Текст книги "Історія польсько-українських конфліктів т.1"
Автор книги: Микола Сивіцький
Жанры:
История
,сообщить о нарушении
Текущая страница: 8 (всего у книги 22 страниц)
5) Вимагаємо ліквідації недіючих церков, які своїм існуванням руйнують добрі взаємні стосунки римо-католицького і православного населення.
Цю ухвалу постановили передати:
1) Міністерству внутрішніх справ.
2) Міністерству військових справ.
3) Міністерству народної освіти і віросповідань.
4) Головному правлінню Стрілецького Союзу.
Щорічний з'їзд делегатів сільськогосподарсько-торговельного кооперативу «Гуртовня повітова», що представляв 115 кооперативів повіту і 7765 членів, за участі представників цих кооперативів та 13 гмін і 171 громади повіту, проведений 6.ІІІ у Томашові Любельському, прийняв без голосування таку ухвалу:
1) Зазначаємо, що багатство нашого повіту і його господарський розвиток великою мірою залежить від доброго взаємного співжиття населення обох вірувань, тобто католицького і православного.
2) Внаслідок цього будемо протидіяти будь-якій діяльності, яка вносить суперечності між групами населення обох вірувань, а особливо руської або української агітації серед православного польського населення або польського походження, яка отруює добре взаємне співіснування.
CAW3 DP 1,З13.3/2
Документ 4
Акція полонізацїі. Л. 26/Таєм. КК
Замостпь дня 8 березня 1938 року
До керівників акції
Доручаю до 15/IV поточного року рішучим й енергійним способом провести такі дії:
1) Скликати збори, ініційовані, по-перше, жіночими організаціями, по-друге, ветеранськими організаціями, по-третє, стрілецькими союзами, політичними організаціями, такими, як ОЗН, партія людова, партія народова та інші громадські організації. Іншим разом – різні спілки, товариства і кола і т. ін. – протестаційні й агітаційні збори, і на цих зборах повинні ухвалюватись резолюції приблизно того змісту, які вже були ухвалені у Томашові Любельському. У кожному разі повинні бути ухвалені дослівно ті вислови з резолюцій, які підкреслені. У цій резолюції можна назвати прізвища кількох попів, які найбільше проводять українську роботу. До ухвали можна додати, що не можна віддавати землю в руки ворога. У цій резолюції можна також оголосити тих поляків (власників більшого чи меншого маєтку), які продають землю у ворожі руки.
У жодному разі не можна виступати проти православ'я, але тільки проти тих, хто православ'я хоче використати для ведення русько-української агітації. Такі зібрання належить використати для агітування і гуртування всіх поляків в акції проти ворожих чинників. Збори належить розпочинати співом національного гімну і закінчувати першою його строфою.
Збори повинні починатись з наступного тижня, тобто дня ІЗ/III ц. р., і мають тривати до 15/IV ц. р. Збори інспірує Товариство розвитку Східних земель, не зазначаючи своєї назви, а організовують їх різні організації і товариства.
Резолюції повинні бути вислані до пана міністра освіти, пана міністра внутрішніх справ і пана міністра військових справ. Мітинги повинні проводитись у всіх містечках і більших населених пунктах.
2) До дня 15/IV з кожного повіту повинно надійти 5 статей до різних газет у Варшаві й до «Краківського Кур'єра», і ці статті мають стривожити Варшаву, а також розбурхати суспільство і відповідні центральні чинники.
Йдеться про те, що з огляду на умову, яку уклала Польська держава щодо православної віри, польське суспільство спрямувало свій вплив у потрібному для нас напрямку, щоб православна церква, яку сьогодні ніхто привернути до себе не може, була за наші польські гроші полонізаційним, а не русифікаційним інструментом. Цей абзац тільки для інформації голів і керівників повітів.
3) Ще раз пояснюю і наполегливо стверджую, що ревіндикація віросповідання повинна проводитись тихо, таємно, але без вибачення за кожну родину і душу, і щоб не спровокувати офіційної боротьби з православ'ям.
4) Керівники повітів будуть присилати до мене списки назв маєтків, які повинні бути парцельовані у певному році, з поданням кількості га, місцевості, гміни, найближчої залізничної станції, а також у який спосіб можна і як дістатись до цього об'єкта.
