Текст книги "Мотря"

Автор книги: Богдан Лепкий

сообщить о нарушении

Текущая страница: 35 (всего у книги 36 страниц)

канон[канона] – гармата

капельник– капельмейстер

капітель– горішня частина (завершення) колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав

карабела– крива шабля

карафина– карафа, графин

Карл XII[Karl XII] (1682–1718) – король Швеції з 1697, син Карла XI; видатний полководець; під час Пн. війни 1700-21 переміг рос. війська під Нарвою (1700), пол. короля Августа II Сильного над Зх. Двіною і під Клішовом (1702); 1704 посадив на пол. трон Станіслава Лєщинського; 1706 зайняв Саксонію; уклав таємний союз із гетьманом І. Мазепою і 1708 рушив на Україну; 1709 зазнав поразки під Полтавою; 1710 уклав угоду про взаємну допомогу з гетьманом П. Орликом і Кримським ханством; 1715 повернувся до Швеції; загинув у Норвегії.

Кассандра– в грецькій міфології донька царя Трої Пріама, наділена даром пророкувати. Але бог Аполлон зробив так, що її пророцтвам не вірили.

кивати– рухати

киндяк– бавовняна тканина

кичка– повстяна прокладка під хомутом; старовинний головний убір заміжньої жінки

кликуша(рос.) – крикливиця, причинна, біснувати, навіжена

кобеняк– суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк

кобіта(польськ.) – жінка

ковінька– палиця з загнутим кінцем

ковзатися– ковзати

коєгождо(старосл.) – кожного

коєць– клітка для курей

КожухівськийЮрій – компанійський полковник. За наказом гетьмана, терміново повернувся з походу проти Булавіна і брав активну участь в антимосковській акції. 7 березня 1709 р. його полк потерпів поразку в нерівному бою з корпусом Меншикова. Після Полтавської битви здався царському війську. 1712 р. по трьох роках тюрми був засланий до Архангельська.

коминок– камін

коміть(головою) – стрімголов, сторчма

комплікація– ускладенення

кондукт– похоронна процесія, погребальна хода

консистенція– розквартирування, постій (війська)

контентувати– задовольняти

контерфект– портрет, зображення, картина

контраверзія– контроверза, контроверс, суперечка, розбіжність, спірне питання

концілії– нарада, зібрання

копіт– курява

копний– не в'їжджений після снігопаду (про шлях)

коринтський– від назви грецького портового міста Коринт (Коринф) на острові Пелопоннес

короводи– тяганина

коряк– кругла посудина з ручкою для зачерпування води (вина, молока і т. ін.); ківш

кохам(польськ.) – кохаю, люблю

КохановськийЯн (1530–1584) – польський поет, засновник національного віршування. Писав латинською і польською мовами.

кошелитися– збиратися

крайчий– кравчий

Кранмер(Сгашпег) Томас (1489–1556) – діяч англійської Реформації. Від 1533 р. архієпископ Кентерберійський. Сприяв встановленню верховенства Генріха VIII в церковних справах. Після відновлення католицизму спалений як єретик.

креденс– буфет (шафа), сервант

крижі– поперек, нижня частина спини

кріс– рушниця; гвинтівка

ктурему(польськ.) – якому, котрому

ку(польск.) – до

куншт(нім. Kunst) – мистецтво, майстерність

Купідон– давньоримський бог кохання; інша назва – Амур

куфа– бочка; кухоль

кусий– куций, короткий

кухтик– кухарчук

лаба– лапа; тут: нога

Леонід(508/507 – 480 рр. до н. е.) – спартанський цар. Очолив грецьке військо проти перського царя Ксеркса. Загинув при Фермопілах разом із невеликим загоном спартанців.

лепорт(просторій.) – рапорт

ЛєщинськийСтаніслав [Leszczynski Stanislaw] (1677–1766) – польський король (1704-09 і 1733-36); суперник короля Августа II, союзник шведів, завдяки їхній допомозі обраний королем. Уклав угоду з І. Мазепою про спільну боротьбу проти Росії. Після поразки шведів у Полтавській битві покинув країну; повторно обраний 1733, внаслідок інтервенції російських і саксонських військ утік до Франції. 1736 зрікся престолу, отримавши в довічне володіння герцогство Лотарингське.

