Текст книги "Альтернативна еволюція"

Автор книги: Олесь Бердник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 5 (всего у книги 32 страниц)

Вода ллється (ли-ється) вниз. Той напрямок названо дольним (ДЕ ЛЛЄТЬСЯ). Звідси долина, долоня і т. д.

Від горіння також походять ГОРЕ (пече, як вогонь), ГІРКИЙ (теж пекучий), ГІРШИЙ та інші.

Це показує, як пращури підмічали споріднені явища і природно, інтуїтивно давали їм назви, котрі нерушимо відповідали їхній суті.

До речі, про слово СУТЬ. Воно означає основу явища, речі, істоти. Народ спочатку додавав слово «суть» до тих понять та слів, які хотів підкреслити як головні, визначальні, а пізніше «СУТЬ» почало зливатися з кореневим словом, творячи спільність, наприклад:

СТАРИЙ (СУТЬ АРИЙ, тобто мудрий, завершений), ми вже казали про це.

СУТІНЬ – на суті тінь (у даному разі суть – це світло, світло затьмарене, отже настали сутінки).

Оскільки СУТЬ означає НЕРУШИМІСТЬ, то народжуються відповідні слова:

СТІНА, СТІЛ, СТАН, СТАВОК, СТАВАТИ, ПОВСТАННЯ – у корені всіх цих слів СУТЬ, котра підкреслює, що ця річ чи явище стійкі, надійні, нерушимі.

Тепер визначимо головніші слова й поняття, що творили та творять наше мислення, а отже сприйняття й формування Буття.

ГОЛОВНІШІ – від слова ГОЛОВА. Отже, треба визначити походження слова ГОЛОВА. Безумовно, це найдавніше слово, поряд з РА, ВІТА тощо. Пращури прекрасно знали значення голови, її функції, її роль у творенні усвідомлення Буття – і в позитивному, і в негативному плані.

ГОЛОВА – складається з двох слів: ГО (гея-земля, грецькою мовою – гйо або гьо) і ЛОВИТИ. Отже, СФОРМОВАНИЙ ЗЕМЛЕЮ ВЛОВЛЮВАЧ ПОЧУТТІВ. А ЛОВИТИ походить від ОБ – яйце. Звідси – ОВИД, ОБІД (до колеса), ОБІДДЯ, ОБВОДИТИ, ПОВНИЙ (п-овний, круглий). ЛОВИТИ – це Л-ОВИТИ, вводити в коло потреби, затримувати. Значить, ГОЛОВА – ЗЕМНЕ ЯЙЦЕ, де зароджуються почуття первісного сприйняття світу. Але, оскільки все затримане, ув’язнене, не може бути вільним, самим собою, то ясно, що почуття людини розірвані, розп’яті, роздрібнені на частки. Цільність Всесвіту зникає. Промінь РА, котрий увійшов у земне тіло, затьмарився, вмер, пропав. До речі, «розіп’ясти» зовсім не означає «прибити до хреста», бо було б «четвертувати». А РОЗІП’ЯСТИ – це РОЗДІЛИТИ НА П’ЯТЬ. Отже, ГОЛОВА розділяє єдність світу на п’ять почуттів. Це знали наші пращурі-мудреці – ВЕДУНИ. Від них це знання було запозичене, передане на Схід арамейцями (АРА-МА, той, що з РА, син РАМИ). Основна думка ясно вирізьблюється. ГОЛОВА або череп по-арамейсько-му ГОЛГОФА (майже точне звучання). Там розпочинається Син РА, там же його мучителі ділять між собою цільнотканий хітон (отже, руйнують єдність світу). Проте, коли форма, яка поглинула світло РА, розпалася, лягла в землю, ПЕРШОПРОМІНЬ повстає в усій красі та могутності, щоб повернутися до БАТЬКА – РА.

Усім відомо, які страшні перетворення пережила протягом тисячоліть ця прекрасна містерія Духу, як вона полонила людей, спотворивши головну ідею сонячного культу РА.

Ту ж саму драму відображено в переказі про Голіафа й Давида. ГОЛІАФ – велетень, якого ніхто не може здолати – та ж сама ГОЛОВА-ГОЛГОФА, котра всіх розпинає, вбиває, обманює. Виступає супроти велетня ДАВИД (ДЕВИД – син Світла, бо Дева, Діва – це божественний, променистий, світлий, чистий). Він вбиває насильника з допомогою ПРАЩІ (ПРАЩУР), тобто з допомогою одвічного знання РА.

Те ж саме і в сказанні про САМСОНА (САМ І СОНЦЕ), котрого вороги полонили й відтяли йому волосся (символ променів). Знову роздрібнення єдності світла. Вороги змушують осліпленого Самсона (поховане світло) грати їм (символ підневільної творчості світлих сил). Але богатир, знайшовши точку опертя, руйнує палац ворогів і нищить їх усіх. Та сама ідея визволення через руйнацію форми, котра полонила суть.

До речі, назви ХРИСТОС, КРІШНА, слово ХРЕСТ – означає ПРИХОВАНА або ЗАХОВАНА СУТЬ, поглинута суть (ХР і СТ). Таким чином стає ясною вся вражаюча тисячолітня містерія Людини, в голові і серці якої відбуваються вселенські трагедії Буття. Не потрібно робити з Космічного Дива містичних жупелів, котрі привели до кровопролиття і обману, до створення безлічі принизливих культів, що зробили з Людини мізерну ляльку кровожерливих «богів».

