Текст книги "Історія польсько-українських конфліктів т.1"

Автор книги: Микола Сивіцький

сообщить о нарушении

Текущая страница: 19 (всего у книги 22 страниц)

Зрештою, у кінці минулого року, особливо у його останнім кварталі, був помічений певний наплив української літератури на терені Лемківщини, особливо у її східній частині (повіти Леський, Саноцький і Кросненський) у формі різних періодичних видань, брошур і часописів, як, наприклад, «Наш Лемко», «Нове Село», «Дзвіночок» та інші. Ці часописи також передплачував і розповсюджував греко-католицький клір або з допомогою посередників, або безпосередньо серед лемківського населення. Оголошена у зв'язку з цим апостольським адміністратором для Лемківщини заборона читання та поширення цих часописів греко-католицьким кліром і певна протидія з боку влади спричинились значною мірою до затримання їх поширення на лемківські терени. (…)

II. Освітньо-суспільний відділ

Освітньо-суспільна праця на лемківській території у 1937 році була розпочата введенням до шкіл змін програм і плану навчання, в результаті яких власне руська мова з лекційної перейшла в один з предметів навчання. Незалежно від цього проводилась робота в таких напрямках:

1) Усвідомлення вчителів-поляків щодо значення і ролі, яку вони повинні виконувати на лемківському терені, познайомивши їх частково з лемківською проблемою.

2) (…) З метою належної підготовки кандидатів, які мали зайняти посади після вчителів, переведених за межі лемківської території, організовано курс вивчення руської мови у Новому Сончі і Саноку, і протягом року відбувались з'їзди і конференції за участі шкільних інспекторів, на яких обговорювались умови і тактика праці на терені лемківських шкіл.

3) Проведено ліквідацію лемківських шкіл у тих місцевостях, де існували поряд польські і лемківські школи. Одночасно піднесено організаційний рівень польських шкіл на лемківській території (наприклад, зі школи першого рівня утворено школу другого рівня) при одночасному долученні нових польських учителів.

4) 3 метою розширення опікунства над польськими і змішаними родинами, які мешкають серед лемків, запроваджено реєстрацію тих родин і їхніх дітей, які у школах на Лемківщині вчаться тільки польською мовою. Крім цього, забезпечено навчання тих дітей римо-католицької релігії навіть тоді, коли до школи ходила лише одна польська дитина. Незалежно від моральної турботи була проведена також акція харчування найбідніших дітей і надання їм безплатно підручників і польських книг. У деяких місцевостях при школах організовано учнівські світлиці, у яких діти під керівництвом польських учителів отримували опікунство і допомогу у навчанні. (…)

III. Відділ віросповідання

1) Римо-катол. – у 1937 році отримано дотацію на пробощів у Жегістові Здрою і для ректоратів у Лабовій, повіт Новий Сонч, і Висовій, повіт Горліце. Незалежно від цього розпочата підготовча робота для побудови костелів і каплиць на терені всієї Лемківщини. Розуміючи значення римо-католицьких костелів для піднесення національного духу, піклувались про створення римо-католицьких парафій на лемківському терені у Концловій, повіт Новий Сонч, Жегістові, повіт Новий Сонч, Скальнику, повіт Ясло, Команьчи, повіт Санок, і ректоратів у Високій, повіт Горліце, Лабовій, повіт Новий Сонч, Цісній, повіт Леско, Гуті Польській, повіт Кросно, Снітниці, повіт Горліце, Одернем, повіт Горліце, Гладишові, повіт Горліце, Менціні, повіт Горліце, Вєрхомлі Великій, повіт Новий Сонч, Ізбах, повіт Горліце. (…)

V. Суспільно-економічні проблеми

Головне зусилля у минулому і поточному роках було спрямоване на організацію в осередках рільничих гуртків і польських кооперативних магазинів, якими керують поляки. (…)

AAN, MSW, Wydz. Naród. 1058.

