Текст книги "Щоденник Миколки Синицина"

Автор книги: Николай Носов

сообщить о нарушении

Текущая страница: 4 (всего у книги 12 страниц)

30 червня

Ми дивувалися: чому, якщо мед покласти далеко від вулика і посадити на нього бджолу, то бджола запам'ятає місце, на якому був мед, і прилетить знову, а якщо мед покласти близько від вулика, але не садити на нього бджіл, то бджоли самі не знаходять його. Ніна Сергіївна сказала:

– Зробіть такий дослід. Візьміть два скельця, налийте на них меду. Одне скельце покладіть прямо на землю, а друге покладіть на клаптик кольорового паперу і стежте, на яке скельце раніше сяде бджола.

Так ми й зробили. Одне скельце з медом поклали прямо на траву, а під друге скельце поклали клаптик голубого паперу. Спочатку бджоли літали мимо і не помічали меду. Раптом на скельце з голубим папером сіла бджола і стала їсти мед. Ми позначили бджолу фарбою. Через деякий час ця ж бджола прилетіла знову, а потім на це ж скельце з голубим папірцем прилетіла ще одна бджола, без позначки. Ми і її позначили фарбою. Годин через дві на скельце з голубим папірцем літало п'ять бджіл, а на скельце без паперу бджоли не звертали ніякої уваги.

– Голубий папір помітніший, тому бджоли, мабуть, і сідають на нього, – сказав Віталик.

– Правильно, – сказала Ніна Сергіївна. – Тепер вам ясно, для чого у рослин бувають красиві, яскраві квіти – червоні, сині, жовті?

– Для чого? – не зрозуміли ми.

– Невже не догадалися?.. Для того, щоб приваблювати бджіл та інших комах.

– Навіщо ж рослинам приваблювати бджіл? – кажу я.

– Щоб бджоли допомагали запиленню. Що більше бджіл та інших комах прилітає на квіти, то краще рослина запилюється і розмножується.

Ніна Сергіївна розповіла, що не всі рослини запилюються комахами. Є такі рослини, які запилюються вітром, наприклад жито. У жита квіточки зовсім маленькі, непомітні, навіть на квіти не схожі, бо їм зовсім не треба приваблювати бджіл та інших комах.

Потім я пішов додому і думав про те, як дивовижно все в природі влаштовано. Раніше я думав: чому квіти такі красиві? А тепер виявляється, що квіти красиві не просто для краси. У тих рослин, які запилюються комахами, великі, красиві квіти потрібні для того, щоб комахи швидше знаходили їх і допомагали запиленню. Отже, краса потрібна не тільки задля краси, а й задля користі.

1 липня

Продовжуємо досліди з бджолами. Сьогодні ми взяли два клаптики паперу, червоний та синій, налили на них меду й посадили бджолу на синій папір, а на червоний не посадили бджоли. Бджола прилітала й носила мед у вулик з синього паперу. Щоразу вона прилітала й сідала тільки на синій папір, дарма що червоний лежав поряд і на ньому теж був мед. Тоді ми поміняли місцями обидва папірці. Бджола прилетіла, побачила, що замість синього паперу лежить червоний, і не сіла на нього. Вона покружляла, побачила синій папірець і сіла туди. Тоді ми віднесли синій папірець трохи далі, та бджола все ж відшукала його.

Ми робили досліди з різними кольоровими папірцями і помітили, що бджола завжди летить на той колір, на якому знайшла мед. Отже, бджоли не тільки розрізняють кольори, а й запам'ятовують той колір, на якому знайшли мед. Це дуже добре, що у бджіл така здібність. Вона допомагає їм збирати якомога більше меду.

Завтра Гриць та Федько їдуть до піонертабору. Сьогодні вони попрощалися з усіма хлопцями і сказали, що завтра вже не прийдуть на пасіку. Федько сказав, що йому шкода розлучатися з бджолами, навіть у табір їхати не хочеться. А ми сказали, що бджоли й без нього проживуть. Нічого йому вигадувати!

2 липня

Що більше ми дивимось на бджіл, то більше дивуємось. На вигляд бджоли – це мовби однаково що мухи. Але куди там мухам до бджіл! Що таке мухи? Мухи – це безглузді балабони. Вони тільки дзижчать, лізуть, куди їх не просять, набридають людям та ще заразу розносять. А бджоли – це зовсім інший народ! Вони завжди займаються потрібною роботою, працюють дружно, кожна трудиться не тільки для себе, а для всіх. І чого тільки вони не роблять! Сьогодні приходимо на пасіку, дивимося – що за незрозуміла картина! Кілька бджіл сіло їв льотку і щосили махають крильцями.

