Текст книги "Альтернативна еволюція"

Автор книги: Олесь Бердник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 15 (всего у книги 32 страниц)

Але річ у тім, що Світло обіймає собою Всесвіт і діє як Цілість. І починає творити Життя вже всередині цього міхура. Це і є той акт, про який у Священному Писанні говориться: хай буде світло, хай буде Земля, хай буде тварина і, нарешті, – хай буде Людина, створена за образом і подобою Божою (тобто Цілості). Таким чином, всередині грандіозної космічної тюрми твориться Людина, для того, щоб Світло перетворилося на Думку.

Ви прослідкуйте цей ланцюжок. Світло не здатне вибратися з полону грандіозного пекла, але Думка може! Бо Думка уже перевершує швидкість Світла. Думка може мандрувати у Всесвіті на будь-якій відстані, вона може охопити собою безмежність, якщо, звісно, не займається побутовими справами. Наша думка, думка земних людей, навантажена міріадами дріб’язкових думок – побутових, життєвих, соціальних – і вже не здатна охоплювати Всесвіт. У цьому і трагедія і парадокс Людини, і конфлікт віків. Приходить Великий Вчитель, говорить: «Покайтеся! Зречіться справ дріб’язкових, бо ви – діти Бога! Ви створені для великої справи, для того, щоб визволитись із в’язниці. Ми робимо велику Божу справу. Бог нам велів розімкнути світову темницю, а це може зробити тільки Думка».

Сучасна наука підійшла до ідеї так званих тахіонів. Тахіони – елементарні частки, які розповсюджуються, летять із надсвітовою швидкістю: отже, тільки тахіони можуть подолати бар’єри Чорної діри, розімкнути колапс, вийти з пекла. Людина і є творець тахіонів. Наша Думка – потік таких тахіонів і основа сталкінгу, основа пошуку в Невідомому. Саме Людина є творець вогненосної, чистої динамічної ДУМКИ, на якій нічого не буде навантажено.

Згадайте: коли Юрій Гагарін облетів довкола Землі, хвиля радості, хвиля звільнення прокотилась над Землею. Було таке відчуття, що станеться щось дивовижне, всі люди відчули себе рідними небу, і Юрій став ніби взірцем цього прагнення до неба. Але поступово цю хвилю почали згортати і згортати, вступили в дію важелі економіки, політичних містифікацій. За основу вже бралися не концептуальні речі, а стара тенденція накривати все сірим покривалом… А зараз наша космонавтика розгромлена. Вона не здатна знову здійснити те, ради чого вона була сформована, ради чого працювали такі люди, як Кибальчич, Ціолковський, Кондратюк, Корольов.

Отже, ми можемо бачити, що темні сили намагаються знову закрити нас в інферно, щоб наша думка за допомогою бізнесу, комерції, примату матеріальних речей знову обернулася на землю! Щоб ми не дивилися в небо! А нам конче треба зуміти подолати цю тенденцію. І ось чому.

Наближається урочий час, і якщо ми до цього часу не вирішимо проблеми свободи, ми не зможемо уже вибратися. Космос звісно, все перепрацює. Будуть грандіозні цикли, будуть твориться нові планети, нові цивілізації. Але Людство, дітьми якого є ми, не буде вписане до Книги Життя, якщо воно не визволиться до певного вирішального часу.

Бо знову ж таки: що таке Людина? Це Світло, що вдяглося у плоть. Що таке Думка? Це алхімічна реакція Світла у сфері Життя: у нашому мозку, у серці, в нервах, у всьому єстві нашому відбувається грандіозна реакція вироблення Думки. Це єдине, заради чого живе Людина.

Можна виходити і треба виходити тільки з концепції вічності життя. Ми вічні, світло вічне, й оскільки ми – світло, ми в полоні. Чому нам тяжко на Землі, звідки наша туга? Якби ми були породженням тільки матеріальних стихій, ми себе відчували б нормально. Звідки наше прагнення в небо, у безкінечність, у неймовірні світи? Тому що ми неймовірні, ми – діти Тайни! Тільки забули, звідки ми прилетіли і для чого ми тут!