Зі свого боку, секретарі Товариства розвитку Східних земель будуть пересилати ці відомості до польських сіл західної частини Красниставського, Замойського, Любельського і Пулавського повітів з метою інформування тамтешнього населення про парцеляцію ґрунтів і полегшення їхнього переселення.
/-/ ОЛЬБРИХТ ген. бриг.
Отримують: підполк. Нєментовський, підполк. диплом. Сосабовський – 2 прим. підполк. Музика, майор Вундерліх, ротмістр Подзємський.
CAW3 DP 1,З13.3/2
Документ 5
Замоешь, дня 24III38 р. Л. вз. 39/таем. КК
До керівників акції
1) Наказую надавати мені короткі звіти щодо виконаної роботи, а також виконаної роботи повітовими правліннями товариства розвитку східних земель щоквартально між 1-5-м.
Йдеться про ті справи і проблеми, які були вирішені на рівні повіту і нижче. Справи, які не можуть бути вирішені на місці і які я повинен вирішити особисто або такі, про важливість яких треба інформувати, прошу завжди мені присилати у разі потреби.
2) Доручаю організувати пересилку прочитаних польських газет до тих польських сіл, які спеціально, згідно з повітовим планом, визначені у цьому році для полонізації. Спосіб організації пересилки цих газет може бути різним, як індивідуальними особами, так і окремими організаціями, чи школами і т. д., чи шляхом центрального збирання, а пізніше розсилання через комітет.
3) 3 огляду на настрій, який виник через Литву і мітинги, належить спеціально посилити у західних частинах повітів релігійну ревіндикацію. Бажано було б досягти якогось більшого кількісного результату в певному селі і зробити це досить демонстративно за участі польської громадськості. Добре було б подарувати відвойованим для польськості і до віри предків якісь гостинці.
4) Належить спритно і тихо надавати інформацію керівниками судів про випадки ведення книг цивільного стану, а також про русифікацію польських прізвищ і хрещення польських дітей у православних церквах позаштатними попами так, щоб суд, який проводить нагляд за веденням книг цивільного стану, міг спеціально покарати позаштатних попів і дати нагоду адміністративній владі для їх усунення.
5) Спостерігаються випадки, коли попи змінюють польські прізвища на українські, наприклад, Шидло записують як Шило. У зв'язку з тим, що такі випадки спостерігалися і за царських часів, передбачається протягом кількох місяців почати акцію, щоб прізвища зрусинених поляків, на бажання зацікавлених, могли б бути змінені на польські.
6) На території Холмщини є низка місцевостей, названих росіянами по-російськи, наприклад, Верба, Дуб, Задубце, Рускі Пяскі і т. п., яким повинні бути повернені польські назви. Керівники акції протягом місяця подають мені назви тих місцевостей, які звучать по-російськи, і повідомляють, яку назву їм треба надати і яка найкраще буде сприйнята.
ОЛЬБРИХТ ген. бригади
CAW3 DP 1,313.3/2
Документ 6
Командування 3 дивізії піхоти Легіонів. 20 січня 1938 р. Л. дз. 1/Ков.
Керівникам координаційної акції
(…) VII. Керівники акції зберуть, приготують і розглянуть можливості і способи примусу православних попів до виголошення проповідей польською мовою і до розмови з оточенням польською. (…) Бачу такі способи проведення цієї акції: або через адміністративну владу, яка викличе відповідних священиків і змусить їх до послуговування польською мовою, або вимагатиме, щоб усі чи частина парафіян відправляли службу польською мовою.
VIII. Керівники акції організують контроль у школах, щоб православні попи вчили і розмовляли з дітьми тільки польською. До Бугу мовою викладання в школах є польська, і всі предмети включно з релігією повинні викладатись польською. Належить контролювати, чи не відбувається інакше, бо можуть бути випадки, що не контрольовані ніким не будуть дотримуватись польської мови.
CAW З DP /, 313.3/2 (витяг).
Документ 7
Командування З дивізії піхоти Легіонів.
Л. 27/таем. КК.
Замость дня 8 березня 1938 року
Пан Міністр Військових справ, дорога службова у Варшаві
Полонізаційна акція на Холмщині.
