Текст книги "Історія польсько-українських конфліктів т.1"

Автор книги: Микола Сивіцький

сообщить о нарушении

Текущая страница: 15 (всего у книги 22 страниц)

Шляхетська принада

У 1929 році у Турці на Прикарпатті (Львівське воєводство) з'явилась чимала брошура місцевого публіциста Вл. Пулнаровича, який інформував, що до половини XV століття територію Турчанського повіту покривала безлюдна пуща, і лише у 1510–1570 прибули сюди польські королі й зайняли ці землі, віддаючи їх у нагороду лицарям за вірну військову службу Нащадки цих лицарів швидко розмножувались, набували різноманітні прізвища і шляхетські герби, корчували пущі і закладали села, прибували також осадники, якими «були також русини і поляки, але переважали волохи, які переховувались у Польщі від утиску угорців. Оселившись тут, волохи з часом прийняли русинську мову і звичаї» (с. 19). Щоб «утримати цих осадників на місці, дбали про їхні духовні потреби, засновували церкви і попівства» (с. 18), аж, нарешті, через двісті років – у 1743 утворено у новозакладеному місті Турці католицьку парафію. Це було «великим добродійством для навколишньої Полонії», оскільки «через відсутність костелів і польських ксьондзів багато польських родин зазнало русифікації». (…) Для волохів і русинів у кожному селі була церква і майже у кожному селі священик (с. 51–53). Зрештою, «костел, збудований у Турці, постав завдяки спільній праці і старанню всіх міщан Турки, як поляків, так і русинів», оскільки «польські родини з руськими поєднувались сімейними узами, кумівством і сердечною приязню, сліди якої у старшого покоління залишились до нинішнього дня». І немало, очевидно, таких руських було, якщо біля одного католицького костелу автор нарахував чотири греко-католицьких.

З тексту випливає ряд питань. Якщо серед осадників знаходились «також» русини, тобто незначна частина, а переважали волохи, то чому не румунізувались русини, а тільки русифікувались волохи? Чому русифікувалась ця нібито польська шляхта? Чому будувались греко-католицькі церкви, якщо волоська більшість була православною? Чому польська шляхта* будувала церкви, не намагаючись протягом цих двох століть збудувати костел? А якщо, всупереч твердженню автора, читач сам дійде до висновку, що русини мали перевагу, то звідки вони взялись?

Відповідь може бути одною: русини були тут господарями з діда-прадіда, з часів Галицько-Волинського князівства, не осадниками. Шляхетський стан утворили головним чином нащадки бояр, яким костел був непотрібний, тільки після захоплення Галичини польські королі впихали сюди свою шляхту, обдаровуючи привілеями, атрибутами влади. Автор ніби не бачить неточностей своїх викладів, тільки голослівно заперечує «посилання деяких з цих народів на раніше надання прав ще з XIII століття руськими князями і особливо князем Левом». Очевидно, що нічого іншого не залишалось, оскільки метою книги було доведення польськості як земель, так і турчанської шляхти. Точніше кажучи, доведення фікції, необхідної для політичних планів. Тому Пульнарович перелічує цілий ряд шляхетських прізвищ, складений в алфавітному порядку, і в кінці стверджує, що «ця шляхта не є слов'янського походження, бо це є нащадки римських лицарів, які осіли у Волощині і Семигороді, з домішкою, очевидно ж, поляків. І вся ця «маса лицарського народу у Польщі, незалежно від віросповідання, становила з Річчю Посполитою нероздільне ціле і віддавала Польщі вірну любов» (с. 137). Це, власне, з неї, з тієї шляхти «зі старост і князів з королівських маєтків, з орендарів і їхніх службовців рекрутували захисників Вітчизни, бо не хто інший, як ця шляхетська дрібнота творила і напинала хоругви, здійснюючи лицарську сторожу на кресах Речі Посполитої» (с. 143) [46]46
  Władysław Pulnarowicz. U źródeł Sanu, Stryja i Dniestru (Historia powiatu tur– czańskiego). – Turka n/S, 1929.
  Ця книжка відновлена фотоофсетним способом у…1990 році! Тут аж проситься рецензія з авантитулом: «Увага – реваншизм!»