ПЛАН ПРАЦІ НА ТЕРИТОРІЇ ЛЕМКІВЩИНИ

(Краківське і Львівське воєводства)

Мета і головні завдання пропагандистських акцій на Лемківщині:а) Відділення лемків від ворожих нам впливів ззовні (СРСР, Чехословаччина і лемківська еміграція або совєтофільської тенденції, або великоруської), а також відцентрових впливів зі Львова українських і староруських націоналістів; б) Охоплення лемків впливом польської культури і тісний зв'язок їх з Польською державою (державна асиміляція); в) Полонізація лемків, тобто національна асиміляція. Це завдання розраховане на кілька поколінь, два ж перші можуть і повинні послідовно реалізовуватись на всіх відтинках суспільного і економічного життя вже зараз (…)

1. Галузь освіти:а) Остаточний відбір педагогічного персоналу загальних публічних шкіл на Лемківщині, направлений на усунення вчителів-русинів і заміщення їх поляками-чоловіками, які відбули військову службу, для того щоб серед учительок-польок на Лемківщині залишились дружини офіцерів і підофіцерів прикордонної служби, функціонерів державної поліції та інших державних і самоврядних чиновників і функціонерів; б) Систематичне проведення у канікулярний період курсів для вчителів-поляків і відповідне перенавчання їх до праці на цьому терені; в) Поступове обмеження у публічних загальних школах лемківської мови на користь польської (аж до повного усунення лемківської мови на кінцевому етапі) з тим, щоб протягом найближчих років руська мова (лемківська) лишилась би як мова навчання тільки у 1 відділенні, тоді як у II, III і IV відділеннях – як предмет і допоміжна мова навчання, при цьому в І класі польська мова викладалась би від 1. II кожного року. Як загальний принцип належить встановити переважання польської мови у загальних публічних школах на Лемківщині або за формальною ознакою, або через відсутність реагування. (…); г) Безплатне надання незаможним дітям польських букварів і підручників історії та географії Польщі;

ґ) Через вичерпання попереднього накладу видати перед 1938/39 шкільним роком букварі і читанки лемківською мовою, але виключно з латинським алфавітом, а не кирилицею для перших трьох відділів загальної школи, після попереднього усунення з тих підручників русизмів і можливого запровадження замість них полонізмів. Але не змушувати дітей до придбання підручників лемківською мовою. (…); д) Надання допомоги вчителям, які працюють на Лемківщині, у зв'язку з важкими умовами праці.

2.  Позашкільна освіта

(…) в) Організація світлиць і встановлення радіоприймачів з метою поступової радіофікації села, але за умови, що слухачі не зможуть приймати передачі з Чехословаччини і СРСР. У громадах, віддалених від костелів, серйозне значення можуть мати Служби Божі, трансльовані по радіо;

(…) д) Продовження передплати для загальних шкіл на Лемківщині часопису для молоді «Пломик»; е) Організація і спрямування на Лемківщину всякого роду екскурсій, таборів і напівтаборів польських громадських організацій для проведення ними продержавницької акції на місцевості і розповсюдження польської культури. (…).

3.  Акції серед молодіа) Підтримка шкільної молоді і тих, хто вже покинув школу, шляхом утворення відділів польського харцерства і осередків колишніх вихованців загальних шкіл; б) Забезпечення за кошти Державної Скарбниці незаможним дітям поляків з Лемківщини і дітям лемків у польських інтернатах повного утримання і навчання в гімназіях і ліцеях, а можливо, і у вищих навчальних закладах, з метою виховання з них лояльних громадян держави і заповнення ними потім посад учителів, греко-католицьких священиків і т. п. Зазначено, щоб молодь, за винятком кандидатів у греко-католицькі священики, переходила на римо-католицький обряд. З огляду на те настає необхідність ліквідації Руської Бурси у Горліцах як такої, що русифікує населення і створює шкідливий сепаратизм. (…)

AAN, MSWі Wydz. Naród. 1508.

