Текст книги "Альтернативна еволюція"

Автор книги: Олесь Бердник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 12 (всего у книги 32 страниц)

Товариство, я хотів би, щоб сьогодні відбувся діалог, щоб ви задавали запитання, хотілося б почути, що ви відчуваєте, яке ваше інтуїтивне відчуття нашої епохи. Чи є у вас передчуття цих грядущих змін?

Запитання:

Кожен народ має завдання, яке перед ним поставила сила творіння. Дуже багато сказано про Російську ідею. Досить згадати Соловйова, Флоренського, Бердяєва. Вони філософськи концентрували вікові пошуки російського народу і визначили завдання – це месіанська ідея високої духовності, що її Росія повинна нести

всьому світові.

В зв’язку з цим виникають такі запитання: в чому ж тоді полягає Українська ідея, якщо вона є? Чи не було прийняття Україною незалежності трагедією для Небесної Росії? В чому суть ідеї Русі та її триєдності? Що таке слов’янство і чи є ідеї, що об’єднують слов’ян, без російської домінанти? Чи може ідея Української Духовної Республіки стати Українською ідеєю і, якщо може, чому УДР не виходить на ширше поле діяльності? Чому УДР займає пасивну позицію в той час, як через індустрію свідомостями, масами заволодівають ідеї американського космополітизму, прищеплюючи свої цінності і унеможливлюючи існування духовно орієнтованого суспільства, або «Ружі Світу»?

О. Б.:

Друже, це є справжній сталкінг! Відповідаю.

Перше. Філософи, яких ви згадали, безумовно, є гордістю Росії, центром мислі і концентратом її духовності. Але треба переглянути поняття духовності, тому що під духовністю часто розуміють «церковність», в той час як духовність – незміряно глибше поняття. Я сказав би, що духовність – це космотворчість, гармонізація зруйнованих основ Божого Буття. У духовність повинно входити все: освіта, наука, пізнання, виховання дітей, соціологія… навіть політика! Справжня політика має бути інструментарієм високої духовності. Так сталося, що політику стали вважати брудною справою. А якби Флоренський або Бердяєв не нехтували політикою, то ми уже давно змінили б ситуацію у світі.

Тепер щодо Української ідеї. Вона близька до Російської, точніше, це є Праруська ідея. Це спроба об’єднати розмаїті етноси в єдину сім’ю. Спочатку це відбувалося за допомогою сили і зброї (скажімо, так діяли Рюриковичі). Поступово з’явилися такі люди, як Сковорода, Соловйов, які стали формувати, так би мовити, «духовну імперію» – братерство народів, об’єднаних ідеєю преображення. Безумовно, і Соловйов, і Флоренський, і Бердяєв, і Сковорода, і Шевченко ніколи не виступали за екстремістські рішення, за те, щоб той чи інший народ відділявся і їв шматок свого хліба десь у куточку. А йшлося саме про те, щоб, кристалізуючи духовну й культурну суверенність, разом з тим здобутки національного генія об’єднувати, синтезувати, вводити в єдину загальнолюдську симфонію.

Ось приблизно така ідея України. Вже в «Руській Правді» є зачатки цієї ідеї. Навіть Святослав-завойовник ще в дохристиянську епоху, будучи воїном, вже відстоював суверенність народу саме як засіб до гармонізації його життя. І поступово, вік за віком, наші предки йшли до реалізації цієї ідеї. Наприклад, Запорізька Січ була не етнічним об’єднанням, а об’єднанням вільних воїнів. Навіть деякі гетьмани, полковники були не українського походження. Байда-Вишневецький, який сформував Січ, був литовського походження, полковник Нечай мав турецьку кров, Богдан Хмельницький – польську, Кривоніс був шотландець… Ідея об’єднання народів виникла ще до того, як сформувалося поняття «Україна». Це були древні косаки, як їх називали, люди, які крізь віки пройшли, посвячуючись у втаємничене знання про те, що найвище, що Людині треба берегти – це Свобода, тому що земля може загинути, географічні орієнтири можуть мінятись, а Свобода – це те, що веде в Небо!

Приблизно така ідея Духовної України, яка у XX столітті сформувалась як Небесна Республіка. І ви тут, звичайно, дорікаєте справедливо, що ми, можливо, не зробили все, що можна, але я хочу застерегти: ми не можемо воювати з потоком дезінформації. Тут потрібно знайти адекватні рішення, які відповідали б волі грядущого Пересотворення Світу. Це не так просто, повірте мені. І ви це добре знаєте.

