Текст книги "Історія польсько-українських конфліктів т.1"

Автор книги: Микола Сивіцький

сообщить о нарушении

Текущая страница: 20 (всего у книги 22 страниц)

Національний склад працівників, зайнятих у окремих службах, ілюструє додаток № 2, при цьому треба додати, що найбільше працівників української національності налічує дорожна служба, а найменше електротехнічна служба і центральна дирекція. Якщо йдеться про керівні посади, то на загальну кількість цих посад, 490, поляків – 480, євреїв – 5, німців – 4, росіян – 1. Українців на керівних посадах немає.

Стан зайнятості українців на окремих вузлах і залізничних лініях відсотково є нерівномірним. Найбільше зосередження українського елементу мають вузли (станції), які знаходяться на терені української більшості.

До складу цивільного аеропорту у кількості 22 працівників належать виключно працівники польської національності, яких набирають з колишніх військових. Будівельні роботи у таборах планеризму в Устяновій і Безміховій ведуть підприємці-поляки.

Відділ автомобільного транспорту в Коломиї налічує 82 працівники, серед яких 75 польської національності, 5 українців і 2 німці.

Якщо вважати, що населення території трьох південно-східних воєводств становить нині близько 6 500 000 осіб (дані малого статистичного щорічника за 1937 рік + натуральний приріст), то на кожні 100 000 населення тих воєводств польська державна залізниця працевлаштовувала близько 360 осіб, з них 293 поляки, 56 українців, 11 інших національностей (євреїв, німців, росіян). У відношенні до загальної довжини колії Львівського округу (3 023 км) припадає в середньому на кожні 10 км 63 поляки, 12 українців, 2 особи інших національностей.

Слід підкреслити, що акцію ополячення залізничного персоналу Міністерство транспорту проводить уже довгий час шляхом звільнення зі служби українського елементу, надзвичайно шкідливого і небезпечного. Кількісне скорочення цього елементу у Львівській дирекції протягом останніх 4 років показує таблиця (додаток № 3).

Б. Водні і шосейні дороги

Загальна довжина шосейних доріг на території Львівського, Станіславського і Тернопільського воєводств становить 39 981 км, водних доріг – 3095 км. Кількісний стан державних функціонерів і працівників самоуправління, зайнятих у цій галузі транспорту, і національні відносини представляє таблиця (додаток № 4).

З цього порівняння випливає, що на загальну кількість державних функціонерів, зайнятих постійно у відділі Міністерства транспорту Львівського, Станіславського і Тернопільського воєводств, у кількості 437 є 378 поляків, 46 українців, 13 інших національностей. Якщо йдеться про працівників самоврядування, щодо яких Міністерство транспорту має обмежені можливості впливу, то на загальну кількість 2006 припадає 1489 поляків, 500 українців, 4 інших національностей. На керівних посадах українців немає.

Частина II. Заходи, спрямовані на проведення структурних змін

А. Осадництво і мандрування (міграція)

Прагнучи структурних національних змін на залізниці у Східній Малопольщі, Міністерство транспорту має намір здійснити такі заходи: а) Згідно з інформацією місцевої адміністративної влади і установ II відділу Головного штабу близько 800 залізничних працівників у Східній Малопольщі української національності являють собою надзвичайно шкідливий елемент, а у багатьох випадках навіть небезпечний для інтересів залізниці і держави… Ті з них, хто через формальні причини не може бути звільнений зі служби, будуть переведені до інших залізничних дирекцій, розташованих у центральних округах, і розміщені окремо у службових підрозділах меншого значення (бюро контролю доходів, фінансове, статистики і т. п.). Ці працівники, переселені на нові для них території й оточені поляками, повністю втратять мотивацію для своєї шкідливої діяльності. Звільнені місця від переселення українців будуть зайняті працівниками інших залізничних дирекцій і прийнятими новими працівниками. Вказана акція буде проведена поступово впродовж поточного і наступних років. б) Службова необхідність вимагає постійного здійснення переселень (перестановок). Як кандидати до переселення за межі Східної Малопольщі будуть кваліфікуватись, крім змінюваного елементу, зазначеного у пункті а), також працівники польської національності, а власне:

1) слабші психічно і малосвідомі особи, які через створення родин з особами української національності підлягають або можуть підлягати, а особливо їхнє потомство, русифікації;

2) особи низьких моральних якостей, які байдуже і навіть негативно ставляться до громадської праці й у зв'язку з тим становлять шкідливий скоріше фактор у боротьбі за польський характер південно-східних земель.

