Текст книги "Украина - не Россия"

Автор книги: Леонид Кучма

сообщить о нарушении

Текущая страница: 46 (всего у книги 48 страниц)

89

Ще на Сенатській площі в 1825 році (повстання декабристів) Петро Каховський, нащадок роду Нечуй-Каховських, стріляє в героя війни 1812 року графа Милорадовича, представника чернігівського дворянства. Серед інших вождів декабристів ми бачимо Муравйова-Апостола, праправнука гетьмана Апостола, а також Рилєєва, палкого українофіла. Список декабристів, а їх кілька сот, налічує декілька десятків українських прізвищ.

90

Публіцистика А. В. Никитенка, С. С. Громеки, М. М. Стасюлевича, Д. Л. Мордовцева, А. М. Скабичевського, В. Г. Авсеєнка, Г. К. Градовського (це він написав у газеті «Голос» у зв’язку із судом над Вірою Засулич: «Мені здається, що це не її, а мене, усіх нас – суспільство судять!»), М. М. Ковалєвського, М. І. Туган-Барановського, І.І. Янжула, Д. Н. Овсянико-Куликовського і інших наших земляків зробила свій внесок у пробудження російської громадянської свідомості, у поширення передових для свого часу ідей, серед них соціально-економічних, була важливою частиною російської публіцистики.

91

На жаль, це Петрункевич висунув фатальне для демократії гасло: «У нас немає ворогів ліворуч», і цього гасла кадети дотримувалися потім неприпустимо довго. ЦК кадетської партії багате на людей українського походження. Це відомий публіцист і правознавець С. А. Котляревський, великий історик І. В. Лучицький, Н. П. Василенко (у 1918 році – міністр освіти і мистецтв, потім в. о. голови Ради Міністрів Української Держави гетьмана Скоропадського), Г. Б. Биховський, Д. Н. Григорович-Барський, Я. К. Імшенецький, Л. А. Петражицький, Н. В. Тесленко (згодом член денікінської Особливої наради і Національного Центру), М. П. Чубинський (видатний правознавець і криміналіст, син автора нашого гімну, у 1918 році був міністром юстиції у Скоропадського), С. Н. Прокопович (у 1917 році член російського Тимчасового уряду, а після більшовицького перевороту – глава підпільного Тимчасового уряду), ну і, звичайно, В. І. Вернадський. Список далеко не повний.

92

Про те, яка велика кількість українців була серед визначних більшовиків першого призову, у цій книзі вже говорилося, хоча багатьох я і не згадав, як не пов’язаних з Україною. А були і такі. Наприклад, Крестинський (член політбюро ЦК ВКП(б) при Леніні), Курський, Луначарський, Семашко, Майський, Подбєльский, Цюрупа, Вишинський, Бонч-Бруєвич.

93

Перегортаючи навмання: граф Вронченко, Федір Павлович, міністр фінансів при Миколі І, сприяв розвитку фабричної промисловості, неймовірно збільшив державний борг. Гамалєя, Платон Якович, моряк, автор праць з морської практики, навігаційної астрономії і кораблеводіння, за 4-томну працю «Вища теорія морського мистецтва» обраний у 1801 році почесним членом Академії наук. Гапон, Георгій Апполонович, знаменитий і загадковий «поп Гапон». Григорович, Дмитро Павлович, один з піонерів гідроавіації, у 1915 році побудував перший у світі гідролітак з гарматним озброєнням. Генерал Засядько, Олександр Дмитрович, творець (у 1815 році) перших бойових порохових ракет. Генерал Кованько, Олександр Матвійович, очолив першу повітроплавальну команду в Росії, здійснив у 1885 році переліт Петербург – Нижній Новгород, досліджував верхні шари атмосфери. І так далі, і так далі.

94

Будучи «зацікавленою особою», не буду цитувати «ляпи», що стосуються мене особисто. Зовсім фантастичні речі можна прочитати про Путіна. В італійській газеті «Кор’єрра делла серра» стверджувалося, що в Росії культ особи Путіна не поступається культу особи Сталіна.