Постійно ототожнюйте себе зі Світлом. Зараз буде сходити весняне сонце, почнеться цикл Овна. Виходьте до світанку десь на кручу, дивіться на молоде сонце, на нього можна дивитися простим оком 20–30 хвилин. Обмінюйтеся з ним огненною кров’ю. Це Сур’я-Йога. Вона проста. Приймаючи в сонячне сплетіння ранковий сонячний промінь, посилайте його в руки, в ноги, в серце. Ви побачите, як це буде вас оновлювати, ви відчуєте, що ви воістину – дитина Сонця, дитина Променя, і не лише видимого, а й невидимого, Божого променя.

Отже, завершуючи свій вступний монолог, я кажу вам, що головне – формувати думку. Вона має бути, як меч; це і є той меч огненний, про який говориться в «Апокаліпсисі». Тим більше, ви пам’ятаєте, він виходить із вуст, тобто це і є Логос. А тепер перейдемо до діалогу…

Запитання

Що означає традиція, що жінки мусять до храму входити покритою головою?

О. Б.:

Це йде від консерватизму тих людей, які формували християнську церкву.

Перечитайте ще раз першоджерело. Христос ніде нічого подібного не говорив. Оця жорстокість, цей патріархальний підхід беруть початок, очевидно, ще від кінця матріархату. Коли матріархат закінчився і вступив у дію патріархат, жінку зненавиділи, тому що вона тисячі років була володаркою в сім’ї. І чоловіки почали мстити. До того жінка була жрицею. Вона розводила вогонь, оберігала його, вона годувала дітей, виховувала їх, учила мови і правил поведінки. До того ж, жінка значно відкритіша для неба, ніж чоловік. Жінка наділена психоенергетикою не тільки для себе, а й для своєї майбутньої дитини. Жінка легше вхоплює суть містичних проблем. І майбутня епоха, яка так і називається Епохою Матері Світу, підтвердить це. Мужчина не зможе визволитися з інферно без жінки! Тільки тоді, коли кожна Людина – і жінка, і чоловік – синтезує в собі обидва начала, тільки тоді буде можливість прорватися за межі колапсу.

У вченні дона Хуана говориться про принцип нагваля – Людини з подвійною структурою. Нагваль – це людина, що об’єднала в собі Чоловіка і Жінку, завершила свій земний шлях і вже готова до відльоту. Кожен з нас може це зробити. Як сформувати в собі і те, і друге начала? Якщо ти чоловік, усвідом, що ти й жінка; якщо ж ти зневажливо ставишся до жінки, то вже не можеш бути нагвалем. Якщо жінка зневажливо ставиться до чоловіка, вона теж не може бути нагвалем. Оця наша вічна роздвоєність і залишає нас у земному пеклі!

Запитання:

У книгах Кастанеди говориться, що народження дітей утворює діри в «світінні» батьків, і вони стають неповними, а діти забирають вістря духу. Можливо, в цьому сенс того, що апостол Павло і багато інших подвижників радили по можливості утримуватися від шлюбу?

О. Б.:

Безумовно. Але річ ось у чому: дон Хуан говорив про це, маючи на увазі конкретних людей. От конкретна людина, Карлос, бере на себе повноваження прориву. Тоді він не повинен залишати на Землі своїх кармінних дітей, бо це не дасть можливості йому зробити цей прорив: почуття жалю, почуття обов’язку будуть затримувати його. З цієї точки зору і апостоли радили утримуватися від шлюбу.

Але ми підходимо до цього з іншого боку. Ми говоримо не про визволення окремих людей. Зрештою, якщо в когось із вас дітей немає, і ми готові рвонуть «туди», то що ж решта? А ваші діди, які лежать в могилах, а пращури? Це ж дезертирство. Наше завдання – визволити всю планету, і не тільки нинішніх людей, а й тих, що жили раніше, і тих, що житимуть після нас. Недарма ж Шевченко писав: «І мертвим, і живим, і ненародженим моє дружнє послання». Ось де справжній Син Божий. Він бачив народ як єдине ціле – і в минулому, і в сучасному, і в майбутньому.

Дон Хуан правильно говорить, що діти забирають від нас нашу енергетику і наше вістря духа, і в цьому – краса. Якщо ми не зуміли здійснити прорив, то передаємо цю естафету дітям, у нас іншого шляху просто немає…

А зараз я запрошую до пісні кобзаря.

Співає Василь Литвин:

У царство Духа вогняного

Дорога в сотні тисяч літ.

До того царства осяйного

Йшли в безмір безліч поколінь.

Ішли палкі і серцем юні

Повз зради, морок і зневаги,

Безжально рвали серця струни

І оберталися на камінь.