Їхні місця займуть працівники з інших дирекцій, вибрані шляхом селекції з цілком певного і національно свідомого польського елементу. в) Буде проводитись акція витіснення українського і непевного елементу зі служб, які мають особливо важливе значення для залізниці, тобто зі служб, безпосередньо пов'язаних з рухом поїздів, важливих залізничних вузлів і т. п.

Посади чергових руху, телеграфістів і т. п. та посади у дорожній службі будуть займатись польським елементом шляхом переселення у межах дирекції Львівської залізниці. Певну кількість посад машиністів і стрілочників через відсутність відповідного резерву у Львівській дирекції буде займати польський елемент шляхом обміну працівників з іншими окружними дирекціями. Акція, зазначена у пунктах б) і в), буде розтягнута на тривалий період часу, бо залежить від суттєвих потреб та інтересів служби. Переселення працівників-поляків у межах дирекції Львівської залізниці відбуватимуться тільки у найнеобхідніших службових випадках, і то з метою надання можливості працівникам звикнути до місцевості і подолання відчуття тимчасовості. Міністерство виділило певні кредити у формі шестимісячних позичок на побудову власних будинків для залізничників. г) Підбір залізничних працівників, якими буде підсилена Львівська дирекція, і прийняття нових працівників на територію цієї дирекції будуть проведені з великою турботою про якість кандидатів. Вибирати будуть тільки кандидатів з чіткою національною позицією, стійких до агітаційних впливів, енергійних, з великим службовим досвідом, суспільно активних і здатних до активної участі у громадській роботі, а перш за все кандидатів, які пройшли обов'язкову військову службу, офіцерів і підофіцерів, які безпосередньо переходять з військової служби, колишніх незалежників і т. п. З метою зміцнення польського елементу, і не тільки з погляду якості, але й кількісно, на територію Львівської дирекції будуть переводити багатосімейних працівників.

На території центральних залізничних дирекцій є багато працівників, які походять із земель Східної Малопольщі. У свій час вони були залучені до цих дирекцій як професійно підготовлений елемент, що вирізнявся своєю загальною кваліфікацією. Ці працівники у міру службової можливості будуть повернені на батьківські терени. д) Заповнення місць, звільнених шляхом природного убування, буде здійснюватись через набір нових працівників швидше з центральних і західних воєводств, а не з місцевого населення. Це суттєво вплине на збільшення кількісного стану молодого польського елементу в Східній Малопольщі. Компетентні польські службовці повинні підготувати і схилити місцеву польську молодь до співпраці у торговельних і промислових установах, а не в державній адміністрації.

Про слушність такої точки зору свідчать труднощі акліматизації на тамтешньому ґрунті купців і торговців з центральних воєводств через відсутність знання місцевого ринку, небажання місцевого суспільства і добру організацію місцевих українських установ. Тамтешня молодь, яка знає місцеві умови, могла б ефективно конкурувати і витискати з торгівлі місцевий український елемент. е) Міністерство транспорту розгляне можливість прийому на залізничну службу певної кількості лояльного елементу з числа української інтелігенції (з середньою і вищою освітою) і працевлаштування його у центральних дирекціях – у підрозділи і служби, які не мають великого значення (фінансові установи, контроль доходів і т. п.). Такі дії знайшли б зрозуміння в тому, що українська молодь після закінчення середніх і вищих навчальних закладів не може знайти собі відповідної для неї роботи за фахом, отримує цю працю в українських установах, хоча і малооплачувану, але таку, що залишає їм достатньо багато вільного часу, який вони використовують для антипольської пропаганди. З огляду на освіту й інтелігентність вони будуть тим шкідливішим елементом.

Зазначені вище кадрові наміри будуть застосовуватись і до державних функціонерів з Міністерства транспорту, зайнятих у транспортно-будівельних відділах воєводських управлінь, у повітових дорожніх управліннях і державних водних управліннях. Це завдання легше з уваги на менший відсоток державних функціонерів української національності (10 %) порівняно із значним напливом цього елементу в польській державній залізниці. Більша увага буде звернена на Станіславське воєводство, де відсоток українців є найбільшим (22 %).