ликати– лигати, лигати, ковтати, жадібно їсти

лицедія– лицедійство, театральна вистава

лотока– лотік; відкритий жолоб, яким тече вода; на водяному млині канал, яким тече вода на колесо

лощина– видолинок

Люблінська унія– унія між Польщею і Литвою, укладена 1 липня 1569 р. у Любліні, згідно з якою Польща і Велике Князівство Литовське творили одну Річ Посполиту. Внаслідок цієї унії більша частина земель України перейшла до Польщі.

ляїк(польськ.) – дилетант, профан

ляйбмедікус– придворний лікар

Мавтузалем– Мафусаїл, один із стародавніх патріархів. Прославився довголіттям („мафусаїлів вік") – прожив 969 років

маґлівниця– рубель, дошка з поперечними бороздами для качання білизни

магоневий– з червоного дерева

маката– парча; килим (на стіну)

малжонка(польськ.) – жінка, дружина

малмазія– мальвазія, солодке грецьке вино з однойменного сорту раннього винограду

Марс– давньоримський бог війни

Марсей– Марсель

масляч– солодке угорське вино

матня– середня частина невода у вигляді довгого, вузького мішка, в який потрапляє риба; частина штанів, де сходяться холоші

мацапура– неохайна або незграбна людина

машталір– візник, кучер; старший конюх

МеншиковОлександр Данилович (1673–1729) – російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727); найближчий соратник Петра I; учасник Північної війни 1700-21. 1708 зруйнував м. Батурин, винищивши його мешканців за підтримку І. Мазепи. За імператриці Катерини I (1725-27) фактичний правитель Росії; ініціатор ліквідації Малоросійської колегії та обрання гетьманом Д. Апостола. 1727 усунутий від влади і засланий.

мерва– м'ята, терта або зіпріла солома

Мефісто– Мефістофель, образ біса, демона, супутника доктора Фауста в німецькій легенді. Став персонажем багатьох художніх творів, з яких найвідоміша трагедія Й.-В. Ґете „Фауст"

мирликійський чудотворець– св. Миколай, архієпископ міста Мир у Лікії. Опікун мореплавців, подорожніх і мандрівників.

мисюрка(польськ.) – шолом з бармицею – кольчужною сіткою для захисту вух, шиї і потилиці

Мілтияд– Мільтиад Молодший (кінець VI – початок V ст. до н. е.), афінський державний діяч і полководець. Був обраний одним із 10 афінських стратегів. Під його керівництвом афінське ополчення перемогло персів у битві біля Марафона. За невдалу облогу о. Парос, який відійшов від Афін, був звинувачений у зраді і помер у в'язниці.

міт– міф

мітра– митра, головний убір, який символізує відповідне становище в ієрархії (переважно церковній)

мож– можна

моздір– можджір; велика гармата

МокієвськийКостянтин – шляхтич з Білоцерківщини, родич І. Мазепи, полковник київський (1691–1708) і чигиринський (1708–1709). 1708–1709 рр. виконував дипломатичні доручення І. Мазепи на Запоріжжі, наслідком чого було приєднання Січі до антимосковської коаліції.

молєстувати(польськ.) – настирливо просити, випрошувати

Мор(More) Томас (1478–1535) – англійський державний діяч і письменник. Відмовився присягнути королеві як главі англіканської Церкви, через що був страчений. У діалозі „Утопія" (1516) описав ідеальний устрій, де немає приватної власності, праця обов'язкова для всіх, розподіл здійснюється за потребами.

моріг– густа молода трава, мурава

москаля підпускати– намагатися підманити

мосці(польськ.) – милостивий (скорочена форма ввічливого звертання wasza miloci – ваша милосте)

мя– енклітична форма займенника мене

м'ясниці– час після посту, коли дозволено Церквою вживати м'ясну їжу, одружуватися тощо

наізуст(рос.) – напам'ять

наітіє(старосл.) – натхнення

на Йосафатовій долині– на тому світі

належитий(польськ.) – належний, відповідний, слушний

наопашки– накинувши на плечі, не всовуючи рук у рукави

на „пункті"– від польськ. zwariowany na punkcie czego – схиблений на чомусь

насікомі(з рос.) – комахи

начче– натще

неже(старосл.) – ніж, чим

неизглаголанный(старосл.) – невимовний

НемиричЮрій (1612–1659) – діяч доби Хмельницького. Учився в університетах Лейдена і Базеля. 1657 р. перейшов на українську службу. Провадив переговори зі Швецією. Творець концепції Великого Князівства Руського, автор першого проекту Гадяцького договору й маніфесту українського уряду до європейських держав (1658). Брав участь у Конотопській битві 1659 р. Під час повстання проти І. Виговського командував відділом гетьманського війська і загинув.