Проте, може, хтось зауважить, що ГЕЯ не слов’янське слово? Мовляв, наше слово – ЗЕМЛЯ. Це не так. Земля – пізніше поняття, і воно не мало спочатку космічних масштабів, адже земля – це і просто – ґрунт. ЗЕМЛЯ – це ЗОО і МА, та, що має життя. А ГЕЯ-ГО – це вже вселенське поняття, котре вбирає в себе і значення планети, і матерії, і живої суті світу, що проявляється в безлічі різних створінь. У нашій мові значення ГЕЯ, як планета, не збереглося, воно перейшло в Елладу (знов-таки наше слово, котре означає ЛАД, спільність, спілку міст-полісів), але збереглися похідні визначення, такі як:

ГОДУВАТИ – тобто ГО-ДАВАТИ, ГО ДАЄ. Предки знали, що Земля – Го – єдина годувальниця, що дає їжу, тіло, притулок, спокій, вдоволеність. Тому з’являється прекрасне слово, котре означає завершеність, самодостатність —

ГОДІ – тобто досить, не треба більше, наявність повноти. А далі – ціла лавина слів:

ГОДИТИ – вдовольняти.

ГОД – повний цикл обігу землі-Геї довкола сонця.

НЕГІДНИЙ – незавершений.

ПОГОДА, НЕГОДА – різні фази стану природи – приємний і неприємний.

ЗГОДА – об’єднання в спільному почуттів і думок людей.

ЗЛАГОДА – тобто досить зла. заборона для зла.

ЛАГОДИТИ – відновити цільність, єдність чогось. Отже не може бути поганого лагодження, а лише ГОДНЕ.

Друга вітка від ГО-ГЬО-ГЕЇ дає теж цікаві вислови, котрі підтверджують прадавній КУЛЬТ і значення цього поняття:

ГАЙ – ліс, хаща, зарості, котрі завжди вважалися нашими предками шатами Матері-Землі. Звідси вже інші слова, споріднені: ГАЙВОРОННЯ, ГАЙОВИК, ГАІР, ГАЙСТЕР. А далі -

ГАЙНУТИ – повіятися, щезнути в хащах життя. Звідси і

ГАЙДА – іти по землі, ходімо, рушили вперед, хутко, нестримно.

ГАЙДАМАКИ, ГАЙДУКИ – вільні люди, що мандрують по землі, лісові, гайові люди.

Але ГАЯТИСЬ – це зупинятись, марнувати час, отже —

ГО, ГАЯ, ГЕЯ – це непорушність, сталість, бо земля завжди на вид спокійна, недвижна, а

ГАЙ і ЙДЕ – це порушення спокою, рух вперед. ГОЙДАТИ – де теж дати рух, вивести зі спокою. ГЕЙ, ГОЙ – вигук, що означає «вперед».

Цікаве також походження слова «гой», яким євреї називають не юдеїв. Безумовно, це означає Син Землі, хлібороб. Тим більше, що євреї завжди вважали себе прибульцями на Землі, отже всі інші племена були для них «гої» – земні.

Вернемося до визначення головних слів, які дадуть ключ до похідних, другорядних понять.

Звідки взялося слово БОГ? Що воно означає? На це питання не можна відповідати, притягуючи теологічні догми ортодоксальних, загальновідомих релігій. Поняття БОГ у нашій мові було ще до введення візантійства, отже воно щось мало значити. Наприклад,

БІГ-МЕ – маю бога. Так промовляють, коли хочуть ствердити, що слово їхнє чисте, непорушне, святе. Отже, людина запевняє, що БОГ в НЬОМУ, можна не турбуватися.

СПАСИ БІГ – слово вдячності, означає: БОГ ТОБІ ВІДДЯЧИТЬ, ВРЯТУЄ.

НЕБІЖ, НЕБОГА – означають неповне родичання, віддаленість від якоїсь цільності, єдності.

ЗБІЖЖЯ – тобто – від Бога.

Отже, у всіх цих словах можна прослідкувати, що БОГ (БІГ) – це предок, пращур, котрий живе в нашому серці, дає нам силу, міць, мудрість, світло. Хто ж це такий? Це – вогень, вогонь, огень, агні, що при переході В Б дало БО-ГЕНЬ, або скорочено БОГ, БІГ (звідси і БІГ, БІГТИ – це нестримно рухатись, бути жвавим, як вогонь).

Значить, це вогняний предок РА, ПРАЩУР. Він дає врожай (ЗБІЖЖЯ), він просвітлює нашу душу (БІГМЕ, СПАСИ БІГ), він зникає з серця, коли з’являється РОЗБІЖНІСТЬ.

БОЖЕВІЛЬНИЙ – вільний від бога, отже людина з розірваним, необ’єднаним мисленням.

БОГАТИЙ (багатий) – той, що має все необхідне, забезпечена людина. БАГАЧІ – так звуться люди, котрі володіють зовнішнім добробутом, речами, грошима, їжею. Але раніше БОГАТИЙ був той, хто мав БОГА в серці, тобто чиста, світла людина. Недарма кажуть – має Бога в душі, або не має Бога в душі, без Бога в серці і т. д.

Отже, БОГ, БІГ – це ВОГОНЬ, одвічний рух природи, таємнича прихована сила суті Буття, котра дає життя, радість і смисл.