На кадрові рішення стосовно працівників повітових відділів, як функціонерів самоврядування, Міністерство транспорту не має належного впливу. У цій справі відповідні рішення розв'язує скоріше Міністерство внутрішніх справ. Відсоток українців у службі самоврядування на терені Східної Малопольщі становить близько 26 % загальної кількості працівників самоврядування, але цей елемент розосереджений нерівномірно, а точніше: у Станіславському воєводстві становить аж 49 %, тоді як у Тернопільському воєводстві – 14 %, а у Львівському – 19 %.

Зазначена акція, пов'язана з кадрово-територіальним господарюванням з метою зміцнення польського елементу у Східній Малопольщі, як залежним від мотивів служби, бюджету, права і т. п., і через те розрахована на тривалий час, у першу чергу буде проводитись вздовж головних ліній, важливих з погляду економіки чи обороноздатності, і також вздовж «польських артерій».

Одночасно з вищевказаними діями належить проводити акції сільського осадництва на територіях, де проживає виключно українське населення і які можуть стати мостами між «островами польськими», і то перш за все вздовж колії, наприклад, на дільницях:

– Кам'янобрід – Суховоля лінії Перемишль – Львів

– Любінь Великий – Скнилів Самбір – Львів

– Угерці – Кростенці Залужжя – Хирів

– Новошиці Пруси – Рихчиці Самбір – Дрогобич

– Скважава – Золочів і

– Зарваниця – Зборів Красне-Тернопіль і т. д.

Ті дільниці зазначені на мапі (додаток № 6). Ця акція повинна проводитись Міністерством сільського господарства.

При реалізації акції осадництва належить заохочувати польське населення з територій, викуплених під будування водних гребель на околиці Рожнова, Чхова, Сліна та інших, для поселення на заздалегідь визначених територіях у Східній Малопольщі. (…)

AAN, PRM, akta grupowe 148–264, 5.334–336,346-352.

Документ 65

Міністерство промисловості і торгівлі.

(Зміцнення польського елементу у Східній Малопольщі).

І. Головні директиви до дії

– Належить погодитись, що правильне вирішення українського питання у Східній Малопольщі в позитивному сенсі для польської державності у нинішній ситуації полягає перш за все у площині швидкого забезпечення переваги кількісної (понад 50 %) і динамічної, а особливо економічної, польського середовища над українським.

– Не заперечуючи реальних можливостей, які існують у питанні збільшення кількості польського населення на селі (парцеляція, осадництво, навернення зрусифікованої сільської шляхти), треба підкреслити, що набагато більші перспективи на її примноження має місто.

Також українське суспільство, вважаючи однією з головних причин невдачі заколоту в Східній Малопольщі у листопаді 1918 року відсутність сильнішого українського середовища у містах, подальшим етапом розбудови свого національного життя вважає розвиток власного міщанського стану і «здобуття міст», а перш за все Львова, з якого прагнуло б зробити власну національну столицю. У своїй діяльності в напрямку українізації міст головний натиск українці роблять на оволодіння торгівлею, промисловістю і ремісництвом.

З огляду на вищенаведене головною директивою до дії, яка має за мету зміцнення польського елементу у Східній Малопольщі, належить визнати прагнення до створення у цьому регіоні сильного і численного польського міщанства.

– Однією з найважливіших перешкод, які стоять на шляху до створення сильного польського міщанського стану у Східній Малопольщі, належить вважати виняткове зайняття міст і містечок у цьому регіоні єврейським елементом.

Наскільки аналогічна ситуація у містах, які знаходяться на решті території Речі Посполитої, крім свого загальнонародного, економічного й суспільного негативного значення, не перебуває у безпосередньому зв'язку з можливістю утримання національного польського характеру цих же територій, то у Східній Малопольщі вирішення єврейської проблеми на користь польського елементу значною мірою зумовлює успіх цієї акції, яка має на меті забезпечення переваги польськості й тривале зміцнення польської державності на цій ділянці. Тому необхідно застосовувати методи і засоби такого роду, щоб, з одного боку, можна було ефективно стримати збільшення єврейського економічного майнового стану й впливів і щоб темп розвитку українського економічного елементу був якомога сильніше загальмований. З другого боку, так, щоб для польського елементу були створені якнайкращі умови, які роблять можливим його економічний розвиток і те, що за тим іде, – збільшення його чисельності.