Та путь тяжкий той подолає,

Хто сам вогненним Духом стане.

І море радості безкрає

П’янким вогнем над світом стане!

О. Б.:

Дорогі друзі! Людина володіє такою силою, що її не поглине жоден колапс, якщо людина вирішує стати на шлях Свободи. І наше покоління має сформувати перший Ключ. Але після себе ми маємо залишити естафету і передати стрілу духу пошуку дітям.

Головне – зберігайте оптимізм, що б не трапилося з нами, з Землею, з Людством, зберігайте велику віру в безсмертя душі, духу, серця! Якщо ви будете зберігати таку віру, то здійсняться найсокровенніші наші мрії, тоді і Великому Вчителю і Його помічникам під силу буде нам допомогти…

Зустріч десята

Співає Василь Литвин:

Хто ти, Людино, що ти, Людино?

Скільки віків, скільки замків!

Духу і серця твого бригантина

Рветься крізь марево кар і гріхів…

Боги й пороги, вежі і межі —

Все це було і донині ще є.

Та в зореноснім, грізнім безмежжі

Сонце твоє небувале встає!

Не забудь, не забудь, що Людина – то Зоряний Птах,

Не спини свій політ на покритих плодами полях.

То лиш мить для спочинку, а далі – ізнову у путь!

Лине пісня від Зір, пісню Вічної Матері чуть…

Здрастуй, Людино, Сонця Дитино,

Крила здійми у надзоряний дім.

Ти не крижина, ти не билина, —

Хмара з дощем, блискавиця і грім!

Змучену Землю палко і ніжно

В серце візьми і сльозою омий.

Доки з тобою Мати-Вітчизна,

Доти і вічний твій Шлях вогняний!

Не забудь, не забудь, що Людина – то Зоряний Птах,

Не спини свій політ на покритих плодами полях.

То лиш мить для спочинку, а далі – ізнову у путь!

Лине пісня від Зір, пісню Вічної Матері чуть…

Пісню чуть…

Олесь Бердник:

Добрий вечір!

Сьогодні десята зустріч Школи Зоряних Першопрохідців.

Ми знаємо, що традиційна йога передбачає довгі десятиліття (а іноді й століття) практики, що тягнеться із інкарнації в інкарнацію. Зоряний сталкінг теж передбачає практику. Тільки ми живемо в такий період, коли спіраль еволюції закручується бурхливо, і новим ступенем потрібно оволодіти буквально на ходу. Ми знаходимося у Всесвіті катастрофічному, і для того, щоб нам опанувати XXI вік (а це буде вік неймовірних швидкостей на всіх планах – мислення, діяння, мистецтва, творчості), реакція кожної людини має зрости у багато разів. Для цього Людина повинна діяти ментально.

Сьогодні деякі наукові досягнення дають можливість нам відчути за якихось 10–20 хвилин, як може літати дух, як він може бачити Землю, планети, різні ситуації в динамічному вияві. Бо кожен із нас ще не може виділити своє енергетичне тіло для того, щоб відчути це. Наука ж може допомогти нам торкнутися цієї можливості, а потім, коли ментал запрацює, ми вже самостійно – і в сновидіннях, і наяву – будемо літати, будемо посилати свої думки на захист друзям в різних частинах світу. Ми будемо брати участь у просторовій роботі.

Отже, ми попросимо показати нам деякі слайди, а ви приєднайтеся до цього польоту думки і відчуйте себе Птахом духовним, Птахом, для якого вже не потрібно металевих крил, для якого існує просто живий політ Думки…

[На куполі Планетарію іде показ планет Сонячної системи.]

Сьогодні ми торкнемося двох основних тем, які зв’язані із сталкінгом.

Чи можливо здійснити сталкінг, прорив у невідоме, без Ієрархії? Ми вже говорили на минулих зустрічах – це неможливо. І тут виникає вражаюче еволюційне поняття: Шамбала. Це поняття проходить понад епохами. Інша назва цього місця – «Перевал Будди», тобто та сама точка переходу від буття до Супер-Буття, якої досягнув Гаутама. Шамбала вважається притулком Великих Учителів. По-різному люди уявляли її: і як світовий Уряд, і як групу терористів… Кожен оцінює це поняття зі своєї точки зору. Але знають і друзі, і вороги, що це поняття найреалістичніше. Все проходить: царства, імперії, навіть етноси, а це поняття залишається, бо воно є визначальним фундаментом буття.