Нерон(37–68 рр. н. е.) – римський імператор. Жорстокий, розпусний, самозакоханий. Вважав себе неабияким поетом.

неуговканий– непогамовний, нестримний

НечайДанило (р. н. невід. – 1651) – сподвижник Б. Хмельницького, брацлавський полковник (1648–1651). Організатор народно-повстанського руху. Загинув у бою.

німфа– у давньогрецькій міфології божество природи, її живильних і плодоносних сил. Були німфи рік, морів, джерел, озер, боліт, гір, гаїв, дерев тощо.

номенклатура– тут: перелік хвороб, ліків, медичних інструментів тощо

нута– нота

ОбидовськийІван (1676–1701) – небіж І. Мазепи, полковник ніжинський (1695–1701). Як наказний гетьман воював проти Туреччини (1695) і Швеції (1700–1701).

обніжжя– обніж, квітковий пилок, який бджоли переносять у вулик обої (рос.) – шпалери

обрік– дрібно посічена солома з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней

обчімханий– з обрубаними гілками (сучками)

один до Саса, другий до ляса– один до ліса, другий до біса одиссея – довга мандрівка з багатьма пригодами. Від опису пригод героя Троянської війни Одиссея в однойменній поемі Гомера.

одр– ліжко, постіль

околіт(з польськ.) – околот, сніп соломи, обмолочений нерозв'язаним або перев'язаний після обмолоту

омаста– жир; приправа

оная– ця

опир– упир, вампір; перевертень, вовкулака, відьмак

орація– урочиста промова, виголошувана з певного приводу

ординувати– призначати ліки; лікувати

орієнтальний– східний, властивий народам, культурам, країнам Сходу

ОстрозькаГальшка (1539–1582) – княжна з роду Острозьких, була визнана „красунею, що народжується раз на сто років". І хоча доля її була трагічною, зробила багато добрих справ. Будувала лікарні при монастирях, школи у містах і селах, допомагала бідним. Фундаторка Острозької Академії. Острозькі князі – князь Федір Острозький був найвизначнішим завойовником з роду Острозьких. Отримав титул Великого воєводи Литовського, розширив свої земельні володіння майже на всю територію нинішньої Північно-Західної України, Східної Польщі та Південно-Західної Білорусі. Однак у зеніті слави та багатства Федір Острозький (як і його дружина та останній, вцілілий від битв син) прийняв постриг, заточив себе у печери Києво-Печерського монастиря (Лаври), де після смерті ченці визнали його святим; згодом він був канонізований у Константинополі. Костянтин (Іванович) Острозький відомий тим, що під час першого походу Речі Посполитої на Москву потрапив у полон та просидів у темниці 10 років. Утік разом із Лжедмитрієм. Другий похід, очолюваний князем Костянтином, полк якого першим увірвався до Москви, був вдалим, і Лжедмитрій воцарився на московському троні, подарувавши Острозьким великі землі на території нинішньої Воронезької області з центральним містом Острожець, названим на честь князівської столиці. Василь-Костянтин Острозький відкинув пропозицію Польського сейму коронуватися, не забажавши змінити віросповідання з православного на католицьке. Відкрив в Острозі академію (1576), серед випускників якої був гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний та викладачі майбутньої Києво-Могилянської колегії, заснував друкарню, надавши притулок друкареві Івану Федорову, що був переслідуваний у Московії. Найвідомішим виданням цієї друкарні є Острозька Біблія (1581). У ті часи Острог називали волинськими Афінами. За історичними джерелами, багатства князів Острозьких (16–17 ст.) були більшими, ніж статки польського короля, у 3–5 разів. Завдяки князям Острозьким в Україні постало чимало нових міст, процвітало магдебурзьке право, розвинулися науки, мистецтво, ремесла.

