Текст книги "З історії релігійної думки на Україні"

Автор книги: Михайло Грушевський

сообщить о нарушении

Текущая страница: 13 (всего у книги 13 страниц)

Стор. 67. р. 38. Ав^сбурська конфесія – так зветься виклад євангелицтва, що уложив Мелянхтон, оден з провідників німецького реформаційного руху для сойму Німецького цісарства, зібраного в Авґ'сбурґ'у в 1530 р. Вона стала викладом віри німецьких євангеликів і прийнята була також евангеликами Польщі й Литви, котрі тримались євангелицтва німецького (лютеранства). Инші – головно в Мало– польщі – пристали до Кальвінової церкви, і остаточно організувались на його доктрині в 1560-х роках.

р. 41. При кінці реестра єванг. громад треба дописати, a capite.

Розуміється, спис сей далеко не повний, бо збирає тільки досі опубліковані документальні й літературні згадки.

Стор. 70. р. 4—5. Юрий Немирич, з волинської української панської родини, довго жив в європейських краях, був одним з освіченіщих людей свого часу на Україні; тримався унітарської доктрини, за помічю козаччини сподівався добитись реліг'ійної свободи в Польщі. Пристав до козацького війська, вважається автором гадяцької унії з Польщею, 1658 р., що мала дати Україні широку автономію в реформованій Польщі – федерації Польщі, Литви і Руси. Але український нарід не прийняв сеї унії і сам Немирич згинув в повстанню.

Стор. 72. р. 4—5. Негалевський Валентин, людина близ– ше незвісна, переклала в 1581 р. євангеліє, як здогадуються – з польського, унітарського перекладу.

Стор. 75. р. 2. берестейський собор – був скликаний

191

королем для проголошення унії українсько-білоруської церкви з Римом, що вона піддається під власть папи і приймає догмати Римської церкви,– се заявили делегати єпископів України і Білоруси в Римі перед папою, і се мало бути подано до загального відома на тім соборі в Берестю. Але не лише православне духовенство, пани і громадянство доводили, що єпископи не могли сього зробити без їх собору і без згоди патріархів – зверхників православної церкви. Вони зібрались на сей час до Берестя і рівнобіжно з уніятським собором зложили свій собор, поділений на коло духовне – під проводом патріарших уповажнених, і коло світське, де православні пани і делегати міщан, брацтв, шляхти радили над політичними засобами боротьби.

р. 52. Походженнє св. Духа – се одна з основних ріжниць між грецькою церквою і латинською: грецька церква символ віри читає так, що Св. Дух походить від Отця, латинська: від Отця і Сина.

Стор. 79. р. 4—5. Супрематія брацтв: в статуті львівського брацтва, наданім йому патріархами 1586 р., за брацтвами признавалось право контролі над церковними порядками, над духовенством, а колиб єпископ не звертав уваги на брацькі завважання, то брацтвам давалось право «противитись» і епископови. Се було незгідно з практикою грецької, і тому єпископи сильно обурювались на такі великі права брацтв: се було одно з причин, чому вони (єпископи) йшли на унію з Римом, щоб звільнитись від сеї контролі брацтв.

р. 25. Потій єпископ володимирський, потім митрополит уніатський (другий з ряду) – найбільша голова уніятської партії, автор богатьох писань в оборону унії.

р. 52. Вишенський Іван, або Іван з Вишні (в Перемшци– ні) найбільший з православних письменників сеї доби (першого відродження).