Текст книги "Пташина історія: скандали, інтриги і мистецтво виживання"
Автор книги: Наталія Атамась
сообщить о нарушении
Текущая страница: 3 (всего у книги 16 страниц)
Погляньмо на одного зі знаменитих летючих динозаврів – маленького мікрораптора. Його ще називають «чотирикрилим динозавром», бо видовжені пера, які формували щось на зразок літної поверхні, у нього присутні не тільки на передніх, а й на задніх кінцівках. Панувало уявлення, що всі вони мають аеродинамічні властивості, а мікрораптор літає завдяки ширянню на чотирьох «крилах». Проте автори статті, опублікованої у 2012 році в журналі Science, не були з цим остаточно згодні30. По-перше, вони з’ясували, що мікрораптор був надто темного, з райдужним відливом, кольору, дуже подібного до забарвлення наших сорок або граків. По-друге, автори припустили, що кілька подовжених пер на хвості мікрораптора не мали спеціальних аеродинамічних властивостей, тобто особливої ролі в польоті не відігравали (див. посилання). Урешті-решт, вони зробили обережний висновок про те, що аеродинамічні та сигнальні, зокрема важливі для протилежної статі, функції пер еволюційно крокували разом.
Звісно, у дослідженнях динозаврів і взагалі давніх викопних істот дуже складно щось сказати напевне. Адже ми позбавлені задоволення спостерігати безпосередню поведінку цих тварин у природі та бути свідками їхніх залицянь, парувань і можливих шлюбних демонстрацій. То як же тоді ми можемо взагалі робити якісь висновки щодо ролі великих пер, чудернацьких виростів та інших складних утворень на головах, тілах і кінцівках динозаврів? Адже великі й дуже дивні, на наш погляд, штуки, схожі винятково на принади для самки, можуть виявитися цілком функціональними. Один з підходів, які пропонують палеонтологи для з’ясування того, навіщо потрібне те чи інше велике утворення, – це вивчити його пропорції щодо всього тіла. Якщо воно ну дуже велике – то ймовірність, що ця штука розрослася саме як сигнал для самок чи суперників, висока.
Учені вивчили 37 черепів цікавого виду динозавра – родича відомого всім трицератопса, звіра з науковою назвою Protoceratops andrewsi. Багато викопних створінь відомі за однією-двома знахідками, у той час як у дослідженні пропорційності гіпотетичних прикрас потрібні значні вибірки різних особин одного виду. Тому вченим пощастило, що в цього динозавра-протоцератопса знайшлося так багато черепів. Саме на цій частині тіла в нього є дивний великий кістяний виріст, схожий на величезний комірець чи гігантську оборку, значно більший, ніж у трицератопса. Викопні 37 черепів протоцератопса належали як маленьким нестатевозрілим особинам, так і могутнім самцям. Виявилося, що найбільші особини мали величезні оборки і в здорованів вони розросталися навколо всієї голови. Із цього дослідники зробили висновки, що, найімовірніше, ці прикраси були пов’язані або з паруванням, або із соціальною ієрархією: у наймогутнішого самця – найбільша оборка31.
А чи влаштовували динозаври токовища й приголомшливі демонстрації для своїх обраниць подібно до того, як це роблять птахи? Так! – відповідають американські палеонтологи з Денвера, штат Колорадо.
У доісторичному піщанику вони знайшли щось на кшталт демонстраційного майданчика із серією великих, до двох метрів, подряпин. Малюнок, що утворювали ці сліди, надзвичайно схожий на той, що залишається, коли самці страусів і деяких інших птахів, які гніздяться на землі, загрібають лапами ґрунт під час шлюбних демонстрацій. П’ятдесят цих подряпин, на думку вчених, могли належати гігантському хижому акрокантозавру, що якраз мешкав у ранньому крейдяному періоді на заболочених ділянках Північної Америки. Можливо, такі подряпини й демонстраційні майданчики розташовувалися безпосередньо поряд з гніздовими колоніями динозаврів32. Очільник команди палеонтологів навіть припускає, що ці здоровані могли співати, тупцюючи на цих майданчиках, уявляєте? Гігантські ящери, зуби, гребені, пазурі, пісні, танці й залицяння – що може бути краще та романтичніше, еге ж?