отверзи(старосл.) – відкрий

отпущаєши(старосл.) – відпускаєш

охлап(польськ.) – недоїдок, недогризок

очуняти– опритомніти, прийти до пам'яті

Павзаній[Павсанія] – мандрівник і письменник II ст. н. е. Його „Опис Еллади" складається з 10 книг, названих за областями країни. Це своєрідний путівник Грецією, особливо для людей, які цікавляться предметами культів і художніми творами.

падам(польськ.) – падаю

падуча недуга– епілепсія

падькатися– бідкатится

пантарка– цесарка

паполома– попона

параван– ширма; прикриття

патериця– довга палиця; жезл як ознака вищого священнослужителя, символ влади

пергамен– пергамент

переповідж– переповідаючи

перечислитися– прорахуватися

Перикл(бл. 490 – 429 рр. до н. е.) – афінський стратег. Сприяв розвиткові афінської демократії, проводив реформи, ініціював громадянське будівництво.

перун– грім. Від імені Перун – бог дощу, блискавки і грому.

перше– раніше; колись (у минулому)

Петрик– Сулима Петро Іванович [Петрик, Петричевський] – старший канцелярист Генеральної військової канцелярії. 1691 р. І. Мазепа відправив його з секретною місією на Запоріжжя і до Криму. Йшлося про відокремлення України від Московії за допомогою Туреччини. Здобувши на Січі авторитет і ставши там військовим писарем, П. Сулима самостійно розпочав антимосковську акцію, підбурюючи запорожців до повстання. У квітні 1692 р., буцімто перед загрозою арешту за розпорядженням І. Мазепи, втікає у Крим. Не отримавши через різні причини підтримки Батурина, дав згоду обрати себе гетьманом, чим відштовхнув справжніх ініціаторів протимосковського повстання. Після невдалих походів у 1696–1712 був гетьманом „Ханської України". Співробітничав з мазепинцями-емігрантами.

Петро IРоманов [Петро Великий] (1672–1725) – російський цар (1682), імператор (1721). Політика П. I щодо України полягала в подальшому обмеженні її суверенітету. Після битви під Полтавою запровадив режим окупаційного терору, обмежив гетьманську владу; 1722 заборонив обирати гетьмана в Україні.

Пилат– римський правитель (прокуратор) Юдеї. Невинність Ісуса Христа довго утримувала його від винесення смертного вироку, попри наполегливі вимоги первосвящеників і народу. Врешті, умивши руки перед людьми, сказав: „Не винен я в крові праведника цього" – і віддав Христа натовпові на розп'яття.

пилипівка– передріздвяний піст

питель– тут: кам'яне млинове коло

питоме– рідне

підзорливий– тут: такий, що підозрює

піль– полів (родовий відмінок)

пільний– польовий

пілястр– плоский, схожий на колону виступ на поверхні стіни чи стовпа

пірвати(з польськ.) – викрасти когось; схопити

платонський ідеал– від імені давньогрецького мислителя Платона (428 або 427–348 або 347 рр. до н. е.), чисто духовний, не пов'язаний з чуттєвістю (напр. кохання); не здійснюваний на практиці, абстрактний

побиратися– одружуватися

погаратаний– побитий

польцати(з польськ.) – ввіряти, довіряти, доручати

ПолуботокЛеонтій – чернігівський полковий писар, сотник і наказний полковник. Генеральний бунчужний (1672–1677), генеральний осавул (1678–1687 і 1689–1690). Прихильник гетьмана І. Самойловича. Брав участь в опозиції проти політики І. Мазепи.

Понтус Евксінус(латин.) – Чорне море

попрати(старосл.) – подолати, збороти

португал– золота монета

посвяття– час після свят, тут: між Різдвом і Новим роком за старим (юліанським) календарем

посока– пасока, сукровиця

потай миру– таємно; щоб ніхто не знав

потреби– продукти харчування, речі, предмети необхідності

потуха– розвага

по швам(рос.) – струнко

пощочина(рос.) – ляпас, поличник

пражити– смажити

предкладати– пропонувати

преизобильно(старосл.) – предостатньо; пребагато

презацний– прешляхетний, найшляхетніший

привата– особиста вигода; користолюбство

приклад– компрес

приск[присок] – гарячий попіл з жаром; жар

Прияп– Пріап, в античній міфології божество продуктивних сил природи. Культ Пріапа досяг найвищого розквіту в римську добу: Пріап належав до божеств родючості, був стражем садів, звідником, гулякою, покровителем рибалок і матросів, повій, розпусників, євнухів і т. п.