4) Крім цього, необхідно виробити у польських економічних колах, особливо Львова й території Східної Малопольщі, переконання, що цей округ не перебуває поза межами уваги економічної програми уряду і не становить забутої території або на який не звертають уваги, а навпаки, у цьому регіоні створюються винятково корисні умови для виникнення і розвитку чисто польських економічних осередків.

З огляду на те незмірно важливо негайне посилення державної інвестиційної акції у Східній Малопольщі. (…)

AAN, PRM, akta grupowe 148–264. S. 262

Документ 66

Міністерство закордонних справ Суворо таємно

Головні напрямки еміграційної політики на території Львівського, Тернопільського і Станіславського воєводств.

І. Південно-східні воєводства як територія еміграції

На усій території південно-східних воєводств тільки західні повіти Львівського воєводства, а конкретно: Тарнобжег, Кольбушова, Жешів, Кросно, Ніско, Ланьцут, Пшеворськ і Бжозів, мають стабільну перевагу польського елементу серед сільського населення, становлячи частину суцільної етнографічної території, на якій проживають поляки.

Нестабільну перевагу мають тільки два повіти: Ярослав – 57 % і Скалат – 54 %. Решта повітів показують стабільну кількісну перевагу сільського населення. Найгірше виглядає ситуація поляків у Станіславському воєводстві, де в окремих повітах від 3 до 27 % поляків (на селі) і у північно-східній і південно-східній частині Львівського воєводства (наприклад, Турківський повіт – 4 % поляків).

Тому якщо не враховувати польської етнографічної частини (західної) Львівського воєводства, належить визначити територію південно-східних воєводств як територію з перевагою руського населення. Встановити точно величини переваги однієї з тих двох національностей, особливо коли розглядаються дані по повітах, важко.

Але слід вказати повіти, у яких налічується не менше ніж 40 % поляків, які творять так звану польську артерію, що простяглась від Збруча аж до Львова, а саме:

Повіт % поляків на селі

– Скалат 54

– Тернопіль 46

– Теребовля 47

– Підгайці 41

– Бережани 40

– Перемишляни 45

– Львів 48

38 23 36

39 38 57

До перерахованих повітів можна додати кілька інших з не набагато меншим відсотком поляків, які мають зі згаданою групою спільний кордон, економічні, транспортні вузли і т. п., а саме: Повіт % поляків на селі

– Збараж

– Гродек Ягеллонський

– Рудки

– Мостиська

– Перемишль

Крім того, Ярославський повіт

До цих повітів можна ще додати деякі гміни з сусідніх повітів на тих самих засадах. На згадані території належить направити посилену акцію набирання русинів до безповоротного переселення при одночасній забороні мобілізації поляків. Щоб не розпорошувати еміграційну акцію, яка не має занадто великих можливостей, інші повіти належить залишити поза впливом інтенсивного набору на еміграцію. Обмежений засіб впливу, яким є еміграція, змушує до концентрації і обмеження цілей. У результаті можна отримати у першій фазі діяльності коридор з перевагою польського населення від Збруча аж до території, етнічно повністю польської. Хребтом цього коридору буде залізнична магістраль Краків-Ярослав-Перемишль-Львів-Тернопіль, яка дає змогу належно організувати й економічно допомогти польському населенню. Акція еміграції принесе набагато швидші й кращі результати за умови належної організації скуповування землі у емігрантів-русинів, які від'їжджають, і продажу тієї землі осадникам-полякам. Економічні й структурні причини, які викликають еміграцію, сильно проявляються майже на всій території південно-східних воєводств.

–  Вплив за допомогою еміграції

Заморська еміграція є безповоротною, і з цієї точки зору повинна бути доступною перш за все руському населенню з території названих 13 повітів. Континентальна еміграція, на 80 % сезонна, як правило, носить заробітчанський і тимчасовий характер і, як така, повинна охоплювати перш за все польський елемент. Обидва види повинні застосовуватись залежно від етнографічної, економічної і геополітичної ситуацій. У відношенні до південно-східних воєводств застосовуються вказані нижче принципи.

–  Заморська еміграція

В обсязі заморської еміграції Міністерство соціальної опіки застосовує такі рекомендації:

– Заборонений набір поляків зі змішаних територій.

– Акція набору спрямована, головним чином, на меншини, які проживають на змішаних теренах, з нестабільною перевагою польського населення або меншин (як, наприклад, 13 повітів, перерахованих вище).

