Текст книги "Яйцепос. Книга 2"

Автор книги: Дюк Брунька

сообщить о нарушении

Текущая страница: 21 (всего у книги 35 страниц)

І свіжий лицар з подругою відправилися в шоп-тур жорикбурзькими крамницями і базарами, де заходилися здобувати необхідні для зручного життя речі: взуття, одяг, посуд, побутову техніку, меблі... Що дешевше, купувалося одразу, за повну ціну, що дорожче – з розстрочкою, у кредит.

Здобували з доставкою додому, і протягом цього експрес-шоп-туру вантажники звозили куплене в лицарський гуртожиток.

Речі вибиралися не дорогі, але зручні й стильні. В Естер був хороший естетичний смак, тому до вечора цього дня квартира Мгобокбекбе в лицарському гуртожитку її стараннями придбала досить затишного і комфортного вигляду.

Закінчивши метушню з покупками, Мгобокбекбе з Естер, сидячи на новому дивані-ліжку, муркотали слова кохання. Коли любовне бурмотіння природно переросло в ніжні поцілунки, у двері постукали.

Нова людина встала й відчинила.

За дверми в коридорі гуртожитку стояла літня пара: сивувата дама й веснянкуватий чоловік. Побачивши Мгобокбекбе, підстаркувата жіночка охнула й гойднулася, старий підтримав її під ліктик, але теж не зміг сховати хвилювання.

– Вибачте, якщо ми невчасно, якщо відволікли... – замурмотав веснянкуватий дідусь, смикаючи ґудзик свого піджака.

– Ми Роженкранци з корчми «Під Мідним Забралом», – додала бабуся, підсмикуючи кофточку.

– Ми тільки на хвилинку, ми... – белькотав похилий Роженкранц, не зводячи очей із двійника покійного непутящого сина.

– Заходьте, Мойсею Соломоновичу, ласкаво просимо, Берто Петрівна, – запросили у квартиру нежданих гостей молоді закохані.

Естер відразу ж подалася на спільну кухню, щоб заварити для гостей тільки-но куплений чай у тільки-но купленому чайнику. А гості, сівши в тільки-но куплені фотелі, говорили копії прийомного сина:

– Знаєте, Мбогок... еее... Мкобог...

– Можете називати мене Мгоцьком, так простіше, – підказав молодий Мгобокбекбе Зямалагович Гальба.

– Знаєте, Мгоцьку, коли ми довідалися, що ви стали повноцінною людиною завдяки тілу нашого Феді, ми навіть обрадувалися: хоч після смерті він приніс комусь якусь користь. Гірко це казати, але він виріс зовсім не таким, як ми прагли, в душевному сенсі. І коли нам стало відомо, що з'явився його тілесний двійник, ми, звичайно, захотіли знати про вас більше й побесідували з колегами Гільденштернами, батьками вашої Естер. І зрозуміли із цієї бесіди, що ви саме такий, яким ми прагли аби був наш Федя. Ви точнісінько наш син, яким ми його бачили в наших мріях. І ми справді раді, що так вийшло, що в нашого недоброго сина тепер є такий добрий, так би мовити, близнюк.

Естер принесла гарячий чайник, поставила крім нього на столику чашки, цукорницю та вазочку з печивами, і розмова продовжилася.

Мойсей Соломонович і Берта Петрівна показали молодим співрозмовникам дитячі світлини всиновленого ними Феді (котрого інші називали Бандюгою), не підозрюючи, яку роль ці знімки зіграють у подальшій долі країни.

– Ми хочемо вам подарувати, Мгоцьку, ці фотокартки. Якщо б ваше тіло не народилося відразу дорослим, а виросло з немовлятка, то в дитинстві виглядало б саме так. А то майже у всіх людей є їхні дитячі світлини, а у вас немає. Нехай і у вас будуть, – сказав корчмар, торкаючи носовичком веснянкуватого носа.

Нова людина із вдячністю прийняла у подарунок «свої» дитячі зображення.

– І ще в нас є до вас прохання... Якщо, звичайно, ви не проти... Може, ви будете іноді заходити до нас у гості? Для нас це був би бальзам на серце, адже ви – точно наш син, яким ми його хотіли. Після того, як ми поховали Федю, у душі залишились порожнеча й холод... Для нас, самотніх старих, ваші візити були б такою розрадою! – сказала дружина корчмаря.