Звідси БІГ (швидкий рух), Бігучий, Біжучий, нестримний, вічноплинний. Тому предки називали цим найменням ріки – БУГ, БОГ. Двіна – означає те саме, бо походить від ДВИГАТИСЬ, рухатись, а двигатись – від ДЕВИ (бог, світло, рух). Так само й інші ріки, в корені яких ДОН, ДАН, ДУН: всі вони від ДАНИЙ, ДАВАТИ, а дає лише ДЕВА – тобто СВІТЛО, вічний рух. Отже, вода, як вічноплинна суть, завжди пов’язувалася з таємничою силою природи, нестримним БІГОМ стихій.

Гляньмо також, як утворюються найрізноманітніші (на перший погляд) слова від однозначних слів: ВЕЛИКИЙ – МАЛИЙ.

Від ВЕЛИКИЙ походять:

ВОЛЯ – тобто свобода, самодостатність, бо лише великий дух може бути вільний.

ВЕЛІННЯ, ВЕЛІТИ – наказ, що виходить від великої сили.

ВАЛИТИ – переважати. ВАЛ – потужний наступ стихій, чи людей. ВІЛ – теж означає сильний, великий.

Від МАЛИЙ народжуються слова:

МОЛОТИТИ, МОЛОТИ – тобто МАЛИТИ, дрібнити. МЛІТИ, МЛЯВИЙ – втрачати силу. МІЛКИЙ – неглибокий, мало глибини. МОЛОДИЙ – теж походить від «ще невеликий», незрілий.

Визначимо також такі прадавні поняття, як ніч, вечір, ранок, день, час, вічність.

НІЧ – НИЧ – дотепер діалектне слово, яке означає «нічого»; тобто, темна пора доби, коли нічого не роблять.

ВЕЧІР – ВЕЧУР – час, коли предок (ЧУР) велить спочивати, забороняє діяти.

РАНОК – схід сонця РА над світом.

ДЕНЬ (ДАНИЙ) – даний світлом для життя, творчості, праці.

ВІЧНІСТЬ – від слова ВІЧЕ (спільнота) – єдність природи і всього живого.

ЧАС – від слова ЧАСТКА. Отже – розірвана єдність. Те ж саме слово в мові інших народів. Наприклад, ХРОНОС, КРОН поглинає дітей своїх, нищить єдиний потік життя, котрий породжує РЕЯ, РАЯ, РІЯ. Проте, ЗЕВС (ЗОО-С), ЖИТТЯ повстає супроти ХРОНА-ЧАСУ і змушує його повернути всіх знищених Дітей.

ВОРОГ – означає те саме (корінь ВР – воровать, враг, вредить).

БРАХМА – бог творення у індусів – теж має в корені БР.

БРЕХАТИ (БРАХ-МА). Слово «брама» в нашій мові лишилося як синонім слова «ворота», що не пускають до мети. Недарма перекази Сходу оповідають, що бог-творець (БРАГМА – ворог РАМИ) створив незаконний світ, поділивши частку єдиного Всесвіту.

Він запустив недосконалу еволюцію, котра не має повноти вогненної сили РА. Ось чому у нас на Землі таке безладдя, ненависть, кровопролиття, лавина злобних життєвих форм і проявів. БРАГМА (БРАХМА) обманює (бреше) ВІШНУ (вишній, найвищий) і ШИВУ (ЖИВА, суть Життя), тобто не дає цьому світові вернутися в Єдине лоно Світла-РА. Але Вішну посилає своїх воїнів, синів РАМИ, котрі в спілці з ШИВОЮ (Життям) руйнують незаконний світ, щоб знову було єдине Буття, сповнене Радості.

Так усі перекази народів повторюють одне й те ж: Буття всеосяжне, воно повинне бути радісним, щасливим. Те, що цього ще немає, свідчить про обман, котрий таїться в самій глибині життя, в його сприйнятті, творенні. Знову всі ниті ведуть до Людини, її розуму й серця, бо все горе і безладдя світу трансформується в душі Мислячої Істоти.

Недарма ШИВА (ДЖИВА, ЖИВА – ось де з’явилося ім’я прадавньої української Матері Світу ЖИВИ) зветься руйнатором, але разом з тим найвищим творцем, істинним творцем. Він руйнує засмічене псевдожиття, псевдоеволюцію, псевдопоступ, псевдорелігії псевдонауку, псевдотіла. Все це повинне бути просвітлене, прояснене, переправлене вогнем ВІЧНОГО РА, щоб осягнути ПЕРВОЗДАННЕ, НЕСОТВОРЕНЕ, РАДІСНЕ БУТТЯ.

З повним правом стверджуємо, що у мові народу закладено гнозис (знання, веду) і смисл буття, призначення Людини, її суть. Саме тому темрява завжди намагається зруйнувати мову, Слово, бо знає, що, втративши слово, народ перестає бути єдиним організмом, духом, бо вже не має ведучої ниті РА, ВОГНЮ ЄДИНОГО ЖИТТЯ.

Але зберігати, відстоювати слід не просто мову, а кореневу Серцевинну МОВУ, а отже – очистити її від навали чужоземщини. Треба переглянути необхідність велетенської маси слів, котрими користується нині література, радіо, преса, побут. Зайві слова, а тим більше сірі слова з невизначеним чітко значенням розпорошують думку, не можуть її сконцентрувати на суті речення й поняття.

