього небувалого, завершеного, початкового або круглого, яйцеподібного.

КОВАДЛО – від КОВАЛЯ.

КОЗАК (КАЗАК) – вільний, мандрівний лицар. Походить від слова КАЗКА, легенда. Людина з КАЗКИ, з пісенного краю, герой народних дум і казок.

КОЛЕСО, КОЛОДА, КОЛІЯ і т. д. – все це від КОЛА.

КОЛЯДА, КОЛЯДКИ – КО (К) ЛАДИ, ДО ЛАДИ, звертатися, співати для ЛАДИ, прославляти її (легендарна мати людей, пізніше ми згадаємо її). Згодом візантійство пристосувало сонячні звичаї для нового культу.

КОРИТО – певно, спочатку цей предмет домашнього начиння робили з КОРИ.

КОРІНЬ (в основі КР, КРИТИ), СКРИТИЙ, схований, невидимий).

КОРОБКА, КОРОБ – те саме: крити, заховати. КРШЛЯ (покрівля), КРОВ, КРАСТИ, КРІТ (під землею, невидимий) – походить від ПРИКРИТИЙ.

КРАСНИЙ, КРАСИВИЙ, КРАСА тощо – все це несе корінь РА: вогняний, чудовий, любий.

КРИНИЦЯ (КРИ, схована) – джерело з-під землі.

КУПАЛА – свято Сонячного культу в час літнього сонцестояння, коли РА наймогутніший. У цей час найбільшої напруги природних сил можна добути небувалі можливості (символ – квітка папороті), знайти, приворожити судженого (нареченого) тощо. У ніч на Купала також купалися, обмивалися, щоб змити з себе бруд життя, щоб стати ближче до РА, до єдності.

КУПАТИСЯ і КУПА, СПІЛЬНІСТЬ, як не дивно, теж звідси, бо очищення веде до близькості. КУПУВАТИ теж від слова КУПА.

КУРІНЬ – дуже давня конічна споруда, у центрі був огонь – РА, АР, УР: звідси – куритися, куриться дим, курний, закурений. КУРЕНІ також були у запорожців.

– Л —

ЛАДА – так пращури називали Матір усіх людей, Матір світу, саму суть життя; інші наймення цієї богині – ЖИВА, СЛАВА.

У Лади прохали напуття на всяку добру справу, на замирення, на сіяння і збирання врожаю, на будову нової хати, на дружбу і побратимство, на одруження. З нею закликали весну-красну, водили хоровод, проводжали літо.

Від Лади безліч похідних слів та понять. ЛАД, як порядок, гармонія, добрий стрій; ВЛАДА, як мудре керування; ЛАДНИЙ, як гарний, красивий; ЛАДНАТИ – жити в дружбі, готувати щось по дії; ЛАДКИ – забавка для дітей, коли плещуть у долоні; ЛАДЕН – готовий; ЛАДАН – приємна смола; ЛАДО – ласкаве ймення закоханих, котрі бачили одне в одному втілення самої Матері Лади; ЛАДУВАТИ – готуватися до походу, до дії тощо; БЕЗЛАДДЯ, НЕЛАДИ, і багато інших, показують, що погано там, звідки йде Мати Лада.

Так трапилося в житті Русі: як тільки візантійство почало руйнувати в душі людей зв’язок з Ладою, з сонячним культом РА, страшні лиха впали на Слов’янщину: поява династій жадібних, підлих, братовбивчих князів, навали чужоземців, лихварів, ворожих ідей; втрата самобутнього світогляду, котрий ніс у собі ВЕДУ, ЗНАННЯ про таємниці зв’язку Людини і Всесвіту, Людини і РА-Сонця, Людини і Природи. Той зв’язок поволі – рік за роком – руйнувався протилюдськими твердженнями про гріховність людей, про їхню нікчемність, виховуючи приниження, рабський дух, приреченість, а за тим – і злочинність, ницість, байдужість.

Настала пора запросити знову Матір Ладу до нашої хати. ЛАМАТИ – ЛА-МА-ТИ – ЛАДУ НЕМА В ТЕБЕ, руйнація ладу.

ЛАН – від ЛОНО – те, що дає життя, що народжує – поле для врожаю. Звідси вже – ЛАНКА, як завершена частка чогось, а далі й ЛАНЦЮГ, як низка ланок.