Зміцнення польськості

Поразка української визвольної боротьби 1918–1921 років не означала кінця – вона перейшла у підпілля, щоб надалі продовжуватись у структурі УВО, а пізніше ОУН. Проти молоді, об'єднаної гаслом «Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї», став державний апарат – безпека, поліція, в'язниці, Береза Картузька і велика кількість суспільних організацій ендецького забарвлення з керівниками Генерального Штабу на чолі. І коли стало зрозуміло, що весь цей апарат не тільки не справляється з підпіллям, а навіть з полонізацією населення, маршал Ридз-Смігли пішов на генеральний штурм українських позицій.

Та й час підганяв. Гітлер різьбив у Європі нові кордони, щоб старі незабаром без винятку змінити. Польща рушила на Заользя, а на східному краю Словаччини виникло ефемерне утворення – Карпатська Україна, Ліліпутія, але незалежна. Достатня для збудження ейфорії у Галичині і ненависті у Москві, Києві і… Варшаві. Коли Польща вимагала негайної ліквідації Карпатської України як держави і утворення спільного польсько-угорського кордону, ОУН відповіла посиленням терору. А для КОПу додалось роботи: виловлювання і транспортування з гірських перевалів до найближчих в'язниць десятків і сотень молоді, яка йшла на допомогу наймолодшій державі [52]52
  AAN, KGPP, папка 239, том III, IV – з анотацією НКВД про переклад змісту на російську мову в грудні 1939 р.


[Закрыть].

Напруження польсько-українських відносин наближалось до меж витривалості. У цій ситуації було прийнято рішення, щоб українською проблемою у Польщі, яку безуспішно вирішували різні інституції та установи, зайнявся уряд.

Причиною нової акції небаченого обсягу, безсумнівно, ініційованої найвищими державними чинниками, став меморандум погоджувального секретаріату польських громадських організацій у Львові від 28 листопада 1938 р. Він вимагав радикальної допомоги для польської меншості, яка зазнавала переслідувань від української більшості. Справа рушила у швидкому темпі.

Для всієї операції, яку красиво назвали «акцією зміцнення польського елементу», виставили таке необхідне зміцнення, щоб на всіх східних окраїнах, а особливо на сільських територіях (міста і так були польськими) знайшовся принаймні 51 % поляків. Для окреслення ситуації експерти визначили перелік 84 повітів, де переважало українське і білоруське населення. Там опинились 2 повіти Люблінського воєводства, 3 – Білостоцького, всі або майже всі у Вільненському, Новогрудському, Поліському, Волинському, Львівському, Станіславському і Тернопільському воєводствах – усього 9 воєводств. Перелік інформував, скільки у кожному повіті сільського населення, скільки серед нього є поляків, скільки поляків бракує до 51 %, скільки землі є до парцеляції, на скільки зменшиться недобір поляків після надання їм цієї землі.

Ця бенедиктинська праця принесла мізерні результати. Підрахунки показали, що у 84 повітах мешкає понад 9 мільйонів людей, у тому числі поляків близько 2,2 мільйона, тобто недобір поляків становить майже 7 мільйонів. Після розпарцелювання землі брак польського населення зменшився б на 13 %, але його бракувало б і надалі понад 37 %. Підрахунки не претендували на вичерпну точність, бо була сфальшована основа – перепис 1931 року – то було таємницею полішинеля, тобто для полонізації непольських теренів треба було шукати інших способів. Завдання було, по суті, неможливе до виконання, але влада керувалась хіба гаслом Віщуна «Міряй сили на наміри», знехтувавши тезу, що піднесені гасла не придатні до підступних цілей.