Наприклад, ІНТЕЛЕКТ, РОЗУМ, УМ, МИСЛЕННЯ – яка різниця між ними? Як провести межу або визначити спільність?

Ми вже говорили, що УМ – від УМІННЯ ТВОРИТИ. Отже, мисляча людина – це УМІЛА людина, котра має УМ. Вищий ступінь – РОЗУМ (РА-З-УМ), тобто уміння опромінене світлом єдиної суті Буття, уміння не лише творити, а й об’єднувати творення, давати йому радісний лад (РА-З-ОМ).

Отже, «інтелект» вільно можна з нашої мови викинути – він ні суттєво, ні за звучанням нічого не дає. Тоді зникає й «інтелектуалізм», «інтелектуал», «інтелігент» тощо. Буде РОЗУМНА ЛЮДИНА, ДУРНА, МУДРА, НЕМУДРА, УМІЛА, ОСВІЧЕНА, НЕУК, НЕВІГЛАС і т. д.

Таке очищення необхідно провести у всьому словнику. Залишивши кореневі слова ПРАМОВИ, ми будемо розмовляти і мислити точніше, яскравіше, зрозуміліше. Одразу видно буде словесного блазня і мудру людину. Найглибші світоглядні думки можна (і треба) висловлювати в кількох рядках, у небагатьох реченнях.

Слід нові покоління не засмічувати десятками тисяч слів, котрі не дають суттєво іншого значення порівняно з основними поняттями: це породжує словоблудство, відносність у висловах, твердженнях, думках. Ясно, що це – справа не паперових душ, а вогняних синів ПРАМАТЕРІ ЖИВИ, котра воліє дати нам вогняне життя.

Палко віримо, що такі душі вийшли на широку ниву РА, озброївшись мужністю і незламним прагненням осягти ПРАВДУ БУТТЯ.

То укладемо невеличкий словничок, котрий допоможе шукачам прикласти ключ РА до численних замків, за якими зачинено Синів Вічного Слова.

– А —

Ми вже згадували, що першозвук «А» був для пращурів святим, таємничим, тому вони його не виставляли напоказ. Навіть коли засвоювались деякі чужинські слова, наприклад АНГЕЛ, вони промовлялися – ЯНГОЛ. Тому в нашій мові слова на «А» майже всі чужинські або штучні. Виняток становлять вигуки чи словосполучення типу – АГЕЙ, АГОВ, АБИ, АЛЕ, АЖ, АВЖЕЖ, АТОЖ, і т. д., котрі виникли в незапам’ятні віки, у ПЕРЕДМОВІ до істинної, правдивої МОВИ, коли людство ще лише агукало, агакало. А І як тільки ПРОМЕТЕЙ (ПРА-МАТИ) дав Людині АР (вогняне і життя), «А» поринуло в глибину, породивши вкупі з РА веселку, райдугу МОВИ.

Виняток становлять лише:

АРТІЛЬ – єдине тіло, спільне діло, вогняне тіло. Можна було б навіть сказати – ЯРТІЛЬ або ГАРТІЛЬ (в Умані так і кажуть).

АРКАН – коловий гуцульський танець, спільний танець, вогняний, нестримний.

– Б —

БАБА – одне з найдавніших слів, воно пов’язане з поняттям БА, як предок, той, що дав життя. А оскільки звукосполучення БА подвійне, то воно означає нерозривність роду, його невмирущість. На Сході БАБА (з наголосом на останньому складі) означає: старший, поважний, святий, мудрий, навіть божественний. Природно так звали при матріархаті жінку – голову роду, котра уособлювала владу і мудрість, непорушність традицій. При переході до патріархату – влади батька – слово БАБА набуло іронічного, а інколи презирливого забарвлення. Проте й досі БАБОЮ звуть тягар, що ним забивають палі на будівництві, прадавні боввани в степах, язичницьких (сонячного культу) ідолів, великі снігові постаті, що їх ліплять діти чи то й дорослі. Це стверджує, що слово БАБА було в давнину оповите славою БОЖОСТІ, сили, владності, непорушності.

БАВИТИ, БАВИТИСЯ – походить від БАБИ, бо саме баби у всі віки доглядали дітей, оповідали їм казки, співали пісні та думи, практично стаючи духовними вчителями нових поколінь. Необхідно повернути БАБІ (ПРАМАТЕРІ) її первісне і вічне значення – виховательки роду. Але, безумовно, для цього слід оберегти її, підняти, опромінити. Іноді перед нами постає правдиве єство БАБИ-ЯГИ з народних казок, котра завжди допомагає героєві, який уважить її, допоможе, привітає, послужить.

БАБА-ЯГА – це БАБА-ЮГ (святий йог) або БАБА-ОГ (огняна), знову ж таки – хоронителька вогню родового, та, що має таємниці мудрості віків. Ось чому вона літає на вогняній ступі, мітлі, ось чому вона перевтілюється в різні лики, набирає різного виду, – це означає, що вона здатна думкою (вогнем мислі, слова) мандрувати над віками, землями, поколіннями і т. д. Практично БАБА-ЯГА – це вічно суща душа народу, котра знемагає під машкарою презирства, зневаги.