[Закрыть].

Пульнарович присвятив свою працю Маршалку Пілсудському і, напевно, не без схвалення командира (пам'ятаємо «несубординацію» ген. Желіговського у приєднанні Вільна) виникла концепція завоювання за допомогою виховання. Завоювання того, чого не вдалось захопити мечем, – людських душ.

Військові спеціалісти підрахували, що на Прикарпатті, у Львівському і Станіславському воєводствах знайдеться шляхетських нащадків близько 300 тисяч, на Поділлі (Тернопільському) – 80 тисяч, на Волині – 200 тисяч, на Поліссі – 100 тисяч, Новогрондському і Вільненському – 250 тисяч. Майже мільйон людей міг стати серйозною підтримкою польськості на східних землях, коли б тільки виявилась результативною версія, що вони є нащадками польської шляхти, у якої за участь у боротьбі за незалежність загарбники забрали землю, змусили до прийняття православ'я або унії, а потім і до втрати національної свідомості. Внаслідок цього польський шляхтич став українським селянином і на додаток ворогом польськості. Гра вартувала свічки.

За наказом Міністерства військових справ акцію ревіндикації сільської шляхти розпочав X округ корпусу в Перемишлі, доручаючи командиру 5-го полку підгалянських стрільців утворення шляхетського підрозділу для молоді Турчанського і якоюсь мірою Дрогобицького й Самбірського повітів. Перший підрозділ утворено у 1934 році, наступний – у 1935. Як видно з документів 50 і 52, акція вдалась, дещо гірше вийшло із залученням до співпраці адміністративної влади (див. документ 51) включно з поліцією і духовенством.

«Військо розпочало розширювати працю у 1935 році, – стверджує П.Ставецький (Наступники Коменданта, с. 181). – На території шляхетських дворів закладали спочатку відділення «Стрільця», а потім організовувались осередки сільської шляхти. Всією акцією керував Координаційний секретаріат польських громадських організацій у Львові, створений за ініціативи командира округу корпусу в Перемишлі на міжорганізаційній конференції 23 листопада 1935 року. У 1936 році акцію розширено на територію сусідніх повітів Львівського і Станіславського воєводств. 17 жовтня 1937 року у Львові відбувся організаційний з'їзд 4 тисяч представників з шляхетського населення, на якому утворено «Союз сільської шляхти Підкарпаття» з осідком у Перемишлі.

25 лютого 1938 року виник «Комітет зі справ сільської шляхти на Сході Польщі» як автономна одиниця «Товариства розвитку Східних земель». Головою комітету став 1-й віце-міністр військових справ ген. Януш Глуховський, а одним із членів троїстої президії був керівник відділу в департаменті загального управління Міністерства військових справ підполковник дипломований Станіслав Садовський. Комітет у справах сільської шляхти був осередком планування і координації всієї акції. Для реалізації своєї праці він утворив чотири секції: пропагандистську господарську, фінансову і наукову. У тій останній зосереджено близько 150 найвизначніших учених з галузі етнографії, історії і географії. Головна увага комітету повинна була бути звернена на Східну Малопольщу, а потім на Волинь. Принципами, якими збирались впливати на сільську шляхту, було введення польської мови, перехід на римо-католицький обряд і участь у польських економічних організаціях».

Щодо оцінки кількісних досягнень у наборі сільської шляхти думки дослідників поділені. Отже, Побуг-Маліновський пише (с. 824), що на зламі 1938/39 років сільська шляхта мала понад 800 осередків і осель, які зосередили у трьох малопольських воєводствах понад 550 тисяч членів (разом з родинами), тоді як П. Ставецький (с. 186) вбачає у цих цифрах «велике перебільшення», оскільки було максимум 450 осередків і 41 тисяча членів. Шляхетське вербування проводилось двома способами: заохоченням і примусом. «Організовано було для тих «воскреслих» колективні краєзнавчі екскурсії, – інформує Побуг-Маліновський, – до Варшави, до Гдині і в глибину Польщі, дітей і молодь збирали у літні табори в найбільш польських регіонах країни» (с. 824). Перед солдатами шляхетських рот відкривалась перспектива посад інструкторів, лісників, поліцейських (документ 52) і т. п.