Стосовно запитання: чи не було прийняття незалежності трагедією для Небесної Росії?

Ні. Тому що і Росія, і Україна ще не визначилися. Я глибоко вірю, що триєдина Русь буде знову відтворена. Навіть тризуб – це, по суті, дерево з трьома гілками. Але щоб це об’єднання відбулося, всі три гілки мають бути абсолютно незалежні і разом з тим» утворювати єдине древо. Дуже важко достукатися до сердець керівників наших держав. Вони – діти стереотипів. Аби люди відчули необхідність такого нового несподіваного поєднання, треба, щоб вони відчули, що іншого шляху нема.

І мова мусить іти не про економічні зв’язки, а про братерські, для того, щоби творити Людину Нового Типу. А вже Людина Нового Типу сама, без урядовців віднайде принцип співпраці і економічної, і військової, і соціальної. Якщо в нас немає взаємного розуміння грядущої землі, то нічого нам не допоможе.

Трагедія станеться, якщо не сформується нація Небесної України, якщо Україна відкине цей шлях і нас змусять думати лише про хліб насущний, – отоді буде біда, коли «випаде» покоління, яке ми не зуміємо сформувати, і вони не передадуть своїм дітям нашої естафети.

Чому УДР не виходить на більш широке поле діяльності?

А що таке «широке поле»? На широке поле діяльності виходив і Сталін, і Гітлер, і багато інших діячів, і який результат? Треба виходити не на широке поле діяльності, а на правильне. Якщо ми з вами викохаємо хоча б кілька зерен Нового Світу, Нового Творення, це може бути найбільше досягнення, яке тільки можна уявити.

Запитання:

Ви сказали, що ідея України і Росії – об’єднати народи. У зв’язку з цим: чим Українська ідея відрізняється, скажімо, від Французької ідеї, або Американської? Чи, може, в них ідеї немає, є тільки в нас?

О. Б.:

Гостре запитання! Але тоді ж можна було б запитати й інакше: чим це Ісус (або Будда) відрізняється від інших? Хіба не дві ноги, дві руки, двоє очей? Так і тут. Про українців можна сказати: такі ж люди, як французи, двоє очей, двоє ніг і так далі. Але Доля інша. Франція вже оволоділа певним способом буття, яке неможливо змінити. Ні Англія, ні Америка не змінять свій стереотип поведінки. Можуть серед них з’являтися такі, як Ричард Бах – його «Чайка на ім’я Джонатан Лівінґстон», «Ілюзії» нас надихали до духовного пробудження свого часу і до сих пір заворожують. І ідеї Баха відповідають нашому завданню. Він на одному з островів у Тихому океані створив альтернативну групу, яка готує прорив у інший світ. Але коли я розповів про ідею Духовних Націй, він був заворожений, він сказав: «Це те, що треба! І це можна здійснити лише на вашій землі. Ми в Америці можемо лише мріяти, щоб хоч декілька людей об’єднати, а націю, етнос – це вже неможливо».

Ось чим відрізняються такі етноси, як Україна, Росія, Білорусія чи інші слов’янські народи. У нас є ще небагато часу. От якщо нас економічним катком придушать і ми станемо споживачами, як американці або жителі Західної Європи, тоді ми скажемо: Франція і Україна однакові, різниця в тому, що Франція багато живе, а Україна – в злиднях. Тільки народ, який не кружляє в зачарованому кільці повсякденної рутини, здатний вийти з колії і осягнути нове буття, народитися знову, трансформуватись.

Запитання:

Як ви ставитеся до сучасної наукової фантастики?

О. Б.:

(Сміється.)

Дуже позитивно. Намагаюся прочитувати всі новинки. Більше того, фантастика – це той жанр літератури, який ставить, можливо, найсміливіші і найгостріші проблеми нашого сьогодення. Саме фантасти частіше від інших письменників в основу своїх творів кладуть ідею трансформації, ідею Преображення, ідею внутрішнього пошуку.

Запитання:

Єднання суверенних незалежних народів чи не буде такий крок запізнілим? Безперечно, це є утворення надійної бази для виходу Людства у Всесвіт, але чи не запізно?