– Не гальмується еміграція меншин з інших теренів.

Навіть за нинішніх реальних можливостей заморської еміграції (від 7 до 20 тисяч осіб із Польщі – крім євреїв) у деяких повітах до виїзду на еміграцію достатньо кількох або кільканадцяти тисяч неполяків, щоб досягнути стабільної переваги польського елементу (близько 60 %) впродовж кількох років на території 4–5 повітів.

На пропозицію Міністерства соціальної опіки міжміністерською еміграційною комісією дня 24.11.1938 р. одноголосно прийнято відповідну ухвалу, яка має за основу вищезазначені наміри і у 1938 році повністю введена в дію. Труднощі у широкому здійсненні згаданих директив становлять:

– Валютні привілеї – в середньому на 1 заморського емігранта (незалежно від статі чи віку) припадає близько 1000 злотих, безповоротно вивезених за кордон;

– Обмеження і труднощі з боку держав імміграції;

– Попереднє зацікавлення нашого Міністерства закордонних справ, головним чином, питанням еміграції поляків (аж до 1938 року) з одночасним ставленням до еміграції з Польщі представників слов'янських меншин як до другорядної проблеми.

Підтвердилась та обставина, що бюджетні кредити Міністерства закордонних справ витрачались до цього часу, як правило, на польське осадництво, саме Міністерство закордонних справ виступало навіть з пропозицією призупинення еміграції українців на деякі південноамериканські території (наприклад, до Парагваю).

З огляду на те необхідна масштабна акція Міністерства закордонних справ у напрямку підтримки виїзду русинів до ряду країн імміграції і відповідне спрямування, по можливості, всіх кредитів з бюджету Міністерства закордонних справ на підтримку руського осадництва у заморських країнах. Певні рішення у цьому напрямку вже прийнято. (…)

AAN, PRM, akta grupowe, 148–264, s. 9

Документ 67

Міністерство закордонних справ.

Суворо таємно.

Справи Східної Малопольщі.

І. Загальні зауваження

Розглядаючи проблему Східної Малопольщі з точки зору інтересів держави, стверджую:

– Належність тієї провінції до Речі Посполитої вважаю необхідною і незамінною умовою запевнення Польщі можливості проведення власної і незалежної закордонної політики. Втрата цієї провінції звела б безповоротно нашу державу до ролі другорядної, що з огляду на двох наших небезпечних сусідів мусило б закінчитись залежністю від них Польщі і обмеженням її незалежності.

– Забезпечення наших територіальних інтересів у цьому регіоні випливає, у першу чергу, з загальної політики Польської держави стосовно всіх держав, які відіграють важливу роль у європейській політиці, а стосовно Німеччини і Росії у першу чергу. Крім того, вона пов'язується з українською проблемою, яка, незважаючи на відсутність організованого державного життя цього народу, становить, тим не менше, важливий об'єкт суперництва у міжнародній політиці.

З міжнародного погляду справа Східної Малопольщі найповажніше виходила завжди як фрагмент так званої великої української проблеми, причому принциповими партнерами завжди були або Росія, або Німеччина.

Спроби виділення цієї провінції, здійснювані у процесі мирної конференції, незважаючи на пропаганду теоретиками «національного» формування мапи Європи, розігрувались практично на користь Росії проти німців. Польська політика ефективно протистояла цим спробам. Нині українська проблема широко пропагується як антиросійський фактор, і то двома джерелами: а) певні німецькі кола намагаються повернутись до старої політики «Дранг нах Остен» під прикриттям антикомінтернівської акції і б) багато політичних чинників Західної Європи, а частково й Сполучених Штатів, зважаючи на небезпеку німецького тиску, прагнуть «підказати» німцям дорогу на схід.

Незалежно від мого переконання, що галицькі русини мають мало спільного із справжньою Україною, тобто провінціями на обох берегах Дніпра, мушу ствердити, що широко розповсюджена у всьому світі пропаганда цим фактом нехтує, завдяки чому є узагальнена думка про нібито вирішальне значення русинського елементу у справі України.