Головним союзником другого способу вербування до сільської шляхти була злиденність. Її вистачало навіть на волинському чорноземі, не кажучи вже про Галичину. Якщо 27 % волинян мали до 2 га землі, а 40 % – від 2 до 5 га, то щонайменше ця перша група повинна була десь працювати поза господарством, щоб якось утримувати родину. Кожний такий «господар» – робітник у лісництві чи той, що забивав брукове каміння у шосе, мусив ставати «шляхтичем», аби не залишитись безробітним. Таку долю я бачив власними очима. «Відщепенців» чекала на селі найбільша кара: бойкот рідного середовища. Вони плакали, переживали муки, але до осередку і до костелу йшли, бо діти не могли залишитись без шматка хліба. І чекали, коли на окупанта впаде кара Божа.

І коли вже дочекались, то увібралось кудись без сліду десятки і сотні тисяч змученої «шляхти», примусові католики вернулись до православ'я, залишилась тільки смертельна ненависть до польськості.

Але не всі, однак, повернулись, частина виявилась втраченою для українського народу. Особливо ті, кого зв'язали змішані шлюби. Одних незабаром вирізала УПА, інші перебрались на польські терени, щоб увійти в чуже середовище, – і почували себе нещасними до смерті.

Документи 50-52

Документ 50

5 полк підгалянських стрільців, Л. дз.393/таем.

Перемишль, дня 24. VI. 1936 р.

Командир Округу корпусу №Х, Перемишль.

Звіт з вишколу і виховання прикарпатської шляхти у 5 ппс.

За наказом ДОК X Л. дз. 959/таєм. від дня 8.V. 1936 р. подаю звіт про стан праці з греко-католицькими стрільцями шляхетського походження за весняний період 1936 р.

Річний досвід праці 5 полку підгалянських стрільців над усвідомленням тvfx стрільців, створення нової шляхетської роти молодшого віку в поточному році у 5 ппс, налагодження тісного зв'язку з місцевістю шляхом виїзду офіцерів 5 ппс до Турчанського повіту, дворазові екскурсійні поїздки представників шляхти до Перемишля у цьому році, як і в минулому червні на Євхаристичний Конгрес, і, нарешті, тісний контакт командування полку з місцевими польськими діячами (у Турчанському повіті) дали полку можливість сформувати собі чітке розуміння цієї справи і зробити низку конкретних висновків для полку, як і побажань щодо подальшої допомоги з боку вищої військової влади та необхідності тіснішої координації цієї акції з владою державної адміністрації – освітою, костельною владою і т. д.

І. Короткий виклад щодо нинішнього стану обох рот з точки зору вишколу і військового виховання.

А. 2 рота стрілецька (старшого віку) ОРГАНІЗАЦІЯ:

Командир роти – кап. Хашчинський + 2 молодших офіцери, тепер тільки 1.

Склад роти – 113 стрільців.

Складається з:

Ходачкової шляхти І груп. кат. 86 стрільців з Турчанського повіту.

Селянського походження І груп. кат. 6 стрільців з Турчанського повіту.

Селянського походження різн. кат. 20 стрільців з інших повітів.

Рота складається з двох взводів. Командирами взводів є офіцери, нині один офіцер, заступниками – підофіцери у званні сержанта і взводного. Застосовано індивідуальну систему вишколу. Стан кадрів відповідає поставленому завданню.

ВИШКІЛ

У зимовий і весняний періоди рота була переобтяжена караульною службою, що не дало змоги провести нормальний вишкіл, результат – певне занедбання у бойовому навчанні. Нині рота підтягнулась у результаті виконання караульної служби молодшими, крім цього, рота, як прапорова, передбачена до супроводу, більше підготовлена з точки зору дисципліни і формальної муштри.