Спершу ми подумали, що вони просто прилипли до дошки і не можуть злетіти. Ми зігнали їх, але вони знову посіли коло льотка і махають крильцями. Ми побігли до Ніни Сергіївни і розповіли про це.

Ніна Сергіївна сказала:

– Сьогодні день дуже жаркий, і у вулику стало душно, от бджоли й надумалися провітрити приміщення. Вони махають крильцями і гонять у вулик свіже повітря. Це у них вентиляція така.

Он які бджоли, навіть вентиляцію вигадали!

І ще у мене сьогодні була радість: мої мама й тато прийшли на пасіку і дивились на наших бджіл.

3 липня

Знову жаркий день. Бджоли знову провітрюють вулик. А коло напувалки що діється! Бджоли одна за одною вилітають з вулика і летять до напувалки, а напившись, одразу летять назад у вулик. У повітрі ніби ланцюжок із бджіл. Один ланцюжок тягнеться від вулика до напувалки, другий – від напувалки до вулика.

Ми дивились на них і дивувалися: чому бджоли, напившись води, не летять по мед, а відразу повертаються до вулика?

Ніна Сергіївна сказала, щоб ми позначили фарбою бджіл, які прилітають пити воду. Толя заходився мазати фарбою усіх бджіл, які прилітали до напувалки.

Позначені бджоли летіли у вулик, а з вулика вилітали нові бджоли і летіли до напувалки. Толя мазав їх усіх по черзі. Раптом ми помітили, що з вулика вилізла одна позначена бджола і полетіла до напувалки, за нею друга, третя… Незабаром ми побачили, що до напувалки літають самі тільки позначені бджоли і позначати більше нікого.

– Та це якась водяна бригада! – закричав Толя. – Ці бджоли, напевне, не п'ють, а носять навіщось воду до вулика?

– Це так і є, – сказала Ніна Сергіївна. – В жарку погоду частина бджіл завжди носить до вулика воду для тих бджіл, які зайняті роботою всередині.

– Хіба ті бджоли самі не можуть вилетіти з вулика, щоб напитися? – запитав я.

Ніна Сергіївна пояснила нам, що у бджіл є розподіл праці. Молоді бджоли, які ще не навчились розшукувати квіти, працюють у вулику: будують стільники, стежать за чистотою, провітрюють приміщення, годують дітваків, а старі бджоли літають по мед, носять у вулик воду, коли дуже жарко.

– Шкода, що не можна подивитись, як там у вулику бджоли працюють, – сказав Євгенко.

Ніна Сергіївна сказала, що бувають такі вулики зі скляними стінками, крізь які можна спостерігати, як працюють бджоли.

Ми вирішили, що, коли у нас буде кілька вуликів, то обов'язково зробимо один із скляною стінкою.

4 липня

Сьогодні Ніна Сергіївна сказала:

– Незабаром зацвіте липа. Треба нам приготуватися до головного медозбору.

– А що таке головний медозбір? – зацікавились ми.

– Це така пора, коли зацвітає відразу багато квітів: цвіте на полях конюшина чи гречка, зацвітають акація, чи клен, чи верба. Саме в цей час бджоли роблять найбільші запаси меду. Це і є головний медозбір.

– А у нас нема ні конюшини, ні гречки, – кажемо ми.

– Зате у нас багато липи. У нас буде головний медозбір із липи.

Ніна Сергіївна навчила нас зробити для вулика надставку, яка називається магазином.

Цей магазин – ніби другий поверх вулика. У нього ставлять додаткові рамки, щоб бджолам було куди складати мед. коли почнеться великий медозбір.

Ми зробили для вулика надставку, а Ніна Сергіївна сказала, щоб ми стежили, коли почне цвісти липа.

Тільки-но липа зацвіте, ми поставимо на вулика надставку.

5 липня

Липа ще не зацвіла. Я навмисне заліз на дерево, щоб перевірити, але квіти ще не порозпукувалися. Галя побачила і каже:

– Ти чого по деревах лазиш? Злазь зараз же вниз! Я кажу:

– Я квіти перевіряю.

