Текст книги "Пташина історія: скандали, інтриги і мистецтво виживання"
Автор книги: Наталія Атамась
сообщить о нарушении
Текущая страница: 12 (всего у книги 16 страниц)
На відміну від манакінів роду Chiroxiphia, у салтаринів – представників роду Lepidothrix sp. інші самці приєднуються до шлюбних танців потенційного нареченого на майданчиках тільки час від часу. Але це можуть бути не лише молоді недосвідчені юнаки, а й допитливі сусіди – дорослі чоловіки зі своїми територіями та танцмайданчиками. Здається, вони, як гості на весіллі, заходять просто потеревенити, показати себе, поздоровити молодого та обмінятися останньою інформацією про наявність поблизу фруктових дерев зі смачними та стиглими плодами198.
Якщо з далеких лісів Південної Америки полинути до наших рідних осик, то перші танцюристи, які спадають на думку, серед птахів нашої фауни – це, звісно журавлі. Неможливо уявити собі настання весни чи холодної осені без тужливих криків мігруючих журавлиних ключів високо в повітрі. В Україні гніздують два види цих величних птахів – журавель сірий (Grus grus) на півночі та в лісостепу та менший, напрочуд елегантний журавель степовий (Grus virgo) – на півдні та в Криму. Мені особисто не довелося бачити журавлиних парних танців, але пара журавлів, які непоквапом походжають рано-вранці на певній відстані від входу в намет у ніжному ранковому серпанку, – одне з найпрекрасніших видовищ у моєму орнітологічному житті.
Танець властивий усім видам журавлів світу, і він надихав не тільки орнітологів, а й наших далеких пращурів кам’яної доби на зображення його на камені. Найвідомішим є парний танок журавлів під час залицянь, але танцюють і молоді нестатевозрілі птахи, і дорослі птахи наодинці (див. посилання). Вважається, що у великих скупченнях одиночні танці дорослих особин – це спосіб познайомитися та влитись у колектив. А от стабільні пари, які давно перебувають у міцному шлюбі, танцюють рідко – так само, як і багато чоловіків у людей, журавлі-самці не вважають за потрібне тішити дружину спонтанними букетами квітів та іншою романтикою.
Молоді птахи починають танцювати вже на першому році життя. Здається очевидним, що це спосіб підготуватися до майбутніх шлюбних демонстрацій перед нареченою. Але деякі дослідники вважають, що молоді журавлі танцюють просто тому, що їм це подобається. Це радше гра й пустощі, аніж ритуалізована чи стандартизована обов’язкова поведінка. І, чесно кажучи, таке пояснення мені здається дуже симпатичним199.
Рай у наметі
Деяким птахам особливо не пощастило. Їхнім примхливим самкам не просто подавай пісні й танці. Вони вимагають від своїх обранців неабиякого дизайнерського хисту. Мова, звісно, про знаменитих наметників – невеликих птахів Австралії, Нової Ґвінеї та сусідніх островів. Вони відомі тим, що будують спеціальні намети – дивовижні альтанки для виконання пісень, танців та парування.
Ці альтанки в різних видів наметників дуже відрізняються. Деякі види будують з купи гілочок конструкції типу башти, деякі – справжні халабуди з дахом і стінами неабияких розмірів. Зазвичай перед входом і довкола намету дбайливо розчищений майданчик, який різні види наметників прикрашають камінцями, мушлями, квітами, ягодами й іншими кольоровими предметами, розташовуючи їх у певному порядку та формуючи купки, доріжки, патерни та інші декоративні елементи.
Важливою вимогою до таких прикрас у багатьох видів наметників є рідкісність декору та складність його здобування. Лицарі, які повинні принести до башти прекрасної дами голову чудовиська, відпочивають поруч з тими звитягами, на які здатен наметник у шалі кохання. Так, наметник Арчбольда, або паркетник (Archboldia papuensis), має прикрашати майданчик не абичимось, а декоративними перами-вимпелами дивоптаха двовимпельного (Pteridophora alberti), що мешкає в тих самих тропічних вологих лісах. Як можна зрозуміти з промовистої назви дивоптаха, він не тільки рідкісний, але й потрібних пер у нього тільки два, і втрачає під час линяння він їх нечасто. Отже, наметнику Арчбольда доводиться побігати за цією дивовижею лісом.