25 і 28 січня 1939 р. відбулись засідання Ради Міністрів за участі Ридза-Сміглого. Після аналізу ситуації було прийнято рішення, щоб кожний міністр підготував до 15 лютого 1939 року звіт про кількість українців, зарахованих до компетенції цього відомства, і детальний план ліквідації української проблеми у рамках цього відомства. Напрямні охоплювали найбільш запальну, сусідню з Карпатською Україною, територію – Східну Галичину, оскільки воєводства з православним населенням вимагали відмінних і більш трудомістких планів. На нараді представників керівництв східних воєводств директор департаменту віросповідань МВРіОП Генрик Дунін-Борковський інформував, що політика держави стосовно Православної Церкви «спрямована (…) на збільшення всюди, де тільки можливо, експансії польської культури. Можемо собі сказати, що відносно (…) Віленського, Новорудського, Поліського, Білостоцького, Люблінського воєводств і трьох північних повітів Волинського воєводства ставимо перед собою завдання їх полонізацію (…) Сьогодні маємо ще три середні православні школи: у Крем'янці, Вільні і Варшаві. Дві перші будуть ліквідовані у липні 1940 року (…). Коли одночасно врахуємо, що священиком може бути тільки особа, яка закінчила Теологічний відділ у Варшаві або Державний православний ліцей, то легко можна зрозуміти, що оскільки йдеться про нові кадри православних священиків, то держава отримала максимум контролю» [53]53
  Цит. за: A. Chojnowski. Koncepcje polityki… – S. 238.


[Закрыть].

У середині лютого, тобто протягом двох тижнів, звіти опинились у Президії Ради Міністрів. Це було – і є ще сьогодні – захоплююче читання, жаль тільки, що значна його частина загубилась у військовій заметілі. На підставі цих звітів у секретаріаті Ради Міністрів опрацьовано реферат під назвою: «Проект ухвали Ради Міністрів у справі акції, спрямованої на зміцнення польського елементу у Східній Малопольщі». Машинопис єдиного, напевно, примірника проекту переховується в Архіві нових актів і обривається, на жаль, на с. 58, внаслідок чого до нас не дійшли також додатки до проекту. Серед них мали бути тексти двох промов Ридза-Сміглого, виголошених на згадуваних засіданнях Ради Міністрів.

Текст ухвали редаговано дуже оригінально і одночасно просто: переписано зі звітів наміри і надано їм ранг директив. Якщо, наприклад, Міністерство зв'язку передбачило у звіті звільнення з праці 800 українців, то відповідний пункт ухвали наказував їх звільнити. Таким чином, створювався відповідний правовий прецедент, конституція ж гарантувала громадянам рівність, а ухвала ділила їх на групи, підтримувала одних і дискримінувала інших. Ніхто, одначе, цим не переймався, бо не було відважних, хто б назвав речі своїми іменами, звернув увагу, що це є зміцнення безправ'я за допомогою закону. Вирішальне засідання Ради Міністрів повинно було відбутись 15 березня, на дату залишили у машинописі пусте місце, так воно пустим і залишилось (див. першу сторінку документа 68). Пошук публікації, на якій мала бути дата, виявився безрезультатним, ми не можемо встановити, чи проект перетворився в ухвалу, чи ні. Згідно з грифом «суворо таємне» міг перетворитись, але, напевно, не міг з'явитись у друку. Безправ'я, яке чинилось найвищим державним органом, було аж надто делікатною справою. Так чи інакше, вже сам проект став документом дискримінації за національною ознакою, доказом наруги уряду над усіма нормами польського і міжнародного права. І якщо навіть сільських дівчат ухвала Ради Міністрів визнавала небезпечним елементом у випадку їхнього «зростання» до рівня служниць, то коментарі зайві.

Щоб напруга досягла вершини, бракувало дуже мало: приступити до виконання ухвали. Українцям залишали два виходи: смерть або революцію. Важко сподіватись, щоб якийсь народ обрав добровільно смерть, тим більше українці з їхньою динамічною підпільною організацією. Залишалась боротьба.