провізорія– тимчасовий стан, становище

ПрокоповичТеофан [Єлисій, Єлизар] (07.06.1677-08.09.1736) – видатний український філософ і письменник, громадський і церковний діяч. Народився в Києві у родині купця. Після смерті батьків виховувався дядьком – Теофаном Прокоповичем, професором і ректором Києво-Могилянської академії. Вчився в Києві, Польщі й Римі. Професор Києво-Могилянської академії (1704), з 1710 – її ректор. У 1716, за наказом Петра І, виїхав до Петербурга і фактично очолив російську Церкву, з 1721 був віце-президентом Синоду. Підтримував реформи Петра І, сподіваючись від них користі і для України. Іноземні вчені вважали П. найосвіченішою людиною тогочасної Росії, доробок якої позначився на різноманітних напрямках розвитку культури і науки. Помер у Петербурзі.

просилабізувати– прочитати за складами

протектор– захисник, заступник

пужка– зменш. від пуга – ремінець або мотуз, прикріплений до держака, яким підганяють тварин; батіг

пуздро– скринька; шкатулка

пуйдзь(польськ.) – піди

пушка– гармата

П'ятдесятниця– одне із найбільших християнських свят. Це 50-ий день після Великодня, що відзначається на згадку про зішестя Св. Духа на апостолів.

рам'я– плече

ратник– воїн раті

рація стану(польськ.) – державний інтерес, державна необхідність

Рахиля– Рахіль, друга дружина біблійного патріарха Якова. Пізніше пророк Єремія представляв Рахіль як праматір ізраїльтян, яка плаче над загиблими синами своїми, а євангеліст Матвій у цій події бачить ще одну – побиття немовлят Іродом: діти вифлеємські теж належали до нащадків Рахілі.

рачь– постарайся, від рачити – дбати, старатися, піклуватися

ребелія– бунт, заколот

реверенція– пошана, повага

ревія– показ, огляд, парад

регіментар– керівник

реєнт(польськ.) – диригент

резолютний– рішучий, відважний, жвавий

Рей(Ив]) Миколай (1505–1569) – польський письменник. Його твори пронизані ідеями Реформації і гуманізму.

рейментовання– керівництво

рейментар– правитель, керівник

рейментувати– правити, керувати, управляти

рейтар– найманий солдат важкої кавалерії

реквірувати– реквізувати, примусово вилучити майно у власника (з виплатою йому вартості майна)

респект– пошана, повага

ретор– ритор, учитель або учень класу риторики

рецитувати– декламувати; читати з пам'яті

риза(старосл.) – одяг

риночка– низька каструлька

ритовина– гравюра

Річ Посполита[Річпосполита (Rzeczpospolita)] – калька латинського словосполучення respuЫica. Так називали Польщу до XVIII ст.

рожаний(олій) – трояндова олія

розкнеблювати(з польськ.) – вийняти кляп з рота

розстай– роздоріжжя, розпуття

розстайні(коні) – яких міняли у запрягу

розструхан– розструган, дерев'яна посудина для пиття і зберігання рідини

рундук– ґанок

саєт– ґатунок тонкого англійського сукна; ґатунок оксамиту

Сакс– тут: польський король Август II, курфюрст Саксонський

сакс– тут: саксонець

сальва– залп; салют

самопас– без пастуха; без керівництва; самопливом

самотреть– сам-третій, утрьох

Самсон– старозавітний герой, наділений надзвичайно фізичною силою; перемагав будь-яких ворогів, роздер лева, „як козлика", ослячою щелепою вбив тисячі воїнів-филистилян тощо

СапігаЛев (1557–1633) – віленський воєвода, від 1589 р. великий канцлер литовський, від 1625 р. великий литовський гетьман. Діяч анти-московської політики Речі Посполитої, творець плану унії між нею і Московією. Один з натхненників польсько-литовської інтервенції проти Московії на початку XVII ст.

сап'ян– тонка, м'яка шкіра із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур

Сарданапал– ассирійський цар, ім'я якого стало називним, як правителя, схильного до розкоші і безтурботного життя, повного насолод й утіх

Сас– польський король Август II, курфюрст Саксонський. Підтримував Московію у її боротьбі проти Швеції.

сатурналії– у стародавньому Римі свято на честь бога Сатурна після польових робіт. Починалося 17 грудня і тривало тиждень. Переносно – відчайдушна гульня.