Доповідаю, що полонізаційна акція на колишній Холмщині не піде вперед і не дасть жодних результатів, поки центральна влада, а власне Міністерство освіти і внутрішніх справ, ясно, виразно, рішуче й гостро не поставить цю справу перед митрополитом Діонісієм так, щоб він мусив видати недвозначне розпорядження, яке змусить православне духовенство на території колишньої Холмщини до виголошення проповідей і проведення молитов польською мовою. Звичайні розмови з парафіянами також повинні бути лише польською мовою.
І) В існуючому стані православна церква на колишній Холмщині рішуче проводить русифікаційну роботу, щодо влади ж вони вдають себе дуже лояльними і страшать владу комунізмом, пропонуючи одночасно свою допомогу в боротьбі з комуністичними акціями.
На території 6 повітів Холмської землі проживає 144 300 православних, з них:
| Повіти | Римо-католики | Православні |
| Холмський | 77 000 | 35 000 |
| Грубашівський | 63 000 | 49 000 |
| Томашівський | 74 000 | 30 000 |
| Білгорайський | 90 000 | 19 000 |
| Замойський | 120 000 | 6 000 |
| Красниставський | 111 000 | 5 000 |
| Разом | 535 000 | 144 000 |
Ці православні були всі католиками, які за передподільних часів молились по-польськи і слухали польських проповідей. Це все зросійщені поляки, крім невеликої кількості, переважно невпливового елементу руського походження.
Близько 30 % до цього часу визнають себе поляками за національністю і говорять польською, а їхні діти вчаться у польській школі. Близько 50 % мають чисто польські прізвища, а 90 % звертаються до оточуючих і до влади польською мовою. Близько 30 % дітей знають, що їхні предки (діди) були католиками.
Близько 4 років, однак, спостерігається організована і спланована праця православного кліру і агітація з Волині й Східної Малопольщі. Праця православного кліру і агітація дають все більші і постійно зростаючі позитивні результати. Кількість православних, які вважають себе поляками, постійно зменшується. У селах, де 15 років усі розмовляли тільки польською, все більше поширюється руська мова.
Православні діти, які ходили на навчання римо-католицької релігії, масово перестали відвідувати заняття, або навчаючись православної релігії, або взагалі не вивчаючи релігії.
Польські селяни, навіть римо-католицької віри, агітуються польською усно і письмово, що вони не поляки, а русини.
Починається штучно викликане тертя між польськими селянами, католиками і православними.
У цьому році перший раз взагалі на відпуст у Холмі прийшли православні процесії з оркестрами і жовто-блакитними (українськими) кольорами на прапорах.
Русифікаторська праця проводиться дуже спритно і хитро, а також планово і рішуче православним кліром за згодою митрополита Діонісія як Любельського єпископа.
Як доказ такої праці наводжу факти: утворюються нові православні парафії через короткозорість і безтолковість нашої влади в Міністерстві освіти, і особливо референта з цих справ п. Потоцького, який страшить комунізмом, стверджуючи, що православне населення, яке не має церкви, комунізується.
Впущено, особливо протягом уже двох років, багато православних попів, які утворюють позаштатні незатверджені парафії і, відправляючи богослужіння у сільських хатах, одночасно проводять там русинську і українську агітацію. Відправляють також службу на православних цвинтарях. Ці попи, прислані з листами Варшавського Митрополита, молоді і рішучі українці, які в офіційних своїх звітах називають свою національність як українську, навмисно поселяються у чисто польських селах.
Як приклад називаю: у повіті Томашів Любельський у 7 офіційних парафіях є 11 позаштатних парафій (незаконних), у повіті Холм з 11 штатних парафій етатових є 10 незаконних, у повіті Замость на 2 штатні є 2 незаконні парафії. Доказом, що позаштатні парафії непотрібні, є те, що у Замості на 184 православних є позаштатний піп, який відправляє службу на цвинтарі. В селі Шевня, повіт Замость, на 840 поляків-католиків є 212 православних, які, за винятком 5 родин, говорять виключно польською. Недавно прислали туди попа-українця, і вже через 3 місяці населення і діти починають говорити русинською.