* * *
Отже, нарешті добігають кінця хвилювання перших побачень, завершується конхветно-букетний період, залишаються позаду витончені тортури, які в деяких культурах чомусь називають знайомством з батьками… Проспівано всіх шлюбних пісень, з’їдено весільний торт, гості відпочивають обличчями в салатах, дружки нареченого вже побуцали родичів молодої (чи навпаки) – словом, виконано всі соціально необхідні приписи й ритуали. І саме час переходити до головного, для чого це все, власне, і було – до подружнього життя, а також того, про що ми всі подумали.
1 Darwin Correspondence Project darwinproject.ac.uk/letter
2 Dakin R., McCrossan O., Hare J. F., Montgomerie R., Kane S. A. Biomechanics of the Peacock’s Display: How Feather Structure and Resonance Influence Multimodal Signaling. PLOS ONE. 27, April 2016; 11(4): e0152759.
3 Promislow D. EL, Montgomerie R., Martin T. E. Mortality costs of sexual dimorphism in birds. Proc R Soc Lond B Biol Sci. 23, 1992;250(1328):143–50.
4 Beauty Happens | Natural History Magazine. naturalhistorymag.com/features/093122/beauty-happens
5 Jones A. G., Ratterman N. L. Mate choice and sexual selection: What have we learned since Darwin? Proc Natl Acad Sci. 16, 2009;106(Supplement 1):10001–8.
6 Heinsohn R., Zdenek C. N., Cunningham R. B., Endler J. A., Langmore N. E. Tool-assisted rhythmic drumming in palm cockatoos shares key elements of human instrumental music. Sci Adv. 01, 2017;3(6): e1602399.
7 Haselton M. G., Miller G. F. Women’s fertility across the cycle increases the short-term attractiveness of creative intelligence. Hum Nat. 2006;17(1):50–73.
8 Guéguen N., Meineri S., Fischer-Lokou J. Men’s music ability and attractiveness to women in a real-life courtship context. Psychol Music. 01, July 2014;42(4):545–9.
9 Cuervo J. J., Møller A. P. Sex-limited expression of ornamental feathers in birds. Behav Ecol. 01, 2000;11(3):246–59.
10 Dale J., Dey C. J., Delhey K., Kempenaers B., Valcu M. The effects of life history and sexual selection on male and female plumage colouration. Nature. 2015;527(7578):367–70.
11 Andersson S., Örnborg J., Andersson M. Ultraviolet sexual dimorphism and assortative mating in blue tits. Proc R Soc Lond B Biol Sci. 22, 1998;265(1395):445–50.
12 Sheldon B., Andersson S., Griffith S., Örnborg J., Sendecka J. Ultraviolet colour variation influences Blue Tit sex ratios. Nature. 23, 1999;402:874–7.
13 Limbourg T., Mateman A. C., Lessells C. M. Opposite differential allocation by males and females of the same species. Biol Lett. 23, 2013;9(1):20120835.
14 Andersson S., Amundsen T. Ultraviolet colour vision and Ornamentation in bluethroats. Proc R Soc B Biol Sci. 01, 1997;264:1587–91.
15 Alatalo R. V., Höglund J., Lundberg A. Lekking in the black grouse– a test of male viability. Nature. 1991; 352(6331): 155–6.
16 Permanent female mimics in a lekking shorebird | Biology Letters. royalsocietypublishing.org/doi/full/10.1098/rsbl.2005.0416
17 Lamichhaney S., Fan G., Widemo F., Gunnarsson U., Thalmann D. S., Hoeppner M. P., et al. Structural genomic changes underlie alternative reproductive strategies in the ruff (Philomachus pugnax). Nat Genet. 2016;48(1):84–8.
18 Patricelli G. L., Coleman S. W., Borgia G. Male satin bowerbirds, Ptilonorhynchus violaceus, adjust their display intensity in response to female startling: an experiment with robotic females. Anim Behav. 01, 2006;71(1):49–59.