Мгобокбекбе твердо пообіцяв навідувати власників корчми «Під Мідним Забралом», адже він уважає їх якоюсь мірою теж своїми батьками, навіть у його по батькові Зямалагович третя буква – з імені Мойсей.

Після сентиментального чаювання старі попрощалися, по-батьківськи поцілувавши Мгоцька й Естер зі сльозами радості на очах.

☼ ☼ ☼

За вікнами стало темно, а в кімнаті гуртожитку при світлі бра – ще затишніше.

– Хочу тобі щось показати. Ти цього ще не бачив, – сказала Естер коханому за годину після відходу Роженкранців, дістаючи зі своєї сумочки якісь картки.

– Що саме? – запитав коханий.

– Мої секретні світлини. Крім мене й Зіночки їх ніхто не видів. Це Зіночка мене сфотографувала в різних позах. Без одягу. Торік на нас найшло натхнення познімати одне одного в еротичному вигляді. Хочеш подивитися?

– Звичайно! Дівчата і в одежах бувають гарними, а без одягу всяка дівчина ще гарніша. Принаймні, із чоловічої точки зору. Я тепер це точно знаю, бо Річард Левове Копито показав мені парочку номерів журналу «Гарнюнізм!» Давай подивимося ці твої знімки.

Сівши з ногами на м'який теплий диван, парочка розглядала кольорові картки, зроблені молодшою принцесою за допомогою татового фотоапарата “Polaroid Impulse Portrait”, який сам же відразу й друкував світлини.

– Ух ти! Як красиво! – захоплювалася нова людина. – Ти без одягу така чарівна! Звичайно, і в одязі теж; одягаєшся вишукано, елегантно, зі смаком. Але те, що тобі дане природою, а не кравцями, чудово до запаморочення. Ух! У мене навіть немає слів...

– Якщо немає слів, можеш виражати свої почуття не звуками, а дотиками, – підказала дівчина пошепки.

Виражаючи свої почуття дотиками, Мгобокбекбе сказав собі: «Макак Перевертайло-Замийський був правий».

Ці ніжні торкання до коханої красуні зробили з колишнім келихом те, що ніжні торкання до коханих жінок роблять із усіма здоровими чоловіками традиційної сексуальної орієнтації.

Мгобокбекбе вигукнув:

– Я не знаю, що зі мною! Коли я був кружкою, такого не було. Я начебто горю усередині. Начебто моя кров закипає. Начебто мені...

– Я знаю, що з тобою, – прошептала переривчасто йому на вухо кохана, – і що зі мною, що з нами.

І, цілуючи свого лицаря, вклала в його долоню маленький плаский пакетик.

Це був презерватив...

(– Тьху ти! – обурюється шокована цієї подробицею Права півкуля авторського мозку. – Тільки порнографії в чудесно-лицарському епосі не вистачало! Лицарі, принцеси, єдинороги, русалки... І раптом – презерватив! Хіба можна опоганювати чарівну романтику такими низькими предметами! Романтика чиста й незаймана, а ти, пане Авторе, брудниш її такою похабною темою, як секс, хіть! Руки геть від романтики! Вірніше, не руки, а... гм-гм... інші члени тіла! Секс і романтика – дві речі несумісні!

– Не можу з тобою погодитися, колего, – заперечує півкуля Ліва. – От раніше в наших совєтських краях офіційно романтиком уважався той, хто їхав працювати на ударні комсомольські будівництва, так би мовити, «за туманом і за запахом тайги». А нині, у несовєтський час, романтиком уважається той, хто здійснює інтимну близькість при свічах і при наявності хорошого вина. Якщо раніше будь-який жлоб, що поїхав по грубі гроші на споруджування якої-небудь Байкало-Амурської магістралі, автоматично зараховувався в романтики, то зараз, щоб бути зарахованим у романтики, будь-якому жлобу досить перед статевим актом запалити свічі й налити дамі вина в гарний келих. А якщо він ще розкидає навколо пелюстки червоних троянд, ну це вже надромантик. Нині поняття «романтика» асоціюється багатьма нашими сучасниками саме із сексом, тим більше, якщо він ілюмінований палаючими свічками.