Наметники, які мешкають високо в горах, наприклад, садороб буроголовий (Amblyornis inornata), часто прикрашають свої майданчики білими камінцями, які можна знайти тільки в руслах пересохлих річок і струмків. До таких річок з тропічного лісу летіти далеко, камінці важкі, а донести їх треба багато. Отже, будь-яка самка садороба, побачивши біля намету площу, по-королівськи вимощену білим мармуром, одразу оцінить не тільки силу, вдачу й витривалість, але й кмітливість власника. Адже матеріали можна не тільки чесно здобути у природі, а й вкрасти у невдахи-сусіда.
Звідки ж наметник знає, що саме полонить даму його серця? Існує цікавий випадок, коли одинокий самець наметника ойсеї плямистої (Chlamydera maculata) невідомим чином опинився далеко від власного ареалу на території, що належала іншому виду – наметнику фіолетовому (Ptilonorhynchus violaceus). Певно, як Дороті з Канзасу в країну Оз, мандрівника занесла далеко від дому сильна буря. Опинившись у незнайомих місцях, серед дивних тубільців, прибулець не розгубився. Він одразу збудував намет, але от цікаво: прикраси на майданчику були зовсім не такі, які властиві його виду, – вони були блакитні, а це є фірмовою фішкою саме господарів території – наметників фіолетових. Певно, мандрівник вирішив, що зі своїм уставом до чужого монастиря не пхаються, і почав робити так, як його сусіди, – прикрашати будівлю синеньким. Судячи з того, як фіолетові наметники-сусіди одразу почали набіги на його майданчик з метою поцупити декор, він непогано впорався з натуралізацією в новому місці. На жаль, залишилося нез’ясованим, чи оцінили його зусилля фіолетові дами.
Доволі поширені в Австралії наметники ойсеї великої (Chlamydera nuchalis) часто використовують предмети й прикраси, які в них під крилом. Хлопці, що живуть поруч зі цвинтарями, не гребують грабунком могил, тож їхні майданчики прикрашають пластикові квіти з могильних вінків. Наметники студентських кампусів демонструють жагу до знань, ручок, олівців, скріпок і канцелярських кнопок. Мілітарізовані наметники в околицях військових баз мають в арсеналі залицяльника цілі розсипи стріляних гільз. Отже, молоді наметники дивляться і вчаться у сусідів, які саме тренди користуються увагою та попитом серед місцевих дам.
Багато видів наметників – непогані співаки й танцюристи. Деякі з них здатні прекрасно імітувати голоси інших видів птахів, які живуть навколо. Така пісня-імітація, на кшталт модного кавера, так само обов’язкова для завоювання серця самки, як і правильно прикрашений намет. Самці багато тренуються, і з віком приходять вокальна слава та матримоніальний успіх. Молоді наметники можуть навідуватися до наметів старих досвідчених мачо, аби спостерігати й переймати досвід. Молодь деяких видів також може відшліфовувати шлюбний танок, тренуючись один з одним.
Досвід теж дуже важливий у підступній справі викрадення багатств і руйнування чужих наметів. Найбільш досвідчені самці вправно обносять молодих жовторотих юнців і паруються з більшістю місцевих самок. Але, як кажуть, молодість – недолік, що минає швидко. Тим паче, творчим особистостям – самцям-наметникам – не треба турбуватися про гніздо й малюків. У них це справа самки. Але більшість видів, як ми пам’ятаємо, геть не такі, і побудова гнізда для них – один з найважливіших етапів дорослого життя200.