ВИХОВАННЯ

Протягом цього періоду проведено інтенсивне навчання з початкового вишколу солдата, який усі закінчили з дуже добрим і добрим результатом. Свідомо зацікавлювали стрільців відомостями про їхнє походження, герби і справи предків. Організовано було екскурсії офіцерів роти до Турчанського повіту з метою ознайомлення з підґрунтям справи турчанської шляхти. Проведено навіть екскурсію батьків цих стрільців на Євхаристичний Конгрес у Перемишлі. Організовано рільничо-кооперативні курси, на які ходило 15 стрільців.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТУ 2 ШЛЯХЕТСЬКОЇ РОТИ

Попри 15-місячну службу для них характерні труднощі у зосередженні уваги, велика схильність до крадіжок. Не проявляють між собою дружби і приятельства, кожний керується сильно розвинутим егоїзмом. Проявляють фальшиву солідарність – погано зрозуміле приятельство. Легкозапальні, у рівномірній безперервній позитивній праці не витримують темпу.

Якщо йдеться про матеріальний стан, то він виглядає дуже бідно, близько 16 % взагалі не мають землі, займаючись ремісництвом.

У розмові між собою вони користуються руською мовою, хоча дуже добре володіють польською. Але руською писати не вміють.

У ставленні до Польської держави всі лояльні, деякі проявляють навіть відданість; з кожним місяцем і тижнем видно, як тягнуться вони до польськості, як хочуть бути поляками і самі зголошуються з бажанням перейти на римо-католицький обряд. Наразі у 2 роті на римо-католицький обряд переходить 20 стрільців (справа подальшої праці з ними залишається на порядку денному).

Б. 5 рота – капітан Япек Бентковський + 3 офіцери.

Склад роти – 130 стрільців.

У тому числі:

Ходачкової шляхти гр. кат. 99 стрільців з Турчанського повіту.

Селянського походження – 31 стрілець з інших повітів.

Рота поділена на три взводи. Командирами взводів є офіцери, заступниками – сержанти. Застосовується індивідуальна система вишколу і виховання. Інструкторський склад – на відповідному рівні.

ВИШКІЛ

З точки зору вишколу, як і в минулому році, шляхта демонструє велике бажання й запал, але через низький рівень мислення не" може засвоїти теоретичні знання. Велику трудність становить також поняття ритму і координації рухів, через що з огляду на формальну муштру стоїть нижче від звичайних рот.

Усі розділи вишколу виконують повністю вправно, але не вміють добре відповідати і добре висловлюватись, що можна пояснити поганим володінням польською мовою, невмінням будувати фрази. Крім цього, є зауваження стосовно вишколу, як і у звітах попереднього року.

ВИХОВАННЯ

Крім частих цілеспрямовано підготовлених бесід на тему усвідомлення їхнього походження і чіткої установки всього апарату і кадрів на сприйняття молодого елементу, постійно проводиться початкова солдатська школа для неграмотних і уроки з історії і географії. Найважливішим моментом для них була підготовка до першої триденної відпустки (на Зелені Свята) і прибуття шляхетської делегації з Турчанського на Конгрес – див. нижче.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТУ 5 ШЛЯХЕТСЬКОЇ РОТИ

Прикарпатська шляхта молодого віку мало відрізняється від старших за віком. Це є занедбаний елемент. Великий процент занедбаності, повна відсутність громадянсько-національної свідомості, слабе володіння польською мовою є найкращим доказом цього. Стрільці шляхетського походження 5 роти мають кілька властивих для себе характерних рис, які відрізняють їх духовно і почуттєво від решти стрільців цієї роти. Першою такою рисою є надмірна вразливість і чутливість на слова догани керівництва, які завжди викликають сльози. Другою такою характерною рисою є охота до бійки і непорозуміння між собою. Дуже часто зустрічається бажання оббрехати керівників і старших, а також відсутність поваги до чужої власності, і це майже збігається з оцінкою характеру стрільців 2 роти (старший вік). Виховна робота у війську при надзвичайно перевантаженій вишкільній програмі, до якої шляхта інтелектуально зовсім не підготовлена, не може наразі принести результати. Під цим оглядом праця у роті молодого віку йде наразі повільніше, але завдяки минулорічному досвіду набагато послідовніше – тим більше, що у 5 роті, крім елементів з Турчанського повіту – спокійного і дуже придатного до праці національного усвідомлення, ще є елемент з Дрогобицького і Самбірського повітів, які, як міський елемент, є більше підготовлені і, до певної міри, критично настановлені завдяки попередній належності до української «Просвіти». Однак у 5 роті молодшого віку почався процес за взірцем 2 роти старшого віку – перехід на римо-католицький обряд.