– Не треба про жлобів, а то мене знудить, – просить Автор. – Ні, Права півкуле, я рішуче не згодний, що в романтичному лицарському епосі не місце сексу. Візьмемо для прикладу найвідоміший з лицарських епосів – про короля Артура й лицарів Круглого Столу. Хіба там не розповідається, як король Утер Пендраґон за допомогою чаклунства чарівника Мерліна, котрий надав тимчасово Утеру вигляд герцога Тінтагильского, мав статеву близькість із дружиною цього герцога – леді Іґрейною, у результаті чого народився Артур? Хіба там не розповідається, як молодий король Артур мав статеву близькість із королевою Морґаузою, дружиною короля Лота Оркнейського, ще не знаючи, що вона доводиться йому, Артуру, єдиноутробною сестрою; і як від цього інцесту народився злобливий Мордред? Хіба там не розповідається, як принцеса Елейна, дочка короля Пелеса, мала статеву близькість із лицарем Ланцелотом завдяки чарам дами Брузени (зачарований Ланцелот прийняв Елейну за кохану Ґвіневеру), у результаті чого народився шляхетний Ґалахад? Хіба там не розповідається про аж ніяк не платонічний любовний зв'язок Ланцелота й королеви Ґвіневери, дружини короля Артура? А хіба там не розпо... Коротше кажучи, в Артурівськім епосі сексуальна тема присутня в достатній кількості, що не заважає йому, епосу, бути романтичним. Те ж саме можна сказати про інші епоси. Інакше й бути не може, адже в епосах говориться про життя людське, а без сексу й життя б не було.

Коли вже я тут, додає Автор, згадав Артурівський епос, зауважу, до слова, одну особливість сексуального життя його персонажів. Якщо не всі, то, принаймні, деякі молоді лицарі Круглого Столу були ґеронтофілами. Тобто мали сексуальний потяг до жінок, набагато доросліших за них, котрі годилися за віком їм у матері або навіть у бабусі. У цьому переконається кожний, хто уважно прочитає писання лицаря Томаса Мелорі про Круглий Стіл. Наприклад, королева Морґауза, з якою поринав у неплатонічну любов молодий Артур, вийшла заміж за короля Лота приблизно в той час, коли Артур тільки народився. А молодий лицар сер Ламорак, що також мав статевий зв'язок із Морґаузою, був ровесником її синів. А коханці Ланцелот і Ґвіневера вперше побачили одне одного, коли він був ще маленьким хлопчиком, а вона вже дружиною Артура. А от характерна цитата про ще одного молодого лицаря Круглого Столу, небожа короля Артура й сина Феї Морґани: «Тепер повернемося ми до сера Івейна, який звернув на захід зі своєю дівицею, котрій було шістдесят років від народження». І так далі...

А раз, продовжує Автор, у багатьох епосах, говориться, крім іншого, про сексуальне життя персонажів, то і я просто зобов'язаний у своєму Терентопському так званому епосі торкнутися цієї теми, щоб він не був якимось неповноцінним. Крім того, я повинен сказати про інтимну близькість Мгобокбекбе й Естер ще й для того, аби безцінний читач переконався, що жорикбурзькі чарівники успішно зробили з колишнього келиха-мовця абсолютно здорового, повноцінного мужчину із традиційною сексуальною орієнтацією.

Так, у цю ніч із 3 на 4 жовтня між цими двома залюбленими відбулося те, що відбувається між дорослими чоловіками й жінками, які кохають і прагнуть одне одного. Що ж до згадування про презерватив, то пропаганда безпечного сексу похвальна, тому що попереджає небажану вагітність і поширення хвороб, котрі передаються статевим шляхом. Нехай така передбачливість Естер буде корисним прикладом для читача або читачки.

– Але, сподіваюся, ти не будеш смакувати тут анатомічні подробиці їхньої близькості? Я б навіть сказав – порнографічні подробиці, – турбується Права півкуля.

– Не буду, – відповідає Автор, – тому що не маю звички підглядати нишком за інтимними пестощами інших людей, навіть якщо ті інші люди мої власні персонажі. Тому на той період, поки вони будуть у ліжку голубити одне одного й усе таке інше, я їх скромно покину й помовчу.)