Навчаємося будувати
Якщо стосовно співів та здобування їжі в потребі бодай якогось навчання орнітологи не сумнівалися, то з гніздобудуванням склалося інакше. Видатний дослідник Альфред Воллес, співвідкривач дарвінівської теорії природного добору, ще у ХІХ столітті вказував, що побудова гнізда вимагає від птаха певного досвіду. Але далі вчені аж до ХХІ століття дивним чином забули про це доволі логічне припущення і вважали, що гніздобудівна поведінка птахів зумовлена винятково генами. Це нагадує стереотипи щодо «справжніх» чоловіків про «побудову будинку, саджання дерева та народження сина» – і ані кроку вбік. Найімовірніше, така думка примандрувала до орнітологів від наукових сусідів-зоологів, які вивчали хатобудівну поведінку безхребетних. От уже в кого найскладніші конструкції будуються інстинктивно!
Але бентежне життя птахів, так само як і людей, на відміну від ос та мурах, не завжди просте й зрозуміле. Прокляте питання про співвідношення генетики й виховання таки запустило свої щупальця й у найсвятіше – питання здатності побудувати власний дім. Звідки птахи знають, який вигляд має бути в їхнього гнізда? Як вони визначають, де саме і коли його будувати? А гніздові матеріали? Адже в багатьох видів вони широко варіюють залежно від умов середовища й доступності найближчого будівельного супермаркету. Згадаймо хоча б любителів цигаркових недопалків та нікотину з третього розділу.
Останні дослідження свідчать, що навчання й досвід для молодих птахів, які мають побудувати надійну домівку для майбутніх дітей, набагато важливіші, аніж це вважалося двадцять років тому.
Хатобудування у крові
Як ми вже бачили на прикладі синичок, перший досвід у гнізді, запам’ятовування того, що ти бачиш у ранньому віці (імпринтинг), може визначити все твоє подальше життя. Здається доволі логічним, що молоді птахи у гнізді запам’ятовують його матеріал і форму, а в подальшому пробують побудувати таке саме вже для себе. Але класичні досліди, проведені на улюбленому об’єкті пташиних лабораторних досліджень, діамантнику зебровому, не підтвердили цього.
В експерименті дослідники вирощували молодих птахів у гніздах різного кольору, закритих чи відкритих і розташованих теж по-різному. Виявилося, що рідне гніздо, його колір і форма не грають жодної ролі в тому, що побудують експериментальні птахи. Досягши дорослого віку та будуючи власний дім, птахи завжди обирали коричневий матеріал і мостили відкрите гніздо, незважаючи на те, у якому самі виросли. Але розташування гнізда, здавалося, зазнавало корекції відповідно до дитячого досвіду птаха. Усе це дало вченим змогу стверджувати, що схема ідеального будинку птахів жорстко викарбувана в генах.
Хмизу в багаття «вродженого образу гнізда» підкинули канарки (Serinus canaria). Навіть повністю позбавлені в ранньому віці можливості бачити, збирати гніздові матеріали й маніпулювати ними, вони будували доволі пристойне гніздо. А от інші види, не маючи прикладу гнізда перед очима та відповідних матеріалів, спромоглися тільки на окремі будівельні дії, наприклад, штукатурення лотка. Але й у канарок-вундеркіндів гнізда, побудовані тільки за «генетичними кресленнями», без досвіду споглядання, були гірші за своїми якостями.
Можливість у ранньому віці бавитись умовними «цеглою та шлакоблоками» дуже важлива для подальшої гніздобудівної кар’єри одного з найкращих архітекторів та будівельників пташиного світу – ткачика великого (Ploceus cucullatus) (див. посилання). Молоді ткачики, які з дитинства мали доступ до гніздових матеріалів, швидше навчалися сплітати свої складні гнізда й краще знали, на які рослини сідати та як відривати від них потрібні частини, порівняно з тими, у кого не було важкого дитинства з дерев’яними іграшками, міцно прикрученими до підлоги201.