– Для цього не треба по деревах лазити, і так буде видно.

Але я все-таки перевірив як слід. Що, як проґавимо!

6 липня

Я вже давно помітив, що в льотку вулика постійно сидять дві чи три бджоли. Інші бджоли прилітають і відлітають, а ці сидять і нікуди не йдуть. Я довго думав, що це за бджоли.

А сьогодні до вулика намагався пролізти джміль. Він дзижчав навколо вулика, дзижчав, – напевно, шукав яку-небудь дірку, щоб залізти до вулика і поласувати медом. Дірки він так і не знайшов і посунув прямо в льоток. Тут ці бджоли напали на нього і стали проганяти.

Він кинувся від них тікати, але вони наздогнали його і жалили. І правильно! Навіщо він зазіхнув на їхній мед! Бджоли ж не для нього збирають мед. Хто працює, той і їсть мед, а хто не працює, тому не треба давати меду.

А тоді я подумав: «Може, ці бджоли навмисне сидять в льотках і чатують, щоб до них не пролізли які-небудь розбійники?» Я запитав Ніну Сергіївну. Ніна Сергіївна сказала, що я правильно вгадав.

Все-таки, виявляється, у мене голова на дещо здатна.

Ніна Сергіївна розповіла, що бджоли не шкодують життя, захищаючи свій вулик. Якщо на вулик нападе і такий великий звір, як ведмідь, усі бджоли кидаються на нього і жалять.

Тільки якщо бджола вжалить кого-небудь, вона не може витягти жало, а без жала бджола обов'язково помирає.

От які хоробрі бджоли!

7 липня

Ось яке велике наукове досягнення!

Сьогодні Євгенко Шемякін винайшов, як спостерігати бджолине життя всередині вулика. Він узяв дзеркальце й пустив у льоток сонячного зайчика. Сонячний зайчик освітив середину вулика, і бджіл стало видно. Тільки всім одразу не можна дивитись, бо льоток маленький і можна дивитися лише одній людині. Всі хлопці дивились по черзі, і я ніяк не міг дочекатись. Переді мною став дивитись Віталик Алмазов. Я все просив, щоб він пустив мене, а він усе «почекай» та «почекай». Цілу годину, напевно, дивився! Потім каже:

– На, дивись.

Я взяв у нього дзеркальце і став пускати у вулик зайчика, але сонце вже перейшло на інший бік, і зайчик не попадав у льоток. Я кажу:

– Що ж ти дав дзеркальце, коли сонце зникло?

– А я винен, що воно зникло?

От і поговори з ним! Такий жадюга! Завтра візьму дзеркало, прийду раніше за всіх і захоплю місце біля вулика. Нехай тоді попросять мене.

Дома читав газету. В газеті була стаття про мед. Виявляється, мед – лікувальна речовина. У кого хворий шлунок, чи серце, чи легені, чи нерви, чи ще що-небудь, усім треба їсти мед. І вони швидко видужають. А якщо в кого-небудь нарив або чиряк, то треба помастити його медом і зав'язати шматиною, і чиряк швидко пройде.

8 липня

Ось яка прикрість! Сьогодні навмисне прийшов на пасіку з дзеркальцем, а сонечка нема. За весь день сонце не виглянуло жодного разу. Не щастить мені!

Потім у нас був збір загону. Всі ланки розповідали про свою роботу. Ми розповіли про наші досліди з бджолами, а ланковий другої ланки Євгенко розповідав про роботу на дослідному городі. Він сказав, що у них буде дуже великий урожай огірків; значно більше, ніж торік. Це, звичайно, тому, що торік бджіл не було, а в цьому році наші бджоли збирали на огіркових квітах мед і допомагали запиленню.

9 липня

Нарешті сонечко виглянуло! Я надів на голову сітку, на руки натягнув рукавиці, щоб бджоли не жалили, сів біля вулика і став пускати дзеркальцем зайчика їв льоток. Леле, що там у вулику коїлося! Бджоли копошаться на стільниках, лазять по них угору й униз, для чогось залазять у комірки, потім вилазять назад. Коли сонечко стало припікати, бджоли знову вентилювали вулик. Вони махали крильцями не тільки в льотку, а й усередині вулика. Деякі бджоли сиділи прямо на стільниках і щосили працювали крильцями. Кожна бджілка – ніби маленький вентилятор. Мені дуже хотілося побачити бджолиних дітваків, та хоч як я дивився, жодної маленької бджілки не бачив.

Увечері я сказав Ніні Сергіївні, що у наших бджіл нема ніяких дітваків.

– А які, по-твоєму, бджолині дітваки? – запитала Ніна Сергіївна.

– Ну, це такі маленькі бджілки, зовсім-зовсім крихітні, – кажу я. Ніна Сергіївна засміялась і каже:

– Ні, бджолині дітваки не такі. Ось ми завтра відкриємо вулика, я вам покажу бджолиних дітваків.

Я сказав усім хлопцям, щоб приходили завтра дивитись бджолиних дітваків.

10 липня

Вся наша лапка зібралася зранку на пасіці. Невдовзі прийшла Ніна Сергіївна і стала розповідати, як бджоли виводять дітваків. Виявляється, що бджоли будують комірки з воску не тільки для того, щоб складати в них запаси меду, а й для того, щоб виводити в них дітваків. У кожній бджолиній сім'ї є одна найбільша бджола – матка. Бджолина матка нічого не робить у вулику, тільки кладе яйця. Всі інші бджоли не можуть класти яєць, вони тільки працюють і тому називаються робочими бджолами. Бджолина матка може відкласти за день до двох тисяч яєць. Вона відкладає яйця в порожні воскові комірки. Кожна комірка – це ніби кубельце, в якому лежить яйце.

Ніна Сергіївна звеліла нам відкрити вулика і вийняла з нього одну рамку. Ми стали розглядати стільники. Спочатку нам здалося, що стільники порожні, але Ніна Сергіївна сказала, що в них лежать яйця. Ми придивились і побачили, що на дні кожної комірки лежить по крихітному яєчку. Кожне яйце не більше за макове зернятко, тільки макове зернятко чорне, а яйце біле.

Ми ніяк не могли збагнути, як із таких маленьких яєць виходять бджоли, але Ніна Сергіївна сказала, що з яєць виходять не бджоли, а личинки, тобто такі маленькі черв'ячки чи гусенички, тільки без ніжок.

Ніна Сергіївна знайшла на стільниках комірки, в яких із яєць вивелись личинки, і показала їх нам. Одні личинки були зовсім маленькі, інші трохи більші. Вони згорнулись калачиком і лежали на дні комірок.

– Оці личинки і є бджолині дітваки, – сказала Ніна Сергіївна.

Ми здивувались. А Толя сказав:

– Які ж це дітваки? Вони коли виростуть, із них вийдуть які-небудь черв'яки або гусениці. Що з ними робитимуть бджоли?

Ніна Сергіївна сказала:

– Коли личинка виросте, вона перетворюється в лялечку, а з лялечки через кілька днів уже виходить відразу справжня велика бджола.

Ще Ніна Сергіївна розповіла, що, крім робочих бджіл, у комірках виводяться молоді матки і трутні. Для молодих маток бджоли роблять великі, просторі комірки. Перед тим, як повинна вивестись молода матка, частина бджіл разом зі старою маткою вилітає з вулика, і утворюється рій. Якщо рій посадити в інший вулик, то утвориться нова бджолина сім'я.

Трутні трохи більші за робочих бджіл. Робочі бджоли – це самки, а трутні – самці. Меду трутні не збирають, а їдять за чотирьох. Коли настає зима, бджоли виганяють усіх трутнів з вулика, щоб вони не знищували запасів меду.

Сьогодні ввечері я довго думав про бджіл. Спочатку я вирішив, що бджоли – це все одно що птахи: у птахів е крила, і у бджіл крила; птахи несуть яйця, і бджоли теж відкладають яйця. Тільки з пташиних яєць відразу виводяться пташенята, а в бджіл спочатку виводяться якісь личинки чи гусениці. Отже, бджоли – не птахи. Що ж таке бджоли? Я думав, думав і вирішив, що бджоли – це однаково що метелики. У метеликів теж є крильця, метелики теж відкладають яйця, а з яєць виводяться гусениці, а з гусениць утворюються лялечки, а з лялечок утворюються знову метелики. Це я точно знаю, бо в мене торік жила в скриньці велика пухнаста гусениця, яка одної чудової днини перетворилась у лялечку.

І оця лялечка лежала-лежала, і одної ще чудової днини із неї вийшов великий, надзвичайно красивий метелик. Отже, і бджілки – це такі маленькі метелики.

11 липня

Сьогодні був дуже гарний, сонячний день. Уранці я приходжу на пасіку, а Толя вже сидить біля вулика з маленьким дзеркальцем, заглядає одним оком у верхній льоток і тихенько сміється.

– Чого ти смієшся? – питаю я.

– Вони танцюють.

– Хто танцює?

– Бджоли.

– З глузду, – кажу, – з'їхав!

– Подивися сам.

Я взяв у нього дзеркальце і став дивитись у льоток.

Одна бджола бігала вистрибцем по стільниках. Вона поверталась то в один бік, то в інший, то швидко крутилась. Раптом інша бджола кинулася слідом за нею, і вони закружляли разом. Слідом за другою пішла танцювати третя бджола.

Я не витримав і голосно засміявся.

– Весь час отак, – сказав Толя. – Я за ними вже давно стежу.

Я пустив зайчика в нижній льоток і побачив на дні вулика справжній танець. Одна бджола бігала попереду, а за нею вистрибцем мчала ціла вервечка бджіл. Перша бджола вертілась на всі боки, описуючи кола, а решта бджіл точнісінько повторювали її рухи. Покрутившись на місці, перша танцюристка перелетіла в інше місце і затанцювала знову. Поступово до неї приєднались інші бджоли, і знову вийшов спільний бджолиний танець.

Тут прийшли інші хлопці. Ми стали показувати їм, як танцюють бджоли.

– Що ж це діється? – каже Віталик. – Може, в них тут яке бджолине свято?

Всі засміялись:

– Хіба у бджіл бувають свята?

Ми побігли до Ніни Сергіївни і спитали, чому бджоли танцюють. Ніна Сергіївна сказала, що коли яка-небудь бджола знаходить місце, де цвіте багато квітів, вона повертається у вулик і починає танцювати. Цим вона дає знати іншим бджолам, що треба летіти по мед. Під час танцю інші бджоли обнюхують першу бджолу й по запаху дізнаються, на яких квітах вона брала мед. Після цього бджоли вилітають із вулика і летять туди, звідки долинає запах цих квітів.

– Особливо часто бджоли танцюють під час головного медозбору, – сказала Ніна Сергіївна. – Ви перевірте, може, вже зацвіла липа.

Ми мерщій побігли до школи. На подвір'ї перед школою росли великі старі липи. Ми подивилися вгору й побачили, що безліч бджіл літає довкола дерев і сідає на квіти.

Ми побачили, що липа вже зацвіла, побігли на пасіку й поставили на вулик надставку. Бджоли танцювали у вулику до вечора.

Одна бджола так розтанцювалася, що вискочила на прилітну дошку і танцювала й там, а тоді полетіла по мед.

Увечері я пішов додому і думав про бджіл. То ось яка бджолина мова! Коли бджолам треба повідомити одна одній, щоб летіти по мед, вони просто танцюють. Звичайно, бджоли не можуть сказати, куди треба летіти по мед, а тільки по запаху взнають дорогу. Отже, в них добрий нюх, значно кращий, ніж у людей. У цьому, звичайно, нічого дивного нема, собаки теж дуже добре вміють знаходити дорогу по запаху, зате собаки не вміють танцювати. Правда, доброго собаку можна навчити танцювати, але все-таки ніякий собака не зрозуміє, що коли інший собака танцює, то це означає, що треба летіти по мед.

А бджоли це добре розуміють.

Потім я ще про квіти думав: чому квіти пахнуть? Невже вони пахнуть для того, щоб людям було приємно їх нюхати? Ні, напевно, вони пахнуть для того, щоб бджоли швидше знаходили їх і допомагали запиленню. Адже рослинам вигідно, щоб якомога більше бджіл та інших комах прилітало на квіти.

І потім ще ось що: для чого в квітах солодкий сік? Може, для того, щоб принаджувати комах? Адже коли б солодкого соку не було, хіба бджоли літали б на квіти?

Завтра спитаю у Ніни Сергіївни, правильно я думаю чи ні.

12 липня

Я запитав Ніну Сергіївну, і вона сказала, що я додумався правильно.

Ось, виявляється, який я розумний – до чого сам додумався! Тепер завжди думатиму про різні речі. Все-таки у мене виходять добрі наслідки від думання.

Сьогодні у нас на пасіці вирує робота. Бджоли гудуть так, що в повітрі стоїть безупинний гул, як на ткацькій фабриці, куди нас Галя водила на екскурсію в позаминулому місяці. Бджоли снують туди й сюди. Вони ніби поспішають наносити якнайбільше меду, поки цвіте липа. На прилітній дошці біля льотка метушня: одні бджоли лізуть із вулика, щоб мерщій летіти по мед, інші вже прилетіли і лізуть назустріч у вулик, щоб покласти здобич. А на деревах їх скільки! Тисячі! Всі дерева обліпили. Ми й не думали, що у нас стільки бджіл.

Ніна Сергіївна розповіла, що під час головного медозбору у вулику буває до вісімдесяти тисяч робочих бджіл, а в деяких дуже сильних сім'ях – навіть до ста тисяч.

Подумати лишень – сто тисяч! Це як людей у великому місті. А що таке вулик? Це і є бджолине місто.

13 липня

Вирує робота! Бджоли снують, як ескадрильї літаків. Біля льотка, як і раніше, метушня. А всередині вулика і сьогодні танці. Ніби насправді свято.

А може, це і є свято у бджіл – свято Медозбір? Бджоли ж повинні радіти, коли багато меду. Попрацюють, зате на зиму будуть запаси.

14 липня

От диво дивнеє! Про нашу ланку написали в газеті! Вранці ми прийшли на пасіку, раптом дивимось – біжить Віталик, а в руках у нього газета.

– Хлопці! – гукає він. – Подивіться, про нас у газеті написано!

Ми подивились, а в газеті карточка, на якій ми всі сфотографовані з вуликом, і надруковано, як ми зробили вулика і почали розводити бджіл. І всі наші прізвища надруковано. Навіть сказано, в якій ми вчимося школі.

Ми чимдуж побігли до кіоска купувати газети. Всі купили собі по газеті, а ми з Павликом навіть по дві.

Потім ми думали, хто ж це про нас написав. Юрко каже:

– Це, напевно, Галя. Адже вона нас знімала. Мабуть, це вона послала в газету нашу фотокарточку й написала статтю.

Ми побігли до Галі і запитали її. Виявилося, що це справді написала Галя. Ми стали дякувати їй. Галя каже:

– За що ж мені дякувати? Адже ви самі зробили вулик, самі працювали, собі й дякуйте.

Всі побігли показувати газети додому. Ми з Сергійком та Павликом теж пішли. Павлик сказав:

– А ось нам і дякувати собі нема за що!

– За що ж дякувати собі – ми прийшли на готове, – каже Сергійко. – Нам треба хлопцям дякувати за те, що вони роботи не кинули.

– За що ж про нас у газеті написано?

– Ні за що. Ми просто випадково потрапили.

– Чим же нам пишатися тоді?

– Та й пишатися нічим! Це хлопці можуть пишатися: вони роботи не кидали.

– Як же так? – каже Павлик. – Адже й про нас у газеті читатимуть. «От, – скажуть, – хороші хлопці!» А ми хіба хороші?

– Я краще нікому й газети не показуватиму, – сказав Сергійко.

– Я теж, – каже Павлик.

Не знаю, показували вони кому-небудь газету чи ні, а я показав, і мамі, і татові, і дядьку Василеві, і тітці Надії. Потім пішов усім сусідам показувати. Всі хвалили мене, хвалили. Мені аж совісно стало. Я повернувся додому і став думати, чому мені совісно, і що це за совість така, і навіщо вона людей мучить. Чому коли вчинив добре, совість не мучить, а коли вчинив погано, то мучить?

По-моєму, совість – це щось немовби людина всередині людини. Тільки ця людина дуже гарна і не любить, коли роблять погано. Коли я вчиню що-небудь погане, вона дорікає мені. Звичайно, це тільки я так думаю про цю людину всередині людини, тому що всередині людини нема ніякої людини… Хіба хтось інший дорікає мені? Це я сам дорікаю собі! Отже, я сам своя совість. Ось що таке совість! Совість – це я сам. За що ж я дорікаю собі?.. За те, що перед сусідами хвалився.

Може, сусіди подумали, що я велике цабе, а насправді я найпростіша людина. Наступного разу не буду хвалитися, якщо хвалитися нічим.