Отже, новий лицар і його кохана, збуджені бажанням один одного, злилися в обіймах і поцілунках, та . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

☼ ☼ ☼

Наступним ранк...

Ні, читачу, спочатку зауважу, проказує Автор: коли стало ясно, що Естер залишиться з коханим у гуртожитку на всю ніч, вона зателефонувала з апарата, котрий був у коридорі гуртожитку, додому – у корчму «Під Рятівною Мухою» – і попередила батьків, що ночуватиме не вдома. Щоб вони не злякалися її нічній відсутності, не думали, що з нею трапилася якась біда, не обдзвонювали лікарні й морги. Ця передбачливість Естер теж похвальна, теж приклад для наслідування. Адже іноді ми, читачу, упоєні своїм щастям, забуваємо про близьких і змушуємо їх турбуватися, нервувати, хвилюватися даремно. Але ж негативні хвилювання вкорочують їхнє життя.

Отже, наступного ранку закохана парочка, поглинаючи легкий сніданок, а саме: жуючи бутерброди й запиваючи їх ароматним чаєм, мило щебетала. Під час цього щебетання Естер з пухкою від бутерброда щокою, посміюючись, зізналася:

– Знаєш, коли ми робили ЦЕ, у мене раптом виникло відчуття, начебто на мене хтось дивиться, ні, не ти, а хтось сторонній. Я навіть оглянулася, хоча у квартирі крім нас нікого не було. Обман почуттів.

– Треба ж, і в мене виникло таке ж відчуття, начебто крім нас у квартирі є хтось ще й витріщається на нас, – сказав Мгобокбекбе, помішуючи ложечкою чай. – Але ми були наодинці. Бачиш, які ми схожі. У нас навіть обмани почуттів трапляються однакові й одночасно...

(– Ні, це був не обман почуттів, – догадується Ліва півкуля авторського мозку. – Пам'ятаю, Гліб Цвях перед виготовленням копії Бандюги відчув, як за ним спостерігають Автор Терентопських хронік з безцінним читачем; Автор – через свою уяву, а читач – через авторські слова. Напевно, і Естер із Мгобокбекбе відчули, як за ними спостерігають Автор із чита...

– Ні-ні, – перебивши, відхиляє такий здогад Автор, – отут інший випадок. По-перше, під час їхнього... еее... скажемо так, постільного дозвілля я не спостерігав через уяву, а скромно вийшов і мовчав, і безцінний читач замість моїх слів бачив тільки крапки. По-друге, навіть якби я за ними в цей момент спостерігав, вони б цього не відчули, тому що для того щоб відчути спостереження автора, персонаж повинен бути видатним ясновидцем, геніальним телепатом, яким був Гліб Цвях. Але ці закохані такими не були. І все-таки ти, Ліва, права (каламбур: ліва права) у тому, що почуття їх не обдурили. За ними в ці пікантні миті дійсно дехто стежив, але не Автор і його читач, а якийсь терентопець. Цей таємничий суб'єкт, котрий незримо був присутній у ті миті в тій кімнаті гуртожитку й у той же час в іншому місці, за сотні кілометрів звідти, зрозумівши, що цей хлопець і ця дівчина так обожнюють одне одного, що нарізно їм буде зле, радісно потер долонею долоню й нечутно сказав собі: «Це добре! Це мені може придатися! Це я зможу використати у своїх цілях!» Але про те, хто був цей невидимий...

– Невидимий? Напевно – дух, – намагається вгадати Права півкуля, – фантом, примара, привід!

– Ні, це був не фантом, – заперечує Автор. – Це була жива матеріальна людина. Але про те, хто був цей невидимий спостерігач, для чого він стежив за закоханими і як збирався використати їхню любов у своїх цілях, ми довідаємося пізніше. Нехай поки безцінний читач буде заінтригований цією таємницею...)

Після сніданку парочка зайшла в житло Гільденштернів, де новий лицар облачився в доспіх, узяв зброю й уже висохлий щит, а Естер – конспекти. Після чого він відправився в Непарнокопитий Театр, а звідти верхи на Ігорі Святославичі на манеж, щоб продовжити навчання лицарським бойовим премудростям; а вона – на заняття до університету.