95

Уже згадувалося таке статистичне джерело, як «Книга фактів ЦРУ» за 2001 рік. ВВП Китаю, обчислений за паритетом купівельної спроможності, визначений у ній за станом на 2000 рік у 4,5 трильйони доларів США, тоді як у п’ятнадцяти країн колишнього Радянського Союзу сукупний ВВП, також обчислений за паритетом купівельної спроможності, дорівнювався в тому ж році, відповідно до цього джерела, 1,7 трильйона доларів. Звичайно, такі оцінки грішать неточністю. Так, щорічник Всесвітнього банку за 2000 рік визначає ВВП Китаю, обчислений за паритетом купівельної спроможності, у 3848 мільярдів доларів. Правда, це показник 1998 року, але ріст на 652 мільярда за два роки неможливий, справа тут очевидно в різних методиках оцінки. Але те, що Китай більш ніж вдвічі обійшов країни колишнього СРСР разом узяті, сумніву не підлягає.

96

Цими новими якостями були: висококиплячі компоненти палива, що дозволяли ракеті довго перебувати в заправленому стані, цілком автономна, захищена від завад система управління і більш висока стратегічна дальність стрільби.

97

Були вирішені й інші вкрай складні технічні завдання. За допомогою «ампулізації» було забезпечене перебування заправлених рідким паливом ракет у пусковій установці протягом усього терміну їхньої експлуатації (до 15 років), ракети були обладнані засобами подолання систем протиракетної оборони того часу, а ракеті SS-18 було додано захисту від поражаючого впливу висотних і наземних ядерних вибухів.

98

Власне, до розробки космічних ракет-носіїв КБ «Південне» приступило ще з кінця 1950-х років, причому як перші ступені цих ракет були використані свої ж бойові ракети. Так, на базі ракети SS-4 був створений носій SL-7 «Космос». З його допомогою почала впроваджуватися в життя велика однойменна програма наукових досліджень навколоземного простору. Ця ракета експлуатувалася до 1977 року і вивела на орбіту 150 супутників різного призначення. Ракета SS-5 послужила основою для носія SL-8 «Інтеркосмос». У її активі більше чотирьох сотень пусків, вона і дотепер використовується для запуску супутників з російських полігонів Капустін Яр і Плесецьк.

Бойова ракета Р-36 стала праматір’ю двох модифікацій носія «Циклон» 70 – 80-х років: «Циклон-2» (SL-10/11) – аналоги глобального варіанту цієї ракети, що запускається з Байконуру, і «Циклон-3» (SL-14) – трьохступеневого носія зі стартовою позицією в Плесецьку. Ракети-носії «Циклон» відрізняються повною автоматизацією циклу (дуже короткого) передстартової підготовки і високою надійністю. Ракета «Циклон-2» була однією з головних ланок системи протисупутникової оборони СРСР. «Циклон-2» виводив на орбіту супутники-розвідники, супутники-мішені, винищувачі супутників. Його запускала з Байконуру військова частина 46180. Одного разу ми провели за три дні три пуски. В результаті серед космічних носіїв наш «Циклон-2» став світовим лідером відносно надійності, за чверть століття його експлуатації (із серпня 1969) проведено більше ста пусків – і жодного невдалого! З 219 пусків ракетоносія аварійними були тільки чотири, а це означає, що за показником надійності наш ракетоносій перевершив усі свої аналоги, які тільки є у світі.

99

3 25 супутників «Інтеркосмос» 22 розроблені в КБ «Південне». Вперше в СРСР виготовлення супутників було поставлене на потік на «Південмаші». Це стало можливим завдяки тому, що конструктори КБ «Південне» поклали в основу своєї роботи принцип максимальної уніфікації конструкцій обслуговуючих систем, використання єдиного корпусу, спільної схеми керування бортовою апаратурою, єдиної системи енергоживлення. Спочатку це було здійснено під час випуску серії малих уніфікованих супутників для ракети «Космос», а до кінця 70-х років були створені автоматизовані універсальні орбітальні станції в модифікаціях з орієнтацією на Землю і на Сонце, з активним терміном існування до декількох років.

Діяльність КБ «Південне» у сфері вивчення природних явищ почалася зі створений оригінального супутника з аерогіроскопічною системою орієнтації («Космічна стріла»), призначеного для оптичного зондування атмосфери з метою удосконалювання методів прогнозування погоди. Потім пішла спільна з московським інститутом ВНДІЕМ розробка метеорологічного супутника «Метеор», перші серійні зразки якого виготовлялися «Південмашем» і лягли в основу створення в СРСР космічної метеорологічної системи.

З ініціативи КБ «Південне» у СРСР розвинувся новий перспективний напрямок робіт по створенню засобів для дистанційного зондування і дослідження Світового океану з космосу.