Характерним є те, що ті села розташовані на західному краю Люблінського воєводства і там повинен був пройти польсько-український кордон Брестського миру.
Лояльних попів або тих, які вважають себе поляками, за останніх 2 роки попереводили з колишньої Холмщини на Волинь.
Посилаючи у такій великій кількості позаштатних попів і монахів з Варшави, які не підлягають випробовуванню парафій, мають за мету створення фактичного стану, щоб у день підписання угоди між церквою і Польською державою легалізувати фактичну кількість парафій. Це є гра, яку не хоче зрозуміти Міністерство освіти.
За останніх два роки 80 % православних дітей, які відвідували заняття з римо-католицької релігії, перестали на них ходити, і сталось це таким чином: попи почали вимагати у шкільних інспекціях право викладання ними релігії і отримали його. Приїздили до шкіл, але тільки два чи три рази провели навчання релігії, після чого взагалі вже не приїжджали, діти з того часу перестали відвідувати заняття з релігії. Надалі приїжджати вони не могли, бо це фізично неможливо. Йшлося тільки про агітацію і відрив їх від польського впливу.
Попи теоретично повинні вчити релігії польською мовою і лояльно говорять, що так чинять. У дійсності, оскільки на навчанні релігії нема нікого стороннього, викладають її російською. Як доказ цього наводжу, що діти, які завжди на інших предметах говорять тільки польською, при навчанні релігії на питання, поставлене в присутності інспектора або керівника школи польською, відповідають руською.
Деякі попи збирають у школі полонізованих дітей і часто вчать їх там читати руською, стверджуючи, що вчать їх релігії, а не читання, оскільки літургія проводиться старослов'янською.
III) Православний клір, за винятком 2 попів, не хоче проголошувати проповіді польською мовою і організовує проти цього агітацію, як і не хочуть вони сповідати тих, хто вважає себе поляками. Стверджують, що не мають наказу від своєї церковної влади вживати польську мову у церквах і що митрополит Діонісій і Православний Собор з лютого 1937 року їм це однозначно заборонили. А для імітації деякі попи під час державних свят виголошують проповіді польською і про цей факт люблять писати і широко коментувати перед представниками влади, але роблять це лише для замилювання очей, бо на цих богослужіннях нема, крім представників влади, сільського населення, тому що ці свята припадають, як правило, на будні дні, тобто не бояться, що могли б тоді вплинути в напрямку полонізації. Про це охоче пишуть у газетах, бо знають, що селянин цих газет не читає, читають їх інтелігенти, але не православні, оскільки на Холмщині такої інтелігенції нема, а читають газети у Варшаві. Таким чином, хочуть показати свою лояльність і працю на користь держави.
IV) За останні два роки на 100 % збільшилась кількість учнів православного віросповідання у середніх школах. Йдеться, власне, про освіту руської інтелігенції з цього регіону. У середніх школах порівняння дітей польських селян до дітей руських селян є дуже невигідним для польських селян. Як приклад, наведу місто Замость: у середніх школах у Замості навчається 33 дитини руських селян. А в цілому у повіті є 11 000 римо-католицьких селян і лише 6 000 руських селян. Від тих 6 000 руських 33 дитини вчиться у середній школі, і, як правило, з сіл, які не визнають, що вони польські, а вважають себе руськими. Але селянських польських дітей, незважаючи на їх велику кількість, до середніх шкіл ходить тільки 20. Таке саме відношення спостерігається в гімназіях у Холмі і Томашові.
V) Римо-католицьке віросповідання на території колишньої Холмщини є покривджене відносно православного віросповідання внаслідок того, що православнгій клір веде з державною владою особливу гру Його представники і офіційні вищі священики показують себе надзвичайно лояльними громадянами, вдячними за відчутну опіку над церковною організацією в Польщі, інколи навіть виступають як поляки і активно записуються в члени різних державних і підтримуваних державою комітетів і товариств. Справді, показують усю свою добру волю і запал до боротьби з комуною, якою зазвичай захоплюються адміністративні й політичні чинники. Цими двома аргументами здобувають собі повністю прихильність і вільготи від влади для цілей, нібито виключно релігійних, православних, а в результаті підступно збільшують кількість церковних посад, впихаючи до кожної церкви притягнутого звідкись монаха: ним буває часто нововисвячений монах – колишній офіцер, поліцейський і т. п. – монах нібито росіянин і нібито українець, після чого незабаром з'являється показний світський каплан, а потім екс-попівство перетворюється на самостійну парафію.