У вищенаведених прикладах ми бачимо, як природно пояснюються нібито аж надто віддалені слова – наша казкова баба-яга і гімалайський анахорет – йог. Колись, в епоху РАМИ, безумовно, так називали мудреців, що знали науку вогню: БАБА ОГНЯНИЙ, БАБА ОГ. Пізніше візантійство принизило значення сонячних мудреців, воно перейшло в казку, а на Сході суть збереглася, і вона вертається до нас у вигляді «вчення йоги». Ми розшифровуємо, що ЙОГА – це ЗВ’ЯЗОК людини з Всесвітом. Цілком слушно: це підтверджує нам наша мова і перекази прадавності – огонь, РА є і завжди був єдиним, вічно-сущим зв’язком душ, явищ, істот, світів, віків.

БАГАТ-ВЕЧІР – Святий Вечір, вечір перед Різдвом. Ця давня назва свідчить, що візантійство лише пристосувалося до сонячного культу предків, не маючи змоги повністю викорчувати первісного знання РА. БАГАТ-ВЕЧІР (Божий вечір) відзначав час народження Сонця-Ярила (зимове сонцестояння).

БАГНО – відсутність чистоти, БОГА НЕМА, ОГНЮ НЕМА (ог ні). Болота, грязюка, трясовина, мокрота.

БАЖАТИ, БАЖАНИЙ, БАЖАННЯ – божий, гарний, жаданий, той, що від Бога. Отже, бажання повинне бути лише ясним і чистим.

БУЗУВІР – без віри, безвірник. Людина, котра не дивиться в ІРІЙ, духовно сліпа, не бачить шляху в безмір.

БАЙКА, БАЯТИ – теж походить від БА, кореня БАБИ, БОГА, основи основ. БАЙ – означає нерушимість, спокій, певність, а разом з тим казковість, небувалість, відстороненість від насущних потреб. Звідси —

БАЙДУЖИЙ – дуже спокійний, певний, відсторонений від світу, і

БАЙДА – відсторонений шукач, котрого його внутрішній Бог повів у мандри, на волю.

БАРВА – яскравий, світлий, має в корені АР. Звідси – БАРВІНОК, БАРВИСТИЙ тощо. БАТІГ – від слова БИТИ.

БАТЬКО, БАТЯ – ми вже розглядали: кореневе поняття БУТИ.

ВАТУВАТИ, ВІДБАТУВАТИ – відрізати. Колись ділили добро, спадщину, навіть хліб за столом батьки, тому й ВАТУВАТИ – це очолити якусь групу людей, стати отаманом.

БАЧИТИ, БАЧУ – від слова ОЧІ. Отже, ОБАЧНИЙ – зіркий, передбачливий.

БДЖОЛА – та, що має ЖАЛО. Жало походить від ЗАЛАЗИТИ, тобто гостре. Разом з тим є ще й інше значення слова: у живій мові вимовляється ПЧОЛА (п-чола), а звідси ниточка до ЧОЛО, ЧІЛЬНИЙ, або ЦІЛЬ, ЦІЛЬНИЙ. Тобто, комаха, що живе в цільній громаді. Далі живий зв’язок з ЧОЛОВІКОМ (ЧОЛО, розум, мисль і ВІК, вічний). Тут і вічна ціль, і вічний розум, і гострота (ЖАЛО-ЧОЛО) мислі. Наша мова втратила ще одне значення: ЧЕЛА, ЧОЛА – УЧЕНЬ, воно залишилося лише на Сході. Але похідне лишилося: ОЧОЛИТИ – це УЧИТИ І ВЕСТИ.

БЕРЕГ – від берегти, обмежувати, не пускати. Недарма кажуть: «треба кому берега дати», тобто ввести в певне річище, стримати.

БИСТРА – прослідковується БЕ СУТЬ РА. Стрімка течія. Всяку стрімкість ототожнювали з РА.

БІЛИЙ, БІЛЬ, БІЛЬШИЙ – як не дивно, але ці слова споріднені. Всі вони висловлюють перехід за якусь звичність, рівновагу: БІЛИЙ – дуже яскравий, чистий колір. БІЛЬ – порушення нормального чуттєвого стану. БІЛЬШИЙ – такий, що переважає інших.

БІС (БЕС) – містична істота, що уособлює темну (нечисту) силу. Походить від заперечення «без». Це ніщо, порожнеча, відсутність життя, РА, відсутність Бога. Але доки Людина духовно ще несформована, вона населяє порожнечу душі образами химерних істот. Біса називали також чортом, але це не так: ЧОРТ (ЧУР) – це предок, котрий був родовим богом, але візантійство охрестило його нечистим, так, як і «домового» – покровителя сім’ї, хатнього притулку.

БЛИСКАВКА, БЛИСК і т. д. – від БЛИЗЬКИЙ, ЯСКРАВИЙ.

БЛУД, БЛУДИТИ, БЛУДНИЦЯ, БЛУКАТИ і т. д. – все це має надзвичайно цікаве походження: мало хто знає про це. БЛУДОМ звали одного з бояр при володарюванні князя Олега Святославича. Коли Володимир з варязькими дружинами вогнем і мечем прокотився від Новгорода до Києва, він звернувся через своїх довірених до боярина Блуда: «Допоможи мені вбити брата, стану тобі батьком рідним». Блуд згодився і допоміг Володимирові знищити Олега і стати князем київським.