ЛАСКА – ЛАД з КИМОСЬ, приязне ставлення до когось.

ЛАТКА, ЛАТАНИЙ – теж від слова ЛАДИТИ, ЛАДНАТИ.

ЛАТАТТЯ – водяна рослина з білими квітами лілеї була присвячена ЛАДІ, квітка ЛАДИ.

ЛАЯТИ – ЛАД ЯТРИТИ, руйнувати, або ЛА Я ТИ, ЛАД Я ТОБІ хочу навести, тому даю напуття, ЛАЮ.

ЛЕБІДЬ – ЛАД і БУТИ, життя в злагоді, в єдності: птахи, в яких самець і самка – нерозлучна пара.

ЛЕГІНЬ – парубок, юнак. ЛЕГКИЙ НА ГІН, жвавий, хуткий, сильний, швидкий, меткий.

ЛЕДАР, ЛЕДАЧИЙ, ЛЕДВЕ і всі інші цього кореня – від ЛІД, ЛЕДОВИЙ, ЗАМЕРЗЛИЙ. Нерухливий, як лід, і т. д.

ЛЕЖАТИ – ЛЕДОМ ЖИТИ, бути непорушним, майже не

жити.

ЛЕЛЕ, ЛЕЛІЯТИ, ЛЕЛЕКА, ЛЕЛІТКА (блискуча прикраса) і т. д. – всі слова походять від казкового праслов’янського образу ЛЕЛЯ – пастуха, побратима, друга всіх живих істот Матері Лади, того, хто помагав їй наводити лад у світі, у живій природі. Тому матері закликали Леля до колиски дитини (часто називають його Люлем): коли десь щось переливається барвами, виграє радісно – вода, сонячний схід, краплі роси, хмари тощо – кажуть, що то грається Лель (Люль), там ЛЕЛІЄ – звідси і ЛІЛІЯ, ЛІЛЕЯ, ЛЕЛЕКА, як уособлення злагоди й миру, заклику до любові тощо. Саме тому при горі вигукують: ОЙ, ЛЕЛЕ, ОЙ, ЛЕЛЕ! Тобто, прохають Леля прийти і дати радість, розігнати смуток: ми, вигукуючи ці слова, вже забули їхнє чарівне значення.

ЛИСТЯ – від слова ЇСТИ, так же як ТРАВА і СТРАВА, теж споріднені. У правдивості листя і трава були основним харчем людей та їхніх тварин – корів, овець, коней.

ЛИЦАР – ЛИ і ЦАР – ЛИК ЦАРЯ, владний лик, мужній чоловік, сміливе серце, герой, що захищає свободу.

ЛИЦЕ – це ЛИК, це СУТЬ, це образ того, що я єсть.

ЛІКУВАТИ, ЛІКАР – від слова ЛІК (РАХУНОК). Продовжити ЛІК років хворого, недужого. Лікувати, щоб вікувати.

ЛІПИЙ (хороший), ЛІПШИЙ і т. д. – від слова ЛІПИТИ, будувати, доводити до ладу, завершувати.

ЛОВИТИ – знову має в корені ОВ (завершеність, купність), отже, прилучити до себе. Звідси і ЛЮБОВ, як прилучення до себе іншої істоти, і початок (ОВ-ЯЙЦЕ) нового людського буття (ЛЮ).

ЛУНА – відбиток певного ЛОНА (основи). Це може бути світло, звук чи навіть духове відлуння якоїсь ідейної основи. Те, що предки назвали супутника Землі Луною, показує, що вони прекрасно знали космогонію, що Місяць (ЗАМІСТЬ СОНЦЯ) – є віддзеркалення Ярила.

ЛЮДИНА, ЛЮД, ЛЮДСТВО (ЛЮБОВ’Ю ДАНА). Вражаюче слово для самоназви мислячої істоти. Пращури знали, що розумна істота людина породжена Космічною Любов’ю для великих діянь і творчості, для наведення ладу в світі. Ще одне значення – ЛАДИНА, тобто – ДИТИНА ЛАДИ, Матері Світу. І те й друге слово, значення застерігає людей, що вони далеко відійшли від свого глибинного призначення, від власної суті.