19 Western and Clark’s grebes use novel strategies for running on water | Journal of Experimental Biology. jeb.biologists.org/content/218/8/1235
20 Huxley J. S. The courtship habits of the great crested grebe (Podiceps cristatus). Proc Zool Soc Lond. 35:491–562.
21 Aronson M. F. J, La Sorte F. A., Nilon C. H., Katti M., Goddard M. A., Lepczyk C. A., et al. A global analysis of the impacts of urbanization on bird and plant diversity reveals key anthropogenic drivers. Proc R Soc B Biol Sci., 2014;281(1780):20133330.
22 Only females in poor condition display a clear preference and prefer males with an average badge | BMC Evolutionary Biology / bmcevolbiol.biomedcentral.com/articles/10.1186/1471–2148–10–261
23 Limbourg T., Mateman A. C., Andersson S., Lessells C. M. Female blue tits adjust parental effort to manipulated male UV attractiveness. Proc R Soc Lond B Biol Sci., 2004;271(1551):1903–8.
24 Horváthová T., Nakagawa S., Uller T. Strategic female reproductive investment in response to male attractiveness in birds. Proc R Soc B Biol Sci., 2012;279(1726):163–70.
25 van der Jeugd H. P., Blaakmeer K. B. Teenage love: the importance of trial liaisons, subadult plumage and early pairing in barnacle geese. Anim Behav., 2001;62(6):1075–83.
26 Do Female Zebra Finches, Taeniopygia guttata, Choose Their Mates Based on Their ‘Personality’? – Schuett – 2011 – Ethology – Wiley Online Library. onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1111/j.1439–0310.2011.01945.x
27 Griffith S. C. Cooperation and Coordination in Socially Monogamous Birds: Moving Away From a Focus on Sexual Conflict. Front Ecol Evol. 2019; 7. frontiersin.org/articles/10.3389/fevo.2019.00455/full
28 Chen J., Zou Y., Sun Y-H., ten Cate C. Problem-solving males become more attractive to female budgerigars. Science., 2019;363(6423):166–7.
29 Li Q., Gao K.-Q., Vinther J., Shawkey M. D., Clarke J. A., D’Alba L., et al. Plumage Color Patterns of an Extinct Dinosaur. Science, 2010;327(5971):1369–72.
30 Li Q., Gao K.-Q., Meng Q., Clarke J. A., Shawkey M. D., D’Alba L., et al. Reconstruction of Microraptor and the Evolution of Iridescent Plumage. Science, 2012;335(6073):1215–9.
31 Hone D. W.E., Wood D., Knell R. J. Positive allometry for exaggerated structures in the ceratopsian dinosaur Protoceratops andrewsi supports socio-sexual signaling. Palaeontol Electron., 2016; 19(1): 1–13.
32 Lockley M. G., McCrea R.T., Buckley L. G., Deock Lim J., Matthews N. A., Breithaupt B. H., et al. Theropod courtship: large scale physical evidence of display arenas and avian-like scrape ceremony behaviour by Cretaceous dinosaurs. Sci Rep., 2016;6(1):18952.
Розділ 2 Хто в домі господар? Сім’я – поле битви та кооперації
У попередньому розділі ми згадували прекрасних і вірних птахів – пірникоз великих, парні танці на воді та Джуліана Гекслі, який захоплювався їхнім подружнім життям. А от звичайнісінькі качки – крижні (Anas platyrhynchos), котрих повно на будь-яких водоймах у місті, йому зовсім не подобалися. Адже замість ніжних подружніх ритуалів, парування в цих качок виглядає як бійка чи зґвалтування, під час якого самка може навіть загинути.
Проблема всіх науковців Європи, які наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття мали для науки гроші й купу вільного часу, полягала в тому, що вони були вікторіанськими джентльменами. І дивилися на Всесвіт і природу зокрема через призму свого статусу, виховання та статі. Їм і на думку не спадало, що самки можуть обманювати самців, мати в подружньому житті якийсь власний інтерес і не відповідати ідеалу відданої та слухняної вікторіанської жінки. Адже це самці – з яскравим оперенням, конкуренцією та співами – переможна стать, яка може паруватися з будь-якої кількістю самиць. Жінці ж належить плекати вірність і сімейне вогнище.
Сміховинність такого підходу до вивчення поведінки тварин стала очевидною, на жаль, не одразу33. Те, як дві статі поводяться у шлюбі і чому вони чинять саме так, виявилося далеким від традиційних уявлень тієї доби та навіть від деяких сучасних упереджень.