Як приклад наводжу повіт Замость, який на 6000 православних має 4 православних священики, 2 офіційних і 2 неофіційних, тобто на одного припадає 1500 осіб, тоді як на католицькі парафії припадає від 4 до 8 тисяч осіб.
Повіт Томашів Любельський – на 74 000 римо-католиків є 20 парафій і 20 ксьондзів, тобто приблизно 3500 – на ксьондза, а на 33 000 православних є 20 попів, з них 8 штатних і 12 позаштатних, тобто на парафію припадає близько 1650 осіб.
Гірше це виглядає у гмінах, де, наприклад, у гміні Потужин повіт Томашів є 2270 католиків і нема жодного католицького костелу. Зате є 4000 православних, які мають 2 офіційні і 2 неофіційні парафії, і на кожну парафію припадає 1225 осіб.
Повіт Холм має 18 православних священиків і 21 діючу церкву, віруючих є 35000, тобто на одну церкву припадає 1600 осіб і священик на 1950, тоді як у католицькому віросповіданні на 77 000 віруючих є 26 костелів і 27 капеланів у парафіях, тобто припадає близько 3400 осіб на костел і від 2800 до 3000 на капелана.
Стверджую, що на території Холмщини питання польськості дорівнює питанню віросповідування.
Також стверджую, що православні, які переходять на римо-католицький обряд, є 100 %-вими поляками.
Стверджую, що через навалу і приїзд попів на Холмщину за останніх 2 роки і також через їхню агітацію русинське населення має настанову на наступ, а польське населення перебуває в депресії і дозволяє нав'язувати собі руську волю, доказом чого є випадки восени 1936 року на території моєї дивізії (пацифікація).
Категорично стверджую, що православна церква на Холмщині є русифікаційною інституцією, і її вплив, як і розростання, мусить бути абсолютно загальмований. Це – одностайний голос влади і населення незалежно від політичних поглядів. З цією метою треба якнайшвидше зробити такі заходи:
1) Польський уряд повинен змусити православну церкву на території Холмщини (так само і Підляшшя), щоб проповіді і молитви, за винятком служби Божої, і повсякденне спілкування проводились тільки польською мовою. Зрештою це не повинно становити жодних труднощів, бо ця церква утримується за польські гроші, і Росія за неї не заступиться.
2) Належить відкликати всіх позаштатних попів і не дозволити утворення жодної нової православної парафії.
3) Належить негайно розібрати і частково передати католицькій церкві 54 зачинені церкви і ті, які стоять пусті, бо вони є фактором антидержавної агітації як для попів, так і для комуністів.
4) Належить утворити 38 нових римо-католицьких духовних посад, призначених перш за все для римо-католицьких костелів, збудованих ще за давніх часів Речі Посполитої Польської, тепер замкнених і необслуговуваних священиками, зате під їхнім носом у сільських хатах відбуваються служби, здійснювані православними попами. Наступною метою є творення нових парафій. Це можна зробити за рахунок парафій на заході і в центральнім краї, наприклад у Познанськім, і т. п.
5) Треба запровадити і встановити на території Холмщини З монастирі, конкретно: Реформаторів у Холмі, Францисканців у Солі, повіт Білгорай, також інший орден на повіт Грубешів.
6) Треба якнайшвидше перенести Радомську залізничну дирекцію з Радома до Холма для посилення польської енергійності.
7) Належить призначити узгоджувача Любельської єпархії для використання його щодо ревіндикаційної церковної акції (після смерті останнього ніхто на цю посаду не був призначений).
8) Треба діяти за принципом «Ані один кусник землі не може потрапити в ікші руки, крім польських».
9) Необхідним є призначення (асигнування) півмільйона злотих на викуп землі з рук виїжджаючих чи емігруючих русинів у польські руки.