Вся Русь здригнулася від такого злочинства: зрада в нашій землі була явищем неймовірним, неприпустимим, майже неможливим. Відтоді ім’я Блуд стало кличним, таким як ЮДА, КАЇН. Зрадливу жінку стали називати блудницею, втрату правдивого шляху охрестили БЛУКАННЯМ, БЛУДІННЯМ. Вже забулася ця страшна пригода, котра так жахливо змінила долю РУСІ, кинувши її під ноги візантійцям, знищивши пращурівську культуру, а слово бридке лишилося, ніби клеймо на чолі каторжника.

БОРОДА – відзначає приналежність до певного роду – чоловічого чи якогось племені тощо.

БОРОШНО – складне слово: від БОГ (БО) і РУШИТИ, МОЛОТИ, ДРІБНИТИ. Зерно для предків було богом, суттю життя, зосередженням РА. Ось чому інше слово для зерна – ЗБІЖЖЯ, тобто – з богом.

БРАМА, БРАНЬ, БРАНЕЦЬ – все це складається з понять РА і Б – боронити, не пускати, обмежувати свободу, вільність.

БРАТИ – взяти частину мого РА, одняти те, що належить мені. Разом з тим БРАТ – це той, що взяв частку РА спільного батька: Б – РА – АТА.

– В —

ВАТРА – складне слово: ВАТ (ВІТ) і РА – життя і вогонь.

ВЕДМІДЬ – ВЕДАТИ, ЗНАТИ і МЕД, той, що знає, де мед. Відомо, що ведмеді люблять мед.

ВЕЖА – від слова ВИЖУ, ВИДНО, ВИДІТИ, споруда, звідки Далеко видно.

ВЕЛИКДЕНЬ – так зветься день Воскресіння Христа. Але в довізантійський час це був день весняного сонцестояння, справді Довгий, великий день, коли СОНЦЕ-РА утверджувалося в силі.

ВЕЛЬМОЖА – великий мож, муж.

ВЕРТАТИ – походить від слова ВОРОТА: від них ВОРОЧАЮТЬСЯ, від ВОРІТ ПОВОРОТ.

ВЕРХ, ВЕРХОВИНА, ВЕРШИНА і т. д. – В АР, ДО СОНЦЯ, В НЕБО. Звідси -

ВЕРШИТИ, ЗАВЕРШИТИ – закінчити, зробити цільним, досконалим, єдиним.

ВЕСЕЛИЙ, ВЕСЕЛІТИ, ВЕСЕЛИТИСЯ – походить від поняття ВСЕ, ВЕСЬ. Якщо приходить радість – то для ВСІХ: так мислили пращури. Ось чому —

ВЕСІЛЛЯ не тільки тому, що там ВЕСЕЛЯТЬСЯ – тобто, радіють, танцюють, а й тому, що там святкують ВСІ. Тому і СЕЛО – це В-СЕЛО, а ВСЕЛИТИСЯ кудись – означає прилучитися до ВСІХ. Звідси бачимо, що в прадавні часи, коли народжувалася мова, дух спільноти, дух загальної радості був природним почуттям. ВЕСІЛЛЯ означає також, крім загальної радості, ВСЕЛЕННЯ молодих у нову хату, об’єднання люблячих.

ВЕСЕЛКА (РАЙДУГА) – об’єднання всіх барв сонця, РА-дісна дуга.

ВЕСНА – ВСТАТИ ВІД СНУ, пробудитися. Загальне пробудження всієї природи. Дивовижна місткість понять в одному слові: тут і корінь ВЕСЬ, і ВСТАТИ, і СОН. Ми вже давно втратили здатність так вільно словотворити.

ВЕСТИ – теж кликати за собою ВСІХ. Попереднє слово теж зв’язане з цим: ВЕСНА ВЕДЕ ВСІХ до життя, до пробудження.

ВЕЧІР, ВЕЧОР – ми вже згадували: походить від ВЕ-ЧУР (предок). Заборона діяти, пора відпочивати. Разом з тим – на небо збираються ЗОРІ на ВІЧЕ – БОЖІЇ ОЧІ, як їх звали в народі.

ВИБІР – ВИЙТИ В ІР, вийти на дорогу пошуку, в невідомість.

ВИД, ВИДИМИЙ, ВИДНИЙ і всі слова, що зв’язані з цим поняттям, походять от ВІТИ, СВІТЛА, ВЕДИ (ВІДИ): отже, життєвий, ясний, знаний, прийнятний, гарний.

ВИНА – причину того чи іншого вчинку віднести на когось: НА ВИ (ВАС). ВИ – прадавня форма ВАС, ВАМ, У ВАС. Взагалі, всі слова з додатком ВИ (ВИНАЙТИ, ВИДАТИ, ВИЙТИ ВИСЛІДУВАТИ і т. д.) означають, що дія відбувається поза особою, зовні, по відношенню до когось – ВИ.

ВІНО – викуп за наречену, та ж сама ВИНА, борг.

ВИР – потужний водокрут, або взагалі будь-який вихор стихій чи подій, котрі тягнуть в ІР, у невідомість.

ВИРИТИ – зробити знову видимим, вернути з невідомості. ВЕРНУТИ – це також В-ІРНУТИ.

ВИСОКО, ВИСОКИЙ і всі похідні слова походять від буквально спресованої фрази: ВИДНО СКІЛЬКИ ОКО СЯГАЄ.

ВИТКИЙ, ВИТИСЯ – од ВІТА, життєвий, жвавий.