Перша шлюбна ніч, або Розмір має значення
Подивімося на найінтимніший момент пташиного (і не лише пташиного) подружнього життя – парування. У птахів відсутні статеві органи в людському розумінні. Натомість у самки та самця є клоака – розширена ділянка задньої кишки, у яку впадають протоки і сечової, і статевої системи. У більшості видів птахів клоака може вивертатися назовні. Притискаючи свою клоаку до клоаки самки, самці птахів таким чином передають свій статевий матеріал. Сама процедура займає 1–2 секунди. Тобто статевий акт у птахів, на відміну від довгих та виснажливих залицянь – миттєвий. Але є і цікаві винятки.
Уміючи – довго
Знайомтеся: один зі вкрай рідкісних птахів України – очеретянка прудка (Acrocephalus paludicola) (див. посилання). Ця крихітна непоказна пташка занесена до світового Червоного списку, охороняється Червоною книгою України та купою міжнародних конвенцій. Її «дім» – низинні осокові болота, залиті водою на 0,1–1 метр, які наразі майже всюди осушено чи знищено. У нас вона збереглася у двох осередках – на Рівненському та Чернігівському Поліссі. А ще цей птах – статевий гігант, бо парується більше 30 хвилин, і йому тут справді можна позаздрити. Самець чіпляється до спини самки, запліднюючи її приблизно кожні 7 хвилин, і так вони разом довго стрибають по кущах. На відміну від людської порнографії, у птахів це має глибокий біологічний сенс.
Заперечуючи уявлення вікторіанських натуралістів, чимало птахів, перебуваючи у шлюбних стосунках, активно ходять наліво, і не тільки самці, а й самки. Тому вчені розрізняють соціальну моногамію – пташиний аналог шлюбу, з гніздечком та соціальним батьківством, не без зради та нерідних дітей, і статеву моногамію – справжню вірність, коли два партнери паруються винятково одне з одним. Останнє у пташиному світі трапляється не так уже й часто. А от ситуація, коли самець виховує дітей, для яких він не є біологічним батьком, доволі поширена серед різних видів. І, звісно, чоловіки намагаються цьому запобігти.
Довге парування має на меті не задовольнити партнерку, а запобігти її паруванню з іншими самцями, і головне – встигнути передати до її статевих шляхів якомога більше семені. Адже сперматозоїди різних самців-суперників конкурують один з одним в організмі жінки. Що більша їх кількість, то статистично кращі шанси отримати генетично рідних дітей.
Наприклад, у ткачика червонодзьобого буйволового (Bubalornis niger) (див. посилання), що мешкає в сухих саванах Африки, парування так само, як у вологолюбної очеретянки прудкої, триває приблизно 30 хвилин. У цих птахів група з двох самців ділить гарем із приблизно 10–12 самками, і спермова конкуренція між самцями запальна. Окрім довгих любощів, вони розвинули щось типу несправжнього пеніса – особливого виросту над клоакою, який дуже допомагає в боротьбі за генетичне майбутнє дітей, і його розмір при цьому має вирішальне значення. Команда вчених на чолі зі знаменитим дослідником пташиного статевого життя, Тімом Біркхедом, навіть намагалася застосувати до самців ткачиків буйволових контрацепцію, примусово приклеївши їм на «пеніс» шматочок картону. Дарма, ніщо не могло зупинити правильного та здорового самця на його переможному шляху до нащадків! Тім Біркхед вважає, що самці ткачиків буйволових навіть здатні відчувати оргазм, але це неточно34.
Для вироблення значної кількості сперматозоїдів потрібні великі сім’яники. У птахів, які зберігають подружню вірність і практикують статеву моногамію, сім’яники дуже маленькі35. Таким, наприклад, є інший справжній «бандерівський» птах України – усім відомий червоно-чорний снігур. Його сім’яники складають лише 0,3 % від маси тіла. А от у самця очеретянки прудкої – величезні сім’яники. Ці безсоромні птахи активно практикують свінгінг та абсолютно безладні статеві стосунки. Ще одна сексуально розкута пташка України – тинівка лісова (Prunella modularis) (див. посилання) – поважає як подружню вірність, так і проживання й секс утрьох чи вчотирьох (два самці та дві самки). Розмір її сім’яників у десять разів більший, ніж у вірних снігурів.