Учені з’ясували, що в різних ткачиків є певні індивідуальні будівельні фішки, щось типу особистого дизайнерського підпису, що визначає, який вигляд матиме плетене гніздо. За допомогою комп’ютера, аналізуючи світлини різних гнізд, можна з точністю до 80 % сказати, хто із самців – автор конкретної будівлі. Можливо, у певний ранній період птахи розробляють власний дизайн гнізда, який потім закріплюється і залишається на все життя. Але це, на жаль, небагато розповідає про те, як саме птах навчається робити такі складні плетені конструкції з трави, як підвісні гнізда ткачиків202.
Доволі непогано досліджено вибір матеріалу для гнізда. У лабораторних умовах, нещадно експлуатуючи потяг до розмноження серед діамантників зебрових, учені встановили багато різних цікавинок. Наприклад, що для особи, яка приступає до розмноження вперше, можливість спостерігати справжнє гніздо, побудоване дорослим птахом, – важливий інформаційний ресурс, що може визначати матеріал майбутньої оселі203. Зокрема для своєї будівлі молоді птахи залюбки скопіюють гніздовий матеріал, обраний знайомим самцем-сусідом, навіть якщо він їм не надто подобається, але проігнорують архітектурні уподобання незнайомих самців204.
Виявилося також, що споглядання будівництва гнізда онлайн не таке ефективне для визначення гніздового матеріалу, як живий учитель205. Здається, з результатами останніх експериментів погодиться будь-який свідок онлайн-навчання – батько чи вчитель карантинного коронавірусного періоду.
Підглядаємо за сусідами
На відміну від конструкції гнізда, вибір місця, де буде побудовано майбутній дім, у птахів постійно зазнає корекції. Птахи зважають на хижаків, зміну погодних умов, турбування людиною. Але навіщо ризикувати своїм домом і сім’єю в непевних спробах розмножуватись у конкретному місці, якщо можна зорієнтуватися, спостерігаючи за успіхом тих, хто вже тут живе?
Накидати оком за сусідську огорожу – чи не здохла бува сусідська корова, що там кум будує за сараєм – освячена давниною й вельми корисна традиція серед птахів. Наприклад, деякі мартини, зокрема мартин трипалий (Rissa tridactyla), приймають рішення, чи будувати гніздо на певному місці в колонії, виходячи не з власного успіху розмноження, а з прикладу своїх більш вдалих чи невдалих сусідів. Навіть якщо підступно вилучити у мартина кладку, імітуючи напад хижаків, він усе одно продовжить гніздувати в «небезпечному місці», спостерігаючи, як сусідські діти весело метушаться колонією живі й неушкоджені206.
Мухоловка строката та її вічні суперники в запеклій боротьбі за дупла, наші друзі-«бандерівці» – синиці блакитна та велика теж стежать одне за одним. Як ми пам’ятаємо, мухоловка строката – мігруючий перелітний вид, водночас синички зимують недалеко від своєї гніздової території. Тому, коли мухоловка навесні повертається із зимових мандрів, у дбайливо розвішаних дослідниками чи любителями птахів дуплянках уже є кладки синиць великої та блакитної. Мухоловка строката оцінює гніздові ящики з погляду придатності для вирощування своїх майбутніх дорогоцінних дітей. Для цього вона в прямому сенсі пхає свого довгого носа (хоча радше – короткого дзьоба) не у свою справу – зазирає в дуплянки синиць і якимось чином підраховує кількість яєць у їхніх гніздах. У тих типах гніздових ящиків, де яєць менше, вона перебірливо відмовляється селитися за наявності вибору207.