Революцію випередила війна. Обидві сторони входили до неї розпалені добіла від ненависті. Якщо до цього часу кілька чи кільканадцять процентів поляків (у поліському селі 8,51 %, станіславському 12,77 %, волинському 13,69 %) були спрямовані на знищення української більшості, то після падіння держави перед усією польською меншістю у майже 70 повітах, заселених головно українцями, нависла примара знищення. Терміново вимагалось величезне почуття такту, щоб не викресати фатальної іскри.

На жаль, цього забракло.

Документи 58-69

Документ 58

Директиви діяльності правління Товариства розвитку Східних земель

I. Організація: Голова, І і II віце-голова, секретар, скарбник.

II. Перелік обов'язків:

1)  Голови:керує акціями, співпрацює з членами правління, організовує освітні курси спільно із священиками, вчителями, організацією Д(опризовної) П(ідготовки), рільничими інструкторами і офіцерами запасу. Стежить за вихованням дітей у школах у державному дусі, координує діяльність польських організацій, засновує бібліотеки і забезпечує їх відповідними книжками, стежить за влаштуванням державних свят і національних святкувань. Влаштовує екскурсії, розповсюджує календарі і відповідні часописи. Збирає документи, які підтверджують польськість колишньої Холмської землі. Турбується про формування у поляків духу зверхності.

2)  Віце-голови:стежить, щоб земля не переходила до русинів. Намагається покращити і розвинути стан тваринництва, розвиває плантації тютюну і буряків серед польського населення. Допомагає у викупі землі з рук русинів, полегшує еміграцію русинам.

3)  II Віце-голови:веде пошук православних поляків, колишніх поляків і уніатів, виховує проводирів і збільшує їх як серед поляків, так і серед русинів. Турбується щодо поширення і намагається збільшити польський елемент в осередках меншин. Дбає про розвиток польських кооперативів, готує суспільство до бойкоту русинських кооперативів або до їхнього закриття. Дбає про народний промисел і полегшує пошук ринків збуту для виробів цього промислу і сільськогосподарських плодів.

4)  Секретаря:проводить національну статистику окремих сіл, вартісного і шкідливого елементу. Розвиває організації ПВ на територіях національних меншин, за посередництвом яких діє на місцевості згідно з духом акції. Організовує з'їзди вчителів і духовенства. Шукає довірених осіб. Організовує місцеві команди для реалізації акції. Організовує осадників і спонукає до порозуміння осадників з поляками, які проживають у цій місцевості. Надає підтримку тим, хто повернувся з військової служби, і агітує за вступ у ряди Союзу резервістів. Веде організаційні і виконавчі справи.

5)  Скарбника:проводить касові операції, намагається збільшити доходи, залучаючи нових членів, дотації, добровільні внески і вуличні збори. Перекриває кредити русинам, допомагає полякам.

Зауваження:У разі потреби члени правління мають право докооптувати з президії співпрацівника з відповідного відомства.

CAW, З DP, 1.313.3/2

Документ 59

Копія. Командування округу корпусу № VI.

Окружне Управління Ф(ізичного) В(иховання) і Військової)

Підготовки)

Л. дз. 370/таєм. орг. пв.

Тел. 222-15 Львів, дня січня 1939 р.

Можливості створення польської більшості

У Східній Малопольщі

Створення істотної польської більшості навіть у кількох повітах Східної Малопольщі мало б велике значення як з точки зору зовнішньої, так і внутрішньої політики. Це можна провести поступово, спочатку в трьох повітах, а потім у наступних 5 повітах Тернопільського воєводства, а саме:

– у першу чергу Тернопіль, Теребовля і Скалат, а потім розширити цю акцію на повіти Збараж, Бережани, Підгайці, Бучач і Чортків. Це велике і важливе завдання є цілком можливим для виконання ще до закінчення 1941 року, тобто до перепису населення.

Вибір перерахованих повітів здійснювався за наступними критеріями:

1) ці повіти, тобто Тернопіль, Теребовля і Скалат, мають найбільший відсоток поляків поза Львовом, тому створення тут польської групи є відносно найлегшим;

2) ці повіти розташовані близько до кордону і розбивають суцільний український фронт на Волинську і Покутську дільниці;

3) як вузол доріг і центр воєводства, Тернопільський повіт разом з околицями має більше значення, ніж інші.