Другий важливий момент – контроль якості сперми. Як зазначає Тім Біркхед, у тинівки лісової її не просто багато – усі її сперматозоїди гладенькі, однакові, найвищої якості. У той час як у снігура це вкрай неоднорідний хвостатий натовп, у якому вистачає неякісних одиниць. Але цього досить, аби вдало запліднити одну-єдину самку – свою дружину. Як ми пам’ятаємо, всі статеві «примочки» – штука енергетично дорога, отже, навіщо витрачатися? А от у розпусників кожен солдат-сперматозоїд – бойова одиниця у статевій війні, і він має значення.
Статева війна качок
Як ми вже згадували вище, качки – не найніжніші у світі коханці. У самців є щось схоже на спіралеподібний пеніс, і в деяких видів він досягає у розмірі довжини тіла. У представників 39 видів качок жорстка конкуренція за дам, яких при цьому ніхто не питає, зацікавлені вони у конкретному залицяльнику чи ні. Наприклад, збуджені самці крижня можуть навалитися на бідолашну качку цілим натовпом і втопити її. Вони також намагаються паруватися один з одним, з предметами, схожими на самку, і навіть практикують гомосексуальну некрофілію36! Виглядає це так само гидотно, як і звучить, тому відеопосилання на таке пташине збочення тут не буде.
Отже, якщо десь на ставку в Києві ви бачите красеня-крижня і скромну сіру самичку поруч, хай вас не обманює це зворушливе видовище. У статевих стосунках качок часто панує справжній аб’юз, при тому що самка піклується про гніздо і пташенят самостійно. Невже вона не має жодного права голосу щодо того, з яким самцем їй паруватися? Адже весь попередній розділ ми присвятили тому, що саме вибір самки «хороших генів» чи батьківських якостей є вирішальним.
Британська дослідниця Патрісія Бреннан виявила, що самки качок мають складну статеву систему. Як відповідь на еволюцію чоловічого «пеніса», який ставав дедалі довшим, самки подовжили свою «піхву» та відростили у ній спеціальні сліпі кишені. І це ще не все. Чоловічий орган у качок закручений спіралеподібно, у той час як у самиць «піхва» також має спіральну форму, але закручена в протилежний бік. За насильницького проникнення від небажаного самця качка б’ється та стискає м’язи клоаки. Це, а також сліпі вирости всередині утруднюють потрапляння статевих продуктів у правильному напрямку. Якщо ж обранець бажаний, то качка розслаблює м’язи і приймає відповідну позу37. У результаті гонитва озброєнь між чоловічими й жіночими статевими апаратами у випадку качок спрацювала таким чином, що близько 90 % каченят народжуються від обраних партнерів, а не від ґвалтівників. Отже, розмір таки має значення, але якщо кохання – то за згодою.
Качки – один з небагатьох видів, що практикують реальний сексуальний примус, як і люди. До того ж із цим виявилася пов’язаною еволюція розмірів і форми статевих органів. Не дивно, що результати пікантного дослідження сподобалися журналістам і були підхоплені та поширені багатьма ЗМІ. У правих консерваторів та майбутніх любителів Трампа просто запалало від того, що вивчення качиних геніталій відбулося за кошти федерального бюджету. Телеканал Fox News навіть запустив в ефірі голосування серед своєї аудиторії38. Натомість дослідниця Патрісія Бреннер написала велику популярну колонку зі ввічливим поясненням, чому її праці про качок такі важливі. На захист качок і їхніх «пенісів», а також необхідності фінансування фундаментальних досліджень повстали відомі популяризатори на кшталт Карла Циммера39, який уїдливо згадав про вартість масштабних розвідок порівняно з державними субсидіями нафтовим компаніям. Це не може не нагадувати наших українських реалій, коли щороку в битві за бюджет виявляється, що, на відміну від науковців і їхніх досліджень, найбільші бюджетні голодувальники в нас – прокурори, поліція та суддівський корпус.