100

Післявоєнний досвід Англії, США, Канади показав, наскільки важке завдання конверсії воєнної економіки навіть в умовах, коли всі ринкові механізми історично налагоджені і чітко діють, скільки років вона займає. Радянська ж післявоєнна конверсія була чисто командною, а до самого цього слова в нашому суспільстві за часи гласності встигла виникнути алергія.

101

11 листопада 1989 року канцлер Коль говорив Горбачову: «Ми, німці, усвідомлюємо, що таке окомір – він означає і почуття міри, і здатність при плануванні дій враховувати наші можливості об’єднати Німеччину – нехай не зараз, а через багато років».

102

Не можу не згадати, що Юрій Сергійович Алексєєв одного разу зворушив мене, як, мабуть, жодна інша людина в світі. Ставши прем’єром уряду України 13 жовтня 1992 року, я, природно, залишив посаду генерального директора «Південмашу». Прем’єром я був майже рік (без трьох тижнів). Пішовши з посади прем’єра, я відразу ж фізично відчув виниклий навколо мене і моєї родини вакуум: майже усі з тих, хто демонстрував любов і відданість прем’єру Кучмі, від Кучми-відставника відвернулися. І от у такий час гендиректор «Південмашу» Юрій Алексєєв, що посів це місце після мого переїзду на прем’єрську посаду до Києва, сам запропонував мені повернутися в директорське крісло! Я відмовився, але шляхетний порив Юрія Сергійовича буду пам’ятати завжди.

103

«Океан-0» – це дуже досконалий комплекс багатоспектральної вимірювальної апаратури для проведення кліматологічних, океанографічних і гляціологічних досліджень, прогнозу стану і забруднення океанів і морів, контролю стану і забруднення атмосфери. Розробка, запуск і експлуатація «Океану» – результат реалізації Міждержавної програми України і Росії по дистанційному зондуванню поверхні Землі. З його допомогою, зокрема, можуть бути одержані дані для пошуку нафтових і газових родовищ.

104

А нижчі вони тому, що жодна бойова ракета у світі не переробляється з такою легкістю на ракету-носій для виводу супутників і космічних станцій на низькоорбітальні (200 – 900 км, а з додатковим ступенем – до 3000 км) кругові й еліптичні орбіти. Потрібно лише замінити один блок у системі управління і створити засоби інтеграції корисного навантаження з ракетою. Технічна політика «південмашівців» – якомога менше відступати від тих технічних рішень, що визначили надійність ракети 58-18. На відміну від інших програм, у даному випадку не потрібні масштабні роботи по створенню або глибокій реконструкції споруд на космодромах.

Є і ще одна причина, що знижує собівартість запусків: у «Дніпра» немає західного партнера. Західний партнер однією своєю присутністю автоматично збільшує піну. «Дніпро» – суто у країно-російський проект. «Thiokol Propulsion» є маркетинговим партнером, що працює на контрактній основі.

105

Це ракета малого класу, потужність якої дозволяє виводити на низьку орбіту (600 – 800 км) до 4 тонн корисного вантажу при вазі супутника на борту в межах 1 – 1,5 тонн. «Циклон-4» – серед популярних у наш час на космічному ринку малогабаритних ракет і за ознаками надійності її прототип перевершує всі існуючі у світі аналоги. Ракета обладнана головним обтічником, вона має збільшений обсяг для корисного навантаження, може працювати в режимі багаторазового включення двигунів, має більш точні і надійні системи керування і телеметричних вимірів. Серед конструктивних переваг «Циклона-4» – наявність третього ступеня, що забезпечує збільшення запасу палива на 30%. При запуску з екватора ракета може вивести на орбіту набагато більшу корисну вагу, ніж це було б можливо при запуску з космодромів Байконура або Плесецька. Учасники проекту – ДКБ «Південне» і ВО «Південмаш», ВАТ «Хартрон» (Харків), італійська компанія Фіат-Авіо, російське ЦКБ транспортного машинобудування (Твер). Будівництво загальної інфраструктури стартового комплексу космодрому здійснить бразильська компанія Infraero. До проекту виявляють інтерес кілька іноземних фірм, серед них американські. Партнери розраховують здійснювати до шести запусків на рік.