світиця– світич, ліхтар

секретерик– секретер, письмовий стіл або шафа з відкидною чи висувною дошкою для писання, з шухлядами й полицями для зберігання паперів, книжок

Сен-Симонде Рувруа Луї (1675–1755) – герцог, французький політичний діяч і письменник. Автор „Мемуарів" – про побут і звичаї доби абсолютизму, придворні інтриги, політичну ситуацію в країні. За Людовіка XV „Мемуари" були конфісковані.

сиґнет– перстень із печаткою; печатка

сиріч– тобто, або, інакше кажучи

сірем'яжний(народ) – простий, сірячинний люд. Від назв селянського одягу семиряга (серм'яга), сіряк.

скит– невелике житло православних ченців-самітників віддалік від основних монастирських будівель

скіпка– тріска

склеп(польськ.) – крамниця

скоботати– лоскотати

скритка(з польськ.) – сховок, тайник

смарувати– мастити, намащувати; бруднити

смок(польськ.) – дракон, змій

смоляк– факел зі смолою

Сократ(470/469 – 399 рр. до н. е.) – давньогрецький філософ. Вважав метою філософії самопізнання, а доброчесністю – знання, або мудрість. Родоначальник діалектики як методу знаходження істини ставленням навідних запитань. Несправедливо засуджений до страти, випив чашу з отрутою.

СомкоЯким – представник заможного козацтва, брат першої дружини Б. Хмельницького. Наказний гетьман Лівобережжя. Після „чорної ради" 1663 р., на якій було обрано на гетьмана І. Брюховецького, Я. Сомка страчено.

сорбет– шербет

сосієр– соусник

списатися– зробити щось із успіхом; відзначитися

спласнути– зменшитися (про підпухлість, пухлину тощо)

спорий– досить великий за розміром, об'ємом

спудей– учень бурси, духовного навчального закладу

сродница(рос.) – родичка

стаєнний– конюх

стійність– позитивна якість; цінність

стременного випити– випити „на коня"

ступа– пристрій для лущення та подрібнення зерна, тютюну та ін.

субтельний– субтильний, тендітний, ніжний, м'який (у поведінці)

суто– багато, рясно, густо, щедро

Сфінкс– у грецькій міфології чудовисько з обличчям і грудьми жінки, тілом лева і крильми птаха. Ставила перехожим запитання: „Хто з живих істот вранці ходить на чотирьох ногах, удень на двох, а ввечері на трьох?" – і вбивала, хто цього не знав. Коли Едіп відгадав загадку, Сфінкс кинулась у прірву й розбилася.

таляр– старовинна срібна монета. Була в обігу в Німеччині, Чехії, Італії, Україні та ін. країнах.

ТассоТорквато (1544–1595) – італійський поет Відродження, творець героїчної поеми „Звільнений Єрусалим". Писав праці з теорії поезії.

Таціт(Tacitus) (бл. 58 – бл. 117 рр. н. е.) – римський історик. Праці з історії м. Рима і Римської імперії („Аннали", „Історії") та германців (нарис „Германія").

теди(польськ.) – отже, таким чином

Темістокл– Фемістокл (бл. 525 – бл. 460 рр. до н. е.), афінський полководець. Домігся перетворення Афін на морську державу. В період війни проти персів організував загальногрецький спротив агресорам.

тераз(польськ.) – тепер

Тетеря-МоржковськийПавло – гетьман (бл. 1620–1671). Походив з київської шляхти. 1648 р. перейшов до Хмельницького, одружився з його донькою. Був переяславським полковником. Підтримував зв'язки з Польщею. Ставши гетьманом, радив королеві об'єднати Україну. Польсько-українське військо пішло на Лівобережну Україну, але, не здобувши Глухів, вернулось на Правобережжя. Тетеря, розбитий загоном Дрозденка, перейшов до Польщі.

тикатися– тут: стосуватися

ти рекл єси(старосл.) – ти сказав.

