Текст книги "Обережно, тригери"

Автор книги: Нил Гейман

сообщить о нарушении

Текущая страница: 20 (всего у книги 20 страниц)

VI
Загадка

Біля виходу з поліційного відділку на нього чекала Мойра. Біля Мойри стояла жінка, якій було десь за шістдесят. Втішна і заспокійлива – саме така людина потрібна поряд, коли потрапляєш у халепу.

– Тіне, це Дорін. Моя сестра.

Дорін потисла Тіні руку і вибачилась, що не змогла приїхати минулого тижня, оскільки була зайнята переїздом у новий будинок.

– Дорін – окружний суддя, – пояснила Мойра.

Тінь аж ніяк не міг уявити цю жінку в ролі судді.

– Вони чекають, коли Оллі прийде до тями, – мовила Мойра. – А потім йому будуть висунуті звинувачення у вбивстві.

Вона сказала це замислено, хоча таким же тоном могла спитати Тінь, де, на його думку, варто посадити кілька ротиків.[61]61
  Рід однорічних рослин. Найпоширеніший з видів має червонуваті квіти і широко використовується в оформленні клумб.


[Закрыть]

– Що робитимеш далі?

Мойра почухала носа.

– Я шокована, тому навіть не уявляю, що робити. Я все думаю про останніх кілька років. Бідолашна Кессі. Вона ніколи не думала, що в ньому стільки зла.

– Олівер мені ніколи не подобався, – додала Дорін і шморгнула носом. – Як на мене, то він знав забагато фактів і не розумів, коли треба помовчати. Рот у нього не закривався. Так наче він весь час намагався щось приховати.

– Твій рюкзак і білизна лежать у машині Дорін, – сказала Мойра. – Я подумала, що ми могли б тебе кудись підкинути, якщо хочеш. А як ні, то можеш і далі йти пішки – я не наполягаю.

– Дякую, – відповів Тінь.

Він знав, що більше ніколи не буде прошеним гостем у маленькому будинку Мойри.

Вона випалила, різко і сердито, так наче це було єдиним, що не давало їй спокою:

– Ти казав, що бачив Кессі. Ти сам нам сказав, учора. Саме після цього Олівер злетів з котушок. Мені було так погано. Чому ти сказав, що бачив її, якщо вона померла? Ти не міг її бачити.

Тінь роздумував над цим, поки давав свідчення у відділку.

– Сам не второпаю, – відповів він. – Я не вірю у привидів. Мабуть, це хтось з місцевих вирішив так розіграти туриста-америкоса.

Мойра дивилася на нього лютими карими очима, немов намагалася повірити йому, але не могла зробити останній вирішальний крок. Сестра взяла її за руку.

– Багато в небі й на землі такого, що нашій філософії й не снилось.[62]62
  Цитата з трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет, принц данський». Переклад Григорія Кочура.


[Закрыть] Гадаю, варто просто прийняти все, як є.

Мойра довго дивилася на Тінь недовірливими, злими очима, перш ніж глибоко вдихнула і мовила:

– Так, думаю, ти маєш рацію.

У машині панувала тиша. Тінь хотів вибачитись перед Мойрою, сказати щось, що б її втішило.

Вони проминули дерево, на якому колись висіла труна тортур.

– «У голові десять ротів, – прочитала Дорін по пам’яті більш високим і серйозним, ніж до того, голосом. – Один із них пішов по хліб, живих і мертвих він нагодувати хтів». Це стара загадка, написана про цей ріг і он те дерево.

– А в чому її суть?

– Колись кропив’янка[63]63
  Невелика співоча пташка, подібна до горобця.


[Закрыть] звила гніздо в черепі повішеного трупа і літала крізь щелепу по їжу для пташенят. Смерть смертю, а життя, як-то кажуть, продовжується.

Якусь мить Тінь поміркував над цим питанням, а потім відповів, що так воно, мабуть, і є.

Жовтень 2014 р.

Флорида / Нью-Йорк / Париж