II. Нинішня ситуація

Політичні стосунки, які виникли у Східній Європі після чеської кризи, надали українським справам більшої актуальності. Виникнення дивного і маложиттєздатного утворення, так званої Підкарпатської Русі, цю актуальність значною мірою підтримує, незважаючи на найточніші дослідження минулих чотирьох місяців, які виразно вказують, що цей факт мав випадковий характер і виник значною мірою через нездатність тодішнього угорського уряду.

Більш істотні контакти з впливовими чинниками Німецького Рейху показали, що цей уряд у нинішній момент не бере участі в широкому розумінні у східній політиці, а зокрема українській, що здається вірогідним, а також добре розуміє, що будь-яка ширша діяльність в українській справі не має шансів на успіх без участі Польщі, а тим більше всупереч її позиції. Відносно цього з того боку попередньо можна сподіватись більшої активності тільки в обмежених обсягах і то як об'єкту торгівлі з Польщею або, зрештою, як спроби ослаблення нашої держави у разі польсько-німецького конфлікту. У цих рамках можна вважати, що включення німецького чинника у привабливу для наших русинів діяльність буде залежати від сукупності відносин між Польщею і Німецьким Рейхом.

Якщо йдеться про російського партнера, то, незважаючи на успішне проведення боротьби з українським націоналізмом, радянський уряд завжди ставився з осторогою і недовірою до всіх українських дій. Совєти не можуть також бути rebus sic stantibus, бо вважаємо їх небезпечним чинником, якщо перебіг подій змусив би нас до гострого політичного курсу чи навіть рішучих виступів або проти української акції на терені Речі Посполитої, або навіть на терені Підкарпатської Русі.

Окреме місце належить політиці Апостольської Столиці, яка у своєму традиційному намаганні до повернення влади над Православною Церквою веде власну політику в українській справі. До цієї політики повернусь у прикінцевих зауваженнях.

III. Наміри Міністерства закордонних справ на найближче майбутнє

Враховуючи основні елементи справи і оцінку нинішньої ситуації, маю намір паралізувати німецькі спроби розширення української агітації, зосередженої на Підкарпатській Русі, на територію Східної Малопольщі. Полегшенням у цій справі для польської політики є формальна заява Канцлера Рейху про непорушність інтересів польської території.

Крім того, підтримуючи попри все контакт з угорським урядом, намагаюсь створити постійний тиск на уряд і політичні організації Підкарпатської Русі, утримуючи тимчасовий характер розмежування Угорщини і Русі. Польська дипломатична акція значною мірою спричинилась до ненадання до цього часу міжнародних гарантій для нових кордонів Чехо-Словаччини. Маю всі підстави вважати, що Італія буде у цій справі нашим постійним союзником.

Відповідна акція у Румунії привела вже до перегляду румунської політики стосовно проблеми Підкарпатської Русі.

Щодо держав Західної Європи ведеться пропаганда, яка пояснює: а) нереальність українських концепцій, які ґрунтуються на малопольській тезі, б) застереження, що приписування німцям тільки східних планів відвертає публічну увагу від інших проблем (у першу чергу колоній), перед якими західні держави опиняться безсумнівно.

Як форму пропаганди обрав акцію серед серйозних політичних кіл, вважаючи, що дорога і поверхова полеміка у щоденній пресі не приносить ефективних результатів.

Останньою, нарешті, дуже суттєвою, але складною акцією є вплив на діяльність Апостольської Столиці у справах церковної політики на наших східних землях, а особливо щодо підтримки греко-католицького і східного обрядів. Перед вибором і визначенням політики нового Папи тяжко думати про досягнення поважних результатів у цій вічній суперечці, яка існує між поглядами Риму на католицьку експансію на Сході і інтересами та досвідом Польської держави. Та все одно я доручив пану віце-міністру Шембеку проведення підготовчих розмов з нагоди його виїзду до

Риму на жалобні урочистості. У тій усій справі вважаю, що скоординована співпраця Міністерства закордонних справ і Міністерства релігійних віросповідань і публічної освіти необхідна на тривалий період.

Прикінцеві зауваження

Аналізуючи історичний розвиток і значення Польської держави на сході Європи, належить ствердити, що своїм значенням ми завжди сягали за етнографічні межі чисто польських провінцій і на те спиралися сили, необхідні для зміцнення нашого державного існування. Протягом низки століть завдання зміцнення нашого значення на сході припадало на шляхетсько-військову колонізацію, супроводжувану асиміляцією суспільної суперструктури народів, які мешкають на схід від нас. Ця система, занадто легко сьогодні у нас критикована, запевняла нашу важливість впродовж усіх віків. Її характерні якості з часом обернулись проти нас через еволюцію соціальних стосунків і, в першу чергу, через руйнування основ тієї політики, тобто Польської держави. Сучасна Польща тільки частково і у незадовільному, на мою думку, обсязі повернулась до тієї традиції військовим осадництвом.