ВИЯВ, ВИЯВИТИ – звести воєдино Я і ВИ (щось зовнішнє), ВИ і Я В СПІЛЬНОТІ. ЯВИТИСЯ, ЯВЛЕННЯ – те саме: Я – ВИ.

ВУВСИНА (ОВЕС) – ОВ, ми вже про це згадували, – прадавня назва яйця, зерна, всякого плоду (ОВОЧІ). ОВ, ОБ входило до всіх слів, де треба було підкреслити округлість, товщину, завершеність, зрілість або новизну, першопочаток, зародження. Звідси – ОВ-ВА! – подив, несподіванка, щось НОВЕ і саме слово Н-ОВИЙ теж означає НЕБУВАЛИЙ, такий, що ось щойно народився, вийшов з якогось зерна, яйця і т. д.

ВІВЦЯ (ОВЦЯ, ОВЕН) – кругла, повна, кучерява, а разом з тим – оскільки вівця була у пращурів символом РА-ВОТНЮ (ЯГНЯ – АГНІ – ОГОНЬ) – ясно, що вівця означає першонародженість, початок – ОВ.

ВІДРО – ВІТРО – посуд для ВІТИ (вода – суть життя).

ВІДРІЗНИТИ, ВІДРУБАТИ, ВІДГАДАТИ і т. д. – всі слова, котрі починаються на ВІД (ВІТА, ЖИТТЯ), означають, що в цій дії щось головне, життєве одділяється, роздрібнюється тощо.

ВІДДАТИ, ВІДРОСТИТИ і т. д. – означають, що відділені частки ВІТИ повертаються, відновляються.

ВІДТИ – там, де був ТИ.

ВІДСИ – тут, де я, ВІД СЕБЕ, ВІД СИ.

ВІЙНА – від слова ВІЯТИ, РОЗВІЮВАТИ, роздроблювати

створене.

ВІКНО – ОКНО, отвір для ОКА.

ВІЧІ (очі) – те, що дивиться у вічність.

ВІРЛЯ (ОРЛЯ) – те, що високо, в ірії, за хмарами.

ВІРНИЙ – той, що з тобою до безмежжя, навіть за межею смерті. Той, що летить з тобою В ІРІЙ.

ВІСТЬ – ВИ І СУТЬ, ВИ ВІДКРИВАЄТЕ ЩОСЬ СУТТЄВЕ, приносите важливе.

ВІТТЯ і всі похідні слова ми вже розглянули в заспіві: всі вони від ВІТИ – ЖИТТЯ.

ВІЩИЙ – од слів ВІДАЄ ЩОСЬ, знає те, чого інші не знають.

ВЛАДА – робити все В ЛАД, наводити ЛАД, давати ЛАД. Походження слова ЛАД ми розглянемо пізніше.

Ясно, що ВЛАДА для пращурів була не засобом панування над іншими, а обов’язком робити для громади корисну справу мудро вести людей до єдності і радості.

ВОВК (ще одна давня форма ВОВЦЬ, ВОВЦІ – це збереглося в думах та піснях, або дитяче: вовчики, вовченя і т. д.) – зв’язане з ВІВЦЕЮ, той, хто поїдає вівцю, володар вівці.

ВОВНА – шерсть з ОВНА, закручена, округла, кучерява.

ВОДА – тісно пов’язана зі словом ВЕДА, ВІТА, ІТИ, а тому ВОДИТИ – цілеспрямовано кликати вперед, як вода біжить до моря. ВОДІЙ, ВОЖДЬ теж звідси.

ВОРОН, ВОРОГ, ВОРОТА – все, що має в корені ВР (врати, вертати, брехати, вредити, вразити) – означає певну перепону в дії, зупинку в путі до ІРІЮ, полон, бій (БРАНЬ), злодійство, втрата.

ВОСКРЕСАТИ – ВОССТАТИ з ХРЕСТА. Але це слово було ще до введення візантійства. СКРЕСАЄ РІКА від зимового сну, це означає, що вона була ОКРИТА під кригою, а тепер С-КРЕСА, з’являється К РА, під сонце. ВОСКРЕСАТИ – вернутися до життя, до світла.

ВРЕМЕННЯ (час) – прадавня форма для визначення того, хто нині, в цю пору, панує (російське – время). Походить від слів БРАТИ, ОБМАНЮВАТИ І МЕН, МАН – людина. Те, що обманює людину, ВРАГ ВІЧНОСТИ, бо ВІЧНІСТЬ (ВІЧЕ) – єдність, а ВРЕМ’Я краде цю єдність, роздрібнює.

ВУЗОЛ, ВУЗЛИК, ВУЗЛУВАТИЙ – від слова ЗЛО, ВИ і ЗЛО. Люди завжди злилися, коли в прядиві з’являлися вузли (в житті також).

ВУЛИЦЯ – ВИ і ЛИЦЕ, там, де всі показують свій лик, лице, де святкують, гуляють, мандрують.

ВУСТА (УСТА) – ВЕСТИ У СУТЬ, засіб для творення СЛОВА, безумовно, для пращурів був СУТТЄВИМ, першорядним.

В’ЯЗАТИ – всі похідні – Я З ТИ – об’єднання особи з чимось, злучити докупи. Пізніше стало означати і позбавлення волі – В’ЯЗНИЦЯ, В’ЯЗЕНЬ.

В’ЯЗИ – шийні хребці, що В’ЯЖУТЬ, тримають кістяк, череп.