Згадуючи про «непотрібні» дослідження за державний кошт, я думаю про історію, яку прочитала в книжці Еули Бісс «Імунітет. Правда і міфи про щеплення». Є такий вірус папіломи людини (ВПЛ), який передається статевим шляхом та може спричиняти рак шийки матки. У 2000-х Американська асоціація щодо попередження та контролю захворювань видала рекомендації щодо необхідності вакцинувати проти цього вірусу дівчат у віці 11–12 років. Консервативні сили в американській політиці та соціумі здійняли бурю. Їхнім головним аргументом була не ефективність таких заходів чи медичні застереження (що було б цілком зрозумілим), а те, що вакцинування від ВПЛ – це «заохочення молодих дівчат до розпусти». Не питайте, що було в головах тих людей, але у 2012 році вийшло спеціальне дослідження щодо впливу вакцинації проти ВПЛ 11–12-річних дітей на їхню статеву активність. Дослідження довело, що вакцина не має такого побічного ефекту, як вплив на невпорядковані статеві стосунки у віці 11–12 років – яка несподіванка! Важко уявити безглуздіше витрачання грошей платників податків з метою заспокоїти купку ідіотів. Вочевидь, що не цим людям треба розповідати вченим про сенс витрачання грошей на дослідження качиних «пенісів».
Стрес і статеве життя
Статеве життя – це взагалі суцільний стрес! У качок, наприклад, де конкуренція за самок особливо жорстка, а статеві органи – складні й великі, існує ціла система подовження «пеніса» залежно від сезону й соціального статусу. Менші самці, які не витримують конкуренцї з дорослими та дужими, відрощують собі робочий інструмент ненадовго, наприклад, на 5 тижнів, одночасно з яскравим шлюбним оперенням. Гормони стресу, які виробляються у ворожому конкурентному середовищі, затримують утворення андрогенів та ріст «пеніса»40.
З можливістю кардинального подовження пеніса в людей, як відомо, не склалося. Натомість відсутність стресу позитивно впливає на якість статевого життя. Перевірено качками.
Нервове й стресоване життя позначається також і на якості сперматозоїдів. Їхня форма та розмір – важливий момент у забезпеченні успіху розмноження. Одночасно влада, ієрархія та соціальний статус у тварин безпосередньо впливають на те, яку стратегію обере самець для досягнення успіху у шлюбних перегонах. Як ми бачили на прикладі брижача в попередньому розділі, гормони грають у таких стратегіях не останню роль. «Понти» й відповідний гормональний стан важливі не просто так, а й для статевої функції. Тестостерон визначальний для вироблення сімені, у той час як кортикостерон, який часто називають гормоном стресу, діє протилежно. У деяких риб територіальний статус самців – латифундисти вони чи невдахи-безхатьки – впливає на розмір сперматозоїдів і якість сперми, і ці характеристики змінюються зі зміною розміру й статусу41. А як із цим справи у птахів?
Невеличкі декоративні пташки, яких часто тримають у клітках, – амадини Гульда, або ж папужники райдужні (Erythrura gouldiae), мають дві кольорові форми з геть різною вдачею (див. посилання). Агресивні червоноголові самці домінують над спокійнішими чорноголовими, і колір голови визначається генетично. Якщо щільність населення, а особливо червоноголовиків, на певній території зростає, агресивні самці реагують на це дуже нервово: значним підвищенням як «агресивного» гормона тестостерону, так і «стресового» кортикостерону. Це дуже схоже на корпоративних босів, які починають гримати і зриватися на підлеглих саме напередодні закриття великого проєкту. У той самий час пофігісти-чорноголовики абсолютно спокійно реагують на будь-які зміни щільності населення й конкуренції в середовищі, де вони живуть. В експерименті птахів з головами різного кольору дослідники утримували в середовищі з різним ступенем конкуренції. Виявилося, що рівень конкуренції та, відповідно, стресу змінює форму й характеристики сперматозоїдів у червоноголових мачо, але не у чорноголових хіпі42. Цікаві дослідження було проведено також на диких курах. Вони засвідчили, що в соціальних невдах сперматозоїди, навпаки, – ще ті живчики, а от зі зміною статусу й переходом на вищий щабель вони втрачають швидкість, а отже, шанси на запліднення43.