Засоби

Створити польську більшість шляхом 1) навернення зрушених польських душ, 2) акціями сільської шляхти. З цією метою належить: а) збільшити акції погоджувальних комітетів до максимуму, об'єднуючи навколо цієї праці всі угруповання громадянського суспільства, військо і адміністративну воєводську та місцеву владу, забезпечити допомогу центральної влади; б) організувати у найменших селах осередки ПВ і зміцнити працю ТСЛ; в) організувати якнайбільшу кількість гуртків сільської шляхти; г) провести контроль метричних книг від 1863 року, тобто від часу конкордату, згідно з яким парох, який хрестить дитину чужого обряду, повинен віддати метрику відповідному пробощу. Таким чином, тобто зовсім легально, сподіваюсь досягти таких значних результатів, які дадуть нам можливість отримати вирішальну польську більшість; д) новоприйнятими душами треба відповідно опікуватись.

З цією метою потрібно:

1) підібрати відповідних учителів, схиляючи їх до праці у цьому напрямку, 2) збільшити кількість парафій, підшукуючи відповідних ксьондзів, 3) парцелювати землю тільки серед поляків, 4) збільшити кількість народних домів, 5) надати освітню допомогу новонаверненим з боку ТСЛ і ПВ.

6) надати допомогу з боку адміністративної влади, 7) подолати за будь-яку ціну український терор, який у випадку нашої акції буде спрямований проти наших діячів і новонавернених. Належить також збільшити кількість дільниць державної поліції, запровадити групову відповідальність і т. п.

Методи праці

А.1. Працю проводить секція ПВ і секція віросповідань за підтримки всього секретаріату погоджувального комітету. Доручення у цій справі підписує голова погоджувального комітету.

2. На місцевості акція зосереджується у голови воєводського секретаріату погоджувального комітету в Тернополі, а співпрацює з ним комендант округу ПВ у Тернополі, командир 54 пп, 9 п. уланів у Теребовлі і КОП Скалат.

3. Підготовка до цієї акції є таємною. Щоб ускладнити українську протидію, про мету нашої акції слід повідомити тільки керівників. Ззовні проголосити гасло посилення освітньої діяльності.

4. На територію Тернопільського і Теребовлянського повітів направити харцерські табори, Передової охорони і Служби Молодих, попередньо провівши відповідний вишкіл.

5. Всю акцію погодити з адміністративною владою, з військом і з КОП, коли йдеться про повіти КОПу. З цією метою належить скликати конференцію, на яку запросити тернопільського воєводу, командира 12 дивізії піхоти, командира бригади «Поділля», зацікавлених старост, командирів полків і офіцерів ПВ.

Б. Після отримання їхньої згоди приступити до підготовчих дій, до яких належать:

1) вивчення національних відносин у кожному селі трьох перелічених повітів при співпраці адміністративної влади і т. п., 2) встановити села, у яких денаціоналізація просунулась найбільше, 3) до цих сіл направити відповідних діячів – учителів, інструкторів ПВ, а влітку – академічні табори та інші, з визначенням їм відповідних завдань, 4) встановити у кожному селі парафії, відділи ПВ, народні доми, польські й українські читальні і т. п.

5) встановити місцевості, в яких спостерігається необхідність створення нових парафій, народних домів згідно з черговістю потреби.

В. Після затвердження проекту приступити до опрацювання детальної виконавчої частини.

Копія документа: Окружний керівник управління ВФіПВ /—/ Польняшек, підполковник дипломований

AAN, MSWі 887

Документ 60

Виклад листа міністра соціальної опіки Зиндрама Косцялковського до голови Ради Міністрів з дня 15.II. 1939 у справі зміцнення польського елементу в Східній Малопольщі.