106

Всього один приклад. За угодою між Російською Академією наук і Національною Академією наук України про спільну програму фундаментальних досліджень Сонця і відповідною угодою між Росавіакосмосом і Національним космічним агентством України, 31 липня 2001 року трьохступенева ракета-носій «Циклон-3» вивела з російського космодрому Плесецьк на навколоземну орбіту космічний апарат «АУОС-СМ-КФ» вагою 2260 кг. Космічний апарат створений у ДКБ «Південне» на базі універсальної орбітальної станції з орієнтацією на Сонце. Головною організацією по створенню бортової наукової апаратури виступив Інститут земного магнетизму і поширення радіохвиль Російської АН. Апарат призначений для вивчення сонячних спалахів, і з цією метою він вивчає параметри плазми, зокрема в сфері переходу корони в сонячний вітер, еволюцію «коронарних дір», виявляє токові шари, провадить вимір прискорених електронів і протонів. З метою прогнозування явищ сонячної активності і їхніх впливів на магнітосферу й іоносферу Землі апарат досліджує внутрішній устрій і динаміку Сонця, включаючи обертання його внутрішніх шарів, фіксує варіації потоків короткохвильового і корпускулярного випромінювань Сонця на фазі максимуму 11-річного циклу його активності.

Це був 119-й пуск ракети-носія «Циклон-3». 114 із 119 були успішними. Підкреслю ще раз: мова зовсім не йде про простий комерційний запуск. Запуск «АУОС-СМ-КФ» – це спільний науковий проект двох національних академій, це частина російсько-української програми досліджень Сонця.

107

Відповідно до тендерних пропозицій, супутник масою до 100 кг буде створений на основі мікротехнологій. Корисним навантаженням космічного апарата стане багатоспектральний сканер з високим просторовим дозволом у видимому діапазоні довжин хвиль, а також апаратура передачі повідомлень, що працює в режимі так званого «електронного листоноші». Супутник буде експлуатуватися на геліосинхронній орбіті висотою 668 км. Його запуск на орбіту передбачається здійснити згаданою вище конверсійною ракетою-носієм «Дніпро-1».

108

Михайло Васильович Хрунічев, видатний організатор авіаційної і ракетно-космічної промисловості СРСР, адже він теж нашенський – народився в 1901 році на Шубинському руднику в Бахмутському повіті Катеринославської губернії. Працював з 13 років, був розсильним, листоношею, молотобойцем, після служби в Червоній армії учився в Української промакадемії. У 28 років – помічник директора на заводі імені Артема в Луганську. У 30-і роки був заступником директора заводу №69 в Луганську, а в травні 1938 став заступником наркома оборонної промисловості СРСР. Під час війни керував евакуацією авіаційної галузі, будівництвом нових заводів. У січні 1946 року став міністром авіаційної промисловості СРСР. Вмер у 1961 році на посаді заступника голови Ради міністрів СРСР. До речі, інший великий радянський ракетник, Володимир Миколайович Челомей, теж з наших. Він народився на Холмшині в 1914 році, був вихованцем Київського авіаційного інституту. Можна було б назвати ще багатьох.

109

«Попередження» – це експериментальний космічний комплекс, що складається з основного супутника і двох субсупутників на ім’я Сам і Сем (САМ – супутник активного моніторингу, СЕМ – супутник електромагнітного моніторингу). Субсупутники повинні перебувати в строго визначеному положенні щодо основного космічного апарату, це буде досягатися за допомогою вбудованих двигунних установок.

110

Спостерігаючи за сейсмічними областями з висоти 600 км, можна зрозуміти, яким чином у системі «літосфера-атмосфера-іоносфера-магнітосфера» відбувається обмін енергією і речовиною, можна перевіряти існуючі теорії атмосферно-іоносферних зв’язків. Оскільки бортова апаратура може викривляти показання датчиків, вони будуть установлені на висувних елементах на відстані до 10 м. від корпусу супутника. Основний супутник і субсупутники будуть виведені на орбіту одним ракетою-носієм «Циклон-3».

111

У 2003 році минає 70 років Київському міжнародному університету цивільної авіації. Він був створений у 1933 році на базі авіаційного факультету Київського машинобудівного інституту і спершу називався Київським авіаційним інститутом, потім Київським інститутом інженерів цивільної авіації. Згодом цей інститут відкрив свою філію в Москві, і на базі цієї філії в 1971 році був створений Московський інститут інженерів цивільної авіації. (До речі, чи виглядає ця історія типовою для відносин колонії і метрополії?)

Отож, те, що випускники КІІЦА і МИЦА завжди легко знайдуть спільну мову, і технічну, і людську, – сам собі капітал, який треба цінувати. Особливо на нинішньому суворому й небагатому перехідному етапі.