тілький– такий великий

товар– худоба (переважно велика рогата)

тоя– аконіт, трав'яниста отруйна рослина з жовтими, синіми або фіолетовими квітками

транспарент– транспарант

тратувати– топтати (про коней)

трач– пиляр

ТроцькийСемен – чернець Соломон. У жовтні 1689 р. подав польському королеві підроблений лист І. Мазепи, в якому гетьман ніби скаржився на утиски і бажав з'єднатися з Польщею. Весною 1690 р. Соломон знову подав підроблені листи І. Мазепи королеві, але був викритий і виданий у Москву. З Москви Соломона переслали до Батурина, де постав перед судом старшин і полковників. Соломона було страчено 7 жовтня 1692 р.

троюдити– викликати чимось подразнення, запалення і т. ін.; ятрити

трутка– отрута

Тукальський(Нелюбович) Йосип (р. н. невід. – 1675) – український церковний діяч. Виступав проти союзу з Московією. Підтримував І. Ви-говського. Схилив Юрія Хмельницького підписати „Слободищенський трактат" 1660 р., за яким Україна розривала з Московією. Обраний київським митрополитом, але гетьман П. Тетеря ув'язнив його. Після звільнення був радником гетьмана Петра Дорошенка.

тшидзєсьцє(польськ.) – тридцять

тямити– пам'ятати, тримати в пам'яті

угло– ріг, кут (будинку, кімнати тощо)

уйняти– зменшити, зробити не таким помітним, відчутним; відняти, відібрати

умичник– викрадач; той, що „умкнув" когось умшляґ (ніж.) – компрес, обгортання; припарка

ФабійМаксим Кунктатор (275–203 рр. до н. е.) – римський полководець, консул, диктатор. У 2-ій Пунічній війні застосував тактику поступового виснаження армії Ганнібала, ухиляючись від генеральної битви. Звідси його прізвисько Кунктатор – букв. забарник.

Фавн– у римській міфології бог полів, лісів, пасовищ, тварин. Існували уявлення як про одного, так і про множинність фавна.

файка– люлька

фалендишовий– з тонкого англійського або голандського сукна

фанда(циганська) – батіг; довгий одяг

фатиґувати– турбувати когось; причиняти комусь клопіт, труднощі тощо

фебра– лихоманка, гарячка

ферії– канікули

фехтунок– фехтування

ФилимоновичМетодій (f1689 або 1690) – за промосковське наставлення висвячений у Москві (1661) на єпископа з призначенням бути місто-блюстителем київського митрополичого престола. Перебуваючи у Києві, не визнавав митрополита Йосипа Тукальського; 1667 перейшов в опозицію до Москви і підтримував гетьмана І. Брюховецького у його антимосковському повстанні, після чого 1668 був заточений в Уманський монастир, а потім у Новоспаський у Москві, де й помер.

Фідій(поч. 5 ст. – бл. 432–431 р. до н. е.) – давньогрецький скульптор, головний помічник Перікла в реконструкції Акрополя в Афінах. Творчість Фідія належить до вершин світового мистецтва.

форес– форейтор, верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом

фотель– крісло (м'яке)

фравцімер(ніж. Frauenzimmer) – жінки при дворі володаря або вельможі, згодом просто служанки, прислужниці та згірдливо, зневажливо про жінку загалом – баба

французька недуга– сифіліс, люес

фрасунок(польськ.) – занепокоєння, тривога, прикрість

фриґа(польськ.) – дзиґа

футро– хутро; шуба

хатня війна– громадянська війна

харциз– розбійник, грабіжник

хідник– доріжка; тротуар

хіраґричний біль– хірагра; ломота в руках

хіснувати(ся) – користати(ся)

хлоп– селянин; чоловік (здебільшого великий, міцний)

хованець– чорт (домашній), домовик

ходачкова шляхта– дрібномаєтне, небагате українське дворянство, яке, часто не маючи можливості утримувати бойового коня і збрую, ходило на війну пішо

цибух– цибук, чубук

циновий– олов'яний; цинковий

циркель(з ніж.) – циркуль

цо(польськ.) – що

черкаси– одна з історичних назв українців

черці– ченці, монахи

ЧетвертинськийГедеон (р. н. невід. – 1690) – київський митрополит. 1686 р. порвав зв'язки з константинопольським патріархом і визнав владу московського патріарха над українською православною Церквою.

чиколодок– кісточка пальця, пальцевий суглоб

чорна хвороба– епілепсія

ЧуйкевичСемен Васильович – син Чуйкевича Василя Никифоровича, який за гетьмана Мазепи служив у Батурині канцеляристом, старшим канцеляристом, реєнтом генеральної канцелярії, а 1708 р. – генеральним суддею. Залишався з І. Мазепою аж до завершення битви під Полтавою. Був засланий до Сибіру, де постригся у ченці.