Шамбала – це Братство, до якого входять наші видатні попередники, пращури, прадіди, діди… І коли кажуть, що вони прибули з Юпітера, Венери чи з інших зоряних систем, це теж правда, але правда й те, що жителі Шамбали – наші рідні прабатьки, а не умовні. Це той корінь, від якого ми походимо. І ми не здійснимо прориву, про який говоримо, якщо не будемо мати щоденного контакту з Великим Огненним Братством, на чолі якого стоїть Мати Світу.

Якщо запитають вас, хто така Мати Світу, де її побачити, то скажіть: тільки сліпий не бачить її; тільки сліпий не бачить ті квіти, що їх Вона засіяла на Землі; тільки сліпий не бачить сяйво дитячих очей; краса дівчат, жінок, матерів – це її краса; Вона відображається в кожній жінці, в кожній коханій. І чим вище ми підіймаємось духом, тим глибше розуміємо нескінченну, глибинну красу Матері Світу. Учені її називають «Природою», віруючі – Царицею Небесною, Пречистою Матір’ю. І коли приходить час, Мати Світу посилає своїх вісників і сама йде з Огненним Мечем.

Зараз Вона вже вирушила. Все, що відбувається в Україні, Росії, в усьому світі – це знак великого бою. Люди ще не усвідомлюють, що ця динаміка – знак вогняної битви, відлуння мечів Світла і Темряви.

Шамбала на Землі – це не будиночки в Гімалаях. Це магічний стовп енергії, космічна пуповина Землі. Вона подібна до гілки дерева: дерево має єдиний стовбур, і цей стовбур бере соки від землі; він єдиний, але далі він розділяється на сотні, тисячі гіллячок. З Гімалаїв ця пуповина розгалужується по всьому світу. І зараз ми є її часткою. Коли ми зосереджуємося, коли хочемо принести якийсь дарунок Матері-Землі, ми вже несемо вістку Шамбали, вістку Вогняного Братерства. Кожна мати уособлює собою Шамбалу, тому що кожна мати одразу ж, як вона зачинає дитя, формує пуповину, тобто вона отримує дарунок Шамбали і передає його своїй дитині. Нині настав час сказати про те, що звільнитися із обіймів земного Змія не можна без волі Землі. Мати-Земля не відпустить нас, бо вона має не тільки фізичну гравітацію, але й вражаючі гравітаційні сили у сфері духу, менталу, світу почуттів і т. д. І навіть якщо ми побудуємо фотонні ракети і стартові майданчики на Місяці чи на Меркурії і захочемо вирватися за межі Сонячної системи – нічого в нас не вийде! Бо ми ще незрілі, розчахнуті й незібрані. А птах, який не зумів виростити крил на Землі, не полетить у Всесвіт. Кожна творча душа, коли над нею загоряється зоряне небо, навіть під куполом планетарію, відчуває, що наш суджений шлях – це розкриття потенції, яку нам подарувала Мати-Земля для вічного буття, і якщо хтось не захоче йти цією дорогою, то це його вибір. Нам буде тяжко залишати когось тут, але якщо комусь подобається жити в щілинах антиеволюції, він сам прийняв таке рішення. А решта піде до Безмежжя, тому що шлях, який вказав нам великий Учитель Нового Завіту, не має завершення. Це шлях вічного подвигу, вічної пригоди, вічного пізнання, вічної любові! А зараз я відповім на запитання…

Запитання:

Я сьогодні вперше на Ваших лекціях. Поясніть, будь ласка, значення символу на емблемі Школи Астросталкерів.

О. Б.:

Птах – це символ людського Духу. Він струшує увесь земний бруд, нагромаджений впродовж тисячоліть, і вилітає у простір Неба. Звісно, мова йде не про фізичний політ, а про політ Духа, Думки, вогняний політ (бо Думка, ментал – це і є великий Вогонь, психічна енергія).

Ми зараз знаходимося на динамічному термінаторі еволюції. Термінатор – це смуга, що розділяє світло і темряву. Так і ми: наполовину ще погрузли в багнюці земного, тяжкого світу, але якась наша частина вже стала світлою і прагне у простір Свободи…

Запитання:

Як ви ставитеся до медитацій різного типу?