ЛЯЛЯ, ЛЯЛЬКА – від імені Леля: іграшка для грання, забави.

– М —

МА – один з прадавніх коренів слів та понять, котрі пов’язані з глибинною суттю Буття. Так, як БУТИ нерозривне з поняттям БАТЬКО (той, що дав Буття), так і МА, МАТИ нероздільне з МАТІР’Ю (тою, котра МАЄ життя і взагалі все: недарма й всеохопна суть, що лягає в основу Всесвіту, зветься МАТЕРІЄЮ – МАТІР’Ю всіх явищ, речей, істот).

МАТІР – складне поняття: МАЄ ТИ (ТЕБЕ) РА (від РА, від Сонця). Тобто, Материнське Лоно разом зі Світлом породжує всі явища Буття.

МАГА – означає ВЕЛИКИЙ, СИЛЬНИЙ. Наша мова майже втратила першозначення цього праслова, котре буквально розумілося – МАТИ (МАТІР) ГА (ЗЕМЛЯ). Отже, всяка сила вже передавалася від МАТЕРІ-ЗЕІМЛІ тим, хто зберігав зв’язок з першоджерелом МАГИ – з рідним краєм, заповітами предків тощо.

Слово МАГА у першозначенні збереглося на Сході, де воно буквально так і значить: ВЕЛИКИЙ, СИЛЬНИЙ. Наприклад, МАХАБХАРАТА читається як Велика битва арійців. Мається на увазі епос про віковий герць синів РА (аріїв) з синами Місяця. Прадавні традиції всіх народів передають, що колись життя на Землі було радісне і щасливе: воно розкривалося за законом єдності і любові, за законом РА. А потім у небі з’явився Місяць, котрий почав закривати РА, воювати з ним. Разом з ним з’явилися і духи Пітьми, котрі, набравши людського вигляду, зруйнували природне життя, отруївши його безліччю потреб, забаганок, жадань. Слов’янські традиції теж зберегли легенди про Чорнобога та його синів, котрі змагаються з синами РА.

МАГА в розумінні”великий», «сильний», «обширний» і так далі збереглося в кількох словах нашої мови, наприклад: МАГУРА (висока гора), МАХЕНА, МАХИНЯ (великий предмет, істота тощо).

МАГІЯ, МАГІЧНИЙ – МАЄ І ГА (ГЬЯ), або Земля: МАЄ суть земної сили, проник у тайну її могутності. Звідси і МОГА – МОГТИ. МОГУ дає Мати-Земля, ГЕЯ. Ось чому ім’я ГЕРАКЛ означає «той, що об’єднав силу», Ге і РА – Людинобог.

Вже від МОГИ, або МАГИ (це слово пізніше стало містичним) народжуються низки близьких понять: 3-МОГА, ПЕРЕ-МОГА, ЗНЕ-МОГА, ДОПО-МОГА і т. д.

МАХ, РОЗМАХ, МАХАТИ і т. д. – похідні від МАГИ: вони стверджують, що це явище (річ, істота) набирає сили, енергії, швидкості.

МАБУТЬ (МАЄ БУТИ) – це слово вживається тепер з відтінком непевності: НЕ ЗНАЮ, ЧИ БУДЕ – МОЖЕ БУТИ, МОЖЕ НЕ БУТИ. Але з правіку воно вживалося як ствердження: МАЄ БУТИ – це незаперечна подія, котра близиться.

МАЙ, МАЯТИ, МАЙОВИЙ – теж походять від МАТИ в ЯВІ, мати можливість бачити в житті. МАЙОРИТЬ, МАЄ щось – отже, проявилося, стало видимим, відчутним. Весняний місяць МАЙ (Травень) теж від цього слова – місяць, коли проявилася вся могуть весни, землі, все МАЄ, радіє, все МАЄТЬСЯ в наявності.

Наші пращури тонко відчували ці явища, вводили їх у дивний пісенний сплав. Наприклад: ОЙ, ГАЮ-ГАЮ, ЗЕЛЕН РОЗМАЮ… Цей рядок – ціла ріка вселенських понять, лавина образів. Одне лише слово РОЗМАЙ, котре ми сприймаємо як щось несерйозне (схоже на ОЙ, ГЕЙ тощо), означає РА з МА: знову ж таки СОНЦЕ з МАТІР’Ю. Наскільки для пращурів Ярило і Мати-Земля були невіддільні від особистого життя, що ці поняття пронизували всю мову, опромінювали її, пломеніли в пісні, в казці, в приказці.