О. Б.:

Ніколи не буває пізно, друже, бо Бог і вчора, і сьогодні,] завтра один і той же, а міст у нас. Тому я вас прошу, не думайте про те, що справа вирішується тепер, у цей момент. Ми у вічному поході, у вічному польоті, і наші предки за нами летять, чи, може, ми за ними, і ті, що мають народитися після нас. І все має бути єдиним Потоком, який прагне у запаморочливу далину. І чим далі ми будемо просуватися, тим більше буде радості. Буде очищення спершу планети, потім Сонячної системи, потім Галактики…

Запитання:

Що конкретно може зробити кожен із нас для відтворення братства трьох слов’янських народів? Адже ми не професійні політики, не можемо безпосередньо впливати на рішення Верховної Ради.

О. Б.:

Запевняю вас, що якби навіть Верховна Рада прийняла рішення про братерство трьох слов’янських народів, то це нічого не дало б. Саме ви можете це зробити, коли кожен з вас відчуває, що без відновлення внутрішнього братерства нічого не вийде. Навіть доля Світу – химера. Потрібно формувати усвідомлення цього не на рівні «я прийму чи не прийму цю концепцію». Треба переосмислювати, думати, відкидати світові стереотипи, ліквідувати ненависть, переступаючи навіть через образи. І якщо навіть східні народи, чи західні, чи турки, чи москалі колись нам щось зробили – так і ми їм робили. Хіба козаки на чолі з Сагайдачним не атакували Москву, не допомагали лже-Дмитрію утвердитися на троні? Допомагали! Треба зрозуміти, що історичні реалії творив не сокровенний дух народу, а наші забобонні предки. І ми з вами творимо ту ж саму мерзоту, приймаючи концепції мерзотних політиків. Отже, впливати можемо, якщо кожен з нас зокрема або й разом будемо це робити, слідувати цьому принципу Любові.

Запитання:

Космічні умови зараз кращі, аніж в часи Христа, чи ні?

О. Б.:

Так, кращі. Хоча й значно тяжчі, бо згущення тьми нині неймовірне. Навіть не «тьми», бо це ми звикли ділити все на тьму і світло. Зараз іде руйнація, катастрофічний обвал первісних Божих структур, настільки жахливий, що, як ви бачите, мислення Людини розхитане до крайньої межі, Людину важко ввести в потік осмислення того чи іншого завдання, Людині тяжко збагнути оцю ідею, про яку ми з вами говоримо.

Запитання:

Яке ваше ставлення до Порфирія Іванова як до Учителя народів і Бога Землі?

О. Б.:

Я дуже шаную його, це справжній син Матері-Землі, але, звісно, не Бог. Як людина досить невисокого ментального рівня, він інтуїтивно вловлював необхідність повернення до Природи, щоб відродити Любов Землі. З цієї точки зору він ідеально виконав свою місію. Йому нав’язали величання: «Святий Учитель», «Учитель»… Він прожив велике життя, відкрив нам свою Матір-Землю. Але не варто з нього робити Бога через те, що він здійснив.

Запитання:

Як кристалізувати себе у фізичному тілі?

О. Б.:

Починати треба так, як починає росточок під асфальтом. Там досить мати один геном, який веде зернятко до росту, – і воно має можливість прорвати навіть камінь.

Так і ви. Якщо ви маєте хоча б одне гармонійне почуття, але воно буде насичене кровообігом від Батьківського Серця, воно прорветься, і запорукою того, що ви на Шляху, буде невдоволення досягнутим. Що б ви не прочитали, що б не здобули, які б місії вас не очікували, ви будете відчувати вічне невдоволення досягнутим, вічний політ.

Запитання:

Що, по-вашому, означають слова Христа: «Шукайте Царства Божого, а все інше прикладеться вам?»