чутити– приводити до свідомості, до чуття

шабаш– шабас, суботнє свято, відпочинок у юдеїв

Шаммілярд– Шамільяр Мішель (1652–1721), генеральний контролер фінансів (1699–1708) і військовий міністр (1701–1709) Франції. Провадив жорстку політику, посилив репресії проти реформаторів (протестантів), придушив селянське повстання, збільшував податки для війни за іспанську спадщину.

шафовання(з польськ.) – розпорядження, завідування чим-небудь

шафот– ешафот

шацунок(польськ.) – пошанування, повага

шваґер– брат дружини

шванк(польськ.) – шкода, втрата; від нім. schwank – гнучкий, тонкий, невпевнений, хисткий

ШереметьєвБорис Петрович (1652–1719) – генерал-фельдмаршал Петра I

шинквас– прилавок (переважно у шинку)

штемпований– таврований

штуцер(ніж.) – франт, чепурун

шувар– аїр, лепеха, татарське зілля

шумка– пінка

юж(польськ.) – уже

Юрась– Хмельницький Юрій (бл. 1641 – 1685), син Богдана Хмельницького. Гетьман України (1657; 1659–1663) і Правобережжя (16771682; 1685). Московська влада примусила Ю. Хмельницького укласти „Переяславські статті", які обмежували суверенітет України. Уклав з Польщею Слободищенський трактат, який розривав союз із Московією. 1885 р. Туреччина призначила його гетьманом України, а через півроку за непослух туркам його страчено в Кам'янці-Подільському.

ягайлонська ідея– намір утримувати у складі Польщі Литву й Україну. Початок реалізації ідеї покладено Кревською унією 1385 р. й одруженням 1386 р. володаря Великого Князівства Литовського Ягайла з польською королевою Ядвігою.

ядите(старосл.) – їжте

як з Петрового дня– біда за бідою (як після Петрового дня – 12 липня – поступово наближається осінь і зима)

ятися– личити; годитися, випадати (про поведінку)

ять– назва літери *к у старослов'янській азбуці

Alma mater(латин.) – мати-годувальниця; так у середні віки студенти називали свій університет (давав „поживу для розуму"). Переносно – заклад, де хтось виховувався, навчався, набував фаху.

almae matris(латин.) – матері-годувальниці

aurea mediocritas(латин.) – золота середина

ausgezeichnet(ніж.) – відмінно

bellum omnium contra omnes(латин.) – війна всіх проти всіх

carpe diem(латин.) – лови день; насолоджуйся життям

Chodz pan tu, panie laskawy!(польськ.) – Іди сюди, ласкавий пане!

collegium medicum(латин.) – медична колегія

Cort simarub. dr. 3. Cascaril. dr. j. Tinct. opii serup(латин.) – Кори сімар. гр. 3. Настою гр. З опію в сиропі.

Dic, cur hic?(латин.) – Скажи, що тут?

Dixi(латин.) – Я сказав.

Do uslug waszej hercogskiej mosci(польськ.) – До послуг вашій герцогській милості.

eventus belli dubius est(латин.) – вислід (результат) війни сумнівний (непевний)

exempli gratia(латин.) – для прикладу, наприклад

Fecit, cui prodest(латин.) – Зробив (той), кому (на цьому) залежить (кому вигідно).

Finita la comedia(італ.) – букв. „виставу закінчено"; настав кінець

Gnдdiges Frдulein(ніж.) – вельмишановна панно

Gott set Dank(ніж.) – Дякувати Богові.

Homo homini lupus(est) (латин.) – Людина людині вовк.

Honores mutant mores(латин.) – Шана змінює звичаї.

Hic Rodus, hie salta!(латин.) – Тут Родос, тут і стрибай.

In vino veritas(латин.) – істина у вині.

Incidit in Scillam, qui vult vitare Charibdum(латин.) – Потрапляє у Сциллу, хто хоче уникнути Харібди. У давньогрецькій міфології це два страховиська, які мешкали на скелях біля протоки між Італією та Сицилією і знищували мореплавців.

Ist ein Feinschmecker ohne gleichen(ніж.) – є незрівнянним ласуном

Langeweile(ніж.) – нудьга