МАЙСТЕР – МАЄ СУТЬ АР, той, що володіє вогнем уміння в певній галузі, творець, що досяг високого щабля творчості.

МАЛЯ – МАЮ і ЛЯ (те, що виходить з ЛОНА (ЛЯ), те, що Ще незавершене, що росте: такі всі слова зі складом ЛЯ, ЛЛЯ – ЗІ-ЛЛЯ, БАДИЛ-ЛЯ, РІЛ-ЛЯ, ПІЛ-ЛЯ (ПОЛЕ), ЗЕМ-ЛЯ тощо: вони означають, що з певного ЛОНА (ЛЯ), зерна щось проростає, розвивається.

Від слова МАЛЯ відгалужується багато похідних: МАЛИЙ, МОЛОДЬ, МОЛОДИЙ, МЛЯВИЙ, МОЛОТИ (малити, дрібнити), МОЛОТИТИ, МЛОСТЬ (знесилення) і багато інших.

МИЛИЙ – теж від МАЛИЙ при переході А в И. Матері природно перенесли – ТИ МІЙ МАЛЕНЬКИЙ на ТИ МІЙ МИЛЕНЬКИЙ. МИЛУВАТИ – це МАЛУВАТИ, доглядати МАЛОГО.

ПОМИЛУЙ, тобто ПОЖАЛІЙ, означає – побач у мені МАЛОГО, МЕНШОГО, слабого. І ще – полюби мене. ГОСПОДИ ПОМИЛУЙ – основне звернення віруючих до Бога – має на увазі саме це: БОЖЕ, я твоя дитина, я Твоє маля, полюби мене.

МАНА – привид, ілюзія. Походить від НІ (ніщо, нічого) і МА (МАТИ в наявності), тобто відсутність чогось правдивого. Звідси МАНИТИ – кликати в шкідливому напрямі, ОБМАН, МАНІВЦІ (стежки, на яких нічого не знайдеш) тощо.

МАНДРІВНИК, МАНДРУВАТИ – може мати кілька значень: МАНІВЦЯМИ йти до РА (за сонцем), тобто вільно йти по світу, або – МАН, Людина, що йде до РА.

МАРА – відсутність РА, на відміну від РАМА, де РА поставлено спереду). У правдивій традиції МАРА, МОРЕНА – уособлення смерті, негоди, обману, старості, знесилення, хвороби. Нині це ймення лишилося на Сході в індуїзмі, буддизмі, джайнізмі та інших світоглядних вченнях: МАРА в них – володар зла й узагалі земного світу, де панують руйнація, старість, нещастя і т. д. У нас після введення візантійства це ймення залишилося в похідних словах, таких як МАРЕННЯ, МАРИТИ (бачити привиди, вигадувати, божеволіти), МАРА (страшне привиддя), МАРИ (носилки для мертвяка), МАРНІТИ (худнути, перетворюватися на привид), МАРНИЙ, МАРНІСТЬ (даремний, порожній, пустий) і т. д.

МАРЕНА – опудало, котре роблять на Купала, а потім спалюють – уособлює саме володарку смерті в пращурів, котру треба знищити вогнем РА, Ярила-Сонця.

МАТИ, МАТІР – МАЄ, МАТИ в наявності, і ІРІЙ. Глибоке, світоглядне поняття в одному слові: ТА, КОТРА НАРОДЖУЄ НАС З ІРІЮ, з НЕВІДОМОСТІ, з МОРЕНИ. Суттєво, це двері між двома світами: так високо оцінено значення МАТЕРІ у мові.

МЕРТВИЙ, МЕРЗНУТИ, МОРОЗ, МЕРТИ, МЕРЗОТА і всі інші слова цього кореня походять від МАРИ і МОРЕНИ – уособлень небуття, обману, нежиттєвості, відсутності РА.

МИСЛЬ, МИСЛИТИ – МАЄ і СЛОВО, та думка, що має в собі творчу основу, або МИ і СЛОВО, тобто Людина в поєднанні зі Словом дає МИСЛЬ, думку.