У 5 роті близько 16 переходить на римо-католицький обряд.

Висновки і побажання А. ВИСНОВКИ (для 5 ппс) а) Програма вишколу повинна відрізнятись від програми для звичайних рот.

V І період слід звернути увагу на фізичне виховання, муштру і національно-громадянське виховання. Бойовий вишкіл, який займає найбільше часу у нормальній роті, зменшити під оглядом кількості часу на якісь 20 % (той час призначити на громадянське виховання), обмежити його до самих типових і насправді необхідних тактичних засад, розраховуючи, що в осінньо-зимовий і весняно-літній І і III періоди це безумовно відпрацюють, оскільки на відміну від інших рот вони є розпарцельовані і будуть становити до кінця служби єдину роту. Стрілецький вишкіл належить розглядати як предмет, у якому вони будуть успішні з огляду на вроджені добрі якості (виховання у горах і поблизу лісів). Вихованню треба присвятити більше часу і почати від навчання читання і письма, а також зрозуміло висловлюватись. У муштрі треба дотримуватись ґрунтовної дисципліни і максимального покарання за провини.

V період не належить забагато хвалити і викликати у них зайву зарозумілість, бо вона може їх зіпсувати. Тільки після II періоду, досягнення ними певних результатів можна зробити з них гвардію полку (роти прапорова і представницька). б) Польський елемент цієї роти повинен бути заможнішим, більш авторитетним, бувалим, який знає принаймні трохи світу і життя, і це буде елемент ремісничий, міщанський і чиновницький, який має кращу освіту і домашнє виховання, щоб міг здійснювати безпосередньо позитивний вплив на шляхту. Цей елемент повинен бути найкращим і спеціально добиратись обліковим офіцером полку (заступник мобілізаційного офіцера) з усього полку. в) На змаганнях між підрозділами і інспекціях керівників не ставитись до роти на рівні зі звиклими стрілецькими ротами, бо рівень мислення шляхти не дозволяє на досягнення у вишколі такого ж рівня, особливо у І і II періодах. Доказом цього може бути класифікація, запроваджена на основі психотехнічних обстежень у 5 роті молодшого віку.

Із 130 стрільців належать до:

Групи А – 13 В– С+ 13 С-30 С 26

Е – 17 + 24 повністю неписьменних, які не взяли участі в обстеженні. г) Після кількох перших місяців перебування і виховання у полку поставити виразно справу, що хоча вони греко-католицького віросповідання, але є польською шляхтою, тобто з кості і крові поляками, бо не походять від руських бояр, а з шляхти кінця XIV – початку XV століття, коли виник герб «Сас» і коли король Польщі (Владислав Ягелло) цей герб і землю їм надав.

З тієї точки зору 5 ппс набув останнім часом величезного досвіду (коли ми грались з ними цілий рік, частково визнаючи, що вони є русинами, ні один не визнав себе і не перейшов у римо-католицький обряд) – тепер, коли під час Конгресу сказав стрільцям і шляхті, яка прибула з Турчанського, що вони є поляками, хоча греко-католицького обряду, вони почали все частіше переходити на римо-католицький обряд, а війтові щиро і відверто обіцяли на обіді, що всі вони також перейдуть у найближчому часі. г) Виїзд роти молодшого віку на осінню екскурсію кожного року вважаю сьогодні необхідною умовою, бо величність, багатство і могутність Польщі здійснили тут вирішальний вплив на зміну поглядів і національних та релігійних переконань. д) Посилити вплив старших офіцерів 5 ппс і римо-католицького ксьондза декана шляхом частих бесід та інспекцій на місцевості і в казармах, повністю ізолювати вплив священиків греко-католицького віросповідання за винятком одного моменту, тобто підготовки до присяги. е) До кожної підофіцерської школи брати більший, ніж до цього часу, процент стрільців прикарпатської шляхти, бо досвід показує, що всі, хто пройшов підофіцерську школу, перейшли у римо-католицький обряд, частина з них переходить до понадстрокової служби у полку, в авіації, до поліції, частина прагне вернутись додому, але хоче працювати у ПВО і у «Стрільці».