На манежі Мгобокбекбе ще більш наловчився в цій колючо-рублячій справі, і познайомився з новими колегами. І знову лицарі дивувалися його тямущості...

Після повернення його із цих лицарських занять і її із занять в університеті, вони погуляли в парку імені Євгенія Шварца. Мгобокбекбе розповів їй про свої успіхи на лицарському поприщі й зауважив, що хоч для нього, як для новачка, участь у завтрашньому лицарському турнірі не обов'язкова, він вирішив узяти в ньому участь, для кращого засвоєння пройденого матеріалу. Естер пообіцяла, що обов'язково прийде на турнір вболівати за нього.

Увечері 4 жовтня в лицарському гуртожитку відбулася традиційна гулянка із приводу новосілля нового колеги. На великій кухні були зсунуті столи, які потім були уставлені всілякими смаколиками, як покупними так і приготовленими лицарськими дружинами. І жителі третього поверху, поздоровляючи новачка з новосіллям, заходилися бенкетувати.

Тут були всі одинадцять лицарів Напівкруглого Столу, котрі не мали власних замків: Хома, Тарас, Євген, Геннадій, Борис, Річард Левове Копито, Панас, Вадим Оптиміст із дружиною, Юрій Капітальний із дружиною, Андрій Схожий із дружиною й Остап Окрошколюб із дружиною; а також – комендант гуртожитку Методій Хламенко й, звичайно, сам винуватець святкування – лицар Мгобокбекбе Зямалогович Гальба, якого сусіди, за його підказкою, для простоти й стислості погодилися називати просто Мгоцьком.

Крім сімнадцяти людей на цьому гастрономічному заході була присутня і незвана не людина. Кликали його Мурлом. Але це прізвисько не було презирливим глумом. («Мурло – людина, що викликає неприязнь». Із тлумачного словника.) І не походило від розкопаного в Італії археологами прадавнього етруського міста Мурло. А походило в даному конкретному випадку прізвисько Мурло від дієслова «муркотати». Як ти, безцінний читачу, звичайно ж зрозумів, це Мурло було котом. (Звичайним, а не розмовляючим мутантом, уточнює про всяк випадок Автор). Його власниками вважалися Остап Окрошколюб із дружиною, але невідомо, визнавав сам Мурло їх своїми господарями, або ж навпаки, своїми прислужниками, зобов'язаними надавати йому їжу в достатніх кількостях. А оскільки поїсти цей Мурло любив, то не обмежувався кормом від цієї пари, а розгулюючи по всьому гуртожиткові, дозволяв і іншим мешканцям себе гладити, одержуючи за цю милість додаткову зарплату у вигляді шматочків ковбаси або ще яких ласощів. Не дивно, що від цього він став досить опасистим. Забарвленням же Мурло був рудим з темними смужками, тому нагадував іграшкового тигра. (Тобто був майже двійником котяри Мацька з гумористичної повісті Івана Керницького «Герой передмістя»).

Під час вищезгаданого банкету із приводу новосілля Мгоцька, Мурло ходив під столами і терся об ноги бенкетуючих, одержуючи від них за цю приємну послугу подачки у вигляді шматочків м'яса або риби. Тому що, маючи в руках рибу або м'ясо, важко стриматися, щоб не відщипнути шматочок і кинути під стіл, коли об твої ноги треться теплий пухнастий рибоїд-м'ясоїд. Можливо, читач знає це із власного досвіду.

Ймовірно, Автор і не звернув би на кота уваги й не згадав, якби не та обставина, що завтра цей кіт мимоволі введе Мгоцька й Естер в оману, пов'язану з наступними подіями. Але, усьому свій час.

Оскільки завтра – 5 жовтня – буде святом за назвою День Шляхетного Мордобою, оскільки завтра відбудеться традиційний лицарський турнір, на якому треба бути свіжим, бадьорим, відпочилим, здоровим (без похмільного синдрому), то гулянка була безалкогольною (промовляючи тости, підносили келихи з компотом) і не дуже тривалою. Вже о 21.00, в «дитячий час», лицарі розійшлися відсипатися перед турніром.