МЕТА – ціль життя чи якоїсь дії. Походить від слова МАТИ (бути в наявності, володіти) і МАТІР. Отже, мета, ціль не може бути порожньою, пустою або облудною. До марних замірів не слід прикладати слово МЕТА, бо то – МАРА, МАНА, а МЕТА – це МАТИ життя, творчості, дії, праці. Недарма це слово означає і НАД, ПОНАД. МЕТА повинна вести нас понад всіма тимчасовими потребами до глибинної суті Буття.

МИТЕЦЬ – від слова МЕТА, і МАТИ, і УМІТИ: той, хто має творчу МЕТУ, той хто є МАТІР’Ю тих чи інших творень, і той, хто УМІЄ творити, народжувати небувале.

Звідси й слово МІТ, МІФ – казка, легенда, небувале творення. Отже, МИТЕЦЬ – це міфотворець, казкотворець, творець небувалого життя книги, картини, думки, світогляду. МИСТЕЦТВО (МЕТА і СУТЬ) – покликання людини, її завдання: преображати хаос, стихії світу в красу, в радість, в осмислене Буття.

МИТЬ – невизначена, неуявна частка часу, поза сприйняттям свідомості. Недарма це слово співзвучне зі словами МЕТА, МИТЕЦЬ і МАТИ: бо МИТЬ – МАТИ ВСЬОГО СУЩОГО. Роздрібнений, виміряний час існує лише в нашій уяві, а правдива Вічність – то МИТЬ, котра Є ОДВІКУ і котру ми ніколи не можемо вловити, відчути. Проте, саме в МИТІ зачинається будь-яка думка, задум, мета: кажуть – блиснула думка. Вона вийшла з неуявної миті й одяглася в слово, образ.

МІРА – МАТИ і ІРІЙ, необмеженість, безкрайність вводити в наявність, обмежити. Пращури вважали, що саме МІРА є глибинною причиною появи МАРИ, обману: вона створює для нас МАНУ, МАРУ суті, котра насправді невловима. А створивши МІРУ невимірного ІРІЮ, ми починаємо МІРЯТИ її, вивчати, тобто займаємося МАРНОЮ справою.

МОВА – МАТИ й ЯЙЦЕ (ОВ) – символ початку, зародження, повноти. Отже, МАТЕРИНСЬКЕ ЯЙЦЕ, МАТИ, ЯКА НАРОДЖУЄ ЛЮДИНУ, мислячу істоту. Справді це так: без Мови нема Людини.

Деякі лінгвісти вважають МОВУ лише засобом для спілкування між людьми, тому немає значення, якою мовою розмовляти, щоб передати тій чи іншій людині ту чи іншу «інформацію». Насправді МОВА є щось зовсім інше: змінити МОВУ для людини те саме, що дереву змінити свої листочки та віття на інші, чужорідні. Може, деякі з них і приживляться, але неповторного Дерева вже не буде. Отже, МОВА – то самопрояв Людини, саморозкриття життєвого Яйця, таємничої суті самої Матерії, прихованого у всьому РА, СВІТЛА.

МИНАТИ, МИНУЛЕ, МИНУЩИЙ і всі інші слова цього кореня – походять від МАНИ. Означає «ставати привидом», «нічим», «щезати, як МАНА». Ось чому поняття МИНУЛОГО нема: є вічна МИТЬ, в якій ВСЕ. А те, що нам здається МИНУЛИМ, ПРО-МАЙНУЛИМ – обман, примара, МАНА, уява свідомості.

МОВЧАННЯ – МАТИ МОВИ. Саме з тиші народжується звук, мисль, рух. Недарма прадавні мудреці називали Бога Великим Мовчанням, бо його неможливо ввести в мову, думку, дію. Стаючи обмеженим, промовленим, РА стає МАРА.

МОГИЛА – від слова МОГУТНЯ, сильна, непоборна. Спостерігаючи, що МОГИЛА забирає до себе все суще: людей, тварин, царства, епохи, пращури з трепетом і назвали останнє пристановище істоти МОГИЛОЮ (ми вже згадували, що МАРА – це МАТИ ГА (ГЕЯ), МАТИ-ЗЕМЛЯ. Отже, МОГИЛА ототожнювалася з самою ЗЕМЛЕЮ, з її всеплодючим і всезабираючим лоном.