Синиці не надто щасливі від такого перебігу справ. Чи вам сподобалося б, якби ваша сусідка-суперниця за вашої відсутності просто так зазирала до вас у хату, оцінювала дизайн і ремонт, рахувала ваших дітей, а потім тягнула крізь зуби: «Е-е-е-е-е, у цієї нероби щось дітей небагато, і взагалі вони якісь не такі, недогодовані й невиховані, це, мабуть, усе через ті шпалери з паровозиком Томасом у вітальні, не буду собі таких купляти, нема дурних»? От і синиці не в захваті. Тому тільки почувши через огорожу «потворний голос цієї клятої Маньки» – тобто мелодійну пісеньку мухоловки строкатої, синиці заходяться прикривати свої яйця від допитливого сусідчиного ока додатковим гніздовим матеріалом. Конкуренти за гніздові дупла й дуплянки нікому не потрібні, тож синиці намагаються ускладнити суперницям адекватну оцінку наявних на спільній ділянці лісу квартир208.
Усі ці випадки свідчать, що птахи не просто здатні вчитися й приймати рішення на основі інформації від умовних «своїх», а й не гребують користю і від «чужих», особливо якщо йдеться про таку важливу річ, як гніздо.
До зброї!
Сувора школа життя доволі швидко вчить молодих птахів розпізнавати хижаків та інші небезпеки. Метод спроб і помилок тут часто не працює – як у сапера, перша ж помилка може виявитись останньою. Інша річ – гніздові паразити. Вони не загрожують безпосередньо птаху, але одночасно є великою небезпекою для конкретного сезону розмноження. Отже, птахи – потенційні усиновлювачі мають якимось чином учитися бачити й відганяти від гнізда дорослих паразитів, розпізнавати та викидати яйця, а у випадку мешканців австралійського континенту – також і паразитичних пташенят.
З північноамериканським паразитом – вашером буроголовим – мати справу легко. Адже вашер – хлопець простий. Він прилітає до гнізда потенційного усиновлювача та позбувається одного з хазяйських яєць. Своє ж яйце він відкладає в наступні відвідини тієї самої оселі. Таким чином, виявивши нестачу одного з дітей, господарі гнізда отримують завчасне попередження про майбутній візит ворога209. Дуже люб’язно з боку вашера фактично вивісити над обраним гніздом транспарант з написом: «Шановні мешканці маленького американського містечка! Наступного тижня, у п’ятницю тринадцятого, рівно опівночі ваше місто зазнає нападу кровожерливих зомбі. Просимо завчасно підготувати вили, карабіни, смолоскипи й інші елементи теплої зустрічі. З повагою – ваші зомбі».
На жаль, наша зозуля європейська не така наївна. Її види-«господарі» не можуть так просто покластися на індивідуальний досвід, адже вона підмінює хазяйське яйце одночасно з відкладанням свого, майже ідентичного. Спеціальні експерименти дослідників засвідчили, що очеретянки ставкові вчаться розпізнавати небезпеку зозулі та бути насторожі завдяки пильним сусідам. Недосвідчені птахи звертали увагу, розрізняли серед інших та викидали з гнізда експериментальне «яйце зозулі» тоді, коли бачили зозулю коло свого гнізда, і також спостерігали, як її ганяють такі самі потенційні жертви210.
Логічно припустити, що в місцях, де мешкає багато зомбі, тобто, вибачте, зозуль, потенційні «усиновлювачі» набагато швидше й ефективніше вивчать їхню зовнішність і почнуть боронити свої гнізда. Наприклад, австралійські зозулі, які паразитують на відомому хіпі – малюрі сапфіровому, роблять це дуже нерівномірно. Існують щасливі комуни малюрів, які про паразитів гадки не мають. У нещасливих місцинах, що косплеять маленькі американські містечка з романів Стівена Кінга, малюри мають гарну систему колективного попередження і спеціальний крик-скавчання «Зозуля на горизонті!». Цей набат спонукає всіх наявних малюрів згуртуватися, озброїтися вилами та кидатися на ворога всією громадою211.
Але серед жертв паразитів існує й певна толерантність до них, викликана різними причинами, зокрема їхньою мафіозною поведінкою та пацифізмом «господарів». У таких випадках тільки складний індивідуальний досвід підкаже птасі найкращу лінію поведінки212. Ніхто не обіцяв, що буде легко.