О. Б.:

Дуже позитивно. Медитація – це зосередження, концентрація думки. При зосередженні (це знають митці, поети, фізики, математики) думка стає лезом, вогнем…

Запитання:

Олесю Павловичу, що вас захищає від темних сил?

О. Б.:

(Усміхається.)

Хороше запитання. Мене захищає те, що я вже безповоротно йду до Батька, і для мене немає іншого шляху. А Він захищає кожне своє дитя, яке йде до Нього.

А зараз, доки я перечитую записки, Василь Степанович заспіває пісню, співзвучну нашій зустрічі…

Співає Василь Литвин:

В полум’янім Полі, в тайнім Дивоколі,

Де пасуться коні чарівного сну,

Птахи виростають в огненнім приволлі

І летять у казку, в Зоряну Весну.

Лебеді дитинства, станьте на хвилину,

Та візьміть на крила доленьку мою.

Землю я покину, з вами я полину,

Де квітує тайна в Батьківськім Гаю.

Ключ не зупинити, крил не доточити,

Птах давно тріпоче в серденьку твоїм!

Лише власні крила повертають силу

Відшукати стежку в Материнський Дім!

Запитання:

Що ви можете сказати про планету Уран, яка, як відомо, орієнтована інакше, ніж інші планети?

О. Б.:

Уран – це наша надія. Ця планета вже давно змінила свою орієнтацію в часі і просторі, оволоділа вічністю і стала пуповиною, через яку Шамбала вливає в нас кров. Древні греки й індуси знали цю таємницю. Вони знали, що любов Урана-Неба і Геї-Землі породила всю багатобарвність життя. Саме Уран, маючи принципово інший вектор, аніж решта планет, приймає колосальну енергію зі Всесвіту, від самого Батька Небесного, і виливає її на нас. Тому, будьте певні, воля еволюції здійсниться, але треба відчути і прийняти цю блакитну енергію. Вона омиє Землю, і Земля розквітне як чарівний пуп’янок лілеї. Ми з вами будемо свідками цього Преображення.

Запитання:

Куди потрапляють ті, хто закінчив шлях земних перевтілень? Чи справді отримують вони небуття в Богові, як про це кажуть східні вчення?

О. Б.:

Вони отримують повноту буття. Не обмеженого, не смертного буття, а повноту Божого Буття, тобто вічного. Про це ми не зможемо говорити в категоріях слів…

Запитання:

Олесю Павловичу, що ви можете сказати про земні багатства? Як багатому стати людяним та добрим?

О. Б.:

Я можу тільки згадати слова Будди, який казав, що можна жити в палаці і не бути його полоненим, а можна сидіти жебраком на базарі – і бути рабом багатства, якщо про нього весь час думати. Звісно, серед багатих людей мало синів Божих, але ж були такі, як купець Трет’яков або промисловець Ханенко, які подарували людям чудо. Тобто, навіть найбільший грошовий магнат може діяти Божу справу, якщо захоче. Все-таки гроші на Землі зараз – колосальна енергія, і якщо ЇЇ задіяти не заради накопичення, а як вклад у Нове Творення, тоді такий багач справді назветься сином Божим…

Спасибі вам за зустріч. І останнє слово – кобзареві.

Співає Василь Литвин:

Ген, у горі, десь поміж хмар, там, поміж туч,

Чути жалі, чути плачі, чути кличі…

Зоряний дзвін, зоряний спів, зоряний ключ,

Лине удаль, лине у світ, лине вночі…

Дзвонять церкви, дзвонять серпи, дзвонять мечі

В темряві літ, в темряві снів, в темряві – путь.

Мудрі ключі, вічні ключі, щастя ключі

В небі кують, в сонці кують, в серці кують!

Ніжне дитя, тихе дитя, дивне дитя

Йде до води, йде до струмка, йде до ключа…

Миле дитя, рідне дитя, вічне дитя

Мати стріча, ранок стріча, Сонце стріча!

Зустріч одинадцята

Співає Василь Литвин:

Чи у тиші, чи під ураганом,

Під дощами, під промінням зір

В серці радість з’явиться неждано,

То мій добрий вісник – ти йому повір!

У пустелі чи під громи бою

Я нечутно поруч тебе йду…

Щит блакитний вічно над тобою,

Будь спокійний, брате, я не підведу.

А захочеш глянути у очі Побратиму з Краю Таїни —

Подивись на зорі опівночі,

І послухай тихий голос далини…

Олесь Бердник:

Добрий вечір!