112

В. М. Ілушков пристрасно цікавився, вболівав за громадськими проблемами, хотів реформувати радянську економічну систему, але – у бік ще більшої «совєтскості»: скасувати гроші, а централізоване планування усього й уся не замінити вільним ринком, але багаторазово підсилити комп’ютеризацією. Він був упевнений, що комп’ютер швидше і точніше налагодить «правильні» відносини між попитом та пропозицією, ніж вільна господарська ініціатива мільйонів людей. Будучи неперевершеним фахівцем у своїй галузі, він, подібно до багатьох великих учених, інженерів, винахідників, підприємців, мав найфантастичніші уявлення про інші галузі, про ту ж економіку, про її закони, про свої можливості перетворити, революціонізувати все навколо себе.

113

Петро Олександрович Румянцев за роки свого генерал-губернаторства добре пізнав волелюбних українських дворян. Вони, говорить Румянцев, «при всіх науках і в інших краях обертаннях залишилися козаками», плекаючи гарячу любов до «солодкої вітчизни» і до «своєї власної нації» (губернатор Малоросії тим самим визнає, що «малороси» – окрема нація). «Ця невелика частка людей, – писав Румянцев у шістдесятих роках вісімнадцятого століття, – інако не відгукується, що вони з усього світу відмінні люди, і що нема за них сильніших, немає хоробріших, немає розумніших, і що ніде немає нічого доброго, нічого корисного, нічого прямо вільного, щоб їм годитися могло, і все, що в них є, – те найкраще». Якщо вибирати між двома крайностями, то така настанова виглядає набагато краще філософії самоприниження, яка має відоме поширення в інтелектуальних колах сучасної України.

114

Більше двохсот років тому петербурзький видавець Василь Рубан (теж наш земляк), відзначав найширшу популярність рукописної книги київського «пішоходця» Василя Григоровича-Барського про святі місця: «У Малій Росії й у навколишніх губерніях немає жодного місця і будинку, де б не було її списку... люди з духовних і мирських станів за великі гроші діставали її».

115

Київський історик Олександр Оглоблін, який опинився після Другої світової війни на Заході, йде, мабуть, далі усіх: «“Історія Русів” поступово набула такого могутнього і непереможного впливу на українську політичну думку, такого авторитету у справах української національної свідомості, такої надихаючої сили в українській державній ідеології, як ніякий інший аналогічний твір. “Зречена книга” української історичної науки стала настільною книгою української політичної думки, підручником української національної філософії, програмою національно-визвольної боротьби... “Історія Русів” як декларація прав українського народу залишилася вічною книгою України».

116

Нічим не можна виправдати появи на Волзі в 1941 році неймовірного за площею Рибинського водоймища (4580 кв. км, більше «Придністровської республіки») з його 800-кілометровою береговою лінією і дивовижним обсягом води (25,4 куб. км – у 7,7 разів більше, ніж обсяг водоймища, що підпирає Дніпрогес). При таких нечуваних масштабах чекаєш, що в Рибинської ГЕС і потужність буде неперевершена. Ні, вона дорівнює 330 Мвт, це менше, ніж у будь-якої ГЕС Дніпровського каскаду. Сталінські теоретики пояснювали, що зате, завдяки греблі Рибинської ГЕС, у волзьких суден з’явилася можливість підніматися до Углича (а далі вони піднімаються завдяки наступній греблі). Якби за всім ним стояв найменший господарський розрахунок, Рибинське море ніколи не з’явилося б на мапі, з води не стирчали б дзвіниці церков. Було переселено 130 тисяч чоловік, затоплено понад 600 великих і малих сіл, безліч родових маєтків. На дні залишилася і могила дослідника і першовідкривача «Слова о полку Ігоревім» графа Мусіна-Пушкіна. При заповненні водоймища були знищені два міста, Весьегонськ і Молога, а також (частково) місто Пошехоньє. Вважається, що перше з названих міст «перенесене» і начебто продовжує існувати, Молога ж зникла безповоротно. А це було поважне волзьке місто, де до кінця XVI століття існував найважливіший ярмарок у Росії, з’їжджалися німці, поляки, литовці, греки, італійці, вірмени, татари, турки, перси, хорезмійці, і за Івана III з крамарів щороку надходило до скарбниці 180 пудів срібла. В сухі роки Молога з’являється над поверхнею вод немов Кітеж, і старики-уродженці приїздять на човнах оплакати своє місто. Про це був фільм, ще по всесоюзному ТБ, році в 1990-му або 1991-му.