* * *
Отже, з невеликою допомогою друзів, рідних і сусідів, підглядаючи, навчаючись та тренуючись, наш молодий птах не тільки вижив, а й пізнав складну науку кохання та батьківства. Але перед тим принаймні на деяких з них чекає осіння подорож до місць зимівлі й весняне повернення додому. Батьки досягли успіху в розмноженні й теж можуть почати збиратися у дорогу. Або навпаки – залишаться на своїх гніздових територіях. Багато видів проводять у мандрах більшу частину свого життя. Але деякі птахи воліють зимувати вдома. Саме цих безстрашних домосідів, вірних рідній хаті й землі, ми часто зустрічаємо і під час прогулянок зимовим лісом, і на незамерзлих водоймах та ставках. Саме їх ми підгодовуємо, розвішуючи годівниці. Час дізнатися про зимових сусідів більше.
179 Gamberale-Stille G., Tullberg B. S. Fruit or aposematic insect? Context-dependent colour preferences in domestic chicks. Proc R Soc B Biol Sci. 22/12/ 2001; 268(1485): 2525–9.
180 Page R. A., Ryan M. J. Flexibility in assessment of prey cues: frog-eating bats and frog calls. Proc R Soc B Biol Sci. 22/03/ 2005; 272(1565): 841–7.
181 Slagsvold T., Wiebe K. L. Social learning in birds and its role in shaping a foraging niche. Philos Trans R Soc B Biol Sci. 12/04/ 2011; 366(1567): 969–77.
182 Fisher J., Hinde R. A. The opening of milk bottles by birds. Br Birds. 1949; 42: 347–57.
183 Estók P., Zsebők S., Siemers B. M. Great tits search for, capture, kill and eat hibernating bats. Biol Lett. 23/02/ 2010; 6(1): 59–62.
184 Sol D., Lefebvre L., Rodríguez-Teijeiro J. D. Brain size, innovative propensity and migratory behaviour in temperate Palaearctic birds. Proc R Soc B Biol Sci. 22/07/ 2005; 272(1571): 1433–41.
185 Kitowski I. Social learning of hunting skills in juvenile marsh harriers Circus aeruginosus. J Ethol. 01/09/ 2009; 27(3): 327–32.
186 Velando A. Postfledging crèche behavior in the European shag. J Ethol. 01/12/ 2001; 19: 121–7.
187 Schwab C., Bugnyar T., Schloegl C., Kotrschal K. Enhanced social learning between siblings in common ravens, Corvus corax. Anim Behav. 01/02 2008; 75(2): 501–8.
188 Schwab C., Bugnyar T., Kotrschal K. Preferential learning from non-affiliated individuals in jackdaws (Corvus monedula). Behav Processes. 01/11/ 2008; 79(3): 148–55.
189 Cloutier S., Newberry R. C., Honda K., Alldredge J. R. Cannibalistic behaviour spread by social learning. Anim Behav. 01/06/ 2002; 63(6): 1153–62.
190 Hansen B. T., Johannessen L. E., Slagsvold T. Imprinted species recognition lasts for life in free-living great tits and blue tits. Anim Behav. 01/03/ 2008; 75(3): 921–7.
191 Saether S. A., Saetre G.-P., Borge T., Wiley C., Svedin N., Andersson G., et al. Sex Chromosome-Linked Species Recognition and Evolution of Reproductive Isolation in Flycatchers. Science. 05/ 10 2007; 318(5847): 95–7.
192 Eriksen A., Lampe H. M., Slagsvold T. Interspecific cross-fostering affects song acquisition but not mate choice in pied flycatchers, Ficedula hypoleuca. Anim Behav. 01/10/ 2009; 78(4): 857–63.
193 Greij E. How birds learn to sing. BirdWatching. https://www.birdwatchingdaily.com/news/science/how-birds-learn-to-sing/
194 Narula G., Herbst J. A., Rychen J., Hahnloser R. H.R. Learning auditory discriminations from observation is efficient but less robust than learning from experience. Nat Commun. 13/08/ 2018; 9(1): 3218.