Сьогодні передостаннє заняття нашої Школи Зоряних Першопрохідців, і сьогодні ми визначимо нашу подальшу стратегію. Сучасне людство має два шляхи: осягнути новий ступінь буття, або ж знову відбувати мільйоннолітні проходження в новій еволюції. Кожен з нас повинен жорстоко і безжально проаналізувати самого себе. У цьому суть сталкінгу, у цьому суть Людини, яка вирішила бути першопрохідцем, пташкою, що прокльовує шкаралупу, аби вийти назовні. Чи зуміла вона всередині шкаралупи виплекати в собі волю до польоту?

На перших зустрічах ми змалювали картину всесвітньої в’язниці, замкнутості, своєрідного зоряного яйця, із якого ми не маємо виходу, тому що ця просторово-часова шкаралупа замкнула нас у так звану тілесність. Наші тіла, предмети, що ми їх творимо, планета Земля, Сонячна система, сама суть гравітації – все це змушує нас реалізовувати себе в ОБМЕЖЕНОМУ часі і просторі. Значить це – в’язниця, і те, що вона має вражаючі масштаби, нічого не міняє. Навпаки, чим більша тюрма, тим страшніша, бо з неї тяжче вибратися.

Давно вже поставлене питання про спасіння, рятунок, вихід з цього обмеження. І завжди Людина запитувала сама себе: чому треба рятуватися, якщо ми породжені Деміургом, Богом, Майстром? Якби ми були біороботами, то в нас би не виникло ідеї виходу, рятунку. Ми були б слухняними виконавцями волі природи, Бога, чи богів! І йшлося б тільки про те, щоб правильно, гармонійно функціонувати. А тут виникає ідея виходу, розриву тої плівки, яка нас оточує…

Тут нам можуть допомогти деякі основи квантової механіки. Наприклад, елементарна частка проявляється і як корпускула (тобто як тіло), і як хвиля. Під час експериментів з інтерференцією, коли робиться кілька дірочок у фользі і потім туди генерується потік електронів з катоду, виявляються дивні речі. Один і той же електрон одночасно проскакує через кілька дірок. Те ж саме відбувається, коли високий йог знаходиться десь у Гімалаях, а його одночасно бачать у кількох місцях. Будду, за свідченнями його сучасників, одночасно бачили кілька сот людей у різних місцях. Він просто продемонстрував можливості звільненого духу Людини.

Тут ми з вами підходимо до дуже фундаментального завдання, яке стоїть перед Людиною. Не тільки електрон і мікрочастка, а й Людина являє собою водночас і фізичне тіло, і хвилю (окультисти цю хвилю називали астральним, ментальним тілом). Людина навіть не хвиля, а грандіозний пакет хвиль (є такий вираз у квантовій механіці: «хвильовий пакет»), вражаючий набір мільярдів світлоносних спіралей із безмежною гамою тонів. Можна сказати, що Людина – це кристал співаючих вогнів.

Але вона спіймана в алгоритми примітивності, прагматизму, рутинності. У творенні цього грандіозного сплаву брали участь Уран – Зоряний Всесвіт і Гея – Матерія, Земля. Речовина, субстанція дає своє тіло, своє лоно для запліднення від духу. Потім виникає Людина мисляча, Людина любляча, Людина як зерно Боже, що має дорости до Божого рівня, щоб потім діяти відповідно: формувати світи радості й любові, щоб серед хаосу із того грубого, первісного матеріалу робити радість. Хто може заперечити проти цього?

Багато людей у всі віки запитували: для чого Бог творить світи? Навіщо Йому це потрібно? А як Бог може не творити, якщо він – Дух Життя з безмірною потенцією творення? А коли з’являються маленькі деміурги – отут і починається великий конфлікт.

Людина, народжуючись, починає проростати й еманує із себе небесного двійника: виникає астральне, ментальне, буддхічне поле. Це поле й генерується як хвиля, яка по артеріях Всесвіту плине до Джерела Буття. Просто кажучи, ми повертаємо свою любов Батькові-Богу. Ми називаємо Його українським словом Вітець, тобто – Той, хто дарує Життя.

І ось первісна, титанічна Людина генерувала Батькові цю любов, цей потік огненної крові, а від Нього плинула ще більша любов. Цей грандіозний космічний резонанс бурхливо посилював нашу еволюцію. Це була уранічна еволюція!