О. Б.:

Тут і дається відповідь: шукайте реалізації виходу у Космічну Безмірність. Шукайте її в культурі, в мистецтві, в науці, в трансформації – і вам буде показано механізми цього Преображення. Якщо ви хочете вийти у зоряне Небо і вам треба ракети, значить, ви будете вивчати технологію, енергетику. Якщо ви захочете засіяти Місяць або астероїд квітами, ви будете вивчати агрономію, ботаніку, експериментувати: як рослина буде виростати в аміаку, чи в метановій атмосфері, чи у вакуумі. Кожен ваш порух буде тягти за собою розкриття певної науки, технології. Ось як буде прикладатись…

Зустріч п’ята

Олесь Бердник:

Товариство! Сьогодні – Новий рік за старим стилем, день Василя. А в дохристиянські часи це свято називалося Днем Всесила. Всесил – це Дух Верховного Бога, який тому, хто до Нього звертався, посилав наймогутніші сили. Все може бути здійснено, якщо Людина відчула в собі Дух. Доки ми звертаємося до Бога відчуженого, нічого в нас не вийде. А коли ми зуміємо відчути Бога в собі, то станемо Синами Безкінечності.

Напочатку кілька слів, щоб ви згадали, з якою метою ми почали наші зустрічі, для чого існує наша ШКОЛА.

Всі історичні методи, можливості, релігії, ідеології, наукові концепції скомпрометовані, дискредитовані і спаплюжені. І вже навіть люди, які не дуже замислюються над цими проблемами, усвідомлюють, що далі цим шляхом пройти не можна. Всі стежки, всі шляхи заблоковані «драконами». Я маю на увазі тих драконів, яких ми самі розплодили протягом тисячоліть. Ви можете собі уявити, скільки мерзоти, обману, ошуканства, злочинів, ненависті нагромаджено в ноосфері Землі, на тонких планах! І всі ці «авгієві стайні» доведеться розчищати – якщо не нам, то нашим дітям. А для того, щоб їх розчистити, треба усвідомити, збагнути, куди веде та чи інша дорога.

Тепер кілька слів про те, для чого ми сьогодні зібрались. Ми спробуємо з допомогою концентрації на певній думці послати у простір свого посланця. По-грецькому «посланець» – ангел. Фактично кожен з нас може бути ангелом, тобто посланцем – для своєї сім’ї, для свого народу і навіть перед цілим світом. Бо ми приходимо через лоно наших матерів із таємничого Небесного Краю саме як вісники, і дай Боже, щоб кожен з нас був вісником добра, любові і свободи.

Зараз ми стаємо свідками страшного тисячолітнього банкрутства різних напрямів. Ми знаємо, що Світ повис над безоднею. І причина не в тому, що хтось має ядерну зброю чи десь неофашизм підіймає голову, – то тільки піна космоісторичного процесу. Ми знаємо, що причина у нашому сні! Причина в тому, що ми згодилися зі своєю тюремністю, згодилися, що пітьма нас закувала у тисячі тисяч в’язничок – сімейну, тілесну, ідеологічну, національну, релігійну, наукову…

Отже, завдання наше в тому, щоб уважно аналізувати кожне явище, кожну ідею: чи не є вона такою тюрмою. Бо ми можемо знову й знову щось споруджувати, як діти на березі моря будують вежі з піску. А набігає хвиля – і перетворює нашу споруду на пісок. І ми це спостерігаємо в історії. Де ті фараони, де імператори, де колосальні царства і храми? Але серед історичного процесу ми бачимо дивовижні свідчення…

Сьогодні я хочу вам сказати: наближається наш Зоряний Час. Незабаром у Сонячній системі з’явиться нова планета, видима з допомогою астрономічних приладів. Це буде планета Матері Світу, планета високої Божественної активності і енергії.

При наближенні цієї планети є можливість вийти на іншу орбіту Буття, тому що вона дасть додаткову енергію. Якщо окрема людина чи цілий Етнос зуміють сконцентруватися до того часу, вони зможуть навіть «перенестися» на іншу Землю. Одного разу ми прокинемося і побачимо, що знайомі речі, наші рідні й близькі, світ навколо нас – ті самі, але водночас й інші: все опромінене, осяяне, напоєне високою Божественною енергетикою. Саме так зникли деякі народи. У певний час за велінням водіїв-жерців вони покидали свої міста, прекрасні храми, будинки, в яких ще горів вогонь, на якому готувалася їжа_. Нічого не було взято з собою, а цілий народ зник. Є гіпотеза, що так зникли інки, деякі племена трипільців, і настільки був інтенсивний імпульс їхнього виходу із середовища цієї Землі, що міста були обпалені вогнем. Так само зникло населення деяких міст на Сході. Приклад – Мохенджо-Даро в Індії.