Отож не варто недооцінювати тих, хто видається соціальними лузерами. У них може виявитися багато прихованих талантів. Але не треба також думати, що самка під час шаленої конкуренції чоловічих статевих клітин – це просто посудина-приймач, що пасивно чекає на переможця. У самиць є безліч генетичних, фізіологічних і біохімічних інструментів, аби вплинути на перебіг шлюбних перегонів у власному тілі й досягти своїх цілей. Зокрема самки в різних групах організмів здатні викликати розщеплення білків сім’яної рідини, пришвидшити або, навпаки, «закапсулювати» сперматозоїди. У птахів (і не тільки) самки також здатні «допомогти» тим сперматозоїдам, що несуть у собі Х– чи Y-хромосому, і в такий спосіб безпосередньо регулювати стать майбутніх дітей.
Усі ці моменти, пов’язані з якістю сімені й чинниками, що на неї впливають, є надзвичайно важливими для розуміння і людських проблем із фертильністю, заплідненням і чоловічим здоров’ям44.
Підступність і кохання: зрадники та однолюби пташиного світу
Як ми вже згадували, сімейне життя у птахів буває різне. Лебеді, кондори каліфорнійські, альбатроси, журавлі, папуги ара й інші види практикують статеву моногамію. Це віддані партнери, які не ходять наліво і сповідують подружню вірність у шлюбі. Вони довго живуть, довго залицяються, надзвичайно сумлінно виховують невелику кількість пташенят – усе як у людей. Батьківські зусилля цих видів, потрібні, аби поставити на ноги одне-єдине велике дитя, такі значні, що мало хто ризикує втратити партнера через пригоди деінде.
Але величезна кількість видів зовсім не така. У більшості дрібних горобцеподібних птахів подружжя практикують соціальну моногамію, а саме утворення пари та виховання дітей, але і самець, і самка при цьому можуть паруватися й в іншому місці. У випадку зради з боку самки результатом може бути те, що самець виховуватиме в сімейному гнізді нерідних дітей.
Позашлюбні діти
Перші докази невірності самки було отримано за допомогою ДНК у 1987 році на прикладі нашого доброго знайомого – горобця хатнього. Від того моменту минуло багато часу, і на цю мить відомо, що походеньки наліво трапляються у 76 % з 255 видів із соціальною моногамією. При цьому позашлюбні діти в деяких видів можуть складати до половини всього потомства45. Якщо переваги розпусної поведінки для самців є зрозумілими – більше дітей без жодного клопоту й турботи про сім’ю, то чому зраджують самки – усе ще тема наукових дебатів. Зрада може коштувати дуже дорого. Втрати часу й енергії на пошук коханця, зменшення внеску в родину з боку «законного чоловіка» й шанси підчепити хворобу, що передається статевим шляхом, – ось неповний перелік таких ризиків. Словом, знову ж таки, все як у людей, а проте пташині жінки, як і людські, це роблять.
У низки видів коханець забезпечує самку й потомство додатковою їжею або охороняє гніздову територію від хижаків. Такий прямий зиск від наявності декількох батьків для одного гнізда спостерігається в деяких хижаків і папуг.
В інших птахів позашлюбні зв’язки забезпечують потомству «хороші гени», якщо коханцем є більш якісний та здоровий самець, ніж законний чоловік. Погляньмо, наприклад, на нашу знайому «бандерівку» – синицю блакитну. Ці пташки – ще ті розпусниці. Ми знаємо, що самка обирає чоловіка, орієнтуючись зокрема на його забарвлення, але що робити, якщо всіх молодиків уже розібрали щасливі суперниці, і хлопець тобі дістався не найкращий? «Сходити наліво», – відповідають на це самки синиць блакитних і нашорошують вуха. Як ми вже згадували в першому розділі, не тільки оперення, а й спів у птахів – важливий маркер якості та здоров’я пташиного самця. У синиць блакитних дорослі й досвідчені самці, на відміну від «зеленої», тобто, вибачте, «блакитної» молоді, починають співати ранкову пісню ще до сходу сонця. Спеціальні дослідження виявили, що саме такі самці користуються великим попитом у ролі коханців і батьків позашлюбних дітей. Успішними батьками поза шлюбом стають також самці з більшою довжиною пісенної строфи. Тобто самки обирають коханців саме за звуком46. Як результат, до 40–60 % дітей у цих птахів є позашлюбними.