МІСТ – МИ і СУТЬ, те, ще переводить нас над прірвою.

М’ЯСО – зв’язано зі словом МАСА (тягар) і східним словом ТАМАС (ТО МАСА), що означає непорушність, зашкарублість, відсутність руху. М – ЯСА, поглинути ЯСУ, світло, РА. Промінь Сонця, котрий став тілом, масою, розіп’ятий в обмеженому світі.

МОЛИТВА – МИЛИЙ, ЛЮБИЙ і ТВОРИТИ. Означає Творити ЛЮБОВ, єднатися з улюбленим, бажати йому добра. Щирий зв’язок з Богом, РА, Природою, Матір’ю, Вітчизною, коханою людиною.

МОЛОКО – від слова МАЛИЙ, для МАЛОГО.

МОРДА – М-АРТА (ТИ), МАРА, МАНА, що закриває твій АР, твою суть. Тимчасовий лик істоти в цьому світі, де СВІТЛО (АР) стало МАСОЮ, М’ясом. На Сході слово звучить точніше – МУРТІ, ТРИМУРТІ – трьохликий бог (ВІШНУ, ШИВА, БРАХМА).

МОРОКА – МАРНА справа, та, що від МАРИ.

М’ЯТА – від слова МАТІР, МАТЕРИНСЬКИЙ. Рослина з групи ментолових, вона дуже високо ціниться в народному лікуванні, ось чому названа МАТЕРИНСЬКОЮ. МАТЕРИНКА також належить до цієї сім’ї, як і чебрець, який іноді називають материнською травичкою.

– Н —

НАГОРОДА – НА ГО РОД (РІД). Походить від ДАТИ за щось ЗЕМЛЮ (ГО) для РОДУ або прославити такий-то РІД на всю ГО (землю).

НЕБО – від слів НЕ і БУТИ, або навіть НЕ і БОГ. Глибинне значення цього слова тримає найважливіші світоглядні уявлення пращурів. З одного боку, там, вгорі, довкола місце НЕ для БУТТЯ, ми там НЕ БУЛИ, НЕ БУВ, а разом з тим весь той простір НЕ БОГ, рушійна сила світу не десь у просторі, а в Людині, у самій суті Буття.

НИВА – від слів НОВИЙ і ОВА (яйце), початок. Вічно нове життя.

НИЦЬ – від слова НИЗ, а НИЗ, НИЖНІЙ – від НОГА, НОЖНИЙ і т. д., той напрямок, де НОГИ.

– О —

О – звук, котрий тісно пов’язано з видимістю, з ОКОМ, з тим, що бачить ОКО. Цей звук неодмінно виривається, коли ми бачимо щось несподіване, нове: отже він і став початком поняття ОВА (яйце). Цей звук у поєднанні з іншими словами означає також БІЛЯ, ДОВКОЛА, НАВКРУГИ, ПЕРЕД тощо. Наприклад,

ОЗИМИНА – О ЗИМІ, перед зимою сіяти. ОМАНА – попасти в оточення МАНИ, МАРИ і т. д.

ОСІНЬ – після СОНЦЯ, як минула сонячна пора (О-СОН-НЯ, ПО СОНЦЮ).

ОРАТИ – перед РА готувати землю.

ОДИН – О-ДАНИЙ: даний сам по собі, ОСОБІ, звідси ОСОБА – неповторна, так і ОДИН – неповторний, нероздільний. Оскільки ДАВАТИ може лише ДЕВА, СВІТЛО, то ОДИН, ЄДИНИЙ і означає СВІТЛО або БОГ – РА. Звідси й слово ДЕНЬ – ДАВАТИ: даний для буття, для дії.

– П —

ПРА, ПЕРЕ або скорочено ПА лягають в основу значення ПЕРШИЙ, той, що від РА, ДАВНІЙ, могутніший, переважаючий.

ПРАДАВНІЙ, ПРАВДА, ПРАВЕДНИЙ від РА. Те, що одвіку,

ПЕРЕМОГА, ПЕРЕВАГА, ПЕРЕПОЛОХ і навіть ПЕРЕЦЬ – усі ці слова означають, що в події надмір сили, вогненності, енергійності.