С. 21. Виділяти городи тільки безробітним полякам.

С. 22. Всебічно підтримувати русинсько-українську еміграцію. Переправляти у західні й центральні воєводства українців і русинів, які працюють у державних установах або контрольованих державою, на їх місце направляти поляків.

С. 34. Збільшити кредити на літні акції (табори, напівтабори, збори) і харчування польських дітей у двомовних школах і так званих руських.

С. 34. Збільшити фінансування підготовки польських домашніх служниць, особливо курсів для домашніх служниць у Львові, де нині переважають українські служниці.

С. 269. У програмі діяльності Міністерства промисловості і торгівлі передбачити розширення програми праць для зміцнення польського стану володіння також на Волинське воєводство, що загальмувало б поширення, яке нині спостерігається, українських націоналістичних впливів на територію Волинського Полісся.

AAN, PRM, akta grup. sygn. 148–264

Документ 61

Щоденне повідомлення МВС № 123 від 14. VI. 1938, с. 108

Головне управління товариства народної школи у Львові, Польське товариство опіки над околицями – Львівський осередок і Національна організація жінок у Львові подали 3 ц. м. спільне звернення до пана міністра внутрішніх справ, у якому звертають увагу державної влади на так зване викрадення душ і акти терору з українського боку стосовно поляків (латинників) з метою змушення їх до зміни латинського обряду на греко-католицький. Як приклад називають місцевість Чижиків у Львівському повіті, у якій 39 поляків звернулось до місцевого греко-католицького пробоща з проханням здійснити зміну віросповідання.

Причиною цих подій, на думку авторів, є недостатня кількість ксьондзів і римо-католицьких парафій і занадто підвищена терпимість влади і державних органів стосовно українців.

AAN, MSW, Wydz. Naród. sygn. 957

Документ 62

Інженер Станіслав Татарчух: Справа домашніх руських служниць у Львові і містах Східної Малопольщі.

Перед війною ця проблема не була такою нагальною, хоча переважно їздові, двірники, тертичники, лакеї русинів, а також домашні служниці були доволі численними, але перебування їх у містах було тимчасовим, служники з заощадженнями повертались на село.

Нині русинів-служників майже немає, оскільки всі інституції надають перевагу колишнім військовим, інвалідам, у кожному разі полякам. Натомість спостерігаємо масовий наплив руських служниць. Наплив тим небезпечніший, що ці служниці мають тенденцію залишатись у містах і у цій тенденції підтримуються руськими організаціями. Приводом для такого розвитку подій є зниження життєвого рівня міських господарств, у першу чергу працюючої інтелігенції. Перед війною переважав тип кваліфікованої служниці, яка вміє варити, прислуговувати, прибирати і т. п., як правило польки, нині ж при збідненні інтелігенції господарство мусить запрошувати служницю з нижчою кваліфікацією, а такими переважно є русинки.

Від моменту появи у нашому місті цей елемент залишається під постійною опікою руських організацій, які запрошує церква, і вони формують національну свідомість, схиляють до заощаджень, локалізованих у русинських касах. Шкода від цього подвійна. Перш за все те, що за польські гроші у містах утримується руський елемент, тоді як та сама грошова допомога надалась би для польського села. Потім руська служниця, втягнута у збирання заощаджень, після певної кількості років починає думати про закладення родини. Тоді цим знову займаються руські організації, сватаючи за неї дрібного ремісника, промислового робітника або дрібного торговця. Утворене стадо не тільки збільшує кількість руського населення міст, а й збільшує і так з кожним роком зростаючу кількість руських ремісничих верстатів, дрібних торговців споживчими товарами і т. п. Мусимо намагатись створювати переваги для польських домашніх служниць. Повинна настати агітація, яка усвідомлюватиме польське суспільство про ту шкоду, яка виникає від утримання руських служниць. Що важливіше, мусимо подбати, щоб польські дівчата, які найчастіше приходять від обори до складного міського життя, перевищували підготовкою руських дівчат.