10) Необхідно також, щоб так само, як і окраїни, з дня I.IV поточного року Замойський, Холмський і Томашівський шкільні інспекторати були розділені на повіти. Це необхідно через полонізаційну акцію, щоб шкільні інспектори могли на місці з відповідними владами і організаціями проводити полонізаційну політику.
11) Належить старостами тих повітів призначали рішучих людей, не лібералів, які перш за все вважаються патріотами, а вже потім керівниками (таких треба двох).
Якщо параграфи від 1 до 11 не будуть якнайшвидше реалізовані, а вища влада не поставить ясно і рішуче тієї проблеми спеціально перед митрополитом Діонісієм, трудною буде також акція польського суспільства і влади нижчого рівня, план дій яких і розуміння цих справ погоджені, а вказівки з Міністерства будуть прямо протилежними.
Особливо це видно через постійний дозвіл молодим попам займати парафії і через від0утність рішень щодо скасування замкнених церков.
Доповідаю, що тутешнє суспільство цим так здезорієнтоване і засмучене, що можуть статися випадки самовільної ліквідації замкнених церков.
Доповідаючи про вищенаведене, стверджую, що це вже останні наші можливості на цій території, які вирішать, чи східні частини Любельського воєводства залишаться польськими, чи українськими.
Командир дивізії ОЛЬБРИХТ ген. бриг.
CAW; З DP.13133/2
Документ 8
Замость, дня 24 березня 1938 р. Л. 37/таем. КК.
Командування 3 дивізії піхоти Легіонів до командира ОКИ у справі організації товариства поляків православного віросповідання.
Через посилення акції православних позаштатних священиків на навмисну українізацію польських сіл вважаю, що виникає необхідність організації товариства поляків православного віросповідання. Це було б «троянським конем» в український табір.
Для цього маю кілька інтелігентів православного віросповідання, наприклад офіцера дійсної служби, комісара поліції і т. д., які могли б цю роботу провадити. Маю також одного православного священика. Прошу пана генера. іа про погодження цієї справи з паном воєводою Любельським і і.адання мені права вирішення у цій справі з метою проведення тієї ж акції.
Командир дивізії ОЛЬБРИХТ, ген. бриг.
CAW З DPI, 313,3/2
Документ 9
Замоешь 24 березня 1938 р. Л. 38/таєм. КК.
Командування 3 дивізії піхоти Легіонів до командира ОКИ про протидію радіопропаганді
Доповідаю, що від керівників праці на території отримую у великій кількості зведення, що більшовики проводять через радіо велику агітацію. Проводирі української і комуністичної роботи мають лампові радіоприймачі, спеціально збирають населення для слухання радіо. Виникає необхідність протидії цьому шляхом: а) найскорішої побудови радіостанції чи зміцнення будь-якої іншої для заглушування російської станції; б) ненадання абонемента під яким-небудь приводом ненадійним людям; в) покарання агітаторів за нелегальне збирання і слухання радіо чи позичання радіо іншим, які за нього не заплатили, і використання цього як приводу для конфіскації або скасування права абонемента.
Вважаю, що цією проблемою належить спеціально зайнятись.
Командир дивізії ОЛЬБРИХТ, ген. бригади
CĄW3DP 1,313,3/2
Документ 10
Люблінський воєвода, Л. ППВз. II.2/34, Таємно Люблін 4 XI11937.
Призначення постуніатських святинь.
У Міністерство релігійних віросповідань і громадської просвіти, Департамент визнань у Варшаві (витяг).
Висуваючи у листі від 13.ХІ.37 року ППВз II2/34 максимальні висновки щодо передачі католицькій церкві низки замкнених храмів, за основу взяли телефонне розпорядження Міністерства, основане на впевненості центральної влади, що передані католицькій церкві храми стануть місцями католицького наступу костелу на національно змішаних територіях. Але з огляду на пояснення, які були викладені моєму делегатові, змінюю включені у згаданому листі висновки відповідно до доданого переліку. (…).