Отже, ПОЛЕ, ПІЛЛЯ – це незасіяне, голе. А засіяне або заросле – то вже НИВА, бо несе в собі Н-ОВЕ життя.

ПЕТРО – в західних мовах – камінь. Безумовно, це слово нашого походження, воно тримає в собі: П-АТ-РА – тобто, БАТЬКО ВОГНЮ. Адже колись добували вогонь з каменю. Те ж саме значення слова ВАТРА, жар, котрий тримали предки, щоб роздмухувати вогонь.

ПОРОЖНЕЧА, ПОРОЖНІЙ – ПО РА і ЖИТИ, ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ЖИТТЄВИЙ РА щез – нічого не залишається.

ПРАЦЯ – від РА, сонячна творчість.

ПРЕМУДРИЙ, ПРЕЧИСТИЙ і т. д. – той, що від РА, найдавніший, чистий або мудрий у самій суті.

ПРОМІНЬ – ПРА і МЕН, МАН – той, що передує думці (МЕН) і ЛЮДИНІ (МАН), той, котрий творить все – і мисль і життя.

ПРОРОК – ПРА і РЕКТИ – говорити, казати те, що з правіку, одвіку.

ПРОСТІР – ПРА СУТЬ ІРІЙ – вічно існуючий ірій, бездонність Буття, в якій розгортається вселенська дія життя.

ПРАТИ, ПРАННЯ – робити брудне чистим, вертати йому попередній – ПРА – вигляд.

– Р —

Про ПРА ми вже говорили: всі основні слова мови, зв’язані з чистотою, вогненністю, сонячністю, силою, величчю мають в основі звук РА, РО, РЕ і беруть початок від першоджерела сущого, від СОНЦЯ – РА.

РАЙ – країна РА, де жили прабатьки.

РАЙЦЕ (яйце-райце) – казкове яйце, що тримає в собі безліч тварин: певно, ця казка походить від прадавніх уявлень мудреців довізантійського періоду про те, що все суще вийшло з яйця РА.

РАПТОМ – несподівано, як РА в ТЕМРЯВІ.

РАНА – НА РА, розбити єдність, цілість, життєвість.

РАХМАН – людина казкового краю (очевидно, з РАЮ). РАХ-МАНИ, згідно з народними повір’ями, живуть десь зовсім поряд з нами, але ми не можемо їх бачити і зустрічати. Якби людина земна зустрілася з РАХМАНОМ (РА і МАН), то згоріла б: ми вже втратили полум’яність першожиття і покрилися земною плівкою.

РУСЬ, РУСИН – РА-СИН – СИН РА, СИН ВОГНЮ. Пращури вважали, що РУСИНИ мали прабатьком самого РА – ДАЖБОГА – вседаючого пращура.

РЯСНИЙ, РЯСНО, РЯСТ – все це від РА, від його багатства, невичерпності.

– С —

СВІТ, СВІТЛО, СВІТАННЯ, СВІТОЧ, СВІТЛИЦЯ, СВІТОГЛЯД ми вже розглядали: вони мають в основі ВІТУ, ЖИТТЯ, котру дає промінь РА. СВЯТО, СВЯТИЙ, СВЯТИНЯ теж від цього кореня: просвітляти, опромінювати, одкривати в людині, явищі правічну ВІТУ, СВІТЛО.

СВАВОЛЯ – СВОЯ ВОЛЯ, воля, що не рахується з іншими: така воля стає неволею.

СЕРЦЕ – СЕРЕДИННЕ, ГОЛОВНЕ.

СИРОТА – ІРІЙ і ОТА, АТА. У кого нема родини, в того БАТЬКО ІРІЙ, безмірність.

СКАРБ – СКРИТИЙ АР, прихована цінність. З цього видно, Що пращури скарбом називали не гроші, а духову цінність.

СКОРБОТА – З КАРОЮ БУТИ, весь час каратися.

СОНЦЕ (СОЛНЦЕ, СЛОНЦЕ) – має багато глибинних значень. Це і СЛОНЯТИСЬ по небу, весь час гуляти, це і бути ОСЛОНОЮ, покровом невидимого РА, і СОН-ЦЕ – тобто, те, Що навіває людям сон тілесного, несправжнього життя, яке почалося відтоді, як пращури були обмануті Чорнобогом, котрий створив для них тіньові форми буття.