Ми досягнемо цього лише тоді, коли за допомогою таких організацій, як Товариство народної школи, Союз суспільної праці жінок, Осередок господинь, Організація хатніх пані, створимо підготовчі курси для кандидаток на служниць до майбутніх обов'язків. Мусимо утворити не школи вишуканого приготування їжі, а навчити дівчат прання, прибирання, нескладного приготування їжі, ремонту білизни, і створимо тип доброї і дешевої домашньої польської допомоги. Перед прийняттям на курси потрібно б було, зрозуміло, провести відбір, вибираючи інтелігентніший елемент, жвавий до роботи, здоровий, національно свідомий, за винятком неписьменних.

Одночасно з цією працею мусимо заснувати громадське бюро посередництва, яке буде регулювати наплив польських служниць і намагатись їх розмістити.

Інж. Станістав Татарчух

CAW, Gab. Min. 1300,1412

Документ 63

Міністерство юстиції Суворо таємно

Справа поселення адвокатів-поляків у Східній Малопольщі

Міністерство юстиції у порозумінні з Головною адвокатською радою діє за допомогою таких засобів:

1) утруднення переселення адвокатів-поляків з Львівської палати до інших палат (неврахування для них місця у контингентах), 2) обіцянка не оголошувати наступні контингенти (передбачені в основному на 1 липня 1939 року), оскільки найближчим часом акція переселення не дасть позитивних результатів (щонайменше 5–6 адвокатів протягом півріччя). У разі неефективності акції, яка проводиться добровільно, треба застосувати примус, закриваючи списки в інших палатах, 3) тиск на адвокатські ради у напрямі зниження у Львівській палаті вступної оплати; отримано обіцянку введення індивідуальних знижок до 500 зл. (на практиці разом з додатками це становитиме близько 800 зл. з розподілом на виплати), 4) клопотання щодо призначення на цю мету акції переселення фонду ім. Дзєндзєлєвича, який знаходиться у віданні Львівського відділу Союзу польських адвокатів; існує, однак, тенденція призначення цього фонду на допомогу для адвокатів-малополян, 5) гарантування судовою владою адвокатам-полякам нагляду за синдикатами, банкрутствами та іншими функціями, які виконуються під наглядом судової влади і які приносять певні доходи.

Акція переселення зустрічається з такими перешкодами: а) небажання адвокатів і стажерів-правників поляків з інших місцевостей до переїзду в Східну Малопольщу, викликане:

– зубожінням тамтешньої адвокатури і несамовито важкою конкурентною боротьбою з євреями і українцями, – страхом перед українським терором (…)

Справа переселення українців-суддів до інших дільниць:

З огляду на принцип неможливості усунення і переведення судді таке переведення суддів може відбутись тільки шляхом підвищення, тобто у межах звільнених посад у судах вищих інстанцій. Якби сама приналежність до української національності повинна була стати причиною до підвищення – це викликало б зрозуміле розчарування серед поляків-суддів.

AAN, PRM, akta grupowe, 148–264, s. 90

Документ 64

Міністерство транспорту.

(Зміцнення польського елементу в Східній Малопольщі)

Частина І. Загальні питання

А. Польська державна залізниця

Територія окружної дирекції державної залізниці у Львові майже збігається з територією трьох південно-східних воєводств: Львівського, Станіславського і Тернопільського.

На усій мережі шляхів сполучення дирекції Львівської залізниці загальною довжиною 3 023 км працювало дня 1 січня 1939 року 23 386 працівників, у тому числі 4 876 сезонних працівників, зайнятих лише у певні пори року.

Національний склад зайнятих працівників ілюструє додаток № 1,з якого видно, що на загальну кількість 23 386 працівників дирекції є 3672 працівники української національності, що становить 15,7 %. На кількість 3672 залізничних працівників-українців припадає 1006 сезонних працівників, яких приймають у певні пори року на обмежений час.