Б. ВИСНОВКИ ДЛЯ ПКП І АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВЛАДИ

При наборі звертати більшу увагу на всі цікаві для нас прикарпатські повіти і вирішити цю справу з більшою сумлінністю і почуттям громадянської відповідальності. Йдеться тут як про правильне написання імен та прізвищ, так і про національність.

Який вплив може мати хоча б ПКП, говорить такий приклад: усі стрільці-шляхтичі мають в евіденційних зошитах записану руську або українську національність і на питання: «Чому почувають себе тієї національності?» – відповідають, що не знають, що урядник у ПКП їх так записав. – То ж хто зробив з вас русинів або українців? Бездумний урядник у повітовій комендатурі поповнення. Подібно виглядає справа і з перекрученням або спотворенням польських імен та прізвищ.

Часто так відбувається, що замість Ігнаци пишуть Гнат, замість Міколай – Никола, і лише у війську треба такому Гнату пояснювати, що це через помилку йому так вписано, а він, властиво, є Ігнаци, що той же самий Ігнаци із задоволенням приймає. Тією працею просвіти щодо польськості повинні займатися порядні і сумлінні службовці, чи то староство, чи повітова комендатура поповнення.

Нарешті, ПКП і староство не дбають про пошук шляхетського елементу, який повинен бути прикріплений до 5 ппс. Згідно зі всіма вірогідними інформаціями, зібраними безпосередньо 5 ппс, у Турчанському повіті є кілька гмін з римо-католицькими костелами, де є польська шляхта, яку ПКП і староство недобачають і не показують, наприклад Ломна.

ВИСНОВКИ (ПОБАЖАННЯ) ДЛЯ ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ВЛАДИ а) Закріплення Турчанського повіту до округу 5 ппс у Перемишлі:

1) Закріплення турчанської шляхти до 5 ппс викликане необхідністю безпосередніх контактів влади з полком, який вишколюється і виховується, здійснюючи вказану акцію.

2) Для налагодження зв'язку з повітом, тобто з владою адміністрації, самоврядування, з польською громадськістю, які можуть допомогти в акції, також із самим населенням, яке є об'єктом цієї акції, що може настати лише через безпосередню співпрацю чинників, які задіяні у цій акції у війську і погоджують працю на місцевості, бажаним є виділення Турчанського повіту з округу ПВ 6 ппс і призначення до округу ПВ 5 ппс.

Праця повітового коменданта ПВ під безпосереднім впливом окружного коменданта, який підтримує постійний безпосередній контакт з владою і з шляхетськими ротами у полку, приведе до результатів запрограмованої праці, виконуваної систематично, контрольованої і організованої у її дійсних ознаках і напрямках, чого не можна було добре зробити до цього часу.

3) 3 огляду на новий наказ, який доручає Окружному коменданту ПВ обов'язки Обласного коменданта СС, можна буде здійснити безпосередній вплив на місцеву організацію СС. Ця організація за тих умов при підтримці влади може спричинитись не тільки до закріплення, а й до програмного збільшення нашого майнового стану.

СС не єдина організація, яка у своїй праці може ефективно опиратися протидії, але за умови безпосереднього впливу сил, які проводять акцію. б) Через те, що 5 ппс складається з двох рот прикарпатської шляхти і що пан Генерал Глуховський, як командир OK X, наказав щорічно приймати з цієї шляхти надстроковиків, прошу пана Генерала, з огляду на відсутність вакансій і навіть зменшення за останній час у полку кількості професіоналів і надстроковиків, додати на такій підставі 2 штатні посади, щоб якнайшвидше мати професійні кадри з шляхти. в) Призначити до 5 ппс офіцерів з шляхетськими прізвищами, які повторюються у Турчанському повіті, оскільки це є найкращий виховний фактор для цієї шляхти.

Висновок 5 ппс про призначення нових підпоручників із прізвищами турчанської шляхти і офіцера (поручника) такого прізвища зі Львова з 19 ппс вислано службовим шляхом дня 24 ц. м. до Бюро персоналу.

В. ВИСНОВКИ ЩОДО СТРІЛЕЦЬКОГО СОЮЗУ (СС) У ТУРЧАНСЬКОМУ ПОВІТІ

З метою дальшого розвитку добре розпочатого СС у Турчанському повіті потрібні, крім закріплення Турчанського повіту до округу ПВ 5 ппс: а) постійний нагляд окружного коменданта ПВ 5 ппс як коменданта окружного СС; б) збільшення грошової дотації СС у Турчанський повіт; в) надіслання туди енергійніших людей і встановлення контактів з новим офіцером ПВ; г) прийняття на службу кількох найактивніших капралів (можливо, старшого стрільця у резерві) 5 ппс шляхетського походження після їх звільнення у резерв у вересні ц. р.;

ґ) сильний натиск на проблему організації орлят СС (спільно із вчительством); д) часті інспекції з боку Правління Округу СС.

III. ВИСНОВКИ (ПОБАЖАННЯ) ЩОДО ІНШИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

Праця над свідомістю стрільців прикарпатської шляхти у 5 ппс пішла незвично далеко, може, навіть далі, ніж належить сподіватись за такий короткий відрізок часу.

Більшість старшого віку повністю переконані і по черзі з дня на день переходять у римо-католицький обряд (2 рота стрільців уже близько 20,5, рота стрільців молодшого віку вже близько 16). 5 ппс, який завдяки своїм активним офіцерам встановив тісний контакт з місцевим населенням, з війтами більшості гмін і різними окремими особами, як польськими діячами, так і шляхтою – римо-католицькою і греко-католицькою, після низки розмов і вислуховування проблем і пропозицій населення стверджує, що і праця 5 ппс над двома ротами піде намарно, якщо на місцевості не буде підтримки і рішучої праці.

А. АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕРЖАВНА ВЛАДА

Стверджую з повною переконаністю, за що несу відповідальність, що Турчанський староста не розуміє тієї праці, не хоче нею займатись і тим самим утруднює роботу:

1) особисто не займається політичними справами, а тільки господарськими;

2) політичну працю передоручив віце-старості;

3) не знає історії повіту і шляхти, бо твердить, що турчанська шляхта походить з руських бояр, тобто вони є русинами, яких він «не буде перекуповувати»;

4) не працював над організацією екскурсій шляхти на Конгрес і лише в останній момент під тиском листа командира 5 ппс зайнявся нею і то лише половинчасто;

5) перешкоджає переходу шляхти у римо-католицький обряд, доказом чого є твердження самих війтів, а перш за все війта Юзефа Комарницького, який заявив, що хотів перейти з 12 родинами своєї гміни на римо-католицький обряд, на що отримав відповідь від адміністративної влади, що інші можуть, але староство не хоче мати війта русина і греко-католика;

6) у всьому Турчанському повіті поширена інформація (може, тенденційність русинів), що службовці у старостві висміюють тих, хто приходить змінювати метрики на римо-католиків, кажучи, що роблять це за «польську ковбасу», що знайшло свій відголос навіть у «Побудці»;

7) на чолі делегації шляхти до 5 ппс під час Євхаристичного Конгресу староста поставив українця Височанського, який, не маючи ані одного члена зі своєї гміни, керував делегацією, тоді як є війти шляхтичі-поляки, які мали численних делегатів зі своєї гміни, що на власний кошт (100 злотих) привезли цю шляхту, були йому підпорядковані. Українець Височанський приїхав на чолі делегації, але не брав участі в урочистостях у 5 ппс, щоб не бути змушеним до виголошення промови і декларацій, які, безсумнівно, треба було робити під час проголошення тостів;

8) староста засмічує шляхетські гміни гмінними писарями українцями (не шляхтичами) так, що війти зі сльозами на очах просили нас у 5 ппс, щоб звільнили їх від тих писарів, бо вони самі, як і війти, хоч греко-католики, але поляки, нічого не можуть зробити, не кажучи вже про те, що ці писарі їх зраджують і все доносять у «Просвіту». Таким писарем, нав'язаним старостою найбільш відданому справі полонізації шляхти війту Зубрицькому, староста додав як опікуна – забитого українця писаря Тріску;

9) староста так підтримує українців, що його віце-староста офіційно телефонує до командира 5 ппс, чи може він підготувати українця до виступу українською на урочистому обіді у 5 ппс;

10) вважаю, що без відповідного тиску і вияснення з боку командира OK X, як і Львівського воєводи, Турчанський староста надалі буде проводити безглуздо-угодовську політику, тобто зі шкодою для польського середовища і Польської держави.

Б. ДЕРЖАВНА ПОЛІЦІЯ (ДП)

Комендант ДП у Турці також зовсім не розуміє шляхетської справи у Турчанському повіті, шукає тільки спокою з боку українців, запобігає прихильності євреїв – великих власників лісів і лісопилень, з якими живе у приязні і тісних стосунках, що показало перебування професора Ф. А. Оссендовського у Турчанському повіті, на що маю свідчення поважних громадян, місцевих діячів.

У Турчанському повіті повинен бути комендант ДП з сильною волею і характером, який за першочергову мету вважав би безпеку повіту, а не особисті фінансово-нафтові справи.

У селі Комарники – найбільшому, де починають переходити на римо-католицький обряд і де немає ще костелу, повинен бути ПДП для сміливості і почуття безпеки тих, хто цей обряд змінює.

В. ШКІЛЬНІ СПРАВИ

Якщо подивитись на шкільні справи, то там повне нерозуміння державних цілей:

1) бракує свідомих учителів, 2) бракує вчителів, що походять з підкарпатської шляхти, 3) відсутня будь-яка робота у цьому напрямку з боку шкільного інспектора, а перш за все з боку інспектора позашкільної освіти, покликаного для цього у першу чергу, 4) шляхта глибоко відчуває неприхильність шкільної влади до них, що виявилось у непризначенні до цього часу п. Виштравського на посаду вчителя у Турчанському повіті, у неприязності вчительства до шляхти, у називанні малих шляхетських дітей навіть за дрібні провини словами «розбійник» і т. п., що мало місце у Комарниках, як стверджує війт тієї гміни.

З цією метою

– Шкільне кураторство повинно змусити інспектора повністю змінити політику і відповідно налаштовувати вчительський персонал з точним встановленням цілей і потреби відрусинення давньої польської шляхти.

– Кураторство повинно проконтролювати вчительські кадри у повіті, спрямовуючи до шляхетських гмін тільки поляків, і то винятково надійних і високодосвідчених відносно ідейності – як національної, так і державницької.

– Негайно знайти вчителів-поляків шляхетського походження – з прізвищами, які повторюються у Турчанському повіті.

– Негайно виховати нові вчительські сили зі шляхти у польських вчительських семінаріях.

– Вплинути на вчительство щодо необхідності змін поглядів на СС, бо вчительство у Турчанському повіті, з одного боку, несвідоме з державницького погляду, а з другого, – некероване, як потрібно з громадянської точки зору, не розуміє, що стрілець, особливо на землях зі змішаним населенням, – це опора національності і Польської держави.

Учительство повинно як належати, так і заохочувати всіх до вступу до СС, а перш за все енергійно працювати над вступом молоді до «Орлят» при СС.

Категорично стверджую, що кожний військовий греко-католицького обряду, шляхтич Турчанського повіту, який був у ПВ чи «Стрільці» перед записом до війська, відразу признавався щодо польськості у полку – і був і є якнайкращим солдатським матеріалом і національно свідомим поляком.