195 Dalziell A. H., Peters R. A., Cockburn A., Dorland A. D., Maisey A. C., Magrath R. D. Dance choreography is coordinated with song repertoire in a complex avian display. Curr Biol CB. 17/06/ 2013; 23(12): 1132–5.
196 Soma M., Iwama M., Nakajima R., Endo R. Early-life lessons of the courtship dance in a dance-duetting songbird, the Java sparrow. R Soc Open Sci. 6(6): 190563.
197 Trainer J. M., McDonald D.B., Learn W. A. The development of coordinated singing in cooperatively displaying long-tailed manakins. Behav Ecol. 01/01 2002; 13(1): 65–9.
198 Durães R. Lek Structure and Male Display Repertoire of Blue-Crowned Manakins in Eastern EcuadorEstructura de las Asambleas de Cortejo y Repertorio de Despliegue de los Machos de Lepidothrix coronata en el Oriente de Ecuador. The Condor. 01/08/ 2009; 111(3): 453–61.
199 Dinets V. Crane dances as play behaviour. Ibis. 2013;155(2):424–5.
200 Frith C. B., Frith D. W. Bowerbirds. Nature, art and history. Barselona: Lynx; 2008.
201 Breen A., Guillette L. M., Healy SD. What can nest-building birds teach us? 2016; https://research-repository.st-andrews.ac.uk/handle/10023/9017
202 Bailey I. E., Backes A., Walsh P. T., Morgan K. V., Meddle S. L., Healy S. D. Image analysis of weaverbird nests reveals signature weave textures. R Soc Open Sci. 2(6): 150074.
203 Breen A. J., Bonneaud C. C., Healy S. D., Guillette L. M. Social learning about construction behaviour via an artefact. Anim Cogn. 01/05/ 2019;22(3): 305–15.
204 Guillette L. M., Scott A. C. Y., Healy S. D. Social learning in nest-building birds: a role for familiarity. Proc R Soc B Biol Sci. 30/03/ 2016;283(1827): 20152685.
205 Guillette L. M., Healy S. D. Social learning in nest-building birds watching live-streaming video demonstrators. Integr Zool. 2019; 14(2): 204–13.
206 Boulinier T., McCoy K.D., Yoccoz N. G., Gasparini J., Tveraa T. Public information affects breeding dispersal in a colonial bird: kittiwakes cue on neighbours. Biol Lett. 23/10/ 2008;4(5): 538.
207 Seppänen J.-T., Forsman J. T., Mönkkönen M., Krams I., Salmi T. New behavioural trait adopted or rejected by observing heterospecific tutor fitness. Proc R Soc B Biol Sci. 07/06/ 2011; 278(1712): 1736–41.
208 Loukola O. J., Laaksonen T., Seppänen J.-T., Forsman J. T. Active hiding of social information from information-parasites. BMC Evol Biol. 03/03/ 2014; 14(1): 32.
209 Campobello D., Sealy S. Use of social over personal information enhances nest defense against avian brood parasitism. Behav Ecol. 06/04/ 2011;22: 422–8.
210 Thorogood R., Davies N. B. Combining personal with social information facilitates host defences and explains why cuckoos should be secretive. Sci Rep. 22/12 2016;6(1): 19872.
211 Langmore N. E., Feeney W. E., Crowe-Riddell J., Luan H., Louwrens K. M., Cockburn A. Learned recognition of brood parasitic cuckoos in the superb fairy-wren Malurus cyaneus. Behav Ecol. 01/07/ 2012; 23(4): 798–805.
212 Campobello D., Sealy S. G., Welbergen J. A. Anti-brood Parasite Defences: The Role of Individual and Social Learning. В: Soler M, ed. Avian Brood Parasitism: Behaviour, Ecology, Evolution and Coevolution. Cham: Springer International Publishing; 2017. p. 421–36. (Fascinating Life Sciences). doi.org/10.1007/978–3–319–73138–4_23