В’ЯЛИЙ, В’ЯЛИТИ – від слова ВАЛИТИ, знесилювати.

– Г —

Ми вже вище згадували, що ГЕЯ (ГА, ГО) – ЗЕМЛЯ – залишилася в нашій мові в похідних словах. Наведемо кілька з них.

ГАД, ГАДИНА, ГАДЮКА – земляна, та, що повзає по землі.

ГАТЬ, ГАТИТИ – робити земляний вал на шляху води, болота.

ҐАВА – ворона, така довгоживуча, як ЗЕМЛЯ.

ГАЙ-ГАЙ! – вигук, котрий означає неможливість зупинити те, що відійшло в давнину, що стало давнім, як сама ЗЕМЛЯ.

ГАЙДА, ГАЙДАМАКИ – ті, що йдуть по землі, мандрують,

прагнуть вперед.

ГАДАТИ – вибирати свій життєвий шлях на землі. ГАДАТИ – ВОРОЖИТИ теж: лише ГА (ГЕЯ) може ДАТИ правильну відповідь – вона мати всього сущого.

ГАЯТИСЬ – бути важким, неповоротким, так би мовити – земляним.

ГАЙНУТИ – метнутися бігом по землі.

ГАЙНЯНИЙ – брудний, у землі.

ГАЛ – куля, міхур. ГАЛА – довкола, безупинний рух, бігти вперед, наприклад: пішов гала світу. Звідси —

ГУЛЯТИ (ГАЛАТИ). Разом з тим це протягує нитку до ГЕЛІОСА – СОНЦЯ, котрий гуляє довкола світу, довкола ЗЕМЛІ.

ГАМУВАТИ – робити тихим, як земля.

ГАЛАЙКАТИ – лаятись, щоб було чути скрізь.

ГОЛИТИ, ГОЛИЙ – робити відкритим, як земля.

ГАЛЯВИНА – гола земля серед лісу. ГАЛУЗЗЯ (ГА-ЛІССЯ) – парості з землі. ҐАЗДА – землероб, господар на землі (ГА ДАЄ).

ГАНА – осуд всієї громади, сором НА всю ГА (землю). ГАНЬБА – те саме.

ГАНЧІРКА (ГА-Н-ЧУР) – бачимо кілька слів, сплавлених воєдино: брудний, земляний, чур (пічний) і на, для. Брудне шмаття для печі, для витирання біля печі…

ГАРАЗД – схвальне слово, означає ГА і РА вкупі, мудрість земна і небесна в поєднанні.

У всякому разі, мова дає безліч прикладів того, що корінь ГА – ЗЕМЛЯ лишився в усіх основних словах, зв’язаних з цим поняттям.

ГАРНИЙ, ГАРНО, ГАРТ, ГАРЦЮВАТИ – все, що зв’язане з АРОМ, з красою, жвавістю, вогненністю, рухливістю, ми вже згадували: кожен знайде таких слів дуже багато.

ГАСПИД (СПІД ГА) – гадюка, з-під землі, з нори. ГАЩУРКА (ящірка) – ГА ЩУР – ЗЕМЛЯНИЙ ЩУР. ҐЕВАЛ – мужик, вайлуватий, ЗЕМЛЕРОБ. ГЕПНУТИСЬ – упасти на ГЕ, на землю. ГЕН-ГЕН – скільки око бачить ЗЕМЛІ: кидати ножа вістрям в ГЕ, в ЗЕМЛЮ.

ГЕП! – вигук при падінні на ЗЕМЛЮ. ГОПАК – танець, з частими ударами ногами об ЗЕМЛЮ. ГИДЬ, ГИД – бруд, земля, болото.

ГІЛЛЯ – П і ЛЛЯ – земна рослина. ЛЛЯ – це, безумовно, рослина взагалі: ЗІ-ЛЛЯ, БАДИ-ЛЛЯ, РІ-ЛЛЯ (ралити для ЛЛЯ). Протягується також нитка до ГЕЛІОСА: ГІЛЕЯ по-грецькому – ліс, лісний край, отже сонячна дитина і земна водночас. ГИРЯ – вага, що тягне до землі. ГОЛОС – те, що чути по всій землі, довкола. ГЛИНА і всі слова, що починаються на ГЛ (ГЛУМ, ГЛУХОТА, ГЛИТАЙ, ГЛУШИТИ), зв’язані з землею, чимось тужавим, в’язким, таким, що не дає ходу для слуху, звуку, таким, що не пускає, затримує.

ГОД, ГОДИНА, ГОДІ – ми вже говорили про зв’язок цих понять з ГЕЄЮ як символом завершеності, певності, круговороту.

ГОЇТИ – заживляти, як це вміє робити лише ЗЕМЛЯ. ГОЙНО – щедро, як щедро дає життя ЗЕМЛЯ. ГОНЧАР – земляний майстер, ГО і ЧАР, ЧАРУВАТИ – вміло творити щось.

ГОРА – земля, ГО і РА, земля, піднята до неба, до РА. ГОРДИНЯ, ГОРДІСТЬ – почуття вищості. ГОРОД – місто, побудоване на горі. Звідси – ГОРОДИТИ, оточувати тином.

ГОРЮВАТИ – тяжко жити, як на ГОРУ йти.

ГОСПОДАР – ГО СПАДКУВАТИ ВІД АРА (предка). Звідси – ГОСПОДЬ і всі інші похідні слова.