Ще одна гіпотеза, яка широко обговорюється і має пояснити, чому жінки зраджують, – це пошук не стільки «хороших генів», скільки генетичного різноманіття в нащадках, а також запобігання близькоспорідненому схрещуванню. Що генетично ближчі партнери, то ймовірніший похід наліво.
Дуже цікаве дослідження було проведено щодо позашлюбних дітей маленької північноамериканської пташки – юнко сірого (Junco hyemalis) (див. посилання). Дослідниця Ніколь Герлах протягом 18 років вивчала не тільки позашлюбних і «законних» дітей, але й потомство цих дітей, тобто три покоління юнко. І виявила, що позашлюбні діти загалом успішніші в стосунках, ніж діти від офіційного чоловіка. У самок, які народилися від коханців, було ефективніше розмноження, водночас у самців – яблуко від яблуньки – було більше позашлюбних зв’язків і коханок47.
Чому ж в одних видів самки активно зраджують, а в інших – ніколи? Які саме чинники впливають на кількість і поширення в гніздах позашлюбних дітей?
Один з важливих показників – це рівень смертності, і, відповідно, середня тривалість життя птахів певного виду. Подивіться на список вірних подружжів на початку розділу. Усі ці види – це великі за розмірами птахи, які майже не мають ворогів, окрім людини, живуть довго в міцному шлюбі і не зраджують. Водночас дрібні птахи – синички, горобці, зяблики – живуть недовго, часто помирають з різних причин і мешкають у негостинному середовищі помірних широт48. Кожна спроба розмножитися може виявитись останньою, і до того ж є певний ризик, що партнер просто виявиться безплідним. Жахливо дізнатися про це, коли не вилупиться перша, вона ж, можливо, остання партія твоїх яєць! Загалом на сьогодні гіпотеза про те, що подружні зради – це страховка від чоловічої неспроможності конкретного самця, є однією з основних. Як ми побачимо далі, у пташиному світі це також і поважна причина для розлучення.
Звісно, і серед маленьких птахів існують вірні подружжя, наприклад, у снігурів чи діамантників зебрових. Разом з тим природно, що діти від різних батьків у великій кількості присутні також у видів, які практикують не традиційну родину «мати, батько, я», а різні екзотичні варіанти кооперативного розмноження. У таких шведських сім’ях з різною кількістю самок і самців не можна говорити про невірність і позашлюбних дітей, хоча всі діти є генетично різнорідними, для чого це все, власне, і задумувалося.
Чемпіони невірності
Колись мій перший орнітологічний учитель, Сергій Олександрович Лопарьов, навчаючи нас, першачків-зоологів, відрізняти пташині види у природі, казав: «Якщо навесні ви побачили в очеретах “горобця”, пам’ятайте – це не горобець. Вівсянка очеретяна!».
Ця коловодна пташка широко поширена всюди, де по берегах росте очерет з домішками вербових кущів. Вона справді схожа на горобця, але відрізняється від нього чорним горлом і шапочкою. Сидячи високо на очеретині чи вершечку куща, самець вівсянки очеретяної (Emberiza schoeniclus) гордо оглядає околиці і час від часу починає виводити свою досить просту, коротку пісеньку (див. посилання). А самки цього виду тим часом зраджують самців направо і наліво. До 50 % потомства у цих птахів – позашлюбні діти, у деяких популяціях кількість гнізд, де виростає таке змішане потомство, сягає 73 %49. Дослідження засвідчили, що позашлюбні діти генетично різноманітніші, а також швидше набирають вагу, і більша кількість з них виживає порівняно з дітьми від законного самця50. Схоже, ці птахи голосують за гіпотезу подружніх зрад як провідників корисного генетичного різноманіття. Крім того, з’ясувалося, що від старих досвідчених самців їхні дружини ходять наліво значно рідше. Водночас досвідчені самки набагато успішніше паруються з коханцями, ба більше – віддають перевагу молодим хлопцям. Непогано влаштувалися, чи не так? Дослідники вважають, що досвід дає самцям змогу ефективніше перешкоджати дружинам у їхніх походеньках, а самкам – успішніше обманювати51. Високі стосунки, що тут скажеш.