Я переконаний, що сама думка, тобто необхідність достатньої підстави для Польської держави на сході, не втратила актуальності. Але йдеться про модернізацію форм.

Спираючись на досвід останнього 50-річчя, я переконаний, що розвиток промислових центрів і міст у наших східних провінціях може виконувати роль колишньої колонізації. Приклад нафтового округу в Східній Малопольщі видається переконливим.

Оскільки техніка застосування цієї думки не входить до компетенції мого відомства, обмежуюсь загальними зауваженнями. 14.11.1939

AAN, PRM, akta grupowe 148–264, s.94

Документ 68

Суворо таємно. Проект рішень Ради Міністрів у справі акції, спрямованої на зміцнення польського елементу у Східній Малопольщі.

Згідно з рекомендаціями, встановленими паном Маршалом Польщі Едвардом Ридзом-Сміглим на засіданні Ради Міністрів у днях 25 і 28 січня 1939 р., також із розпорядженням пана Голови Ради Міністрів від дня 1 лютого 1939 р. д. № 148–218/1 і на підставі листів П.П.: міністра внутрішніх справ від 15.11.1939 р. №РР7993/1/таєм./39, міністра закордонних справ від 15.11.1939 р., міністра військових справ від дня 16.11.1939 р. № 1684/безп./таєм., міністра фінансів від дня 19.11.1939 р. №GM 37/таєм./39, міністра юстиції від дня 15.11.1939 р. №TJ 1970/NP/39, міністра віросповідань і публічної освіти від дня 15.11.1939 р. №През. таєм.82/39, міністра сільського господарства і аграрних реформ від дня 24.11.1939 р. №GM 431/pf., міністра промисловості і торгівлі від дня 15.11.1939 р. № 0.117/таєм., міністра транспорту від дня 14.11.1939 р. №ТР 2-763/39, міністра соціальної опіки від дня 15.11.1939 р. № S14 таєм., міністра пошти і телеграфу від дня 14.11.1939 р. № 6/таєм. Рада Міністрів на засіданні у дні… березня 1939 року, провівши нараду у присутності пана Маршала Польщі Едварда Ридза-Сміглого, ухвалила таке: Виходячи з передумов:

1) що метою польської політики у Східній Малопольщі є найтісніша консолідація цієї території з точки зору культури й економіки з усією Річчю Посполитою, 2) що основою для польської політики, яка спрямована на цю мету, повинно бути міцне і свідоме своїх завдань польське суспільство, польська політика у Східній Малопольщі буде спрямована на:

1. Зміцнення поведінки польського суспільства як через подолан ня в ньому проявів безпідставної паніки і поразництва, так і через пробудження амбіцій до прояву позитивної активності, здатної прищепити непольським національностям елементи польської культури і втягнути їх у коло державної діяльності;

2. Зміцнення економічно-суспільної активності і культурного життя на цьому терені, між іншим, через включення Східної Малопольщі до державного економічного плану в ширшому обсязі при одночасному, особливо старанному, вирішенні постійних і суттєвих потреб місцевого польського суспільства;

3. Зміни нинішньої національної структури південно-східних земель через: а) сільське осадництво, яке планово спрямовується на особливо важливі з військової або політичної точки зору території, б) міське і підміське осадництво, в) індустріалізацію, г) зовнішню еміграцію, як і внутрішню міграцію, ґ) національне усвідомлення зрусифікованого елементу польського походження за допомогою таких засобів дії:

А. В галузі безпеки:

Маючи на увазі: а) охорону польського населення від терору і т. п. з українського боку, б) боротьбу з проявами антидержавної діяльності, в) забезпечення мобілізаційної роботи:

1) міністрами внутрішніх справ і юстиції будуть видані інструкції для відповідних органів загальної адміністрації і юстиції, що звертають увагу на необхідність беззастережної боротьби зі всіма фізичними терористичними актами і застосування гострих репресій проти всіх ознак приниження гідності польськості, поляків і лояльних українців;