Очевидно, ці народи підготувалися до такого «переходу» і використали сприятливий період. Отака Доля суджена для України, якщо вона її вибере. І для інших народів теж.

Народ не може вибрати цю долю сукупно, це не вирішується у Верховній Раді. Керівні органи держави можуть лише підготувати процес Преображення, і він не буде містичним. Цей процес має йти по дуже багатьох параметрах: через школу, мистецтво, науку, культуру. Повинна бути нова культура, нова наука. Тому що людина з учорашнім мисленням не усвідомлює, як її відкриття відгукнуться у майбутньому. Приклад: ядерна енергія. Відкриття дивовижне, а наслідок ми бачили… Ось вам результат антисталкінгу, бо сталкінг так, як ми його розуміємо, – це пошук у невідомому для визволення людського духу. А сучасні вчені, використовуючи божественні тайни природи для руйнації, ідуть зворотним шляхом, шляхом Антихриста.

Ми ж збираємося для того, щоб назавжди дати собі слово: мислити тільки в напрямку любові до людей, пошуку братерського контакту з іншими народами.

Наближається час цієї Весни. Ми повинні скликати Собор Братніх Народів. Обов’язково. Якщо ми не зуміємо слов’янську родину зібрати в єдине огненне кільце, то як же ми можемо думати про вихід у Космос? Як зможуть далекі брати або інші сфери нас прийняти, якщо ми рідних по крові людей не зуміємо об’єднати? А вся Земля – це ж народи єдиного кореня, всі створені Божою рукою.

Ось шлях людей Землі: братерський союз народів, пошук у невідомому, осяяння вогнем Духу всіх сфер народного життя і насичення народів небувалою, дивовижною енергетикою.

А зараз спробуємо провести експеримент.

У наших предків був пантеон Дивів-Покровителів. Це Божественне Коло було всемогутнім, і його представники були Кумирами, тобто Захисниками і Наставниками юного Людства, наших пращурів. Одним із головних Дивів був Добро-див, який першим з’являвся біля колиски новонародженого і благословляв його на життєвий шлях.

Сьогодні на честь свята Всесила-Василя ми запросили кобзаря Василя Литвина[18]. І зараз я попрошу пана Василя заспівати «Пісню Добро-дива», а доки він буде співати, зосередьтеся на ідеї добра і уважно прослухайте, що саме треба робити. Добро не беззбройне: це Боєць, і водночас – Творець Краси,

Співає Василь Литвин:

Сину праведний мій!

Ти вступаєш у бій.

Я дарую тобі

Вогняний буревій.

Я дарую тобі…

Ти виходиш на шлях,

Ти ідеш по світах.

Засівай Дивоцвіт

На пустельних полях!

Засівай Дивоцвіт…

Ти обман спопели,

Ти пітьму опали.

Засвіти день новий

Поміж мороку й мли.

Засвіти новий день…

Хай дозріють плоди,

Хай не буде біди,

Всюди лад і любов, —

Назавжди, назавжди.

Всюди лад і любов, назавжди…

Олесь Бердник:

Як бачите, ідея Добро-дива, ідея духу нашого народу – засівати дивоцвіти на пустельних полях Всесвіту. Це може бути пустир біля сусіднього будинку, пустир у серці сучасників, це можуть бути пустельні планети у довколишньому космосі.

Зараз я прошу всіх бажаючих коротко сказати, що б вони хотіли взяти з собою у Новий Світ, де буде лад і гармонія. Це має величезне значення, бо можна взяти елемент, здавалося б, потрібний, але якщо ми уважно його розглянемо, то виявиться, що він дисгармонійний і руйнівний. Хто з вас хотів би сказати кілька слів, що для нього найголовніше в Новому Світі, що він вважає за потрібне зберегти, щоб не порушити ладування цього Нового Світу?

Репліка із залу:

Любов до дитини, до природи, любов до Бога і свободу.

О. Б.:

О! ЛЮБОВ – ЦЕ І Є СВОБОДА – Правильно! Бо хто любить, той хоче, аби об’єкт його любові був вільний, і якщо він відгукнеться на любов – тоді це навіки.