Стосовно поставлених перед Міністерством питань, а власне: 1) які церкви можна розібрати без загрози громадській безпеці, 2) де передача церкви створює небезпеку унії, 3) де передача церкви католицькому костелові умотивована релігійними потребами населення і 4) стосовно яких церков клопочуться православні, доповідаю: ad 1. У результаті розпочатої у 1928 році акції розбирання закритих церков розібрано протягом 1928–1929 років 22 церкви і 4 каплиці. Розбирання тривало так довго, поки православне населення і церковні чинники не орієнтувались у ситуації і не зайняли рішучої позиції, яка зробила неможливим продовження акції. Посипались протести, сеймові звернення, активний опір населення і охорона церков удень і вночі. Ще до цієї пори про це з'являються згадки у руській пресі («Діло»).
З огляду на вищенаведене змушений стверджувати, що подальша акція розбирання замкнених церков у всіх випадках напевно буде викликати більш чи менш активну протестаційну акцію православного населення і потенційно становить загрозу безпеці у кожній місцевості.
Незважаючи на це, категорично стверджую, що залишені на підпорядкованій мені території замкнені церкви є обставиною, яка через постійне хвилювання православного населення і запалення їх настроїв на цьому терені національною пропагандою становить також постійну потенційну загрозу безпеці, збільшуючись з кожним роком, що вже сьогодні мушу оцінювати як небезпечніше, ніж можливі сутички через акції розбирання, які за відповідної організації апарату безпеки вважаю можливими для захоплення і ліквідації. ad 2. Протягом кількох років православне населення в Ошчові Грубешівського повіту, бажаючи відкрити храм, мало намір з цією метою перейти в уніатство. Але коли дійшли висновку, що цей план не має шансів до реалізації, відмовились від намірів.
У 1934 році Підляський єпископ вніс до воєводської управи прохання передати йому на костельні цілі церкву в Луківці Холмського повіту, про що доповіли міністерству 5.ІІ.34 р. Л. дз. Б2/36. У Луківці є 65 католицьких і 70 православних родин, до парафіяльного костелу в Угруску шлях 3 км, що змушує задуматись, чи єпископ міг мати план утворення в Луківці унійної парафії. За цю церкву просили також православні.
Крім цих двох випадків, не бачу наразі можливості утворення унійних парафій при планованих для призначення католицькому костелу храмах. ad 3. З висвячених під час війни на римо-католицькі костели в Люблінській єпархії 96 церков до цього часу належно не використовується 19. Це храми типу каплиць при окремих парафіяльних костелах без власного священика. Служба Божа відбувається в них тільки у певні дні.
Крім того, серед висвячених на костели церков 11 призначено на унійні парафії, а точніше – 9 у єпархії Підляській і 2 – у Люблінській, храми у Посадові продано у 1936 році за дозволом Люблінського єпископа.
З цього випливає, що істотні релігійні потреби католицького костелу не вимагають передачі цьому костелові жодних храмів.
Католицький костел на території Люблінського воєводства не проявляє активності у визнаннєво-асиміляційному напрямку; обставини для цього також не дуже сприятливі, оскільки православні віддані своїй вірі, а особливо східному обряду, доказом чого є закостеніння унійної акції, утримування православним населенням священиків у тих місцевостях, де немає храмів, вимога повернення висвячених на костели церков (Отроч, Бішча, ЗамЯ, Ходиванці, Шевня, Горишів Польський, Замость, Рейовець, Тарнаватка), факт заволодіння церквою, переданою Підляському єпископу в Бублі Старому, де було унійне приміщення, оволодіння замкненою церквою у Верешині, постійні прохання про відкриття замкнених церков і прохання про спорудження церков там, де вони були розібрані. ad 4. Протягом семи років православні намагаються отримати після уніатів такі церкви: 1) у Луківці, 2) у Бородиці, 3) Свєржах, 4) Моратині, 5) Голубі, 6) Хмельнику, 7) Копилові, 8) Стрільцях, 9) Жепліні, 10) Розтоці, 11) Панькові, 12) Новосілках, 13) Віткові, 14) Ярославці, 15) Вакійові, 16) Деканові, 17) Модрині, 18) Поболовицях.
Будь-які суттєві релігійні потреби віруючих як римо-католицького, так і православного сповідування не вимагають продовження передачі храмів на користь цим сповідуванням, але, якщо ми бажаємо остаточно і фактично довести до ліквідації проблеми непрацюючих замкнених церков, я подав Міністерству дня 16.111.37 проект призначення цих храмів, у якому запропонував передачу ще деяких храмів як православним, так і католикам і лише з метою, щоб зайве не дратувати як православних, так і костельні сфери в разі продовження розбирання решти храмів.