Але так сталося, що цей двійник «упав», відірвався від свого першоджерела. І всі боги, які виникли в проекції людської ментальності, теж впали, стали жорстокими катами своїх же творців – Людей. І по закону зворотного зв’язку почали прищеплювати нам думку, що нас породили саме вони. Так первісні Світлоносні, яким було доручено берегти й опікати ворота до Бога, узурпували цей прохід, засіли в ньому і зробили свою власну адміністрацію.

І ми тепер не можемо свою любов, хвилю свого серця передати Тому, хто нас породив. Вона перехоплюється цими узурпаторами, і вони роблять з нашою енергією все, що їм хочеться. Проаналізуйте теогонії і релігії – і ви побачите, що завжди творяться певні ритуали для того, щоб збирати велику кількість людей і спрямовувати психоенергію молитви до певного образу.

Ось чому Христос забороняв тривожити Бога. Він казав: «Знає Батько, перш ніж ви попросите, що вам потрібно». Люди не зрозуміли Його слів. А коли Він говорив, що бере на Себе гріхи всього світу, тим самим Він мав на увазі, що Він прийняв на Себе всю карму Людства, що Він намагається з нашою допомогою переплавити це страхіття. Але щоб це відбулося, треба, щоб ми зрозуміли Його Місію. Він не врятує нас, якщо ми Йому просто повіримо. Він врятує тільки тоді, коли ми станемо поряд з Ним і теж візьмемо на себе оцей страшний тягар, наскільки зможемо…

Щоб здійснити оцю Місію, що стоїть перед нами, ми маємо формувати себе як хвилю. Ми повинні розкрити в собі цю двоїстість – тіло і хвильовий пакет, і тоді ми зможемо прорвати заслон, поставлений узурпаторами на шляху до Батька. Людина знову стане безсмертною. Бо що таке старість, що таке смерть? Це виснаження, тому що наша вогненна кров не доходить до Батька, і кров від Нього не доходить до нас. І тому ми маємо тільки те, що в нас закладається отут, у земному котлі, і воно «самопоїдається». Чому і виник аспект реінкарнації. Дух не вмирає і змушений знов і знов одягати нові тіла, експлуатувати інформацію, музику, культуру тих чи інших народів. Ми не можемо самостійно розвиватися!

Грядуща вільна Людина майбутнього не буде потребувати ніякої експлуатації. Людина майбутнього потребуватиме тільки одного – любові Божої, яка пливе увесь час, яка затоплює світ. І тоді людина виростатиме безперервно, до безкінечності.

Вранці, коли ви прокидаєтеся, вдень, коли сонце в зеніті, і увечері перед сном ви спокійно лягайте, зосереджуйтесь, відкидайте нікчемні думки, настроюйтеся на величне зоряне небо, на образ Христа, чи Божої Матері, чи рідної матері, чи видатного пращура минулого, вмикайте гармонійну музику – і намагайтеся відчути, що ви стаєте хвилею, входите у світлоносний потік, самі стаєте цим потоком. Якщо ви щодня здійснюватимете цю практику – результат буде вражаючим. Ви по каналах оцієї огненної артерії з одного боку прийматимете любов Батька до себе й одночасно будете посилати Йому свою любов. Таким чином ви можете розпочати формування Нової України, Нової Росії, Нової Землі, якими ви хотіли б їх бачити.

Ми зібралися з вами, щоб розпочати акцію великого очищення світу. І кажу вам відверто, що саме в цьому – ідея Духовних Націй, ідея Української Духовної Республіки. У Небесне Царство Бога-Вітця кожен народ входить як унікальний неповторний компонент. Кожна людина, кожен етнос, кожен народ, кожна планета, кожна зоряна система – це самоцвіти, наповнені бурхливою психічною діяльністю!

Таке перед нами зараз стоїть завдання. Не треба боятися, лукавити, сумніватися. Просто глибоко повірити – і прийняти на себе цю місію…

Запитання:

У працях Олени Блаватської, Рерихів згадується про поняття трьох– і семилітніх періодів. Хотілося б детальніше почути про вплив цих періодів на Людину і Людство в цілому.

О. Б.:

Ці ритми зазначені просто як амплітуда, що впливає на все суще. Спостерігайте за хвилями: іде наростання, кульмінація, спад; наприклад, дев’ята хвиля кумулятивно вдаряє і творить прибій. Те ж саме трапляється і з людиною. Якщо людина правильно використовує ритми, вона може використати наростання своєї психічної, ментальної енергетики для творення прибою своєї діяльності.

Запитання:

Що ви можете розповісти про прихід Христа наприкінці цього століття?

О. Б.:

Він давно прийшов. Другий прихід Христа – це пробудження Його свідомості в кожному з нас. Згадайте Його слова: «Як блискавка блискає від Сходу, і видно її аж до Заходу, так буде пришестя Сина Людського!» Зверніть увагу: Сина Людського. Він говорить про те, що кожен з нас повинен стати блискавицею. Людина, яка оволодіє своєю другою іпостассю – резонансною хвилею, – стає блискавицею. В цьому Заповіт Христа.

Запитання:

Чи можна втекти від самого себе? Якщо людина вільна духовно, у неї немає проблеми від когось або від чогось втікати.

О. Б.:

Що значить «втекти від самого себе»? Ми говоримо не про втечу від себе, а навпаки, про те, щоб вернутися до себе, вийшовши із полону «змія». «Змій» – це ми самі. Ми самі сформували для свого внутрішнього чоловіка, для Авеля, каїнічну культуру.

Прочитайте поему Максиміліана Волошина «Шляхами Каїна». Там чітко про це сказано. Ми вбили свого двійника, свого світлоносного божественного брата. Ми його замурували у надра свого тіла. І до нього ми повинні прийти. Втекти треба від Каїна від ілюзорного, земного брата. Пам’ятаєте, він хотів Богові подарувати земні плоди? Бог їх не прийняв, бо земні плоди – ілюзія. Наприклад, земним плодом є наше тіло. Авель пасе ягнят, а ягня – символ вогню, Агні; отже Авель – це огненний, духовний чоловік, мислячий, люблячий, сердечний. Така людина стає безсмертною. І ми маємо повернутися до нього, вирватися з лабетів Каїна.

Запитання:

Існує такий закон: кожна наша думка чи дія породжує ментальний утвір – еґрегор. З усіх таких утворів найбільшим і найпотужнішим є еґрегор Христа. Тож коли ви кажете – звертатися до Будди, до прабатьків, це пуста трата сил.

О. Б.:

Яка ж пуста трата сил?! Ви буддисту скажете: «Чоловіче, ти неправильно віруєш і не маєш права йти до Христа»? Навіть атеїст, безбожник може прийти до Батька. Тому що Христос казав: «Не той, хто каже Мені «Господи, Господи!», а той, хто робить справу Батька Небесного…» А справа його – це творення красою й любов’ю…

Запитання:

Як ви ставитеся до вчення Жана Поля Гавера, який говорить про еволюцію кожного, щоб кожен став людиною в такому розумінні, як ви кажете?

О. Б.:

Абсолютно позитивно ставлюся. Саме про це ми з вами і говоримо. Кожна людина має дорости до образу Батька. Тоді вона може творити і світи, і нову еволюцію, бо вона матиме безмір любовної енергії. І так само, як і Батько, вона буде надмір своїх сил віддавати іншим.

Отже, це ідея не тільки Гавера. Дуже багато на Землі палає нищ. Учитель говорить, що найголовніше завдання – об’єднані, поки що розрізнені, вогнища у єдине багаття для оновлення

Тільки не треба розуміти все це абстрактно. Ми часто щось прослуховуємо, а потім відкладаємо на поличку. Є така чудова книга англійського письменника Коліна Вілсона – «Паразити свідомості». Якраз отих паразитів древні називали «бісами». Це є ієрархія узурпатора. І коли ви прослуховуєте ту чи іншу ідею, а потім відкладаєте її і у вашому житті нічого не міняється, тоді узурпатор здобуває ще одну перемогу і торжествує, що його в’язень одягнув на себе ще одні наручники.

Репліка із залу:

То все зводиться до того, що Царство Боже береться зусиллям?

О. Б.:

Правильно…

Репліка:

Тоді це – труд?

О. Б.:

Не зовсім. Що таке «сила»? В даному разі правильно перекладати «енергія». Царство Боже береться психоенергією. Те, що я вам сьогодні сказав: станьте блискавицею. Тоді монстр вас не затримає, бо він – не блискавка. Він стоїть екраном перед Батьком і не допускає нашу енергетику до Нього.