Отже, ми вже знайшли: Свобода і її еквівалент – Любов…

Репліка:

Якщо ми говоримо про найвище у житті, то мені хотілося б сказати так: Господи Ісусе Христе, навчи нас усіх пізнавати, творити, вірити, любити і радіти, щоб ми могли свідомо йти дорогою віри…

О. Б.:

Гарно сказано. Тільки хочу сказати ось що: суть у тім, що ми так і не зрозуміли Його Місії. Він зовсім не для того приходив, щоб ми тягли Його, і тримали, і прохали: «давай, навчи нас». Він давно навчив! Він прийшов. Він здійснив свою Місію. Він показав Безсмертя Людини на особистому прикладі. Не побоявся вмерти і знайшов сили, щоб воскреснути. І Він же говорив про те, щоб ми «підняли Сина Людського», тобто самих себе. І тоді ми зрозуміємо, що в кожній Людині, в кожному «Я» закладена сутність Месії, Сина Божого. Кожна Людина повинна прийняти в себе цей Вогонь і преобразитись.

Тому не треба чекати, що Він буде брати за руку і виводити. Він завжди допоможе, тому що Він з нами, Він у наших грудях, в нашому серці. Це є Божественний, Синівський Принцип.

Репліка:

У Новий Світ нам треба взяти із собою совість. Бо ради свободи можна й убивати.

О. Б.:

Ніколи! Якщо ви несете Принцип Свободи, то ви ніколи не будете вбивати. Бо вбивши, ви вже не вільний, ви стаєте рабом гріха. Свобода – це статус, а не слово! А совість – це і є свобода. Тільки вільний чоловік може бути совісним. Раб не може бути совісним, бо «со-вість» – це, фактично, «знання». Отже, совісна людина – це та, яка Відає; вона відає Принцип Свободи, вона узгоджує себе з Божественним Принципом у собі. Вільний чоловік хоче, щоб вільними були й інші люди. Ви можете уявити собі, щоб вільна людина мала рабів? Так, жителі Древнього Риму вважали себе вільними громадянами. Але це була громадянська, юридична свобода. А ми з вами говоримо про Свободу Духа!

Репліка:

Я взяла б з собою музику. Музика веде до гармонії, до саморозкриття.

О. Б.

Прекрасно! Я з вами згоден. Музика – це співзвуччя. Із глибини усіх народів завжди звучала музика, гармонія – і це й буї Голос Бога, який проявлявся через Людину.

Ви бачите, наш сталкінг приводить нас до дуже цікавого пунктиру.

Репліка:

Я візьму із собою радість творення.

О. Б.:

Ясна річ. Якраз тут у нас із руйнаторами основний вододіл. Ми збираємося для творення, вони – для руйнації. Але є таке народне прислів’я: «Ворог на тебе каменем, а ти на нього хлібом – побачимо, чия візьме!» Я був вражений, коли почув це прислів’я… Ясна річ, йдеться не про те, щоб кидатися хлібом; хліб – це принцип творення, бо щоб сотворити хліб, треба посіяти зерно, і його виростити, і скосити, і змолоти, і з піснями випекти.

Репліка:

Ми вже сказали, що Людина майбутнього – це Вогняна Людина. І я думаю, ми обов’язково повинні взяти у Новий Світ вічне прагнення до пізнання Світу.

О. Б.:

Безумовно! Пізнання має бути як вістря стріли: безсумнівно і безжально скидати всі покори, не давати обростати черепашками. Спасибі вам.

Репліка:

Я вважаю, що ми повинні крізь усі незгоди пронести вогонь, що його запалив Христос у нашому серці, і тим вогнем запалити душі людей, які зневірилися, щоб вони знов змогли повірити у Добро.

О. Б.:

Абсолютно правильно, ми про це якраз і говорили. Він запалив вогонь у наших душах, а нам треба розкочегарити його так, щоб ми горіли ним завжди! Щоб своєю поведінкою, своїм статусом піднімали довколишніх.

Василь Литвин:

Дозвольте й мені вставити словечко?

Ми тут зібралися на Святвечір, і думаю, ми прийшли до того казкового каменя, на якому написано: наліво підеш, направо підеш… Дійсно, це велика складність: самим, покладаючись на власну гідність, на власну совість, на власну любов, відшукати саме той напрямок…

Мене часто питають: чого ти працюєш, чому виступаєш з Олесем Бердником? Яка в нього сила? А сила в тому, що він говорить: «Люди, прокиньтесь! Єсть безліч доріг до Сонця, тільки повірте в це. Кожен повинен сам перш за все захотіти нестерпно стати Людиною». Тільки за власним покликом душі можна відчути цей шлях. Тому-то маємо власний розум, і повіримо, що найбільше чудо – це та мить, яка зараз у нас перед очима, те, що відбувається ось зараз. Ми творці цієї миті, ми її насичуємо своїми бажаннями, своїми думками, ми вже засіваємо завтрашній день.

О. Б.:

Спасибі!

Товариство, я хочу вам сказати ось що: ті проблеми, про які ми з вами говорили, тісно пов’язані з проблемою часу. Якщо ми пізнаємо таємницю часу, тобто зможемо мандрувати в минуле і в майбутнє, цим вирішиться дуже багато проблем пошуку, сталкінгу. Ми сьогодні ніби на перехресті історичних подій: ви бачите, яка йде потужна ментальна ріка! І, дай боже, щоб ця ріка стала прозорою і принесла нас до Океану любові.

Запитання:

Чому про колапс нічого не говориться в «Агні-Йозі» та у Блаватської?

О. Б.:

Говориться, і дуже багато. Річ у тім, що чорна діра – це астрономічний аспект колапсу. А є важливіший аспект: колапс – це ІНФЕРНО. Перечитайте уважно «Божественну комедію» Данте: там є навіть зображення схеми чорної діри. Тільки Данте її малював у концептуальному баченні Середньовіччя. Якщо ви уважно проглянете історичні традиції, ви побачите, що ідея інферно є в різних народів, навіть міфи розповідають про Тартар, замкнуту багатомірність, світову в’язницю…

Репліка:

Я узяв би в Новий Світ Вічне Народження і Преображення. Залишати усе пізнане, відкриваючи у ньому Вогонь, і йти у таємницю Нового Буття.

О. Б.:

Цілком правильно. Треба взяти все хороше, що ми здобули на своєму шляху, преобразити його Вогнем і з нього будувати Новий Світ.

Запитання:

Що означає бути байдужим, Байдою? Чи не про таку байдужість говориться у Раджніша? Чи можна бути байдужим до своїх рідних, свого роду, до України? Може, у зв’язку з цим Христос казав: ходімо зі Мною, а батька твого поховають інші?

О. Б.:

Етимологія – вельми цікава наука. Для нас слово «байдужий» означає того, хто охолов до світу. А раніше це слово означало «спокійний». Але люди живуть суєтою і не люблять тих, хто розуміє абсурд суєтності. А людина «байдужа», яка оволоділа ступенем Будди, вже абстрагована від абсурду.

Наступне запитання: чи можна бути байдужим до своїх рідних, свого роду, до України? Навпаки! Людина, яка осягла цей ступінь, вже не метушиться, але повністю кладе своє життя на олтар Вітчизни.

«Може, у зв’язку з цим Христос казав: ходімо зі Мною, а батька твого поховають інші»? Він сказав трохи інакше: «Залиште мертвим хоронити мертвих». В даному разі Він говорив не про тіло, а про мертві ідеї. Ці слова Христа треба розуміти не в банальному, не в буденному значенні; йшлося про те, що тяжко тому увійти в Царство Боже, хто прив’язаний до мертвих речей.

Запитання:

Що означають слова Сатпрема про те, що потрібно розвалити ментальну фортецю?

О. Б.:

Якраз те, про що ми постійно говоримо. Ментальна фортеця – це в’язниця, збудована з думок, нав’язаних нам упродовж тисячоліть. Це тюрма виховання, тюрма духовних конфесій, тюрма страху, тюрма традицій, які ми боїмося порушити. Безліч цих в’язниць, і більшість їх – у думці.

Запитання:

Чи не в тому причина невдачі великих духовних шукачів та негативного ставлення до них церкви, що вони «забігали наперед», вторгаючись у природний перебіг речей? Може, сталкінг – це благородне донкіхотство? Чи бунт Титанів? Чи – страшно писати – падіння Денниці?

Дух рветься в невимовну далечінь, але хіба вікові обмеження придумані тільки силами темряви?

О. Б.:

Відчувається, що автор записки думає над проблемами Буття. Він боїться гріха, але хто боїться, той недосконалий в любові. Якщо ми йдемо до Батька, то навіть помилки у цьому поході виправдані. Ви запитаєте: хто доведе, що ми йдемо до Батька? Тільки ви знаєте, чи до Батька ви йдете, чи ні.