ВОЄВОДА /-/ Й. де Трамекурт
Додаток до Л: ППВз. II. 2/24/37 з дня 4.ХІІ.37 р.
Перелік храмів
| № п/п | Місцевість | Віддаль від | Кількість | Призначення | ||
| церкви 1 костелу | православ. | католик. | |||||
| Повіт Грубешів | ||||||
| 1 | Голуби | 8 км | 4 км | 1528 | 661 | зруйнувати |
| 2 | Ошчув (стара) | 4 | на місці | 1105 | 967 | костелові |
| 3 | Бородиця | 6 | 6 | 669 | 559 | зруйнувати |
| 4 | Гребенне | 4 | 5 | 376 | 270 | зруйнувати |
| 5 | Копилів | 6 | 3 | 638 | 902 | зруйнувати |
| 6 | Кобло | 7 | 3 | 555 | 126 | зруйнувати |
| 7 | Лушків | 7 | 556 | 569 | зруйнувати | |
| 8 | Малків (стара) | / 5 | 7 | 1071 | 1561 | костелові |
| 9 | Мєняни | 6 | 9 | 1592 | 907 | зруйнувати |
| 10 | Гродек | 5 | 5 | 475 | 98 | зруйнувати |
| 11 | Шумів | 7 | 6 | 398 | 65 | зруйнувати |
| 12 | Убродовиці | 6 | 6 | 1028 | 589 | костелові |
| 13 | Заборці (стара) | 5 | 2 | 1084 | 695 | костелові |
| 14 | Ярославець | 4 | 5 | 451 | 1812 | костелові |
| Повіт Томашів | ||||||
| 15 | Кмічин | 5,5 | 5,5 | 904 | 793 | зруйнувати |
| 16 | Підльодів | 4 | 3,5 | 632 | 981 | костелові |
| 17 | Моратин | 10 | 3,5 | 669 | 421 | зруйнувати |
| 18 | Ратичів | 7,5 | 6,5 | 321 | 61 | зруйнувати |
| 19 | Зимно | 9,5 | 3,5 | 659 | 320 | зруйнувати |
| 20 | Недезів | 9 | 5 | 134 | 1103 | костелові |
| 21 | Типін | 9,5 | 5 | 574 | 943 | костелові |
| 22 | Радків | 5,5 | 3,5 | біб | 1278 | зруйнувати |
| 23 | Василів | 5 | 5 | 639 | 246 | зруйнувати |
| 24 | Жабче | 4 | 4,5 | 574 | 832 | костелові |
| 25 | Михалів (каплиця) | 3,5 | 3 | 307 | 2317 | костелові |
| 26 | Паньків | 9,5 | 4 | 415 | 823 | костелові |
| 27 | Дутрів | 3,5 | 6 | 432 | 981 | костелові |
| 28 | Микулин | 3 | 3 | 321 | 144 | зруйнувати |
| Повіт Холм | ||||||
| 29 | Черніюв (стара) | 9 | 4 | 599 | 1108 | костелові |
| 30 | Хутча | 6 | 6 | 1076 | 722 | зруйнувати |
| 31 | Колемчиці | 5 | 9 | 813 | 288 | зруйнувати |
| 32 | Поболовиці | 3 | 9 | 1265 | 927 | костелові |
| 33 | Розтока | 7 | 3,5 | 811 | 608 | зруйнувати |
| 34 | Луківок | 8 | 5 | 580 | 2201 | зруйнувати |
(Наступні сторінки переліку в архіві відсутні)
CAW З DP /, 313.3/2
Документ 11
Керівник Координаційної акції на колишній Холмщині Л. від. 80/таем. КК Замость, дня 27 травня 1938 р.
Повітові керівники ревіндикаційної акції
Дня 21.У.38 р. прийняв керівництво ревіндикаційною акцією на території колишньої Холмщини від ген. Ольбрихта.
Повністю підтверджую директиви і вказівки мого попередника і їх життєздатність. Зі свого боку, як найближчі вказівки, встановлюю:
