Текст книги "Історія польсько-українських конфліктів т.1"

Автор книги: Микола Сивіцький

сообщить о нарушении

Текущая страница: 22 (всего у книги 22 страниц)

2) державна і самоврядна влада видадуть розпорядження, щоб у конкурсах на роботи і державні та самоврядні поставки перш за все враховувались інтереси польських економічних сфер. На основі діючих інструкцій (…) пани міністри доручать у відповідності з § 15 проведення поставок і робіт шляхом обмежених торгів, на які повинні запрошуватись фірми і ремісничі спілки перш за все польські. На підставі § 37 закону 1, пункту 9 пп. міністри видадуть розпорядження також згідно з § 15 про надання замовлень на поставки і роботи на власний розсуд довільно в межах квот, встановлених ними, з тим щоб такого роду замовлення отримував перш за все польський елемент.

Усі поставки ремісничих виробів для потреб війська, державних і самоврядних установ на території Східної Малопольщі будуть віддаватись місцевим ремісникам, перш за все полякам, за посередництвом ремісничих організацій. Міністерство промисловості і торгівлі визначить для промислової влади списки ремісничих організацій на території Східної Малопольщі, які слід уже зараз задовольнити при надаванні за їх посередництвом робіт або поставок польським ремісникам.

3) Міністерство промисловості і торгівлі видасть інструкцію для І і II інстанцій керівництва промисловістю щодо відповідної переваги польського елементу при наданні промислових дозволів (…)

4) Для зміцнення польського елементу у закордонній торгівлі Міністерство промисловості і торгівлі-: а) у сфері імпорту вимагатиме від польських економічно-професійних організацій пропозиції вимог щодо надання солідним польським фірмам контингентів імпорту, які мають особливе значення для зміцнення польської торгівлі на території Східної Малопольщі; б) у сфері експорту буде намагатись передати деякі товари до польських експортних фірм Східної Малопольщі, також після отримання оцінки відповідних економічних організацій.

5) Міністерство промисловості і торгівлі зробить кроки, щоб усі більші промислові підприємства, які продають свої вироби на території Східної Малопольщі, віддавали свої представництва чи агенції перш за все місцевим купцям-полякам на підставі рекомендацій польських економіко-професійних організацій.

6) Міністерство промисловості і торгівлі у погодженні з львівським воєводою і Головною Радою об'єднання християнських купців будуть продовжувати акцію, спрямовану на консолідацію і активізацію польських купецьких організацій на території Східної Малопольщі, а особливо для об'єднання Купецької Конгрегації з групою купців, об'єднаних у Товариство купців і промисловців.

7) Міністерство промисловості і торгівлі значно підтримає акцію у галузі організації купецької практики для польської молоді із Східної Малопольщі.

8) Міністерство фінансів видасть доручення Дирекції Тютюнової монополії і фінансовим палатам, щоб по виникненню польських торговельних осередків, здатних до проведення торгівлі монопольними виробами, надавали цим осередкам концесії на продаж алкогольних виробів чи пункти продажу тютюнових виробів у рамках контингентів. Одночасно Міністерство фінансів влаштує ревізію наданих до цього часу концесій з метою обмеження кількості вже виданих концесій, і перш за все єврейських, а також українських, для осіб, відомих щодо антидержавної діяльності.

2. Польському купецтву і ремісникам у Східній Малопольщі буде надана така кредитна допомога: (…)

VI. У галузі кооперації: (…)

3) польська кооперація на селі повинна звертатись також до лояльно налаштованого щодо держави українсько-руського елементу, але зберігаючи стан, коли важелі прийняття рішень знаходяться у польських руках. (…)

Г. У галузі засобів, спрямованих на структурні національні зміни Східної Малопольщі.

І. Сільське осадництво.

1. Парцеляційно-осаднича акція буде ґрунтуватись на таких принципах:

1) для використання залишкового запасу землі з метою кількісного збільшення польського елементу буде збережена існуюча впродовж кількох років дисципліна приватної парцеляції, яка запобігає переходу землі у непольські руки;

2) з існуючого запасу землі значна частина буде призначена на нові колонії, які будуть займатись перш за все польським елементом у західних повітах Львівського воєводства; місцеве українсько-руське населення буде заселятись лише в такій кількості, щоб не викликати переконання у неможливості взагалі отримання землі цим населенням під осадництво; з цих самих міркувань належить протидіяти поширенню серед польського суспільства гасла: «Ані п'яді землі українцям!»;

3) запас землі, який не використовується для осадництва, буде призначений для доповнення місцевих господарств з тим, що загальна кількість землі, призначеної на парцеляцію, повинна потрапити у польські руки в розмірі 80 %, решту отримає українсько-руське населення;

4) створення нових польських осад повинно бути зосереджено у місцях, особливо важливих для оборони держави, і там, де кількісне зміцнення польського елементу може йому дати перевагу над непольським елементом і в кожному разі захистити його від небезпеки рутенізації;

5) осадники об'єднані у Малопольський Союз осадників, який становить нині складову частину Львівського Сільськогосподарського товариства, організаційно самостійний у проведенні культурно-освітньої роботи, наданні допомоги при навчанні дітей осадників і представленні інтересів осадників цього терену; повітові і воєводські союзи Малопольського Союзу осадників будуть належати, як спеціальні союзи, до загальних аграрних організацій, причому господарські роботи осадники будуть проводити в загальноаграрних організаціях;

6) польським осадникам буде надана особлива турбота з боку держави і суспільства у галузі культурних і господарських потреб. (…)

II. Міське і приміське осадництво.

Для якнайбільш дієвої підтримки переселенської акції з центральної і західної Польщі до міст і містечок Східної Малопольщі і затримки там прибулого польського елементу будуть використані такі заходи: (…)

2. У ставленні до вільних професій.

1) в адвокатурі: а) Міністерство юстиції через неврахування поляків-адвокатів зі Східної Малопольщі при визначенні адвокатських контингентів буде запобігати переселенню цих адвокатів зі Східної Малопольщі на решту частин Польщі; б) Міністерство юстиції буде проводити акцію переселення, наскільки можливо, більшої кількості поляків-адвокатів і адвокатів-стажерів до Східної Малопольщі з інших регіонів держави, перш за все до міст, у яких немає поляків-адвокатів, із застосуванням таких засобів: аа) для зацікавлення кандидатів, крім агітації, яку проводить Союз Об'єднань молодих правників РП, міністр юстиції застосує засоби примусу у формі використання усіх прав, які випливають із закону про організацію адвокатури, причому наголошуючи, що не відкриє наступних контингентів, передбачених уже на 1.VIІ ц. р., якщо до цього часу акція переселення не дасть результатів у кількості щонайменше 5–6 адвокатів протягом півроку, і навіть повністю закриє адвокатські списки у всіх округах, крім Львівського; бб) для забезпечення адвокатам, які переселяються, пільг та знижок і розрахованої на довший час допомоги пан міністр юстиції надалі буде чинити тиск на Адвокатські Ради щодо значного зниження у Львівській Адвокатській Палаті оплат за вступ і перекладатиме зусилля щодо призначення на цю мету акції переселення допомоги, позичок і подібних необхідних фондів. Одночасно пани міністри відповідно до своїх повноважень видадуть розпорядження, щоб правничі консультації в публічно-правничих чи інших інституціях довірялись адвокатам-полякам, а особливо тим, які переселяються з інших регіонів держави; вв) пан міністр юстиції полегшуватиме і підтримуватиме й надалі перехід до адвокатури у Східній Малопольщі також місцевих суддів і прокурорів-поляків. 2) у лікарській професії:

Пан міністр Соціальної Опіки розгляне можливість початку аналогічної акції для зміцнення польського елементу у лікарській професії на території Східної Малопольщі.

3. 1) При наданні різної допомоги, пільг та полегшень для великої та середньої промисловості, яка існує чи створюється на території Східної Малопольщі, зацікавлені міністерства будуть дотримуватись принципів, щоб у промислових підприємствах був працевлаштований польський трудящий і робітничий елемент, місцевий український (руський) елемент враховувався стосовно до місцевих умов (викреслено: (у відповідному відсотку)), особливо серед робітничого елементу; 2) Для зміцнення зв'язків робітничо-трудящого елементу з територією праці у Східній Малопольщі Міністерство Соціальної Опіки буде продовжувати у розширеному обсязі акцію створення городніх ділянок для безробітних, а у 1939 році розпочне акцію за– (На цьому текст обривається, наступні картки відсутні).

AAN, PRM, akta grupowe, sygn. 148–264,5.390–447

Документ 69

Відділ Безпеки.

Варшава, 17 березня 1939 р.

Нотатка

Відділ Безпеки не має принципових застережень стосовно вимог у галузі безпеки, закладених у відділі А проекту ухвал Ради Міністрів у справі «акції, спрямованої на зміцнення польського елементу у Східній Малопольщі». Рекомендації, особливо щодо збільшення кадрового складу поліції і поліпик ння її технічного оснащення, є абсолютно беззаперечні. Реалізація інших, на перший погляд слушних, викликає з точки зору безпеки серйозні сумніви стосовно недотримання принципу одного центру розпоряджень, який би мав у своїх руках усі сили, мсі можуть бути застосовані в акції гарантування безпеки на території південно-східних воєводств (органи Державної поліції знаходяться у розпорядженні загальної адміністрації, органи військової поліції – у розпорядженні військової влади і т. п.).

Вимоги щодо безпеки можна висувати у зовсім довільному обсязі, але здається, що вони повинні, однак, випливати з детального аналізу стану загрози території. Не виглядає, щоб пропозиції, викладені у проекті ухвал, були результатом такого аналізу.

Ситуація на території східних воєводств вимагала в останні роки постійної уваги органів безпеки. Відділ Безпеки неодноразово опрацьовував в цілому цю проблему і висував пропозиції, які мали бути враховані з огляду на стан загрози безпеці на території Львівського, Тернопільського і Станіславського воєводств. Але практично до цього часу вирішувались лише нагальні проблеми, пов'язані з надзвичайною ситуацією на якійсь дільниці чи на території.

Акція, яка проводилась таким чином, не випливала з планового передбачення, а обмежувалась локалізацією наслідків діяльності бунтівних чинників. Відділ Безпеки готовий опрацювати ще раз перелік потреб, задоволення яких є необхідним для запевнення нормальних умов безпеки у південно-східних воєводствах.

Вимоги відділу громадської безпеки спираються на такі принципи:

Повинен бути забезпечений один центр прийняття рішень, який може вирішувати щодо застосування всіх сил служби безпеки.

Кадровий стан органів безпеки належить перш за все довести до необхідного мінімуму, причому він повинен збільшуватись відповідно до зростання кількості населення і завдань (природний приріст, розвиток промисловості, можливе забезпечення фортифікаційних праць і т. п.).

На випадок особливої загрози безпеці, викликаної якимись місцевими причинами, повинні бути використані поліцейські резерви, наявні у розпорядженні відповідних воєвод. Ці резерви слід довести до такого стану, щоб не виникала необхідність у передислокації поліцейських підрозділів з інших частин держави, крім випадків, що виникають у загальнодержавному масштабі.

У випадках особливої загрози південно-східним воєводствам внаслідок, наприклад, міжнародної ситуації повинні бути застосовані центральні резерви, які знаходяться у підпорядкуванні міністра внутрішніх справ, як виключно відповідального за утримання безпеки, спокою і порядку у державі.

Детальний план забезпечення Східної Малопольщі можна буде опрацювати лише після остаточного ухвалення висновків стосовно плану політичної, економічної, освітньої, культурної, релігійної і т. п. діяльності на цій території. Оскільки реалізація положень, передбачених у проекті ухвал Ради Міністрів, яка, безсумнівно, виходить за рамки нормальної політики, потягне за собою протидію з боку бунтівних і відцентрових елементів, то до неї треба застосувати засоби, які є у розпорядженні органів безпеки.

Для орієнтації відділ громадської безпеки нагадує, що для забезпечення нормального перебігу служби у Львівському, Станіславському і Тернопільському воєводствах належить доповнити кадровий склад поліції на 30 офіцерів і 1200 рядових.

AAN, PRM, akta grupowe, sygn. 148–264, s. 180

Бібліографія

1. Akty і dokumenty dotyczące sprawy granic Polski na konferencji pokojowej w Paryżu 1918–1919. – Paryż, 1920.

2. Аркас Микола. Історія України-Русі. – Краків, 1912.

3. Баран Степан. Митрополит Андрей Шептицький. – Мюнхен, 1947.

4. Церковний календар 1971. – Варшава.

5. Chojnowski Andrzej. Koncepcje polityki narodowościowej rządów polskich wiatach 1921–1939. – Wrocław, 1979.

6. Холмський Народний календар на рік 1944. – Холм.

7. Dąbkowski Tadeusz. Ukraiński ruch narodowy w Galicji Wschodniej 1912–1923. – Warszawa, 1985.

8. Dmowski Roman. Pisma. – Częstochowa, 1937.

9. Dmowski Roman. Polityka Polska i odbudowanie państwa. – Warszawa, 1988.

10. Дорошенко Дмитро. Православна церква у минулому і сучасному житті українського народу. – Берлін, 1940.

11. Дорошенко Дмитро. Нарис історії України. – Варшава, 1932.

12. Dwornik Fr. The making of Central and Eastern Europę. – London, 1949.

13. Енциклопедія Українознавства. – Т. I–II. – Мюнхен-Нью-Йорк, 1949–1985.

14. Грушевський Михайло. Ілюстрована історія України. – Київ-Львів, 1912, 1913.

15. Iwanicki Mieczysław. Oświata і szkolnictwo ukraińskie w Polsce w latach 1918–1939. – Siedlce, 1975.

16. Jasienica Paweł. Rzeczpospolita obojga narodów. – Warszawa, 1985.

17. Karaś Mieczysław, Podraża Antoni. Ukraina, teraźniejszość i przeszłość. – Kraków, 1970.

18. Konopczyński Wł. Dzieje Polski nowożytnej. – PAX, 1986.

19. Kozik Jan. Między reakcją a rewolucją. – Kraków, 1975.

20. Krasicki Stanisław. Polityka wojewody Józewskiego na Wołyniu w świetle cyfr i faktów – Stratyn, 1939.

21. Kutshabsky Wasyl. Die West-Ukrainę im Kampfe mit Polen und dem Bolschewismus in den Jahren 1918–1923. – Berlin, 1934.

22. Купранець Орест. Православна церква у міжвоєнній Польщі 1918–1939. – Рим, 1974.

23. Kuśniewicz Andrzej. Słowo о nienawiści. – Warszawa, 1985.

24. Eryka Lasotty, Wilhelma Beauplana. Opisy Ukrainy. – Warszawa, 1972.

25. Лозинський Михайло. Галичина у 1918–1920 роки. – Відень, 1922.

26. Malinowski-Pobóg Władysław Najnowsza historia Polski. – Gdańsk, 1990.

27. Мартирологія українських церков. – Торонто-Балтімор, 1987.

28. Наличное население Люблинской и Седлецкой губерний. – Варшава, 1908.

29. Papierzyńska-Turek Mirosława. Między tradycją a nowoczesnością. Państwo wobec prawosławia 1918–1939. – Warszawa, 1989.

30. Пастернак Євген. Нарис історії Холмщини і Підляшшя. – Вінніпег-Торонто, 1968.

31. Полонська-Василенко Наталія. Історія України. – Мюнхен, 1976.

32. Piotrkiewicz Teofil. Kwestia ukraińska w Polsce w koncepcjach piłsudczyzny 1926–1930. – Warszawa, 1981.

33. Pulnarowicz Władysław. U źródeł Sanu, Stryja i Dniestru. – Turka n/S, 1929.

34. Риттих А. Ф. Приложение к материалам для этнографии Царства Польского. – С.-Петербург, 1864.

35. Rutkowski Tadeusz. Rocznik statystyki Galicji. – Lwów, 1886.

36. Serczyk Władysław Historia Ukrainy. – Wrocław, 1979.

37. Stawecki Piotr. Następcy Komendanta. – Warszawa, 1969.

38. Tomaszewski Jerzy. Rzeczpospolita wielu narodów – Warszawa, 1985.

39. Torzecki Ryszard. Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy 1933–1945. – Warszawa, 1972.

40. Torzecki Ryszard. Kwestia ukraińska w Polsce w latach 1923–1929.– Kraków, 1989.

41. Turlejska Maria. Rok przed klęską. – Warszawa, 1960.

42. Veryha Wasyl. The Galician Socialist Soviet Republic. – New York-Toronto– Paris– Melbourne, 1986.

43. Wapiński Roman. Roman Dmowski. – Lublin, 1988.

44. Власовський Іван. Нарис історії Української Православної Церкви. – Нью-Йорк – Бавнд-Брук, 1966.

45. Zarys historii Polski. – Warszawa, 1979.