Автор записки говорить про церкву. Церква ніколи не вела до Батька. Ніколи! Перші християни ішли до Нього, вони навіть не боялися вмирати на арені цирку, бо знали, що переходять у Царство Батька. А пізніше, коли Костянтин зробив церкву державною структурою, – Дух Божий покинув її, і тільки окремі святі, такі як Сергій Радонежський, Серафим Саровський, Франциск Асізький рятували церкву небесну від повного падіння…

Запитання:

Чи не є ідея сталкінгу свого роду духовним авантюризмом?

О. Б.:

Абсолютно правильно: авантюризм! Тільки ви не звернули увагу, що це слово означає. А воно означає буквально «першопроходець». Як не любили байдужих людей, так не любили і першопрохідців, називали їх пройдисвітами. Теж прекрасне слово: «той, що пройшов усі світи». Тому сталкер, «першопроходець» – це І той, хто йде над прірвою, і той, хто не боїться розміновувати поле нашого буття.

Далі автор записки пише: «Яка доля втікачів у суспільстві – обструкція, розп’яття, Голгофа?» Безумовно. Але якщо не робити цього, то хто нас виведе? Ясна річ, можна сказати: раз якийсь боженька створив тюрму, треба бути слухняними – може, колись він нас і виведе. Ще у більшу в’язницю виведе! Може навіть таке бути, що він спостерігає, як люди себе поводять у тюрмі: якщо вони опустили носа, стали холопами – він нікуди їх не пустить. Вони вже не можуть бути Синами Божими, першопрохідцями, творцями, бо для раба місце – у рабському загоні, а шлях авантюриста – у Зоряному Океані.

Чого нам боятись?! Ще Сковорода казав: дурні люди – живуть у пеклі, а бояться пекла.

Запитання:

Земля блокована ментальним полем великої напруги. Що дасть прорив цього поля? Чи можливо це ментальне блокування розімкнути або очистити власним Вогнем?

О. Б.:

Не тільки власним: Космос посилає могутні вогні оновлення. Наше завдання – зуміти пропустити їх через творчу психіку, згармонізувати цей вогонь і перетворити його у пісні, у гармонійні стосунки між людьми, у будівництво нового соціуму, у формування нових поколінь. Нам тільки здається, що матеріал – це дерево чи камінь. А основний матеріал – це Небесний Вогонь, інформативний потік Небесної Ієрархії, який нам дається безкоштовно. З неба і з зірок лине лавина енергії, і не тільки Божої, а й енергії сузір’їв. Наприклад, Оріон. Зовсім недалеко від нас могутня цивілізація, повністю позбавлена демонічних начал. Ви можете уночі, концентруючись на Оріоні, приймати від нього могутні посили і посилати йому свою любов. А вранці звертайтеся до Сонця.

Запитання:

Що потрібно для прориву від серця, повного жертовної любові до всього сущого?

О. Б.:

Сповнене любов’ю серце – це і є найбільший прорив. Такого серце вже ніхто не втримає, воно завжди притягнеться до Найвищого Серця.

Я вам скажу відверто: ми з вами вже досягли колосальної напруги ментального кристалу. Я ніколи не думав, що у Києві знайдеться так багато людей, здатних настільки тонко й чутливо, пластично входити до кристалу майбутнього суспільства. Благо вам, що ви так відгукнулися на Божий поклик. Це не ми робимо, це Мати Божа збирає нас для несподіваного польоту, для походу у Новий Світ…

Зустріч шоста

Співає Василь Литвин:

Україно моя, рідна Мати моя,

Хто ти є, хто ти є?

Я питаю про те навесні солов’я,

Я запитую серце своє.

Хто ти є, хто ти є?

Я запитую серце своє.

Мені каже Дніпро: – Україна – то я.

А Карпати високі здаля

Все шепочуть: – У горах Матуся твоя,

Невмируща Вкраїнська земля.

Шепчуть гори здаля:

– Невмируща Вкраїнська земля.

Вірю, знаю: у горах Матуся живе,

У Дніпровськім потоці співа,

Її серце – то небо весни грозове,

Її дума – печаль Світова.

Її серце – живе,

Її дума – печаль Світова.

І зірки вдалині – то Вкраїни вогні.

То все – ти, то все – ти!